П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 645/314/17

Провадження № 14-584цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів: Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Яновської О.Г.,

розглянула у порядку письмового провадження справу за зверненням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту бездіяльності поліції, фактів утримання майна та документів особи, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 січня 2017 року, постановлену суддею Бондарєвою І.В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2017 року, постановлену у складі суддів Кіпенка І.С., Кокоші В.В., Хорошевського О.М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою, посилаючись на те, що з 22 жовтня 2016 рок по 01 січня 2017 року ОСОБА_1 орендував у ОСОБА_3 частину квартири, в якій зберігав належне йому майно, у тому числі й документи та ліки. З 01 січня 2017 року ОСОБА_1 не може потрапити до зазначеної квартири та не має доступу до майна.

2. ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вилучення належних йому речей та документів, проте у Єдиному реєстрі досудових розслідувань цю заяву зареєстрували під іншою назвою, зокрема про те, що маловідомі ОСОБА_1 особи порушують недоторканність його житла, що не відповідає дійсності.

3. Посилаючись на наведені обставини та на те, що правоохоронні органи належним чином не розслідують викладені у його заяві правопорушення, заявники просили встановити факт, що органи досудового розслідування порушують їхні права, а також факт їх бездіяльності щодо розслідування за відповідною заявою.

Короткий зміст судових рішень

4. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2017 року, відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

5. Судові рішення мотивовані тим, що заявники оскаржують дії та бездіяльність органів досудового розслідування і ці вимоги підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства, що виключає можливість розгляду справи в порядку ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У березні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій (згідно із доповненнями від 29 травня 2017 року) просить скасувати ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2017 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм Конституції України, які регламентують право на судовий захист. Крім того, у доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_1 посилався на те, що касаційна скарга описує кримінальні порушення прав та законних інтересів заявника, а тому справа має розглядатися у кримінальному провадженні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

7. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної із суду першої інстанції.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України, тут і далі у чинній редакції, якщо не зазначено інше) викладений у новій редакції.

9. Відповідно до п. п. 4 п. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

11. 11 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

12. Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

13. 09 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

14. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

15. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

16. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення судами оскаржуваних судових рішень) суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

17. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 234 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення судами оскаржуваних судових рішень).

18. Частиною 3 ст. 235 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення судами оскаржуваних судових рішень) передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

19. З наведених вище норм процесуального законодавства вбачається, що питання відкриття провадження у справі окремого провадження вирішуються за загальними правилами, які зокрема містяться у ст. 121, 122 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення судами оскаржуваних судових рішень).

20. Так, п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення судами оскаржуваних судових рішень) визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

21. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди виходили із того, що вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки дії та бездіяльність органів досудового розслідування оскаржуються в порядку кримінального судочинства.

22. Відповідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

23. Пунктом 7 ч. 1 ст. 56 КПК України потерпілому забезпечуються право на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

24. Натомість відповідно до ст. 1, 3, 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення заявників до суду першої інстанції з вказаною заявою) завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

25. Отже, ОСОБА_1 , який вважає свої права порушеними, має право оскаржити дії чи бездіяльність органів досудового розслідування за правилами КПК України. При цьому у порядку окремого провадження в цивільному судочинстві не можуть бути встановлені факти, зокрема, порушення прав чи законних інтересів заявника органами досудового розслідування.

26. Таким чином суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

27. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

28. За правилами частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

29. З огляду на викладені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2017 року слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

30. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись ст. 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Ткачук

Судді: Н.О. Антонюк О.Р. Кібенко

Т.О. Анцупова В.С. Князєв

С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко

В.В. Британчук Н.П. Лященко

Ю.Л. Власов О.Б. Прокопенко

М.І. Гриців В.В. Пророк

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

Ж.М. Єленіна О.М. Ситнік

О.С. Золотніков О.Г. Яновська