РІШЕННЯ

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Чернігів

справа № 927/701/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О.М.

За позовом: Заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури,

вул. 1 Травня, 50 а, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500 в інтересах держави в особі

Позивача: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 38053846, вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Приватного підприємства "Даймлер",

код ЄДРПОУ 31694346, провул. Гетьмана Сагайдачного, 22, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Прилуцької міської ради,

код ЄДРПОУ 34209057, вул. Незалежності, 82, м. Прилуки, 17500

Предмет спору: про стягнення збитків у розмірі 391 422,50 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Мисник С.В., довіреність № 11-08/1282 від 19.05.2017, головний спеціаліст-юрисконсульт;

від відповідача: Кіча В.В., ордер серії ЧН № 035486 від 30.09.2019, адвокат;

від третьої особи: не з`явився,

за участю прокурора: Косенка О. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Даймлер», у якому просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 391 422,50 грн.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

У зв`язку з недодержанням прокурором вимог, викладених у ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 19.08.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 04.09.2019 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 01.10.2019 та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду, прокурору та позивачу відзиву на позовну заяву.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, підготовче засідання, призначене на 01.10.2019, не відбулось.

Ухвалою суду від 09.10.2019 призначено підготовче засідання на 24.10.2019 та викликано прокурора, позивача та відповідача у це підготовче засідання.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому він просить залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з недоведеністю прокурором підстав для здійснення представництва інтересів держави та звернення до суду із зазначеним позовом за можливості подання такого позову безпосередньо позивачем як уповноваженим органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Наданий відповідачем відзив не містить заперечень щодо предмету спору, а за своєю суттю є заявою з процесуальних питань, спрямовану на залишення позову без розгляду.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не надав відзиву у розумінні ст. 161, 165 ГПК України.

Вказаний відзив був долучений судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 24.10.2019 представник відповідача заявив клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Прилуцької міської ради, оскільки рішення у даній справі буде впливати на її права та обов`язки, а саме у разі задоволення позову кошти, стягнуті з відповідача, будуть зараховані до місцевого бюджету м. Прилуки.

Згідно з ч. 2 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Суд відповідно до приписів ст. 169 ГПК України зобов`язав представника відповідача надати клопотання з відповідним обґрунтуванням щодо залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Прилуцької міської ради у письмовій формі.

За приписами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Враховуючи подане відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду, необхідність дослідження судом питання щодо наявності підстав звернення прокурора з даним позовом до суду, суд вважає за необхідне зобов`язати прокурора та позивача надати відповідні обґрунтування і докази.

Оскільки обставини і докази щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді не стосується безпосередньо суті предмету і підстав позову (спору), їх витребування судом не суперечить приписам ч. 1 ст. 14 та ч. 4 ст. 74 ГПК України.

При цьому, дослідження такого питання у підготовчому провадженні узгоджується з приписами ст. 182, 185, 226 ГПК України.

У підготовчому засіданні 24.10.2019 суд постановив ухвалу, якою зобов`язав прокурора та позивача надати суду обґрунтування та відповідні докази щодо підстав звернення до суду прокурора із цією позовною заявою за можливості такого звернення безпосередньо Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області як уповноваженого органу, у тому числі з огляду на повернення ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2019 у справі №927/600/19 позовної заяви Заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до ПП «Даймлер» про стягнення збитків у розмірі 391422,50 грн та зміст листа позивача від 01.08.2019 №15-09/2149.

Прокурор подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів для належної підготовки справи для розгляду по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи те, що строк підготовчого провадження спливає 03.11.2019, а судом не були розглянуті питання, визначені ч. 1 ст. 177 та ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, з метою проведення підготовчого засідання для належної підготовки справи по суті, суд у підготовчому засіданні 24.10.2019 постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

У підготовчому засіданні 24.10.2019 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 14.11.2019 до 12:00.

Ухвалою суду від 24.10.2019 викликано у підготовче засідання 14.11.2019 прокурора, позивача та відповідача.

До початку підготовчого засідання від прокурора надійшла відповідь на відзив з доказами її направлення сторонам, з якої вбачається, що Прилуцькою місцевою прокуратурою на адресу позивача неодноразово направлялись листи, в яких зазначено про порушення інтересів держави, внаслідок забруднення земельної ділянки комунальної власності відповідачем, чим спричинено матеріальну шкоду. У порушення приписів Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, позивачем 11 місяців, за наявності відповідних повноважень, не вжито заходів щодо звернення до суду із позовною заявою про стягнення вищевказаних збитків, що в свою чергу призводить до порушення інтересів держави. Як вбачається з листа Держекоінспекції у Чернігівській області від 01.08.2019 № 15-09/2149, заходи щодо стягнення збитків не вживались та найближчим часом вживатись не будуть. Відтак, прокурор вважає, що реалізація представницьких повноважень саме прокурором шляхом звернення до суду з позовом є повністю обґрунтованою, чітка та послідовна правова позиція прокурора загальнодержавного значення на противагу бездіяльності уповноваженого органу державної влади в особі Держекоінспекції у Чернігівській області не може викликати найменших сумнівів щодо обґрунтованості підстав для реалізації таких повноважень.

Оскільки відзив відповідача є лише заявою з процесуальних питань, подана прокурором відповідь на відзив за своєю суттю також є доводами з процесуальних питань, а не заявою по суті у розумінні ст. 161, 166 ГПК України.

У підготовчому засіданні 14.11.2019 суд долучив відповідь на відзив з додатком до матеріалів справи.

Також до початку підготовчого засідання на виконання ухвали суду, постановленої у судовому засіданні 24.10.2019, позивач подав суду пояснення у справі з доданими до них: копією витягу розрахунку видатків на утримання на 2019 рік; копією витягу затвердженого розрахунку видатків на утримання на 2019 рік; виписками за 15.07.2019, 18.07.2019, 01.08.2019 та доказами направлення пояснень сторонам. З наданих позивачем документів вбачається, що позивачем в листопаді 2018 року відповідачу було пред`явлено претензію про відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті забруднення земель. 23.11.2018 ПП "Даймлер" надало відповідь, що дана претензія ними не задоволена. В кінці 2018 року Інспекцією здійснено розрахунок видатків на утримання, в який було включено і інші видатки (судовий збір КЕКВ 2800) на суму 102000 грн. Державною екологічною інспекцією України затверджено видатки на утримання, а саме "інші видатки", в сумі 65 400 грн, з яких на сплату судового збору передбачено 65 314,00 грн. Як зазначає в поясненнях позивач, на момент підготовки відповіді Прилуцькій місцевій прокуратурі щодо незаперечення вжиття заходів представницького характеру (01.08.2019) у Інспекції були відсутні кошти для сплати судового збору, що підтверджується виписками за 15.07.2019; 18.07.2019; 01.08.2019, тобто Інспекція неналежно виконувала покладені на неї обов`язки саме з цих підстав.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

На підтвердження направлення зазначених вище документів іншим учасникам позивач надав лише фіскальні чеки, описів вкладення у лист, з яких вбачається, які саме документи були надіслані, суду не надано.

У підготовчому засіданні 14.11.2019 представник відповідача повідомив, що пояснення по справі з додатком ним ще не отримано.

У підготовчому засіданні 14.11.2019 суд долучив подані позивачем пояснення по справі до матеріалів справи, оскільки вони надані на вимогу ухвали суду, постановленої у підготовчому засіданні від 24.10.2019, проте вирішення питання врахування при розгляді справи доданих до пояснень документів відкладено, зважаючи на неможливість встановити дотримання позивачем вимог ч. 9 ст. 80 ГПК України.

Прокурор у підготовчому засіданні 14.11.2019 подав заяву про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Прилуцької міської ради.

Представник відповідача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку адвокатських витрат з доданими до нього документами.

Надані представником відповідача документи суд долучив до матеріалів справи.

Також у підготовчому засіданні 14.11.2019 представник відповідача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з офіційного веб-сайту Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, а саме звіту про виконання заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства суб`єктами господарювання за 2018 рік Державної екологічної інспекції у Чернігівській області.

Як пояснив представник відповідача, вказаний звіт наданий на спростування неможливості позивачем подати позов самостійно, оскільки свідчить про проведення позивачем позовної роботи. Також представник відповідача зазначив, що звіт є публічно доступним, а тому не направлявся іншим учасникам.

Прокурор та представник позивача заперечили проти долучення цього звіту до матеріалів справи, враховуючи ненаправлення його іншим учасникам справи.

У підготовчому засіданні 14.11.2019 суд долучив до матеріалів справи звіт про виконання заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства суб`єктами господарювання за 2018 рік Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, оскільки зважаючи на відсутність доказів отримання відповідачем пояснень позивача щодо неможливості самостійно звернутись до суду із цим позовом, представник відповідача не міг заздалегідь подати відповідні докази на пояснення позивача, а відтак суд не вважає вчинення відповідачем порушень щодо ненадсилання заздалегідь учасникам справи даного доказу.

Також зважаючи на те, що відповідач отримав цей доказ з офіційного веб-сайту позивача, тобто він є публічно доступним, суд не вбачає порушень щодо ненаправлення його відповідачем іншим учасникам.

Розглянувши надані учасниками пояснення та заперечення відповідача, суд погоджується з наявністю підстав для звернення до суду безпосередньо прокурором у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки Державна екологічна інспекція у Чернігівській області не здійснює належним чином захист порушених інтересів держави, виходячи з наступного.

З системного аналізу ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Сам факт незвернення до суду Державної екологічної інспекції у Чернігівській області з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган державної влади неналежно виконує свої повноваження у спірних правовідносинах, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 903/129/18 від 15.10.2019.

У своїх листах від 18.02.2019 №12-12/496, від 01.08.2019 №15-09/2149 Державна екологічна інспекція у Чернігівській області вказує на те, що не буде самостійно звертатись до суду із позовом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про порушення інтересів держави та наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а відтак клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, викладене у відзиві, задоволенню не підлягає.

Представник відповідача заявив про намір подати клопотання про призначення експертизи у справі після ознайомлення з відповіддю на відзив позивача та зазначив, що він не подавав це клопотання раніше, оскільки вважав, що позов буде залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 14.11.2019 залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Прилуцьку міську раду; зобов`язано прокурора та відповідача у одноденний строк з моменту оголошення ухвали надіслати відповідні заяви по суті третій особі; встановлено учасникам справи строки для подання відповідних заяв по суті; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2019.

Третя особа була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у судове засідання з розгляду справи по суті 03.12.2019 не з`явилась.

До початку судового засідання від третьої особи надійшли письмові пояснення, у яких Прилуцька міська рада підтримує позов прокурора у повному обсязі та просить розглядати справу без її участі.

Зі змісту письмових пояснень третьої особи вбачається, що вони за своєю суттю є заявою по суті, а саме поясненнями щодо позову. Письмових пояснення щодо «відзиву» третя особа суду не надала.

Прокурор та представник позивача не заперечили проти розгляду справи по суті за відсутності представника третьої особи.

Представник відповідача заперечив проти розгляду справи за відсутності представника третьої особи, оскільки, на його думку, викладені в поданих поясненнях факти не відповідають дійсності, а тому їх участь є необхідною для надання пояснень по справі, а також у звязку з ненаданням третьою особою пояснень щодо відзиву.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Отже, ненадання третьою особою письмових пояснень щодо відзиву є її правом та не може слугувати підставою для відкладення розгляду справи.

Оскільки питання про прийняття до розгляду поданих третьою особою пояснень на момент заявлення представником відповідача заперечень суд ще не розглядав, суд вважав, що підстави для відкладення розгляду справи у зв`язку з неявкою представника третьої особи відсутні.

За таких обставин, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України судове засідання з розгляду справи по суті 03.12.2019 проводилось за відсутності третьої особи (її представника).

До початку судового засідання від прокурора надійшов лист, адресований Прилуцькому міському голові, про направлення позовної заяви та додатків до неї, на якому міститься відмітка «позовну заяву та додатки до неї отримав 15.11.2019 ОСОБА_1 ».

Подання третьою особою письмових пояснень щодо позову свідчить про отримання нею позовної заяви 15.11.2019.

Суд долучив до матеріалів справи вказаний лист прокурора.

З урахуванням встановленого ухвалою суду від 14.11.2019 дводенного строку для подання третьою особою письмових пояснень щодо позову, останнім днем для подання таких пояснень є 18.11.2019.

Суд встановив, що пояснення третьою особою направлено до суду та іншим учасникам справи 20.11.2019, тобто після закінчення строку, встановленого для їх подання.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поважних причин неможливості подання письмових пояснень у встановлений судом строк третя особа не зазначила, клопотань про поновлення строку суду не надала, а тому відповідно до положень ст. 13, 118 ГПК України суд долучив до матеріалів справи пояснення третьої особи, проте залишив їх без розгляду.

У встановлений судом строк від позивача надійшла відповідь на відзив з доданими до неї документами, у тому числі доказами їх направлення іншим учасникам справи. До відповіді на відзив позивач додав копії документів, які були додані ним до письмових пояснень, однак питання врахування цих документів при розгляді справи було відкладено, зважаючи на неможливість встановити дотримання позивачем вимог ч. 9 ст. 80 ГПК України.

У судовому засіданні 03.12.2019 суд долучив до матеріалів справи відповідь на відзив з доданими до неї документами, як такі що подані у строк та порядку, встановлені судом та ГПК України, а відтак спір вирішується з їх урахуванням.

При цьому, оскільки відзив відповідача є лише заявою з процесуальних питань, подана позивачем відповідь на відзив за своєю суттю також є доводами з процесуальних питань, а не заявою по суті у розумінні ст. 161, 166 ГПК України.

До початку судового засідання з розгляду справи по суті від відповідача надійшли письмові пояснення від 03.12.2019. Доказів направлення цих пояснень іншим учасникам справи суду не надано.

Зі змісту вказаних пояснень відповідача вбачається, що вони містять заперечення щодо наведених прокурором у позові обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, а також заперечення щодо наведених у поясненнях третьої особи обставин.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 3 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

За приписами ч. 1, 3 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Проаналізувавши подані відповідачем пояснення, суд дійшов висновку, що пояснення у частині заперечень щодо наведених прокурором у позові обставин та правових підстав позову не є додатковими поясненнями у розрізі ч. 5 ст. 161 ГПК України, а є заявою по суті - відзивом на позов, а пояснення в частині заперечень щодо наведених у поясненнях третьої особи обставин є відповіддю на пояснення третьої особи.

Суд встановив, що ці заяви по суті подані з порушенням строків та порядку, встановлених судом та ГПК України для їх подання.

Поважних причин недотримання порядку, встановленого для подання таких заяви по суті, відповідачем не наведено.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав (у тому числі з метою уникнення затягування судового процесу), у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів і доказів, оскільки несвоєчасне подання відповідних матеріалів найчастіше пояснюється не дійсно поважними причинами, а лише неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Оскільки письмові пояснення у частині заперечень щодо наведених прокурором у позові обставин та правових підстав позову, які за своєю суттю є відзивом на позов, подані відповідачем після встановленого судом строку для їх подання, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України не враховуються судом при вирішенні спору.

Пояснення в частині заперечень щодо наведених у поясненнях третьої особи обставин також не враховуються судом при вирішенні спору, оскільки пояснення Прилуцької міської ради були залишені судом без розгляду, а відтак неможливо враховувати і відповідь, надану на ці пояснення. При цьому суд також зважає на недотримання відповідачем строку і порядку подання такої відповіді.

У судовому засіданні 03.12.2019 представник відповідача повторно надав ці ж самі письмові пояснення від 03.12.2019, зазначивши, що ці пояснення подаються ним вже в порядку ст. 210 ГПК України, як пояснення з приводу доказів у справі.

Суд звернув увагу представника відповідача на положення ст. 43 ГПК України про неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 210 Господарського процесуального кодексу України учасники справи можуть давати свої пояснення з приводу письмових, речових та електронних доказів або протоколів їх огляду, ставити питання експертам.

Суд зазначив, що питання стосовно врахування цих письмових пояснень, які суд розцінив як заяви по суті, було вже вирішено судом, а пояснення стосовно певного електронного, речового, письмового доказу, якщо вони містяться у цих письмових поясненнях, будуть прийняті судом до уваги при оцінці доказів.

До початку судового засідання з розгляду справи по суті від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа ПП «Даймлер» №17 від 13.12.2018, копії акту обстеження земель загального користування поруч із територією по провул. Гетьмана Сагайдачного, 22 у м. Прилуки від 03.04.2019 №02-16/972, роздруківки з публічної кадастрової карти, копії відповіді на претензію від 21.11.2019 та копію фіскального чеку Укрпошти від 21.11.2018.

Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи, а ч. 9 ст. 80 ГПК України встановлено обов`язок щодо направлення копій письмових доказів іншим учасникам справи за винятком випадків, зазначених у цій частині.

Доказів направлення вказаних документів іншим учасникам справи відповідач суду не надав, а у судовому засіданні прокурор та представник позивача пояснили, що вказаного клопотання з доданими до нього документами вони не отримували.

Представник відповідача зазначив, що не направляв ці документи іншим учасникам справи, оскільки вони не встигли б їх отримати через тривалий час доставки поштової кореспонденції.

Суд не визнав поважними причинами ненаправлення доданих до клопотання документів іншим учасникам справи у встановлений строк та порядку, передбачені ГПК України, зважаючи на те, що у відповідача було достатньо часу для направлення цих доказів прокурору та позивачу заздалегідь, а посилання на неможливість вчасно отримати кореспонденцію є лише припущеннями відповідача, необґрунтованими і недоведеними належним чином.

Крім того, як вбачається з поданого клопотання, відповідач просить долучити до матеріалів справи докази, що стосуються обставин, викладених у поясненнях третьої особи.

З урахуванням мотивів неприйняття до розгляду пояснень третьої особи та недотримання відповідачем строків та порядку подання доказів, встановлених у ст. 80 ГПК України, суд відмовив у прийнятті їх до розгляду.

До початку розгляду справи по суті від відповідача надійшло клопотання про призначення у даній справі судової інженерно-екологічної експертизи, на вирішення якої відповідач пропонує поставити такі питання:

1. Чи наявний факт забруднення земельної ділянки з північно-східної сторони, яка межує з земельною ділянкою за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, провулок Гетьмана Сагайдачного, 22, за геолокаційними координатами 50.581759 32.359730?

2. Якщо так, то які причини виникнення забруднення земельної ділянки з північно-східної сторони, яка межує з земельною ділянкою за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, провулок Гетьмана Сагайдачного, 22, за геолокаційними координатами 50.581759 32.359730?

3. Чи підтверджується нормативно та документально загальний розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, проведений Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, забруднення земельної ділянки з північно-східної сторони, яка межує з земельною ділянкою за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, провулок Гетьмана Сагайдачного, 22, за геолокаційними координатами 50.581759 32.359730?

4. Недотримання вимог яких нормативних актів з охорони навколишнього природного середовища допущені у досліджуваному випадку надзвичайної екологічної ситуації?

5. Дії яких осіб не відповідали вимогам нормативних актів з охорони навколишнього природного середовища?

6. Дії (бездіяльність) яких осіб знаходяться з технічної точки зору у причинному зв`язку з настанням досліджуваної події?

Проведення судової інженерно-екологічної експертизи відповідач просить доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03057).

Подане клопотання обґрунтовано тим, що відповідач не визнає заявлені вимоги про стягнення збитків у розмірі 391 422,50 грн, вважає, що в його діях відсутня вина і протиправність. З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду даної справи відповідач вважає за необхідне встановити чи спростувати сам факт забруднення спірної земельної ділянки та встановити причинно-наслідковий зв`язок з діями чи бездіяльністю ПП «Даймлер».

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка з контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, під час якої виявлено факт забруднення спірної земельної ділянки, відбулась у вересні 2018 року, припис про усунення виявлених правопорушень, матеріали щодо адміністративного правопорушення датовані жовтнем 2018 року, тобто з моменту виявлення правопорушення минуло більше одного року, а відтак суд вважає, що проведення експертизи стосовно площі, глибини проникнення забруднення тощо зважаючи на тривалий час, специфіку забруднення (розлиття рідини на землю), теперішні погодні умови (сніг) взагалі є недоцільним, оскільки не буде висвітлювати реальну картину правопорушення на момент його вчинення.

Разом з цим, правомірність здійсненого позивачем розрахунку шкоди суд може перевірити самостійно при розгляді справи по суті на підставі зібраних у справі доказів.

Крім того, відповідач був обізнаний про виявлений факт забруднення земельної ділянки не пізніше жовтня 2018 року, враховуючи направлення йому припису, протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення, добровільну сплату директором ПП «Даймлер» накладеного штрафу, однак жодних дій, спрямованих на оскарження результатів перевірки та спростування факту забруднення спірної земельної ділянки до цього часу не вчиняв.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач у своєму відзиві не заперечував стосовно обставин забруднення відповідачем спірної земельної ділянки, поважних причин неможливості подання такого клопотання раніше на навів.

Доводи відповідача про те, що клопотання про призначення експертизи подається лише у цьому судовому засіданні, оскільки він вважав, що суд залишить позов прокурора без розгляду та не наводив інших заперечень, свідчать про його суб`єктивну поведінку щодо неналежної підготовки до розгляду справи і своєчасного подання заяв по суті.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує реалізацію учасниками справи своїх прав та обов`язків на подання заяв по суті або заяв з процесуальних питань у встановлені законом і судом строк та порядку з можливістю (вірогідністю) залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 46, ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

У ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин справи, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Завданням та основними засадами господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню для осіб, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Тобто під зловживанням процесуальними правами, слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду по справедливому та своєчасному розгляду і вирішенню господарської справи, що також впливає на права інших учасників судового процесу стосовно безперешкодного і своєчасного вирішення спору. Правова конструкція "зловживання правом" передбачає, насамперед, активні дії учасників судового процесу та їх представників, що знаходять свій прояв у здійсненні процесуальних дій чи поданні процесуальних документів.

Кожен учасник судового процесу має визначені чинним законодавством процесуальні права та обов`язки. Об`єктивний вияв реалізації права знаходить свій прояв виключно в активних діях.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики (п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 42 Правил адвокатської етики представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов`язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог цих Правил.

Згідно зі ст. 44 Правил адвокатської етики адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 43 ГПК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідач у трьох судових засіданнях під час підготовчого провадження, що тривало з 04.09.2019 по 14.11.2019, клопотань про призначення експертизи не подавав, у відзиві на позов стосовно обставин забруднення спірної земельної ділянки заперечень не наводив, натомість у своєму клопотанні вказує, що вимоги про стягнення збитків у розмірів 391422,50 грн не визнавав ані під час «досудового врегулювання спору», ані у судовому засіданні, проте вирішив подати клопотання про призначення експертизи лише у четвертому судовому засіданні, під час розгляду справи по суті.

Суд вважає, що такі дії відповідача, а саме подання клопотання про призначення експертизи лише під час судового розгляду справи по суті, суперечать основними засадами господарського судочинства щодо розумності строків розгляду справи судом, свідчить про зловживання з боку відповідача його процесуальними правами, порушує права інших учасників справи та спрямовані на подальше затягування без виправданих причин судового розгляду та порушення зазначеного права на розгляд справи упродовж розумного строку.

За наведених обставин у їх сукупності, суд у судовому засіданні 03.12.2019 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи у справі.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень від 29.11.2019 інспектора з охорони навколишнього природного середовища Пташник А.Г., яка брала участь у перевірці, під час якої виявлено забруднення спірної земельної ділянки.

Представник позивача зазначила, що ці пояснення надаються суду у зв`язку з наявністю суперечностей у документах, складених за результатами проведення перевірки, щодо розмірів котловану, які були виявлені під час підготовчого провадження у справі.

Представник відповідача не заперечив проти долучення вказаних письмових пояснень до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Як вбачається зі змісту наданих письмових пояснень, вони за своєю суттю є показаннями свідка, тобто доказом у справі.

За приписами ч. 2, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд вважає, що наведені причини неможливості подання таких пояснень у строк, встановлений для подання доказів, не є поважними, оскільки розбіжності щодо розмірів спірної земельної ділянки, зазначених у Акті перевірки від 18.09.2018 та Акті відбору від 18.09.2018, вже існували як на момент їх складання самим позивачем, так і на момент подання позову прокурором.

Те, що прокурор та позивач не помічали їх раніше і такі розбіжності не були обгрунтовані при поданні позову, свідчить лише про неналежну підготовку до розгляду справи, тобто суб`єктивну поведінку учасників, і жодним чином не свідчить про наявність якихось об`єктивних причин, що унеможливило належну підготовку матеріалів справи.

Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог.

Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Крім того, порядок подання суду показань свідка встановлений у ст. 88 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Оскільки подані пояснення ОСОБА_2 подані не у строк, встановлений для подання доказів, а також не відповідають вимогам, встановленим у ст. 88 ГПК України, суд у судовому засіданні 03.12.2018 не прийняв ці пояснення до розгляду.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 03.12.2019 суд оголосив перерву до 04.12.2019 та відповідно до ст. 96 ГПК України зобов`язав представника позивача надати суду оригінали електронних доказів, а саме фотознімків місця забрудненої земельної ділянки, паперові копії яких долучені до матеріалів справи (до акту перевірки від 18.09.2018).

У судовому засіданні 04.12.2019 представник позивача пояснила, що оригінали фотознімків місця забрудненої земельної ділянки знаходились на особистому фотоапараті інспектора екологічної інспекції і на теперішній час вони видалені з цього носія, а залишились їх електронні копії, які представник надала суду для огляду на USB-флеш накопичувачі.

У судовому засіданні 04.12.2019 суд оглянув надані позивачем копії вказаних електронних доказів, а USB-флеш накопичувач долучив до матеріалів справи.

Представник відповідача подав заяву, у якій просить визнати подані позивачем докази неналежними і недопустимим і не брати їх до уваги при прийнятті рішення.

Подана заява обґрунтована тим, що подані позивачем докази не відповідають приписам ст. 96 ГПК України, а отже є не достовірними у розумінні ст. 78 ГПК України.

Стосовно поданої представником відповідача заяви, суд зазначив, що оцінка належності та допустимості цих доказів буде здійснена судом при прийнятті рішення.

У судовому засіданні 04.12.2019 представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії акту від 03.04.2019 №02-16/972, у якому, як вказує відповідач, встановлено відсутність забруднення спірної земельної ділянки.

Подане клопотання обґрунтовано тим, що вказаний акт є важливим для встановлення фактичних обставин справи, а актуальність дослідження вказаного документа обумовлена тим, що судом відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

У судовому засіданні 03.12.2019 суд вже вирішив питання щодо неприйняття цього доказу та навів відповідне обґрунтування, додаткових об`єктивних причин неможливості подання цього акту у строк, встановлений для подання доказів, відповідач суду не навів, а зазначені ним причини зводяться лише до прийнятого судом рішення щодо відмови у призначенні у експертизи у справі та до того, що даний доказ є важливим для підтримання позиції відповідача.

Однак такі причини суд не визнає поважними, оскільки прийняття цього доказу не може пов`язуватись з відмовою у проведенні експертизи, а тому суд у судовому засіданні 04.12.2019 відмовив у прийнятті копії акту від 03.04.19 № 02-16/972 до розгляду.

Крім того, суд вже роз`яснював представнику відповідача про неприпустимість зловживання процесуальними правами, однак представник вже двічі подавав суду одні й ті ж самі документи, у прийнятті яких вже до цього судом було відмовлено. При цьому будь-яких належних обґрунтувань, які дають підстави прийняти ці документи та враховувати їх при вирішенні спору, представник відповідача суду не наводив. Така поведінка представника відповідача свідчить про його недобросовісність та зловживання наданими йому процесуальними правами. Суб`єктивні інтереси сторони не є підставою для порушення норм ГПК України щодо порядку подання і прийняття доказів судом.

У судовому засіданні 04.12.2019 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив вимоги природоохоронного законодавства і здійснив забруднення земельної ділянки, внаслідок чого завдав державі збитки у розмірі 391 422,50 грн.

У наданому відзиві відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з недоведеністю прокурором підстав для здійснення представництва інтересів держави та звернення до суду із зазначеним позовом за можливості подання такого позову безпосередньо позивачем як уповноваженим органом. Як встановив суд, зазначений відзив за своєю суттю є заявою з процесуальних питань, спрямовану на залишення позову без розгляду, яка була вирішена судом.

Прокурор та позивач у наданих відповідях на відзив обґрунтовували наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у суді та неможливість звернення до суду безпосередньо самим позивачем.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини , які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На підставі договору оренди землі від 21.04.2016, укладеного з Прилуцькою міською радою (Орендодавець), ОСОБА_3 орендує земельну ділянку несільськогосподарського призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд іншого наземного транспорту, яка знаходиться у м. Прилуки, по пров. Гетьмана Сагайдачного, 22 (т. 1 а. с. 59-63).

За умовами п. 2, 3 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7197 кв. м, на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна нежитлові будівлі, а також об`єкти інфраструктури.

Договір укладено на 5 років (п. 8 Договору оренди).

Згідно з кадастровим планом земельній ділянці площею 7194 кв. м, яка знаходиться у м. Прилуки, по пров. Гетьмана Сагайдачного, 22, присвоєний кадастровий номер 7410700000:05:001:0762 (т. 1 а. с. 65).

Відповідно до витягу з технічної документації від 15.04.2016 грошова оцінка 1 кв. м земельної ділянки під забудовою становить 130,73 грн (т. 1 а.с. 69-70).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Горбач Надія Іванівна є засновником та керівником ПП «Даймлер» (т. 1 а. с. 112-117).

17.09.2018 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області (далі -Екологічна інспекція) на підставі законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про охорону навколишнього природного середовища» та плану роботи Держекоінспекції у Чернігівській області на 2018 рік видано наказ №511 про проведення рейдової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Чернігівської області у термін з 17 по 21 вересня 2018 року (т. 1 а.с. 29).

Державним інспекторам з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Зубку В. М., Сподаренку А. П. та Пташник А. Г. Екологічною інспекцією надано направлення №511 на проведення рейдової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Чернігівської області у термін з 17 по 21 вересня 2018 року. Підстава для здійснення перевірки - план роботи Держеконіспекції у Чернігівській області на 2018 рік (т. 1 а.с. 30).

На підставі наказу Екологічної інспекції від 17.09.2018 №511, державним інспектором з ОНПС Чернігівської області Пташник А. Г., у присутності старшого оперуповноваженого Управління захисту економіки в Чернігівській області ДЗЕ НП України Борсука О. М., 18.09.2018 було проведено рейдову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території м. Прилуки Чернігівської області, про що складено відповідний акт рейдової перевірки №178/04 від 18.09.2018 (далі - Акт перевірки) (т. 1 а.с. 31).

У Акті перевірки зафіксовано, що під час рейдової перевірки, яка проведена 18.09.2018, виявлено порушення правил використання земель. При перевірці виявлено, що з території ПП «Даймлер» (код 31694346), яке знаходиться за адресою: м. Прилуки, провул. Гетьмана Сагайдачного, 22, а саме з його північно-східної сторони, під забором виведена труба, що виходить на землі загального користування. З даної труби витікає рідина чорного кольору з запахом нафтопродуктів, яка скидається в земельний котлован, що заповнений наполовину. Даний котлован має розмір 20мЧ30м та глибиною 3 м. Заміри проведено рулеткою вимірювальною металевою Р5УЗК (дата повірки 1 квартал 2018 року), що є власністю Державної екологічної інспекції у Чернігівській області. Скид хімічних речовин на рельєф місцевості призводить до псування та забруднення земель, що є порушенням ст. 35, 45 Закону України «Про охорону земель».

Прокурор надав копію карти-схеми розміщення місця забрудненої ділянки, яка є скріншотом зі спутникової карти, а також копії фотоматеріалів, що є додатками до Акту перевірки (т. 1 а.с. 33-34, 42).

Під час проведення перевірки державним інспектором Пташник А. Г. відібрано проби ґрунту для проведення лабораторних досліджень, про що складено акт відбору проб ґрунту від 18.09.2018 №40/09 (далі - Акт відбору) (т. 1 а. с. 40).

У Акті відбору зазначено, що відбір проб ґрунту проводився за допомогою лопати (за ГОСТ 19596-87), яка повірці не підлягає, та рулетки металевої, тавро про повірку ІІ кв. 2018 року; проби упаковані в поліетиленові пакети; проби ґрунту відбирались на земельній ділянці площею 875 м², площа пробної площадки 25м²Ч35м², дата та час відбору - 18.09.2018 об 11:30, та на земельній ділянці площею 9м² (фонова), площа пробної земельної ділянки 3м²Ч3м², дата та час відбору - 18.09.2018 о 12:00.

До Акту відбору додана картосхема місця відбору проб ґрунту (т. 1 а.с. 41).

Екологічна інспекція листом від 26.09.2018 №04-12/2309 звернулась до Міськрайонного управління у Прилуцькому районі та м. Прилуках Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - управління Держгеокадастру) з проханням надати інформацію щодо земельної ділянки за координатами 50.581759,32.359730 у м. Прилуки Чернігівської області, у тому числі щодо нормативної грошової оцінки (т. 1 а. с. 47).

У відповідь на цей лист управління Держгеокадастру у листі від 28.09.2018 №8-25-0.182-1374/120-18 повідомило, що: відомості про власника (користувача) стосовно даної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відсутні; нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 1 кв. м - орієнтовно 223,67 грн; відповідно до даних Державного земельного кадастру форма власності земельної ділянки не визначена (т. 1 а.с. 48).

Згідно з протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №40/09 від 16.10.2018 (далі - Протокол вимірювань) (т. 1 а.с. 43), складеного відділом інструментально - лабораторного контролю Екологічної інспекції, на спірній земельній ділянці виявлено перевищення нормативного вмісту нафтопродуктів (неполярних вуглеводів (5612,7 мг/кг) у порівняні з фоновими показниками (96,62 мг/кг), відповідно до Акту відбору.

26.10.2018 державним інспектором Пташник А.Г. було видано припис № 178/1/04 (далі - Припис), яким визначено дії, які необхідно вчинити для усунення порушень природоохоронного законодавства (т. 1 а.с. 35).

Так, відповідно до Припису ПП «Даймлер» необхідно: вжити невідкладних заходів, спрямованих на припинення витоку суміші вода/вуглеводні (нафтопродукти) на землі загального користування, шляхом демонтажу труби, яка виведена з території ПП «Даймлер» - з моменту отримання припису; вжити невідкладних заходів щодо ліквідації забруднення земельної ділянки хімічними речовинами (нафтопродуктами), провести заходи для максимального збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіально розміщеного об`єкта забруднення - до 01.12.2018; проінформувати екологічну інспекцію про виконані роботи та вжиті заходи - до 01.12.2018.

На вказаному Приписі міститься відмітка про направлення його 26.10.2018 директору ПП «Даймлер» Горбач Н. І. рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з повідомленням від 16.10.2018 №04-06/2489, адресованого ОСОБА_3 , розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 26.10.2018 (т. 1 а.с. 36).

26.10.2018 державним інспектором Пташник А. Г. складено протокол про адміністративне правопорушення №000773 (далі - Протокол про адміністративне правопорушення) відносно директора ПП «Даймлер» Горбач Н. І. про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме забруднення земельної ділянки нафтопродуктами (т. 1 а.с. 37) та 26.10.2018 винесено постанову №247/04 про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн (т. 1 а.с. 38).

Горбач Н. І. добровільно сплачено штраф у розмірі 1700,00 грн, на підтвердження чого надано квитанцію №689234 від 05.11.2018 (т. 1 а. с. 39).

Прилуцькою міською радою на адресу ПП «Даймлер» було направлено лист від 23.11.2018 №02-18/4659, у якому запропоновано відповідачу вжити невідкладних заходів щодо ліквідації наслідків забруднення та відновлення спірної земельної ділянки (т. 1 а.с. 51).

Згідно з довідкою Прилуцької міської ради від 18.02.2019 №02-09/655 земельна ділянка, прилегла до земельної ділянки за адресою: провул. Гетьмана Сагайдачного, 22, належить до комунальної власності територіальної громади міста Прилуки (т. 1 а. с. 50).

На підставі матеріалів проведеної перевірки, відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засмічення земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 за №171 (далі - Методика), позивач здійснив розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі в результаті забруднення земель ПП «Даймлер» через порушення природоохоронного законодавства по провул. Гетьмана Сагайдачного, 22 в м. Прилуки, який визначив у розмірі 391422,50 грн (далі - Розрахунок розміру шкоди) (т. 1 а. с. 46).

У розрахунку розміру шкоди зазначено складові частини її нарахування та наведено відповідну формулу, яка передбачена Методикою.

Прокурор надав матеріали з кримінального провадження №12018270210001543 від 18.09.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за фактом крадіжки нафтопродуктів з території ПП «Даймлер», дозвіл на розголошення відомостей з яких був наданий процесуальним керівником у кримінальному провадженні (т. 1 а. с. 74-104).

Також прокурором Прилуцької місцевої прокуратури у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у державного інспектора Пташник А.Г. та директора ПП «Даймлер» Горбач Н. І. 26.03.2019 та 27.03.2019, відповідно, були відібрані письмові пояснення щодо обставин виявленого факту забруднення земельної ділянки (т. 1 а.с. 107-110).

Оскільки відповідач визначену суму збитків у розмірі 391 422,50 грн не сплатив, прокурор звернувся до суду із цим позовом.

Оцінка суду.

Статтею 66 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про відходи", Законом України "Про охорону земель", Земельним кодексом України, а також іншим спеціальним законодавством.

Пунктом "б" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов`язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

За приписами ч. 1, 2 ст. 167 Земельного кодексу України господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно з пунктом "в" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Відповідно до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з приписами ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 №171.

Згідно з пунктом 1.3 цієї Методики, вона застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення, засмічення, земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих, непередбачених проектами, дозволами, скидів, викидів, речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Методики визначено, що землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Відповідно до п. 4.1 вказаної Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, упродовж шести місяців з дня виявлення порушення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Щодо наявності протиправної поведінки в діях відповідача.

Як встановив суд, земельна ділянка несільськогосподарського призначення, що знаходиться у м. Прилуки , по пров. Гетьмана Сагайдачного, 22, перебуває в оренді у ОСОБА_3 , яка, у свою чергу, є засновником та керівником ПП «Даймлер».

Вказана земельна ділянка передана в оренду для розміщення та експлуатації будівель і споруд, а на ній розміщені нежитлові будівлі та об`єкти інфраструктури.

З наданих прокурором копій матеріалів з кримінального провадження №12018270210001543 від 18.09.2018, а саме: рапортів старшого інспектора - чергового СРПП №4 Прилуцького ВП від 18.09.2019 та 19.09.2019 про виклик поліції за адресою: м. Прилуки, провул. Сагайдачного, 22, до «організації «Даймлер»; заяви головного бухгалтера від 18.09.2018 про надання дозволу працівникам поліції на огляд території ПП «Даймлер» за адресою: м. Прилуки, провул. Сагайдачного, 22; договору відповідального зберігання (з правом користування) від 14.09.2018, у якому зазначено адресу ПП «Даймлер»: м. Прилуки, провул. Сагайдачного, 22, протоколу огляду місця події від 18.09.2018 вбачається, що земельна ділянка за вказаною адресою використовується ПП «Даймлер» для здійснення своєї господарської діяльності, у тому числі зберігання нафтопродуктів, що визнавав сам відповідач.

При цьому у протоколі огляду місця події від 18.09.2018, наданого з матеріалів кримінального провадження №12018270210001543 від 18.09.2018, зазначено, що на території за адресою: м. Прилуки, провул. Сагайдачного, 22 знаходяться нежитлові будівлі, вантажний транспорт, причіпи, цистерни, бочки.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Враховуючи характер об`єктів, які знаходяться на земельній ділянці за адресою: м. Прилуки, провул . Сагайдачного , 22, мету надання земельної ділянки в оренду, суд доходить висновку, що вказана земельна ділянка у розумінні ст. 65, 66 Земельного кодексу України відноситься до земель промисловості.

Під час здійснення рейдової перевірки Екологічною інспекцією виявлено, що з території ПП «Даймлер», а саме з його північно-східної сторони, під забором виведена труба, що виходить на землі загального користування, і з якої витікає рідина чорного кольору з запахом нафтопродуктів (суміш вода/вуглеводні).

Тобто перевіркою було встановлено порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що виявилося у забрудненні земельної ділянки, яка прилегла до земельної ділянки за адресою: пров. Гетьмана Сагайдачного, 22 у м. Прилуки, де здійснює свою господарську діяльність ПП «Даймлер».

Відомостей з Державного земельного кадастру щодо цієї земельної ділянки суду не надано.

У листі Прилуцької міської ради від 18.02.2019 №02-09/655 зазначено, що земельна ділянка, прилегла до земельної ділянки за адресою: пров. Гетьмана Сагайдачного, 22 у м. Прилуки, належить до комунальної власності територіальної громади м. Прилуки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з 1, 2 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав. Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Таким чином, право власності територіальної громади на земельну ділянку може бути не зареєстровано у встановленому законом порядку, а державна реєстрація такого права власності може бути проведена під час державної реєстрації права користування цією земельною ділянкою.

Оскільки забруднена земельна ділянка знаходиться в межах м. Прилуки, доказів перебування її у державній або приватній власності суду не надано, враховуючи відомості, надані Прилуцькою міською радою, суд доходить висновку, що ця земельна ділянка перебуває у комунальній власності.

Факт забруднення відповідачем спірної земельної ділянки підтверджується такими доказами: актом рейдової перевірки №178/04 від 18.09.2018; карто-схемою розміщення забрудненої земельної ділянок; актом відбору проб ґрунту від 18.09.2018 №40/09; картосхемою місця відбору проб; протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №40/09 від 16.10.2018; приписом № 178/1/04 від 26.10.2018; протоколом про адміністративне правопорушення №000773 від 26.10.2018; постановою про накладення адміністративного стягнення №247/04 від 26.10.2018.

Відповідач доказів, які б підтверджували надання ним заперечень до Екологічної інспекції щодо складених за результатами перевірки документів, а також оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення №247/04 від 26.10.2018, суду не надав, а навпаки сплатив добровільно штраф у розмірі 1700,00 грн, накладений за забруднення земельної ділянки.

Отже, відповідач не надав суду доказів, які б спростовували вчинення ним забруднення земельної ділянки та підтверджували дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства в галузі земельних ресурсів.

Суд визнає встановленою обставину забруднення відповідачем земельної ділянки, з огляду на вірогідність поданих прокурором доказів.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що на підставі наданих доказів прокурор довів протиправну поведінку відповідача, яка виявилась у забрудненні земельної ділянки.

Щодо наданих прокурором письмових пояснень інспектора з ОНПС Чернігівської області Пташник А.Г., відібраних 26.03.2019, та письмових пояснень директора ПП «Даймлер» Горбач Н.І., відібраних 27.03.2019, суд зазначає наступне.

Як вбачається з цих пояснень, вони не були надані прокурору ані в межах проведеної перевірки Екологічною інспекцією, ані в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018270210001543.

У судовому засіданні прокурор повідомив, що ці пояснення були відібрані у вказаних осіб у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, ці пояснення прокурором надано як докази певних обставин, якими прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги у цій справі, а відтак докази повинні відповідати вимогам, встановленим ГПК України.

Суд вважає, шо надані пояснення за своєю суттю є заявами свідків, проте прокурор не дотримав вимог, встановлених ст. 88 ГПК України щодо подання заяв свідків, а відтак вони не є належними та вірогідними доказами, які можуть підтвердити обставини щодо забруднення відповідачем спірної земельної ділянки.

Також, як доказ забруднення земельної ділянки, прокурор надав копії фотознімків, які взагалі незасвідчені.

Відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Оскільки надані прокурором копії фотознімків місця забруднення є паперовими копіями електронних доказів, проте не засвідчені у передбаченому законом порядку, витребуваних судом оригіналів цих електронних доказів суду не надано, враховуючи заперечення відповідача, суд не бере до уваги копії зазначених фотознімків.

Крім того, суд вважає, що надані прокурором копії матеріалів з кримінального провадження №12018270210001543 від 18.09.2018, а саме: копії специфікацій, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, актів прийому-передачі нафти, рахунків на оплату, видаткових накладних, розрахунку вартості зберігання нафти не є належними доказами, які підтверджують забруднення відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки вони надані в рамках кримінального провадження за фактом крадіжки нафтопродуктів з території ПП «Даймлер», тобто на підтвердження інших обставин.

Щодо наявності шкоди та її розміру.

Екологічною інспекцією проведено розрахунок шкоди, заподіяної державі в результаті забруднення земель ПП «Даймлер», відповідно до якого розмір шкоди становить 391422,50 грн.

При визначенні розміру шкоди позивач застосував формулу, наведену у п. 4.6 Методики:

Р_ш = А x Г_оз x П_д x К_з x К_н x К_ег,

де

Р_ш - розмір шкоди від забруднення земель, грн;

А - питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;

Г_оз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала забруднення (засмічення), грн/кв.м;

П_д - площа забрудненої земельної ділянки, кв.м;

К_з - коефіцієнт забруднення земельної ділянки, що характеризує кількість забруднюючої речовини в об`ємі забрудненої землі залежно від глибини просочування;

К_н - коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини, значення якого визначається за додатком 1;

К_ег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

Відповідно до п. 4.7 Методики довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала забруднення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Як вбачається з наданого розрахунку, позивач використав значення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за 1 кв. м, яка наведена у листі управління Держгеокадастру від 28.09.2018 №8-25-0.182-1374/120-18.

Так, управління Держгеокадастру повідомило, що: відомості про власника (користувача) стосовно даної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відсутні; нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 1 кв. м - орієнтовно 223,67 грн; відповідно до даних Державного земельного кадастру форма власності земельної ділянки не визначена.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, належним доказом визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки є відповідний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку, будь-які розрахунки, довідки, інформація, зазначена у листі, тощо належним доказом вважатись не можуть.

Стосовно застосування нормативної грошової оцінку земельної ділянки, що зазнала забруднення, на підставі довідки територіального органу Держгеокадастру, про яку вказано у п. 4.7 Методики, суд зазначає, що закон має вищу юридичну силу, а тому у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону

Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка зазнала забруднення, суду не надано, а лист управління Держгеокадастру від 28.09.2018 №8-25-0.182-1374/120-18 не є належним доказом, на підставі якого можна встановити нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Більш того, у цьому листі зазначений лише орієнтовний, а не чітко визначений розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Особа не може притягуватись до юридичної відповідальності за шкоду, визначену орієнтовно.

При цьому відповідно до витягу з технічної документації нормативна грошова оцінка 1 кв. м земельної ділянки за адресою: м. Прилуки, провул. Сагайдачного, 22 становить 130,73 грн, а нормативна грошова оцінка 1 кв. м забрудненої земельної ділянки, яка межує із нею, становить нібито 223,67 грн, тобто різниця між сусідніми земельної ділянки однієї категорії земель становить майже у 2 рази.

Наведені обставини у їх сукупності дають підстави для висновку про неналежність та недостовірність доказів щодо розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, а відтак про правомірність застосування при розрахунку шкоди нормативної грошової оцінки у розмірі 223,67 грн.

Крім того, у наданому розрахунку зазначено, що площа забрудненої земельної ділянки становить 875,0 м², відповідно до акту відбору.

У наданому Акті відбору вказана площа земельної ділянки 875,0 м² (25Ч35 м²), тоді як у Акті перевірки зазначена розмір виявленої забрудненої земельної ділянки 20Ч30 м², що становить 600 м².

Отже, Акт Перевірки та Акт відбору містять суперечливі дані щодо площі забрудненої земельної ділянки, а жодних інших належних доказів щодо дійсної площі цієї земельної ділянки, які б дали змогу суду встановити, який з цих доказів має найбільшу вірогідність, суду не надано.

Крім того, як вбачається з листа управління Держгеокадастру від 28.09.2018 №8-25-0.182-1374/120-18, зазначені у ньому відомості були надані на запит Екологічної інспекції від 26.09.2018 №04-12/2309 про надання інформації щодо земельної ділянки за координатами 50.581759.32.359730 у м. Прилуки Чернігівської області.

Проте у листі Екологічної інспекції від 26.09.2018 №04-12/2309 не зазначено ідентифікуючих ознак, у тому числі місцезнаходження земельної ділянки, по якій запитувалась інформація.

Також не надано суду жодних доказів, що підтверджують, яка саме ділянка знаходиться за координатами 50.581759,32.359730 у м. Прилуки Чернігівської області.

Жодні матеріали справи, у тому числі Акти перевірки та відбору та інші матеріали рейдової перевірки позивача, не містять інформації про наведені координати забрудненої земельної ділянки. Ані прокурор, ані позивач не обґрунтували і не надали доказів щодо того коли і яким чином були визначені такі координати, а також відповідність цих координат спірній земельній ділянці.

Таким чином, суд вважає, що прокурор та позивач не надали суду доказів, які підтверджують щодо якої саме земельної ділянки управління Держгеокадастру отримувало запит і надало відповідну інформацію.

Надавши оцінку наведеним обставинам і доказам, суд доходить висновку, що прокурор не довів розміру завданої відповідачем шкоди, а відтак і не довів наявності шкоди.

Щодо наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою залежить не тільки від факту заподіяння шкоди, але й безпосередньо від її розміру.

Прокурор не довів наявності шкоди у спірних відносинах.

За відсутності самої шкоди (її чітко визначеного розміру) неможливе існування і причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою.

Щодо наявності вини відповідача.

Оскільки у деліктних правовідносинах відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди, однак відповідач таких доказів суду не надав, суд доходить висновку про наявність вини у його діях щодо забруднення земельної ділянки.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскільки прокурор не довів наявності шкоди і причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, підстави для застосування до відповідача такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, відсутні.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що прокурор не обґрунтував і не довів свої позовні вимоги, а тому у позові слід відмовити.

Щодо судових витрат.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність протиправної поведінки і вини відповідача у забрудненні спірної земельної ділянки, тобто спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, також зважаючи на поведінку представника відповідача щодо неодноразового подання явно необґрунтованих заяв і клопотань, недотримання вимог ГПК України щодо строку і порядку при поданні заяв та клопотань, зловживання представником відповідача своїми процесуальними правами, що призводило до затягування судового процесу, суд вважає, що судові витрати у справі, у тому числі зі сплати судового збору, необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на відповідача - Приватне підприємство «Даймлер».

3. Стягнути з Приватного підприємства "Даймлер" (код ЄДРПОУ 31694346, провул. Гетьмана Сагайдачного, 22, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500) на користь Прокуратури Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 5871,34 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб -адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 16.12.2019.

Суддя В.В. Шморгун