ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2019 року

Київ

справа №808/2492/18

адміністративне провадження №К/9901/32460/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Малиш Н.І., суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.) у справі за його заявою про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, встановленої Законом на 01 січня відповідного року;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію з 01 жовтня 2017 року, з урахуванням проведених виплат, на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 10 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовив.

28 травня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року у справі № 808/2492/18 у зв`язку з виключними обставинами.

На обґрунтування заяви позивачем зазначено, що при вирішенні даної справи суд посилався на положення частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, що дана норма поширюється лише на військовослужбовців, які проходили строкову військову службу. Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України словосполучення «дійсної строкової», яке міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону, позивач вважає, таке рішення Конституційного Суду України є виключною обставиною в даній справі та просив суд:

- задовольнити заяву про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року у справі № 808/2492/18 у зв`язку з виключними обставинами;

- скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року у справі №808/2492/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 02 липня 2019 року заяву задовольнив.

Скасував рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року у справі № 808/2492/18.

Прийняв нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнив частково.

Зобов`язав управління ПФУ перерахувати з 07 травня 2018 року та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум пенсію на користь ОСОБА_1 на підставі частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 у справі №3-14/2019, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції виходив із того, що окреме положення норми частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосоване Запорізьким окружним адміністративним судом при вирішенні справи № 808/2492/18, визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Крім того, суд встановив, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року у справі №808/2492/18 не підлягало виконанню у зв`язку з відмовою в позові, у зв`язку з чим така ознака, що перешкоджає перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами з підстав пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, як фактичне виконання судового рішення, відсутня.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідно до частини 1 пункту 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 року у справі № 3-14/2019 є виключною обставиною для перегляду рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року у справі №808/2492/18.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 09 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував, відмовив у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишив відповідне судове рішення в силі.

На обґрунтування свого рішення цей суд зазначив, що Конституційним Судом України в рішенні № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з 25 квітня 2019.

Тобто, саме з 25 квітня 2019 року втратили чинність положення частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Відповідно, саме з 25.04.2019, з дня втрати чинності положеннями частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XIІ, позивач набув право на перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, яке може бути реалізовано позивачем шляхом звернення до відповідача з питання перерахунку пенсії.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для перегляду рішення у зв`язку з виключними обставинами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про зміну рішення суду першої інстанції: в абзаці 4 резолютивної частини рішення словосполучення «перерахувати з 07 травня 2018 року» змінити на словосполучення «перерахувати з 01 жовтня 2017 року», у решті рішення суду залишити без змін.

У скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог апеляційної скарги позивача, чим погіршив його становище.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 листопада 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г., справу передано головуючому судді.

Верховний Суд ухвалою від 27 листопада 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ..

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, яка розрахована відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

07 травня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з 01 жовтня 2017 року відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Листом від 25.05.2018 № 308/Б-9 відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на тій підставі, що заявник приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби.

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Згідно з вказаним рішенням словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Статтею 152 Конституції України передбачено: закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Крім того, відповідно статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Як слідує з резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII визнане неконституційним та втратило чинність 25 квітня 2019 року, як встановлено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), що також прямо встановлено даним рішенням.

Отже, наявність Рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при розв`язанні спору.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню.

Слід також зазначити таке.

Частиною першою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною п`ятою статті 361 КАС підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є:

1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення;

3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Частиною шостою статті 361 КАС передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 365 КАС заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 368 КАС за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Частиною п`ятою вказаної статті передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 369 КАС у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

Із тексту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.

У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини 5 статті 361 КАС, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги позивача та повністю скасував рішення суду першої інстанції, фактично позбавив його (позивача) права на перерахунок пенсії, чим погіршив його становище, і що, на думку позивача, не передбачено процесуальним законом, спростовуються вимогами частини другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно із цією нормою суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : Л.Л. Мороз

Т.Г. Стрелець