ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2019 року

Київ

справа №826/5560/16

адміністративне провадження №К/9901/43056/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2017 (суддя Вєкуа Н.Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 (судді: Лічевецький І.О. (головуючий), Мацедонська В.Е., Мельничук В.П.) у справі №826/5560/16за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган, митний орган) про визнання протиправними дій відповідача з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалося відповідно до вантажної митної декларації від 07.12.2015 №100250005/2015/117094, скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 07.12.2015 №100250005/2015/000090/2; скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску і пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 07.12.2015 №100250005/2015/00149.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного методу (резервного) визначення митної вартості товарів, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані документи, що підтверджують митну вартість. Натомість всі зауваження контролюючого органу не свідчать про неповноту чи про недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані в поданих документах, а тому відмова у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем всупереч вимог Митного кодексу України та підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2017, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017, позов задоволено частково, скасовано оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.12.2015 №100250005/2015/00149 та рішення про коригування митної вартості товарів від 07.12.2015 №100250005/2015/000090/2, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення та картку відмови, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на ненадання всіх документів щодо ціни імпортованого товару, наявність розбіжностей в поданих документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження. Не зважаючи на те, що позивач та його контрагент є пов`язаними особами, митним органом не надано обґрунтувань на наявність впливу такої обставини на митну вартість імпортованого товару.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" та ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі" 13.01.2015 був укладений контракт №СТ20-001/1501 на поставку мінеральної води "Боржомі" в асортименті (далі - контракт).

У подальшому між позивачем та ТОВ "Айдіес Боржомі Тбілісі" було укладено додаткову угоду до контракту №1 від 02.03.2015, якою змінено ціну товару.

Згідно змісту додаткової угоди підставою, що слугувала для зміни ціни товару була суттєва девальвація гривні з дати останнього перегляду договірних цін, зниження платоспроможності покупців внаслідок тяжкої економічної ситуації, яка склалася.

На виконання вимог контракту було здійснено поставку товару за цінами відповідно до контракту з урахуванням укладеної додаткової угоди №1 до контракту.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного товару позивачем 07.12.2015 до контролюючого органу була подана вантажна митна декларація за №1000250005/2015/117094, а також подано наступні товаросупровідні та комерційні документи: міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 466652 від 27.11.2015; рахунок-фактуру (інвойс) № GE20150415 від 25.11.2015; пакувальний лист б/н від 25.11.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткові угоди № 1 від 02.03.2015, № 2 від 10.06.2015 і № 3 від 12.06.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № СТ20-001/1501 від 13.01.2015, стороною якого є виробник товарів, що декларуються; договір про надання послуг митного брокера №Т822/15 від 25.06.2015; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2730 від 26.11.2015; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) № 2730 від 26.11.2015; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № GEО2015 01/004177 від 26.11.2015; інші некласифіковані документи (платіжні доручення, свіфти); лист-довідка IDS BORJOMI GEORGIA LLC від 15.10.2015 № LТ32-303/1410 стосовно того, що ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" є ексклюзивним дистриб`ютором продукції мінеральної води "Боржомі" на території України; лист IDS BORJOMI GEORGIA LLC від 27.03.2015 № LТ32-591/1503 з відомостями про страхування експортних вантажів; копію митної декларації країни відправлення С2808 від 28.11.2015; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 100250005/2015/117094 від 07.12.2015.

Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною контракту.

За наслідком перевірки поданих декларантом документів відповідач дійшов висновку про необхідність витребування додаткових документів, які підтверджують митну вартість, оскільки подані позивачем документи містять в собі розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з зазначеним Київською міською митницею України витребувано додаткові документи згідно ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Позивач надав контролюючому органу наступні додаткові документи: інформація, що стосується відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України з копіями підтверджуючих документів (видатковими накладними); розрахунок ціни (калькуляцію); експертний висновок Іллічівського підприємства Одеської регіональної торгово-промислової палати № ОЭ-8/427 від 06.11.2015 з питання визначення ринкової вартості станом на 05.11.2015; інформаційний лист ТОВ "АйДіЕс Боржомі Тбілісі" від 26.03.2015 № LT32-589/1503 щодо собівартості мінеральної води "Боржомі"; лист ТОВ "АйДіЕс Боржомі Тбілісі" від 27.03.2015 № LT32-591/1503 з питання страхування експортних вантажів; лист-довідку ТОВ "АйДіЕс Боржомі Тбілісі" від 15.10.2014 №LT32-303/1410; лист страхового полісу №LT32-591/1503; платіжні доручення в іноземній валюті, свіфти, виписку з бухгалтерських та банківських документів; листпро ексклюзивність

Стосовно вимоги митниці надати довідкову інформацію про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, декларант позивача вказав на неможливість надання таких документів з таких причини: "зазначені документи можуть бути надані виключно організаціями, які мають повноваження на здійснення оціночної діяльності в країні-експортері (Грузія), то станом на сьогодні надати додаткову інформацію по вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, протягом 10 календарних днів з дати запиту є неможливим".

За результатами дослідження наданих декларантом документів контролюючий орган відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом із посиланням на наступні обставини: "Подані для здійснення митного контролю документи, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, відповідно до умов поставки СІР, які передбачені зовнішньоекономічним договором (контрактом) від 13.01.2015 СТ20-001/1501 до вартості товару включено вартість страхування, однак декларантом не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування оцінюваних товарів. Також, виходячи з того, що покупець товару ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (Україна) є ексклюзивним дистриб`ютором товару мінеральної води "Боржомі", а також законним користувачем товарного (колективного) знаку "Боржомі", та відповідно до положень додаткової угоди від 02.03.2015 № 1 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 13.01.2015 № СТ20-001/1501, в якому ціна товарів, і як наслідок, митна вартість товарів була зменшена, існуючий взаємозв`язок між продавцем вказаного товару IDS BORJOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем, вплинув на заявлену декларантом митну вартість…На письмову вимогу органу доходів і зборів декларантом не подано довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. Також, у додатково поданому відкритому полісі страхування від 28.01.2015 № 000837 зазначено "страховий період 28.01.2015-04.03.2015", таким чином, страховий поліс є недійсним на поставку оцінюваної партії товару".

З урахуванням наведених висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 100250005/2015/000090/2 від 07.12.2015 та складено картку відмови №100250005/2015/00149 в прийнятті митної декларації № 100250005/2015/000090/2 від 07.12.2015.

В подальшому товари були випущенні за ВМД № 100250005/2015/117133 у вільний обіг під гарантійні зобов`язання шляхом надання гарантій відповідно до розд. Х Митного кодексу України.

23.02.2016 позивач керуючись нормою п. 8 ст. 55 Митного кодексу України надіслав на адресу митниці разом з супровідним листом № 148/4-16ц від 23.02.2016 додаткові документи, а саме: копію платіжного доручення № 56 від 14.12.2015 щодо оплати товару; копію виписки з бухгалтерської документації - відомість розрахунків між ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" та IDS BORJOMI GEORGIA LLC; копію виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; копію розрахунку ціни (калькуляцію); експертний висновок № ОЭ-8/427 від 06.11.2015; копію угоди відкритого страхового полісу № 1CG/AG 15/026+1 від 04.03.2015).

У відповідь на вказаний лист позивача контролюючий орган надіслав Товариству лист №1591/10/26-70-25-02 від 03.03.2016, де зазначив, що в ході митного оформлення імпортованих товарів ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" не виконало в повному обсязі вимоги ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, оскільки: на копії угоди до відкритого страхового полісу від 04.03.2015 № ICG/AG 15/026+1 відсутні печатка та підпис страхувальника ТОВ "Страхувальна компанія Ай Сі Груп", не наданий відкритий поліс № 00837 та окремі заявки на оцінювані партії товарів, що не дають можливості перевірити страхові суми та складові митної вартості товарів; надані платіжні не підтверджують митну вартість товарів, оскільки платіжні доручення в іноземній валюті від 14.12.2016 №56 та від 18.12.2015 №57 не підлягають обчисленню та перевірці, оскільки не по всіх зазначеним в них номерам інвойсів митні оформлення здійснені у зоні діяльності Київської міської митниці ДФС у зв`язку із чим не можливо перевірити розмір та повноту їх сплати. Також, надана відомість розрахунків не відображає сплату коштів у розрізі інвойсів, а перелічені номера митних декларацій за фактурними вартостями не збігаються з сумами зазначених платіжних доручень; експертний висновок від 06.11.2015 № ОЭ-8/427 не може слугувати підґрунтям у вирішенні питання визначення митної вартості, оскільки декларантом не поданий звіт про оцінку від 05.11.2015 ТОВ "УкрПрофі" на підставі якого визначалась вартість оцінюваного товару; надані накладні щодо відчуження оцінюваного товару на території України стосуються періоду березень-червень 2015 року, що раніше ніж період отримання оцінюваного товару за ЕМД; наданий інформаційний лист IDS BORJOMI GEORGIA від 26.03.2015 № LT32-589/1503 щодо розрахунку ціни оцінюваного товару не містить основних статей витрат, на підставі яких формується собівартість товару, а саме у листі відсутні витрати на виробництво оцінюваного товару, замість цього фігурують витрати на придбання. Крім того, на переконання митниці, зазначений лист містить визначені ціни реалізації товарів на Україні, що суперечать визначенню "дійсній вартості" згідно п. 2 ст. VII Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року, оскільки ціни продавця для продажу оцінюваного товару ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" є спеціальними. За даними офіційного сайту компанії IDS BORJOMI INTERNATIONAL митниця дійшла висновку, що IDS BORJOMI GEORGIA LLC (продавець) та ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (покупець) належать до компаній, які входять до міжнародної групи компаній IDS BORJOMI INTERNATIONAL, а тому вони контролюються третьою особою, та як наслідок, являються пов`язаними особами у розумінні статті 15 Угоди. З урахуванням наведених висновків відповідач відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості та скасування рішення № 100250005/2015/000090/2.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на невідповідність висновку судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору, з огляду на наявність розбіжностей у поданих декларантом документах та відсутністю у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, на підставі яких проводився розрахунок. Зокрема скаржник вказує на те, що при декларуванні товару позивачем не було надано митному органу документального підтвердження наявності або відсутності впливу взаємозв`язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну спірного товару, вказує на надання спеціальних цін позивачу, що суперечить статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, зазначає про ненадання всіх документів, які б підтверджували митну вартість імпортованого товару.

9. Товариством відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Конституція України:

10.1. Стаття 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Митний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Частина 1 статті 49.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

11.2. Частина перша статті 52.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

11.3. Частина друга статті 53.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

11.4. Частина третя статті 53.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

11.5. Частина четверта статті 53.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

11.6. Частина п`ята статті 53.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

11.7. Частина перша статті 54.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

11.8. Частина друга статті 54.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

11.9. Частина третя статті 54.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

11.10. Частина шоста статті 54.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

11.11. Частина сьома статті 54.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

11.12. Частина перша статті 57.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

11.13. Частина друга статті 57.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

11.14. Частина третя статті 57.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

11.15. Частина четверта статті 57.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

11.16. Частина восьма статті 57.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

11.17. Частина перша статті 58.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

11.18. Частина дванадцята статті 58.

Той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

11.19. Частина тринадцята статті 58.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

11.20. Частина чотирнадцята статті 58.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

11.21. Частина п`ятнадцята статті 58.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

11.22. Частина вісімнадцята статті 58.

При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

11.22. Частина двадцята статті 58.

Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

13. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

14. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

15. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

16. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

17. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

18. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

19. При продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом - за ціною договору, якщо декларант при поданні митної декларації покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

20. Таким чином саме декларант зобов`язаний довести митному органу, що хоча продавець та покупець і пов`язані між собою особи, однак такі відносини не вплинули на ціну товарів, що були імпортовані.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

22. Розв`язуючи спір та задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними дії, скасування оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які не містять розбіжностей та піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару, натомість контролюючим органом не було доведено зворотного.

Проте колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на наступне.

Як вбачається з рішень судів попередніх інстанцій, доводи контролюючого органу відносно того, що при декларуванні товару позивачем не було надано митному органу документального підтвердження наявності або відсутності впливу взаємозв`язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну спірного товару, були відхилені та фактично такий вплив досліджено не було.

Зокрема, посилання відповідача на частину вісімнадцяту ст. 58 Митного кодексу України як на підставу правомірності спірних рішень щодо обов`язку позивача підтвердити відсутність впливу взаємозв`язку на ціну товару при продажу між пов`язаними особами, суд першої інстанції вважав необґрунтованим, з посиланням на те, що саме митний орган повинен надати декларанту письмові обґрунтування щодо наявності такого впливу (ч. 13 ст. 58 ), чого контролюючим органом зроблено не було та про що у оскаржуваному рішенні не зазначалось. Також суд вказав, що відповідач також не надав суду жодних документальних доказів, що засвідчують відповідність ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" критеріям, встановленим ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Крім того, суд вказав, що відповідно до ч. 12 ст. 58 Митного кодексу України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятною. У таких випадках необхідно розглянути обставину продажу та прийняти вартість операції за умови, взаємовідносини покупця та продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Судом апеляційної інстанції у рішенні взагалі будь - якого аналізу посиланням відповідача на ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України надано не було.

Проте колегія суддів зазначає, що такі висновки, на підставі аналізу вказаних норм здійснено без врахування всіх норм Митного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, зокрема частиною вісімнадцятою статті 58 Митного кодексу чітко передбачено, що при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом - за ціною договору, у тому разі, якщо саме декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

Такий обов`язок декларанта кореспондується і частиною двадцятою статті 58 Митного кодексу України, де передбачено, що порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто позивач заявляючи митну вартість товару, що був придбаний у пов`язаної особи, факт чого Товариством не заперечується, за основним методом - за ціною договору (контракту), мав би при декларуванні такого товару з власної ініціативи надати митному органу докази того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 Митного кодексу України.

Отже саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.

Проте суди попередніх інстанцій не взяли до уваги вказаного.

Отже враховуючи вищезазначене колегія суддів приходить до висновку, що наявність взаємозв`язку сторін зовнішньоекономічного контракту може безпосередньо впливати на ціну товару, а тому у даній справі встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору.

При цьому суди мають врахувати, що докази відсутності впливу взаємозв`язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну товару мав надати саме позивач на стадії подання митної декларації та обрання основного методу визначення ціни товару.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

24. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

25. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

26. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

27. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

28. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

29. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

30. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

31. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 у справі №826/5560/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду