Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 501/3065/16-ц

провадження № 61-45956св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -Norbulk shipping UK LTD

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 01 лютого 2018 року у складі судді Пушкарського Д. В. та постанову Апеляційного суд Одеської області від 06 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Калараш А. А., Таварткіладзе О.М., Погорєлова С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Norbulk shipping UK LTD про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між її сином - ОСОБА_2 та Norbulk shipping UK LTD було укладено трудовий договір, відповідно до якого ОСОБА_2 виконував посадові обов`язки третього помічника капітану на судні Crown Topaz, та в ніч з 03 вересня 2010 року на 04 вересня 2010 року зник безвісті із судна в проливі Мона між Пуерто-Ріко та Домініканською республікою. Незважаючи на тривалі пошуки силами команди, порту контролю, поліції та прикордонної служби він знайдений не був.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29 вересня 2016 року ОСОБА_2 був оголошений померлим.

Вказувала, що вона має право на компенсацію у зв`язку зі смертю її сина відповідно до трудового договору та пунктів 25.6, 26.1 колективної угоди «IBC Framework TCC Agreement» у розмірі 89 100 доларів США як найближчий родич зниклого моряка, що визначено додатком А до колективної угоди.

При цьому зазначала, що отримала лише частину компенсації у розмірі 30 000 доларів США, яка була виплачена у березні 2014 року після підписання 05 березня 2014 року нотаріально посвідченої заяви про отримання компенсації та звільнення від відповідальності.

Вважала, що вказана заява була підписана під впливом обставин та тиску з боку відповідача, а також те, що вона не усвідомлювала значення своїх дій, а тому вважає її недійсною.

Враховуючи наведене ОСОБА_1 просила суд стягнути з Norbulk shipping UK LTD компенсацію у зв`язку зі смертю її сина у розмірі 59 100 доларів США та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 25 000 доларів США.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 01 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що у додатку 8 до трудового договору, який було укладено між ОСОБА_2 та відповідачем, зроблений вибір і обрано право Англії , яке поширюється і на третю особу за даним договором - бенефеціара, яким є ОСОБА_1 . Усі переговори та досудове врегулювання спору між сторонами здійснювалось за правом Англії та завершилось укладенням мирової угоди шляхом здійснення нотаріально посвідченого одностороннього правочину позивачем.

Таким чином, сторонами було успішно здійснено досудове врегулювання спору шляхом складання позивачем відповідного документа, а саме заяви про отримання компенсації та звільнення від відповідальності, яке прирівнюється до договору, що має обов'язковий характер для обох сторін, незважаючи на те, що така заява є одностороннім правочином.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 вже отримала компенсацію у зв'язку з досудовим урегулюванням спору, суди відмовили у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 жовтня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві Пророку В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року № 760/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що в оскаржуваних судових рішеннях суди зазначили, що сторонами було здійснено успішне досудове врегулювання спору за правом Англії , разом із тим, суди не здійснюють жодного посилання на конкретні норми права Англії , які б мали регулювати вказані правовідносини.

Зазначає, що вона відмовилась від своєї заяви про врегулювання вимоги про сплату компенсації шляхом звернення до суду із вказаним позовом. Крім того, підставою добровільної сплати грошових коштів на її користь було зникнення її сина. Вказане не було та не є предметом позову, оскільки предметом позову є сплата компенсації за смерть ОСОБА_2 згідно трудового контракту та колективної угоди. Право вимоги компенсації у зв'язку зі смертю її сина у неї виникло набагато пізніше укладення заяви, на яку посилаються суди, вказане право вимоги виникло лише з моменту набрання законної сили рішенням Іллічівського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2016 року про оголошення ОСОБА_2 померлим, а тому заява про отримання компенсації, як односторонній нотаріально посвідчений правочин, не можна вважати мировою угодою в рамках спірних правовідносин.

Також посилається на те, що судами не було застосовано вимог закону стосовно того, що вказана заява від 05 березня 2014 року як правочин порушує публічний порядок, оскільки спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, а тому є нікчемною і не потребує визнання її недійсною у судовому порядку.

Крім того, не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди. Вказує, що у тексті заяви від 05 березня 2014 року зазначено, що здійснена на її користь виплата є «добровільною компенсацією у зв`язку із втратою ОСОБА_2 » та здійснена «з метою надання фінансової допомоги сім'ї», проте у тексті заяви жодним чином не зазначено, що вказана виплата відшкодовує втрати немайнового характеру, які виразилися у моральних стражданнях родини. Більш того, вважає, що відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди. Також посилається на пункт 26.1 колективної угоди, яким серед іншого передбачено, що роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2019 року до Верховного суду надійшов відзив від представника відповідача - Дробінової І. В., у якому вказує, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

29 липня 2010 року між ОСОБА_2 , сином ОСОБА_1 , та Norbulk shipping UK LTD було укладено трудовий договір, відповідно до умов якого він виконував посадові обов`язки третього помічника капітану на судні Crown Topaz.

Згідно пункту 26.1 колективної угоди, якщо моряк помер через якусь причину під час служби в компанії, включаючи смерть від природних причин і смерть, яка сталася під час подорожі до чи з корабля, або в результаті морської чи іншої подібної небезпеки, але виключаючи смерть через навмисні дії, компанія зобов`язана виплатити суми, зазначені в додатку 3 призначеному бенефіціару та кожній дитині на утриманні до максимум 4 у віці до 18 років.

Відповідно до пункту 25.6 договору бенефіціару сплачується компенсація за втрату життя - смерть під час служби у розмірі 89 100 доларів США.

Договором визначена бенефіціаром ОСОБА_1

ОСОБА_2 зник безвісті із судна Crown Topaz в ніч із 03 вересня 2010 року на 04 вересня 2010 року і його було оголошено померлим рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29 вересня 2016 року

В трудовому договорі, який був укладений ОСОБА_2 , в додатку 8 зазначене застереження про вибір юрисдикції та права, що підлягає застосуванню до даного договору, та таким обраним правом є англійське право.

05 березня 2014 року ОСОБА_1 було складено нотаріально посвідчену заяву про отримання компенсації та звільнення від відповідальності, якою позивачка та її чоловік, батько ОСОБА_2 , приймають компенсацію у розмірі 30 000 доларів США як повне та остаточне врегулювання усіх претензій/вимог будь-якого характеру, якби, коли б і де б вони не виникали, чи вони пред`являються зараз, чи будуть пред`явлені пізніше з контракту або заподіяння шкоди у зв`язку із зникненням безвісті та ймовірною смертю ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у тому числі, якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні.

Звертаючись до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, ОСОБА_1 обґрунтовувала суму компенсації, яку бажає отримати, пунктами 25.6 та 26.1 колективної угоди.

Судами встановлено, що 29 липня 2010 року року між ОСОБА_2 , сином позивачки ОСОБА_1 , та Norbulk shipping UK LTD було укладено трудовий договір, відповідно до умов якого він виконував посадові обов`язки третього помічника капітану на судні Crown Topaz.

ОСОБА_2 зник безвісті із судна Crown Topaz в ніч із 03 вересня 2010 року на 04 вересня 2010 року і його було оголошено померлим рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29 вересня 2016 року.

У трудовому договорі, який був укладений ОСОБА_2 , в додатку 8 зазначене застереження про вибір юрисдикції та права, що підлягає застосуванню до даного договору, та таким обраним правом є англійське право.

05 березня 2014 року ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчену заяву про отримання компенсації та звільнення від відповідальності, відповідно до якої позивачка та її чоловік, батько ОСОБА_2 , приймають компенсацію у розмірі 30 000 доларів США як повне та остаточне врегулювання усіх претензій/вимог будь-якого характеру, якби, коли б і де б вони не виникали, чи вони пред`являються зараз, чи будуть пред`явлені пізніше з контракту або заподіяння шкоди, у зв`язку із зникненням безвісті та ймовірною смертю ОСОБА_2 .

Вказана заява поєднує в собі два документи: заяву про отримання грошових коштів та одночасно про відмову від свого права позиватися до суду взамін на отримання грошових сум, які є прийнятними особою для задоволення її вимог.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що укладена та нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 від 05 березня 2014 року є одностороннім правочином, який має обов`язковий характер для обох сторін, не зважаючи на те, що підписує його тільки одна сторона, оскільки створює обов`язки не лише для позивача. Крім того, в англійському праві одним із способів досудового вирішення спорів є укладення документу, і тому заява про отримання компенсації та звільнення від відповідальності прирівнюється до договору.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства (№ 1)» (The Sunday Times v. the United Kingdom (no. 1), № 6538/74, § 49) від 26 квітня 1979 року зазначив, що норма не може розглядатися як «право», якщо її не сформульовано достатньо чітко, що дає змогу громадянинові регулювати свою поведінку.

Положення укладеної за домовленістю сторін заяви про отримання компенсації та звільнення від відповідальності від 05 березня 2014 року передбачають, що, одноразово сплативши узгоджену суму компенсації, прийнятну та достатню для позивача, відповідач має усі підстави вважати, що його не будуть притягувати до відповідальності повторно і зобов`язувати сплачувати інші суми виплат у судовому чи позасудовому порядку, крім тієї, яка вже була сплачена на користь позивача і визнана ним як остаточна.

Враховуючи наведене, не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що суди не робили посилання на норми англійського права, які б мали регулювати спірні правовідносини, оскільки сторонами вирішено спір у досудовому порядку, підтвердженням чого є укладення позивачем разом із своїм чоловіком нотаріально посвідченої заяви про отримання компенсації та звільнення від відповідальності (Statement of Receipt and Release).

Також не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що укладена нею заява про отримання компенсації та звільнення від відповідальності є недійсною.

Частиною третьою статті 202 ЦК України передбачено, що одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Положенням частини другої статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, таким правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Згідно із статтею 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Посилаючись на недійсність укладеної нею заяви, позивач не зверталась із позовними вимогами визнати її недійсною, а лише стверджує про її недійсність автоматично як нікчемного правочину.

Разом із тим, позивач сама зазначала у позовній заяві, що написання вказаної заяви відбулось під впливом тяжких обставин, що свідчить про те, що вчинений нею правочин є оспорюваним правочином, а тому його недійсніть повинна встановлюватися судом.

Таким чином, слід дійти висновку, що оскільки позивачем у судовому порядку вказана заява недійсною не визнавалась, наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції не застосовувались, тобто гроші позивач не повертала, а доказів того, що вона укладала заяву під впливом тяжких обставин не надано, відсутні підстави вважати вказану заяву недійсною.

Крім того, під час нотаріального посвідчення вказаної заяви нотаріусом Димерлій О.М. було перевірено здатність позивача усвідомлювати свої дії в момент вчинення правочину.

Положенням статті 68 Конституції України передбачено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Щодо посилань касаційної скарги на те, що укладена нею заява є правочином, який порушує публічний порядок, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із цією статтею правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.,

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року (провадження № 6-1528цс15).

З огляду на викладене, укладення ОСОБА_1 заяви про отримання компенсації та звільнення від відповідальності згідно зі змісту статті 228 ЦК України не є правочином, який порушує публічний порядок.

Посилання касаційної скарги на те, що отримана сума компенсації не включає відшкодування спричиненої моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки така компенсація є відшкодуванням моральної шкоди за моральні страждання внаслідок зникнення безвісти її сина.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкоди, завдання смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Отже, для відшкодування моральної шкоди необхідна наявність вини відповідача, його протиправної поведінки та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями та завданою шкодою. З матеріалів справи не вбачається доказів того, що Norbulk shipping UK LTD було визнано винним у тому, що її син зник безвісті, а тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди згідно чинного законодавства.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не залучили експертів для встановлення змісту іноземних норм права відповідно до статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» не можуть бути прийняті з огляду на таке.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Відповідно до частини другою вказаної статті з метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів.

Статтею 114 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не можу містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 115 ЦПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

З наведеного вбачається, що здійснювати запити щодо встановлення змісту іноземних норм права, у тому числі до експертів у галузі права, є правом суду, а висновки, які будуть надані, мають виключно консультативний характер і не є обов'язковими для суду.

Також не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що сама заява про отримання компенсації та звільнення від відповідальності від 05 березня 2014 року не була нотаріально посвідчена, а посвідчено було лише її підпис відповідно до статті 78 Закону України «Про нотаріат».

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) передбачено, що тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком заяв у електронній формі заяв та примірників документів, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків.

Відповідно до частини третьої глави 9 Порядку перед підписанням документа нотаріус зобов`язаний забезпечити ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників).

Таким чином, при здійсненні нотаріального посвідчення вказаної заяви про отримання компенсації та звільнення від відповідальності від 05 березня 2014 року нотаріусом посвідчувався саме правочин, умови якого викладені у вказаній заяві. Посилання ОСОБА_1 на статтю статті 78 Закону України «Про нотаріат» є необґрунтованими та спростовуються змістом вказаної заяви.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 01 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суд Одеської області від 06 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович