ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/18439/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. (головуючий), судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,

представників учасників справи:

позивача - Семенчук М.А.;

відповідача 1 -Собко О.В.;

відповідача 2 - Гайсін Р.К.;

відповідача 3 - Демченко І.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Національного антикорупційного бюро України та Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Ващенко Т.М.)

від 25.10.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Мартюк А.І., судді - Зубець Л.П., Калатай Н.Ф.)

від 21.05.2019,

у справі за позовом Національного антикорупційного бюро України

до 1. Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз",

3. Компанії Місен Ентерпрайзіс АБ (Misen Enterprises АB)

про визнання недійсним додаткової угоди та договору,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У жовтні 2017 року Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - відповідач-1, ПАТ "Укргазвидобування"), Товариства з обмеженою діяльністю "Карпатигаз" (далі - відповідач-2, ТОВ "Карпатигаз"), Компанії Місен Ентерпрайзис АБ (Misen Enterprises AB) (далі - відповідач-3, Компанія Місен) про:

- визнання недійсною додаткової угоди від 25.02.2011 №4 про внесення змін та доповнень до Договору №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002, укладену між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", ТОВ "Карпатигаз" та Компанією Місен;

- визнання недійсним договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату від 20.04.2011 №УГВ2949/06-11, укладеної між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та ТОВ "Карпатигаз".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що правочини, які оскаржуються, укладено з порушенням приписів статей 1130, 1133, 1134 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ст. 4-1 Закону України "Про нафту і газ", а тому в силу приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України такі правочини підлягають визнанню недійсними.

Крім того, позивач зазначає про те, що спірні правочини суперечать інтересам держави і суспільства, а тому в силу приписів ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України підлягають визнанню недійсними.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 10 червня 2002 року між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та ТОВ "Карпатигаз" було укладено договір №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи (далі - Договір про спільну діяльність), згідно з метою якого сторони об`єднали власні зусилля та засоби для досягнення спільної господарської мети - проведення комплексу робіт з геологічного вивчення, дослідно-промислової експлуатації та розробки родовищ нафти, газу, газового конденсату та родовищ інших копалин.

Відповідно до п. 2 Договору про спільну діяльність предметом договору є взаємні дії учасників з об`єднання коштів, майна, трудової участі, майнових і немайнових прав, необхідних для спільної розробки Летнянського газового родовища, а саме - свердловини №36 цього родовища на умовах договору без створення нової юридичної особи.

У пунктах 4.1 - 4.3 Договору про спільну діяльність учасники договору погодили, що внеском першого учасника (Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") у спільну діяльність є капітальний ремонт ліквідованої раніше у 1988 році свердловини №36 Летнянського газового родовища, що згідно з кошторисом становить 450 000,00 грн і передача її у майно спільної діяльності, що відповідно складає частку першого учасника у розмірі 60% вкладу сторін у спільну діяльність. Внеском другого учасника (ТОВ "Карпатигаз") у спільну діяльність сторін є грошовий вклад у розмірі 300 000,00 грн, який згідно з кошторисом необхідний для ремонту, облаштування і підключення її до магістрального газопроводу, що відповідно складає частку другого учасника у розмірі 40% вкладу сторін у спільну діяльність.

Загальна сума вкладів сторін становить 750 000,00 грн. Сторони узгодили, що кожен учасник цього договору має право на розподіл прибутку відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору про спільну діяльність, тільки у разі повного виконання своїх договірних зобов`язань згідно з умовами договору.

2.2. 01 березня 2010 року між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та ТОВ "Карпатигаз" було укладено додаткову угоду №3 до Договору про спільну діяльність, у п.п. 2, 3 якої викладено п.п. 4.1-4.3 Договору про спільну діяльність у новій редакції, а саме:

"4.1. Учасники договору погодились, що внеском учасника-1 у спільну діяльність сторін є право тимчасового користування свердловиною №36 Летнянського газового родовища, що згідно експертного висновку становить 694 934,00 грн.

4.2 Учасники договору погодились, що внеском учасника-2 у спільну діяльність сторін є грошовий вклад у розмірі 300 000,00 грн., який згідно кошторису необхідний для ремонту, облаштування і підключення свердловини №36 Летнянського газового родовища. Крім того, грошовий вклад в розмірі 742 401,00 грн. для модернізації УКПГ Летня та стабілізації і нарощування видобутку вуглеводнів з св. №36 - Летня, який повинен бути перерахований на поточний рахунок спільної діяльності до 01.07.2010. Загальна сума внеску учасника-2 становить 1 042 401,00 грн.

4.3. Сторони договору узгодили, що учасник-1 договору має право на 40% прибутку від спільної діяльності, учасник-2 - 60% прибутку від спільної діяльності".

2.3. 25 лютого 2011 року між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої згідно зі статутом є відповідач-1 (за додатковою угодою №4 учасник-1), ТОВ "Карпатигаз" (за додатковою угодою №4 учасник-2) та Компанією Місен (за додатковою угодою №4 учасник-3) була укладена додаткова угода №4 про внесення змін та доповнень до Договору про спільну діяльність (далі - Додаткова угода №4).

Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди №4 учасники зобов`язалися спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення мети, а саме: збільшення видобутку вуглеводнів на ліцензійних ділянках учасника-1 за рахунок підвищення ступеню вилучення, залучення до розробки недренованих або нових запасів, проведення робіт з поліпшення інфраструктури учасника-1, капітального ремонту та відновлення свердловин учасника-1, буріння нових свердловин, удосконалення процесів видобутку, підготовки, транспортування та поглиблення переробки вуглеводнів з метою отримання прибутку.

Згідно з п. 2.2 Додаткової угоди №4 предметом договору є спільна інвестиційна та виробнича діяльність учасників на основі об`єднання їхніх внесків (вкладів) з розвідки, дорозвідки, розробки родовищ нафти, газу і газового конденсату та видобутку, підготовки, транспортування, переробки вуглеводнів в межах виконання таких проектів спільної діяльності:

- проект А "Відновлення, капітальний ремонт та інтенсифікація без діючих та малодебітних свердловин" (додаток 1);

- проект Б "Комплексна розробка Залужанського родовища з впровадженням новітніх технологій з інтенсифікації видобутку" (додаток 2);

- проект В "Підвищення газовіддачі покладів та вдосконалення процесу розробки Летнянського газового родовища" (додаток 3);

- проект Г "Облаштування Хрестищенського газоконденсатного родовища. Реконструкція Хрестищенської дотискуючої компресорної станції. Установка поглибленого вилучення вуглеводнів (додаток 4);

- проект Д "Облаштування другої черги Юліївського нафтогазоконденсатного родовища. Дотискуюча компресорна станція" (додаток 5);

- проект Е "Облаштування Марківського газоконденсатного родовища. Дотискуюча компресорна установка" (додаток 6);

- проект Є "Облаштування Розпашнівського газоконденсатного родовища. Дотискуюча компресорна установка" (додаток 7);

- проект Ж "Облаштування Абазівського газоконденсатного родовища. Дотискуюча компресорна установка" (додаток 8);

- проект З "Облаштування Східно-Полтавського газоконденсатного родовища. Дотискуюча компресорна установка" (додаток 9);

- проект И "Облаштування Свидницького газового родовища. Дотискуюча компресорна установка" (додаток 10);

- проект І "Збільшення обсягів видобутого газу на Шебелинському газовому родовищі за рахунок використання компресорних агрегатів" (додаток 11);

- проект Ї "Видобуток високов`язкої нафти на Яблунівському родовищі, комплексна розробка покладів нафти, до розвідка родовища, підготовка, транспортування, переробка, виробництво бітумів" (додаток 12).

У п. 2.3 Додаткової угоди №4 визначено, що в межах Договору учасники здійснюють геологічне вивчення, розвідку, дорозвідку, розробку, підготовку, транспортування, переробку вуглеводнів, поліпшення інфраструктури учасника-1, створення нових об`єктів інфраструктури, видобуток вуглеводнів на ліцензійних ділянках учасника-1 та їх реалізацію в межах спільної діяльності.

Для досягнення спільної мети за цим договором:

- учасник-1 забезпечує видобуток, підготовку і транспортування вуглеводнів силами свого персоналу, виробничими потужностями з використанням власної інфраструктури для спільної діяльності;

- учасник-2 забезпечує реалізацію видобутих вуглеводнів спільної діяльності, а також інші функції оператора;

- учасник-3 забезпечує фінансування програм спільної діяльності.

У п.п. 3.1-3.3 Додаткової угоди №4 сторони погодили, що станом на дату її укладання учасник-1 та учасник-2 здійснили первісні внески (вклади). У зв`язку із залученням до спільної діяльності та включенням до складу учасників договору учасника-3, учасники домовились здійснити такі внески (вклади):

- учасник-1 протягом 30 робочих днів додатково вносить технічну інформацію по проектах спільної діяльності, оцінену у встановленому порядку вартістю 870 000,00 грн;

- учасник-2 протягом 30 робочих днів додатково вносить грошові кошти в сумі 100 000,00 грн;

- учасник-3 вносить грошові кошти в сумі 6 303 819,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладання цієї додаткової угоди №4 є еквівалентом 50 000 000,00 грн.

Учасники домовилися повністю здійснити внески (вклади) протягом 3 років з моменту підписання цієї додаткової угоди №4. Протягом 30 робочих днів після підписання додаткової угоди №4 учасник-3 вносить 260 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення цієї угоди є еквівалентом 2 062 242,00 грн.

Відповідно до п. 3.5 Додаткової угоди №4 у випадку необхідності учасник-3 зобов`язується забезпечити додаткове фінансування для реалізації програм спільної діяльності у розмірі до одного мільярда гривень. Таке фінансування здійснюється за рішенням комітету з управління і на визначених ним умовах на підставі окремих угод.

У п. 6.2 Додаткової угоди №4 визначено, що цим договором учасники надають учаснику-2 повноваження і права представляти інтереси спільної діяльності та вчиняти дії від імені спільної діяльності у взаємовідносинах з будь-якими державними органами і органами місцевого самоврядування, банками, нотаріальними конторами, органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні і поза її межами (державними і приватними), фізичними особами, а також у податкових, правоохоронних і судових органах України і інших держав з питань, що стосуються спільної діяльності, діяти у зазначених взаємовідносинах виключно на підставі цього договору без надання учасниками відповідних окремих довіреностей згідно з ч. 2 ст. 1135 Цивільного кодексу України, в зв`язку з чим оператору надається право, зокрема: укладати від імені спільної діяльності договори (контракти), необхідні для досягнення цілей спільної діяльності, у тому числі на виконання робіт (надання послуг), реалізацію продукції спільної діяльності, придбання матеріально-технічних ресурсів, палива, електроенергії; підписувати документи податкової, фінансової, статистичної та інших видів обов`язкової звітності, що складається по спільній діяльності за Договором; забезпечувати ведення бухгалтерського обліку майна, цінностей, зобов`язань та операції, пов`язаних з виконанням Договором та обліку фінансових результатів спільної діяльності на окремому балансі, забезпечувати повноту і своєчасність перерахування податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджету та державних цільових фондів; підписувати документи з питань спільної діяльності за Договором, а саме (але не виключно): акти виконаних робіт (наданих послуг), акти приймання-передачі, претензії, листи та інше; виконувати інші дії, пов`язані з веденням спільних справ за Договором.

Згідно з пп. 6.2.8 п. 6.2 Додаткової угоди №4 на відповідача-2 покладено обов`язок укладати від імені спільної діяльності угоди на реалізацію вуглеводнів, видобутих в результаті спільної діяльності за цінами, попередньо затвердженими рішенням комітету з управління.

Підпунктами 6.3.1, 6.3.6 п. 6.3 Додаткової угоди №4 зобов`язано відповідача-1 здійснювати видобуток вуглеводнів відповідно до програм спільної діяльності і річних програм на ліцензійних ділянках; укласти на період дії цього договору договори на видобуток, підготовку, транспортування вуглеводнів із спільною діяльністю в особі оператора. Протягом строку дії цього договору надавати послуги по видобутку, підготовці та транспортуванню вуглеводнів для спільної діяльності на умовах договорів на видобуток, підготовку та транспортування між відповідачем-1 та спільною діяльністю.

У п.п. 8.1, 8.2, 8.3, 8.6 Додаткової угоди №4 визначено, що все майно, внесене учасниками, та майно, придбане і створене учасниками в результаті здійснення спільної діяльності, в тому числі вуглеводні, видобуті відповідно до умов цього договору і додатків до нього, а також кошти, отримані від реалізації вуглеводнів, є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не визначено в додатках до цього Договору. Майно учасників, що знаходиться у них на інших речових правах, передбачених законодавством України, що надають учасникам достатні повноваження щодо користування, володіння та розпорядження цим майном, може бути передано спільній діяльності. Прибуток від Спільної діяльності розподіляється між учасниками пропорційно часткам, визначеним у п. 3.3 статті 3 цього договору. Учасники делегують права на управління та користування спільним майном комітету з управління та оператору на умовах, викладених в цьому договорі та додатках до нього.

Згідно з п.п. 12.1, 12.2, 12.4 Додаткової угоди №4 відповідач-1 зобов`язується забезпечити видобуток, підготовку та транспортування до пункту поставки вуглеводнів для спільної діяльності, для подальшої їх реалізації спільною діяльністю, відповідно до умов, визначених в окремих договорах, на весь період дії цього договору.

Спільна діяльність в особі оператора зобов`язується оплатити відповідачу-1 вартість наданих послуг, згідно з окремими договорами на видобуток, підготовку та транспортування. Оплата за видобуток, підготовку та транспортування здійснюється на підставі показників лічильників у порядку, визначеному додатками до цього договору.

Відповідно до п. 17.1 Додаткової угоди №4 цей договір діє до 2031 року. За згодою учасників договір може бути продовжено.

2.4. 20 квітня 2011 року на виконання Договору про спільну діяльність в редакції Додаткової угоди №4 між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (за договором виконавець) та ТОВ "Карпатигаз" як оператором спільної діяльності за Договором про спільну діяльність, (за договором замовник) укладено договір №УГВ2949/06-11 на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату (далі - Договір №УГВ2949/06-11).

У п. 1.1 Договору №УГВ2949/06-11 визначено, що на виконання умов договору виконавець надає замовнику на відремонтованих, відновлених або нових свердловинах, які є об`єктами спільної діяльності за Договором про спільну діяльність, послуги по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату замовника та передає замовнику обсяг товарного природного газу, нафти та газового конденсату у пункті поставки, визначеному п.2.5 цього договору. Виконавець надає замовнику на родовищах, облаштованих компресорними станціями (установками) за рахунок спільної діяльності за Договором про спільну діяльність, послуги по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу та газового конденсату замовника, видобутого за допомогою компресорних станцій (установок), та передає замовнику обсяг товарного природного газу та газового конденсату у пункті поставки, визначеному п. 2.5 цього договору.

Згідно з п. 5.1 Договору №УГВ2949/06-11 сторони дійшли згоди, що цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та діє до припинення дії Договору про спільну діяльність, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

2.5. За твердженням позивача, зазначена вище Додаткова угода №4 суперечить нормам ст. 1130, 1133, 1134 Цивільного кодексу України. Договір №УГВ2949/06-11 та Додаткова угода №4 суперечать нормам ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та ст. 41 Закону України "Про нафту і газ", а також завідомо суперечать інтересам держави і суспільства та підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

3. Стислий виклад змісту судових рішень, ухвалених у справі

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 відмовлено НАБУ у задоволенні позову повністю.

3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3.3. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач не довів належним чином існування обставин, з якими положення ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України передбачають можливість визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку. В аспекті зазначеного суди зазначили таке.

3.3.1. Законодавцем не встановлено будь-яких заборон щодо провадження спільної діяльності на базі належного одному із учасників такої спільної діяльності майна без його безпосереднього передання як вкладу у спільну діяльність, натомість визначено дві форми здійснення спільної діяльність - як на основі об`єднання вкладів учасників, так і без об`єднання вкладів учасників.

Будь-яких заборон щодо одночасного поєднання таких видів в одній спільній діяльності законодавство України не містить, що в силу приписів ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України наділяє при створенні спільної діяльності її сторін правом заснування такої діяльності одночасно на базі об`єднаних вкладів і особистого майна кожного із учасників (чи лише одного) без його внесення до спільної діяльності.

Таким чином, посилання позивача на те, що Додаткова угода №4 суперечить положенням ст. ст. 1130, 1133, 1134 Цивільного кодексу України визнано судами необґрунтованими.

3.3.2. Суди відхилили доводи позивача про завдання відповідачу-1 збитків за наслідками провадження спільної діяльності згідно з умовами Додаткової угоди №4, зазначивши, що саме з укладенням Додаткової угоди №4 частку відповідача-1 було збільшено із 40% до 49,99%, а відповідачем-3 було внесено у спільну діяльність як вклад грошові кошти у розмірі 3 921 960,16 доларів США з метою удосконалення та розвитку належних відповідачу-1 свердловин, що були бездіючими, низькодебітними та малодебітними. Крім того, згідно з погодженими в додатках до Додаткової угоди №4 умовами розподілу видобутих вуглеводнів обсяг вуглеводнів, який мав бути видобутий відповідачем-1 зі свердловин без вкладень, робіт та операцій, здійснених в межах спільної діяльності, належить на праві власності одноособово відповідачу-1, а до спільної діяльності за Договором про спільну діяльність мали надходити виключно обсяги вуглеводнів, що видобуті додатково завдяки здійсненим вкладенням, роботам, операціям та обладнанню, застосованим в межах спільної діяльності, що не суперечить визначеним законодавства вимогам до провадження спільної діяльності, а тому правові підстави вважати, що створена відповідачами згідно з умовами Додаткової угоди №4 діяльність могла завдати збитків відповідачу-1 відсутні, а позивачем не доведено іншого.

3.3.3. Врахувавши, що вартість вкладу відповідача-1 в спільну діяльність за Договором про спільну діяльність згідно з умовами Додаткової угоди №4 становить 49,99% загальної вартості вкладів учасників спірної спільної діяльності, тобто, є меншою ніж 50%, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для застосування визначених ч.ч. 1, 2 ст.10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та ч.1 ст.41 Закону України "Про нафту і газ" (в редакціях, чинних на момент укладення спірних правочинів) обмежень до спірної спільної діяльності. Отже, суди відхили посилання НАБУ на те, що умови правочинів, які оскаржуються, суперечать зазначеним положенням законодавства.

3.3.4. Аналізуючи приписи ст.228 Цивільного кодексу України, суди зазначили, що за змістом цієї норми для встановлення факту порушення правочином публічного порядку є необхідним належне доведення того, що за наслідками його вчинення мала місце одна із таких обставин як: порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з висновком судів, законодавець встановив пряму заборону на відчуження суб`єктами володіння спеціальними дозволами на користування нафтогазоносними надрами прав, які виникають на підставі них, в т.ч. шляхом передачі їх до спільної діяльності (ст.14 Закону України "Про нафту і газ"). Проте набуті відповідачем-1 на підставі наданих йому спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами права не були об`єктом його вкладу у спірну спільну діяльність у будь-якому виді.

Чинне на момент укладення спірних правочинів законодавство України не встановлювало заборони на провадження спільної діяльності, пов`язаної з користуванням нафтогазоносними надрами, за наявності у одного з учасників такої діяльності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами без безпосереднього внесення відповідних прав за такими дозволами до спільної діяльності, що мало місце і у спірній ситуації. Отже, матеріалами справи спростовуються посилання позивача на те, що правочини, які оскаржуються, суперечать інтересам держави і суспільства, адже НАБУ, за висновками судів, не довело наявності обставин, за якими положення ст.228 Цивільного кодексу України відносять відповідні правочини до таких, що порушують публічний порядок.

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, НАБУ звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4.2. В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на таке.

4.2.1. Скаржник наполягає на тому, що Додаткова угода №4 до Договору про спільну діяльність суперечить статтям 1130, 1133, 1134 Цивільного кодексу України.

Ані свердловини, які зазначені в додатку №1 до Додаткової угоди № 4 Договору про спільну діяльність, окрім свердловини № 36 Летнянського родовища, та інші об`єкти, зазначені в додатках №№ 2-22, ані права на них не вносилися відповідачем-1 як вклад у спільну діяльність, а отже, не є спільною частковою власністю учасників спільної діяльності, а є власністю відповідача-1.

Суди попередніх інстанцій у рішеннях, які оскаржуються, не вказали, які ж саме положення Додаткової угоди №4 передбачали можливість здійснення спільної діяльності без об`єднання вкладів учасників, в той час як в угоді самі ж сторони визначили здійснення спільної діяльності саме на основі об`єднання вкладів (п.п. 2.2, 8.1 Договору про спільну діяльність) та не передбачили можливості здійснення діяльності без об`єднання інших вкладів (перелік яких також не визначили).

4.2.2. Внаслідок укладення спірної Додаткової угоди №4 та Договору №УГВ2949/06-11 сторонами протиправно змінено встановлений Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" порядок передачі видобутого природного газу для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, та порядок продажу нафти сирої і газового конденсату власного видобутку, визначений Законом України "Про нафту і газ". Отже, визначений Додатковою угодою №4 та Договором №УГВ2949/06-11 порядок передачі видобутого ДК "Укргазвидобування" природного газу ТОВ "Карпатигаз" - особі, яка не є уповноваженим суб`єктом з формування і розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для задоволення потреб населення, і продаж нафти сирої та газового конденсату без проведення біржових аукціонів є незаконним.

4.2.3. На думку скаржника, суди дійшли безпідставного висновку про відсутність правових підстав для застосування визначених частинами першою, другою статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та частиною 1 статті 4-1 Закону України "Про нафту і газ" обмежень до спірної спільної діяльності.

4.2.4. Суди не дослідили наявних у матеріалах справи доказів та не встановили, яке саме інше майно використовувала спільна діяльність, окрім того, яке вказане у п. 3.2 Додаткової угоди №4, і якщо використовувала (як стверджують суди в оскаржуваних рішеннях), то якою була вартість таких вкладів (оскільки вартість має ключове значення при застосуванні частини третьої статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та частини восьмої статті 4-1 Закону України "Про нафту і газ").

Внаслідок укладення Додаткової угоди № 4 та Договору №УГВ2949/06-11 сторонами було порушено встановлений порядок передачі природного газу та продажу нафти сирої і газового конденсату з мотивів, визначених позивачем у позові, та, як наслідок, не було забезпечено дотримання вимоги щодо відповідності правочинів інтересам держави і суспільства. Отже, на думку скаржника, спірні правочини вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

4.3. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" також звернулося до Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову та рішення судів попередніх інстанцій скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог НАБУ.

4.4. В обґрунтування цих вимог скаржник зазначає таке.

4.4.1. Судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.395, ч.2 ст.1130, ч.2 ст.1131, ч.1 ст.1132, ч.1 ст.1133, абз.1 ч.1 ст.1134, ст.1135 Цивільного кодексу України.

За умовами спірної Додаткової угоди №4 спільна діяльність здійснюється на основі об`єднання вкладів, проте свердловини, які зазначені в додатку №1, окрім свердловини №36 Летнянського родовища, та інші об`єкти спільної діяльності, зазначені в додатках №2-№22 не вносилися відповідачем-1 як вклад у спільну діяльність, а отже, не є спільною частковою власністю учасників такої спільної діяльності та не можуть використовуватись в межах спільної діяльності.

4.4.2. Судами першої та апеляційної інстанцій надано неправильну правову оцінку змісту і сутності застосованих норм матеріального права - ч.ч. 1, 2, 3 ст.10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та ч.ч. 1, 7, 8 ст.41 Закону України "Про нафту і газ", та, при цьому, застосовано норми закону, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин - ч.3 ст.10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ч.8 ст.41 Закону України "Про нафту і газ".

Для правильного вирішення спору застосуванню підлягали положення ч.1 ст.10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та ч.1 ст.41 Закону України "Про нафту і газ", оскільки спірні вуглеводні є власністю відповідача-1, а тому не могли бути передані відповідачем-1 у спільну часткову власність учасникам спільної діяльності за Договором про спільну діяльність, тобто відчужені у спосіб та на підставах, відмінних від встановлених вказаними законами.

4.4.3. Внаслідок неправильної правової оцінки змісту і сутності застосованих норм матеріального права - ч.1 ст. 203, ч.1 ст.215, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України та норм, вказаних вище, порушення норм процесуального права - ч.8 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суди дійшли помилкового висновку про відсутність обставин, з якими положення Цивільного кодексу України пов`язують недійсність правочинів, що оскаржуються.

4.5. У відзиві на касаційні скарги ТОВ "Карпатигаз" наполягає на тому, що твердження заявників касаційних скарг є хибними, безпідставними та базуються на перекручуванні ними одних та ігноруванні інших норм матеріального права. Відповідач-2 притримується правової позиції, яка була ним детально обґрунтована у відзиві на позовну заяву, запереченні на відзив та відзивах на апеляційну скаргу.

ТОВ "Карпатигаз" стверджує, що зміст Договору про спільну діяльність в редакції спірної додаткової угоди №4 повністю узгоджується з принципами, визначеними у ст.ст.6, 627, 628 ЦК України, та положеннями глави 77 ЦК України.

У спільну діяльність учасників спільної діяльності надійшли лише ті вуглеводні, що були вироблені (одержані) від здійснення спільної діяльності за Договором про спільну діяльність, що повністю відповідає приписам цивільного законодавства.

Договір про спільну діяльність у редакції спірної додаткової угоди відповідає інтересам держави і суспільства.

Загалом доводи, наведені у відзиві, відповідають висновкам, здійсненим судами попередніх інстанцій у рішеннях, які переглядаються. ТОВ "Карпатигаз" просить залишити їх без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

4.6. Аналогічні за змістом вимоги відображені і у відзиві на касаційні скарги, що надійшов на адресу Суду від Компанії Місен.

Відповідач-3 стверджує, що зміст Договору про спільну діяльність у редакції спірної Додаткової угоди №4 не суперечить ЦК України та іншим актам чинного в Україні законодавства.

До спільної діяльності учасників спільної діяльності надходили лише ті вуглеводні (понадбазовий обсяг), видобуті додатково завдяки здійсненню спільної діяльності, тобто вуглеводні, вироблені (одержані) від спільної діяльності, а вуглеводні (базовий обсяг), видобуті без втручання спільної діяльності надходили у власність лише відповідача-1, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, спірні правочини відповідають вимогам ст.1134 ЦК України.

Договір про спільну діяльність у редакції Додаткової угоди №4 відповідає інтересам держави і суспільства, оскільки його виконання забезпечило покращення виробничої інфраструктури відповідача-1, збільшення видобутку вуглеводнів на території України для забезпечення потреб внутрішніх споживачів та енергетичної незалежності України за рахунок іноземного інвестора і самоокупності цього інвестиційного проекту, що у результаті призвело до надходження у Державний бюджет України більше 11 мільярдів гривень податків.

4.7. Під час розгляду справи у суді касаційної інстанції Суд оголошував перерви у розгляді справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. (ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України).

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом спору у цій справі є позовні вимоги НАБУ про визнання недійсними Додаткової угоди №4 та Договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату від 20.04.2011 №УГВ2949/06-11, укладених відповідачами. Позов подано у жовтні 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" НАБУ є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Згідно з п.13 ч.1 ст.17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" (у редакції, чинній на дату звернення до суду з позовом у цій справі) Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов`язків надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно з наявними у матеріалах справи документами НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000607, обставини якого і стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі. Зазначена інформація знайшла своє відображення у змісті позовної заяви НАБУ та не заперечується відповідачами у справі.

Отже, НАБУ як орган, що створений для захисту інтересів держави, мав право на звернення до суду із зазначеним позовом з огляду на приписи Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" (чинні на момент звернення до суду) для виконання покладених на нього завдань та (або) обов`язків.

5.2.2. Як зазначено вище у п. 1.2 цієї постанови, правовими підставами позову визначено ст.ст. 203, 215, ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зокрема, позивач стверджує, що спірні правочини суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ч.1 ст.207 ГК України (чинної на час звернення позивача з позовом у цій справі) господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

У законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ні орієнтовного переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У наукових працях зазначається, що поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

У ч.3 ст.5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини 3 ст.228 ЦК України можливо зробити висновок про те, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору у цій справі необхідно дослідити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Проте, розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій зазначеного вище не врахували та не встановили усіх фактичних обставин справи на підставі документів, наявних у ній, що призвело до передчасних висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

5.2.3. Спірні правовідносини, що склалися у цій справі, стосуються договору про спільну діяльність.

Відповідно до ч.1 ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників (ч.2 ст.1130 ЦК України).

Тобто законодавець передбачає можливість укладення договорів про спільну діяльність у двох формах: з об`єднанням вкладів (договір простого товариства, правове регулювання якого визначене у ст.ст. 1132-1143 ЦК України) та без об`єднання вкладів (ст.ст. 1130, 1131 ЦК України та загальні положення цивільного законодавства).

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з п. 2.2 Додаткової угоди №4 предметом договору є спільна інвестиційна та виробнича діяльність учасників на основі об`єднання їхніх внесків (вкладів) з розвідки, дорозвідки, розробки родовищ нафти, газу і газового конденсату та видобутку, підготовки, транспортування, переробки вуглеводнів в межах виконання проектів спільної діяльності.

Аналіз положень як Договору про спільну діяльність, так і спірної Додаткової угоди №4 до нього, свідчать про те, що сторони спірного правочину уклали саме договір простого товариства, оскільки в основі здійснення ними спільної діяльності є об`єднання їх вкладів та вчинення спільних дій задля досягнення мети укладеного договору.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірна додаткова угода №4 є змішаним договором, який містить як елементи договору про спільну діяльність з об`єднанням вкладів, так і елементи договору про спільну діяльність без об`єднання вкладів, є помилковим, оскільки не ґрунтується на нормах права.

Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У цивільному законодавстві передбачено можливість укладати змішані договори, тобто такі, які містять елементи різних типів договорів, що передбачені законом чи іншими нормативно-правовими актами. І у такому договорі сторони вправі передбачити, якими нормами буде регулюватися та чи інша частина змішаного договору.

Натомість, спірний договір є договором одного типу - про спільну діяльність та не містить положень інших типів договорів, як і не містить положень, погоджених сторонами, щодо особливостей правового регулювання їх взаємовідносин.

Обґрунтованими є доводи НАБУ, наведені у касаційній скарзі, про те, що суди попередніх інстанцій не вказали, які ж саме положення спірної Додаткової угоди №4 передбачали можливість здійснення спільної діяльності без об`єднання вкладів учасників, в той час як в угоді самі ж сторони визначили здійснення спільної діяльності саме на основі такого об`єднання. Зміст ухвалених у справі судових рішень не містить конкретних посилань судів на положення спірного правочину, аналіз яких дозволив би їм дійти висновку про врегулювання сторонами правочину положень щодо здійснення спільної діяльності без об`єднання вкладів. Отже, висновки судів попередніх інстанцій в цій частині є передчасними.

5.2.4. Аналізуючи зміст Додаткової угоди №4 та додатки до неї, зокрема Додаток №1, позивач стверджував, що вона суперечить ст.ст. 1130, 1133, 1134 ЦК України. В аспекті зазначеного НАБУ посилалося на те, що свердловини, перелік яких наведений у Додатку №1 до Додаткової угоди №4, окрім свердловини №36 Летнянського родовища, та інші об`єкти спільної діяльності, зазначені в додатках №2-22 до спірного правочину, ані права на них, не вносилися відповідачем-1 як вклад у спільну діяльність за Договором про спільну діяльність. Відповідно, продукція (вуглеводні), одержані від їх використання, та кошти, отримані від їх реалізації, не могли бути предметом спільної часткової власності учасників спільної діяльності, натомість були власністю відповідача-1, який був дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", на якого розповсюджували свою дію норми ст.10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (чинного на час укладення спірного правочину) та ст.4-1 Закону України "Про нафту і газ" (чинного на час укладення спірного правочину).

Проте суди попередніх інстанцій, здійснивши помилковий висновок про змішаний характер спірного правочину, зазначеним доводам не надали належної правової оцінки. Так, зміст судових рішень не містить положень щодо змісту та оцінки додатків до Додаткової угоди №4. Не містять судові рішення і правового аналізу положень спірного правочину, зокрема, щодо визначення сторонами об`єктів спільної діяльності, проектів спільної діяльності, мети та предмету договору, положень про спеціальні дозволи, отримані відповідачем-1 (перелік яких зазначено у додатку №1 до Додаткової угоди №4, на підставі яких здійснювалася спільна діяльність), спільне майно, яке є спільною частковою власністю учасників спільної діяльності та яке згідно з п.8.4 Додаткової угоди №4 відображається на окремому Балансі спільної діяльності, що ведеться оператором (ТОВ "Карпатигаз") тощо. Суди не встановили, про який базовий обсяг вуглеводнів, який є власністю відповідача-1, видобутий за результатами спільної діяльності, йдеться у додатках до спірної угоди, чи виникав понадбазовий обсяг вуглеводнів згідно з умовами спільної діяльності.

Аналіз змісту ухвалених у справі судових рішень дозволяє констатувати, що суди попередніх інстанцій взагалі не досліджували особливості правового регулювання здійснення господарської діяльності з видобування вуглеводнів станом на момент укладення спірного правочину.

5.2.5. За твердженням суду апеляційної інстанції, вартість вкладу відповідача-1 є значно меншою ніж 49,99%, проте на підставі аналізу яких документів суд дійшов такого висновку не зазначено. Аналогічно і висновок місцевого господарського суду про те, що вартість вкладу відповідача-1 у спільну діяльність складає 49,99%, також не ґрунтується на здійсненому аналізу конкретних документів, наявних у справі.

Як обґрунтовано зазначає НАБУ у своїй касаційній скарзі, суди не встановили, яке саме інше майно використовувала спільна діяльність, окрім того, яке вказане у п.3.2 Додаткової угоди №4, і якщо використовувала (як стверджують суди у рішеннях), то якою була вартість таких вкладів, оскільки вартість вкладів має значення при застосуванні ч.3 ст.10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та ст.4-1 Закону України "Про нафту і газ" (чинних на час укладення спірного правочину).

5.2.6. Дійшовши передчасних висновків про відповідність спірного правочину нормам ЦК України, Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Закону України "Про нафту і газ", поза належною увагою судів залишилися доводи позивача про порушення спірною Додатковою угодою №4 та договором №УГВ2949/06-11 інтересів держави і суспільства.

Суди не спростували тверджень, що внаслідок укладення спірної Додаткової угоди №4 та договору на надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу, нафти та газового конденсату від 20.04.2011 №УГВ2949/06-11 сторонами було порушено встановлений порядок передачі природного газу та продажу нафти сирої і газового конденсату. А саме, йдеться про те, що видобутий природний газ мав передаватися відповідачем-1 для формування ресурсу природного газу, що використовувався б для потреб населення, натомість всупереч законодавству передався для задоволення мети спільної діяльності - отримання прибутку. Отже, не було забезпечено дотримання вимоги щодо відповідності правочинів інтересам держави і суспільства.

Проте суди попередніх інстанцій по суті не надали належної оцінки вимогам позивача про визнання спірних правочинів недійсними на підставі ч.3 ст.228 ЦК України.

5.2.7. За змістом приписів ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Проте рішення та постанова, що переглядаються у касаційному порядку, зазначеним вимогам не відповідають, а здійснені у них висновки суд касаційної інстанції вважає передчасними, про що зазначено вище.

Приписи ст.86 ГПК України зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

Зважаючи на компетенцію суду касаційної інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно дослідити докази, наявні у справі, та встановити їх обґрунтованість, а також встановити обставини справи, які б підтвердили доводи позивача та відповідача-1 про незаконність спірних правочинів чи навпаки - підтвердили б обґрунтованість позицій ТОВ "Карпатигаз" та Компанії Місен про відсутність підстав для визнання їх недійсними з підстав, заявлених у позові.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до ч.3 ст.310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.2. Зважаючи на зазначене вище у розділі 5 цієї постанови, суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог касаційної скарги відповідача-1 та задоволення касаційної скарги позивача, необхідність скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6.3. Під час нового розгляду справи господарським судам необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним застосуванням норм матеріального права та відповідно до положень процесуального права.

Крім того, під час нового розгляду справи судам необхідно звернути увагу на висновки, викладені Конституційним Судом України у рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 "У справі за конституційною скаргою акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України".

7. Судові витрати

7.1. Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 308, пунктом 2 частини 1 статті 308, частиною 3 статті 310, статтями 315-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного антикорупційного бюро України задовольнити.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у справі №910/18439/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Кондратова

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач