open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа №420/3261/19

адміністративне провадження №П/9901/358/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Дашутіна І.В., Єресько Л.О., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Андрієнко Н.А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - Біньковської А.В.,

представника Третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області юриста 2 класу ОСОБА_1

до Третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів,

третя особа на стороні відповідача: прокуратура Одеської області,

про визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 4 червня 2019 року передано до Верховного Суду як суду першої інстанції адміністративну справу за позовом прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області юриста 2 класу ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - «КДКП»), третя особа: прокуратура Одеської області. В своєму позові ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним і скасувати рішення КДКП від 27 березня 2019 року №96дп-19 про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

На переконання позивача, рішення КДКП прийнято всупереч вимог статей 19, 62 Конституції України, статей 43, 48 Закону України «Про прокуратуру», пунктів 7, 62, 125 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Зокрема, ОСОБА_1 вказує, що:

- чинним законодавством не передбачено можливості використання, протоколів негласних слідчих (розшукових) дій (далі - «протокол НСРД») у дисциплінарному провадженні. Також вказує, що відповідно до положень частини другої статті 255 Кримінального процесуального кодексу України (далі - «КПК України») вивчення протоколу НСРД заборонено третім особам, а доказів скасування грифу секретності у матеріалах провадження немає й ухвала слідчого судді про можливість використовувати вказані матеріали в інших провадженнях також відсутня;

- КДКП прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності після спливу одного року із дня вчинення ним дисциплінарних проступків. Зазначає, що відповідні проступки прокуратурою виявлені 21 лютого 2018 року і 15 вересня 2017 року, тоді як рішення про накладення дисциплінарного стягнення прийняте відповідачем 27 березня 2019 року;

- стосовно умисного затягування з визначенням підслідності у кримінальному провадженні №42016161160000024, то позивач вважає, що відповідно до КПК України визначення підслідності є правом прокурора, а не обов`язком. Крім того, вказує, що КДКП не навела негативних наслідків щодо «затягування» з винесенням постанови про підслідність.

Від КДКП 27 серпня 2019 року надійшли до суду копії матеріалів дисциплінарного провадження № 11/2/4-1994дс-335дп-18 у двох томах, витяг з протоколу №13 та аудіозапис засідання відповідача, що відбулось 27 березня 2019 року.

Також до Верховного Суду 30 серпня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому КДКП просить відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, вважаючи своє рішення від 27 березня 2019 року законним та обґрунтованим.

У відзиві КДКП наводить такі аргументи:

- вказує, що матеріали, зібрані під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018160000000144 (стосовно ОСОБА_1 ) надійшли до КДКП відповідно до постанови про надання письмового дозволу на розголошення даних досудового розслідування від 22 грудня 2018 року у відповідності до вимог, передбачених статтею 222 КПК України. Крім того, КДКП зазначає, що вправі використовувати протокол НСРД у дисциплінарному провадженні відповідно до частини шостої статті 46 Закону України «Про прокуратуру», посилаючись, до того ж, на практику Верховного Суду з цього питання. Також КДКП вказує, що не є тим суб`єктом, на якого поширюються вимоги статей 254, 255 КПК України (заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення НСРД, та інформації, яка не використовується у кримінальному провадженні);

- щодо пропуску річного строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, то КДКП вказує, що починаючи з жовтня 2016 року до червня 2018 року прокурор ОСОБА_1 не провів жодних слідчих (розшукових) дій, тому строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності починається з червня 2018 року і спливає в червні 2019 року, тоді як оскаржуване рішення прийнято в березні 2019 року;

- зазначає, що визначення підслідності кримінального провадження відповідно до статті 216 КПК України є повноваженням прокурора, яке виступає його «правообов`язком». Вказує, що посадова особа зобов`язана здійснити певну дію, бездіяльність або прийняти рішення, на які вона має право за наявності певних обставин, а, отже у позивача з 15 вересня 2017 року виник службовий обв`язок щодо визначення підслідності у кримінальному провадження №42016161160000024, який він не виконав.

До Верховного Суду 2 вересня 2019 року надійшли пояснення третьої особи щодо позову, згідно яких прокуратура Одеської області вважає оскаржуване рішення КДКП законним і обґрунтованим й таким, що прийняте з урахуванням усіх наявних доказів.

Відповідь на відзив від позивача не надходила.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року замінено відповідача у справі - Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів на Третю кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила таке.

У зв`язку з надходженням до відділу роботи з кадрами Прокуратури Одеської області рапорту прокурора Зубара С.В. щодо можливого використання прокурором ОСОБА_1 службових повноважень на користь власних інтересів наказом в.о. Прокурора Одеської області О. Саулка від 14 вересня 2018 року було призначено службове розслідування.

16 листопада 2018 року складено висновок про результати службового розслідування, яким встановлено, зокрема, таке.

Іллічівською місцевою прокуратурою Одеської області здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадження №42016161160000024 від 11 жовтня 2016 року за фактом зловживання службовим становищем інспектором Дністровського територіального відділу Державного агентства рибного господарства України ОСОБА_3 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України.

Постановою від 2 листопада 2016 року старшим групи прокурорів, які здійснюють повноваження у вказаному кримінальному провадженні призначено ОСОБА_1

30 травня 2017 року кримінальне провадження №42016161160000024 було об`єднане з кримінальними провадженнями №12017160380000480 (щодо невстановлених осіб) і №12017160380001949 (стосовно ОСОБА_4 ).

15 вересня 2017 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 виділено в окреме провадження №12017160380001949 і 13 жовтня 2017 року за результатами досудового розслідування до суду щодо нього скеровано обвинувальний акт.

В ході службового розслідування встановлено факт спілкування позивача з ОСОБА_3 протягом січня-лютого 2018 року з питань передання ОСОБА_1 коштів за непритягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №42016161160000024.

У зв`язку з цим ОСОБА_3 звернувся до правоохоронних органів із повідомленням про злочин позивача (кримінальне провадження №42018160000000144). В ході цього кримінального провадження протоколом НСРД від 21 лютого 2018 року зафіксовано результати аудіо- та відеоконтролю спілкування ОСОБА_1 і ОСОБА_3 щодо передачі позивачеві грошових коштів.

27 червня 2018 року ОСОБА_1 визначив підслідність у кримінальному провадженні №42016161160000024 (стосовно ОСОБА_3 ).

5 грудня 2018 року до КДКП від Прокурора Одеської області О. Жученко надійшла заява (дисциплінарна скарга) про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який, на думку заявника, полягав у неналежному виконанні ОСОБА_1 своїх службових обов`язків; вчиненні дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності і непідкупності органів прокуратури; одноразовому грубому порушенні правил прокурорської етики.

Рішенням КДКП від 10 грудня 2018 року відкрито дисциплінарне провадження щодо позивача.

4 лютого 2019 року членом КДКП складено висновок про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку і запропоновано накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Рішенням КДКП від 27 березня 2019 року №96дп-19 «Про накладення на прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Цим рішенням КДКП встановила, що прокурор допустив неналежне виконання службових обов`язків та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, чим вчинив дисциплінарні проступки, передбачені пунктами 1, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

Так, КДКП встановила у діях позивача дисциплінарні проступки, які виявилися у двох епізодах:

Перший епізод - невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 1, 6 частини першої статті 43 вказаного Закону). Ці проступки виразились у тому, що ОСОБА_1 не вжив заходів, які повинна вживати службова особа у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди (такі заходи передбачені статтями 24 та 53 Закону України «Про запобігання корупції»);

Другий епізод - невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків (пункт 1 частини першої статті 43 вказаного Закону), що виразилось у тому, що ОСОБА_1 тривалий час (з 15 вересня 2017 року до червня 2018 року) не виносив постанови про визначення підслідності у кримінальному провадженні.

Встановлені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, копіями матеріалів дисциплінарного провадження № 11/2/4-1994дс-335дп-18 (у двох томах).

IV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження передбачені статтею 43 Закону України «Про прокуратуру» від14 жовтня 2014 року №1697-VII (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно пунктів 1, 6 частини першої цієї статті підставами для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є:

- невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків;

- систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Згідно з частиною другою цієї ж статті право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Відповідно до частини четвертої статті 46 Закону України «Про прокуратуру» після відкриття дисциплінарного провадження член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки.

Частиною шостою вказаної статті також передбачено, що під час здійснення перевірки член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об`єднань необхідну для проведення перевірки інформацію.

Згідно з частинами десятою, одинадцятою статті 46 Закону України «Про прокуратуру» член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

Порядок розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора визначено у статті 47 Закону України «Про прокуратуру». Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 48 вказаного Закону при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Відповідно до частини шостої цієї ж статті рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності; 2) обставини, встановлені під час здійснення провадження; 3) мотиви, з яких Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів ухвалила рішення; 4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення; 5) порядок і строк оскарження рішення.

Пунктом 63 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (зі змінами від 21 грудня 2018 року) (далі - «Положення»), визначено, що у рішенні Комісії зазначаються дата і місце його прийняття, члени комісії, які брали участь у засіданні, питання, що розглядалися, мотиви прийнятого рішення. Рішення підписується головуючим та членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Згідно пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру» на прокурора може бути накладено таке дисциплінарне стягнення як заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора).

Положеннями частини першої статті 50 цього Закону передбачено, що прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

Крім того, згідно пунктів 1, 3 Розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 6 грудня 2017 року №343, приводом для призначення службового розслідування, зокрема, є рапорт прокурора, а підставою для його проведення - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, а також порушення прокурором вимог, заборон або обмежень, встановлених Законом України «Про запобігання корупції».

V. ОЦІНКА СУДУ

Під час розгляду цієї справи суд оцінює оскаржувані дії відповідача на відповідність статті 19 Конституції України та статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).

Стосовно першого епізоду - неповідомлення про отримання пропозиції неправомірної вигоди

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню та доводам позивача в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності за невжиття заходів щодо повідомлення про пропозицію неправомірної вигоди відповідно до статті 24 і частини сьомої статті 53 Закону України «Про запобігання корупції», суд вважає за необхідне зазначити таке.

Позивач вважає, що чинним законодавством не передбачено можливості використання НСРД у дисциплінарному і вказує, що відповідно до положень частини другої статті 255 КПК України вивчення протоколу НСРД заборонено третім особам, а доказів скасування грифу секретності у матеріалах провадження немає й ухвала слідчого судді про можливість використовувати вказані матеріали в інших провадженнях також відсутня.

Однак, на копії протоколу НСРД від 21 лютого 2018 року міститься відмітка про те, що він був розсекречений 23 лютого 2018 року за актом №65/4/1316дск (а.с. 26, т. 1 матеріалів дисциплінарного провадження). Також постановою прокурора А. Данилко від 22 грудня 2018 року членам КДКП надано дозвіл на розголошення даних досудового розслідування кримінального провадження №42018160000000144 у відповідь на запит члена КДКП згідно з положеннями статті частини другої статті 77 Закону України «Про прокуратуру» і з дотриманням вимог статті 222 КПК України (а.с. 1-2, т. 2 матеріалів дисциплінарного провадження).

Відомості, необхідні КДКП для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел в порядку встановленому законодавством. Посилання позивача на те, що інформація отримана у результаті НСРД не може бути предметом доказу в дисциплінарному провадженні є необґрунтованими, оскільки частина шоста статті 46 Закону України «Про прокуратуру» надає право члену КДКП ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки.

Водночас, необхідно врахувати, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 цієї Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 вказаної Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №9901/728/18 та від 2 жовтня 2018 року у справі №9901/454/18 (П/9901/454/18).

Отже, посилання позивача про неможливість використання протоколу НСРД у дисциплінарному провадженні суд вважає необґрунтованими.

Разом з тим, суд погоджується з доводами ОСОБА_1 щодо прийняття КДКП оскаржуваного рішення після спливу одного року із дня вчинення ним дисциплінарного проступку - неповідомлення про отримання пропозиції неправомірної вигоди.

Як вірно зазначає позивач, КДКП пов`язувала вчинення ним цього дисциплінарного проступку з відомостями, що зафіксовані у протоколі НСРД від 21 лютого 2018 року. Так, позивач вважає, що оскільки протокол складений 21 лютого 2018 року, а оскаржуване рішення прийнято 27 березня 2019 року, тобто після спливу одного року з дня вчинення проступку, то за ці дії він не може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності.

Частиною четвертою статті 48 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

Згідно наявних у справі копій матеріалів дисциплінарного провадження, позивач протягом 2018 року від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю не звільнявся (а.с. 83, т. 1 матеріалів дисциплінарного провадження).

Згідно наказу від 10 вересня 2018 року №1837к ОСОБА_1 перебував у відпустці з 10 до 11 вересня 2018 року включно (2 календарних дні), а згідно наказу від 6 грудня 2018 року №2371к був у відпустці з 15 до 29 грудня 2018 року включно (14 календарних днів) (а.с. 232-233, т. 1 матеріалів дисциплінарного провадження).

Тобто, після дати складення протоколу НСРД позивач перебував у відпустці протягом 2018 року сумарно 16 календарних днів.

Враховуючи викладене, річний строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарне правопорушення, яке зумовлено невжиттям ним заходів з повідомлення про пропозицію неправомірної вигоди, сплинув 9 березня 2019 року (21 лютого 2019 року + 16 днів).

Будь-яких доказів на спростування вказаного висновку КДКП під час судового розгляду не надала.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що річний строк накладення на нього дисциплінарного стягнення за порушення, яке стало наслідком невжиттям ним заходів з повідомлення про пропозицію неправомірної вигоди сплинув.

Стосовно другого епізоду - бездіяльності щодо визначення підслідності у кримінальному провадженні №42016161160000024 (стосовно ОСОБА_3 )

Позивач вважає, що річний строк накладення на нього дисциплінарного стягнення сплинув і щодо цього епізоду. Однак, Верховний Суд з ним не погоджується, з огляду на таке.

Так, ОСОБА_1 вказує, що оскільки дії з визначення підслідності він повинен був вчинити негайно, починаючи з 15 вересня 2017 року, то річний строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності за затягування з визначенням підслідності має обраховуватися саме з 15 вересня 2017 року.

Однак, колегія суддів не погоджується з цими доводами, оскільки вважає, що невизначення позивачем підслідності у кримінальному провадженні №420161160000024 з 15 вересня 2017 року до 27 червня 2018 року є триваючим правопорушенням.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, яке припиняється або виконанням регламентованих обов`язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає безпідставними доводи позивача про сплив річного строку для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (у зв`язку із затягуванням з визначенням підслідності) через помилковість обрахування ним такого строку, адже проступок з боку позивача виявився у неправомірній бездіяльності, що тривала протягом часу процесуального керівництва і продовжувались з його боку до 27 червня 2018 року.

Отже, зважаючи на прийняття КДКП оспорюваного рішення 27 березня 2019 року строк для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» дотримано.

Аналогічна позиція щодо обрахунку строків за триваючими правопорушеннями викладена у постанові Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі №800/506/17 і підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2018 року у цій же справі.

До того ж, Верховний Суд відхиляє доводи позивача про те, що визначення підслідності є його правом, а не обов`язком. Як встановлено КДКП в ході дисциплінарного провадження, процесуальне керівництво ОСОБА_1 та досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016161160000024 здійснювалося на вкрай низькому професійному рівні. Так, за період з жовтня 2016 року до червня 2018 року, у порушення статей 2, 28, 216, 218 КПК України не проведено жодних слідчих (розшукових) чи процесуальних дій, направлених на отримання доказів протиправної діяльності службових осіб Державного агентства рибного господарства України, винних осіб до кримінальної відповідальності не притягнуто, допущено тяганину та, як наслідок, порушено розумні строки кримінального провадження. Відтак, КДКП дійшла висновку, що неприйняття позивачем протягом тривалого часу постанови про визначення підслідності суперечить вимогам частини четвертої статті 216 КПК України та пункту 1 Перехідних положень КПК України.

Отже, невиконання позивачем своїх повноважень призвело до негативних наслідків досудового розслідування, які встановлені КДКП.

Верховний Суд вважає, що виконання прокурором повноважень, які передбачені процесуальним законом, не може повністю залежати від його внутрішньої волі і має підлягати зовнішньому контролю. В іншому випадку це б свідчило про необмежену дискрецію прокурора, тоді як дискреція суб`єкта владних повноважень обмежується принципом законності (частина друга статті 19 Конституції України) і принципом верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).

Відтак, доводи позивача про те, що визначення підслідності є його правом, а не обов`язком Верховний Суд вважає безпідставними.

З огляду на викладене, КДКП було дотримано процедуру здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , яка передбачена статтями 45-47 Закону України «Про прокуратуру». За її результатами КДКП прийняла рішення, яке містить усі реквізити, передбачені статтею 48 вказаного Закону і пунктом 63 Положення. КДКП врахувала характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини та обставини, що вплинули на обраний вид дисциплінарного стягнення. Про це свідчить витребування членом КДКП матеріалів службового розслідування, службової характеристики та біографічної довідки позивача, копій основних процесуальних документів, врахування того, що у ОСОБА_1 не було дисциплінарних стягнень на час прийняття рішення. Про врахування обставин, встановлених на підставі цих та інших документів, свідчить також те, що в оскаржуваному рішення КДКП обрано більш м`який вид стягнення у порівнянні з тим, яке пропонував член КДКП у своєму висновку за результатами перевірки дисциплінарної скарги (звільнення з посади), враховуючи те, що у ОСОБА_1 раніше не було дисциплінарних стягнень.

Крім того, КДКП відповідно до діючого законодавства наділена дискреційними повноваженнями під час здійснення дисциплінарного провадження, що дозволяє цьому органу на власний розсуд визначати вид дисциплінарного стягнення залежно від скоєного прокурором дисциплінарного проступку та застосовувати до нього обране КДКП дисциплінарне стягнення.

Водночас, Верховним Судом не встановлено ознак свавільного втручання КДКП у права позивача, а обраний вид стягнення з огляду на встановлені обставини не викликає сумнівів щодо його пропорційності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №800/578/17.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що стосовно першого епізоду сплинув річний строк притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Однак, щодо другого епізоду цей строк не сплинув, а КДКП належним чином дослідила обставини відповідного проступку, дотрималася визначеної законодавством процедури здійснення дисциплінарного провадження та накладення дисциплінарного стягнення, врахувала характер проступку, його наслідки, особу прокурора та ступінь його вини. Відтак, Верховний Суд, враховуючи принцип пропорційності, вважає оскаржуване рішення КДКП про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому підстави для задоволення позову відсутні.

За правилами статті 139 КАС понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Повний текст цього рішення складений 17 грудня 2019 року у зв`язку з наданням судді Жуку А.В. 16 грудня 2019 року дня відпочинку як компенсацію за роботу у вихідний день (наказ від 3 грудня 2019 року № 110-к).

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 266, 295 КАС України, Верховний Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області юриста 2 класу ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (місцезнаходження: вул. Різницька, 13/15, Київ, 01011), третя особа на стороні відповідача: прокуратура Одеської області (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026; ЄДРПОУ: 03528552), про визнання протиправним і скасування рішення - відмовити.

Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення Верховного Суду подається безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст цього рішення складено 17 грудня 2019 року.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

І.В. Дашутін

Л.О. Єресько

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду

Джерело: ЄДРСР 86431264
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку