ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/13266/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Босий В.П.)

від 14.06.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Дідиченко М.А.; судді: Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.)

від 02.10.2019

у справі №910/13266/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс", Компанії Мілнербей С.А.

про визнання договору недійсним,

за участю представників учасників справи:

позивача - Омельченко О.О.;

відповідача 1 - Левченко О.В.;

відповідача 2 - Трубанов Є.О.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" та Компанії "Мілнербей С.А." про визнання договору недійсним.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладений між відповідачами договір факторингу №5Ф від 30.05.2018 не відповідає вимогам статей 228, 515 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України.

2. Зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 в позові Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" відмовлено повністю.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 залишено без змін.

2.3. Господарські суди встановили такі фактичні обставини справи.

Компанія "Мілнербей С.А." є власником 3 002 500 штук простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", номінальною вартістю 0,25 грн. за шт., загальною номінальною вартістю 750 625, 00 грн, частка у статутному капіталі - 0,1401%, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах на 20.09.2017.

Між Компанією "Мілнербей С.А." (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" (фактор) 30.05.2018 був укладений договір факторингу №5Ф, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 87 407 000, 00 грн в розпорядження клієнта, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (боржник) щодо отримання грошових коштів (дивідендів/виплати прибутку у вигляді дивідендів) за результатами фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", що мають бути виплачені згідно з рішенням (протокол б/н від 05.09.2017) загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", які відбулися 05.09.2017, в розмірі 88 311 891, 88 грн (сума відступленої грошової вимоги), а також всі інші права клієнта, пов`язані із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення.

Згідно з п.п. 1.1.3 договору факторингу за цим договором допускається наступне відступлення права грошової вимоги.

За змістом пункту 1.2 договору факторингу право грошової вимоги передається в розмірі заборгованості боржника перед клієнтом з виплати дивідендів, а також інших зобов`язань боржника, пов`язаних із таким правом грошової вимоги з моменту його виникнення.

Пунктом 1.4 вказаного договору передбачено, що право грошової вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору, після чого фактор стає новим кредитором відносно боржника в зобов`язанні з виплати дивідендів. Разом з правом грошової вимоги до фактора переходять всі інші пов`язані з цим права вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи ті, що виникли до моменту їх переходу.

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу після отримання від клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, фактор сплачує клієнтові кошти в розмірі 87 407 000, 00 грн у строк до 31.12.2019 шляхом перерахування на банківський рахунок клієнта, за умови отримання від клієнта інформації згідно з п. 3.2.2 цього договору.

Згідно з п. 3.1.2 договору факторингу фактор зобов`язується письмово повідомити боржника про відступлення клієнтом фактору права грошової вимоги та надати боржнику копію цього договору протягом 10 робочих днів з дати отримання від клієнта документів згідно з п. 1.3 цього договору.

Пунктом 3.2.4 договору факторингу визначено, що клієнт зобов`язується письмово повідомити боржника про відступлення клієнтом фактору права грошової вимоги та надати боржнику копію цього договору протягом 10 робочих днів з дати передання фактору документів згідно з п. 1.3 цього договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до моменту виконання сторонами усіх зобов`язань за договором (п.5.1 договору факторингу).

На адресу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" надійшло повідомлення про відступлення права вимоги від 12.06.2018 щодо сплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності позивача у розмірі 88 311 891, 88 грн.

Підставою такої вимоги стало те, що Компанія Мілнербей С.А. на підставі договору факторингу №5Ф від 30.05.2018 відступила Товариству з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" право вимоги до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" щодо отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності позивача в розмірі 88 311 891, 88 грн, які мали бути виплачені на користь Компанії Мілнербей С.А. згідно з рішенням загальних зборів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", оформлених протоколом від 05.09.2017.

2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виплата дивідендів не має конкретного цільового призначення, яке нерозривно пов`язане виключно з особою кредитора та внаслідок заміни кредитора в такому зобов`язанні не змінюється характер такого грошового зобов`язання. Також позивачем не доведено невідповідності спірного договору інтересам держави і суспільства та умислу будь-якої із сторін на те, а також, що вказаний договір завідомо укладався з метою порушення таких інтересів, що унеможливлює визнання договору недійсним з цих підстав.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 та рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2019, Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-судами попередніх інстанцій не взято до уваги доводи позивача, що оспорюваний договір факторингу № 5Ф від 30.05.2018 містить ознаки того, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, а отже має бути визнаний недійсним на підставі статті 228 Цивільного кодексу України. Так, Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" при виплаті дивідендів на користь Компанії Мілнербей С.А., як податковий агент, зобов`язане одразу утримати податок у розмірі 15% від суми 88 311 891, 88 грн, що складає 13 246 783, 78 грн та перерахувати його до Державного бюджету, керуючись підпунктами 141.4.1, 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України. Разом з тим за умови виплати вказаних грошових коштів за договором факторингу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" у Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" обов`язку щодо утримання та перерахування до бюджету податку не виникає, що призводить до збитків державного бюджету та відповідно суперечить інтересам держави в розумінні статті 228 Цивільного кодексу України;

-окрім того, господарськими судами не враховано, що у Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" є достатні підстави вважати, що фактично Компанія Мілнербей С.А. має податкове резидентство Республіки Кіпр, що в свою чергу, потенційно дозволить Товариству з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" при здійсненні виплати грошових коштів за умовами укладеного договору факторингу на користь нерезидента застосувати положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків та доходів, відповідно до яких така операція підпаде під оподаткування лише на Кіпрі;

-також судами попередніх інстанцій не враховано, що існує ще 5 компаній нерезидентів, акціонерів Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", які відступили своє право вимоги до товариства щодо отримання грошових коштів (дивідендів). При цьому використання подібних "штучних схем" із залученням підставних компаній є досить поширеною ситуацією, яка навіть знайшла своє відображення у Типовій конвенції Організації Об`єднаних Націй про уникнення подвійного оподаткування у відносинах між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються від 01.07.2013;

-господарськими судами порушено статтю 234 Цивільного кодексу України, оскільки не враховано доводи позивача, що оспорюваний договір має ознаки фіктивного правочину. Судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тій обставині, що укладаючи вказаний договір Компанія Мілнербей С.А. з незрозумілих підстав відстрочила момент одержання грошових коштів у вигляді дивідендів аж до 31.12.2019. Окрім того, Компанія Мілнербей С.А. не матиме законної можливості отримати грошові кошти за оспорюваним договором факторингу, в силу прямої заборони таких дій, встановленої у підпункті 20 Постанови Правління НБУ від 13.12.2016 № 410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", про що відповідачі не могли не знати. Тобто, укладаючи договір факторингу як фактор, так і клієнт знали, що він не буде виконаний;

-судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки необґрунтовано відмовлено позивачу в задоволенні його клопотань про витребування доказів, про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, чим не забезпечено можливість позивача виконати обов`язок доказування.

3.3. Також у касаційній скарзі скаржник повідомив про те, що 18.10.2019 позачерговими Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" було прийнято рішення про зміну організаційно-правової форми товариства з публічного акціонерного на приватне акціонерне. Також змінено найменування на Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Колегією суддів наведене прийнято до уваги, а також враховано, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства").

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" Компанія "Мілнербей С.А." просила відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" Товариство з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" та Компанії "Мілнербей С.А." про визнання недійсним договору факторингу з тих підстав, що він не відповідає вимогам статей 228, 515 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України.

4.3. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14).

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

4.4. Предметом оспорюваного договору факторингу є відступлення права вимоги з отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", які мали бути виплачені на користь Компанії Мілнербей С.А. згідно з рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" від 05.09.2017 в розмірі 88 311 891, 88 грн.

В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" посилається зокрема на те, що оспорюваний договір суперечить вимогам статті 515 Цивільного кодексу України, оскільки у товариства відсутній обов`язок з виплати дивідендів на користь будь-якої особи, окрім акціонера.

4.5. Згідно зі статтями 1077, 1078 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Положеннями статті 1079 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, боржник, тобто особа, право вимоги до якої відступається, не входить до складу учасників цього договору. Договір факторингу не впливає безпосередньо на права та обов`язки боржника, оскільки в цьому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється основне зобов`язання боржника, який має виконати свій обов`язок в обсязі і на умовах, що встановлені договором або актом цивільного законодавства. На захист прав боржника спрямована окрема правова норма, що знайшла своє закріплення у статті 1086 Цивільного кодексу України, а також норма статті 1082 цього Кодексу, яка передбачає, зокрема, право боржника вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

4.6. Відповідно до статті 1080 Цивільного кодексу України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Таке правило поширюється лише на договірні відносини і не застосовується, якщо відповідна заборонена (обмеження) передбачена у нормі закону. Так, у статті 515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, з урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки чинне законодавства не забороняє акціонеру товариства відступити третій особі належне йому право грошової вимоги на дивіденди, рішення про виплату яких було прийнято акціонерним товариством, та не встановлює жодних заборон на можливість заміни кредитора у відповідному зобов`язанні (тобто, зобов`язанні по виплаті дивідендів, розподілених акціонерним товариством). Таке зобов`язання є грошовим та не є таким, що нерозривно пов`язано з особою кредитора, тому заборона, встановлена у статті 515 Цивільного кодексу України, на спірні правовідносини не поширюється.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням положення частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів враховує, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 910/13263/18.

4.7. Також в обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" посилається на те, що договір факторингу вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки при виплаті коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" у Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не виникає обов`язку щодо утримання та перерахування податку з доходів нерезидента, що призводить до збитків державного бюджету.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору факторингу відповідно до вимог частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України з огляду на недодержання вимог щодо відповідності умов договору інтересам держави, оскільки позивач не є особою, яка в силу закону наділена повноваженнями на звернення до суду з позовом в інтересах держави. Згідно зі статтею 131 -1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

4.8. Враховуючи відсутність у позивача права представляти інтереси держави, і як наслідок відсутність порушення оспорюваним договором саме прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, Верховний Суд не вбачає необхідності надавати оцінку доводам касаційної скарги щодо укладення відповідачами договору факторингу з метою приховування від оподаткування доходів, ухилення від сплати податків (виведення грошових коштів за межами податкового зобов`язання щодо сплати податку до державного бюджету 15% від суми 88 311 891, 88 грн, що складає 13 246 783, 78 грн). Наведені обставини не мають значення для розгляду цієї справи і не підлягають встановленню при ухваленні судового рішення про визнання недійсним договору за позовом позивача, який взагалі не належить до кола осіб, які мають право здійснювати захист інтересів держави в суді.

4.9. Також, позивач стверджував про фіктивність договору факторингу, оскільки його вчинено без наміру створення правових наслідків, про що на думку позивача свідчить відстрочення Компанією Мілнербей С . А., як акціонером товариства позивача, при укладенні договору факторингу моменту одержання грошових коштів у вигляді дивідендів, тоді як позивач не ухилявся та не ухиляється від їх виплати.

В силу приписів статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України, що надає визначення договору факторингу, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Отже, внаслідок того, що у статті 1077 Цивільного кодексу України використовуються такі формулювання як "фактор передає або зобов`язується передати", а "клієнт відступає або зобов`язується відступити", умови договору факторингу щодо зобов`язання передати грошові кошти в розпорядження другої сторони у майбутньому (до 31.12.2019) не можуть свідчити про фіктивність такого договору. Як і не можна стверджувати про фіктивність договору з тих підстав, що Компанія Мілнербей С.А. не зверталася до позивача із заявою про виплату дивідендів, а позивач не ухилявся від здійснення таких виплат, оскільки відповідно до частини 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Тобто, обставини як виконання/неналежного виконання основного зобов`язання боржником, так і настання строку виконання зобов`язання, не впливають на можливість укладення договору факторингу та його дійсність.

При цьому суди попередніх інстанції обґрунтовано виходили з того, що позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, не довів відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки, що відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України виключає можливість визнання його судом недійсним.

4.10. Щодо доводів касаційної скарги про те, що Компанія Мілнербей С.А. не матиме законної можливості отримати грошові кошти за оспорюваним договором факторингу, в силу прямої заборони таких дій, встановленої у Постанові Правління НБУ від 13.12.2016 № 410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", про що відповідачі не могли не знати, тобто, укладаючи договір факторингу як фактор, так і клієнт знали, що він не буде виконаний, колегія суддів зазначає таке.

Підпунктом 20 пункту 6 постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (втратила чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від 5 лютого 2019 року № 31) була визначена заборона купівлі, перерахування іноземної валюти на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України, крім визначених випадків. Водночас, відповідно до договору факторингу валютою виконання грошового зобов`язання визначена гривня.

4.11. Доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки необґрунтовано відмовлено позивачу в задоволенні його клопотань про витребування доказів, про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, чим не забезпечено можливість позивача виконати обов`язок доказування, колегією суддів також відхиляються, з огляду на те, що судом апеляційної інстанції наведені доводи були розглянуті та спростовані.

Так, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем не було наведено належного обґрунтування, яким чином рішення у даній справі, яке стосується питання дійсності чи недійсності договору факторингу, може вплинути на права та обов`язки АТ "Приватбанк", а тому визнано обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відхилення поданого до суду першої інстанції клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Щодо поданих у суді першої інстанції клопотань про витребування доказів, а саме про звернення із судовим дорученням до компетентного органу іноземної держави - податкового управління Міністерства фінансів Республіки Кіпр з вимогою: "Чи має компанія Мілнербей С . А. податкове резиденство Республіки Кіпр? Якщо має - то яким документом це підтверджується?" та клопотання про витребування доказів, а саме інформацію про кінцевого бенефіціарного власника Компанії Бріммілтон Лімітед та про витребування Індивідуальної податкової консультації, судом апеляційної інстанції також було правильно зазначено, що вказані клопотання обґрунтовані посиланням позивачем на порушення податкового законодавства при укладенні спірного договору. В той же час, як було зазначено вище, позивач не є особою, яка в силу закону наділена повноваженнями на звернення до суду з позовом в інтересах держави, а тому вказані клопотання були правомірно відхилені судом першої інстанції.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційних скарг, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 у справі № 910/13266/18 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй