Справа № 466/9812/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Зими І.Є.

при секретарів Назаркевич Ю.В.

з участю прокурора Сороківського М.П.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника Олешко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016140000000817 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, з вищою освітою, працюючою на посаді в.о. начальника Держпродспоживслужби у Львівській області, раніше не судимої, одруженої, зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_1 ,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України ,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікуючою ознакою : прийняття пропозиції та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, для себе за вчинення в інтересах того, хто пропонує неправомірну вигоду та в інтересах третіх осіб будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

У обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 , відповідно до наказу № 477-к від 01.03.2016 року, обіймаючи посаду заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області , з покладенням на неї обов`язків начальника зазначеного управління, з наданням їй права підпису організаційно-розпорядчих та фінансових документів, тобто будучи згідно п. 2 примітки ст. 368 КК України службовою особою , яка займає відповідальне становище, використовуючи своє службове становище, всупереч Положення про головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області, що затверджене наказом Держпродспоживслужби № 23 від 25.02.2016 р. та Порядку проведення державної реєстрації потужностей , ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим суб`єктам, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 39 від 10.02.2016 р., діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, прийняла пропозицію та одержала від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 15 000 грн. за сприяння у пришвидшенні та державній реєстрації потужностей ( ресторанів) оператора ринку ФОП ОСОБА_3 , які розташовані по АДРЕСА_2 , а також подальше сприяння у господарській діяльності вказаних потужностей.

Зокрема , 28.09.2016 року ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання неправомірної вигоди під час зустрічі в ресторані « Панська чарка»,що за адресою м. Львів вул. Винниченка, 3 із ОСОБА_2 , яка будучи уповноваженою особою ОСОБА_4 , та діяла за його дорученням і мала на меті внести до державного реєстру потужності оператора ринку ФОП ОСОБА_3 , обумовила з останньою передачу їй грошових коштів у сумі 15 000 грн. за сприяння у пришвидшенні та державній реєстрації потужностей ( ресторанів) оператора ринку, а також подальше сприяння у господарській діяльності.

Цього ж дня, на виконання домовленості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в ресторані « Панська чарка», що за адресою м. Львів вул. Винниченка, 3, близько 20 год. 30 хв., передала, а ОСОБА_1 одержала частину суми неправомірної вигоди в розмірі 5 000 грн. за сприяння у пришвидшенні державної реєстрації потужностей ( ресторанів ) оператора ринку ФОП ОСОБА_3 , які розташовані по АДРЕСА_2 , а також подальше сприяння у господарській діяльності вказаних потужностей та домовилася з ОСОБА_1 про передачу решти суми неправомірної вигоди у розмірі 10 000 грн. 03.10.2016 року.

В подальшому ОСОБА_2 розуміючи, що відмова в передачі ОСОБА_1 решти суми неправомірної вигоди в розмірі 10 000 грн. могла потягнути порушення законних прав та інтересів ФОП ОСОБА_3 , уповноваженою особою якого є ОСОБА_2 , а саме відмова чи затягування державної реєстрації, що тягне за собою штрафні санкції для підприємця, остання 30.09.2016 р. звернулась із заявою про неправомірні дії ОСОБА_1 в правоохоронні органи.

03.10.2016 р., приблизно о 15 год. 30 хв., ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи у своєму службовому кабінеті за адресою м. Львів вул. Промислова, 9, одержала від ОСОБА_2 решту суми неправомірної вигоди в розмірі 10 000 грн. за сприяння у пришвидшенні та державній реєстрації потужностей ( ресторанів) оператора ринку ФОП ОСОБА_3 , які розташовані по АДРЕСА_2 , а також подальше сприяння ОСОБА_1 у господарській діяльності вказаних потужностей з використанням наданої їй влади та службового становища, після чого працівниками правоохоронного органу одразу було припинено незаконні дії ОСОБА_1 , а предмет неправомірної вигоди в розмірі 10 000 грн. вилучено.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила свою причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України, в якому обвинувачується . Зазначила, що станом на вересень 2016 року вона працювала на посаді в.о. начальника Держпродспоживслужби у Львівській області. У серпні 2016 року проводився конкурс на посаду начальника вказаної служби , який відбувався у три етапи. Між другим та третім етапом вказаного конкурсу її запросили на вечірку у ресторан « Спліт», що проводилась підприємцями Львова. Запрошених було біля 300 осіб , виступали співаки, творчі колективи. Всі присутні спілкувались між собою і саме там вперше вона познайомилась з ОСОБА_5 , яка представлялась підприємцем. Остання розповідала, що у неї двоє дітей, в яких є проблеми зі здоров`ям і запитувала чи не може організація, в якій працює обвинувачена, надати спонсорську допомогу для їх оздоровлення. З тієї зустрічі у серпні і до 03.10.16 р. більше жодного разу обвинувачена не зустрічалась і не спілкувалась з ОСОБА_2 , вони не обмінювались телефонами. Відтак, обвинувачена повністю заперечує наведені в обвинуваченому акті обставини щодо її зустрічі з ОСОБА_2 у ресторані « Панська чарка» 28.09.2016 р. та наявність будь-якої домовленості між ними щодо сприяння у господарській діяльності чи реєстрації потужностей оператора ринку ФОП ОСОБА_3 . В межах зазначеного конкурсу вона у вересні проходила кілька співбесід, що відбувались у м. Києві і фактично 30.09.16 р. була затверджена вже на посаду начальника Держпродспоживслужби у Львівській області. Зранку у понеділок, 03.10.16 р. , вона була присутня на кількох нарадах , що відбувались у облдержадміністрації. Повернулась на своє робоче місце перед 15 год., оскільки в той день у неї були прийомні години громадян до 17 год. Для вирішення робочих питань до неї в кабінет зайшла в.о. начальника Держпродспоживслужби у м. Львові ОСОБА_6 Л ОСОБА_7 М. Двері у кабінет обвинувачена ніколи не закриває , тому без жодних перешкод у період, коли вони з ОСОБА_8 працювали над документами, в кабінет зайшла ОСОБА_2 та представилась, що вона є підприємцем та їй треба зареєструвати потужності ресторанів. Така реєстрація здійснюється міським управлінням Держпродспоживслужби ,що є окремою юридичною особою. Жодного відношення до розгляду таких заяв обвинувачена не має. Проте, неодноразово на нарадах в Києві їй зазначали про недостатню реєстрацію потужностей закладів харчування у м. Львові , незважаючи на те, що всім відомо про велику кількість таких саме у нашому місті. В зв`язку з цим на сайті установи навіть було поміщено її відеозвернення до підприємців, де вона роз`яснювала, що розгляд заяв здійснюється безкоштовно, протягом одного дня. Повідомлялось і про те, що фактично цією заявою фіксується лише місце дислокації закладу харчування. Розміщувались і письмові оголошення з цього приводу. Проте підприємці дуже рідко подавали заяви про реєстрацію потужностей, оскільки жодної відповідальності за це не несли. Також був введений довготривалий мораторій у 6 років на здійснення будь-яких перевірок Держпродспоживслужбою господарської діяльності підприємців. Тому,коли особа прийшла і виявила бажання подати заяву про реєстрацію потужностей, обвинувачена відразу повідомила, що якраз в її кабінеті присутня керівник установи, що здійснює таку реєстрацію і документи, які принесла ОСОБА_2 оглядала в її кабінеті ОСОБА_8 . Обвинувачена не заперечувала щодо такого, оскільки приміщення Держпродспоживслужби у м. Львові та Держпродспоживслужби у Львівській області були розташовані фактично в одній будівлі. Структура лише створювалась. Ще не були вирішені всі проблемні питання з кабінетами для персоналу. На той час у ОСОБА_8 не було свого кабінету, оскільки такий був закритий попереднім керівником, а ОСОБА_8 в загальному лише протягом місяця виконувала обов`язки керівника . У період, коли ОСОБА_8 надавала консультації ОСОБА_2 з приводу правильності заповнення заяви , обвинувачена не вникала в їх розмову,оскільки спілкувалась мобільним телефоном з іншою особою, не бачила документів, які надала ОСОБА_5 та не давала жодних вказівок з приводу розгляду заяви ОСОБА_8 . В подальшому ОСОБА_8 забрала документи, які подала ОСОБА_2 і вийшла з кабінету. ОСОБА_5 же залишилась у кабінеті і почала приватну розмову , нагадуючи обставини їх знайомства . При цьому вона привітала обвинувачену з фактичним призначення на посаду та запитала ,чи не можна у неї покурити. Оскільки ОСОБА_1 пригадала їх попередню зустріч на корпоративній вечірці в ресторані « Сплінт» ,то запросила її в приміщення , що знаходиться поруч з її кабінетом. ОСОБА_5 відразу присіла на м`який куток біля столу. При цьому поряд з нею лежала сумка ОСОБА_1 та мокрий від дощу шарф, так як вона фактично тільки прийшла з чергової наради. Оскільки обвинувачена отримала привітання від ОСОБА_5 , то дійсно запропонувала їй пригоститись коньяком, розпочата пляшка якого стояла на столі. При цьому обвинувачена лише пригубила свій келих для підтримання бесіди. Те, що вона не вживала алкоголю стверджується і відсутністю будь - яких медичних даних про наявність етанолу в її організмі. В процесі спілкування, що відбувалось між нею та ОСОБА_5 протягом кількох хвилин, остання вийняла великий конверт, із якого неможливо було зрозуміти, що в ньому може знаходитись – кошти , запрошення або сертифікат. Побачивши це, обвинувачена відразу зрозуміла, що це може бути провокація, тому попросила забрати цей предмет. ОСОБА_2 же поклала конверт біля сумки, під шарф ОСОБА_1 і швидко вибігла з приміщення. Обвинувачена відразу рушила за нею в приймальню і просила секретаря знайти телефон ОСОБА_9 ,що на той час працював начальником ГУНП у Львівській області, щоб повідомити про злочин. Проте, відразу після виходу з приймальної ОСОБА_2 , туди зайшлим працівники правоохоронних органів, які фактично провели її затримання, не надавши можливість ні повідомити рідних , ні захисника про такі дії . В її повноваження, як керівника Держпродспоживслужби у Львівській області не входило питання розгляду заяв підприємців про реєстрацію потужностей, які розглядались Держпродспоживслужбою у м. Львові , що є окремою юридичною особою. Розгляд здійснювався безоплатно , в межах одного дня ; заяви могли подаватись і поштою і на електронну адресу, а відповідальність за недостовірну інформацію покладалась на суб`єкта господарювання. Вся ця інформація була на сайті установи. Не існує жодного випадку, коли б підприємцю відмовили у реєстрації потужностей. Не було на той час і жодних підстав для здійснення перевірок закладів харчування в зв`язку з запровадженим мораторієм. Такі могли бути проведені лише на підставі конкретної скарги, з дозволу Кабінету Міністрів України. Крім того обвинувачена зазначила, що вона не була знайома і з підприємцями на прізвище Левик, не ставила перед ними жодних вимог. В процесі проведення досудового розслідування вона також дізналась про те, що після її затримання , під тиском працівника правоохоронного органу, в той же день була зареєстрована заява ОСОБА_2 в міському управлінні Держпродспоживслужби . Крім того, в період проведення обшуку в її кабінеті протокол не вівся, а працівники правоохоронних органів прийшли з уже надрукованим текстом, з зазначенням номерів та серій купюр, які підкинула ОСОБА_2 . Негласні дії, які проводились правоохоронними органами щодо неї , відбувались у іншому кримінальному провадженні – по обвинуваченню ОСОБА_10 . За вказаним провадженням вона не допитувалась навіть у якості свідка , її не викликали до суду , вона була позбавлена можливості ознайомитись з будь-якими матеріалами. При цьому , вона не мала жодного відношення , як посадова особа , до тих подій, які були пов`язані з ОСОБА_10 . Вважає, що заява від імені ОСОБА_2 в органи поліції організована її конкурентом при проходженні конкурсу на посаду, на яку вона була призначена, з метою її усунення від посади. Навіть провідомлення про вчинення нею кримінальних правопорушень ,як 02.09.2016 року, так і 30.09.2016 р. вносились саме в ті дні, коли вона перемагала у черговому етапі конкурсу на посаду, а 03.10.2016 року, у день затримання, мав бути виданий наказ про її призначення на просаду . Відтак, вона просить врахувати, що щодо неї було здійснено провокацію злочину.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення обвинуваченої ОСОБА_1 , яка своєї винуватості у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала, показання свідків , дослідивши представлені суду стороною обвинувачення та стороною захисту докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до наступного висновку.

У ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.

На момент інкримінованих обвинуваченій діянь, ОСОБА_1 перебувала на посаді заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області з покладенням на неї обов`язків керівника зазначеного управління, відповідно до наказу № 477-К від 01.03.2016 року. Відтак , відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України, ОСОБА_1 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Згідно вимог ст.19 Конституції «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами». Дія цих положень поширюється на всіх без винятку службових осіб, незалежно від того, є вони представниками законодавчої, виконавчої чи судової влади, виконують службові обов`язки в державному апараті, в органах місцевого самоврядування або на окремих підприємствах, в установах та організаціях.

З метою доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України , прокурор просив допитати свідків та дослідити ( т. 2 а.с. 94 ) : витяги з ЄРДР ( т. 1 а.с. 83-85 ) ; заяву ОСОБА_2 ( т. 1 а.с. 86) ; постанову про об`єднання кримінальних проваджень( т. 1 а.с. 87-88) ; протокол огляду, помічення грошових коштів ( т. 1 а.с. 89-90) ; протокол огляду місця події та носій інформації ( т. 1 а.с. 91-95) ; матеріали, вилучені в ході огляду місця події ( т. 1 а.с. 96-105 ) ; протокол затримання ( т. 1 а.с. 106-108 ) ; довіреність ( т. 1 а.с. 109 ) ; повідомлення про звільнення ; ( т. 1 а.с. 110 ) ; протоколи проведення НСРД, з носіями інформації ( т. 1 а.с.111-115) ; клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих ( розшукових) дій ( т. 2 а.с. 97-98) ; ухвалу апеляційного суду Львівської області ( т. 2 а.с. 99 ) ; висновок № 4221 судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису по матеріалах кримінальної справи № 466/9812/16-к від 11.09.2017 року ( т. 1 а.с. 205-206) , протокол виконання вимог ст. 290 КПК України ( т. 2 а.с. 95-96 ) ; речові докази; висновок експерта № 4830/4831 від 17.12.2018 р. ( т. 2 а.с.131-136 ) ; висновок експертів № 170/171 від 13.02.2019 р. ( т. 2 а.с. 164-169).

Допитана в якості свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що згідно доручення вона була представником інтересів ОСОБА_11 , що є власником двох ресторанів. Незважаючи на те, що між ними не було укладено трудового договору, проте згідно усних домовленостей вона допомагала ОСОБА_12 у його господарській діяльності . ЇЇ обов`язки стосувались пошуку та залучення нових клієнтів, підбір змін до інтер`єрів ресторанів, тощо. За свою роботу вона неофіційно отримувала нагороду. У 2016 р. було визначено законодавством, що для безперешкодної роботи ресторанів необхідно було провести реєстрацію потужностей в управлінні Держпродспоживслужби. Через знайомих вона почала збирати інформацію хто може посприяти у такій реєстрації в найкоротші строки, крім того вирішити питання щоб не проводились в подальшому контрольні перевірки ресторанів. Знайома на ім.»я ОСОБА_13 , яка нічого не знає про цю справу та на даний час перебуває за межами України, порекомендувала їй ОСОБА_1 , з якою організувала зустріч та вперше вони зустрілись у ресторані « Панська чарка» 28.09.16 р.. Їх зустріч тривала 2,5-3 год. та в ході бесіди вона повідомила ОСОБА_1 чиї інтереси представляє, вияснила порядок реєстрації потужностей в управлінні. Обвинувачена зазначила, що може вирішити це питання , проте слід буде «подякувати». Розмір подяки було зазначено - 15 тис. грн. Подяка стосувалась згідно розмови не тільки самої реєстрації потужностей, але ОСОБА_1 запевнила і про те, що управління не буде жодними перевірками турбувати ФОП ОСОБА_14 . По завершенню вказаної зустрічі свідок розрахувалась за замовлення у ресторані – близько 2 тис. грн.. . Всієї суми подяки, про яку зазначала обвинувачена при розмові у неї не було, тому вона в ході першої зустрічі , 28.09.2016 р., передала ОСОБА_1 5 тис. грн., які на той час мала, та вони домовились про наступну зустріч. ОСОБА_15 не уповноважував її на передачу неправомірної вигоди . Проте поцікавившись в подальшому інформацією в інтернеті з приводу проведення реєстрації потужностей, свідок дізналась, що вказана послуга є безкоштовною . Обурена діями ОСОБА_1 вона звернулась з заявою до правоохоронних органів з приводу вимагання неправомірної вигоди. З такою заявою вона вже зверталась раніше у м. Івано-Франківськ, де в неї теж вимагали неправомірну вигоду. Для передачі обумовленої суми свідок надала свої особисті 10 тис. грн.., які в її присутності були описані працівниками правоохоронних органів та помічені спеціальною речовиною. Кошти були поміщені в звичайний білий конверт, з яким після телефонної розмови з ОСОБА_1 свідок і пішла в управління Держпродспоживслужби у Львівській області, керівником якого і була обвинувачена. Через приймальну, вона зайшла в кабінет ОСОБА_1 , де на той час була невідома їй жінка. З розмови свідок зрозуміла, що вказана особа є підлеглою ОСОБА_1 . Передавши заяву на реєстрацію потужностей свідок запитала про термін виконання. Невідома жінка їй повідомила, що реєстрація буде тривати тиждень. Свідок попросила, що їй потрібна реєстрація терміново. Тоді вони переглянулись з ОСОБА_1 і невідома жінка сказала, що на наступний день можна буде отримати дані про реєстрацію. Після того, як невідома їй жінка пішла, вони перейшли з ОСОБА_16 в підсобне приміщення, що примикає до її кабінету. Там вона повідомила обвинуваченій , що принесла згідно домовленості 10 тис. грн. та нагадала про отриманих нею при першій зустрічі 5 тис. грн. Після цього ОСОБА_1 головою показала куди покласти гроші і на виконання її жесту свідок поклала конверт з грошовими коштами у розмірі 10 тис. грн. під її сумочку . В ході вказаної розмови ОСОБА_1 запропонувала їй випити , вони ще розмовляли на різні теми і вона вийшла з кабінету.

В подальшому , за клопотанням сторони захисту, було проведено додатковий допит у якості свідка ОСОБА_2 , в ході якого остання повідомила, що була заявником про вчинення кримінальних правопорушень щодо вимагання неправомірної вигоди , крім ОСОБА_1 , і іншими особами. В загальному вона є заявником по двох справах, які вже завершені розглядом , крім того по трьох справах ще триває судовий розгляд. Кримінальні провадження здійснювались за її заявами щодо керівника архітектурної служби у м. Львів, директора палацу культури м. Новояворівськ. Також нею була подана заява про вимагання неправомірної вигоди прокурором з м. Луцька , за сприяння у звільненні з місць позбавлення волі близької їй людини. У вказаному кримінальному провадженні вона приймала участь як залегендована особа під зміненими анкетними даними ОСОБА_17 та події відбувались в період розгляду справи ОСОБА_1 в суді. Крім того свідок зазначила, що якщо і в подальшому чиновники будуть вимагати у неї неправомірну вигоду, вона буде звертатись з заявами до правоохоронних органів.

Суд оцінює вказані показання критично , виходячи з наступного.

Прийняття пропозиції надати неправомірну вигоду є згода службової особи з приводу наміру на передачу або надання їй неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища і може бути здійснене в будь-якій формі (усній, письмовій, SMS-повідомленням тощо). Окрім того, зміст цієї форми фактично обмежується лише тим, що службова особа схвалює (не заперечує) намір того, хто прагне у майбутньому передати їй неправомірну вигоду.

Так, зі слів ОСОБА_2 вбачається, що саме з її ініціативи 28.09.2016 року у ресторані « Панська чарка» відбулась зустріч між нею, ОСОБА_1 та їх спільною знайомою на ім.»я ОСОБА_13 , в ході якої обвинувачена прийняла пропозицію та одержала від ОСОБА_2 першу частину неправомірної вигоди у розмірі 5 000 грн. , з загальної обумовленої суми 15 000 грн. , за сприяння у пришвидшенні та державній реєстрації потужностей ( ресторанів) оператора ринку ФОП ОСОБА_3 , які розташовані по АДРЕСА_2 , а також подальше сприяння у господарській діяльності вказаних потужностей. Інших доказів, крім показань свідка ОСОБА_2 , які б свідчили про вказану зустріч та будь-які домовленості між її учасниками , стороною обвинувачення не надано.

Тобто, орган досудового розслідування, в порушення вимог ч. 4 ст. 38 КПК України не забезпечив, на думку суду, ефективне досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, що свідчить про його однобічність та неповноту. Зокрема, як відображено у реєстрі матеріалів досудового розслідування ( т. 1 а.с. 5-6 ) слідчий не звертався з клопотанням до суду з метою витребування інформації щодо місця перебування, траєкторії та напрямку руху , з прив`язкою до базових станцій в даній місцевості, абонентів мобільного зв`язку що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що б дало можливість беззаперечно встановити факт перебування вказаних осіб ввечері 28.09.2016 р. в одному районі та наявність будь-яких телефонних з`єднань між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та особою на ім.»я ОСОБА_13 , що передували б даній зустрічі та свідчили б про те, що особи знайомі між собою.

Крім того, отримавши інформацію від ОСОБА_2 ще 30.09.2016 року про вказану зустріч, в ході якої ніби-то ОСОБА_1 прийняла пропозицію та отримала кошти у розмірі 5 000 грн. в якості неправомірної вигоди, орган досудового розслідування не звертався до суду і з клопотанням про витребування з ресторану « Панська чарка» відеозапису камер спостереження . Прокурором долучено до матеріалів справи лише лист , адресований на ім.»я Департаменту захисту економіки Управління захисту економіки у Львівській області від 03.11.2016 року, тобто більш як через місяць, з якого вбачається, що відеозапис на камерах в ресторані « Панська чарка» зберігається лише протягом 10 днів, відтак не може бути наданий ( т. 1 а.с. 121 ) .

Не встановлено органом досудового розслідування і особу на ім.»я ОСОБА_13 , яка ніби-то організувала зустріч обвинуваченої з ОСОБА_2 у приміщенні ресторану 28.09.2016 року та була присутня при прийнятті ОСОБА_1 пропозиці та одержанні частини неправомірної вигоди . Між тим, зі слів свідка ОСОБА_2 випливає , що особа на ім.»я ОСОБА_13 є хорошою знайомою як ОСОБА_1 , так і свідка . Зазначене, на думку суду, свідчить про сумнівний характер пояснень ОСОБА_2 щодо самого факту зустрічі 28.09.2016 р. з обвинуваченою, обставини якої зазначені у обвинувальному акті лише зі слів заявника у провадженні.

Крім того, допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що у власності його дружини, ОСОБА_3 є два ресторани, проте фактично їх діяльністю займається він . Дружина часто хворіє, тривалий час перебуває за межами України, тому вона не володіє жодною інформацією щодо їх діяльності. Крім того свідок зазначив, що знайомий з ОСОБА_2 , яка у 2016 році допомагала йому у вирішенні ряду питань по ресторанах. З того часу жодних відносин з нею не підтримує. Не пам`ятає свідок обставин, за яких він доручав би ОСОБА_2 подавати заяву про державну реєстрацію потужностей ресторанів . Не пригадує і про будь-які розмови щодо необхідності передачі неправомірної вигоди службовій особі за проведення такої реєстрації або не проведення перевірок господарської діяльності. Коштів на це також ніколи ОСОБА_2 не давав . Не зміг конкретизувати свідок і вид послуг, які надавала йому ОСОБА_2 при здійсненні ним діяльності у ресторанах та зазначив, що не впевнений в тому, чи підпис його дружини у дорученні, виданому на ім.»я ОСОБА_2 щодо представництва її інтересів.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 повідомила, що вона є власником двох ресторанів на вул АДРЕСА_3 , де здійснює підприємницьку діяльність. Її обов`язки – це робота з клієнтами, узгодження меню, робота кухні. Всіма документами по ресторанах займається її чоловік, якому вона повністю довіряє. Також свідок зазначила, що не знайома з особою на прізвище ОСОБА_2 та не пам`ятає що підписувала будь-які доручення на представництво нею своїх інтересів. При огляді в судовому засіданні оригіналу доручення від 01.07.2016 р. ( т. 1 а.с. 109) свідок зазначила, що в неї є сумнів, чи її підпис у вказаному документі. Крім того свідок повідомила, що не пам`ятає, щоб чоловік розповідав їй про необхідність державної реєстрації потужностей ресторану та будь-яких витратах, необхідних для цього . Не стояло ніколи питання і щодо уникнення будь-яких перевірок закладу працівниками Держпродспоживслужби . Оскільки вона повністю довіряє своєму чоловікові, то не виключає можливість того, що чоловік попросив її підписати представлену їй для огляду в суді довіреність.

Відтак, з зазначених показань вбачається, що власники ресторанів оператора ринку ФОП ОСОБА_3 не уповноважували ОСОБА_2 на реєстрацію потужностей вказаних закладів харчування та не ставили перед нею завдання у незаконний спосіб впливати на будь-яких службових осіб з метою уникнення будь-яких перевірок у вказаних закладах . Крім того, в судовому засіданні сама ОСОБА_2 пояснила, що утримує дітей, ніде не працює, сталого доходу не має. Відтак, на думку суду є сумнівним факт передачі власних коштів ОСОБА_2 у якості неправомірної вигоди, яка передавалась не в її інтересах та не була їй відшкодована ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , оскільки з останніми такі витрати на були обумовлені.

Під сумнів суд ставить і показання свідка ОСОБА_2 про те , що лише після розмови у ресторані 28.09.2016 року з ОСОБА_1 вона дізналась з мережі інтернет про те, що послуга з реєстрації потужностей оператора ринку є безкоштовною, хоча така інформація є в загальному доступі .

В судовому засіданні свідок пояснювала, що завчасно опитувала знайомих їй людей про те, хто саме з управління Держпродспоживслужби може посприяти їй у пришвидшенні реєстрації потужностей оператора ринку та у подальшому сприянні у господарській діяльності операторів ринку ФОП» Левик, зокрема у не проведенні перевірок їх ресторанів. Тобто вже до організації зустрічі з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 була зацікавлена у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, так як сама прагнула обійти закон, домогтися своїх незаконних інтересів .

З врахуванням вище наведеного суд оцінює критично твердження свідка про те, що її активна життєва позиція по викриттю посадовців, що вимагають неправомірну вигоду і стала підставою для звернення з заявою до правоохоронних органів. З огляду на процесуальну роль ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні суд вважає її показання такими, що не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тягар доказування лежить на стороні обвинувачення.

У п. 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпції щодо фактів.

Вказана норма знайшла своє закріплення у ч. 1 ст. 92 КПК України, де зазначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора . В ході судового розгляду не здобуто доказів на підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 у прийнятті пропозиції та одержанні частини неправомірної вигоди у розмірі 5 000 грн. від ОСОБА_2 28.09.2016 року . Показання свідка ОСОБА_2 щодо вказаних подій суд до уваги не бере з підстав, наведених вище.

Щодо обвинувачення ОСОБА_1 за подіями від 03.10.16 року, то суд приходить до наступного висновку.

Державна реєстрація потужностей оператора ринку, з заявами про яку звернулася ОСОБА_2 , діючи в інтересах та за дорученням ФОП ОСОБА_3 , не входила в функціональні обов`язки ОСОБА_1 , як особисто, так і організації , яку очолювала обвинувачена.

Так, у відповідності до Порядку проведення державної реєстрації потужностей, ведення державного реєстру потужностей операторів ринку та надання інформації з нього заінтересованим особам, що був затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України за № 39 10.02.2016 р. та зареєстрований у МЮ України 12.03.2016 р., для державної реєстрації потужності оператор ринку подає територіальному органу Держпродспоживслужби за адресою потужності заяву визначеної форми.

Заява про державну реєстрацію потужності подається оператором ринку не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку роботи потужності. Вона засвідчується підписом оператора ринку або уповноваженої ним особи. У заяві зазначаються: найменування оператора ринку, адреса потужностей, телефон, електронна адреса та вид діяльності, що планується здійснювати на цих потужностях, керівництво та його контактні дані. Заява засвідчується підписом оператора ринку або уповноваженої ним особи і може подаватися в електронному або паперовому вигляді та реєструється в день її надходження. Подання заяви в електронному вигляді здійснюється з використанням посиленого сертифіката відкритого ключа у порядку, встановленому Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Законом України «Про електронний цифровий підпис». Територіальному органу Держпродспоживслужби забороняється вимагати для державної реєстрації потужності будь-які інші документи, крім заяви. Державна реєстрація потужності здійснюється територіальним органом Держпродспоживслужби протягом 15 робочих днів після отримання заяви оператора ринку про таку реєстрацію. Про державну реєстрацію потужності та її особистий реєстраційний номер територіальний орган Держпродспоживслужби повідомляє оператора ринку протягом 5 робочих днів після прийняття рішення про державну реєстрацію. Державна реєстрація потужності здійснюється безоплатно. Оператор ринку відповідальний за достовірність інформації, вказаної ним у заяві про державну реєстрацію потужності. Якщо державна реєстрація потужності не закінчена протягом вказаного вище строку, територіальний орган Держпродспоживслужби надає заявнику письмове обґрунтування причин відмови у реєстрації або продовження строку проведення реєстрації, який не може бути продовжений більше ніж на 15 робочих днів. Не допускається продовження строку реєстрації за наявності підстав для відмови у реєстрації потужності. Вказана інформація є у вільному доступі.

Територіальним органом Держпродспоживслужби за адресою потужності, з заявою щодо якої зверталась ОСОБА_2 , якому згідно чинного законодавства було надано право на реєстрацію потужностей , як на момент події : вересень-жовтень 2016 року , так і на даний час є Управління Держпродспоживслужби у м. Львові, керівником якого на той час була ОСОБА_8 та яке знаходилось за тією ж адресою , що і Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області , керівником якого у 2016 році була ОСОБА_1 .

Так, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що станом на 03.10.16 р. працювала на посаді в.о. начальника Львівського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби. У вказаний день , близько 14 год., коли вона перебувала з робочим питанням у кабінеті ОСОБА_1 , туди зайшла невідома їй жінка і почала розмову про те, що у неї є заява щодо проведення реєстрації потужностей. Їх управління відставало по показниках в загальному по України з приводу реєстрації потужностей, про що наголошувалось на кожній нараді. Оскільки така реєстрація проводиться міським управлінням, то свідок оглянула заяву, яку подала невідома,що була належно оформлена і пояснила, що забирає таку для реєстрації .Про подальші події , що відбувались у кабінеті ОСОБА_1 свідкові нічого не відомо, оскільки вона відразу пішла на своє робоче місце. У міському управління вона передала на реєстрацію заяву, яку забрала у кабінеті обвинуваченої у незнайомої жінки. Оскільки в цей же день прийшов працівник правоохоронних органів, який надав службове посвідчення і наказав зареєструвати заяву, подану ОСОБА_2 та віддати йому , то в цей же день була проведена реєстрація , а саму заяву передали на вказану вимогу. Жодних проблем з реєстрацією потужностей у заявників ніколи не виникало . Їх заяви розглядались у межах кількох днів. Крім того, на даний час триває заборона на застосування штрафних санкцій у разі відсутності реєстрації потужностей. Також існує тривалий мораторій на проведення будь-яких перевірок підприємців їх установою. Тому відсутня причина для передачі неправомірної вигоди за таку реєстрацію.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 пояснила, що вона працює в Головному управлінні Держпродспоживслужби у Львівській області секретарем . 03.10.16 р. після обіду, вона сиділа в приймальній ОСОБА_1 і бачила, як в її кабінет зайшла невідома жінка . В кабінеті обвинуваченої вже була ОСОБА_8 , що на той час виконувала обов`язки начальника міського управління Держпродспоживслужби, яка згодом вийшла. Через невеликий проміжок часу з кабінету вибігла невідома жінка , а за нею і ОСОБА_1 , яка схвильовано сказала присутнім в приймальній , щоб зателефонували ОСОБА_19 . Свідок зазначила, що все відбувалось дуже швидко і вона спочатку не зрозуміла що коється . Але відразу за вказаними подіями в приймальну зайшли люди з відеокамерами, які поводили себе зухвало. Вони сказали всім присутнім в приймальній покласти руки на стіл, заборонили використовувати телефони, спілкуватись. Згодом всі , хто був присутній в приймальні, пройшли спочатку в кабінет ОСОБА_1 , а потім в підсобне приміщення, що примикає до нього . В приміщенні підсобки працівники правоохоронних органів вже показали конверт, в якому були грошові купюри. Де саме був цей конверт, тобто де його знайшли, свідок не бачила . В подальшому спеціальною лампою світили на руки ОСОБА_1 , проте нічого не виявили. Жодного відношення до реєстрації потужностей їх управління не мало, оскільки така проводилась міським управлінням. Якщо громадяни і звертались з такими заявами, то відповідно їм роз`яснювали , що вони мають право звернутись в міське управління.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що вона працює у Головному управлінні Держпродспоживслужби у Львівській області та її робоче місце знаходиться в приймальній ОСОБА_1 03.10.16 р. обвинувачена близько 14 год. прийшла з наради та до неї в кабінет зайшла ОСОБА_8 – на той час в.о. начальника Держпродспоживслужби у м. Львові. Двері в кабінет ОСОБА_1 , як і завжди, були відчинені, оскільки до ОСОБА_1 завжди заходили працівники управління по робочих питаннях. Через кілька хвилин в приймальну зайшла невідома свідкові жінка, яка відразу пішла в напрямку кабінету обвинуваченої, сказавши при цьому що їй треба зайти до ОСОБА_1 . Невідома перебувала у кабінеті обвинуваченої кілька хвилин, згодом з кабінету вийшла ОСОБА_8 . Про що розмовляли в кабінеті ОСОБА_16 та невідома особа, свідок не чула . Коли задзвонив стаціонарний телефон у кабінеті ОСОБА_1 , свідок зайшла та побачила, що остання з невідомою сидять за столиком в підсобному приміщенні, що примикає до кабінету і вони розмовляють. Коли ж через кілька хвилин з кабінету швидкою ходою вийшла невідома жінка, яка навіть не попрощалась, за нею відразу вибігла ОСОБА_1 і сказала свідкові дзвонити до ОСОБА_21 . Проте в цей же час в приймальну зайшли невідомі особи з відеокамерами. Свідок спочатку подумала, що це журналісти. Проте вказані особи повідомили що будуть проводитись слідчі дії. Присутнім працівникам управління заборонили користуватись телефонами , потім спеціальним прибором освітлювали руки . В кабінеті ОСОБА_1 , та у прийомній нічого не шукали. Всі перемістились в підсобне приміщення. Свідок не бачила звідки саме, проте працівники правоохоронних органів вийняли конверт, в якому знаходились кошти купюрами по 500 грн. При цьому ОСОБА_1 сказала, що їй нічого не відомо про ці гроші. Також свідок зазначила, що до компетенції Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області не входило питання державної реєстрації потужностей. Таку здійснювало міське управління і жодних проблем з цим ніколи не виникало.

В процесі дослідження письмових доказів, якими прокурор доводить обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України встановлено наступне.

Так, доказами винуватості особи прокурор зазначає витяги з ЄРДР , долучені до матеріалів судового провадження, що містяться на а.с. 83-85 т. 1 ) . Відповідно до Положення про порядок ведення єдиного Реєстру досудових розслідувань до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;прізвище, ім`я, по батькові керівника прокуратури, органу досудового розслідування, слідчого, прокурора, який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво; відомості про об`єднання та виділення матеріалів відповідно до ст.217 КПК України, та інше. Відомості з Реєстру надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому КПК України. До витягу з Реєстру включається інформація про:номер та дату реєстрації кримінального провадження (виділення матеріалів досудового розслідування); дату надходження заяви, повідомлення та дату і час внесення відомостей про заяву, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Реєстру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, наслідок розслідування кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР); короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;орган досудового розслідування;прізвище, ім`я, по батькові слідчого (слідчих) органів досудового розслідування, працівника (працівників) підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування, та прокурора (прокурорів), який (які) здійснює(ють) процесуальне керівництво.

Між тим, як вбачається із витягу із кримінального провадження № 12016140000000875 ( т. 1 а.с. 85 ) , дослідженого в ході судового розгляду, в порушення вимог Положення про порядок ведення єдиного Реєстру досудових розслідувань у ньому не вказано ні анкетних даних особи, яка була заявником чи потерпілим у провадженні, ні короткого викладу обставин кримінального правопорушення. Вказаний документ містить дані лише про те, що 30.09.16 р. до ЄРДР внесені відомості , що службова особа ( без вказання місця праці, прізвища такої )вимагає неправомірну вигоду із зазначенням правової кваліфікації злочину – ч. 3 ст. 368 КК України. Відтак, у вказаному витягу відсутня будь-яка інформація , що дає можливість зробити висновок про причетність саме ОСОБА_1 до вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Аналогічні порушення вимог Положення про порядок ведення єдиного Реєстру досудових розслідувань встановлені і в процесі дослідження витягу з кримінального провадження № 1201614000000817 ( т. 1 а.с. 84) . Так, без зазначення даних заявника чи джерела інформації 02.09.2016 року були внесені відомості до ЄРДР за правовою кваліфікацією ст. 14 ч. 1 , ст. 368 ч. 3 про те, що службова особа ( без конкретизації місця її роботи, посади ) вимагає неправомірну вигоду за не створення перешкод у реалізації законних прав громадян . Крім того, з вказаного документу можна зробити висновок про об`єднання кримінального провадження № 1201614000000817 з кримінальним провадженням № 12016140000000875 . Проте дата такої дії не вказана. Із змісту вказаних документів у жодний спосіб не можна встановити будь-який зв`язок із обвинуваченою ОСОБА_1 ,відтак такі витяги не є належними доказами винуватості останньої, в розумінні ст. 85 КПК України.

Ще одним об`єктом дослідження письмових доказів у судовому засіданні є витяг ЄРДР з кримінального провадження № 1201614000000817 , що міститься у т. 1 а.с. 83. З вказаного документу вбачається, що 30.09.2016 року о 19 год. 06 хв. 30 сек., до ЄРДР були внесені відомості за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 368 КК України . Особою, яку повідомлено про підозру є ОСОБА_1 та зазначено фабулу обставин подій ,що є аналогічними до обвинувального акту. Тобто вказаний документ свідчить про внесення відомостей в ЄРДР щодо повідомлення про підозру ОСОБА_1 по заяві від 30.09.2016 р. Між тим, у вказаному документі відсутня будь-яка інформація про дату первинної реєстрації кримінального провадження за вказаним номером, дату об`єднання кількох проваджень та наступне виділення матеріалів у інше провадження. Крім того, в розумінні ст. 85 КПК України витяг з ЄРДР не є доказом винуватості особи .

Також прокурор просив дослідити в ході судового розгляду, як доказ винуватості ОСОБА_1 , заяву ОСОБА_2 від 30.09.2016 р. ( . 1 а.с. 86) Із змісту такої вбачається,що ОСОБА_2 просить притягнути до відповідальності в.о. начальника ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області ОСОБА_1 , яка вимагає у заявника 15 тис. грн. за проведення реєстрації потужностей операторів ринку ( закладів громадського харчування ) та подальше сприяння у господарській діяльності. На виконання вимог ст. 214 КПК України, відомості по вказаній заяві були внесені до ЄРДР ,що стало підставою для початку досудового розслідування за вчинення кримінального правопорушення , передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

За клопотанням прокурора також було досліджено постанову від 03.10.2016р.( т. 1 а.с. 87-88) про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень № 1201614000000817 від 02.09.2016 р. № 12016140000000875 від 30.09.2016 р. Із тексту такої вбачається, що 02.09.2016 року до ЄРДР було внесено відомості за ч.1 ст.14, ч.3 ст. 368 КК України про те, що службова особа управління Держпродспоживслужби у Львівській області вимагає у громадянина неправомірну вигоду у розмірі 32 тис. грн. для себе та начальника ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області ОСОБА_1 за надання погодження ( не заперечення ) для передачі в оренду нежитлового приміщення. При цьому у постанові не зазначено джерело походження такої інформації чи прізвище заявника. Крім того прокурор вказує, що 30.09.2016 р. внесені відомості до ЄРДР за фактом вимагання начальником Держпродспоживслужби у Львівській області ОСОБА_1 , неправомірної вигоди у розмірі 15 тис. грн.

Об`єднання матеріалів досудового розслідування необхідно вважати доцільним, якщо в результаті об`єднання в одне кримінальне провадження матеріалів кількох досудових розслідувань досягається можливість забезпечення повноти й об`єктивності дослідження обставин вчиненого злочину чи злочинів або кримінальних проступків, правильного визначення ролі і ступеня вини кожного з учасників кримінального правопорушення. В даному ж випадку, як на підставу для об`єднання вказаних проваджень прокурор посилається на те, що в ході досудового розслідування виникли достатні підстави вважати, що зазначені кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені одними і тими ж особами.

Проте, особливості правовідносин, що виникли та заява обвинуваченої та її захисника про провокацію злочину вимагають від суду проведення обов`язкової оцінки ситуації на наявність провокації до вчинення злочину зі сторони держави.

Так, відповідно до п. 7 ст. 217 КПК України днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше. Як вбачається із реєстру матеріалів досудового розслідування № 1201614000000817, що є невід`ємною частиною обвинувального акту, у такому зазначено дату внесення відомостей по провадженню – 30.09.2016 р. Між тим відомості по вказаному кримінальному провадженню були внесені 02.09.2016 року і суду не надано жодих даних про те, які ж процесуальні дії проводились та які процесуальні рішення приймались щодо ОСОБА_1 до 30.09.2016 року у рамках цього провадження.

Поряд з цим в процесі судового розгляду , за клопотанням сторони захисту , прокурор представив клопотання , з яким орган досудового розслідування саме 30.09.2016 р. звертався до апеляційного суду Львівської області у кримінальному провадженні № 1201614000000817 від 02.09.2016 р. ( т. 2 а.с. 97-98 ) про надання дозволу на проведення негласних слідчих ( розшукових) дій , на підставі якого 30.09.2016 р. слідчим суддею вказаного суду було надано дозвіл ( т. 2 а.с. 99-100 ) на аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_1 за місцем її діяльності та перебування ( крім житла). В цей же день , 30.09.16 р. після 19 год. до ЄРДР були внесені відомості по заяві ОСОБА_2 А 03.10.16 р., в день затримання ОСОБА_1 , прокурор приймає рішення про об`єднання вказаних проваджень, що дає підставу для здійснення негласних слідчих розшукових дій щодо обвинуваченої. В подальшому, як вбачається з даних реєстру матеріалів досудового розслідування ( т. 1 а.с. 5-6) , у період з 13.10.16 р.по 14.11.16 р. жодні слідчі дії у даному кримінальному провадженні не проводились, між тим 10.11.2016 р. прокурор приймає рішення про необхідність роз`єднання матеріалів досудового розслідування і матеріали по заяві від 02.09.2016 року виділяються в окреме провадження .

Як вбачається із копії вироку Залізничного районного суду м. Львова від 18.01.2017 р. ,що набрав законної сили ( т. 2 а.с. 121-122 ) ,що була долучена прокурором до матеріалів даного судового провадження та досліджена за клопотанням сторони захисту, вже 28.11.2016 р. обвинувальний акт щодо ОСОБА_10 ( по виділених матеріалах від 02.09.2016 р. з кримінального провадження № 1201614000000817 ) було скеровано до суду . Вказана особа, що працювала на посаді в.о. начальника управління Держпродспоживслужби у Мостиському районі обвинувачувалась вже за ч. 2 ст. 369-2 КК України. При цьому ОСОБА_1 не допитувалась у вказаному провадженні навіть у статусі свідка. 16.11.16 р. захисник Чушак О.Г. зверталась до прокурора з клопотанням ( т. 3 а.с. 27-31 )про надання для ознайомлення матеріалів кримінального провадження , внесених до ЄРДР за заявою від 02.09.2016 р. , оскільки вони стосуються прав та обов`язків її підзахисної. Проте у вказаному клопотанні постановою прокурора від 17.11.2016 року ( т. 3 а.с. 32-35 ) було відмовлено з тих підстав, що 10.11.16 р. матеріали досудового розслідування по заяві від 02.09.2016 р. ( з первинним № 1201614000000817 ) виділені у окреме провадження за № 12016140000000964 з правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 368 КК України. Оскільки жодного процесуального статусу у виділеному провадженні ОСОБА_1 не має, тому відсутні підстави для ознайомлення з вказаними матеріалами.

Відтак, суд приходить до висновку про те, постанова про об`єднання була спрямована не на досягнення повноти й об`єктивності дослідження обставин двох кримінальних правопорушень, а на штучне створення підстав для проведення негласних слідчих розшукових дій у рамках іншого кримінального провадження.

Ще одним доказом, який було досліджено в ході судового розляду за клопотанням прокурора, є протокол огляду , помічення грошових коштів, що міститься на а.с. 89-90 т.1 . Із змісту такого вбачається, що огляд та помічення коштів проводилося у службовому кабінеті старшого слідчого СУ ГУНП у Львівській області Семенюк Д.Г. , 03.10.2016 року , у період з 13 год. 40 хв. до 14 год. 05 хв. , у присутності двох понятих – ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .

За клопотанням сторони захисту вказані особи були допитані в судовому засіданні у якості свідків.

Зокрема, свідок ОСОБА_22 пояснила, що у жовтні 2016 року, коли вона йшла у ветеринарну клініку, що по вул.Промисловій, до неї підійшли невідомі, які представились працівниками правоохоронних органів та попросили її бути понятою. Вона погодилась і у її присутності проводилось затримання у службовому кабінеті обвинуваченої. При цьому було виявлено велику суму грошей. На даний час вона не пам`ятає як саме називається установа, де проводилось таке затримання. Крім неї ще одна жінка була запрошена понятою. У кабінет обвинуваченої через прийомну спершу заходили працівники поліції, потім поняті. При цьому велась відео зйомка. В приймальній працівники повідомили в зв`язку з чим ведеться зйомка та роз`яснили всім як слід себе поводити. Жінка, що на даний час є обвинуваченою , дуже нервувала. В її кабінеті працівники поліції нічого не обшукували. Всі присутні пройшли в підсобне приміщення, що примикало до кабінету, де на столі були цукерки, два бокали та відкрита пляшка коньяку. Біля столу був м`який куток, де лежала жіноча сумка. Жінка, до якої вони зайшли в кабінет повідомила, що це її сумка. Свідок не пам`ятає хто саме підняв сумку, проте під нею лежав конверт, при відкритті якого виявилось, що там знаходяться грошові кошти купюрами по 500 грн. Грошей було багато і їх було візуально видно через конверт. В присутності свідка всі купюри перевіряли, звіряли та переписували всі номери, а потім помістили в пакет , на якому приклеїли папір з підписами присутніх. Світили також спеціальною лампою на руки ОСОБА_1 , проте ніяких ознак видно не було. ОСОБА_1 запевняла, що конверт їй підкинули .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_23 повідомила, що вона не пам”ятає точної дати, проте близько двох років тому, коли вони з подругою , ОСОБА_22 , проходили по вул. Промисловій у м. Львові, до них підійшли мужчини, які представились працівниками правоохоронних органів та запропонували бути понятими . Вони погодилась. Разом з працівниками поліції вони зайшли в будинок та піднялись на другий поверх. В подальшому працівники правоохоронних органів та вони з подругою зайшли спершу в приймальну ,де знаходилось дві жінки. В їх присутності правоохоронці повідомили, що мають ордер на проведення обшуку , зачитали якийсь документ, ще роз`яснювали хто має які права. З вказаного приміщення були двері в кабінет , з якого був вихід у невелике підсобне приміщення. Спершу ОСОБА_1 , а потім всі присутні зайшли в службовий кабінет, а потім у підсобне приміщення. У кабінеті огляд проводився поверхнево. У підсобному приміщенні була шафа, кухонний столик, лавочка при столику. На столі стояла наполовину заповнена пляшка кон`яку , цукерки, попільничка та сигарети. На лавочці при столику лежала чорна сумочка, з-під якої було вилучено білий конверт. ОСОБА_1 повідомила, що сумочка її, проте в агресивній формі заперечувала , що має будь-яке відношення до конверта. Коли відкрили конверт, в ньому виявились гроші. Купюри в подальшому виймали та переписували їх номери . Коштів було на суму 10 тис. грн. купюрами по 500 грн. В подальшому перераховані і описані купюри поклали в прозорий пакет . Також оглядали всі речі, які були в сумочці ОСОБА_1 . Свідок також зазначила, що підписувала документи, що складались працівниками правоохоронних органів . Документи підписували частково на вул. Промисловій, частково на вул.С.Бандери, 1 , в кабінеті слідчого.

Суд критично оцінює вказані показання виходячи з наступного. Особи, які зазначені у протоколі проведення вказаної слідчої дії у якості понятих, в судовому засіданні вказали, що саме на вул. Промисловій у м. Львові до них підійшли працівники правоохоронних органів та запропонували бути понятими. Крім того, свідок ОСОБА_22 зазначила про те, що ще одним понятим була невідома їй дівчина. Допитана ж у якості свідка ОСОБА_23 повідомила в ході судового розгляду про те , що приймала участь у слідчій дії , у якості понятої зі своєю подругою - ОСОБА_22 . Також вказані свідки не зазначали про те, що після прийняття пропозиції від працівників правоохоронних органів на участь у слідчих діях, їздили у слідче управління , що знаходиться на віддаленій відстані від вул. Промислової, де у їх присутності ОСОБА_2 надавала власні кошти, проводився їх огляд та помічення. На думку суду, ірраціональним є залучення понятих на вул. Промисловій, з метою подальшого їх перевезення в іншу частину міста – на вул. Степана Бандери, 1 ,з метою проведення слідчої дії і повторне повернення на місце події – вул. Промислову у м. Львові. Вказані розбіжності у показаннях свідків і їх невідповідність письмовим доказам, на думку суду , підтверджують сумніви сторони захисту у безсторонності згаданих осіб.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 273 КПК України, за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентитфіковані ( помічені ) засоби . У даному кримінальному провадженні вказана процесуальна дія оформлена звичайним протоколом огляду в присутності двох понятих та особи, якій дані грошові кошти вручаються для передачі як неправомірної вигоди (тобто за участі особи, яка залучена до конфіденційного співробітництва). Разом із тим, дана процесуальна дія, відповідно до ч.1 ст. 273 КПК України відноситься до негласної слідчої дії , відтак повинна відбуватись шляхом складення відповідного протоколу про хід та результати негласної слідчої (розшукової) дії – контроль за вчиненням злочину, а не протоколом огляду, як це зроблено у даному випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 КПК Укрваїни контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин.

Згідно ч. 4 ст. 271 КПК України про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

У відповідності до ч. 7 ст. 271 КПК України прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених ст. 251 КПК України, зобов`язаний: викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину;зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів. В даному ж кримінальному провадженні відсутня така постанова прокурора про контроль за вчиненням злочину, що вбачається із змісту реєстру матеріалів досудового розглядіування . Крім того, в ході судового розгляду сторона захисту теж вказувала на те, що зазначена постанова їй не відкривалась.

Відповідно до положення ст. ст. 246, 271 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину, та зобов`язаний у своєму рішенні відповідно до вимог ст. 251, ч. 5 ст. 246 КПК України вказати: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України; відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія; початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії; відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію; обгрунтування прийнятої постанови, у тому числі обгрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб; вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться та строк негласної слідчої (розшукової) дії.

За відсутності в матеріалах провадження постанови прокурора про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину, неможливо встановити і у якій формі вона мала бути проведена, чи передбачала використання спеціальних імітаційних засобів, кому було доручено її проведення та чи було дотримано в цьому випадку порядок і тактику її проведення відповідно до вимог законодавства.

Не додержання вимог статей 104,106, 252, 273, 517 КПК України під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контроль за вчиненням злочину, тягне за собою недопустимість такого доказу, оскільки він отриманий не в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

В ході судового розгляду було також досліджено протокол огляду місця події від 03.10.2016 р. та переглянуто відеозапис вказаної слідчої дії ( т 1 а.с. 91-95). Так, із тексту вказаного протоколу вбачається, що вказана слідча дія проводилась у період з 15 год.38 хв. - до 20 год. Огляд було проведено у присутності понятих – ОСОБА_22 та ОСОБА_24 , показання яких наведені вище та яким було роз`яснено їх права та обов`язки. Проте , іншим учасникам огляду, зокрема ОСОБА_1 , не було роз`яснено її процесуальних прав, чим порушено вимоги ч. 1 та 3 ст. 223 КПК України. При цьому у тексті протоколу зазначено, що особам, які беруть участь у процесі огляду, роз`яснено лише вимоги ч. 3 ст. 66 КПК України про їх обов`язок не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії, а також про застосування технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання.

Крім того, фактично у протоколі огляду місця події від 03.10.2016 року зафіксовано ряд процесуальних дій, які повинні були вчинятись за визначеною КПК процедурою. Зокрема, як вбачається із змісту згаданого протоколу, в ході огляду місця події було проведено обшук як службового кабінету ОСОБА_1 : приміщення її службового кабінету та належної їй сумки.

Згідно зі ст.62 Конституції та ст.17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях.

Відповідно до ст.86 КПК доказ визнається допустимим, якщо його отримано в порядку, установленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Згідно зі ст.87 КПК докази, отримані внаслідок проведення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.

За змістом стст.223, 237 КПК, огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи, який згідно зі ст.234 КПК проводиться на підставі ухвали слідчого судді. Згідно з ч. 2 ст. 233 КПК України під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Також у ст.233 КПК встановлено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді. Винятком із цього правила є невідкладні випадки, пов`язані з урятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються в скоєнні злочину, у разі чого прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після вчинення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Як вбачається з відеозапису до протоколу, єдиною метою цієї слідчої дії було виявлення предмету неправомірної вигоди , оскільки при огляді відкривалися шухляди столу в кабінеті ОСОБА_1 , досліджувався повністю вміст її сумки . Тобто проведений органами досудового розслідування огляд місця події фактично був обшуком, який згідно з приписами ч.2 ст.234 КПК проводиться лише на підставі ухвали слідчого судді. З клопотанням про проведення обшуку прокурор, слідчий ні до , ні невідкладно після проведення такого , до слідчого судді не зверталися.

Верховний Суд уже визнавав неприпустимість проведення обшуку під виглядом огляду місця події, зокрема в постановах від 7.06.2018 (справа №740/5066/15-к), від 26.02.2019 (справа №266/4000/14-к), від 19.03.2019 (справа №380/157/14-к), оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені в ст.233, ч.2 ст.234 КПК.

Запис у протоколі про те, що огляд проведений зі згоди самої ОСОБА_1 не можна брати до уваги як підставу для проникнення до володіння особи без ухвали слідчого судді. Як уже зазначав ВС у своїх попередніх рішеннях (постанови від 26.02.2019 у справі №266/4000/14-к, від 12.02.2019 у справі №159/451/16-к), для з`ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду в житлі чи іншому володінні особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, не обмежуючись наявністю підтвердження такої. Так, до проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_1 не були роз`яснені жодні її процесуальні права, гарантовані Конституцією України. При цьому крім обшуку , як вбачається із тексту протоколу від 03.10.2016 року, фактично органом досудового розслідування було проведено затримання особи, допитано затриману ОСОБА_1 про обставини зустрічі з ОСОБА_2 , проведено особистий огляд ОСОБА_1 на предмет виявлення слідів спецхімпрепарату, відібрані змиви з долонь рук обвинуваченої ; відібрано пояснення ОСОБА_25 та вилучено ряд документів без опечатування . При цьому, як вбачається із відеозапису до протоколу проведення огляду місця події,протокол слідчим не вівся, а відеозапис переривався для переміщення учасників слідчої дії з приміщення службового кабінету ОСОБА_26 О ОСОБА_7 Г. ( вул .Промислова, 9 у м .Львові) , до службового кабінету слідчого ( вул. Ст. Бандери, 1 у м. Львові ) , де і складався протокол огляду місця події друкарським способом за допомогою оргтехніки. Номери та серії купюр, які були вилучені, відкопійовані в тому ж порядку, в якому перераховані у протоколі огляду , ідентифікації та помічення грошових коштів від 03.10.2016 р., між тим як з оглянутого в ході судового розгляду відеозапису слідчої дії вбачається, що номери та серії купюр оголошувались в ході огляду місця події в іншому порядку.

Так, при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Як вбачається із тексту протоколу огляду місця події від 03.10.2016 року, в ході проведення такого, на прохання працівників поліції головним спеціалістом Управління Держпродспоживслужби в м. Львові ОСОБА_25 було надано рішення про державну реєстрацію потужностей оператора ринку ОСОБА_4 , розташованих за адресами : АДРЕСА_4 « у двох примірниках, м. АДРЕСА_5 » ( у двох примірниках ) від 03.10.2016 р., до яких долучені відповіді на адресу ФОП « ОСОБА_3 про таку реєстрацію теж від 03.10.2016 р. Крім того, передані ОСОБА_25 і оригінали заяв , які 30.10.16 р.були подані ОСОБА_2 від імені ФОП Левик. Вказані документи вилучені без опечатування, про що зазначено у протоколі огляду місця події. Прокурор просив дослідити зазначені документи у якості доказу винуватості ОСОБА_1 .

В ході дослідження рішення про державну реєстрацію потужностей оператора ринку ФОП ОСОБА_3 , розташованих за адресами : АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 «а») від 03.10.2016 р., до яких долучені відповіді на адресу ФОП « ОСОБА_3 про таку реєстрацію теж від 03.10.2016 р. та оригінали заяв , які 30.10.16 р.були подані ОСОБА_2 від імені ФОП Левик ( т. 1 а.с. 96-105 ) суд приходитьдо висновку, що такі слід визнати недопустимими доказами, оскільки такі здобуті органом досудового розслідування з порушеням встановленої КПК процедури.

Так, як вбачається із показань допитаної в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 , у період , 03.10.2016 року в кабінеті ОСОБА_1 проводились слідчі дії, в її робочий кабінет прийшов працівник правоохоронних органів, який надав для огляду службове посвідчення , наказав зареєструвати заяву, подану ОСОБА_2 та віддати йому всі документи .Відтак за його усною вказівкою в цей же день була проведена реєстрація потужностей , а саму заяву передали на вказану вимогу. Зазначені показання свідка повністю підтверджуються даними відеозапису до протоколу огляду місця події.

Між тим, вилучення документів в даному випадку слід було проводити на підставі ухвали слідчого судді Особа, яку в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ зазначено як володільця речей або документів, зобов`язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі предметів тільки тій особі, про яку йдеться в ухвалі слідчого судді або суду. Пред`явлення ухвали іншою особою є порушенням норм чинного законодавства України. Володілець речей або документів не зобов`язаний давати доступ до них невповноваженій особі.

Враховуючи викладене, суд визнає протокол огляду місця події від 03.10.2016 року та здобуті в ході його проведення докази - недопутимими в зв`язку з порушенням прав та свобод людини.

Ще одним документом, який просить дослідити прокурор як доказ винуватості особи, є протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.10.2016 року.

Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (ці ознаки підлягають обов`язковій фіксації в протоколі затримання, а їх виявлення, вивчення та закріплення створюють невід`ємний елемент такої процесуальної дії) – ч. 1 ст. 208 КПК.

Повноважена службова особа може обшукати затриману особу з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 КПК, зокрема запросити не менше двох понятих – осіб, незацікавлених у результатах кримінального провадження (однієї статі з обшукуванню особою), участь яких є обов`язковою, незалежно від застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії. Службовець, що затримав підозрюваного, обвинуваченого, зобов`язаний повідомити підстави затримання й відомості про злочин, у вчиненні якого його підозрюють, а також роз`яснити право на захисника й у разі потреби – на допомогу лікаря . Затриманий має право надавати показання з приводу підозр проти нього, будь-коли може відмовитися відповідати на запитання й давати пояснення, показання, а також вимагати перевірки обґрунтованості затримання. Про роз`яснення цих прав він зобов`язаний розписатись у протоколі.

За кожним фактом затримання підозрюваного в учиненні злочину службова особа зобов`язана скласти відповідний протокол із зазначенням: місця, дати, точного часу його проведення, повного переліку процесуальних прав і обов`язків затриманого, підстав затримання, інформації про присутніх під час цієї процесуальної дії осіб (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання) та про те, що їх заздалегідь повідомили про застосування технічних засобів фіксації, вказуючи характеристики таких засобів та носіїв інформації, умов і порядку їх використання, виявлені й вилучені під час особистого обшуку речі та документи. Вказують тут і спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу, зауваження та доповнення до нього від учасників процесуальної дії. Протокол підписують особа, яка його склала, і затриманий, копію ж документа негайно вручають під розпис останньому й надсилають прокурору (ч. 5 ст. 208 КПК).

Час затримання зазначають із моменту, коли особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженим службовцем чи у визначеному ним приміщенні. У випадку відмови затриманого підписати такий документ, про те вказують у протоколі. Затриманий може дати письмові пояснення щодо причин згаданого рішення й занести їх у цей акт, що засвідчує його захисник (законний представник) або ж поняті. Відповідно до вимог ст. 213 КПК, уповноважена службова особа, яка здійснила затримання, зобов`язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім`ї чи інших осіб за вибором цієї особи. Якщо уповноважена службова особа має підстави для обґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може здійснити таке повідомлення самостійно, проте без порушення вимоги щодо його негайності.

Як вбачається із змісту досліджуваного протоколу затримання особи ( т. 1 а.с. 106-108 ) , ОСОБА_1 була затримана 03.10.2016 р. о 15 год. 38 хв., тобто у період, коли розпочата слідча дія – огляд місця події. Між тим, як вбачається із відеозапису до протоколу проведення огляду місця події, затриманій ОСОБА_1 не було на той час роз`яснено її процесуальні права та обов`язки, зокрема і право на правову допомогу. Протокол затримання же складався вже в приміщенні кабінету слідчого за адресоюм: Львів вул. Ст. Бандери, 1 , після 21 год. При цьому ОСОБА_1 скористалась своїм правом та у тексті протоколу зазначила, що права та обов`язки підозрюваного їй оголошено лише о 21 год. 23 хв. , 03.10.2016 року, а право повідомити родичів надано о 20 год. Відтак, відповідно до вимог ст. 87 КПК України, згаданий доказ є недопустимим, оскільки отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Критично суд оцінює і наданий стороною обвинувачення доказ – довіреність , видану ФОП ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , що міститься у т. 1 а.с. 109. Так, із тексту досліджуваного документу вбачається, що довіреність видана 01.07.2016 року та довіритель уповноважує ОСОБА_2 бути представником підприємця у всіх установах, підприємствах, організаціях будь-якої підпорядкованості та форми власності, перед усіма фізичними та юридичними особами з будь-яких питань, пов`язаних з господарською діяльністю підприємця, з усіма правами( повноваженнями ) наданими чинним законодавством . При цьому представнику надається право : підписувати та подавати заяви, подавати та отримувати необхідні довідки та документи ; підписувати відповідні документи, договори, інші правочини ; проводити платежі, а також виконувати всі необхідні дії з виконання цієї довіреності. Строк дії документу – один рік .

Як вбачається із показань допитаної у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 , що наводились вище, їй не знайома особа на прізвище ОСОБА_2 та вона не надавала їй жодних повноважень на представлення своїх інтересів.

Незважаючи на те, що доручення видане ще 01.07.2016 року, допитані в ході судового розгляду ОСОБА_11 та ОСОБА_2 не змогли конкретизувати, які ще дії за період з 01.07.16 до 28.09.2016 р. згідно вказаного доручення були здійснені в інтересах ОСОБА_4 « ОСОБА_2 . Між тим повноваження , якими наділяла довіритель представника є дужє великими і у разі здійснення таких, мали знайти своє документальне підтвердження.

Також , з метою перевірки тверджень сторони захисту щодо провокаії злочину, суд враховує ту обставину, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження того, що довіреність видана у липні 2016 року. Вказана довіреність нотаріально не завірена. Підпис підприємця скріплений печаткою ФОП. У досліджуваного документу відсутній порядковий номер видачі , не представлено і жодної документації ФОП , в якій би фіксувалась дата його підписання . Відтак, розумні сумніви сторони захисту щодо обставин та часу оформлення довіреності , з врахуванням показань довірителя в судовому засіданні дає підстави вважати, що видача такого документу була спрямована саме на легалізацію звернення ОСОБА_2 до установи, де працює обвинувачена, а не на волевиявлення ФОП Левик про надання повноважень ОСОБА_2 на здійснення в її інтересах будь-якої діяльності.

Доказами , які слід дослідити з метою встановлення причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України прокурор зазначає також протокол про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 13.10.2016 року, ( т. 1 а.с.111-114) з інформацією, що міститься на носіях проведення НСРД ( т . 2 а.с. 182 ) , клопотання про надання дозволу на проведення НСРД ( т. 2 а.с. 97-98) та ухвала судді апеляційного суду Львівської області про надання дозволу на проведення НСРД ( т. 2 а.с. 99). В процесі дослідження вказаних доказів в судовому засіданні було встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Відповідно до ч.1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.Відповідно ж до ч.2 ст. 86 КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 252 КПК України передбачено, що фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом, зокрема Главою 5 .Відповідно до ч.1 ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються в протоколі. Отже, відповідно до ч.1 ст. 252 та ч.1 ст. 104 КПК України, за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, складається протокол про хід та результати даної процесуальної дії. Між тим, як вбачається із тексту досліджуваного протоколу, у протоколі від 13.10.16 р.відображено лише результат аудіо-, відеоконтролю особи. Тобто відсутня будь-яка інформація про те, коли особа, яка залучена до конфіденційного співробітництва прибула в приміщення відповідного оперативного підрозділу для участі в НСРД – контроль за вчиненням злочину; хто конкретно з оперативних працівників чи залучених спеціалістів встановлював на дану особу спеціальне аудіо- відеоспостережне обладнання; яке конкретно обладнання для аудіо- відеоспостереження було встановлено на дану особу (не зазначено назву та технічні характеристики даного обладнання); не зазначено час, коли ця особа вийшла з приміщення оперативного підрозділу та маршрут її пересування для зустрічі з особою, відносно якої проводиться НСРД – контроль за вчиненням злочину; не зазначається маршрут повернення даної особи після проведення НСРД контроль за вчиненням злочину до оперативного підрозділу; не вказано співробітник оперативного підрозділу, який безпосередньо знімав обладнання для відеоспостереження з особи, залученої до конфіденційного співробітництва; не вказані присутні при цих діях особи.

Разом із тим, відповідно до ч.1 ст. 252, ч.1 ст. 104 КПК України, в протоколі про проведення негласної слідчої (розшукової) дії всі обставини про хід негласної слідчої (розшукової) дії мають бути зафіксовані. Із змісту розмови та зображення обставин зустрічі , що відбувалась 03.10.2016 р. в кабінеті ОСОБА_1 за участі ОСОБА_2 , які були предметом досліження в ході судового розгляду , не вбачається, що ОСОБА_1 пристала на пропозицію ОСОБА_2 щодо отримання обумовленої раніше суми неправомірної вигоди за вчинення чи не вчиненя певних дій. Так, на думку суду, між двома особами відбувалась приватна бесіда , по завершенню якої ОСОБА_2 поклала невідомий предмет під сумку ОСОБА_1 і поспіхом залишила приміщення. Відразу після вказаної події ОСОБА_1 вже в приміщенні приймальні до свого кабінету просить секретарі знайти телефон начальника ГУ УМВСУ у Львівській області Загарії і в цей час в приміщення заходять особи з відеокамерами, що зафіксовано уже на відеозаписі, долученому до протоколу огляду місця події. Вказане повністю відповідає показанням обвинуваченої , даними в судовому засіданні про те, що її дії були скеровані на припинення протиправної поведінки ОСОБА_2 , спрямовані на провокацію злочину.

Відповідно до ч.1 ст. 106 КПК України, протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ч.2 ст. 106 КПК України, до складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Отже, протокол про хід і результати НСРД, оскільки він є негласною слідчою дією, а відповідно не може бути складений під час цієї дії, повинен бути складеним безпосередньо після закінчення процесуальної дії. У даному випадку такий було складено слідчим через 10 днів після проведення слідчої дії. Крім того, внаслідок проведення негласної слідчої (розшукової) дії, було проведено аудіо-, відео контроль особи, відтак , безпосередньо після закінчення даної процесуальної дії, слідчий, прокурор (оперативний працівник, якщо він виконує дану процесуальну дію за дорученням слідчого, прокурора), мав належним чином упакувати карту пам`яті з відеозаписом негласної слідчої (розшукової) дії та долучити до протоколу негласної слідчої (розшукової) дії . В даному випадку не видається можливим встановити, в якому вигляді та де зберігались носії інформації, отримані за результатами проведення НСРД . Долучені такі були до протоколу про результати аудіо-,відеоконтролю особи лише 13.10.16 р. та поміщені в окремий конверт ( т. 1 а.с. 115 ) без будь-якої фіксації того, що вони є оригінальними, тобто тими, на які безпосередньо здійснювався запис, а не їх копіями.

Крім того, суду не надана інформація про те, чи на виконання вимог ч. 1 ст. 107 КПК України слідчий приймав процесуальне рішення про фіксацію процесуальної дії ( НСРД ) за допомогою технічних засобів. Так, ухвалою судді апеляційного суду було надано дозвіл на здійснення такої фіксації. Проте не зазначені технічні засоби, які будуть використані для проведення НСРД, оскільки такої інформації у слідчого судді не має і не може бути на момент прийняття ним рішення. Відповідно ж до вимог ст. 107 КПК слідчий повинен вказати у постанові про фіксацію процесуальних дій ідентифікаційні ознаки технічних засобів, які будуть використані під час проведення процесуальної дії. Адже перевірити достовірність зробленого відеозапису під час проведення даних негласних слідчих (розшукових) дій, можливо лише за допомогою відповідної експертизи, призначення та проведення якої можливе лише за наявності конкретних технічних засобів, які використовувалися під час проведення аудіо- відео фіксування процесуальної дії. Встановити ж якими саме технічними засобами здійснювалося аудіо- відеоспостереження, без відображення цих даних в матеріалах кримінального провадження неможливо, що ставить отримані таким чином докази під сумнів.

Так, за клопотанням сторони захисту в ході судового розгляду було допитано експерта ОСОБА_27 , який пояснив наступне. З 2000 р. він працює на посаді експерта у Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз. 11.09.2017 р., ним було надано висновок за № 4221 -відео, звукозапису по матеріалах даного кримінального провадження, який він повністю підтримує . Ухвала суду про призначення такої експертизи була передана йому, як експерту, керівником експертної установи. На даний час неможливо встановити, чи оригінал запису було надано у розпорядження експерта, оскільки може бути безліч копій цифрового відеозапису і технічно не надається можливим встановити, який запис є первинним. Проте, в процесі дослідження відеозапису експерт не встановив слідів редагування , тому безперервність відеозапису безспірна. Оскільки предметом дослідження експерта не був пристрій, на якому здійснювався такий запис, неможливо визначити в зв`язку з чим звук і відео відрізняються в часі. Це може бути специфіка самого обладнання, на якому здійснювалась фіксація або збій в роботі техніки, на якій відображався запис. Слідів редагування запису експерт не знайшов.

Отримані таким чином дані, не можуть використовуватися як допустимий доказ в кримінальному провадженні, оскільки вони отримані з порушенням ч.1 та ч.2 ст. 106, ст.107 КПК України, а отже даний доказ отриманий не в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Що ж стосується оцінки наданих прокурором в процесі судового розгляду клопотання про надання дозволу на проведення НСРД ( т. 2 а.с. 97-98) та ухвали судді апеляційного суду Львівської області про надання дозволу на проведення НСРД ( т. 2 а.с. 99), то суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з долученого протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування ( т. 2 а.с. 95-96 ) ОСОБА_1 та її захисникам 15.11.16 р.були надані для ознайомлення матеріали провадження в обсязі згідно опису.

Суд звертає увагу на ту обставину, що стороною обвинувачення подано для приєднання до матеріалів судового провадження докази, - розсекречені матеріали за результатами проведених у кримінальному провадженні НСРД лише у серпні 2018 року, в той же час обвинувальний акт по данному кримінальному провадженні надійшов до суду ще 24.11.2016 року. Тобто, з причин, які невідомі суду, прокурор не здійснив процесуальну дію у вигляді відкриття даних доказів стороні захисту на протязі майже двох років з дня надходження обвинувального акту до суду, що є грубим порушенням норм процессуального права зі сторони обвинувачення, зокрема вимог ст.ст. 116,253,290 КПК України.

На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошує Європейський суд з прав людини .

Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від 23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п. 3 ст. 6 (справа «Фуше проти Франції», заява № 22209, рішення від 18 березня 1997 року); той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів , призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (справа «Моісєєв проти Росії», заява № 62936/00, рішення від 09 жовтня 2008 року). Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.

Голослівними, на думку суду є твердження прокурора про поважні причини пропуску строку відкриття стороні захисту вказаних матеріалів, з покликанням на те, що Апеляційний суд Львівської області відмовляв у розсекреченні аналогічних документів по інших кримінальних провадженнях. Так, як вбачається з досліджуваних документів, з клопотанням про зняття грифу « секретно» з досліджуваних документів, прокурор вперше звернувся лише у травні 2018 року, про що не заперечив і в судовому засіданні. Між тим, вимогами ст.ст. 85, 92, 290 КПК України врегульовано, що прокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру розсекречення таких матеріалів одночасно с результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування. Суд вважає, що кожна сторона - учасниця кримінального процесу несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Можливість ознайомитись із вказаними доказами була надана стороні захисту в ході судового розгляду. В процесі дослідження таких доказів суд приходить до висновку, що ухвала судді апеляційного суду від 30.09.16 р. є не доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а процесуальним документом, який відповідно до вимог КПК надавав дозвіл органу досудого розслідування на проведення негласних слідчих розшукових дій , зокрема аудіо-,відеоконтролю ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12016140000000817 від 02.09.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14,ч.3 ст. 368 КК України .

Крім того, в судовому засіданні, за участю сторін провадження було досліджено : висновок судової експертизи відео- звукозапису від 11.09.2017 р., з якого вбачається , що ознак копіювання відеофонограм , що містяться на представлених картах пам`яті не виявлено , запис кожної із досліджуваних відеофонограм проводився безперервно . Не виявилось можливим дати висновок про те, чи досліджувані відеофонограми є оригіналами.

Досліджувались судом також : висновок судової експертизи від 17.12.2018 р. відео-звукозапису , з якого вбачається, що на наданій на дослідження карті пам`яті серед інших, зафіксоване усне мовлення ОСОБА_1 . Висновком експертизи № 170/171 від 13.02.2019 р. встановлено, що на відеофонограмах, що містяться на представленій на дослідження карті пам`яті зафіксоване усне мовлення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Предметоми дослідження в ході судового розгляду були також і речові докази – 10 000 грн., рукавички , паперові фільтри , що були вилучені у кабінеті ОСОБА_1 03.10.2016 року , що з підстав наведених вище, як і протокол огляду місця події, в зв`язку з порушенням вимог КПК Україні визнані недопустимими доказами.

За клопотанням сторони захисту предметом досліджження суду, поряд з допитом свідків , були ( т. 3 а.с. 4-22 ) копії заяв та рішень про реєстрацію потужностей інших операторів ринку , які були розглянуті в той же період – серпень-жовтень 2016 року , у день звернення . З даних офіційного сайту Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області ( т. 3 а.с. 38 ) вбачається, що станом на вересень-жовтень 2016 р. кожен понеділок , з 15 до 17 год. були визначені години прийому громадян у в.о. начальника установи – ОСОБА_1 . Крім того, на підтвердження позиції захисту щодо провокації злочину, надано копію повідомлення Голови Львівської обласної державної адміністрації від 29.09.16 р. за № 5/6-7018/0/2-16-4 ( т. 3 а.с. 37) про погодження призначення ОСОБА_1 на посаду начальника ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області, як переможця конкурсу.

Даючи оцінку заяви сторони захисту про провокацію злочину, з врахуванням показань свідка ОСОБА_2 , яка не заперечувала тієї обставини, що кримінальні провадження за ст. 368 КК України розпочаті за її п`ятьма заявами у різних містах України, оцінюючи всі зібрані у справі докази та підстави визнання доказів обвинувачення недопустимими, що наведені вище, суд приходить до наступного висновку.

Виходячи з положень частини другої статті 8 КПК, статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суд застосовує при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Статтею 6 Конвенції гарантовано право на справедливий суд.

Основні вимоги справедливості, зазначені в цій статті Конвенції відносяться до будь-якого виду злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдати використання доказів отриманих за допомогою провокацій поліції ,що закріплено у пункті 36 рішення Європейського Суду у справі „Тейксейра де Кастро проти Португалії".

Поряд з цим, частиною третьою статті 271 КПК передбачено, що під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Визначення провокації було надано в рішенні Європейського Суду у справі „Раманаускас проти Литви . У пункті 55 рішення зокрема вказано, що провокація має місце, коли співробітники, які беруть участь в ній - будь то співробітники сил безпеки або особи, що діють за їх вказівкою, - не обмежуються переважно пасивним розслідуванням злочинної діяльності, а впливають, щоб підбурювати до вчинення злочину, який інакше не було б скоєно, з тим, щоб можна було кваліфікувати злочин, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування.

Тягар доведення відсутності провокації, згідно практики Європейського суду лежить на стороні обвинувачення.

Зокрема, ніщо в матеріалах даної справи та коментарях наданих стороною обвинувачення, не вказує на те, що обвинувачена мала судимість або що національні органи мали будь-які підстави підозрювати її у будь-якій попередній злочинній діяльності. Саме такі обставини при визначенні існування провокації врахував Європейський Суд у справі „Таранекс проти Латвії (пункти 61-65). Натомість, представлені суду характериуючі дані на обвинувачену, свідчать про позитивні її якості як при виконанні службових обов`язків, так і в побуті. Підтвердили зазначене в судовому засіданні і допитані в якості свідків співробітники обвинуваченої.

Аналізуючи поведінку ОСОБА_2 та можливі її дії в інтересах правоохоронних органів, суд враховує , що вона мала неодноразовий досвід участі в таємних операціях, що було підтверджено нею в судовому засіданні . Відтак, на думку суду, заявник співпрацює з правоохоронними органами на регулярній основі і її участь в негласній операції по справі обвинуваченої не була випадковою, оскільки вона діяла активно, єдина зустріч, яка відбулась між заявником та обвинуваченою, що документально підтверджена, проходила за ініціативою ОСОБА_2 , в робочому кабінеті обвинуваченої , у визначені години прийому громадян. Зважаючи на текст та характер розмови, що відбувалась між вказаними учасниками зустрічі, ОСОБА_2 була активна у спілкуванні, ставила багато запитань саме на тему роботи, яка проводиться управлінням, яке очолює ОСОБА_1 . Тобто дії заявника були спрямовані на створення ситуації, в якій поведінку обвинуваченого можна кваліфікувати, як злочин. При цьому розмова між учасниками не містить будь-яких вимог обвинуваченої про надання неправомірної вимоги чи обіцянку щодо нездійснення подальших перевірок ресторанів, власниками якиїх є ОСОБА_3 .

Наведене , на думку суду , свідчить про наявність в діях ОСОБА_2 ознак наполегливості і це також не спростовано стороною обвинувачення.

Між тим, використання таємних агентів допускається за умови, що існують чіткі обмеження і гарантії, громадські інтереси не можуть виправдати використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку поліції, оскільки це тягне за собою ризик абсолютного позбавлення обвинуваченого права на справедливий судовий розгляд , що зазначено у пунктах 49, 54 рішення Європейського Суду у справі „Раманаускас проти Литви «.

Всі наведені вище фактори в своїй сукупності доповнюють один одного і є свідченням того, що злочин міг би бути і не вчиненим без поведінки заявника , тобто по справі наявна „провокація злочину, що виключає кримінальну відповідальність та є підставою для визнання доказів отриманих внаслідок провокації недопустимими.

Також, важливим є те, що стороною захисту було подано відповідну заяву про наявність провокації , а стороною обвинувачення будь-яких спростувань щодо відсутності провокації суду надано не було (див. пункт 39), зокрема, ні матеріали справи, ні під час судового розгляду, ні в судових дебатах відсутні та не було наведено послідовних обґрунтувань про відсутність провокації, сторона обвинувачення лише обмежилась загальними фразами про її відсутність.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення. Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вказана позиція викладена також і у п. 146 справи «Барбера, Мессегує и Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року, де Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, що виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Таким чином стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України є підставою для ухвалення виправдувального вироку.

Запобіжний захід щодо обвинувачений на даний час не обрано. Заставу, внесену 16.10.2016 р.у розмірі 55 120 грн. , слід повернути заставодавцю. Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд ,-

у х в а л и в :

ОСОБА _1 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України визнати невинуватою та виправдати у зв`язку з недоведеністю її вини.

Речові докази : 10 000 грн. повернути ОСОБА_2 ; рукавички та паперові фільтри – знищити ; рішення про державну реєстрацію потужностей оператора ринку ФОП ОСОБА_3 , розташованих за адресами : АДРЕСА_4 « а « ( у двох примірниках ) та м. Львів вул. Сахарова, 19 «а») ( у двох примірниках від 03.10.2016 р., до яких долучені відповіді на адресу ФОП « ОСОБА_3 про таку реєстрацію від 03.10.2016 р. та оригінали заяв , які 30.10.16 р.були подані ОСОБА_2 від імені ФОП Левик ( т. 1 а.с. 96-105 ) – повернути в управління Держпродспоживслужби у м. Львові.

Кошти у розмірі 55 120( п`ятдесят п`ять тисяч сто двадцять ) грн. ,що були внесені на депозит ТУ ДАС у Львівській області Чушак О.Г. 16 жовтня 2016 року, - повернути заставодавцю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу подано не було. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Львова.

Суддя

І. Є. Зима