open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 607/14790/15-ц
Моніторити
Постанова /09.12.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /20.02.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /16.01.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Рішення /13.12.2016/ Апеляційний суд Тернопільської області Ухвала суду /17.11.2016/ Апеляційний суд Тернопільської області Ухвала суду /17.11.2016/ Апеляційний суд Тернопільської області Ухвала суду /11.11.2016/ Апеляційний суд Тернопільської області Ухвала суду /04.11.2016/ Апеляційний суд Тернопільської області Ухвала суду /28.10.2016/ Апеляційний суд Тернопільської області Рішення /04.10.2016/ Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області Рішення /04.10.2016/ Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області Ухвала суду /05.07.2016/ Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області Рішення /02.10.2015/ Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
emblem
Справа № 607/14790/15-ц
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /09.12.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /20.02.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /16.01.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Рішення /13.12.2016/ Апеляційний суд Тернопільської області Ухвала суду /17.11.2016/ Апеляційний суд Тернопільської області Ухвала суду /17.11.2016/ Апеляційний суд Тернопільської області Ухвала суду /11.11.2016/ Апеляційний суд Тернопільської області Ухвала суду /04.11.2016/ Апеляційний суд Тернопільської області Ухвала суду /28.10.2016/ Апеляційний суд Тернопільської області Рішення /04.10.2016/ Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області Рішення /04.10.2016/ Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області Ухвала суду /05.07.2016/ Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області Рішення /02.10.2015/ Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Постанова

Іменем України

09 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 469/908/15-ц

провадження № 61-16897св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як законний представник,

третя особа на стороні співвідповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дочірнє підприємство «Фаворит-3» Приватного підприємства «Дружба-Сервіс-Житло»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 13 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Фащевської Н. Є., Ходоровського М. В., Щавурської Н. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання їх такими, що втратили право на користування жилим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що сторони у справі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 . Відповідачі відсутні у спірній квартирі понад строки, встановлені статтею 71 ЖК УРСР.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 просили суд визнати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими особами, які втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

У липні 2016 року ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про продовження строку тимчасового непроживання ОСОБА_5 та малолітніх дітей в квартирі, усунення перешкод в користуванні житлом.

Позовна заява мотивована тим, що вона з дітьми не мають іншого житла, а у спірній квартирі не проживали з поважних причин, які пов`язані з неприязними відносинами з дружиною її батька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_5 просила суд продовжити строк її тимчасової відсутності та малолітніх дітей в квартирі АДРЕСА_1 , усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , вселити її з малолітніми дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 04 жовтня 2016 року первісний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 задоволено.

Визнано ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 такими особами, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відмовлено.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не проживають у спірній квартирі понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки, а тому втратили право на користування нею.

Під час вирішення первісних позовних вимог було надано оцінку відсутності ОСОБА_5 та її дітей більше шести місяців в житловому приміщенні та встановлено відсутність доказів щодо вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перешкод ОСОБА_5 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 . Враховуючи обставини, встановлені за наслідками розгляду первісного позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , задоволено частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04 жовтня 2016 року скасовано в частині визнання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими особами, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 .

Ухвалено у справі нове рішення у цій частині, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими особами, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , відмовлено.

Позов ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_5 та її малолітнім дітям: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , вселивши їх в спірну квартиру.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано доведеністю факту непроживання ОСОБА_5 у спірній квартирі з поважних причин. Враховуючи відсутність у неї та її малолітніх дітей іншого житла, існування неприязних відносин з дружиною батька, а також наявні вади фізичного здоров`я сторін у справі, апеляційний суд дійшов висновку про те, що зазначені обставини утруднювали спільне проживання, в тому числі з малолітніми дітьми.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять скасувати рішення апеляційного суду в частині їхнього зобов`язання не чинити перешкоди ОСОБА_5 та її малолітнім дітям: ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, у результаті чого зробив висновки по суті спору, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не чинили ОСОБА_5 та її малолітнім дітям перешкоди у користуванні спірною квартирою. Навпаки, з 2007 року ОСОБА_5 з власної ініціативи не проживала у спірній квартирі, оскільки зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та проживала з ним, а в подальшому із малолітніми ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_2 .

Крім того, чоловік ОСОБА_5 забезпечений житлом у с. Соснів Теребовлянського району Тернопільської області.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у березні 2017 року, ОСОБА_5 заперечувала проти доводів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та вважала їх такими, що не спростовують висновки суду апеляційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є дочками ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 - дружина ОСОБА_1 та мачуха ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - діти ОСОБА_5 та, відповідно, внуки ОСОБА_1

У 1997 році ОСОБА_1 було надано квартиру АДРЕСА_1 на сім`ю з 5 осіб: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 народились відповідно 22 лютого 2008 року та 22 січня 2013 року, що підтверджується свідоцтвами про їх народження: від 10 лютого 2013 року НОМЕР_2 та від 28 березня 2008 року НОМЕР_3.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 з 26 листопада 1997 року, ОСОБА_6 - з 28 травня 2008 року, ОСОБА_7 - з 02 квітня 2013 року.

Згідно з довідкою ДП «Фаворит-3» від 17 серпня 2015 року № 752 в квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_1 (заявник), ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_5 (дочка), ОСОБА_6 (внук), ОСОБА_7 (онука).

Відповідно до довідки ДП «Фаворит-3» від 08 серпня 2016 року квартира АДРЕСА_1 перебуває у державній формі власності і складається з трьох кімнат, площею 43,5 кв. м.

Згідно з посвідченням від 05 травня 2009 року серії НОМЕР_4, ОСОБА_5 є інвалідом третьої групи з дитинства.

ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства третьої групи, що підтверджується довідкою МСЕК від 15 жовтня 2015 року.

Служба у справах дітей Тернопільської міської ради просила у суді першої інстанції відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_5 та її малолітніх дітей такими, що втратили право на житло, та задовольнити вимоги про їх вселення у спірну квартиру.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це.

Житлове законодавство України не встановлює вичерпного переліку таких поважних причин, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України 2004 року (частина перша статті 60 ЦПК України 2004 року).

За результатами дослідження питання поважності причин непроживання ОСОБА_5 та її дітей у спірному житловому приміщенні судами встановлено, що ОСОБА_5 змінила місце проживання у 2007 році у зв`язку з сімейними обставинами (реєстрацією шлюбу) та неприязними стосунками з дружиною батька, сторони по справі ОСОБА_2 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є інвалідами ІІІ групи. Зазначені обставини утруднювали спільне проживання, в тому числі з малолітніми дітьми, в зв`язку з чим ОСОБА_5 вимушена була винаймати житло для проживання.

ОСОБА_5 та її малолітні діти були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 зі свого народження.

При цьому колегія суддів зазначає, що реєстрація місця проживання відбувається за згоди власника чи наймача житлового приміщення, а тому доводи позивачів про реєстрацію ОСОБА_5 місця проживання її дітей у спірній квартирі без згоди ОСОБА_1 як основного наймача є необґрунтованими.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обмежені у праві самостійно обирати місце свого проживання, оскільки відповідно до статті 29 ЦК України і статті 160 СК України їхнє місце проживання визначається їх батьками. Тому непроживання малолітніх дітей за місцем своєї реєстрації більше шести місяців не є підставою для визнання їх такими особами, що втратили право користування житловим приміщенням в силу вимог частини другої статті 71 ЖК УРСР.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_5 та її діти не проживають у спірному житловому приміщенні - квартирі АДРЕСА_1 з поважних причин, з чим погоджується і Верховний Суд.

Встановивши, що незважаючи на зміну місця проживання у 2007 році у зв`язку з сімейними обставинами, квартира АДРЕСА_1 є єдиним законним місцем проживання ОСОБА_5 та її малолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а доказів того, що дітям буде надано рівноцінне житло при втраті права користування спірною квартирою, судам не було надано, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість визнання їх такими, що втратили право проживати у квартирі АДРЕСА_1 .

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів у справі.

Колегія суддів зазначає, що суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 13 грудня 2016 року ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 13 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Джерело: ЄДРСР 86400810
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку