ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2019 року

Київ

справа №2а/1670/6202/12

адміністративне провадження №К/9901/14986/18, К/9901/14982/18, К/9901/14992/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації», Державного підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України про визнання протиправним та скасування наказів за касаційними скаргами Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації», Державного підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: Удовіченка С.О., Канигіної Т.С., Іваненка С.А. від 22 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Присяжнюк О.В., Русанової В.Б., Курило Л.В. від 24 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - ПАТ «Укртатнафта», позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку, відповідач 1), Державного підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (далі - ДП «Укрметртестстандарт», відповідач 2), Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - ДП «Полтавастандарттехнологія», відповідач 3), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Мінекономрозвитку № 327 від 15 березня 2012 року в частині анулювання реєстрації ТУ У23.2-00152307-006-2010 «Бензини автомобільні високооктанові Energy з присадками компанії BASF», ТУ У 23.2-00152307-007:2011 «Паливо дизельне підвищеної якості Energy-Євро з присадками компанії BASF»,

- визнати протиправним та скасувати наказ ДП «Укрметртестстандарт» № 151 від 15 березня 2012 року в частині анулювання реєстрації ТУ У23.2-00152307-006-2010 «Бензини автомобільні високооктанові Energy з присадками компанії BASF», ТУ У 23.2-00152307-007:2011 «Паливо дизельне підвищеної якості Energy-Євро з присадками компанії BASF»,

- визнання протиправним та скасувати рішення Кременчуцької філії ДП «Полтавастандарттехнологія» № 8 від 22 березня 2012 року та №9 від 22 березня 2012 року про скасування сертифікатів відповідності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані накази та рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті з перевищенням наданих повноважень. Стверджував, що Мінекономрозвитку не має повноважень щодо надання вказівок підприємствам, які здійснили реєстрацію технічних умов, про необхідність анулювання реєстрації таких умов. Зазначав, що наказ Мінекономрозвитку № 327 від 15 березня 2012 року підписаний заступником Міністра - керівником апарату, що прямо суперечить Положенню про Мінекономрозвитку. Наполягав на тому, що були відсутні підстави для анулювання ТУ, передбачені пунктом 8.5.4 ДСТУ 1.6:2004 «Національна стандартизація. Правила реєстрації нормативних документів», оскільки строк дії технічних умов не закінчився, а позивач не приймав рішення про їх відміну. Пояснював, що у ДП «Полтавастандарттехнологія» підстав для прийняття рішення про відміну сертифікатів відповідності на бензин і дизельне паливо не було.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обґрунтування Міністерством економічного розвитку України та Всеукраїнським державним науково-виробничий центром стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів оскаржуваних наказів посиланням на порушення ПАТ «Укртатнафта» вимог законодавчих, нормативно-правових актів та національних (міждержавних) стандартів не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Мінекономрозвитку, ДП «Укрметртестстандарт» та ДП «Полтавастандарттехнологія» звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційні скарги подано 10, 21 та 24 червня 2016 року.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 13, 30 червня та 07 вересня 2016 року відкрито касаційні провадження в адміністративній справі № 2а-1670/6202/12, витребувано матеріали справи та надано строк для подання сторонами заперечення на касаційні скарги, однак, розгляд справи цим судом не було закінчено.

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 2а-1670/6202/12 за касаційними скаргами Мінекономрозвитку, ДП «Укрметртестстандарт» та ДП «Полтавастандарттехнологія» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Учасники справи до суду касаційної інстанції письмових клопотань не заявляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі зібраних у справі доказів встановлено, що 15 березня 2012 року Мінекономрозвитку видано наказ № 327 «Про анулювання реєстрації технічних умов», відповідно до якого на підставі пункту 8.5.4 ДСТУ 1.6:2004 «Національна стандартизація. Правила реєстрації нормативних документів» ДП «Укрметртестстандарт», ДП «Вінницястандартметрологія», ДП «Івано-Франківськстандартметрологія», ДП «Запоріжжястандартметрологія», ДП «Львівстандартметрологія», ДП «Одесастандартметрологія», ДП «Полтавастандартметрологія», ДП «Харківстандартметрологія» наказано анулювати реєстрацію технічних умов за переліком згідно з додатком та поінформувати про виконання Міністерство економічного розвитку і торгівлі України в одноденний строк з наданням копій відповідних наказів.

Відповідно до додатку до наказу Мінекономрозвитку від 15 березня 2012 року № 327 визначено перелік технічних умов, реєстрація яких підлягає анулюванню.

Так, відповідно до пунктів 2, 15 вказаного переліку підлягають анулюванню ТУ «Бензини автомобільні високооктанові Energy з присадками компанії BASF ТУ У 23.2-00152307-006-2010» та «Паливо дизельне підвищеної якості Energy-Євро з присадками компанії BASF ТУ У 23.2-00152307-007-2011».

На виконання наказу Мінекономрозвитку від 15 березня 2012 року № 327, відповідно до пункту 8.5.4 ДСТУ 1.6:2004 «Національна стандартизація. Правила реєстрації нормативних документів» ДП «Укрметртестстандарт» прийнято 15 березня 2012 року наказ № 151 «Щодо анулювання державної реєстрації технічних умов», яким анульовано державну реєстрацію 31 технічних умов згідно з додатком 1, в якому пунктом 2 та 17 зазначено «Бензини автомобільні високооктанові Energy з присадками компанії BASF ТУ У 23.2-00152307-006-2010» і «Паливо дизельне підвищеної якості Energy-Євро з присадками компанії BASF ТУ У 23.2-00152307-007-2011».

Листом від 15 березня 2012 року № 20-39/101 ДП «Укрметртестстандарт» повідомило ПАТ «Укртатнафта» про анулювання вищевказаних технічних умов.

22 березня 2012 року рішеннями ДП «Полтавастандарттехнологія» № 8 та № 9 скасовано сертифікати відповідності на бензин автомобільний високооктановий Energy-92-Євро виду II з присадками компанії BASF, бензин автомобільний високооктановий Energy-95-Євро виду II з присадками компанії BASF, бензин автомобільний високооктановий Energy-98-Євро виду II з присадками компанії BASF, бензин автомобільний високооктановий Energy-92-Євро з присадками компанії BASF, бензин автомобільний високооктановий Energy-95-Євро з присадками компанії BASF, бензин автомобільний високооктановий Energy-98-Євро з присадками компанії BASF та паливо дизельне підвищеної якості марки Energy-Л-Євро виду II з присадками компанії BASF, вміст сірки не більше ніж 50 мг/кг, паливо дизельне підвищеної якості марки Energy-3-Євро виду II з присадками компанії BASF, вміст сірки не більше ніж 50 мг/кг, паливо дизельне підвищеної якості марки Energy-А-Євро виду II з присадками компанії BASF, вміст сірки не більше ніж 50 мг/кг, крім поставок продукції на експорт за межі СНД.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі Мінекономрозвитку України зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що оскаржувані накази видані в межах його повноважень, оскільки анульовані ТУ У 23.2-00152307-006-2010 «Бензини автомобільні високооктанові Energy з присадками компанії BASF» та ТУ У 23.2-00152307-007:2011 «Паливо дизельне підвищеної якості Energy-Євро з присадками компанії BASF» не були погоджені з Мінпаливенерго, як того вимагають ДСТУ 1:3:2004.

ДП «Укрметртестстандарт» у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки тому, що виявлені під час проведення перевірки порушення, зокрема, щодо непогодження у встановленому порядку з усіма органами, власниками технічних умов не було усунуто, що мало наслідком прийняття оскаржуваних наказів Мінекономрозвитку та ДП «Укрметртестстандарт» про анулювання реєстрації технічних умов.

У касаційній скарзі ДП «Полтавастандарттехнологія» зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що скаржник є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та належить до сфери управління Мінекономрозвитку, відтак, вважає, що ДП «Полтавастандарттехнологія» не є суб`єктом владних повноважень у розумінні статті 3 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень), а тому не може виступати відповідачем у справі.

Від ПАТ «Укртатнафта» надійшли заперечення на касаційні скарги, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, оскільки суди правильно визначили відсутність порушень у технічних умовах, наявність їх погодження в установленому порядку; просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року відповідають, а викладені у касаційних скаргах доводи скаржників є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України № 634/2011 від 31 травня 2011 року «Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є правонаступником, серед іншого, Державної служби технічного регулювання України в частині формування та реалізації державної політики у сфері технічного регулювання (стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки (підтвердження) відповідності, управління якістю), а також формування та реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів (крім функцій з реалізації державної політики з питань державного контролю у сфері захисту прав споживачів; функцій з формування та реалізації державної політики з питань безпечності харчових продуктів).

Згідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України № 634/2011 від 31 травня 2011 року (далі - Положення № 634) Мінекономрозвитку України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, цінової, промислової, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики, державної політики у сфері торгівлі, державної регіональної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, технічного регулювання та захисту прав споживачів, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з Європейським Союзом.

До основних завдань Мінекономрозвитку України віднесено, серед іншого, формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері технічного регулювання (стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки (підтвердження) відповідності, акредитації органів з оцінки відповідності, управління якістю).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що Мінекономрозвитку України наділене повноваженнями у сфері технічного регулювання.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 2275 від 20 травня 2010 року Кабінету Міністрів України доручено забезпечити розробку та введення в дію національних стандартів на нафтопродукти, на які встановлено акцизний збір згідно з законом, і скасувати державну реєстрацію всіх технічних умов, виданих раніше на вищезазначену продукцію.

09 червня 2010 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження № 1185-р, яким Державному комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики (правонаступником якого є Мінекономрозвитку) доручено здійснити в установленому порядку заходи щодо скасування державної реєстрації технічних умов на компоненти моторних палив (бензинів і дизельного палива), зареєстрованих його територіальними органами.

Спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України і Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 18 липня 2011 року № 301/261 з метою реалізації досягнутих домовленостей на засіданні експертно-аналітичної групи з опрацювання питань функціонування ринку нафти і нафтопродуктів і розвитку нафтопереробної промисловості щодо спільної перевірки виконання правил реєстрації чинних технічних умов на нафтопродукти та змін до них затверджений склад міжвідомчої робочої групи, якій наказано в період з 15 липня 2011 року по 15 серпня 2011 року перевірити виконання встановлених правил реєстрації чинних технічних умов на нафтопродукти (моторні палива, мастила, оливи).

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 326 від 05 вересня 2011 року за наслідками проведеної роботи наказано керівникам центрів стандартизації, метрології та сертифікації повідомити власників ТУ про необхідність у тримісячний термін приведення ТУ у відповідність до вимог нормативних документів та попередити про подальше анулювання ТУ у разі невідповідності їх вимогам нормативних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що наказом Мінекономрозвитку України від 15 березня 2012 року № 327 та прийнятим на його виконання наказом ДП «Укрметртестстандарт» від 15 березня 2012 року № 151 технічні умови ПАТ «Укртатнафта» анульовані на підставі пункту 8.5.4 ДСТУ 1.6:2004 «Національна стандартизація. Правила реєстрації нормативних документів».

Відповідно до пункту 8.5.4 ДСТУ 1.6:2004 (зі змінами, затвердженими Мінекономрозвитку 14 березня 2012 року) ДП, яке зареєструвало ТУ, анулює його реєстрацію в таких випадках: а) у разі скасування ТУ на підставі листа власника ТУ; б) після закінчення терміну чинності, якщо протягом двох місяців немає зміни щодо продовження їхньої чинності, ДП, яке їх зареєструвало, анулює реєстрацію; якщо протягом двох місяців ДП не подало відомостей щодо продовження терміну чинності ТУ, строк чинності яких закінчився, ДП «Укрметртестстандарт» має право анулювати реєстрацію ТУ; в) у разі відкликання погодження офіційним листом із наведеним обґрунтуванням; г) у разі недотримання підприємством-власником ТУ вимог 3.11 ДСТУ 1.3; д) після перевіряння органами державного ринкового нагляду та/чи органами державного контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, якщо в ТУ порушено вимоги законодавчих, нормативно-правових актів та національних (міждержавних) стандартів, підприємство-власник не вжило заходів щодо усунення цих порушень; е) у разі встановлення факту ліквідації підприємства або його відсутності за раніше зазначеною юридичною адресою або адресою місця розташування, зазначеною в каталожній карті продукції. Даний перелік підстав є виключним.

Мінекономрозвитку України анулює ТУ в разі невідповідності ТУ чинному законодавству, технічним регламентам, національним (міждержавним) стандартам, потребам споживачів, обороноздатності, рівневі розвитку науки й техніки, повідомивши про таке рішення ДП, яке їх зареєструвало.

Зі змісту наведеної правової норми слідує, що факт невідповідності ТУ вимогам законодавства, національних стандартів має бути встановлено за результатами перевірки органами державного ринкового нагляду та/чи органами державного контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів. При цьому анулювання реєстрації ТУ здійснюється у випадку, якщо підприємство-власник не вжило заходів щодо усунення виявлених порушень.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, ДП «Укрметртестстандарт» не надано документів, що фіксують факт порушення ПАТ «Укртатнафта» вимог законодавчих, нормативно-правових актів та національних (міждержавних) стандартів, а також доказів невжиття заходів щодо усунення встановлених порушень. Про наявність інших підстав, визначених пунктом 8.5.4 ДСТУ 1.6:2004 «Національна стандартизація. Правила реєстрації нормативних документів» для анулювання технічних умов, що належать ПАТ «Укртатнафта», відповідачами не повідомлено та судами не встановлено.

Стосовно посилання Мінекономрозвитку України та ДП «Укрметртестстандарт» у касаційних скаргах на порушення ПАТ «Укртатнафта» порядку погодження ТУ з відповідними органами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.8 ДСТУ 1.3:2004 «Правила побудови, викладання, оформлення, погодження та позначання технічних умов», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 30 квітня 2004 року № 86 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ТУ або зміни до них на продукцію, що підлягає транспортуванню і є небезпечним вантажем, обов`язково погоджують з центральним органом виконавчої влади з питань транспорту в установленому ним порядку, а також з органами виконавчої влади, які здійснюють нагляд за безпечним перевезенням вантажів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що на титульних аркушах технічних умов ПАТ «Укртатнафта» міститься посилання на листи-погодження профільних установ з питань транспорту. Так, листом від 30 травня 2011 року № 2248/12/14-11 Міністерство інфраструктури України погодило ТУ У 23.2-00152307-007:2011 «Паливо дизельне підвищеної якості Energy-Євро з присадками компанії BASF»; листом від 28 липня 2010 року № 7690/12/10-10 - погодило ТУ У 23.2-00152307-006-2010 «Бензини автомобільні високооктанові Energy з присадками компанії BASF».

Також є помилковим та спростовується змістом технічних умов посилання скаржників на відсутність умов щодо утилізації продукції.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджено копією відповідних ТУ, умови щодо утилізації передбачені розділом 4 ТУ У 23.2-00152307-007:2011 «Паливо дизельне підвищеної якості Energy-Євро з присадками компанії BASF» та розділом 4 ТУ У 23.2-00152307-006-2010 «Бензини автомобільні високооктанові Energy з присадками компанії BASF».

Суди попередніх інстанцій також дійшли до обґрунтованого висновку про те, що змістом технічних умов спростовуються твердження Міністерства економічного розвитку України про те, що технічні умови містять посилання на недіючі стандарти: ГОСТ 13.4.011-78; ГОСТ 12.4.011-78, ГОСТ 21393-75; ГОСТ 26976-88, оскільки посилання на вказані стандарти в технічних умовах ПАТ «Укртатнафта» відсутні.

Натомість, технічні умови як на дизельне паливо, так й на бензини містять посилання на ДСТУ 7094:2009 «Метрологія. Маса нафти та нафтопродуктів. Загальні вимоги до методик вимірювання». Крім того, 14 березня 2011 року ПАТ «Укртатнафта» було зареєстровано зміну № 1 до ТУ У 23.2-00152307-006-2010 «Бензини автомобільні високооктанові Energy з присадками компанії BASF», якою виключені посилання на стандарти, що втратили чинність, та замінені на діючи нормативні документи.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що підстави, на які Мінекономрозвитку України та ДП «Укрметртестстандарт» посилаються в оскаржуваних наказах в обґрунтування прийняття рішення про анулювання реєстрації ТУ, не знайшли свого підтвердження поданими сторонами та зібраними судами доказами.

Стосовно доводів ДП «Полтавастандарттехнологія» не є суб`єктом владних повноважень та не може виступати відповідачем у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, суб`єктом владних повноважень за КАС України визнається не тільки орган державної влади або орган місцевого самоврядування, але й інший суб`єкт під час виконання ним владних управлінських функцій. Тобто визначальною ознакою суб`єкта владних повноважень є наділення його законодавством владними управлінськими функціями або делегування таких функцій у визначеному законом порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ДП «Полтавастандарттехнологія» є підприємством, заснованим на державній власності, що перебуває у сфері управління Мінекономрозвитку України, та до повноважень якого належить, зокрема, здійснення сертифікації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Згідно з Правилами обов`язкової сертифікації нафти та нафтопродуктів, затвердженими наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19 січня 1997 року № 19, орган сертифікації наділений повноваженнями щодо видачі сертифікату, здійснення технічного нагляду за сертифікованою продукцією, здійснює реєстрацію сертифіката відповідності та виконує інші повноваження у сфері сертифікації.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить до висновку про те, що під час прийняття рішень № 8, № 9 від 22 березня 2012 року про скасування сертифікатів відповідності ДП «Полтавастандарттехнологія» діяло як суб`єкт владних повноважень, оскільки виконувало владну управлінську функцію щодо сертифікації нафти та нафтопродуктів.

Щодо правомірності рішення ДП «Полтавастандарттехнологія» про скасування сертифікатів відповідності на нафтопродукти, виготовлені згідно скасованих технічних умов № 8, № 9 від 22 березня 2012 року, суддями попередніх інстанцій встановлено наступне.

Бензини та дизельне пальне на час прийняття оскаржуваних наказів та рішень належали до продукції, що підлягала обов`язковій сертифікації згідно вимог розділу 27 наказу Держспоживстандарту від 01 лютого 2005 року № 28 «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні».

Кременчуцькою філією ДП «Полтавастандарттехнологія» були видані ПАТ «Укртатнафта» сертифікати відповідності та ліцензійні угоди на нафтопродукти, виготовлені згідно ТУ У 23.2-00152307-006-2010 і ТУ У 23.2-00152307-007:2011 зі строком дії сертифікатів до 04 травня 2016 року.

Згідно пункту 6.9.3 ДСТУ 3413-96 «Порядок проведення сертифікації продукції» та пункту 2.15.8 Правил обов`язкової сертифікації нафти та нафтопродуктів ДП «Полтавастандарттехнологія» та його філії мають повноваження щодо зупинення чи припинення дії сертифікату. Підставами для зупинення чи припинення дії сертифікату може бути наявність рекламацій та претензій до сертифікованої продукції; невиконання заявником пропозицій органу із сертифікації за результатами технічного нагляду; відсутності виробництва сертифікованої продукції протягом більш як 6 місяців; невиконання заявником умов угоди; відмови заявника від оплати робіт із технічного нагляду.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, а відповідачами не доведено наявності однієї з підстав для прийняття оскаржуваних рішень, що стало підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Крім того, колегія суддів враховує, що у рішеннях ДП «Полтавастандарттехнологія» № 8, № 9 від 22 березня 2012 року про скасування сертифікатів відповідності міститься посилання на наказ Мінекономрозвитку України № 327 від 15 березня 2012 року, неправомірність прийняття якого доведена у судах першої та апеляційної інстанцій, відтак, прийняті на його підставі рішення також обґрунтовано визнані протиправними та скасовані судами попередніх інстанцій.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, колегія суддів виходить з такого, що всі аргументи скаржників, наведені у касаційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційних скаргах не зазначено.

Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час винесення оскаржуваних рішень, відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Державного підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів, Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко