Ухвала

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 521/18227/18

провадження № 61-14698св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна установа «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану ОСОБА_2 , на постанову Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року в складі колегії суддів: Черевка П. М., Таварткіладзе О. М., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення із займаної посади, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що відповідач у порушення вимог статті 38 КЗпП України безпідставно звільнив її із займаної нею посади.

Враховуючи наведене, позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ від 01 жовтня 2018 року № 154/ОС-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача канцелярією Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, поновити її на посаді завідувача канцелярією Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2018 року по день поновлення на посаді.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2019 року позов задоволений.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 01 жовтня 2018 року № 154/ОС-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача канцелярією Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючої канцелярією Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Стягнуто з Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2018 року по день поновлення на посаді.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що працівникові надається безумовне право на відкликання поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням протягом двотижневого строку, встановленого статтею 38 КЗпП України, проте позивачка була позбавлена такого права, оскільки на територію установи її не пропускали, а керівництво відповідача відмовляється від зустрічей з нею.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивач подавши заяву про звільнення за власним бажанням не зробила жодних дій у відведений строк, які б свідчили про те, що вона не бажає звільнятися, а саме не було подано відповідну заяву до канцелярії установи (хоча в день звільнення позивач

мала вільний доступ на територію), також нею не було направлено заяву

поштою, про те що вона не має наміру звільнятися та бажає продовжувати

роботу на вказаній посаді (документи, що підтверджують факт відкликання

заяви не були додані також й до позовної заяви).

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу напостанову Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний розірвати трудові відносини в строк, зазначений в заяві, і видати наказ, у якому мають бути зазначені причини й дата звільнення. Водночас працівникові надається право відкликати раніше подану заяву про звільнення за власним бажанням. Це безумовне право працівника, при цьому працівник може відкликати заяву про звільнення до настання двотижневого строку. Разом із тим, законодавство не встановлює обов`язкової форми відкликання заяви про звільнення, а тому на наступний день після подання заяви про звільнення, вона прийшла на роботу щоб написати заяву про відкликання раніше поданої заяви про своє звільнення та зробити спробу залагодити суперечку, яка виникла у неї з керівництвом, проте її не впустили на територію установи, внаслідок чого вона не мала змоги скористатися своїм правом на продовження роботи та відкликання заяви. При цьому, апеляційний суд, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні її позову, не повністю встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, безпідставно вважаючи, що вона не вчиняли дії, що свідчать про її небажання звільнятися. Крім того, висновки апеляційного суду про те, що одразу після отримання заяви ОСОБА_1 про звільнення відповідачем в усному порядку було запропоновано їй звернутися до відділу кадрів для ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки, та до бухгалтерії для проведення всіх необхідних розрахунків, не знайшли свого підтвердження в судових засіданнях, а тому вказані висновки є такими, що суперечать наявним в матеріалах справи доказам. Їй не видано трудову книжку та з нею не проведений розрахунок при звільненні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція та висновки Верховного Суду

Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення із займаної посади, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданої ОСОБА_2 , на постанову Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

А. І. Грушицький

І. М. Фаловська