22-ц/812/1916/19

Провадження №22-ц/812/1916/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 грудня 2019 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Колосовського С.Ю., Кушнірової Т.Б.,

із секретарем судового засідання: Біляєвою В.М.

за участі відповідача ОСОБА_1 , його представника – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №482/1804/18 за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на ухвалу, яку постановив Новоодеський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Баранкевич Валерії Олегівни у приміщенні цього суду 30 вересня 2019 року, повний текст якої складений в той же день, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2018 р. ОСОБА_4 через свого представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 14 жовтня 2014 р. відповідач отримав від позивача грошові кошти у сумі 23125 доларів США, на підтвердження чого було складено розписку. Із тексту розписки вбачається, що вказані кошти були отримані ОСОБА_1 в якості попередньої оплати за соняшник кондитерський «Лакомка» врожаю 2015 р. у кількості 77082 кг., який ОСОБА_1 зобов`язався передати у власність ОСОБА_4 у строк до 01 жовтня 2015 року.

За своєю правовою природою вищевказана розписка є договором купівлі-продажу, й відносини, що виникають з даної розписки регулюються Главою 54 ЦК України. Однак, у визначений у розписці строк, і по теперішній час відповідачем не було виконано взяте на себе зобов`язання з поставки обумовленого насіння та станом на момент звернення до суду із даною позовною заявою заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_4 згідно до офіційного курсу гривні становить 650968 грн. 75 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість та стягнути на його користь 6509 грн. 69 коп. судового збору.

Заочним рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 06 травня 2019 року позов ОСОБА_4 задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 . 650 968 грн. 75 коп. заборгованості та 6 509 грн. 69 коп. судового збору.

06 вересня 2019 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд зазначеного заочного рішення, одночасно заявивши клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з цією заявою.

Заява щодо строку її подання мотивована тим, що отримавши 11 травня 2019 року заочне рішення по справі, відповідач не мав змоги підготувати та подати заяву про перегляд заочного рішення, оскільки у нього відсутні правові знання для цього та кошти на платну професійну правову допомогу, а також з причини необхідності надання цілодобового стороннього догляду за онкохворою людиною - ОСОБА_5 , 1951 року народження, (матір`ю дружини відповідача), яка проживала за адресою реєстрації відповідача і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та фінансових витрат, пов`язаних з цим. До моменту звернення за безоплатною правовою допомогою, доручення на надання якої видано 30 серпня 2019 року, що є невід`ємною гарантією права на доступ до правосуддя, відповідач був позбавлений можливості подати заяву про перегляд заочного рішення у зв`язку із важкою хворобою члена сім`ї, правовою необізнаністю, та відсутністю доступу до платної кваліфіковано правової допомоги, що є поважною причиною.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30 вересня 2019 року у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення та у прийнятті до розгляду цієї заяви відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідно до матеріалів справи (а.с. 55) копію заочного рішення відповідач ОСОБА_1 отримав 11 травня 2019 року, але до суду із заявою про перегляд заочного рішення звернувся 23 вересня 2019 року, тобто більш як через три місяці після отримання рішення суду. Також відповідачем не надано доказів поважності причин пропуску такого строку. Зокрема, суд вважав, що відсутність правових знань не є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки відповідно до статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Посилання на відсутність коштів на правову допомогу не підтверджено жодним доказом, як то: перебування відповідача на реєстрації в органах соцзахисту як малозабезпечена особа тощо. Натомість, адвокатом Уманським С.О. до заяви долучено витяг з державного реєстру про юридичну особу, згідно якого ОСОБА_1 є головою ФГ «БАІС», дані ж про припинення діяльності вищевказаної юридичної установи відсутні. Доводи про фінансові витрати, пов`язані з догляду за онкохворою тещею також не підтверджено належним чином.

За такого, суд вважав, що відсутні підстави для поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, а тому з урахуванням положень статті 126 ЦПК України дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду заяви адвоката Уманського С.О. про перегляд заочного рішення по справі.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 вказує, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права, судом неповно встановлені обставини, які мають значення для справи внаслідок невірно оцінених доказів, й просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не взяв до уваги положення пункту 4 статті 284 ЦПК України, тоді як у заяві про перегляд заочного рішення зазначені поважні причини пропуску строку на її подання. Зокрема, судом не прийнято уваги правову необізнаність відповідача, не враховано те, що з вини суду, який направив відповідачеві повістку про судове засідання на 06 травня 2019 року на 14 годину, тоді як судове засідання відбулося о 10 годині, що позбавило відповідача можливості брати участь у судовому засіданні, дізнатися про свої права, подати вчасно відзив та інші клопотання. Також суд помилково не взяв до уваги відсутність коштів на професійну правничу допомогу, тоді як відповідачем надані докази, що ним не отримувались доходи, та факт отримання безоплатної правової допомоги, яка надається особам, середньомісячний дохід яких не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Вимоги до судового рішення викладені у статтях 263, 264 ЦПК України.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвала суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 06 травня 2019 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 . 650 968 грн. 75 коп. заборгованості та 6 509 грн. 69 коп. судового збору.

Копія зазначеного рішення була направлена судом відповідачу рекомендованим листом з повідомленням 08 травня 2019 року (а.с. 54).

Відповідно до бланку зворотного поштового рекомендованого повідомлення, відповідач ОСОБА_1 отримав заочне рішення суду 11 травня 2019 року, що підтверджується особистим підписом відповідача ОСОБА_1 у бланку зворотного поштового повідомлення, повернутому до суду (а.с. 55), та про що зазначається адвокатом Уманським С.О. у заяві.

23 вересня 2019 року відповідач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Уманського С.О. подав заяву про перегляд заочного рішення від 06 травня 2019 року.

Статтею 284 ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно змісту статті 284 ЦПК України право на поновлення пропущеного визначеного у цій статті строку має учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, за умови, що така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду (частина 2), строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частина 3).

Звернувшись із заявою про перегляд заочного рішення суду з пропуском визначеного статтею 284 ЦПК України, позивач одночасно просив поновити цей строк, посилаючись на поважність причин його пропуску.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення, суд вважав, що, по-перше, відповідач звернувся із заявою про перегляд заочного рішення більш ніж через три місця після отримання рішення суду і, по-друге, позивачем не надано доказів поважності пропуску визначного статтею 284 ЦПК України строку.

Тобто суд дійшов висновку про відсутність передбачених як частиною 2, так і частиною 3 статті 284 ЦПК України підстав для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про таке і відхиляє доводи апеляційної скарги.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим і вважається виправданим у контексті забезпечення принципу правової визначеності, зокрема, якщо пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (рішення у справах «Рябих проти Росії» від 24 липня 2003 року, «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року, остаточне від 29 січня 2016 року), відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (рішення у справи «Брумареску проти Румунії» від 28 листопада 1999 року). При цьому у кожному випадку прийняття національними судами рішення про поновлення строків на звернення до суду або на оскарження судового рішення, ЄСПЛ наголошує на необхідності перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків втручання у принцип res judicata (принцип остаточності судового рішення), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні у підставах для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Передбачене частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня1989 року).

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Учасник справи зобов`язаний виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 6 частини 1 статті 43 ЦПК України).

Особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.

Крім того, кожна особа, яка бере участь у справі, сама визначає свою процесуальну поведінку (частини 4 статті 12 ЦПК України).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Слід зауважити, що особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки і разом з тим, розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.

Встановлено, що ОСОБА_1 розпорядився своїми процесуальними правами на свій розсуд, не скористався своїм правом на правову допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції, погодився із оскаржуваним заочним судовим рішенням на час отримання копії цього рішення та перебігу строку звернення із заявою щодо його перегляду судом першої інстанції.

Вказані заявником обставини для поновлення процесуального строку (правова неграмотність, відсутність коштів на правничу допомогу, догляд за хворою тещею) не пов`язані із непереборними та об`єктивними причинами, які перешкоджали чи могли бути перешкодою для подачі апеляційної скарги у строки, визначенні чинним законодавством України.

Отже, відповідно до обставин справи у ОСОБА_1 були відсутні причини непереборного та об`єктивного характеру для пропуску строку на звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення. Суд першої інстанції надав належну оцінку доводам представника відповідача, викладеним у клопотанні про поновлення строку на перегляд заочного рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду щодо відмови у поновленні строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення постановлена з порушенням норм процесуального права.

Так, колегія суддів не може вважати доказом поважності причин пропуску посилання відповідача на правову неграмотність відповідача, догляд за хворою тещею, оскільки вони пов`язані із суб`єктивними обставинами і не є об`єктивними та непереборними.

Щодо відсутності коштів на професійну правничу допомогу, то суду не було надано доказів на наявність об`єктивних причин, які б перешкоджали відповідачеві завчасно, у визначений законом для подання заяви про перегляд заочного рішення строк звернутися за безоплатною правовою допомогою.

Стосовно посилань в апеляційній скарзі на невірне повідомлення судом відповідача про час судового засідання колегія суддів виходить з такого

Суд, надіславши відповідачеві повістку про судове засідання на 14 годину 06 травня 2019 року, тоді як розгляд справи відбувся в той же день о 10 годині, порушив право ОСОБА_1 як відповідача у справі брати участь у судових засіданнях, надавати свої пояснення, наводити свої міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, які визначені пунктом 2 частини 1 статті 43 ЦПК України. Між тим таке порушення не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із пропуском відповідачем строку на подання заяви про перегляд заочного рішення у справі, оскільки копія цього рішення була направлена відповідачу 08 травня 2019 року, тобто у визначені частиною 272 ЦПК України строки.

Але колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо наслідків пропуску ОСОБА_1 визначеного законом строку для подання заяви про перегляд заочного рішення.

У відповідності до частини 7 статті 127 ЦПК України, про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Згідно статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За такого, встановивши відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення у справі, суд був зобов`язаний залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду, тоді як помилково відмовив у прийнятті заяви до розгляду.

Оскільки ухвала суду в частині відмови у прийнятті заяви представника відповідача до розгляду постановлена з порушенням вимог процесуального закону, її в цій частині необхідно скасувати в силу пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, постановити в цій частині нове судове рішення про залишення заяви без розгляду.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційним судом рішення по суті спору не змінювалось та не ухвалювалось нове, відсутні передбачені ст. 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30 вересня 2019 року скасувати у частині відмови у прийнятті до розгляду заяви адвоката Уманського С.О. про перегляд заочного рішення, постановити в цій частині нове судове рішення.

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишити без розгляду.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді : С.Ю. Колосовський

Т.Б. Кушнірова

__________________________________________

Повний текст постанови виготовлений 18 грудня 2019 року