ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 916/547/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - Управління капітального будівництва, реконструкції та технічного нагляду виконавчого комітету Бердянської міської ради,

представник позивача - Забарін А.Ф. (довіреність від 16.04.2019 № 202/49); Замета Н.О. (довіреність від 16.04.2019 № 201/49); Федюкович А.В. в.о. начальника управління (розпорядження від 17.10.2018 № 389-к),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Лакоса",

представник відповідача - Гудков С.О., адвокат (ордер від 15.10.2019 № 449003); Костюков О.А., генеральний директор (наказ від 07.07.2006 № 57); Костюков А.М., технічний директор (наказ 01.07.2000 № 18/2000-К),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лакоса"

на рішення господарського суду Одеської області від 04.06.2019 (головуючий суддя Погребна К.Ф.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 (головуючий Ярош А.І., судді: Діброва Г.І. і Принцевська Н.М.)

у справі № 916/547/19

за позовом Управління капітального будівництва, реконструкції та технічного нагляду виконавчого комітету Бердянської міської ради (далі - Управління)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лакоса" (далі - Товариство)

про розірвання договору.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Управління звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства про розірвання договору на виконання проектних робіт від 24.07.2008 № 18 (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обов`язків за Договором та істотною зміною обставин, що відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є також підставою для розірвання Договору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.06.2019 позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано Договір, укладений Управлінням та Товариством.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване істотним порушенням Товариством умов Договору та наявністю істотної зміни обставин, а саме зміною чинного законодавства та державних будівельних норм, внаслідок чого Управління значною мірою позбавляється того, на що воно розраховувало при укладенні Договору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 оскаржуване рішення суду першої інстанції змінено, викладено мотивувальну частину у редакції постанови суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Управлінням не доведено наявність усіх чотирьох складових, передбачених статтею 652 ЦК України, одночасне існування яких є підставою для розірвання Договору.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування нор матеріального права, просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неправильно застосовано положення статті 651 ЦК України. При цьому скаржник погодився з позицією суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для застосування статті 652 ЦК України.

Управління подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 24.07.2008 Управлінням (Замовник) та Товариством (Виконавець) укладено Договір, за умовами якого Замовник доручає і оплачує, а Виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами за рахунок Замовника виконати роботи по об`єкту укріплення Бердянської коси - проектні роботи (І етап). Зміст та обсяги роботи визначаються кошторисом (додаток № 1).

Відповідно до пункту 3.1 Договору Виконавець зобов`язаний: виконати роботи за даним договором у відповідності до норм, правил, державних стандартів і інструкцій в області проектування і будівництва, що діють; на вимогу Замовника давати пояснення щодо вартості робіт, ходу їх виконання; забезпечити якісне виконання робіт у строк, вказаний у розділі 6 Договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору після узгодження проектної документації та проходження нею усіх необхідних експертиз Виконавець передає Замовникові чотири екземпляри проєкту і акт приймання-передачі виконаних робіт.

Кошторисом (додаток № 1 до Договору) передбачено стадії проектування та такий перелік робіт: робочий проєкт (інженерно-геологічні вишукування; гідрографія) - вартістю 693 332,00 грн. (без ПДВ); проєкт (інженерно-геологічні вишукування; гідрологічні обґрунтування; інженерно-геодезичні роботи) - вартістю 819 811,00 грн. (без ПДВ); експертиза проєкта - 38 740,00 (без ПДВ).

Загальна вартість робіт становить - 1 551 883,00 грн., разом з ПДВ - 1 862 260,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 9 до Договору повна вартість робіт складає 1 852 045,14 грн.

Згідно з пунктом 7.4 Договору Підрядник відповідає за недоліки проєктно-кошторисної документації, включаючи недоліки, виявленні у ході будівництва.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у разі виявлення недоліків у проєктно-кошторисній документації Підрядник на вимогу Замовника зобов`язаний безоплатно переробити проєктно-кошторисну документацію, а також відшкодувати завдані збитки.

Додатком № 2 до Договору затверджено календарний план робіт, при цьому строки усунення виявлених експертизою недоліків розробленого проєкту умовами Договору не визначені, так само як і строки розробки матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (далі - ОВНС).

За результатом розгляду розробленої Товариством проєктної документації державним підприємством ?Укрдержбудекспертиза? були виявлені помилки та недотримання вимог до міцності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, пожежної та технологічної безпеки, кошторисної частини проєктної документації [експертний звіт ДП ?Укрдержбудекспертиза? від 14.12.2017 щодо виявлення помилок і недотримання нормативних вимог у проектній документації за проектом "Укріплення Бердянської коси - проектні роботи (І етап)"].

Відповідно до пункту 1.2 ДБН А.2.2-1-2003 ?Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проєктуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд? матеріали ОВНС надаються у складі проєктної документації уповноваженим державним органам для експертної оцінки і повинні всебічно характеризувати результати оцінки впливів на природне, соціальне, включаючи життєдіяльність населення, і техногенне середовище та обґрунтовувати допустимість планованої діяльності.

06.11.2018 Замовник рекомендованим листом направив на адресу Виконавця вимогу № 774/49, згідно з якою Замовник на підставі статей 526, 530, 852, 891 ЦК України та пунктів 7.4, 7.5 Договору вимагав від Виконавця у семиденний строк з моменту одержання цієї вимоги:

1. Здійснити розробку матеріалів ОВНС в обсязі відповідно до пункту 1.7 та розділу 2 ДБН А.2.2-1-2003 "Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проєктуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд", а також відповідно вимог Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" №2059-VIII;

2. Провести експертизу проєктної документації по об`єкту "Укріплення Бердянської коси - проектні роботи (І етап)" згідно з вимогами ??Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи?, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560;

3. Після проходження експертизи проєкту та отримання позитивного висновку протягом 10 календарних днів передати Замовнику чотири екземпляри проєкту на паперовому та електронному носіях.

Товариством вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.

Крім того, Замовником на адресу Виконавця було направлено проєкт додаткової угоди № 10 до Договору, умовами якої передбачалося, що ?Виконавець зобов`язується у строк до 10.12.2018 здійснити розробку матеріалів ОВНС в обсязі відповідно до пункту 1.7 та розділу 2 ДБН А.2.2-1-2003 ?Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд?, вимог Закону України ?Про оцінку впливу на довкілля?, а також зобов`язується у строк до 01.03.2019 провести експертизу проєктної документації, та після її проходження передати Замовнику чотири екземпляри проєкту.

Однак вказаний проєкт додаткової угоди Товариством підписано не було.

Згідно з пунктом 8.1 Договору договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін або за ініціативною будь-якою із сторін у порядку, визначеному чинним законодавством.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для розірвання Договору.

Приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма ЦК України кореспондується з положеннями та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно із статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Аналогічні положення містяться у статті 291 ГК України.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Згідно із статтею 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Частиною другою статті 320 ГК України передбачено, що у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитись від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до експертного звіту ДП ?Укрдержбудекспертиза? від 14.12.2017 у розробленій Товариством проєктній документації за проєктом ?Укріплення Бердянської коси - проектні роботи (І етап)? були виявлені помилки та недотримання вимог до міцності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, пожежної та технологічної безпеки, кошторисної частини проектної документації.

Товариство було зобов`язано розробити матеріали ОВНС у відповідності до вимог та положень ДБН А.2.2-1-2003 ?Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд? та передати їх Замовнику у складі розробленого ним проєкту.

При цьому матеріали справи не містять доказів усунення Товариство зазначених помилок та недоліків.

17.10.2018 Замовником на адресу Виконавця було направлено проєкт додаткової угоди № 10 до Договору, умовами якої передбачалося, що Виконавець зобов`язується у строк до 10.12.2018 здійснити розробку матеріалів ОВНС в обсязі відповідно до пункту 1.7, розділу 2 ДБН А.2.2-1-2003 ?Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд? та відповідно до вимог Закону України ?Про оцінку впливу на довкілля?, а також зобов`язується у строк до 01.03.2019 провести експертизу проєктної документації та після її проходження передати Замовнику чотири екземпляри проєкту. Вказана додаткова угода не була підписана Виконавцем.

06.11.2018 Замовник рекомендованим листом направив на адресу Виконавця вимогу № 774/49, згідно з якою Замовник на підставі статей 526, 530, 852, 891 ЦК України, пунктів 7.4, 7.5 Договору вимагав від Виконавця у семиденний строк з моменту одержання цієї вимоги: здійснити розробку матеріалів ОВНС в обсязі відповідно до пункту 1.7 та розділу 2 ДБН А.2.2-1-2003 "Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд", а також відповідно до вимог Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" №2059-VIII; провести експертизу проєктної документації по об`єкту "Укріплення Бердянської коси - проектні роботи (І етап)" згідно з вимогами "Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи", затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 11.05.2011 № 560; після проходження експертизи проекту та отримання позитивного висновку протягом 10 календарних днів передати Замовнику чотири екземпляри проєкту на паперовому та електронному носіях.

Відповіді на вказану вимогу Виконавцем надано не було, хоча зазначена вимога направлялась за адресою місцезнаходження Виконавця, а саме вул . Тираспольська, 3, кв . 10 , Одеса, 65045. Вказана адреса узгоджується з адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини першої статті 891 ЦК України підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об`єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт.

Наведене кореспондується з положеннями пунктів 7.4, 7.5 Договору, за умовами яких Підрядник відповідає за недоліки проєктно-кошторисної документації, включаючи недоліки, виявлені у ході будівництва, та в разі виявлення недоліків у проєктно-кошторисній документації Підрядник на вимогу Замовника зобов`язаний безоплатно переробити проєктно-кошторисну документацію, а також відшкодувати завдані збитки.

Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Додатком № 2 до Договору затверджено календарний план робіт.

З таких підстав судами відхилено доводи Товариства про те, що у нього відсутній обов`язок здійснити розробку матеріалів ОВНС та провести експертизу проєктної документації, оскільки внаслідок розгляду розробленої Товариством проєктної документації, згідно з експертним звітом ДП "Укрдержбудекспертиза" від 14.12.2017, були виявлені помилки та недотримання вимог до міцності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, пожежної та технологічної безпеки, кошторисної частини проєктної документації [щодо виявлення помилок і недотримання нормативних вимог у проєктній документації за проєктом "Укріплення Бердянської коси - проектні роботи (І етап)"].

Зазначеним звітом Товариство було зобов`язано розробити матеріали ОВНС у відповідності до вимог та положень ДБН А.2.2-1-2003 ?Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд? та передати їх Замовнику у складі розробленого ним проєкту.

Що ж до доводів Товариства про належне виконання ним умов Договору з посиланням на експертний висновок державної екологічної експертизи від 13.05.2010 № 29/10.12.2009-173 та позитивний висновок комплексної державної експертизи за грудень 2008 № 329/1, то такі доводи були відхилені судами, оскільки відповідно до висновку від 13.05.2010 № 29/10.12.2009-173 замовником проєкту є Управління, розробником робочого проєкту є Товариство, а розробником проєкту ОВНС - ПП ?НВП ?АКВАСТАНДАРТ-ЮГ?. Розділ ОВНС виконаний відповідно з вимогами ДБН А 2.2.-1-2003 ?Склад та зміст матеріалів ОВНС при проектуванні та будівництві підприємств, будівель та споруд?, проєкт ?Укріплення Бердянської коси - проектні роботи? оцінено позитивно, оскільки вказаний робочий проєкт, який отримав позитивний висновок, є лише частиною робіт, які повинно було виконати Товариство, а висновок комплексної державної експертизи за грудень 2008 № 329/1 стосується робочого проєкта "Укріплення Бердянської коси? лише довжиною 1,5 км, а відповідно до календарного плану робіт проєкт - 14 км.

Також судами не прийнято посилання Товариства на рішення господарського суду Одеської області від 03.09.2010 у справі № 27/74-10-2370, яке, за твердженням Товариства, підтверджує належне виконання ним умов Договору, оскільки предметом спору у справі № 27/74-10-2370 було стягнення пені за несвоєчасне виконання робіт станом на 2010 рік. Кінцевий акт приймання-передачі виконаних робіт на той час підписано не було.

Крім того, Товариство у даній справі № 916/547/19 не заперечує факт виконання ним частини робіт за укладеним Договором та передачу її Замовнику.

Таким чином, суди дійшли висновку, що Виконавець істотно порушив пункти 7.4, 7.5 Договору, оскільки він не може завершити передбачені Договором роботи протягом тривалого часу, тому наявні підстави для розірвання Договору відповідно до вимог статті 651 ЦК України.

При цьому суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин статті 652 ЦК України як підстави для розірвання Договору, оскільки відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. При цьому зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з частиною другою статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю всіх чотирьох умов, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Водночас, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в якості істотних змін обставин вказав введення в дію 18.12.2017 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", частиною першою статті 3 якого передбачено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" проведення прибережних робіт з метою усунення ерозії та будівельних робіт на морі, які призводять до зміни морського узбережжя, зокрема будівництво основних гідротехнічних споруд відноситься до Другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля.

Без підготовленого звіту з оцінки впливу на довкілля (зміст якого визначено частиною другою статті 6 вказаного Закону) отримання висновку з оцінки впливу на довкілля є неможливим, адже згідно з частиною третьою статті 9 такого Закону при підготовці висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган розглядає та бере до уваги саме звіт з оцінки впливу на довкілля.

Судом першої інстанції зазначено, що в момент укладення Договору Управління та Товариство виходили з того, що перелік робіт, визначений у кошторисі (додаток № 1 до Договору), є достатнім для розробки проєкту ?Укріплення Бердянської коси", адже підготовка звіту з оцінки впливу на довкілля та отримання висновку з оцінки впливу на довкілля не передбачалося. Сторони не мали можливості передбачити зміни у законодавстві, які, по суті, призвели до необхідності збільшення обсягів робіт за Договором, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані обставини не можуть бути усунуті Замовником у рамках укладеного Договору, в межах передбачених на його фінансування коштів, та Управління зобов`язане витратити додаткові кошти на підготовку Виконавцем звіту з оцінки впливу на довкілля та отримання висновку оцінки впливу на довкілля, що, у свою чергу, позбавить Замовника можливості отримати розроблену проєктно-кошторисну документацію на тих умовах, на які він розраховував при укладенні Договору, адже ціна Договору буде значно збільшена, що призведе до порушення співвідношення майнових інтересів сторін за Договором.

Однак судом апеляційної інстанції встановлено, що у даному випадку зміна законодавства носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, а тому й не може бути підставою для розірвання Договору на користь однієї з них, оскільки суд першої інстанції врахував лише майнові інтереси Замовника, не взявши до уваги інтереси Виконавця і, як наслідок, не визначив їх співвідношення шляхом комплексного аналізу об`єктивних критеріїв, що не може свідчити про наявність третьої умови для розірвання Договору у зв`язку з істотною зміною обставин (частина друга статті 652 ЦК України).

Крім того, четвертою необхідною умовою, передбаченою згаданою нормою ЦК України, є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місце, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов`язання.

Відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Таким чином, виявлення необхідності проведення додаткових робіт за договором не може бути підставою для розірвання Договору на підставі частини другої статті 652 ЦК України, оскільки сторони могли б усунути зазначені обставини шляхом укладення додаткових угод на виконання додаткових робіт.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що Договір укладено 24.07.2008, а зміни у законодавстві, а саме введення в дію Закону України ?Про оцінку впливу на довкілля?, відбулися 18.12.2017, тобто з 2008 року по 2017 рік і минуло майже 10 років. Проте за 10 років роботи, обумовлені Договором, могли бути виконані Підрядником на підставі норм чинного на той час законодавства.

Водночас у пункті 1.2 Договору сторони погодили, що вказана у Договорі ціна є динамічною і підлягає коригуванню у разі зміни об`єму робіт згідно з ДБН за згодою Замовника, про що сторони укладають додаткову угоду.

Тобто при укладенні Договору та визначенні його умов сторони передбачили можливість коригування витрат при його виконанні.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що, враховуючи виникнення обставин, пов`язаних зі зміною законодавства, Управління ініціювало укладення додаткової угоди № 10, тому апеляційний суд дійшов висновку, що Управлінням не доведено в ході судового розгляду належними засобами доказування істотну зміну обставин у розумінні статті 652 ЦК України, якими сторони керувалися при укладенні Договору, та не доведено наявність одночасно усіх чотирьох умов, встановлених статтею 652 ЦК України, одночасне існування яких є підставою для розірвання договору, тобто відсутність підстав для застосування частини другої статті 652 ЦК України до спірних правовідносин.

Касаційний господарський суд зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції в частині висновків щодо відсутності підстав для застосування частини другої статті 652 ЦК України до спірних правовідносин у касаційному порядку не оскаржується.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судами неправильно застосовано положення статті 651 ЦК України, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, вимогами якої є скасування рішення і постанови судів попередніх інстанцій, та враховує, що постановою апеляційного суду було змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, яка (постанова) прийнята судом апеляційної інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави для залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалену у даній справі постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лакоса" залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 916/547/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко