Провадження № 2/522/3927/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

05 грудня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в в залі засідань суду в місті Одесі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДВАНСМЕНТ», третя особа на стороні відповідача Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу,

В С Т А Н О В И В:

08 жовтня 2018 року позивач звернувся до суду із позовом до Одеської міської ради, ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ» за участю Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про визнання недійсними та скасування договорів купівлі-продажу за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ,

У своїй позовній заяві позивач просить визнати недійсним:

-договір купівлі-продажу від 08.09.2016 року, укладений між Одеською міською радою в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Едвансмент», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колгановою М.В., зареєстрованого в реєстрі за №371;

-договір купівлі-продажу від 08.09.2016 року, укладений між Одеською міською радою в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Едвансмент», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колгановою М.В., зареєстрованого в реєстрі за №374.

Позивач у позовній заяві зазначив, що він звертався до Приморського районного суду в березні 2017 року з позовом про визнання незаконним рішення Одеської міської ради № 1163-VII від 21.09.2016 року, яким надано дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю «Едвансмент» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1400 га, за адресою: АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування торговельного ринку та благоустрою прилеглої території, рішенням Одеської міської ради № 1493-VII від 07.12.2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:34:003:0025), площею 0,1201 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: АДРЕСА_3 , та надано товариству з обмеженою відповідальністю «Едвансмент» цю земельну ділянку в оренду терміном на 15 років для експлуатації та обслуговування торговельного ринку та благоустрою прилеглої території, а також про визнання недійсним договору оренди землі від 23.12.2016 року, укладеного між Одеською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Едвансмент», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №3213. Зазначені позовні вимоги розглядались у Приморському районному суді м.Одеси під головуванням судді Науменко А.В. (справа № 522/6197/17).

Позивачем у позовній заяві також вказується, що в договорі оренди землі від 23.12.2016 року зазначено, що на переданій в оренду земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомості: нежитлова одноповерхова будівля, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю «Едвансмент» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08.09.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колгановою М.В., зареєстрованого в реєстрі за №371 та акту приймання-передачі від 19.09.2016 року, право власності на яку 19.09.2016 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колгановою М.В., за реєстаційним номером об`єкта нерухомого майна № 1030951351101, номер запису про право власності 16467798; нежитлова будівля, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю «Едвансмент» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08.09.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колгановою М.В., зареєстрованого в реєстрі за №374 та акту приймання-передачі від 19.09.2016 року, право власності на яку 19.09.2016 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колгановою М.В. за реєстаційним номером об`єкта нерухомого майна № 043698451101, номер запису про право власності 16467671. Нежитлова одноповерхова будівля загальною площею 117,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 була призначена для розміщення майстерні з надання побутових послуг, належала КП «Одесміськелектротранс» та в ній розташовувались диспетчерська декількох трамвайних маршрутів, а прибудований до неї стаціонарний навіс слугував в якості зупинкового комплексу для накопичення до 200 пасажирів. Розпорядженням №337 від 20.04.2016 року нежитлова одноповерхова будівля загальною площею 117,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Едвансмент». Нежитлова будівля загальною площею 135,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , це будівля для розміщення громадської вбиральні (туалету). Розпорядженням Одеського міського голови №340-А від 20.04.2016 року нежитлова будівля загальною площею 135,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Едвансмент». До 16.06.2016 року нежитлова одноповерхова будівля загальною площею 117,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлова будівля загальною площею 135,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , (будівля туалету) знесені в ході реконструкції АДРЕСА_1.

Мотивують вимоги тим, рішенням Одеської міської ради № 607-VІІ від 27.04.2016 вищевказані будівлі були включені до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в іншій спосіб, шляхом викупу орендарем за грошові кошти. До 16.06.2016 року зазначені приміщення були знесені в ході реконструкції АДРЕСА_1 в місті Одесі. 02.09.2016 року особисто Одеським міським головою відкрита реконструйована площа. Після ії реконструкції на площі були відсутні будівля диспетчерської та туалету, а на їх місці збудовані торговельні павільйони, що підтверджуються роздруківками з інформаційних ресурсів м.Одеси.

Зазначає, що спірні договори купівлі-продажу № 371 та № 374 укладені 08.09.2016 року, тобто в той час, коли предмет кожного договору купівлі-продажу вже не існував, так як був знесений. З огляду на це відомості вказані в договорах та оцінка цих об`єктів нерухомого майна, яка проведена станом на 19.08.2016 року є недостовірними та сфальсифікованими, а тому визначити вартість об`єктів вже було неможливо. Враховуючи, що оскаржувані договори стали незаконними підставим для набуття ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ» права власності на об`єкти нерухомості, які належали територіальній громаді міста Одеси, аби в подальшому отримати в оренду земельну ділянку площею 0,1201га за адресою: АДРЕСА_1 , без проведення конкурсу та аукціону. З урахуванням того, що спірні договори укладені з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому мають бути визнані недійсними, оскільки порушують його права як суб`єкта земельних правовідносин та як члена територіальної громади міста Одеси.

Ухвалою від 09 жовтня 2018 року відкрито провадження по даній справі, розгляд справи призначений в порядку загального позовного провадження (т.1 а.с.70).

09 листопада 2018 року Одеська міська рада надала відзив на позов (т.1 а.с. 102-113, 117-128).

13 листопада 2018 року ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ» надав суду відзив на позов (т.1 а.с.131-139).

Ухвалою від 13 листопада 2018 року відмовлено представнику ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про об`єднання позовів по справі №522/6197/17 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради та ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ» про визнання незаконними рішень Одеської міської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що розглядається суддею Приморського районного суду м. Одеси Науменком А.В. та по справі №522/17766/18 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради та ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ» про визнання договорів недійсними, що розглядається суддею Приморського районного суду м. Одеси Чернявською Л.М. ( т.1 а.с. 146).

Ухвалою від 13 листопада 2019 року відмовлено представнику Одеської міської ради у задоволенні заяви/клопотання про залишення без руху позову ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 145).

Ухвалою від 12 лютого 2019 року клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калганової Марії Володимирівни (м. Одеса, вул. Жуковського, 2) всі документи та матеріали, в тому числі висновки оцінювачів про ринкову вартість об?єктів оцінки, на підставі яких 08.09.2016 року були укладені та посвідчені договори купівлі-продажу між Одеською міською радою та ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ», посвідчені приватним нотаріусом Калгановою М.В. та зареєстровані в реєстрі за № 371 та № 374 (а.с. 168-169).

25 лютого 2019 року витребувані ухвалою суду документи, надійшли від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Колганової М.В. (т.2 а.с.1-126).

24 травня 2019 року представник позивача адвокат Оксюта В.В. надав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи лазерний диск, який містить копії електронних доказів, в яких збережено зміст сторінок веб-сайтів, які зберігаються в мережі Інтернет, який ухвалою суду залучений до матеріалів справи.

29 липня 2019 року представник ТОВ «Едвансмент» надав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів №19-1870 від 16.04.2019 року, який стосується дослідження електронних доказів, на які посилається сторона позивача.

Суд задовольнив клопотання представника ТОВ «Едвансмент» та залучив до матеріалів справи висновок експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів №19-1870 від 16.04.2019 року, який стосується дослідження електронних доказів, на які посилається сторона позивача

29 липня 2019 року, за згодою усіх представників сторін, ухвалою суду закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили суд його задовольнити.

Представник позивача пояснив, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів як член територіальної громади м. Одеси, виходячи з того, що незаконними рішеннями органу місцевого самоврядування вирішено питання розпорядження майном територіальної громади, а саме продаж нежитлових будівель товариству з обмеженою відповідальністю «Едвансмент» 08.09.2016 року. Вказує, що оскаржувані договори стали незаконними підставами для набуття ТОВ «Едвансмент» права власності на об`єкти нерухомості, які належали територіальній громаді м.Одеси з метою подальшого отримання в оренду земельну ділянку площею 0,1201 га за адресою: АДРЕСА_4 3 без проведення конкурсу (аукціону). Тому, позивач вважає, що порушуються (зачіпаються) його права та законні інтереси як члена територіальної громади та як суб`єкта земельних правовідносин. З цього приводу представник позивача послався на положення ст. 55 Конституції України, якою передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Пояснив, що у кожного громадянина - члена територіальної громади демократичної держави є законний інтерес вимагати від органів державної влади та місцевого самоврядування діяти виключно та в межах закону. Також представник послався на ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Застосування Статті 6 § 1 у цивільних правовідносинах, перш за все, залежить від наявності «спору». По-друге, спір має стосуватися «прав та обов`язків», які хоча б суперечливо, мають визнаватися національним законодавством. І нарешті ці «права та обов`язки» мають бути «цивільними» згідно із Конвенцією, хоча статтею 6 не передбачається їх особливий зміст у законодавстві держав-учасників Конвенції. Посилаючись на норми ст.228 ЦК України, сторона позивача вказує, що зазначені договори порушують публічний порядок, тому що укладені з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому мають бути визнані недійсними.

Представником позивача адвокатом Оксюта В.В. надано письмовий текст виступу у судових дебатах.

Представники відповідачів Одеської міської ради та ТОВ «Едвансмент», а також третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент комунальної власності Одеської міської ради заперечували проти задоволення позовних вимог, просили у задоволенні позову відмовити, подали відзиви та письмові тексти виступу у судових дебатах.

Представник відповідача ТОВ «Едвансмент» зазначив, що позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували ту обставину, що його права та свободи чи законні інтереси взагалі будь-ким з відповідачів порушені чи не визнаються, або оспорюються, не наведено доказів у чому полягають порушення саме його прав, свобод чи законних інтересів. Обґрунтування заявленого позову зводиться позивачем лише до самого факту допущеного, на його думку, порушення відповідачами вимог законодавства, в чому позивач і вбачає порушення свого особистого права та інтересів територіальної громади. Представник наполягав на тому, що будь-які порушення діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями. Представник послався на те, що позивач необґрунтовано вважає, що він має право звертатися до суду як член територіальної громади міста Одеси, від імені цієї громади, та наполягав, що така позиція хибна. На думку представника відповідача, позивач не має відповідних повноважень для звернення до суду від територіальної громади згідно вимог діючого законодавства.

Надаючи заперечення, щодо заявленого позивачем порушення публічного порядку під час укладання спірних договорів та визнання їх недійсними, представник ТОВ «Едвансмент» звернув увагу суду, що згідно з ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1, 3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1ст.210 ЦК України). Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України). Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. На час укладання договорів продавець був власником нерухомого майна та мав право розпорядження зазначеним майном відповідно до чинного законодавства України. Договори купівлі-продажу нерухомого майна від 08.09.2018 року зареєстровані та посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу у встановленому законом порядку.

Ураховуючи ці підстави представник відповідача -ТОВ «Едвансмент» вказав, що зазначені правочини укладені з дотриманням вимог норм закону, а тому не можуть вважатись нікчемними.

Представник відповідача Одеської міської ради заявив, що підтримує позицію представника ТОВ «Едвансмент», з позицією позивача не згодний. Вказав, що позивач не є власником або користувачем ані самої спірної земельної ділянки, ані розташованих на ній об`єктів нерухомості, тому оспорювані договіри договори купівлі-продажу нерухомого майна від 08.09.2018 року не можуть порушувати права та законні інтереси позивача у зв`язку з фактом відсутності таких прав (власності, оренди або інших речових прав). Посилаючись на практику Верховного Суду вказав, що позивач безпідставно стверджує, що він звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів як член територіальної громади м. Одеси. Пояснив, що позивачем не зазначено, на підставі якого саме закону він звернувся до суду з позовом у даній справі. На переконання Одеської міської ради, вимоги позивача є і незаконними, і необґрунтованими, перш за все у позивача відсутнє право на звернення до суду, оскільки, по-перше, він не є суб`єктом тих прав, які б могли бути якимось чином порушеними оскаржуваними рішеннями Одеської міської ради, а по-друге, право на звернення до суду виникає у особи саме у зв`язку з порушенням її певних прав. Так як позивач не мав відповідних прав, то вони і не могли бути порушеними.

Представник відповідача Одеської міської ради узагальнюючи свої заперечення на позовні вимоги зазначає, що в матеріалах справи та в самому позові відсутні будь-які докази і обґрунтування, що свідчать про наявність заподіяної шкоди ОСОБА_1 , прийнятим рішенням Одеською міською радою від 27.04.2016 року №607-VII та укладеними між Одеською міською радою та ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ» договорами купівлі - продажу нерухомого майна від 08.09.2018 року за № 371 та 374.

Представник третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підтримав позицію відповідачів. Посилаючись на рішення Конституційного суду України справа від 1 грудня 2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес), постанову Верховного Суду від 20.02.2019 року по справі № 522/3665/17 (справа за позовом Оксюти В.В. ), положення Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказав, що позивач не є власником або користувачем ані самої спірної земельної ділянки, а ні розташованих на ній об`єктів нерухомості, тому оспорювані договори купівлі продажу не можуть порушувати права та законні інтереси позивача у зв`язку з фактом відсутності таких прав (власності, оренди або інших речових прав).

Крім того, представник третьої особи послався на постанову Верховного Суду від 19.09.2019 справі № 522/5392/17 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ТОВ «Ендвандсмент», третя особа Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання незаконними рішень Одеської міської ради та визнання недійсним договору оренди землі. Згідно висновку Верховного Суду у цій справі, суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій та зробив висновок про відсутність у позивача порушень будь-яких його прав чи інтересів як члена територіальної громади оскарженими рішеннями Одеської міської ради та про відповідність оскаржуваного рішення Одеської міської ради та договорів оренди землі вимогам Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельному кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

На підставі рішення Одеською міської ради від 27.04.2016 року №607-VII між Одеською міською радою в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ» укладено договори купівлі - продажу нерухомого майна, розташованого за адресами: АДРЕСА_1 та 2/3 від 08.09.2016 року, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колгановою М.В., зареєстровані в реєстрі за №№371, 374.

На час укладання договорів Одеська міська рада була власником вказаного нерухомого майна, що підтверджується відповідними відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.2 а.с.8-9, 54-58).

Викуп відповідачем комунального майна здійснено за ціною, яка визначена в установленому порядку ліцензованим підприємством - ТОВ «Сінергія Інвест» на підставі договорів №27 та №28 від 30 червня 2016 року на проведення оцінки нерухомого майна, укладених з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (т.2 а.с. а.с.23-24, 73-74).

До придбання у власність за оскаржуваними договорами купівлі-продажу, майно перебувало в орендному користуванні ТОВ «Ендвадсмент» на підставі укладених з комунальним підприємством «Одескомунтранс» договорів оренди від 20.04.2016 про передачу у строкове платне користування ТОВ «Едвансмент» нежитлових будівель загальною площею 135,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т.2 а.с.28-29) та загальною площею 117,8 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.85-90).

На час прийняття рішення Одеської міської ради про надання згоди на викуп орендарем вказаного майна, договори оренди були чинними і не оскаржувалися.

Згідно з частиною третьою статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачено, що громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об`єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною п`ятою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Територіальна громада, як власник об`єкту комунальної власності, делегує відповідному органу місцевого самоврядування (раді) повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені в її інтересах, виключно у спосіб та в межах повноважень передбачених законодавством.

Воля територіальної громади, як власника, може виражатись лише у таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (частина друга статті 327 ЦК України).

Маючи відповідні повноваження, які визначені нормами діючого законодавства, Одеська міська рада мала усі права володіння, користування та розпорядження зазначеним майном відповідно до чинного законодавства України. Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1ст.210 ЦК України).

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

На час укладання договорів продавець був власником нерухомого майна та мав право розпорядження зазначеним майном відповідно до чинного законодавства України. Договори купівлі-продажу нерухомого майна від 08.09.2018 року зареєстровані та посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу у встановленому законом порядку.

Таким чином, оскаржувані договори купівлі-продажу укладені з дотриманням вимог норм закону. Позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність передбачених ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України підстав недійсності правочину.

Так, в контексті завдань цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Згідно п. 18 Пленуму перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Тобто, зазначена норма закону встановлює перелік правочинів, які є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок.

Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначена правова позиція визначена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 р. (справа № 2а-3693/12/2170), а також у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 р. (справа № 6-1528ц15).

Обгрунтовуючи порушення публічного порядку укладання договорів купівлі-продажу майна, позивач зазначає, що до 16.06.2016 року нежитлова одноповерхова будівля загальною плошею 117,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлова загальною плошею 135,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , (будівля туалету) були знесені в ході реконструкції АДРЕСА_1, що підтверджується відповідними фотографіями з інформаційних сайтів м.Одеси.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (пункт 1 частини другої статті 76 ЦПК України).

Поняття електронних доказів у справі, вимоги до їх оформлення та надання суду в якості доказів у справі регулюється нормами ст. 100 ЦПК України.

Позивач визначив електронними доказами по справі фотографії, які скопійовані с конкретних Інтернет - сайтів новин, на яких зображено знесення об`єктів нерухомості під час реконструкції АДРЕСА_1.

Разом з цим, висновком експертизи з дослідження телекомунікаційних систем та засобів № 19-1870 від 16.04.2019 року щодо відповідності розміщених на зазначених позивачем Інтернет сайтах оригіналів фотографій наданих позивачем копіям встановлено, що всі файли ( фотографії) на сайтах ймовірно корегувались з огляду на відсутність інформації про джерело їх створення, дату і час створення, окрім одного файлу: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який створений 02.05.2016 року за допомогою спеціального програмного забезпечення обробки графічних файлів Adobe Fotoshop CC 2014 (Windows).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи в сукупності усі докази, подані сторонами та норми діючого законодавства, які встановлюють наявність або відсутність фактів у відповідних правовідносинах, суд приходить до висновку про відсутність допустимих та достатніх доказів для встановлення факту знищення об`єктів нерухомого майна, на момент укладання договорів купівлі-продажу від 08.09.2016 року, зареєстрованих в реєстрі за №№ 371, 374.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до положень ч.2 ст.349 ЦК України у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Режим нерухомого майна передбачає реєстрацію у державному реєстрі прав власності, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід на нього, а в разі знищення, реєстрацію припинення цих прав (ч.1 ст.182 ЦК України).

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.14 Закону України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV, розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі знищення об`єкта нерухомого майна.

Таким чином, позивач, вказуючи на знищення нежитлових будівель, які були предметом купівлі -продажу 08.09.2016 року, мав надати інформацію з державного реєстру, яка підтверджує знищення їх на момент укладання договорів. Позивач натомість надав суду копії графічних зображень (т.1 а.с. 22-59) з матеріалів іншого цивільного провадження, які не містять достовірної інформації про знищення саме тих об`єктів нерухомого майна, на час укладання оскаржуваних договорів.

Разом з тим, отримані від приватного нотаріуса Колганової М.В. копії документів, на виконання ухвали суду від 12.02.2019 року (т.2 а.с.1, а.с.8-17) містять інформаційні довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно, які складені під час реєстрації укладання договорів купівлі-продажу 08.09.2016 року. Зазначені довідки вказують на наявність в Державному реєстрі відомостей про нерухоме майно, а також про відсутність відкриття відповідного розділу реєстру про його знищення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на існування факту знищення об`єктів нерухомого майна, яке було предметом оскаржуваних договорів купівлі-продажу.

Позивачем не доведено, що оскаржувані договори купівлі-продажу нежитлових об`єктів порушують публічний порядок, так саме недоведено і наявність намірів у сторін правочину або у одної зі сторін порушити публічний порядок.

Суд також критично оцінює доводи позивача щодо його порушеного права та порушеного інтересу, оскільки ним не зазначено з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, не довів спричинення негативного впливу чи спричинення реальної шкоди саме йому, а тому він не є потерпілим через укладення оскаржуваних правочинів. Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду у справах №522/3665/17 Та №522/5392/17. Згідно висновків Верховного Суду у цих справах встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Оцінюючи обґрунтування позиції позивача з урахування вимог діючого законодавства та судової практики, яка склалася на час розгляду справи, судом встановлено, що позивач, як член територіальної громади, не наділений чинним законодавством України повноваженнями виступати від імені та в інтересах усієї громади, у тому числі шляхом звернення до суду.

Форми участі громадян, які є членами відповідної територіальної громади, у вирішенні питань місцевого значення визначені законом і не можуть довільно встановлюватись будь-якою особою громади, тому у задавлені позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.12, 13, 76, 77, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ЕДВАНСМЕНТ», третя особа на стороні відповідача Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі - продажу нерухомого майна від 08.09.2018 року, укладеними між Одеською міською радою в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Едвансмент», посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колгановою М.В., зареєстровані в реєстрі за №371 та за №374 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 16 грудня 2019 року.

Суддя Л.М. Чернявська

05.12.2019