open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/18966/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

позивача ОСОБА_1 , представника позивача Дерія О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначена) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Верховного Суду про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неперегляду судових рішень у цивільній справі № 759/15553/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу в порядку, встановленому Цивільного процесуального кодексу України за наявності підстав, передбачених пунктами 1 та 4 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, відповідності заяви представника відповідача у справі про перегляд судових рішень по формі і змісту вимогам статей 357, 358 Цивільного процесуального кодексу України, що встановлено ухвалою Верховного Суду України від 09 листопада 2017 року; 2) зобов`язання переглянути на засіданні Верховного Суду судові рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України 2004 року; 3) визнання протиправними дії відповідача у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду головуючого - Стрільчука В. А., суддів: Олійник A. C., Погрібного С. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І. щодо ухвалення 25 квітня 2018 року постанови за результатами повторного перегляду заяви представника відповідача у справі Дерія О. О., яка ухвалою Верховного Суду України від 09 листопада 2017 року визнана такою, що по формі і змісту відповідає вимогам статей 357, 358 Цивільного процесуального кодексу України та містить підстави, передбачені пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України, що є достатнім для відкриття провадження у справі; 4) зобов`язання переглянути судові рішення у цивільній справі № 759/15553/14-ц та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та ухвалити постанову за результатами їх перегляду; 5) визнання протиправною бездіяльності щодо ігнорування вимог частини третьої статті 436 Цивільного процесуального кодексу України 2017 року стосовно вирішення у постанові за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у цивільній справі № 759/15553/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 питання про поновлення їх виконання, зупинених ухвалою Верховного Суду України від 09 листопада 2017 року, що є порушенням статті 1291 Конституції України, яка визначає, що суд здійснює контроль за виконанням судового рішення; 6) визнати протиправною та такою, що не є законною та обґрунтованою, постанову Верховного Суду України від 25 квітня 2018 року у справі № 759/15553/14-ц, в якій колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду головуючого - Стрільчука В. А., суддів: Олійник A. C., Погрібного С. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І., відмовила заявнику у задоволенні заяви про перегляд Верховним Судом рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 березня 2015 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частинами першою, другою статті 3604 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року, що врегульовують повне або часткове задоволення заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року у відкритті провадження відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що Верховним Судом позивач був позбавлений права на розгляд (перегляд) його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Позивач зазначає, що відновлення права на здійснення правосуддя та розгляд справи у Верховному Суді є предметом його позову до Верховного Суду.

Апелянт вважає посилання суду першої інстанції на здійснення Верховним Судом правосуддя некоректним, оскільки Верховний Суд у даному випадку від здійснення правосуддя ухилився, ухвалу Верховного Суду від 29.03.2018 року не виконав, справу в особливій, встановленій законом процесуальній формі в судовому засіданні не розглянув, а жодного процесуального акту з цього приводу не ухвалив.

Відзив до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 55 Конституції України дійсно встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Частиною першою статті 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.

У даній справі предметом оскарження є процесуальні дії (бездіяльність) Верховного Суду допущені, на думку позивача, в ході розгляду цивільної справи № 759/15553/14-ц.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади» виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.

Аналогічну позицію висловлено у п. 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

Жодні доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з достатнім обґрунтуванням нормами процесуального права непідсудності даної справи судам адміністративної юрисдикції, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відсутні також підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 229, 294, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач

О. О. Беспалов

Суддя

В. Ю. Ключкович

Суддя

А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 18.12.2019 р.)

Джерело: ЄДРСР 86425519
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку