РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2019 року м. Рівне №460/2315/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Лавренчук Т.В., відповідача: представник Сахман П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

19.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0007894812, №0007904812 від 15.08.2019 на загальну суму 1369121,39 грн.

Ухвалою суду від 20.09.2019 відкрито провадження у справі №460/2315/19, розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.10.2019.

В підготовчому засідання 15.10.2019 оголошено перерву до 22.10.2019.

Ухвалою від 22.10.2019 закрито підготовче провадження у справі; розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 12.11.2019. В судове засідання викликано свідків: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В судовому засіданні 12.11.2019 проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Згідно з позовною заявою та поясненнями представника позивача в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" не погоджується з висновками акту перевірки №39818/10/28-10-48-14 від 14.09.2019 на підставі яких винесено спірні податкові повідомлення-рішення, про заниження податкових зобов`язань по податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 1369121,39 грн. Вказує, що підставами для збільшення податкових зобов`язань слугували висновки контролюючого органу про те, що ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" здійснювало нереальні господарські операції з ТОВ "Уніоптим". Доводить, що факт придбання товару у ТОВ "Уніоптим" в повній мірі підтверджено первинними документами, податкові накладні відповідають законодавчим вимогам та були належним чином зареєстровані у ЄРПН, вказані у податкових накладних суми податку на додану вартість відображені у деклараціях з податку на додану вартість. Висновки ж відповідача про нереальний характер господарських операцій, здійснених із ТОВ "Уніоптим" ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу про неможливість здійснення ТОВ "Уніоптим" обсягу поставки. Однак такі припущення не можуть вважатися достатньою і законною підставою для збільшення податкових зобов`язань. Крім того, ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" не є кінцевим споживачем матеріалів, придбаних у вищезазначеного контрагента, натомість використало їх при виготовленні власної продукції, від реалізації якої отримало відповідний прибуток, що належним чином відображено в бухгалтерському та податковому обліку. На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем у встановленні судом строки подано відзив на позовну заяву (а.с.150-160 том 3). У відзиві відповідач вказує на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що господарські операції ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" із придбання товару в ТОВ "Уніоптим" за жовтень-грудень 2018 року та січень 2019 року, які включені до складу податкового кредиту за жовтень-грудень 2018 року та січень 2019 року не мали реального характеру. Наявність у ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту - податкові накладні, видані (складені) ТОВ "Уніоптим" за жовтень-грудень 2018 року та січень 2019 року, які включені до складу податкового кредиту у вказаних періодах не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв`язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних є недостовірними. Надані позивачем до перевірки податкові та видаткові накладні, акти прийому-передачі не підтверджують факт придбання товарів, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Намір одержати дохід лише за рахунок відшкодування ПДВ без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету. Враховуючи вищенаведене, перевіркою встановлено, що ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" порушено п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200.1 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товару від ТОВ "Уніоптим" на загальну суму 625616,12грн. Крім того, на порушення п.135.1, ст.135 пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" завищило суму витрат на 2146459,65 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього на загальну суму 469680,99 грн. За сукупністю наведених обставин, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача за їх безпідставністю.

Дослідженням письмових доказів суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" з 21.11.2006 є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, код ЄДРПОУ - 34704105. Основним видом діяльності позивача є виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури (27.12). За даними офіційного сайту ДФС України Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" є зареєстрованим платником ПДВ з 22.12.2006, індивідуальний податковий номер 347041017166 (https://cabinet.sfs. gov.ua/registers/pdv).

З 25.06.2019 по 23.07.2019 Офісом великих платників податків ДФС на підставі наказу №1331 від 20.06.2019 та направлень від 25.06.2019 №188 та №189 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА"з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ "Уніоптим" (ЄДРПОУ 41941867) за жовтень 2018 року листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року (по деклараціях з ПДВ та відповідно їх відображення при формуванні показників фінансової звітності відповідних податкових періодів за 2018 рік та І квартал 2019 року, які є підставою для відображення у декларації з податку на прибуток за відповідні податкові періоди).

За результатами перевірки складено акт від 23.07.2019 №130/28-10-48-12/34704105 (а.с.28-73 том 1), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

- п. 5-7, п. 10-12, п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.10.99 №246, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 за №751/4044 із змінами та доповненнями, п.135.1 ст.135, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 469680,99 грн., у т.ч. за 2018 рік на суму 83 318,25 грн. та за І квартал 2019 року на суму 386 362,74 грн.;

- п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 625 616,12 грн. у т.ч. 414 448,52 грн. за грудень 2018 року та 211 167,60 грн. за січень 2019 року.

Позивачем подавалось заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду якого висновки акту залишені без змін (а.с.74-80 том 1).

15.08.2019 Офісом великих платників ДФС на підставі акту перевірки від 23.07.2019 №130/28-10-48-12/34704105 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0007894812, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на 782020,15 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на 625616,12 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 156404,03 грн. (а.с.22-23 том 1);

№0007904812, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 587101,24 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на 469680,99 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 117420,25грн. (а.с.24-25 том 1).

Вважаючи вказані рішення протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративний спір по суті суд зазначає наступне.

Згідно з Договором поставки ПСТ-166/18 від 14.09.2018 укладеного між Товариством з

обмеженою відповідальністю "Уніоптим" (постачальник) та Товариством з обмеженою

відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ -РЗВА" (покупець)(а.с.96-99 том 1), постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця обладнання, найменування, асортимент, комплектність, ціна та загальна кількість якого, зазначені в загальній специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити цю продукцію на умовах, визначених даним

договором. Поставка продукції здійснюється окремими партіями. Найменування, кількість, строки поставки, ціна та загальна вартість кожної партії продукції визначаються в окремій заявці-специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору постачальник здійснює поставку продукції партіями, на умовах. ЕХW м.Харків, згідно з Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС -2010.

ТОВ "Уніонтим" свідчить, що він є власником та ексклюзивним постачальником

продукції (п.2.3 договору).

Відповідно до п.4.1 та п.4.2 договору ПСТ-166/18 покупець оплачує продукцію в порядку передбаченому п.4.4 даного договору. Загальна сума на день підписання договору становить 3547755,60 грн., в т.ч. ПДВ становить 591292,60 грн.

Згідно з п.4.4 Договору оплата продукції здійснюється таким чином: аванс - 40% вартості кожної партії продукції з урахуванням індексації згідно п.4.3 договору перераховується покупцем безпосередньо на банківський рахунок постачальника на

протязі 10 календарних днів після підписання заявки - специфікації; оплата 40% вартості кожної партії продукції з урахуванням індексації згідно п.4.3 договору перераховується покупцем безпосередньо на банківський рахунок постачальника перед поставкою, після отримання від постачальника повідомлення про готовність даної партії продукції до поставки; остаточна оплата - 20% вартості продукції перераховується покупцем протягом 30 календарних днів з моменту поставки, безпосередньо на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п.5.1 договору постачальник разом з продукцією постачає

технічну документацію передбачену ТУ, а також - видаткові накладні.

Додатком №1 до договору сторони затвердили загальну специфікацію на поставку такої продукції: 1) перетворювач вимірювальний багатофункціональний МТЕ 1433 А3Н3 - 21 шт., 2) перетворювач вимірювальний напруги змінного струму МТЕ 1113 А2Н3 - 44 шт., 3) перетворювач вимірювальний сили змінного струму МТЕ 1433 А2НЗ - 130 шт., загальною вартістю 3547755,60 грн. (а.с.100 том 1).

Додатковою угодою від 16.01.2019 №1 до договору №ПСТ-166/18 від 14.09.2018 внесено зміни до п.4.2: загальна сума договору становить суму виписаних видаткових накладних. Інші умови договору залишаються без змін і сторони підтверджують по них свої зобов`язання (а.с.101 том 1).

24.09.2018 внесено зміни до договору №ПСТ-166/18 від 14.09.2018, якими змінено умови поставки на ЕХW м.Запоріжжя, згідно з Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС -2010 (а.с.102 том 1).

Виконання умов Договору поставки №ПСТ-166/18 підтверджується: заявками-специфікаціями №1 (додаток №2 від 14.09.2018), №2 (додаток №3 від 04.10.2018), №3 (додаток №4 від 29.10.2018), №4 (додаток №5 від 05.11.2018), №5 (додаток №6 від 15.11.2018), №6 (додаток №7 від 21.11.2018), №7 (додаток №8 від 16.01.2019), №8 (додаток №9 від 29.01.2019); видатковими накладними №19 від 06.11.2018, №31 від 30.11.2018, №32 від 07.12.2018, №33 від 07.12.2018, №36 від 17.12.2018, №1 від 16.01.2019; податковими накладними №1 від 08.10.2018, №2 від 19.10.2018, №3 від 19.10.2018, №6 від 24.10.2018, №7 від 29.10.2018, №1 від 06.11.2018, №9 від 15.11.2018, №10 від 16.11.2018, №11 від 26.11.2018, №12 від 26.11.2018, №13 від 30.11.2018, №14 від 26.11.2018, №3 від 10.12.2018, №4 від 10.12.2018, №1 від 03.12.2018, №2 від 07.12.2018, №8 від 17.12.2018, №2 від 10.01.2019, №3 від 16.01.2019, №4 від 18.01.2019, №5 від 31.01.2019, №6 від 31.01.2019, №7 від 31.01.2019 (а.с.103-117, 125-147 том 1) .

Оплата за товар позивачем для ТОВ "Уніоптим" здійснена в повному обсязі на підставі виставлених рахунків на оплату (а.с.148-155 том 1), підтвердженням чого є платіжні доручення №272 від 08.10.2018, №629 від 19.10.2018, №1355 від 16.11.2018, №614 від 19.10.2018, №1011 від 01.11.2018, №897 від 29.10.2018, №1505 від 26.11.2018, №2049 від 10.12.2018, №7751 від 15.11.2018, №305 від 03.12.2018, №2205 від 13.12.2018, №1363 від 16.11.2018, №1521 від 26.11.2018, №2066 від 10.12.2018, №2526 від 28.12.2018, №1502 від 26.11.2018, №2076 від 10.12.2018, №49 від 10.01.2019, №662 від 31.01.2019, №1171 від 14.02.2019, №369 від 18.01.2019, №657 від 31.01.2019, №665 від 31.01.2019, №670 від 31.01.2019 (а.с.156-169 том 1).

Товар отримувався позивачем через послуги доставки, які надавало ТОВ "Нова пошта", підтвердженням чого є експрес-накладні №59000373291395 від 24.10.2018, №59000376208535 від 06.11.2018, №59000382433616 від 30.11.2018, №59998072231801 від 07.12.2018, №59000386794735 від 17.12.2018, №59000393512856 від 16.01.2019 - в яких належним чином відображено відправника (ТОВ "Уніоптим") та отримувача вантажу (ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА") (а.с.170-175 том 1).

Податкові накладні було належним чином зареєстровано в ЄРПН і їх реєстрацію не було зупинено податковим органом, що свідчить про відсутність будь-якого із критеріїв ризиковості здійснення операцій або ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної.

Весь придбаний у ТОВ "Уніоптим" товар було оприбутковано позивачем у відповідності до чинного законодавства, що підтверджується прибутковими ордерами №57445 від 28.10.2018, №57661 від 08.11.2018, №58055 від 30.11.2018, №58166 від 10.12.2018, №58167 від 10.12.2018, №58302 від 19.12.2018, №58568 від 18.01.2019 та картками складського обліку матеріалів за відповідні періоди (а.с.118-124, 228-236 том 1).

Отримання перетворювачів від "Уніоптим" за посередництвом ТОВ "Нова пошта" та їх складський облік підтверджено в судовому засіданні свідком ОСОБА_2 , старшим комірником ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА". Даним свідком також стверджено факти безпосереднього приймання даних перетворювачів по кількості та якості, підтверджено також продемонстрований у фототаблицях спосіб упаковки перетворювачів (а.с.176-177 том 1).

Усі перетворювачі були використано в господарській діяльності позивача шляхом використання його як частини виробів, які виготовлялися та продавалися позивачем для Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

На підтвердження використання придбаних у ТОВ "Уніоптим" перетворювачів МТЕ і вольтметрів та їх подальшу реалізацію позивачем у складі готового виробу надано: лімітні картки за відповідні періоди; вимоги між Центральним складом комплектації та Дільницею виробництва; накладні на здачу продукції на склад готової продукції; договір №15201-15204-15206-15208-113-GOODS-1 від 09.11.2018р. (на поставку продукції) з додатковими угодами та додатками до нього; видаткові накладні, акти приймання-передачі ТМЦ, ТТН; бухгалтерські проводки - накладні на відпуск ЕП, рахунок 791 з журналом-ордером, актами виробітки; меморіальні ордери на оплату проданої позивачем продукції та іншими документами а.с.178-181 том 1, а.с.1-250 том 2, а.с.1-65).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_1 - головний конструктор ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" детально пояснив спосіб використання у виробництві перетворювачів, придбаних позивачем у ТОВ "Уніоптим". Даним свідком підтверджено також продемонстрований у фототаблицях спосіб використання цих перетворювачів у готовій продукції, яка поставлялася для атомних станцій (а.с.66-71 том 3).

Податкові накладні по операціях поставки виготовлених виробів для ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" були належним чином зареєстровані в ЄРПН і їх реєстрацію не було зупинено податковим органом, що свідчить про відсутність будь-якого із критеріїв ризиковості здійснення операцій або ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних.

Всі операції знайшли своє відображення у податковій звітності позивача (а.с.182-211 том 1).

Таким чином, всі виготовлені з використанням перетворювачів МТЕ та вольтметрів вироби були використані в господарській діяльності позивача за наслідками чого ним було отримано дохід.

Вищевказане засвідчує товарність господарських операцій позивача, а також їх спрямованість на отримання доходу від законної і реальної діяльності позивача.

Всі документи на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Уніоптим" були надані позивачем для відповідача при проведенні перевірки (а.с.212-222 том 1).

Більше того, саме ТОВ "Уніоптим" знаходиться за юридичною адресою, оскільки відповідало на запит ГУ ДФС у Запорізькій області про надання інформації (а.с.223-227 том 1).

Судом встановлено, що додатковою угодою №1 від 16.01.2019 до Договору №ПСТ-166/18 від 14.09.2018 було викладено пункт 1.1 Договору в новій редакції, відповідно до якої сторонами було погоджено, що найменування, асортимент, комплектність, ціна та загальна кількість товару, що є предметом договору визначається як в загальній специфікації, так і в заявках, що є невід`ємною частиною договору, при цьому сторонами також погоджено, що найменування, кількість, строки поставки, ціна та загальна вартість кожної партії продукції визначають в окремій заявці-специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Таким чином, твердження, викладене у акті перевірки відносно того, що кількість і номенклатура товару, зазначеного у видаткових та податкових накладних не збігається з загальною специфікацією, жодним чином не вказує на наявність якихось неузгодженостей, або поставки товару поза межами договірних умов, адже сторонами було погоджено, що конкретні характеристики партій товарів, що поставлятимуться визначатимуться в заявках-специфікаціях, що і виконувалося сторонами. При цьому інформація, вказана у таких заявках-специфікаціях відповідає як здійсненій поставці, так і документах, якими було оформлено поставку - видатковим та податковим накладним.

Щодо тверджень відповідача, що пункт навантаження згідно з договором - м.Харків, що не відповідає зазначеній у наданих копіях експерс-накладних "Нова пошта" адресі - м.Запоріжжя, то суд зазначає, що відповідно до змін від 24.09.2018 до Договору №ПСТ-166/18 від 14.09.2018 було внесено зміни до пункту 2.1. Договору шляхом встановлення того, що поставка продукції здійснюється партіями на умовах ЕХWм.Запоріжжя.

Щодо інформації стосовно того, що податкові накладні ТОВ "Уніоптим" в ЄРПН реєструвалися з країни Польща (відповідно до відомостей про ІР-адресу комп`ютера, якою володіє податковий орган), то слід зазначити, що позивач не має можливості перевірити достовірність такої інформації, яка була вказана перевіряючими у акті перевірки, адже не має доступу ні до ІР- адреси комп`ютера контрагента, ні до будь-яких баз даних з яких можна було б перевірити таку інформацію. Крім того, самим податковим органом не було надано жодного доказу, на підтвердження такої інформації.

Твердження податкового органу, викладені в акті перевірки про те, що податкові накладні ТОВ "Уніоптим" реєструвалися з Польщі, що встановлено на основі перевірки на загальнодоступних інтернет-ресурсах інформації про належність ІР-адреси - є хибними, оскільки така інформація аж ніяк не є достовірною відносно фізичного місця знаходження комп`ютера, який використовував таку ІР-адресу. Більше того, твердження податкового органу про те, що ІР-адреса ідентифікує бізнес-структуру за конкретним географічним місцем розташування є таким, що не відповідає дійсності та по своїй суті є припущенням перевіряючих. Жодна норма чинного законодавства не встановлює того, що передача на реєстрацію податкових накладних має здійснюватися виключно з комп`ютерів, місцезнаходження ІР адреси яких є Україна. Встановлення будь-яких додаткових обмежень або вимог відносно вищевказаного свідчить про неправомірне втручання податкового органу у господарську діяльність платників податків. Законодавством не встановлено і жодних наслідків не тільки у разі використання платником податків при реєстрації податкових накладних комп`ютерів ІР адреси яких є поза межами України (змінених ІР-адрес), але і у разі фактичного використання платником податків комп`ютерів, що фізично перебувають за кордоном.

Щодо інформації, наведеної у акті перевірки відносно ланцюга поставки товарів та контрагентів постачальника товарів для позивача, слід зазначити наступне.

Позивачем було виявлено належну обачність при виборі свого контрагента - ТОВ "Уніоптим". Можливості та механізму перевірки позивачем всіх суб`єктів, які є у ланцюгу поставки товару є неможливим не тільки технічно, але і юридично, оскільки інформація про контрагентів та партнерів становить комерційну таємницю, а відповідно незаконне розкриття такої таємниці призводить до настання відповідальності. Крім того, податковим законодавством не передбачено право платника податків на звернення до контролюючих органів з метою підтвердження «добросовісності» та «належності» інших платників податків, що перебувають у ланцюгу постачання, що вказує на відсутність у позивача можливості отримати у компетентного органу інформацію, яку такий орган вважає, що платник податків має знати та враховувати під час прийняття рішення про здійснення господарської операції.

Крім того, при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками саме тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, у разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи, адже платник податків не може нести відповідальності за дії контрагента при відсутності його вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст.61 Конституції України).

Згідно з вимогами чинного законодавства, на суб`єктів підприємницької діяльності не покладено обов`язок контролювати звітність контрагентів та їх постачальників, своєчасність та повноту сплати ними податків, наявність у них власних або орендованих основних засобів, подання ними форми 20-ОПП тощо. В тому числі податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку і від господарських та виробничих можливостей контрагента та контрагентів такого контрагента.

Слід зазначити, що жодна норма чинного законодавства не покладає обов`язку на платника податків здійснювати перевірку інформації про подання іншим контрагентом податкових розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, з можливістю встановити кількість працівників та оформлення ними трудових відносин.

Поставка товарів не потребує залучення значної кількості осіб, оскільки це не є складний процес та не потребує якихось додаткових знань чи умінь, а тому твердження про те, що у контрагентів ТОВ "Уніоптим" було по декілька працівників аж ніяк не вказує на неможливість виконання такими СПД операцій з поставки товарів.

Відсутність у контрагентів ТОВ "Уніоптим" власних або орендованих основних засобів не свідчить про безтоварність угод поставки між ТОВ "Уніоптим" та позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №826/1398/14.

Відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від15.05.2018 у справі №810/4391/16.

Крім того, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від16.04.2019 у справі №2а-1870/9959/12, від 10.06.2019 у справі №808/9138/15, від 28.05.2019 у справі №826/10182/13-а.

Щодо покликання в акті перевірки змісту ухвал слідчих суддів у різних справах щодо контрагентів ТОВ "Уніоптим" слід зазначити, що акт перевірки не містить посилання на наявність вироків, які б набрали законної сили по відношенню до будь-яких суб`єктів господарювання, які були у ланцюгу постачання товару для позивача.

Посилання у акті перевірки на ухвали слідчих суддів та наявність якихось відкритих кримінальних проваджень в яких не вказуються та не фігурують ні позивач, ні його контрагент - ТОВ "Уніоптим", не має братися до уваги, оскільки ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, при цьому ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Таким чином, єдиним можливим доказом на підставі якого перевіряючі податкового органу могли б вказувати у акті перевірки про встановлення фіктивної діяльності СПД, які були у ланцюгу поставки товару міг би бути вирок суду, який набрав законної сили.

Відповідачем не надано суду доказів наявності вироків, які набрали законної сили стосовно контрагентів ТОВ "Уніоптим" по ланцюгу постачання товару для позивача.

Також слід зазначити, що відомості з баз даних ДФС можуть слугувати лише підставою для проведення перевірки платників податків у встановленому законом порядку, однак не є самостійною підставою для визначення податкових зобов`язань. Наявність відповідної інформації у вказаному програмному продукті податкового органу безпосередньо не створює, не змінює та не припиняє юридичних прав та обов`язків платників податків, тобто не породжує правових наслідків.

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Аналогічна правова позиція викладена в поставі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №811/2154/13-а.

В акті перевірки перевіряючі наводять інформацію, отриману з інформаційних систем, без наявності фактичного проведення податкової| перевірки суб`єктів господарювання щодо яких надано інформацію, у зв`язку із вищевикладеним обґрунтування висновків перевірки позивача на основі вищевказаних «узагальнень» є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Стосовно зазначення інформації про відсутність на ТМЦ сертифікатів походження, то слід зазначити, що такий документ застосовується у митних цілях для з`ясування країни походження товару. В даному ж випадку товар, який був предметом господарських операцій між позивачем та ТОВ "Уніоптим" не переміщувався через митний кордон України, а тому на такий товар не складається сертифікат походження.

Щодо сертифікатів відповідності, то відповідно до статті 24 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" добровільна оцінка відповідності здійснюється на добровільних засадах. У зв`язку із вказаним, вимога податкового органу щодо пред`явлення під час перевірки сертифікатів відповідності є такою, що не відповідає законодавству.

Крім того, у технічному регламенті законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженому постановою КМУ від 13.01.2016 №94, відсутня категорія засобів вимірювальної техніки, до якої б відносилися перетворювачі вимірювальні МТЕ, що свідчить про те, що вони не підлягають оцінці відповідності вимогам зазначеного регламенту (а.с.72 том 3).

Таким чином, доводи податкового органу щодо того, що відсутність сертифікатів на ТМЦ під час перевірки вказує на нереальність господарської операції з поставки таких ТМЦ не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

При цьому позивачем було належним чином засвідчено, що придбаний ним у ТОВ "Уніоптим" товар був належної якості, що посвідчувалося відповідними паспортами на вимірювальні перетворювачі змінного струму (а.с.73-135 том 3) , копії яких в повній мірі були представлені для перевіряючих, про що зазначено на 9 сторінці акту перевірки.

Таким чином, всі документи як бухгалтерські, податкові, банківські, первинні, так і технічні були наявні в повному обсязі у платника податків та повністю обґрунтовують як ділову мету позивача, так і факт досягнення цієї мети від використання придбаних у ТОВ "Уніоптим" ТМЦ в рамках господарської діяльності позивача.

Таким чином, господарські операції з поставки товарів від ТОВ "Уніоптим" для позивача були реальними, тобто здійсненими фактично, а також оформленими відповідними первинними бухгалтерськими та податковими документами, що відповідно дає право позивачу на відображення таких операцій у бухгалтерському та податковому обліку, в тому числі на включення до податкового кредиту сум ПДВ.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що для цілей формування податкового кредиту позивачем було використано належні і допустимі первинні документи, складені за наслідками реальних господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу

Відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №998-XIV від 16.07.1999 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджено наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (П(С)БO 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно із п.6 П(С)БO 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

За правилами пункту 7 П(С)БO 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати ж, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" затверджено наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044 (П(С)БO 9).

За правилами п.10 П(С)БO 9первісною вартістю запасів, що виготовляються власними

силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Отримання та оприбуткування позивачем придбаних у ТОВ "Уніоптим" ТМЦ підтверджується даними бухгалтерського обліку і первинними документами. Факт використання позивачем придбаних ТМЦ у власній виробничій діяльності підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, більше того, він визнається також і відповідачем. Обидва факти безпосередньо зазначені контролюючим органом в акті перевірки.

За правилами п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу вимог п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п.198.2. цієї статті, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

А за правилами пункту 198.6. цієї статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В силу вимог пункту 201.8. цієї статті, паво на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Також відповідно до пункту 201.10 цієї статті, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку та факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Офіс великих платників податків ДФС не оспорює факт реєстрації контрагентом позивача податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та формування позивачем податкового кредиту саме за вказаними накладними, однак вважає, що ці обставини не є безумовним доказом реальності господарської операції, оскільки інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної в цих документах.

В контексті наведених вище норм чинного законодавства та досліджених первинних документів, судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Уніоптим" були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.

Під час судового розгляду достеменно встановлено, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, позивачем підтверджено, а відповідачем не спростовано факт використання позивачем придбаних у ТОВ "Уніоптим" товарів у власній господарській діяльності. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.

Нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків. Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В ході податкової перевірки, результати якої оскаржуються, відповідачем не зібрано, а в ході судового розгляду - не надано, жодного доказу на підтвердження факту нереальності вчинення господарських операцій між позивачем і ТОВ "Уніоптим".

З огляду на вказане, суд вважає висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються матеріалами справи, а відтак не беруться судом до уваги.

Також суд звертає увагу на те, що діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування податкового кредиту є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом інших осіб, їх звітності та податкової дисципліни. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів, які на думку податкового органу є "сумнівними" чи "фіктивними" суб`єктами господарювання.

Поряд з цим, суд зауважує, що перевіркою, а також в ході розгляду справи судом не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З огляду на все вищевказане, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic проти Швеції» Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Офіс великих платників податків ДФС належними і допустимими доказами у справі не довело факту порушення ТОВ "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" в охопленому перевіркою періоді вимог податкового законодавства.

Загалом, суд вважає висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються матеріалами справи.

За наведеного податкові повідомлення-рішення №0007894812, №0007904812 від 15.08.2019 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси платника податків, а тому підлягають до скасування.

Зазначена позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 22.10.2019 по справах №814/1564/18 та №826/13788/16.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 19210,00 грн., згідно платіжного доручення №7494 від 13.09.2019, що наявне в матеріалах справи (а.с.4 том 1).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" (код ЄДРПОУ 34704105, вул.Біла, 16, м.Рівне, 33001) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, вул. Дегтярівська, буд.11 Г, м. Київ, 04119) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0007894812, №0007904812 від 15.08.2019, прийняті Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ - РЗВА" за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судові витрати у вигляді судового збору в сумі 19210,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 25 листопада 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.