Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 р. Справа№200/10306/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі судового засідання: Ковальовій А.В.,

за участю:

представника позивача: Мадалиць В.В.

представників відповідача: Козирьков С.О., Ярової С.Є.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2019 року № 0000331410, № 0000341410, № 0000351410, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2019 року № 0000331410, № 0000341410, № 0000351410.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 26.04.2019 року по 11.06.2019 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за період з 01.04.2017 року по 31.12.2018 року з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки. На підставі виявлених порушень, 19.06.2019 року органом контролю складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ», код ЄДРПОУ 34705334» № 623/05-99-14-10/34705334.

Не погодившись з висновками зазначеного акту та з метою досудового врегулювання справи, позивачем 04.07.2019 року направлені до Головного управління ДФС у Донецькій області заперечення. Проте, рішенням відповідача від 18.07.2019 року №56820/10/05-99-14-10 «про розгляд заперечень до акту документальної планової виїзної перевірки» заперечення позивача залишені без задоволення, висновок акта перевірки залишено без змін.

На підставі вищенаведеного акту, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.07.2019 року № 0000331410, № 0000341410 та № 0000351410.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 27 листопада 2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представники відповідача заперечували проти позову, надали письмовий відзив, в якому зазначили, що висновки, зроблені в ході документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ДАНКОМ» та за якими були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення є правомірними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ», пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації, є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 34705334, місцезнаходження юридичної особи: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 51, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов`язки.

Відповідач - є юридичною особою публічного права - установою, яка є територіальним органом Державної фіскальної служби України, яка в свою чергу, була створена в процесі перетворення Державної податкової служби України, та яка наділена правовим статусом контролюючого органу. Загальний обсяг правоздатності такого суб`єкта податкових відносин, як «контролюючий орган», визначено положеннями ст. 41 Податкового кодексу України. Зміст функцій контролю цих органів визначено положеннями ст. 61 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 та п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2 квартал 2019 року, на підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 05.04.2019 року № 630 та № 988 від 27.05.2019 року в період 26.04.2019 року по 11.06.2019 року проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 року по 31.12.2018 року, валютного законодавства за період з 01.04.2017 року по 31.12.2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 року по 31.12.2018 року, іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2018 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки органом контролю складено акт № 623/05-99-14-10/34705334 від 19.06.2019 року, в якому встановлено, що за період з ІІ кварталу 2017 року по ІV квартал 2018 року занижено податок на прибуток в сумі 7646832,00 грн.; в порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України позивачем в період з квітня 2017 року по грудень 2018 року занижено суму ПДВ на 2189235,00 грн. та в порушення вимог п. 201.4 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в липні 2018 року не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму ПДВ - 27380,00 грн.

Не погодившись з наведеними висновками, 04.07.2019 року позивачем складені та направлені до Головного управління ДФС у Донецькій області заперечення.

Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області від 18.07.2019 року № 56820/10/05-99-14-10 заперечення позивача залишено без задоволення, складений акт № 623/05-99-14-10/34705334 від 19.06.2019 року залишено без змін.

Так, на підставі означеного акту органом контролю прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000331410 від 23.07.2019 року форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 11470247,00 грн., в тому числі за основним платежем - 7646832,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 3823415,00 грн.;

- № 0000341410 від 23.07.2019 року форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3283852,50 грн., в тому числі за основним платежем - 2189235,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1094617,50 грн.;

- № 0000351410 від 23.07.2019 року форми «Н», яким визначено розмір штрафної санкції в розмір 13690,00 грн.

Вищенаведені податкові повідомлення рішення позивачем отримані засобами поштового зв`язку 26.07.2019 року, що підтверджується матеріалами справи.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх такими, які прийняті всупереч нормам діючого законодавства, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який відповідно до п. 1.1 ст. 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, об`єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 ПК України.

Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 ПК України.

Відповідно до абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

З системного аналізу вищенаведених норм, суд зазначає, що платник податку має право формувати валові витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності. Підтверджуються такі господарські операції первинними документами, які оформлені відповідно до діючих норм чинного законодавства. При цьому, документи, які не мають статусу первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. Таким чином, основною умовою господарської діяльності, в рамках податкових відносин, є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), останній визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, аналіз вищенаведеної норми дає підстави вважати, що первинний документ обов`язково має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальність.

Також стаття 1 Закону № 996-XIV містить визначення господарської операції. Так, під такою операцією вбачається, що це є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Окрім цього, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Частиною 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 04.12.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ДОМРЕМОНТ» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» (покупець) укладено договір постачання № 51.

Згідно з специфікацією від 04.12.2018 року, постачальник зобов`язувався поставити 321,6 м куб. щебню фр. 20-40 мм., М 1000. Загальна вартість продукції склала - 343 468,80 грн. Умови постачання: об`єкт покупця - місце виробництва робіт - м. Костянтинівка, вул. Європейська (від. ЗОШ 1 - вул. Громова).

На виконання умов вищенаведеного договору, товариством з обмеженою відповідальністю «ДОМРЕМОНТ» було надано рахунок-фрактуру № д-1 від 03.12.2018 року, видаткову накладну № 38 від 17.12.2018 року та паспорт.

Факт транспортування придбаної продукції на адресу: м. Костянтинівка, вул. Європейська підтверджується товарно-транспортними накладними № 100 від 17.12.2018 року, № 101 від 17.12.2018 року, № 102 від 17.12.2018 року, № 103 від 17.12.2018 року, № 108 від 18.12.2018 року, № 109 від 18.12.2018 року, № 110 від 18.12.2018 року, № 111 від 18.12.2018 року, № 115 від 24.12.2018 року, № 116 від 24.12.2018 року, № 117 від 24.12.2018 року, № 118 від 24.12.2018 року, № 119 від 24.12.2018 року, № 120 від 24.12.2018 року, № 121 від 24.12.2018 року, № 122 від 24.12.2018 року, № 123 від 26.12.2018 року, № 124 від 26.12.2018 року, № 125 від 26.12.2018 року, № 126 від 26.12.2018 року, № 127 від 26.12.2018 року, № 128 від 26.12.2018 року, № 129 від 26.12.2018 року, № 130 від 26.12.2018 року, № 131 від 26.12.2018 року.

За результатами вищенаведеної господарської операції товариством з обмеженою відповідальністю «ДОМРЕМОНТ» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на загальну суму 343468,80 грн. (в тому числі ПДВ - 57244,80 грн.), після чого позивач включив вказану суму ПДВ до загальної суми податкового кредиту в грудні 2018 року.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

В підтвердження здійснення господарської операції, позивачем, під час проведення перевірки, контролюючому органу було надано Договір постачання № 51 від 04.12.2018 року, сертифікат відповідності серії СП № 000430, розрахунок-фактуру № д-1 від 03.12.2018 року, видаткову накладну № 38 від 17.12.2018 року та товаро - транспортні накладні.

Проте, не зважаючи на надані первинні документи, відповідачем зроблено висновок щодо відсутності факту придбання товарів на підставі даних: з інформаційного ресурсу ДФС, даних з ЄРПН, а саме: товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМРЕМОНТ» та його контрагентами, та на підставі виявлених недоліків у товарно-транспортних накладних, внаслідок чого позивачем завищено суму витрат за 4 квартал 2018 року у розмірі 286224,00 грн. та неправомірно включено до складу податкового кредиту в грудні 2018 року ПДВ у сумі 57245,00 грн.

Суд критично ставиться до такої позиції відповідача, так як наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до умов договору постачання № 51 від 04.12.2018 року обов`язок поставки товару покладено на контрагента продавця і відповідні зауваження до транспортних засобів та їх власників не спростовують факту поставки товару та реальність здійснення операції. Також, вказані недоліки не свідчать, що первинні документи, які складені по усуненню операції, містять недостовірні дані або складені всупереч нормам діючого законодавства.

Отже, недоліки у товарно-транспортній накладній не можуть спричиняти для платника податків негативних наслідків в аспекті свідчення про нереальність господарської операції.

Аналогічний виковок викладений в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 821/589/17.

Також, судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД-КОМ» (покупець) укладено договори постачання № 19/01-17 від 19.01.2017 року та № 46 від 03.05.2018 року.

Пунктом 1.1. вищевказаних договорів, постачальник зобов`язується передавати у власність покупця продукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію на умовах, визначених у Договорах.

Відповідно до специфікацій поставлявся мазут. Також, специфікаціями визначено умови постачання, а саме: склад покупця - Покровський район Донецької області, с. Звірове, 72-й км автодороги «Олександрівка-Володарське».

В підтвердження здійснення господарських операцій позивачем в ході перевірки контролюючому органу надані: договори, виписки банку, податкові накладні: № 9 від 20.04.2017 року, № 31 від 18.05.2017 року, № 43 від 31.05.2017 року, № 27 від 16.06.2017 року, № 28 від 29.06.2017 року, № 9 від 16.08.2017 року, № 20 від 25.08.2017 року, № 15 від 05.09.2017 року, № 45 від 16.09.2017 року, № 39 від 27.09.2017 року, № 21 від 20.10.2017 року, № 18 від 20.10.2018 року, № 58 від 25.06.2018 року, № 25 від 13.07.2018 року, № 52 від 17.07.2018 року, № 39 від 01.08.2018 року, № 60 від 01.10.2018 року, № 61 від 05.10.2018 року, № 62 від 12.10.2018 року, № 114 від 17.10.2018 року, № 115 від 18.10.2018 року, № 116 від 23.10.2018 року, № 120 від 26.10.2018 року, № 118 від 16.11.2018 року, № 119 від 18.11.2018 року та № 53 від 17.12.2018року, видаткову накладну та товарно-транспортні накладні за формою № 1-ТН Додатку 7 до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Зазначене вище також підвержується відповідачем в акту перевірки.

Крім того, до початку проведення перевірки, товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД-КОМ» надало лист № 17 з інформацією стосовно поставленої продукцією на адресу позивача.

Проте, не зважаючи на надані первинні документи, які підтверджують реальність здійснення операції, Головне управління ДФС у Донецькій області прийшло до висновку, що ТОВ «ТРЕЙД-КОМ» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди позивачу з метою штучного формування витрат та податкового кредиту лише на підставі аналізу товарно-транспортних накладних та ланцюгу постачання мазуту до контрагентів товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ».

Суд також не погоджується з таким висновком відповідача, так як правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку платника податків, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах та контролювати показники податкової звітності по податках та обов`язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність правову оцінку податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (робіт, послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, та фактично придбав товари (послуги) у цих постачальників. Одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту. За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного суду від 11.06.2018 року у справі № 826/4565/14.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо взаємовідносин товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» та товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНСПЕЦМОНТАЖ», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, за даними журналу-ордеру та відомості по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» станом на 01.04.2017 року в позивача існує заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНСПЕЦМОНТАЖ», код ЄДРПОУ 30871714, за отримані раніше авансові платежі в сумі 6776567,99 грн.

Також, за даними журналу-ордеру та відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.04.2017 року позивач мав заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНСПЕЦМОНТАЖ» за отримані раніше товари в сумі 2323901,60 грн.

25.04.2019 року позивачем надані пояснення, які оформлені листом № 171, в яких зазначено, що товари було отримано від ТОВ «ДОНСПЕЦМОНТАЖ» в травні 2014 року та станом на 01.01.2019 року заборгованість не погашена.

Крім цього, ухвалою господарського суду в Донецькій області від 14.12.2017 року за заявою кредитора - Дочірнього підприємства «ЕКРАН-ВІКНОСВІТ» Товариства з обмеженою діяльністю «ЕКРАН» (м. Стрий Львівська область, код ЄДРПОУ 32561990) порушено провадження у справі № 905/2736/17 про банкрутство ТОВ «ДОНСПЕЦМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 30871714).

Відповідач робить висновок, що на підставі аналізу фінансово-господарського стану ТОВ «ДОНСПЕЦМОНТАЖ» судом не встановлено наявність станом на 17.04.2018 року дебіторської заборгованості, в тому числі заборгованості позивача перед ТОВ «ДОНСПЕЦМОНТАЖ».

У зв`язку із вищенаведеним, відповідачем зроблено висновок, що зобов`язання позивача перед ТОВ «ДОНСПЕЦМОНТАЖ» припинені та вказані суми підлягають включенню до складу доходу звітного періоду. Таким чином, 17.04.2018 року позивач повинен був списати безнадійну кредиторську заборгованість по неоплачених товарах, отриманих від ТОВ «ДОНСПЕЦМОНТАЖ» в сумі 2323901,60 грн., а також попередню оплату, отриману від ТОВ «ДОНСПЕЦМОНТАЖ» в сумі 6776567,99 грн., та відобразити їх в бухгалтерському обліку проводку: Дт 71 Кт 791 - 9100469,59 грн.

Суд також критично ставиться до такого висновку органу контролю, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор з дня свого призначення пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Таким чином, ліквідатор має право звернути стягнення на дебіторську заборгованість.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, в тому числі і дебіторська заборгованість.

З огляду на викладене вище, до моменту припинення ліквідаційної процедури, ліквідатор має можливість виявляти активи боржника, в тому числі і дебіторську заборгованість, включити її до ліквідаційної маси та стягнути її.

Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються з ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ДОНСПЕЦМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 30871714) станом на день розгляду справи не ліквідовано та перебуває у стані припинення, відповідно до реєстру судових рішень процедура ліквідації триває.

Крім того, безнадійна дебіторська заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до п.п. «з» 14.1.11 п. 14.1.11 ст. 14 ПК України безнадійною заборгованістю є заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами, у встановленому законом порядку, або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Крім того, статтею. 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) , позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні норми викладені в ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу вищенаведених норм свідчить, що момент виникнення зобов`язання може бути відмінний від моменту поставки (наприклад, відстрочка платежу), обов`язок щодо сплати може бути визначений моментом пред`явлення вимоги, окрім того, загальна позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як вбачається з матеріалів перевірки контролюючим органом не було досліджено первинні документи, які б підтверджували дату початку існування заборгованості.

Таким чином, суд приходить до висновку, так як станом на період проведення перевірки контролюючим органом встановлено дату початку існування заборгованості та не доведено, що ТОВ «ДОНСПЕЦМОНТАЖ» ліквідовано або визнано банкрутом, то зобов`язання позивача перед зазначеним товариством не є припиненими, та не має законних підстав вважати заборгованість ТОВ «ДАНКОМ» безнадійною.

Щодо взаємовідносин між позивачем та приватним підприємством «СІНТА-СЕРВІС» та приватним підприємством «АБЗ», суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, в період проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача контролюючим органом встановлено, що за даними журналу-ордеру по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.04.2014 року в товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» існує кредиторська заборгованість перед приватним підприємством «СІНТА-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 33542869, в сумі 9859782,00 грн.

Окрім цього, за даними журналу-ордеру по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.04.2017 року позивач також має заборгованість перед приватним підприємством «АБЗ», код ЄДРПОУ 32866224, в сумі 373788,51 грн.

Проте, в ході означеної перевірки, Головним управлінням ДФС у Донецькій області не були досліджені первинні документи, так як останні відсутні.

Зазначене не спростовується відповідачем та підтверджується в висновках акту контролюючого органу.

В підтвердження відсутності первинних документів, 13.07.2017 року позивачем надано до Бахмутської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області лист № 140 (вхідний № 144 від 13.07.2017 року), яким останнім повідомлено про неможливість вивезення та втрату первинних документів за період до 31.10.2014 року, так як зазначені документи знаходяться на тимчасово окупованій території в м. Донецьк. Крім того, до вказаного листа було додано копію заяви від 23.02.2015 року № 24 на ім`я начальника Красноармійського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області з повідомленням про напад на офіс підприємства за адресою: м. Донецьк, вул. Новоросійська, 9, з викраденням офісної техніки та знищенням первинних документів, що знаходились в приміщенні.

Проте, не зважаючи на відсутність первинних документів відповідачем було встановлено фактичну дату існування кредиторської заборгованості перед вищенаведеними підприємствами, а саме: перебіг початку існування заборгованості перед приватним підприємством «СІНТА-СЕРВІС» - 01.04.2014 року (за основу взято наведену в журналі дату існування заборгованості) та перед приватним підприємством «АБЗ» - грудень 2014 року (остання операція з придбання товарів/послуг).

З огляду на вище зазначене, відповідач встановив, що позивачем на дату 01.04.2017 року не списано безнадійну кредиторську заборгованість по неоплачених товарах, отриманих від ПП «СІНТА-СЕРВІС» в сумі 9859782,00 грн., та не відображено в бухгалтерському обліку Дт 717 Кт791 та на дату 31.12.2017 року не списано безнадійну кредиторську заборгованість по неоплачених товарах, отриманих від «АБЗ» в сумі 373788,51 грн. та не відображено її в бухгалтерському обліку Дт 717 Кт791.

Таким чином, позивач занизив суму інших доходів та, відповідно, фінансового результату за 2017 рік на 10233571,00 грн., в тому числі за півріччя 2017 року на - 9859782,00 грн., за 2 квартал 2017 року на 9859782,00 грн., за 4 квартал 2017 року на 373789,00 грн.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу, з огляду на наступне.

Так, первинними документами є документи, які містить відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Відсутність первинних документів унеможливлює встановлення тієї чи іншої події, в даному випадку встановлення точної дати початку існування заборгованості перед приватними підприємствами «СІНТА-СЕРВІС» та «АБЗ».

Крім цього, як вже зазначалось раніше, моментом виникнення зобов`язання може бути відмінний від моменту поставки (наприклад, відстрочка платежу), обов`язок щодо сплати може бути визначений моментом пред`явлення вимоги, окрім того, загальна позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до абз. 7, 8 та 9 п.п. 38.11 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів та/або операції Об`єднаних сил (ООС) запроваджується мораторій на проведення будь-яких перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату цих документів, такий платник податків/податковий агент зобов`язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.

Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не можуть бути перевірені контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення проведення антитерористичної операції.

Як встановлюється судом та не заперечується відповідачем, позивач повідомив відповідний контролюючий орган про неможливість вивезення з тимчасово окупованої території та втрату первинних документів за період до 31.04.2014 року листом від 13.07.2017 року № 140.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми, позивач не міг бути перевірений контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових періодів, за які були втрачені первинні документи, у тому числі після завершення проведення антитерористичної операції.

Отже, відповідачем протиправно було встановлено дату початку існування заборгованості перед приватними підприємствами «СІНТА-СЕРВІС» та «АБЗ» з огляду на те, що первинні документи за цей період відсутні, про що, відповідно до норм чинного законодавства, був повідомлений податковий орган. Отже, суб`єкт владних повноважень безпідставно дійшов висновку, що означена заборгованість є безнадійною.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ADU FINANCSAL COMPANY.LLC, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 17.07.2013 року між позивачем та ADU FINANCSAL COMPANY.LLC укладено договір № 21 на поставку будівельних матеріалів.

Проте, розрахунки в повному обсязі проведені не були, таким чином заборгованість позивача перед ADU FINANCSAL COMPANY.LLC складає 1751736,80 євро.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що згідно з наданими в ході перевірки пояснень посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» перерахунок кредиторської заборгованості перед ADU FINANCIAL COMPANY.LLC з дати її виникнення не проводився, отже, базою для розрахунку стали курси валют станом на дату виникнення заборгованості , а саме: 01.01.2018 року.

За даними бухгалтерського обліку зміна (збільшення/зменшення) заборгованості внаслідок коливання курсу гривні до іноземних валют впродовж 2014 - 2017 роках позивачем не здійснювалось.

Таким чином, формування в 2018 році витрат в сумі 50943517,28 грн. було проведено в результаті перерахунку курсової різниці з причини зміни курсу гривні не в період з 30.09.2018 року по 31.12.2018 року - за датою балансу, а загально за період з 31.10.2013 року по 31.12.2018 року - зміна курсів в попередніх періодах.

Так, відповідач зазначає, що в порушення норм діючого позивач у випадку встановлення помилки, допущеної в попередніх періодах, у вигляді не врахування під час розрахунку фінансового результату курсових різниць від перерахунку монетарних статей, товариство зобов`язано було повторно сформувати та подати до податкового органу звіт про фінансові результати за періоди, в яких було допущено помилки та, відповідно, декларації з податку на прибуток з виправленими показниками впродовж 1095 днів з дати допущення помилки.

Тобто, в 1 кварталі 2018 року, згідно зп. 50.1. ст. 50, ст. 102 ПК України позивач втратив право на виправлення помилок, допущених в податковій звітності, яка надана підприємством до 2015 року.

Втім, в порушення п. 50.1. ст. 50, ст. 102 ПКУ, п. 5 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 року № 137, п.п. «а» п.7 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193, позивач відобразив складі витрат за рахунком 902 «Собівартість реалізованих товарів» курсові різниці розраховані за попередні періоди по заборгованості перед ADU FINANCIAL COMPANY.LLC в сумі 50943517,28 грн.

Враховуючи виключення зі складу собівартості реалізованих товарів курсової різниці в сумі 50943517,28 грн. фінансовий результат (прибуток) за 2018 рік становить 14093701,00 грн.

З огляду на викладене вище, позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на 14093701,00 грн.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно д п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 10.08.2000 року № 193, курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Згідно з п. 5 даного Положення, операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов`язань, власного капіталу, доходів і витрат).

Курсові різниці від перерахунку коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються відповідно до п. 8 даного Положення у складі інших операційних доходів (витрат).

Інформація про доходи та витрати (втрати) від таких курсових різниць, згідно з Інструкцією «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій», узагальнюється відповідно до субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» та субрахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці».

Суд звертає увагу, що положеннями бухгалтерського обліку прямо відображено, що операції в іноземній валюті повинні відображатись у валюті звітності, тобто у гривні.

Також, суд зауважує, що матеріалами справи підтверджено, що позивач всупереч визнанню провини не здійснив відповідний перерахунок і продовжував обліковувати суму від зазначеної операції в валюті договору, а податковий орган, знехтував обов`язком щодо виправлення зазначеної помилки в обліку позивача та не вказав привести його у відповідність стандартів.

При цьому, відповідач не заперечує сам факт наявності у позивача такого права, а вказує на порушення порядку обміну таких сум.

Безпосереднє приведення товариством з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» свого бухгалтерського обліку у відповідність до норм чинного законодавства відображення наслідків такого приведення в податковому обліку не призвело до неправильного завищення показників бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, на виконання вищенаведених норм, позивач в першому кварталі 2018 року в складі витрат відобразило операцію з перерахунку курсової різниці, а саме: Д-т 902 «Собівартість реалізованих товарів» К-т 632 «Розрахунку з іноземними постачальниками» в сумі 50943517,28 грн. (операція з перерахунку станом на 31.12.2017 року курсової різниці по заборгованості перед ADU FINANCSAL COMPANY.LLC за отримані товари вартістю 1751736,80 євро).

Отже, позивачем правомірно заявлено суму витрат за курсовими різницями, що виникла станом на 31.12.2017 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» та ADU FINANCSAL COMPANY.LLC укладені наступні контракти: № 7 від 26.04.2017 року на поставку запасних частин для самоскидів Staerling та № 3 від 16.03.2018 року на поставку емульсійної установки та комплектуючих (б/у).

В акті перевірки, контролюючий орган зазначив, що Республіка Кіпр включена до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, встановленим п.п. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 ПК України.

Відповідно до п.п. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 ПК України, під час визначення переліку держав (територій) для цілей підпункту «в» підпункту 39.2.1.1 цього підпункту Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:

- держави (території), у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, або які надають суб`єктам господарювання пільгові режими оподаткування, або в яких особливості розрахунку бази оподаткування фактично дозволяють суб`єктам господарювання не сплачувати податок на прибуток підприємств (корпоративний податок) або сплачувати його за ставкою, на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні;

- держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією;

- держави, компетентні органи яких не забезпечують своєчасний та повний обмін податковою та фінансовою інформацією на запити центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з 1 січня звітного року, наступного за календарним роком, у якому держави (території) було включено до такого переліку.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України - прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Підпунктом 140.5.4. п. 140.5 ст. 140 ПК України встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

Положеннями п. 39.1 ПК України визначено принцип «витягнутої руки».

Так, платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу «витягнутої руки».

Обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу «витягнутої руки», якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов`язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.

Якщо умови в одній чи більше контрольованих операціях не відповідають принципу «витягнутої руки», прибуток, який був би нарахований платнику податків в умовах контрольованої операції, що відповідає зазначеному принципу, включається до оподатковуваного прибутку платника податку.

Встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» проводиться за методами, визначеними пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми, взаємовідносини між позивачем та ADU FINANCSAL COMPANY.LLC не відповідають критерію визнання операцій контрольованими.

Також, щодо операції «витягнутої руки», в матеріалах справи міститься відповідний звіт, в якому проведено розрахунок у відповідно до Порядку розрахунку діапазону цін (рентабельності) та медіани такого діапазону для цілей трансфертного ціноутворення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 381. Крім цього, ст. 39 ПК України не містить строків виготовлення означеного звіту.

Суд зауважує, що в сукупності зазначений документ свідчить про дотримання принципу «витягнутої руки» та порядку проведення операції, бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо взаємовідносин між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

15.10.2018 року між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 укладено купівлі-продажу №б/н спеціалізованого вантажного самоскиду КАМАЗ 65201-012.

Відповідно до п. 3.1. даного Договору, вартість товару складає 50000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн.)

31.10.2018 року з метою реалізації вантажного спеціалізованого самоскиду КАМАЗ 65201-12 товариством з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» складено видаткову накладну № 2 на суму 50000,00 грн., в тому числі сума ПДВ 8333,33 грн.

31.10.2018 року позивачем складено та 15.11.2018 року зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 24 на реалізацію автомобіля КАМАЗ 65201-012 НОМЕР_1 за ціною 50000,00 грн., в тому числі ПДВ - 8333,33 грн.

Операцію з реалізації автомобіля відображено в Додатку 5 до Декларації з ПДВ за жовтень 2018 року (20.11.2018 року № 9257155239) та, відповідно, включено до складу податкових зобов`язань за жовтень 2018 року ПДВ в сумі 8333 грн.

За даними бухгалтерського обліку відповідачем встановлено, що:

- станом на 01.10.2018 року первісна вартість автомобіля КАМАЗ 65201-012 НОМЕР_1 по рахунку 105 «Транспортні засоби» складала 1373749,7 грн.,

- сума зносу автомобіля станом на 01.10.2018 року по рахунку 131 «Знос основних засобів» склала 1195182,23 грн.

15.10.2018 року у зв`язку із реалізацією автомобіля КАМАЗ 65201-012 НОМЕР_1 ТОВ «ДАНКОМ» зроблено проводки:

- Д-т 131 К-т 105 в сумі 1195182,23 грн.,

- Д-т 286 «Товари» К-т 105 в сумі 178567,47 грн.,

- Д-т 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» К-т 286 в сумі 178567,47 грн.

Отже, балансова вартість автомобіля КАМАЗ 65201-012 НОМЕР_1 станом на 01.10.2018 року склала 178567,47 грн.

Таким чином, оскільки станом на 01.10.2018 року балансова вартість автомобіля КАМАЗ 65201-012 НОМЕР_1 склала 178567,47 грн., то відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України базою для нарахування податкових зобов`язань повинна бути безпосередньо сума 178567,47 грн.

Враховуючи викладене вище, контролюючий орган робить висновок, що внаслідок недотримання платником норм п. 188.1. ст. 188 ПК України базу оподаткування занижено на 136900,80 грн. (178567,47-8333,33 грн.), а, як наслідок, занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень 2018 року на суму 27380,16 грн (136900,80*20%).

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, з огляду на наступне.

В ході проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ», останнім були надані контролюючому органу всі первинні документи та дані бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність здійснення даної господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2011 році позивачем придбано спеціалізований вантажний самоскид КАМАЗ 65201-012, який використовувався у власній господарській діяльності. Проте, в 2018 році останній згорів.

Так, в серпні 2018 року позивачем було замовлено оцінку колісного транспортного засобу для визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу з метою відображення результатів розрахунків в бухгалтерському обліку.

За результатами визначення ринкової вартості - балансова вартість автомобіля КАМАЗ 65201-012 склала 41540,00 грн.

Як вже зазначалось раніше, на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2018 року № б/н позивач продав означений транспортний засіб фізичній особі ОСОБА_1 за 50000, 00 грн.

Відповідно до норм діючого законодавства, позивачем на підстави викладено сформовано та зареєстровано в ЄРПН податкову накладу.

Проте, означену суму не було включено до бухгалтерського обліку, на підставі якого органом контролю зроблений відповідний висновок.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність відповідного запису в бухгалтерському обліку не спростовує балансової вартості вказаного транспортного засобу, яка була визначена на підставі оцінки колісного транспортного засобу для визначення його ринкової вартості. Крім цього, відсутність зазначеного запису не передбачає відповідальності.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що відповідач безпідставно прийшов до висновку, що позивачем занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ за жовтень 2018 року.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 року № 37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи наведені вище обставини, так як відповідачем в ході проведеної перевірки не в повному обсязі досліджені всі первинні докази та надано їм належної оцінки, останнім не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, а отже суд приходить до висновку, що вони підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 19210,00 грн. (платіжне доручення № 13135 від 14.08.2019 року)

Представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, в якому просив при задоволенні позову стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справі, 24 червня 2019 року між адвокатом Мадалиць Вікторією Валеріївною та ТОВ «ДАНКОМ» був укладений договір про надання правової допомоги № Д06/19 про правничу допомогу.

Відповідно до п.п. 2.1.1 вищевказаного договору, адвокат зобов`язується надати правову Клієнту із представництва та захисту законних прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, відповідно до вимог чинного законодавства України та цього Договору.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 06.08.2019 року по Договору про надання правової допомоги № Д06/19 від 24 червня 2019 року, сторони за даною Додатковою угодою домовились, що Адвокат на виконання умов основного договору зобов`язується надати клієнту наступні послуги: складання позовної заяви щодо оскарження податкових повідомлень - рішень від 23.07.2019 року за № 0000331410 форми «Р», № 0000341410 форми «Р», № 0000351410 форми «Н», які було прийнято на підставі акта ГУ ДФС у Донецькій області про результати документальної планової виїзної перевірки № 623/05-99-14-10/34705334 від 19.06.2019 року.

Відповідно до п. 2 цієї додаткової угоди, сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) Адвоката становить 8000,00 грн.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 20.09.2019 року по Договору про надання правової допомоги № Д06/19 від 24 червня 2019 року, сторони за даною Додатковою угодою домовились, що Адвокат на виконання умов основного договору зобов`язується надати клієнту наступні послуги: супроводження справи № 200/10306/19-а в Донецькому окружному адміністративному суді за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.07.2019 року № 0000331410, № 0000341410, № 0000351410.

Відповідно до п. 2 цієї додаткової угоди, сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) Адвоката становить 500,00 грн.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 08.11.2019 року по Договору про надання правової допомоги № Д06/19 від 24 червня 2019 року, сторони за даною Додатковою угодою домовились, що Адвокат на виконання умов основного договору зобов`язується надати клієнту наступні послуги: складання додаткових письмових прояснень по справі № 200/10306/19-а в Донецькому окружному адміністративному суді за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.07.2019 року № 0000331410, № 0000341410, № 0000351410.

Відповідно до п. 2 цієї додаткової угоди, сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) Адвоката становить 7500,00 грн.

На підтвердження сплати адвокатських послуг позивачем надані копії актів приймання - передачі наданих послуг № 2 від 23.08.2019 року на суму 8000,00 грн., № 3 від 25.09.2019 року на суму від 500,00 грн., № 4 від 17.10.2019 року на суму 500,00 грн., № 5 від 12.11.2019 року на суму 500,00 грн., № 6 від 27.11.2019 року на суму 500,00 грн., № 7 від 16.12.2019 року на суму 500,00 грн., № 8 від 11.11.2019 року на суму 7500,00 грн. та копії платіжних доручень № 13024 від 06.08.2019 року на суму 2000,00 грн., № 13032 від 08.08.2019 року на суму 6000,00 грн., № 13537 від 01.10.2019 року на суму 500,00 грн., № 13714 від 15.10.2019 року на суму 500,00 грн., № 13935 від 11.11.2019 року на суму 8000,00 грн., № 14103 від 26.11.2019 року на суму 500,00 грн., № 14167 від 12.12.2019 року на суму 500,00 грн.

Отже, відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн. грн.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2019 року № 0000331410, № 0000341410, № 0000351410 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.07.2019 року № 0000331410, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 11470247,00 грн., в тому числі за основним платежем 7646832, 00 грн., та штрафні (фінансові) санкції) - 3823415,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.07.2019 року № 0000341410, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3283852,50 грн., в тому числі за основним платежем 2189235, 00 грн., та штрафні (фінансові) санкції) - 1094617,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 23.07.2019 року № 0000351410, яким визначено розмір штрафної санкції в розмірі 13690, 00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 51, код ЄДРПОУ 34705334) судові витрати, які складають сплату судового збору у сумі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. та витрату на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлена та проголошена у судовому засіданні 16 грудня 2019 року.

Повний текст рішення виготовлений 18 грудня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко