Постанова

Іменем України

17 грудня 2019 року

місто Київ

справа № 210/5206/16-ц

провадження № 61-39725св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2018 року у складі судді Вікторович Н. Ю. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачів

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у листопаді 2016 року звернулися до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»

(далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про встановлення факту порушення прав інтелектуальної власності та відшкодування майнової шкоди.

Позивачі обґрунтовували заявлені вимоги тим, що 01 лютого 2010 року вони, як винахідники, подали заяви до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про видачу патентів в Україні на корисну модель ІНФОРМАЦІЯ_4. 10 березня 2010 року вони отримали Патент на корисну модель № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та Патент на корисну модель № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до яких вони є власниками корисних моделей № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті «АрселорМіттал Кривий Ріг» (№ НОМЕР_3), яку офіційно видає ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», надрукована стаття під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій зазначено, що: «Повысить качество железорудного концентрата, производимого на РОФ № 2, позволит установка тонкого грохочения... К слову, обогатители РОФ № 2 очень благодарны за помощь по внедрению новой технологии специалистам НПП «Горняк» ОСОБА_2 и ОСОБА_1 ». Із цієї статті їм стало відомо, що відповідач незаконно використовує метод тонкого грохочення, що ними запатентований, та вони, в свою чергу, не укладали ліцензійні договори з відповідачем, які б надавали йому право користування цим методом. Вважали, що відповідач на секції № 10 РЗФ № 2 ГЗК незаконно використовував корисну модель «технологія тонкого грохочення» без укладання ліцензійного договору з власниками Патенту, чим спричинив їм матеріальні (майнові) збитки. За висновком експерта від 07 грудня 2015 року № 70/38-783 у сфері інтелектуальної власності у виробничому процесі зі збагачення залізної руди на секції № 10 рудозбагачувальної фабрики РЗФ № 2 гірничого департаменту відповідача використана кожна ознака корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за патентом № НОМЕР_2, та ознака, що еквівалентна ознаці, «що піддають тонкому просіюванню на сито з розміром вічка від 0,05x0,05 до 0,07x0,07мм».

Відповідно до висновку експертизи у сфері інтелектуальної власності від 29 липня 2016 року № 70/38-17 розмір матеріальної шкоди, яка заподіяна позивачам, як власникам Патенту України на корисну модель № НОМЕР_2, внаслідок використання корисної моделі у виробничому процесі на РЗФ № 2 гірничого департаменту відповідачем складає 185 383 743, 66 грн. Крім того, експертизою від 29 липня 2016 року встановлено, що, використовуючи з жовтня 2012 року до грудня 2013 року у виробничому процесі зі збагачення залізної руди на секції № 10 РЗФ № 2 гірничого департаменту відповідача корисну модель за патентом № НОМЕР_2, відповідачем отримано прибуток у розмірі 135 343 499, 80 дол. США. Виходячи із середньої стандартної ставки роялті у металургійній промисловості (6, 5 %), винагорода позивачам, як власникам патенту № НОМЕР_2 , мала складати 8 797 327, 49 дол. США. В еквіваленті до національної валюти України позивачі просили стягнути на їх користь відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, заподіяної ним, як власникам патенту на корисну модель № НОМЕР_2 , внаслідок використання корисної моделі у виробничому процесі на РЗФ № 2 гірничого департаменту відповідача у розмірі 185 383 743, 66 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» проти заявлених позовних вимог заперечувало у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. На переконання відповідача, відсутні підстави вважати встановленим факт використання у виробничому процесі зі збагачення залізної руди на РЗФ № 2 ГД ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» кожної ознаки корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за патентом № НОМЕР_2. Відповідач вважав висновки експерта, на які посилалися позивачі, необґрунтованими та такими, що суперечать іншим матеріалам справи.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що належних та допустимих доказів на підтвердження факту реалізації відповідачем готової продукції, виготовленої з використанням запатентованого способу тонкого грохочення, позивачами суду не надано. Позивачі у судовому засіданні не довели та не підтвердили належними та допустимими доказами у справі, що відповідач у спірний період зберігав, продавав, пропонував для продажу, в тому числі через мережу Інтернет, використовував продукт, виготовлений із застосуванням запатентованої позивачами корисної моделі тонкого грохочення, а саме товарний концентрат із підвищеним до 68 % та вище вмістом заліза.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що ним відхилені доводи апеляційної скарги про те, що порушення прав позивачів на інтелектуальну власність міститься у самому запровадженні технології тонкого грохочення відповідачем, саме процесу без визначення результату - економічного ефекту у вигляді продукції (товарного концентрату з чітко визначеними якісними показниками вмісту заліза) як обов`язкової умови процесу, оскільки, як зазначено у самому описі до патенту на корисну модель № НОМЕР_2 , власниками якого є позивачі і про порушення чиїх прав інтелектуальної власності поданий позов, завданням цієї корисної моделі є вдосконалення збагачення залізорудної сировини, представленої магнетитовими кварцитами, за рахунок того, що за допомогою технологічних циклів тонкого просіювання на ситах з регламентованим розміром вічків виділяють вузькофракційний склад з підвищеним вмістом корисного компонента, і у результаті магнітної сепарації залізорудного продукту одержують залізорудний концентрат з високим вмістом корисного компонента. Технічним результатом від використання цього способу є досягнення приросту вмісту заліза в товарному концентраті на 3-3, 5 % з мінімальним підвищенням собівартості продукції від використання сит.

Апеляційний суд також відхилив доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправомірно досліджував, чи було досягнуто відповідного технічного результату при впровадженні на підприємстві відповідача технології тонкого грохочення, тому що розмір збитків позивачів розраховано саме з вартості отриманого товарного концентрату на цьому підприємстві.

Доводи позивачів, про те, що їм нібито стало відомо про незаконне використання запатентованої ними корисної моделі лише у 2014 році із замітки у газеті, не відповідають дійсності. Ці твердження були спростовані в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції як самим позивачем ОСОБА_1 , який пояснив, що є засновником ТОВ «НВП Гірник», мав доступ та контролював впровадження технології тонкого грохочення на 10 секції РЗФ № 2 гірничого департаменту відповідача за договором від 12 лютого 2010 року № 727, так і тим, що позивач ОСОБА_2 працював головним збагачувальником на ТОВ «НВП Гірник» і був підписантом акта пусконалагоджувальних робіт як заключного етапу за цим договором з боку ТОВ «НВП Гірник» у 2013 році. Позивачі не змогли пояснити, чому в договорі не було зазначено, що за умовами договору на підприємстві відповідача буде впроваджуватися запатентована ними корисна модель. Укладаючи та виконуючи договір №727, позивачі цілком і повністю розуміли, що на оплатній основі (ціна договору 3 511 464, 00 грн) розпорядилися своїми правами інтелектуальної власності, адже вони самі стверджують, що на підприємстві позивача ними запроваджено на договірних умовах схему тонкого грохочення, саме таку, яка відповідала запатентованій схемі № НОМЕР_2.

Апеляційний суд, дослідивши доводи та аргументи кожної із сторін, дійшов висновку, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду першої інстанції, за висновками апеляційного суду, обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами та показаннями свідків.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2018 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявники зазначають, що досліджені в судовому засіданні докази в повній мірі підтверджують наявність обставин, за яких настає відповідальність за порушення права інтелектуальної власності у вигляді відшкодування шкоди, завданої суб`єктові відповідного права. Заявники вважають, що судами неправильно застосовано положення частин першої, другої та шостої статті 6, абзаців 5 та 6 частини другої, частин сьомої та восьмої статті 28, статті 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», а також підпункту 2.3.2 Правил складання і подання заявки на винахід та на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 22 січня 2001 року № 22 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27 лютого 2001 року за № 173/5364 (далі - Правила). Заявники зазначають, що під час розгляду справи підлягав встановленню факт застосування процесу (способу) збагачення залізних руд, що є об`єктом дії належного їм патенту, без обов`язкового врахування якісних показників отриманої продукції.

Порушення норм процесуального права, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, за твердженнями заявників, полягають у тому, що суди дійшли помилкових висновків про неналежність та недопустимість доказів, наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду першої інстанції. Вважають здійснену оцінку доказів судами першої та апеляційної інстанцій необ`єктивною.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» просило касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Відповідач вважає касаційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими. На переконання відповідача, наявні у матеріалах справи докази підтверджують той факт, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не застосовувався метод тонкого грохочення на секції № 10, оскільки відсутній заявлений технічний результат - підвищення вмісту заліза в кінцевому товарному концентраті від 2 % до 3, 5 %. Позивачами не доведено використання їхнього патенту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у заявлений ними у позові період.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, за якою судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10 березня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Державним департаментом інтелектуальної власності виданий деклараційний патент № НОМЕР_2 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_3», відповідні відомості опубліковано 10 березня 2010 року в бюлетені № 5 за 2010 рік у виданні «Промислова власність».

Відповідно до опису до патенту на корисну модель спосіб збагачення залізної руди включає такі стадії рудопідготовки: стадійне дроблення, здрібнювання руди, а також її магнітну сепарацію з наступним одержанням магніто-сприйнятливого залізовмісного продукту і хвостів збагачення, який відрізняється тим, що як вихідну руду застосовують магнетитові кварцити, а залізовмісний продукт, отриманий в результаті магнітної сепарації, піддають здрібнюванню з наступною класифікацією в гідроциклоні, у результаті якої піски гідроциклона направляють на повторне здрібнювання, а злив гідроциклона - на першу стадію магнітної сепарації, в результаті якої одержують хвости збагачення і магніто-сприйнятливий залізовмісний продукт, що направляють на другу стадію магнітної сепарації, в результаті якої одержують хвости збагачення і магніто-сприйнятливий залізовмісний продукт, що піддають тонкому просіюванню на ситах з розміром вічка від 0,05х0,05 до 0,07х0,07мм, при цьому підрешітний продукт тонкого просіювання направляють на третю стадію магнітної сепарації, у результаті якої одержують залізовмісний продукт і хвости збагачення, а надрешітний продукт тонкого просіювання піддають здрібнюванню разом з магніто-сприйнятливим залізовмісним продуктом, отриманим у результаті попередньої магнітної сепарації.

Завданням корисної моделі за деклараційним патентом № НОМЕР_2 є вдосконалення збагачення залізорудної сировини, представленої магнетитовими кварцитами, за рахунок того, що за допомогою технологічних циклів тонкого просіювання на ситах з регламентованим розміром вічків виділяють вузькофракційний склад з підвищеним вмістом корисного компонента і у результаті магнітної сепарації залізорудного продукту одержують залізорудний концентрат з високим вмістом корисного компонента.

Технічним результатом від використання цього способу є досягнення приросту вмісту заліза в товарному концентраті на 3-3, 5 % з мінімальним підвищення собівартості продукції від використання сит.

Між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ТОВ «НВП Гірник» (підрядник) 12 лютого 2010 року укладено договір № 727 на виконання технічного переоснащення технологічної модернізованої секції № 10 РЗФ № 2 ГЗКа із застосуванням тонкого грохочення. За умовами договору № 727 підрядник зобов`язався: виконати технічне переоснащення із застосуванням тонкого грохочення на технологічній модернізованій секції № 10 РЗФ № 2 ГЗКа з вмістом заліза в концентраті 66 % із доведенням якості концентрату за вмістом заліза

до 68-68, 5 %; розробити технологічні рекомендації на виконання технічного переоснащення; розробити технічне завдання на виконання проекту «Застосування тонкого грохочення в технологічній модернізованій секції № 10 РЗФ №2 ГЗКа»; розробити та погодити проект з відповідними службами замовника.

Судом першої інстанції в судових засіданнях, у тому числі з показань свідків, умов договору № 727 та додатків до нього, що також не заперечувалося позивачами, встановлено, що метою впровадження обладнання тонкого грохочення за зазначеним договором є додаткова обробка товарного концентрату, який виготовляється на секції № 10 РЗФ № 2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», технічним результатом якої мало би бути підвищення вмісту заліза в готовому продукті на 2-2, 5 %, тобто з початкових показників по секції в 66 % до 68-68, 5 %.

Також встановлено, що на РЗФ № 2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий» розташовані та функціонують декілька секцій з виготовлення товарного концентрату, зокрема секції №№ 9, 10, 11, 12, 13, 14. Робота секцій дає змогу отримати готовий продукт - товарний концентрат з вмістом заліза 65-66 %. Додаткове обладнання тонкого грохочення встановлено фахівцями ТОВ «НВП Гірник» окремо від секції № 10 та не є її невід`ємною технологічною частиною, так як секція № 10 може функціонувати окремо від цього обладнання тонкого грохочення та виробляти товарний концентрат у звичайному технологічному режимі з вмістом заліза від 65 до 66 %, на рівні з іншими аналогічними секціями №№ 9, 11, 12, 13, 14, розташованими в РЗФ № 2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Судом першої інстанції досліджено надані відповідачем технологічні показники секцій №№ 9, 10, 11, 12, 13, 14 РЗФ № 2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2013 року. Згідно з даними КІС АСДК ГД, а також журналами хімічного аналізу експресів збагачення ІЦ-9 по фабриках РЗФ № 1 та РЗФ № 2 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за період з 29 грудня 2012 року до 18 грудня 2013 року, в яких міститься інформація про результати проведення лабораторних хімічних аналізів показників якості товарного концентрату по кожній секції окремо за кожні 2 години 40 хвилин, в тому числі і по секції № 10 РЗФ-2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», показники вмісту заліза в концентраті, виробленому на секції № 10 РЗФ № 2 в період з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2013 року не мають суттєвих відхилень від якісних показників на інших секціях РЗФ № 1, РЗФ № 2 та складають в середньому, 65, 80 %, показників з вмістом заліза 68 % та вище судом не встановлено.

За умовами договору № 727 та додатка № 1 до нього, Акта з виконання технологічних пусконалагоджувальних робіт. Етап 6. Заключний пусконалагоджувальні роботи та досліди в період з 20 грудня 2012 року до 15 січня 2013 року на установці тонкого грохочення проводилися не відповідачем, а підрядником ТОВ «НВП Гірник» на договірних засадах. При цьому ОСОБА_2 , який обіймав посаду головного збагачувальника ТОВ «НВП Гірник», був особою, відповідальною за виконання робіт за договором № 727, та особисто брав участь у пусконалагоджувальних роботах та дослідах, як доказ чого ним підписано «Акт з виконання технологічних пусконалагоджувальних робіт. Етап 6. Заключний» з боку підрядника.

Суд першої інстанції, дослідивши статтю з газети ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_3 «ІНФОРМАЦІЯ_2», зробив висновок, що вона не може вважатися допустимим доказом у справі у розумінні статті 78 ЦПК України на підтвердження заявлених у позові обставин використання відповідачем у період з 01 жовтня 2012 року до 31 грудня 2013 року корисної моделі за патентом № НОМЕР_2 та виготовлення за її допомогою готового продукту. У той же час у матеріалах справи міститься газета ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 17 лютого 2017 року № 5, в якій опубліковано спростування статті за 2014 рік.

Судом першої інстанції досліджено висновок головного судового експерта сектору досліджень у сфері інтелектуальної власності відділу досліджень у сфері інформаційних технологій Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Жирко В. В. від 07 грудня 2015 року № 70/38-783, який складено відповідно до постанови слідчого від 07 жовтня 2015 року про призначення судової експертизи, на підставі матеріалів кримінального провадження від 29 травня 2015 року № 12015040710001400.

Згідно із зазначеним висновком у виробничому процесі зі збагачення залізної руди на секції № 10 РЗФ №2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» використана кожна ознака корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за патентом № НОМЕР_2, та ознака, еквівалента ознаці «що піддають тонкому просіюванню на ситах з розміром вічка від 0,05х0,05 до 0,07х0,07мм».

Наведений висновок експертизи відхилений судом першої інстанції, оскільки він підготовлений відповідно до постанови слідчого в межах кримінального провадження, а не на підставі ухвали суду чи на замовлення учасника справи.

За замовленням позивача у справі отримано висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 28 лютого 2018 року № 31/13.3/13.9/42. Відповідно до його змісту судовий експерт проводив дослідження на підставі копій матеріалів кримінального провадження від 29 травня 2015 року № 12015040710001400, натомість матеріали цивільної справи № 210/5206/16-ц експертом взагалі не досліджувалися та не аналізувалися. У зв`язку з цим експертом під час підготовки висновку не були враховані заперечення та пояснення відповідача, показання свідків, надані у судових засіданнях, письмові докази, зокрема, журнали хімічного аналізу експресів збагачення за період з 29 грудня 2012 року до 18 грудня 2013 року, технологічні показники секції №№ 9-13 РЗФ-2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2013 року згідно з даними КІС АСДК ГД та інші докази, долучені до матеріалів цивільної справи та які відсутні в матеріалах кримінального провадження.

Судами встановлено, що експертне дослідження проведено без дослідження якісних показників готового продукту (товарного концентрату) по секції № 10 РЗФ № 2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», без перевірки досягнення технічного результату за деклараційним патентом № НОМЕР_2 та без безпосереднього огляду матеріального об`єкта - секції № 10 РЗФ № 2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та обладнання тонкого грохочення, а лише на підставі матеріалів, які подані однією стороною, саме позивачем.

Відповідно до висновку від 28 лютого 2018 року на вирішення судової експертизи поставлено питання: «Чи використовується (або використовувались) у процесі по збагаченню залізної руди на рудозбагачувальній фабриці (РЗФ) № 2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», розташованого по вул. Орджонікідзе, 1 в Дзержинському районі м. Кривого Рогу, кожна ознака корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за патентом № НОМЕР_2, або ознака, еквівалентна їй, якщо так, то який період часу?».

Дослідивши надану інформацію, експерт встановив, що у виробничому процесі зі збагачення залізної руди на рудозбагачувальній фабриці (РЗФ) № 2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», розташованого на вул. Орджонікідзе, 1 в Дзержинському районі м Кривого Рогу, використана кожна ознака корисної моделі, що включена до незалежного пункту формули за патентом № НОМЕР_2.

Експерт, відповідаючи на поставлене запитання, порівнював надану йому документацію, а саме: ознаки корисних моделей, зазначені в патенті, та ознаки способу, зазначені в документації «Застосування тонкого грохочення в технологічній схемі збагачення в умовах ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Етап 6. Заключний. Акт з виконання технологічних пусконалагоджувальних робіт», де наведена схема технологічного процесу збагачення залізистих кварцитів на секції №10 РЗФ-2. Вся надана йому інформація прийнята експертом як достовірна та спеціально не перевірялася.

Як встановлено під час судового розгляду, всі роботи за пусконалагоджувальними роботами згідно із актом здійснювало не ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», а підрядна організація ТОВ «НПП Гірник та Компанія».

Надаючи оцінку відповідно до вимог статті 110 ЦПК України висновку головного судового експерта сектору досліджень у сфері інтелектуальної власності відділу досліджень у сфері інформаційних технологій Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Жирко В. В. від 28 лютого 2018 року № 31/13.3/13.9/42 в частині висновку по другому питанню стосовно розміру матеріальної шкоди, суд зазначив, що підрахунок майнової шкоди розраховувався експертом як здобуток об`єму виготовленої продукції помісячно в заданий термін часу на ціну продукції за середньозваженими цінами помісячно та вирахування відсоткової стандартної ставки роялті. Проаналізувавши отриману від представника позивача інформацію, експерт дійшов висновку, що, використовуючи у період часу з жовтня 2012 року до грудня 2013 року у виробничому процесі на рудозбагачувальній фабриці (РЗФ) № 2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», розташованого на вул. Орджонікідзе, 1 в Дзержинському районі м. Кривого Рогу, корисну модель за патентом № НОМЕР_2, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримано 135 343 499, 80 дол. США. Враховуючи середню стандартну ставку роялті 6, 5 %, експерт вирахував, що розмір матеріальної шкоди, заподіяної власникам патенту України на корисну модель НОМЕР_2 внаслідок використання корисної моделі у виробничому процесі на рудозбагачувальній фабриці (РЗФ) №2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», розташованого по вул. Орджонікідзе, 1 в Дзержинському районі м. Кривого Рогу, складає 185 183 743, 66 грн. Період для розрахунку розміру збитків з 01 жовтня 2012 року до 31 грудня 2013 року визначений представником позивача та експертом не перевірявся.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, додаткове обладнання тонкого грохочення за договором від 12 лютого 2010 року № 727 введено в експлуатацію лише в лютому 2013 року, тому його промислове використання у виробничому процесі на секції № 10 РЗФ-2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 01 жовтня 2012 року було неможливим. Належних та допустимих доказів використання відповідачем з лютого 2013 року до 31 грудня 2013 року технології тонкого грохочення, виготовлення за її допомогою готового продукту з підвищеним вмістом заліза та його подальшого продажу матеріали справи не містять.

Для визначення суми доходу відповідача від використання корисної моделі за патентом № НОМЕР_2 експертом взято показники продажу готової продукції по секції № 10 РЗФ-2 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ціни такого продажу, виходячи з копій зовнішньо-економічних контрактів відповідача з продажу готової продукції від 14 вересня 2012 року № 204Z-2012 та специфікацій до нього, та від 28 березня 2013 року № 152Z-2013 та специфікацій до нього. Як встановлено в судовому засіданні, дані матеріали не містять інформації про відвантаження та продаж готової продукції - товарного концентрату з підвищеним до 68 % та вище вмістом заліза. Натомість в них містяться дані про експорт відповідачам товарного концентрату з вмістом заліза 65, 3 %, з допустимим відхиленням за показником заліза до 0, 8 %.

Судовий експерт не досліджував ліцензійні договори щодо використання корисної моделі за патентом № НОМЕР_2 , укладені між позивачами та іншими суб`єктами господарювання, зазначені в них ставки роялті та суми винагороди, з метою визначення реальної можливості отримання розрахованого у висновку розміру доходу у разі укладення з відповідачем відповідного ліцензійного договору.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» законодавство України про охорону прав на винаходи (корисні моделі) базується на Конституції України і складається із цього Закону, Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну таємницю» та інших нормативно-правових актів.

Частиною третьою статті 426 ЦК України передбачено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом (частина перша статті 462 ЦК України).

Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень (частина друга статті 462 ЦК України, частина п`ята статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»).

У статті 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» визначено, що: винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології; патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, деклараційний патент на корисну модель, патент (деклараційний патент) на секретний винахід, деклараційний патент на секретну корисну модель) - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель).

Відповідно до статті 463 ЦК України суб`єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є: 1) винахідник, автор промислового зразка; 2) інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом.

Майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: 1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; 2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом (стаття 464 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Використанням винаходу (корисної моделі) визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях; застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним. Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй. Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй. Будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутністю доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог: продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим; існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього продукту. В такому разі обов`язок доведення того, що процес виготовлення продукту, ідентичного тому, що виготовляється із застосуванням процесу, який охороняється патентом, відрізняється від останнього, покладається на особу, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона порушує права власника патенту.

Згідно з частиною п`ятою статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисну модель» патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.

Будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов`язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію (стаття 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисну модель»).

Відповідно до частини першої, пункту 5 частини другої статті 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об`єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Суди, встановивши на підставі доказів, яким надано належну правову оцінку, ті обставини, що позивач не довів, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» допустило порушення виключних прав заявників на корисну модель, а саме використання без дозволу їх корисної моделі «ІНФОРМАЦІЯ_3», дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що суди не дослідили обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позову, а також не надали оцінку доказам на підтвердження позовних вимог, не врахували, що формули корисної моделі застосовані відповідачем, Верховний Суд врахував таке.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що особливо важливо, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Оскільки позивачі у встановленому процесуальним законом порядку не заявили клопотання про проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, висновки експертів, надані стороною позивача, викликали сумніви щодо їх правильності, то суди дослідили наявні у матеріалах справи докази у порядку статті 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо оцінки судами першої та апеляційної інстанцій висновку судової експертизи, проведеної у межах кримінального провадження, то Верховний Суд виходить з того, що докази, зібрані в одній справі, без їх належної оцінки відповідним судом не можуть мати беззастережне доказове значення під час вирішення іншої справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що постанови слідчих правоохоронного органу відповідно до статті 82 ЦПК України не мають преюдиціального значення, а тому факти і правовідносини, встановлені постановою зазначених слідчих, не є обов`язковими для суду, що здійснює розгляд цивільної справи.

Висновок експертизи може бути відповідним доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною (зокрема, як додаток до позовної заяви), тобто експертиза проведена відповідною експертною установою за клопотанням сторони чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися судом виключно як письмовий доказ, що підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, враховуючи характер матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз`яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про призначення проведення судової експертизи.

Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 638/16054/16-ц (провадження № 61-476св18), від 16 січня 2019 року у справі № 227/1524/16-ц (провадження № 61-3534св18).

В оцінці дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо оцінки зібраних у справі доказів Верховний Суд врахував, що неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог стало підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже саме зазначені позивачем обставини, а не висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Доводи заявників, що полягають у вимозі здійснити переоцінки доказів, досліджених під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, не можуть бути враховані, оскільки такі процесуальні дії перебувають поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція,

25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на наведені вимоги процесуального закону Верховним Судом враховано, що позивачі не використали у встановленому процесуальним законом порядку право подати клопотання про проведення судової експертизи з метою встановлення, чи використано їх корисну модель ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», а тому висновки судів про недоведеність позовних вимог є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко