Постанова

Іменем України

12 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 335/7689/16-ц

провадження № 61-32св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Трофимової Д. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 липня 2008 року між нею та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»), було укладено кредитний договір № 0711/0708/45-035.

30 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. В. було вчинено виконавчий напис № 7846, згідно з яким прийнято рішення про стягнення з неї на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість в розмірі 45 272,28 доларів США, та звернення стягнення на належне їй майно.

Вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено із порушенням вимог діючого законодавства, а саме Закону України «Про іпотеку», статей 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та інших вимог законодавства.

Крім того, їй не було надіслано письмову вимогу про усунення порушень кредитного договору та були відсутні відомості про безспірність вимоги.

Разом з тим, вказала, що вона не визнає борг у повному обсязі, оскільки не є боржником та не має будь-яких боргових зобов`язань перед ПАТ «Альфа-Банк», у зв`язку з чим звернулася до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати виконавчий напис від 30 березня 2016 року № 7846, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 01 серпня 2017 року у складі судді Бойка О. Ю. позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 30 березня 2016 року № 7846, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що та обставина, що як до вчинення так і на час вчинення виконавчого напису вже існував спір не тільки щодо розміру заборгованості, а взагалі до її існування та існування зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 липня 2008 року № 0711/0708/45-035 у розрізі сплати тіла кредиту, сплати відсотків та інших платежів свідчить про те, що виконавчим написом встановлено заборгованість, яка не є безспірною.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» задоволено, рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 01 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спір між сторонами на час вчинення виконавчого напису в суді не перебував, вимога ОСОБА_1 була направлена на суму більшу на розмір пені ніж та, на яку вчинено напис, оскільки на суму пені банк не просив нотаріуса вчинити напис. Всі необхідні документи за зазначеним переліком банк надав нотаріусу. У справі відсутні належні докази того, що ОСОБА_1 зверталася письмово до банку із заявою про непогодження із наявною заборгованістю. Оригінали таких документів позивач суду не надала. Також позивачем не надано доказів того, що на час вчинення виконавчого сума заборгованості була іншою ніж та, яка вказана нотаріусом. Висновок приватного судового експерта - фізичної особи-підприємця у іншій цивільній справі наданий вже після вчинення виконавчого напису не встановлює розмір заборгованості, який існував на час вчинення виконавчого напису.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 листопада 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України. Сума, зазначена у виконавчому написі не є безспірною, розрахунок заборгованості за кредитним договором не надавався. За відсутності виписок за рахунком, оформлених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» безспірність вимог відповідача не могла бути доведена. Висновок апеляційного суду про направлення вимоги про усунення порушень за кредитним договором є помилковим, оскільки у матеріалах справи відсутні належним чином завірені такі вимоги. Також поза увагою апеляційного суду залишилося те, що у матеріалах справи відсутній опис вкладення у лист, який нібито надсилався на її адресу. Крім того, суд не дав оцінки висновку судово-економічної експертизи № 2/01-17, яка була проведена у іншій цивільній справі та вказує на відсутність безспірності заборгованості.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 24 листопада 2017 року у справі № 335/5897/16-ц, в рамках якої було проведено судово-економічну експертизу, судом встановлено, що кредитний договір від 28 липня 2008 року № 0711/0708/45-035 є неукладеним, документально не підтверджено надання кредиту в сумі 45 000 доларів США за цим договором, видача кредиту не відображається на рахунках банку, розрахунок заборгованості наданий банком станом на 02 лютого 2016 року не підтверджується первинними бухгалтерськими документами, дійсною відсотковою ставкою за цим договором є 26,75 %, що є більшою ніж у 2,25 рази від ставки, яка зазначена у договорі - 11,9 %.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У квітні 2018 року ПАТ «Альфа-Банк» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що заява про вчинення виконавчого напису нотаріусом була оформлена відповідно до діючого законодавства України і містила всі обов`язкові відомості про боржника та стягувача, а також розмірів заборгованості і строків, за які проводиться стягнення. Нотаріус не звертався до стягувача за наданням додаткової інформації, оскільки йому було надано всі необхідні і достатні документи для вчинення виконавчого напису, перевірив належне повідомлення боржника про наявну заборгованість та відповідність документів, поданих на обґрунтування стягнення, перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, виконавчий напис вчинено в межах загальної позовної давності з додержанням тридцятиденного строку з часу повідомлення боржника про заборгованість.

Позивач вводить суд оману, зазначаючи, що рішення у справі № 335/5897/16-ц набрало законної сили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0711/0708/45-035, згідно з яким банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 45 000 доларів США під 11,9 % річних.

Право вимоги за зазначеним кредитним ВАТ «Сведбанк» відступило Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк», яке в подальшому відступило право вимоги ПАТ «Альфа-Банк».

30 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. було вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 липня 2008 року № 0711/0708/45-035 за період з 10 липня 2015 року до 02 лютого 2016 року, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 43 228,23 доларів США; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 2 044,05 доларів США; загальна сума заборгованості становить 45 272,28 доларів США.

Постановою державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 26 травня 2016 року за вказаним виконавчим написом відкрито виконавче провадження № 51220732.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 березня 2018 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя.

28 березня 2018 року справа № 335/7689/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава14 Закону України «Про нотаріат» та Глава16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14, від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15, від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15, від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі 3 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПАТ «Альфа-Банк» надало нотаріусу документи підтверджуючі безспірність заборгованості, яка виникла за кредитним договором.

Посилання у касаційній скарзі на те, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус не врахував і не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, є помилковими, оскільки ПАТ «Альфа-Банк» надало нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Вказані обставини були предметом дослідження апеляційного суду, який дав їм належну правову оцінку. Будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 суду не надала.

Також не заслуговують на увагу посилання у касаційній скарзі на те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 24 листопада 2017 року у справі № 335/5897/16-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що спірний кредитний договір є неукладеним, з огляду на таке.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 24 листопада 2017 року у справі № 335/5897/16-ц відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Сведбанк», ПАТ «Альфа-Банк», третя особа - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору. Вказане судове рішення мотивоване тим, що кредитний договір є неукладеним, тому не може бути визнаний недійсним.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру судових рішень постановою Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року вказане судове рішення змінено в частині правового обґрунтування підстав для відмови в позові. Судове рішення мотивоване тим, що з укладеного між сторонами у письмовій формі договору вбачається, що в ньому чітко визначені всі умови кредитування, зокрема розмір наданого кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитним коштами, права та обов`язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін.

Тобто кредитний договір від 28 липня 2008 року № 0711/0708/45-035, укладений між сторонами, є чинним.

Застосування апеляційним судом до спірних правовідносин Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 03 березня 2004 року за № 283/8882, яка на час виникнення спірних правовідносин втратила чинність не вплинуло на правильність вирішення справи, тому відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська