Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 331/385/18

провадження № 61-10069св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета

спору: відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на постанову Запорізького апеляційного суду

від 17 квітня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів:

Дашковської А. В., Крилової О. В., Бєлки В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»), третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання постанов Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 березня

2012 року у справі № 0811/508/12 та від 30 травня 2012 року у справі № 0811/1396/12 Головним управлінням Держгеокадастру в Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області) видано наступні накази:

- наказ від 21 червня 2016 року № 91 про надання дозволу

ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства площею 2 га із земель запасу та резерву розташованих на території Любимівської сільради Вільнянського району Запорізької області в контурі № АДРЕСА_1 розміром 200 метрів довжини та 100 метрів ширини згідно схеми села та землеустрою;

- наказ від 21 червня 2016 року № 92 про надання дозволу

ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток паїв в частині сіножатей, пасовищ (випасання худоби, багаторічних насаджень розташованої в кінці вулиці АДРЕСА_2 тобто біля колгоспного двору площею 2 га та розміром 100 метрів впродовж вулиці Набережній та 200 метрів у довжину перпендикулярно вулиці згідно схеми села та землеустрою;

- наказ від 29 грудня 2015 року № 136 від 29 грудня 2015 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної приватизації для передачі у власність безоплатно земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею орієнтовано 12 га із земель резерву та запасу розташованих на території АДРЕСА_1 карти землеустрою.

Позивач вказувала, що на підставі вказаних наказів між нею та відповідачем були укладені договори на виготовлення проектів землеустрою, а саме: договір № 632 від 01 липня 2016 року, договір № 613 від 24 червня 2016 року та договір № 615 від 24 червня 2016 року, умови яких відповідач не виконує.

Виконання умов договорів зупинилося через те, що ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області на запит відповідача видало довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, в яких форму власності земель зазначено як «колективна», що стало перешкодою до виконання договорів.

Позивач вказувала, що надала відповідачу розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації № 95 від 14 березня

2017 року, яким визнано такими, що втратили чинність положення державного акту на право колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства «Таврія» (далі - КСП «Таврія») на землю серії ЗП № 00034 від 31 березня 1994 року, зареєстрованого в книзі записів за № 506, у зв`язку з зняттям з обліку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і передачі у власність земель членам КСП.

Вважає, що відповідач зобов`язаний був діяти згідно з умовами договорів та виконувати їх.

За таких обставин просила суд визнати протиправною бездіяльність

ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» щодо не виконання договорів № 632 від 01 липня 2016 року, № 613

від 24 червня 2016 року, № 615 від 24 червня 2016 року; зобов`язати відповідача виконати умови вказаних договорів, а саме виготовити три проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність згідно наказів ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області № 91

від 21 червня 2016 року, № 92 від 21 червня 2016 року, № 136 від 29 грудня 2015 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 березня

2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 червня

2018 року, ухваленим у складі судді Жукової О. Є., в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було правомірно призупинено виконання робіт відповідно до пунктів 1.4 договорів, і правомірність вказаних дій відповідача фактично визнана ОСОБА_1 . Позивач звернулась до адміністративного суду із позовом для отримання довідок державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями без зазначення слів: «форма власності на землю: колективна» та начальником управління Держгеокадастру у Вільнянському районі Запорізької області були видані відповідні довідки № 19-28-0.5-636/2-17 від 21 квітня 2017 року,

№ 19-28-0.5-633/2-17 від 20 квітня 2017 року та № 19-28-0.5-632/2-17

від 20 квітня 2017 року.

Суд першої інстанції зазначав, що на теперішній час договори на виконання проектно-вишукувальних робіт від 01 липня 2016 року № 632, від 24 червня 2016 року № 613 та від 24 червня 2016 року № 615 продовжують діяти, рішення про припинення дії договору, розірвання договору в односторонньому порядку, відповідно до пунктів 9.1 і 9.2 договорів, ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» не приймалося, і фактично зобов`язання відповідача відповідно до пунктів 1.1 договорів виконати роботи із розроблення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток паїв на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, із розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності у власність ОСОБА_1 існують та не припинені. Позивачем не обґрунтовано неправомірність дій відповідача, а обраний спосіб захисту не передбачений статтею 16 ЦК України та є неефективним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано протиправною бездіяльність ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Зобов`язано ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовити проекти землеустрою згідно наказів

ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області:

- наказ від 21 червня 2016 року № 91 про надання дозволу

ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства площею 2 га із земель запасу та резерву розташованих на території Любимівської сільради Вільнянського району Запорізької області в контурі № АДРЕСА_1 розміром 200 метрів довжини та 100 метрів ширини згідно схеми села та землеустрою;

- наказ від 21 червня 2016 року № 92 про надання дозволу

ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток паїв в частині сіножатей, пасовищ (випасання худоби, багаторічних насаджень розташованої в кінці АДРЕСА_2 тобто біля колгоспного двору площею 2 га та розміром 100 метрів впродовж вулиці Набережної та

200 метрів у довжину перпендикулярно вулиці згідно схеми села та землеустрою;

- наказ від 29 грудня 2015 року № 136 від 29 грудня 2015 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної приватизації для передачі у власність безоплатно земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею орієнтовано 12 га із земель резерву та запасу розташованих на території АДРЕСА_1 карти землеустрою.

Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідні довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями без зазначення слів: «форма власності на землю: колективна», отримані ОСОБА_1 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 808/1809/17 та надані до ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у травні 2018 року, однак після цього будь-які рішення відповідачем не приймалися, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись на ті обставини, що договори між сторонами є чинними, що не позбавляє позивача вирішити питання в позасудовий спосіб.

Невиконання ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» умов укладених між сторонами договорів апеляційний суд розцінив як протиправне.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду,

представник ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області Артюхіна К. Ю., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 17 квітня

2019 року та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду,

ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 17 квітня

2019 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду

м. Запоріжжя від 26 червня 2018 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та витребувано матеріали цивільної справи № 331/385/18 з Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

У червні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та зупинено виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року до закінчення перегляду цивільної справи № 331/385/18 в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, в обґрунтування прийнятої постанови взяв до уваги нові довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (станом на 31 грудня 2015 року)

від 27 лютого 2018 року № 0-8-0.26-476/165-18, № 0-8-0.26-475/165-18,

№ 0-8-0.26-474/165-18. Однак вказані довідки як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент подання позову до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі № 331/385/18 не існували.

Таким чином, на думку заявника, суд апеляційної інстанції вийшов за межі підстав позову.

Також заявник зазначав про неврахування судами попередніх інстанцій того, що земельні ділянки відносно яких надавався дозвіл на розроблення проектної документації є власністю територіальної громади, а відтак рішення у справі вплине на права, свободи, інтереси та (або) обов`язки територіальної громади в особі Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Розроблення проектної документації відбувається на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, на яке покладено обов`язок з виконання судового рішення про зобов`язання видати такі накази, як на особу, що не була відповідачем у справі. Питання щодо процесуального правонаступництва Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області не вирішувалося, як і не вирішувалося питання щодо заміни сторони виконавчого провадження на стадії виконання судового рішення.

Касаційна скарга ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що позивач фактично погодилась із законністю призупинення виконання договорів, про що вказує факт її звернення до адміністративного суду з вимогою про зобов`язання управління Держгеокадастру у Вільнянському районі Запорізької області видати довідки без вказівки на колективну власність. Запорізький окружний адміністративний суд встановив, що надані замовником розробникові матеріали за договорами на виготовлення проектів землеустрою

від 01 липня 2016 року № 632, від 24 червня 2016 року № 613 та

від 24 червня 2016 року № 615 містили недостовірні відомості та підтвердив тим самим законність призупинення робіт з виготовлення технічної документації.

Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі підстав позову заявлених в суді першої інстанції, що є порушенням процесуального права.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційні скарги

У липні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу

ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області у якому послалась на безпідставність касаційної скарги, оскільки її доводи не спростовують висновків апеляційного суду, а оскаржене судове рішення ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства. Вважала, що апеляційним судом до спірних правовідносин правильно застосовано норми

матеріального права, при розгляді справи не було допущено порушення норм процесуального права.

У червні 2019 року ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» подало відзив на касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Однак в порушення вимог частин четвертої та п`ятої статті 178 ЦПК України до відзиву не додані документи, що підтверджують його надіслання (надання) іншим учасникам справи. Тому суд касаційної інстанції не враховує вказаний відзив при розгляді вказаної касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що між ДП «Запорізький інститут землеустрою» та ОСОБА_1 укладено договори на виконання проектно-вишукувальних робіт від 01 липня 2016 року № 632, від 24 червня 2016 року № 613 та

від 24 червня 2016 року № 615.

Згідно з пунктами 1.1 вказаних договорів виконавець зобов`язався виконати роботи з розроблення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток паїв на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, із розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності у власність ОСОБА_1 , а замовник зобов`язався прийняти роботи та оплатити їх виконання.

Суди встановили, що на виконання пункту 2.3 договорів ОСОБА_1 здійснила попередню оплату в повному розмірі вартості робіт, що підтверджено квитанціями до прибуткового касового ордеру № 392

від 01 липня 2016 року, № 376 від 24 червня 2016 року, № 377 від 24 червня 2016 року.

Пунктом 7.6 договорів передбачено, що на замовника покладається обов`язок надання у повному обсязі вихідних даних, необхідних для виконання робіт. Замовник несе відповідальність за достовірність та своєчасність надання вихідних даних, необхідних для виконання робіт.

Завданнями на виконання робіт, які є додатком № 1 до договорів, визначено, що підставою для виконання робіт є накази Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області: 1) № 136 від 29 грудня 2015 року, яким позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність безоплатно земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею орієнтовано 12 га із земель резерву та запасу, розташованих на території АДРЕСА_1 карти

землеустрою; 2) № 91 від 21 червня 2016 року, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства площею 2 га із земель запасу та резерву розташованих на території Любимівської сільради Вільнянського району Запорізької області і контурі № АДРЕСА_1 розміром 200 метрів довжини та 100 метрів ширини згідно схеми села та землеустрою; 3) № 92 від 21.06.2016 року, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток паїв в частині сіножатей, пасовищ (випасання худоби), багаторічних насаджень розташованої в кінці АДРЕСА_2 тобто біля колгоспного двору позивача площею 2 га та розміром 100 метрів впродовж вулиці Набережна та 200 метрів у довжину перпендикулярно вулиці згідно схеми села та землеустрою.

Із пункту 1.4 укладених між сторонами договорів суди встановили, якщо в процесі виконання робіт з`ясується неминучість одержання негативного результату або недоцільність подальшого виконання робіт, замовник або Виконавець має право призупинити їх виконання, сповістивши про це іншу сторону. В такому випадку сторони зобов`язані розглянути питання про доцільність і напрями подальшого виконання робіт.

Судами також встановлено, що отримані позивачем для виконання проектних робіт довідки державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями № 19-28-0.5-636/2-17 від 21 квітня 2017 року, № 19-28-0.5-633/2-17

від 20 квітня 2017 року, № 19-28-0.5-632/2-17 від 20 квітня 2017 року у графі «форма власності на землю» містили інформацію: «колективна».

ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» отримавши зазначені довідки, на підставі пункту 1.4 договорів зупинив виконання робіт, оскільки відведення земельних ділянок ОСОБА_1 на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області повинно здійснюватися за рахунок земель державної власності, про що повідомив замовника.

Розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації

від 14 березня 2017 року № 95 визнано таким, що втратив чинність державний акт на право колективної власності КСП «Таврія» на землю

серії ЗП № 00034 від 31 березня 1994 року, у зв`язку із зняттям з обліку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також суди встановили, що рішенням Запорізького окружного

адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 808/1809/17 зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати ОСОБА_1 довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями без зазначення слів: «форма власності на землю: колективна» щодо земельних ділянок, про які начальником управління Держгеокадастру у Вільнянському районі Запорізької області були видані довідки № 19-28-0.5-636/2-17 від 21 квітня 2017 року,

№ 19-28-0.5-633/2-17 від 20 квітня 2017 року, № 19-28-0.5-632/2-17

від 20 квітня 2017 року.

Апеляційним судом встановлено, що на час апеляційного перегляду справи умови договорів № 613 від 24 червня 2016 року, № 615

від 24 червня 2016 року та № 632 від 01 липня 2016 року виконавцем -

ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» не виконані.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК «України») передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

Вимогами статті 890 ЦК України визначено обов`язки підрядника, згідно яких підрядник зобов`язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором, погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

Статтею 847 ЦК України передбачено, що підрядник зобов`язаний

своєчасно попередити замовника: про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника; про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи, про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

Якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків. Якщо використання недоброякісного або непридатного матеріалу чи додержання вказівок замовника загрожує життю та здоров`ю людей чи призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки людей та інших вимог, підрядник зобов`язаний відмовитися від договору підряду, маючи право на відшкодування збитків (стаття 848 ЦК України).

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, яка діє на час виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

Встановивши, що єдиною підставою для зупинення виконання робіт за укладеними між сторонами договорами була невідповідність довідок з державної статистичної звітності та після надання позивачем таких документів, що відповідають положенням закону, відповідач не виконав своїх зобов`язання за договорами, апеляційний суд обґрунтовано визнав таку бездіяльність відповідача протиправною.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом за захистом порушеного права, позивач посилалась на наявність зобов`язання відповідача щодо виконання умов договорів, укладених між сторонами.

Стаття 16 ЦК України визначаючи способи захисту цивільних прав та інтересів передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Касаційний суд за обставин даної справи погоджується із висновком апеляційного суду про можливість захисту прав позивача в обраний нею спосіб, а саме шляхом зобов`язання відповідача виконати свої обов`язки за договорами виготовивши проекти землеустрою згідно наказів

ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

Доводи касаційної скарги ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області про те, що рішення у справі вплине на права, свободи, інтереси та (або) обов`язки територіальної громади в особі Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області відхилені касаційним судом, оскільки предметом позову у розглядуваній справі є визнання протиправною бездіяльності підрядника та зобов`язання його виконати свої обов`язки за договорами на проведення проектних робіт.

При цьому саме по собі виготовлення проекту землеустрою не є безумовною підставою для отримання у власність земельних ділянок, а отже оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось питання про право власності на земельні ділянки відносно яких надано дозвіл на розроблення проектної документації.

Доводи ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області про те, що накази про надання позивачу дозволу на розробку проектів землеустрою були видані неправомірно підлягають відхиленню , оскільки вказані накази видані самим заявником та не скасовані на час розгляду справи апеляційним судом. Правомірність видання ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області

наказів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є

предметом розгляду в даній справі.

Доводи касаційних скарг ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та

ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про те, що апеляційний суд вийшов за межі підстав позову відхилені касаційним судом, оскільки звертаючись із позовом ОСОБА_1 пов`язувала його задоволення із порушенням відповідачем умов укладених між ними договорів, а врахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскарженої постанови довідок від 27 лютого 2018 року № 0-8-0.26-476/165-18, № 0-8-0.26-475/165-18, № 0-8-0.26-474/165-18 не свідчить про вихід за межі підстав позову.

Інші наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що цим судом неправильно застосовано норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року залишенню без змін.

Оскільки касаційні скарги залишені без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

За таких обставин необхідно поновити виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 418, 419, 436 ЦПК України,

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Запорізького апеляційного суду

від 17 квітня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович