ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3187/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Першого заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, м.Чугуїв, в інтересах держави, в особі Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків до 1. Державної архітектурно-будівельної інспекції України, м.Київ , 2. Державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової Ірини Юріївни, м.Чугуїв, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, ОСОБА_1 , м.Харків про скасування реєстрації, скасування рішення про реєстрацію, визнання права власності за участю представників :

прокурор - Зливка К.О. (посвідчення №047938 від 13.09.2017);

позивача - Мамедова Н.Т. (довіреність №141 від 02.07.2019);

відповідача-1- не з`явився;

відповідача-2 - не з`явився;

3-ої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області, в інтересах держави в особі Регіонального Відділення Фонду державного майна по Харківській області з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової Ірини Юріївни про скасування реєстрації, скасування рішення про реєстрацію, визнання права власності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3187/19 за правилами загального позовного провадження, призначивши справу до розгляду у підготовчому засіданні на 23.10.2019 року.

Також, відповідною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 .

22.10.2019 року до суду надійшов відзив відповідача-2 (вх.№25419), в якому проти позову заперечує та просить замінити його на третю особу.

23.10.2019 року до суду надійшли пояснення 3-ої особи (вх.№25465), в яких проти позову заперечує.

23.10.2019 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.11.2019 року.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 25.10.2019 року залишено без розгляду пояснення 3-ої особи та відзив відповідача-2.

28.10.2019 року 3-я особа надала до суду супровідним листом (вх.№25712) докази направлення копії пояснень іншим учасникам справи.

30.10.2019 року відповідач-2 надіслав до суду повторно відзив (вх.№26113, а.с.125-134) з доказами направлення копії іншим учасникам справи.

Судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи надані документи.

06.11.2019 року 3-я особа надала до суду заяву (вх.№26690) про повернення позовної заяви, посилаючись на п.4 ч.5 ст.174 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.11.2019 року відмовлено в клопотанні відповідача-2 про заміну процесуального статусу з відповідача на 3-ю особу, відмовлено в заяві 3-ої особи ОСОБА_1 про повернення позовної заяви.

06.11.2019 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.11.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі №922/3187/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2019 року.

В судовому засіданні 04.12.2019 року прокурор та позивач позов підтримували повністю, просили його задовольнити.

3-я особа та відповідачі в судове засідання 04.12.2019 року не з`явилися, про причину неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач-1 відзив на позов не надав.

При цьому, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами, без участі відповідачів та 3-ої особи.

Отже, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

16.09.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_11 (далі - СПДФО ОСОБА_11.) укладено договір купівлі-продажу № 1043 об`єкта незавершеного будівництва, а саме «Клуб-їдальня на 360 місць на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_3, який 16.09.2004 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Лагутіним М.В., про що в реєстрі здійснено запис за № 966.

Відповідно до п.1.2. договору купівлі-продажу від 16.09.2004 року вартість об`єкта незавершеного будівництва становить 51480,00 грн.

Дане майно передано СПДФО ОСОБА_11. відповідно до акту приймання-передачі від 19.10.2004 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 16.09.2004 року №1043 СПДФО ОСОБА_11. 28.10.2004 року видано свідоцтво про право власності №1028 на вищевказаний об`єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 16.09.2004 року СПДФО ОСОБА_11. повинен був протягом 1 року з дати його нотаріального посвідчення вжити заходи згідно з чинним законодавством щодо переоформлення права замовника і права користування земельною ділянкою під об`єктом з відповідною Радою. Крім того, протягом 5 років з дати нотаріального посвідчення договору, тобто до 16.09.2009 року, розпочати будівництво об`єкта, завершити його та ввести в експлуатацію.

Також відповідно до пункту 5.5 вказаного договору СПДФО ОСОБА_11. заборонялось відчуження об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, до моменту здійснення повних розрахунків за об`єкт, завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що у разі неможливості завершення будівництва у встановлені строки при наявності відповідних обґрунтувань, строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням РВ ФДМУ по Харківській області та відповідної Ради шляхом укладання додаткової угоди.

У подальшому, 19.03.2010 року, у зв`язку з неможливістю своєчасного завершення будівництва між РВ ФДМУ по Харківській області та СПДФО ОСОБА_11. укладено договір про зміни №1 до договору купівлі-продажу від 16.09.2004 року №1043, який 19.03.2010 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Лагутіним М.В., про що в реєстрі здійснено запис за №147.

Відповідно до умов договору про зміни №1 від 19.03.2010 року внесено зміни до п.5.3 та п.5.4, вважати п.5.3 договору купівлі-продажу 16.09.2004 року №1043, що викладений у наступній редакції: «Вжити заходів згідно з чинним законодавством щодо переоформлення права забудовника, права користування земельною ділянкою під об`єктом з відповідною місцевою радою, розпочати будівництво і ввести в експлуатацію до 16.09.2014 року».

Також встановлено, що ОСОБА_11. 18.08.2014 року видана довіреність на ім`я ОСОБА_3 (син ОСОБА_11. ), яка 18.08.2014 року нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловим Е.В., про що в реєстрі здійснено запис за №2598.

Вказаною довіреністю ОСОБА_3. уповноважено на вчинення будь-яких дій щодо оформлення всіх необхідних документів для реєстрації, проектування, будівництва, перепланування, реконструкції, здачі в експлуатацію та одержання свідоцтва про право власності на об`єкт незавершеного будівництва «Клуб-їдальня на 360 місць на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_2».

У подальшому, 06.09.2014 року, ОСОБА_11. складено заповіт, який нотаріально посвідчено у Харківській міській клінічній багатопрофільній лікарні №25 приватним нотаріусом Гавриловим Е.В., про що в реєстрі здійснено запис за №3274, згідно з яким ОСОБА_11. на випадок своєї смерті спадкоємцем всього свого майна призначив сина ( ОСОБА_3 ) та заповів все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, та взагалі все те, що йому буде належати і на що він за законом матиме право.

Також, виконавчим комітетом Революційної (на даний час Бугаївська) сільської ради Вовчанського району за результатами розгляду заяви ОСОБА_11. від 14.08.2014 року, прийнято 27.08.2014 року рішення № 8/3 «Про продовження строку здачі в експлуатацію нежитлового приміщення», відповідно до якого погоджено продовження строку капітальної реконструкції «Клуб-їдальні» на 2 роки.

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11. помер, 16.09.2014 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Поряд з цим, 04.11.2014 року між РВ ФДМУ по Харківській області та представником за довіреністю від 18.08.2014 року уповноваженою особою ОСОБА_11. - ОСОБА_3 укладено договір про зміни №2 до договору купівлі-продажу від 16.09.2004 року №1043, який 04.11.2014 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бінус О.О., про що в реєстрі здійснено запис за №1306.

Відповідно до умов цього договору про зміни №2 внесено зміни до п.5.3 договору купівлі - продажу від 16.09.2004 року №1043 та викладено в редакції «Вжити заходів згідно з чинним законодавством щодо переоформлення права забудовника, права користування земельною ділянкою під об`єктом з відповідною місцевою радою, розпочати та завершити будівництво і ввести об`єкт в експлуатацію до 16.09.2015 року».

У подальшому, відповідно до договору № 1 про спільну діяльність учасників по реконструкції (будівництву) об`єкта незавершеного будівництва від 10.11.2013 року та акту прийому-передачі від 07.04.2016 року до ОСОБА_1 перейшло право розпорядження об`єктом сумісної власності, а саме «Клуб-їдальня на 360 місць на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_3.

У 2016 році ОСОБА_1 . добудував об`єкт незавершеного будівництва. Будівля, станом на 10.10.2016 року, була визнана готовою до експлуатації.

Однак, договір про зміни №2 від 04.11.2014 року до договору купівлі-продажу від 16.09.2004 року № 1043 є нікчемним, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст.244, 248 Цивільного кодексу України (далі ЦК) представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю, проте воно припиняється у разі смерті особи, яка її видала.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч.3 ст.209 ЦК нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 на момент укладення договору про зміни № 2 від 04.11.2014 року до договору купівлі-продажу від 16.09.2004 року №1043 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки дія довіреності припинилася у зв`язку зі смертю ОСОБА_11. в силу ст.248 ЦК України, договір про зміни №2 від 04.11.2014 року є нікчемним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також, договір купівлі-продажу від 16.09.2004 року №1043 та договір про зміни №1 від 19.03.2010 року на теперішній час є припиненими, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.2 ст.212 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Стаття 509 ЦК передбачає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ст.598 ЦК). Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.

Таким чином, юридичний факт припинення договору купівлі-продажу від 16.09.2004 року №1043 та договору про зміни №1 від 19.03.2010 року підтверджується саме фактом смерті покупця - ОСОБА_11 .

Поряд з цим, відповідно до змісту положень ст.ст.512, 513, 520, 521 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок правонаступництва, лише за згодою кредитора. При цьому, правочин щодо зміни боржника вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому боржнику.

Проте, умовами договору купівлі-продажу від 16.09.2004 року №1043, договору про зміни №1 від 19.03.2010 року та нормами законів України «Про приватизацію державного майна» та «Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва» (які були чинні на момент смерті ОСОБА_11. ), не передбачено заміну покупця за вищевказаним договором, у тому числі в порядку правонаступництва у зв`язку із смертю останнього.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна» та ч.4 ст.19 Закону України «Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва» відчуження майна (об`єкта незавершеного будівництва) можливе лише за умови збереження для нового власника зобов`язань, визначених договором купівлі-продажу, виключно за згодою державного органу приватизації та в порядку, встановленому Фондом державного майна України.

Згідно з п.1.3 Порядку надання державними органами приватизації згоди на подальше відчуження або передачу в заставу об`єктів, обтяжених зобов`язаннями їх власників перед державою, затвердженого наказом Фонду державного майна України 03.05.2012 року № 606 (який був чинний на момент смерті ОСОБА_11. ), погодження органом приватизації подальшого відчуження здійснюється, серед іншого, за умови забезпечення правонаступництва претендента на всі права і обов`язки власника, передбачені договором купівлі-продажу.

Крім того, ані ОСОБА_3 (сином ОСОБА_11. ), як єдиним спадкоємцем за заповітом, ані іншими спадкоємцями у встановленому законом порядку заходи щодо прийняття спадщини ОСОБА_11. на об`єкт незавершеного будівництва «Клуб-їдальня на 360 місць на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_2» не вжито, право власності на вказаний об`єкт нерухомості не зареєстровано.

Таким чином, договір купівлі-продажу від 16.09.2004 року № 1043 та договір про зміни №1 від 19.03.2010 року є припиненими з ІНФОРМАЦІЯ_1 року (у зв`язку зі смертю ОСОБА_11. ) в силу закону.

Відповідно до ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ч.3 цієї ж статті Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Крім того, відповідно до п. 7.3 договору купівлі-продажу від 16.09.2004 року №1043 у разі невиконання покупцем умов, які передбачені п.п.5.1-5.7 цього договору, продавець має право на повернення об`єкта приватизації у власність продавця.

Відповідно до актів перевірки РВ ФДМУ по Харківській області від 10.09.2015 року №14 та від 20.12.2016 року №33 встановлено, що покупцем з часу укладення договору купівлі-продажу до часу смерті не вжито заходів щодо переоформлення права замовника і права користування земельною ділянкою під об`єктом, а також не розпочато та не завершено будівництво, об`єкт в експлуатацію не введений.

Таким чином, умови п.п.5.3, 5.7 договору купівлі-продажу від 16.09.2004 року №1043 не виконано.

Вищевказане також підтверджується інформацією сектору містобудування та архітектури Вовчанської районної державної адміністрації від 14.03.2018 року №03-02-5302-17 та звітом про проведення технічного обстеження вищевказаного об`єкту від 23.03.2018 року.

З огляду на викладене, об`єкт незавершеного будівництва «Клуб-їдальня на 360 місць на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_2» підлягає поверненню у власність держави в особі органу приватизації - РВ ФДМУ по Харківській області.

Поряд з цим встановлено, що 10.11.2013 року між СПДФО ОСОБА_11. , ОСОБА_6 (дружина ОСОБА_11. ) та ОСОБА_1 (3-я особа) укладено договір №1 про спільну діяльність учасників по реконструкції (будівництву) вищевказаного об`єкта незавершеного будівництва.

Предметом договору про спільну діяльність є спільна діяльність Учасників з реконструкції (будівництва) та введення в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва «Клуб-їдальня на 360 місць на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Відповідно до п.1.3 Договору для забезпечення виконання зобов`язань за цим договором учасники здійснюють майнові вклади за рахунок виділеного для спільної діяльності майна та грошових коштів, які визначають частки кожного з учасників договору у спільній власності на об`єкт будівництва.

Зокрема, вклад СПДФО ОСОБА_11. складається з об`єкту реконструкції (будівництва), який належить останньому на підставі договору купівлі-продажу №1043. Грошова оцінка вкладу складає 30000,00 грн.; вклад ОСОБА_6 складається з об`єкту реконструкції (будівництва), що належить їй на праві спільної сумісної власності подружжя та визначається у розмірі 30000,00 грн.; вклад ОСОБА_1 складається з грошових коштів у розмірі 120000,00 грн.

Відповідно до п.2.2 Договору про спільну діяльність право власності на введений в експлуатацію об`єкт реконструкції (будівництва) підлягає державній реєстрації в установленому законом порядку із зазначенням частки кожного учасника, яка відповідає розміру його вкладу. Так, частка СПДФО ОСОБА_11. складає 1/6, частка ОСОБА_6 - 1/6 та частка ОСОБА_1 - 2/3 (п. 2.3 Договору).

Згідно з розділом 3 Договору до повноважень СПДФО ОСОБА_11. входило оформлення проектної та іншої документації, дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) вищевказаного об`єкту, укладення угод щодо проведення підрядних робіт, введення його в експлуатацію та реєстрації прав власності Учасників на об`єкт реконструкції; до повноважень ОСОБА_6. входило ведення фінансового обліку витрат, а ОСОБА_1. - організація охорони (зберігання) об`єкту реконструкції.

Розділом 4 Договору передбачено збереження договору щодо інших учасників у разі: визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності; оголошення банкрутом; смерті; заміщення який помер його спадкоємцями; відмови від подальшої участі у договорі або розірвання договору на вимогу одного з учасників; виділу частки учасника на вимогу його кредитора.

В разі смерті учасника його права та обов`язки розподіляються між іншими учасниками (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору учасник, який помер, може бути замінений його спадкоємцями за одноголосною згодою всіх інших учасників. В разі відсутності згоди Учасників або бажання самого спадкоємця останньому виплачується грошова компенсація вкладу померлого учасника.

Відповідно до п.4.4 Договору вбачається, що в разі відмови учасника від подальшої участі у простому товаристві або розірвання договору на його вимогу цей учасник може відступити, продати свою частку іншому учаснику на власний розсуд. В разі відсутності такої волі частка учасника, який вибуває, розподіляється між іншими учасниками пропорційно їх часткам.

Встановлено, що 11.06.2014 року між СПДФО ОСОБА_11. та ОСОБА_6 складено акт приймання-передачі, за яким СПДФО ОСОБА_11. відмовляється від подальшої участі у вищевказаному договорі, у зв`язку з чим, передає свою частку, а також всі свої повноваження, правоустановчі документи ОСОБА_6 , а остання приймає повноваження, документи та 1/6 частки в спільній діяльності.

Крім того, як вже зазначалось, 18.08.2014 року ОСОБА_11. надано довіреність на ім`я свого сина ОСОБА_3 щодо саме цього об`єкту.

У подальшому, 07.04.2016 року ОСОБА_6 склала заяву про вихід з учасників договору про спільну діяльність від 10.11.2013 року за власним бажанням, яка 06.04.2017 року нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Панченко І.І., про що в реєстрі здійснено запис за № 297.

Також, 07.04.2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 складено акт приймання-передачі, за яким ОСОБА_6 за власним бажанням передає, а ОСОБА_1 приймає її частку та всі повноваження, права, а також документи, які необхідні для подальшого здійснення та завершення реконструкції (будівництва).

Проте, положення вказаного договору про спільну діяльність від 10.11.2013 року та складені на його підставі акти приймання-передачі від 11.06.2014 року між СПДФО ОСОБА_11 та ОСОБА_6 ., від 07.04.2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , а також заява від 06.04.2017 року суперечать нормам цивільного законодавства, а сам договір є припиненим з дня смерті ОСОБА_11. , в силу ст.1141 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства та зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно зі ст.316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії які не суперечать закону (ст. 319 ЦК). Право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно його позбавлений чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.1130 ЦК за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.1134 ЦК внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.1141 ЦК поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.367 ЦК майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім того, згідно з ч.ч.3, 4 ст.355 ЦК право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст.363 ЦК частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.334 ЦК право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Також відповідно до ч.ч.1, 3 ст.368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договорам або законом.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 369 ЦК).

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.372 ЦК майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з абз.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав на об`єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень у випадках, установлених законом, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

Відповідно до п.41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі-Порядок), для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну/часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Враховуючи документи, які було надано для проведення державної реєстрації, зазначений об`єкт повинен був бути зареєстровано саме за п.41 Порядку.

Відповідно п.2 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник.

Державний реєстратор не має функцій для перевірки факту справжньої дати будування об`єкту та керується тільки відомостями, що містяться у поданих йому документах, а також не має право піддавати сумніву чи дійсно об`єкт є новозбудованим, та не має прав надавати технічну оцінку об`єкту.

Тільки при проведенні державної реєстрації новозбудованого об`єкту, заявник подає для реєстрації державному реєстратору декларацію про готовність об`єкта та прийняття його в експлуатацію. В такому разі, державний реєстратор повинен зробити перевірку даних в Єдиному реєстрі документів за номером декларації. При проведенні перевірки даних в Єдиному реєстрі документів, декларація, яка надавалась заявником, була зареєстрована.

Керуючись п.3 ст.41 Порядку державний реєстратор на підставі наданих заявником відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Суд бере до уваги, що в технічній документації, а саме технічному паспорті, не було позначки, що вищезазначений об`єкт мав реконструкцію.

Відповідно до пп.2 п.4 ст.23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (преамбула даного Закону), а також Порядком вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна визначаються, зокрема, Законом України, Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Згідно зі ст.69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, договір про поділ має бути нотаріально посвідчений.

Таким чином, зазначення у договорі про спільну діяльність про належність ОСОБА_6 частки об`єкту реконструкції (будівництва), що перебуває у неї на праві спільної сумісної власності подружжя, суперечить вищевказаним нормам законодавства, як і розпорядження цим майном у подальшому шляхом відмови на користь ОСОБА_1 .

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи, що протягом часу дії договору про спільну діяльність будь - які заходи до реконструкції об`єкту не вчинено, то він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК), оскільки, після укладення даного правочину учасниками не здійснено жодної дії щодо проведення реконструкції (будівництва) спірного об`єкту нерухомості, а саме: оформлення проектної та іншої документації, дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) вищевказаного об`єкту, укладення угод щодо проведення підрядних робіт, введення його в експлуатацію тощо.

Вищевикладене підтверджується актами перевірок РВ ФДМУ по Харківській області від 10.09.2015 року №14 та від 20.12.2016 року №33, інформацією сектору містобудування та архітектури Вовчанської районної державної адміністрації від 14.03.2018 року №03-02-5302-17 та звітом про проведення технічного обстеження вищевказаного об`єкту від 23.03.2018 року.

При цьому, як умови договору від 10.11.2013 року, так і подальші дії учасників були лише спрямовані на відчуження об`єкту нерухомості, що є предметом договору, на користь ОСОБА_1 (акти приймання-передачі від 11.06.2014 року та від 07.04.2016 року, заява від 06.04.2017 року), які в подальшому стали підставою для оформлення ОСОБА_1 права приватної власності на вказаний об`єкт.

Крім того, договір про спільну діяльність від 10.11.2013 року порушує публічний порядок (ч.1 ст.228 ЦК), оскільки був спрямований на порушення конституційних прав ОСОБА_11. щодо власності на нерухоме майно (ст.ст.13, 41 Конституції України), його незаконного відчуження на користь ОСОБА_1 та, як наслідок, на незаконне заволодіння останнім шляхом оформлення 11.04.2017 року права приватної власності на нього, оскільки, як зазначалось вище, після смерті ОСОБА_11. (з ІНФОРМАЦІЯ_1 року) вищевказане майно підлягало поверненню у власність держави в особі РВ ФДМУ по Харківській області.

Однак у подальшому, а саме 11.04.2017 року ОСОБА_1 оформлено право приватної власності на вищевказаний об`єкт нерухомості, про що у Державному реєстрі прав на нерухоме майно вчинено запис на підставі рішення державного реєстратора Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової І.Ю. від 13.04.2017 року за № 34762753.

Зокрема, відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 . зареєстроване право приватної власності на вищевказаний об`єкт нерухомості як на громадський будинок літ.«А-2», загальною площею 1673,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

З матеріалів реєстраційної справи, на підставі якої у ОСОБА_1 виникло право власності на даний об`єкт, встановлено наступне.

Підставами для реєстрації права приватної власності на спірний нерухомий об`єкт за ОСОБА_1 слугували: договір №1 про спільну діяльність учасників по реконструкції (будівництву) об`єкта незавершеного будівництва, заява ОСОБА_6 від 06.04.2017 року про вихід з учасників договору №1, акт приймання-передачі від 11.06.2014 року, акт приймання-передачі від 07.04.2016 року, свідоцтво про смерть ОСОБА_11. , технічний паспорт на ім`я ОСОБА_1 на громадський будинок (нежитлова будівля літ.«А-2»), який виготовлений 08.07.2016 року ТОВ «Актуаль» та декларація про готовність до експлуатації об`єкта від 10.10.2016 року №ХК 143162840797.

Так, ОСОБА_1 , як замовником реконструкції вказаної нерухомості подано до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (надалі - Департамент) декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлової будівлі (база відпочинку), яку Департаментом 09.09.2016 року зареєстровано у відповідному реєстрі за №ХС 083162510821.

Відповідно до зареєстрованої декларації даний об`єкт реконструкції є об`єктом III категорії складності, загальна поверховість - 2 поверхи з підвалом, загальна площа будівлі відповідно до проектної документації складає 1673,1 м2, з яких основна площа - 1483,3 м2, допоміжна площа - 189,8 м2, будівельний об`єм -75870 м3.

Поряд з цим встановлено, що у вказаній декларації не зазначені відомості про оформлене в установленому законом порядку право власності або користування на земельну ділянку, на якій здійснюється реконструкція об`єкту, що не відповідає вимогам ч.4 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, відповідно до ч.4 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на час реєстрації Декларації) реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Тобто, право на виконання будівельних робіт (реконструкцію) без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій здійснюються відповідні роботи, можуть лише органи державної влади чи органи місцевого самоврядування.

Частиною 4 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на час реєстрації Декларації) визначено підстави повернення органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт замовникові для усунення виявлених недоліків, зокрема якщо у декларації не відображено інформації щодо документа, який підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою (крім випадків, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону).

Згідно з ч.7 цієї ж статті декларацію про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт; 2) отримання відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ч.2 ст.39-1 вказаного Закону у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.18,19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 (далі - Порядок №461), орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру, а у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог, орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Також, абз.7, 8, 9 п.22 Порядку №461 встановлено, що у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації, інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю. Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня, з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування. Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

Зі змісту наведених норм вбачається, що перевірка повноти даних, зазначених у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, полягає не тільки у з`ясуванні питання її належного оформлення та порядку подання, а й перевірки достовірності зазначених в ній відомостей.

Тобто, чинним законодавством на територіальні інспекції ДАБК покладений прямий обов`язок перевіряти повноту даних, зазначених у деклараціях, а в разі виявлення недоліків, - повертати такі декларації на доопрацювання.

Проте, Департаментом ДАБІ в області усупереч вищевказаним вимогам законодавства не вжито заходів щодо виявлених порушень та незаконно зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 09.09.2016 року № ХС 083162510821.

Також, встановлено, що ОСОБА_1 в подальшому отримано Декларацію про готовність спірного об`єкта до експлуатації, яку Департаментом 10.10.2016 року зареєстровано за № ХК 143162840797.

Відповідно до п.11 Декларації від 10.10.2016 року дозвільними документами є декларація про початок виконання будівельних робіт від 09.09.2016 року №ХК 083162510821.

У пункті 13 Декларації від 10.10.2016 року не зазначено інформацію про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою у разі реконструкції, реставрації або капітального ремонту будівель без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані.

Вказане є аналогічним порушенням ч.4 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що і під час реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 09.09.2016 року за № ХК 083162510821, тобто за відсутності правовстановлюючих документів на відповідну земельну ділянку.

Крім того, згідно з вказаною декларацією датами початку та завершення будівництва вказано вересень 2016 року, а також строк введення в експлуатацію - жовтень 2016 року.

Також, відповідно до п.14 декларації від 10.10.2016 року описано об`єкт та перелік встановленого інженерного обладнання об`єкта, а саме: несучі конструкції фундамент, стіни, перекриття тощо - залізобетонне; фасад - штукатурка; наявне холодне водопостачання, водовідведення, опалення (вид індивідуальних опалювальних установок Вайленд).

Проте, згідно з інформацією сектору містобудування та архітектури Вовчанської районної державної адміністрації від 14.03.2018 року № 03-02-5302-17 та звіту проведення технічного обстеження вищевказаного об`єкту від 23.03.2018 року будь-які будівельні роботи, у тому числі реконструкція на вищевказаному об`єкті нерухомості не проводились.

Так, на момент обстеження, будь-які загально-будівельні роботи з відновлення внутрішнього або зовнішнього опорядження будівлі не проводились тривалий час, мінімум 5-10 років. Власники або користувачі, в період з 2013 року і станом на день надання запиту не звертались до сектору містобудування та архітектури райдержадміністрації за одержанням містобудівних умов та обмежень щодо добудови, капітального ремонту або реконструкції об`єкта незавершеного будівництва «Клуб-їдальня на 360 місць» на базі відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_3

Також, у вказаному звіті зазначено, що на підставі поданих документів (технічний паспорт ТОВ «Актуаль» від 28.04.2016 року, інвентаризаційна справа №262/07/16-ТП) встановлено, що об`єкт був збудований у період 2016 року. Фактично об`єкт збудовано у другій половині XX століття, за функціональним призначенням «Клуб-їдальня на 360 місць». Конструктивна система будівлі - каркасна залізобетонна з зовнішніми стінами з цегли. Стіни - цегляні. Освітлення і підключення побутових приладів - не працює. Опалення - автономне (не працює). Системи водопроводу та водовідведення (каналізації) - відсутні. Інженерне обладнання - відсутнє. Рулонна покрівля пошкоджена і знаходиться в незадовільному стані зі ступенем зношеності 90%. На момент технічного огляду встановлено, що протягом декількох років жодних загально-будівельних робіт по консервації будівлі або будівельних робіт з проведення капітального ремонту, або будівельних робіт з реконструкції означеної будівлі - не виконувалося.

Таким чином, ані ОСОБА_1., ані іншими фізичними та (або) юридичними особами взагалі не проводились будь-які будівельні робот, у т.ч. реконструкція спірного об`єкту нерухомості, правовстановлюючі документи на земельні ділянку не оформлялись, містобудівні умови та обмеження не розроблялись та не затверджувались, у зв`язку з чим, інформація, яка міститься у декларації про початок виконання будівельних робіт від 09.09.2016 року № ХС 083162510821, та декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 10.10.2016 року №ХК 143162840797, не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області незаконно зареєстровано вищевказані декларації від 09.09.2016 року за № ХС 083162510821 та від 10.10.2016 року за № ХК 143162840797.

У зв`язку з цим, Чугуївською місцевою прокуратурою 15.03.2018 року направлено на адресу Департаменту ДАБІ в області лист № 03-02-5302-17 щодо вирішення питання щодо скасування зареєстрованої 10.10.2016 року декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності №ХК 143162840797.

За наслідками розгляду зазначеного листа Департаментом 16.04.2018 року направлено до місцевої прокуратури інформацію за № 1020-2468 про те, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю, а також про те, що скасування реєстрації декларації може відбуватись за рішенням суду, що набрало законної сили.

При цьому, Департаментом не вжито жодних заходів щодо перевірки достовірності даних, які зазначені у вищевказаних деклараціях та, відповідно, щодо скасування їх реєстрації.

Місцевою прокуратурою 07.06.2018 року направлено на адресу Департаменту повторний лист за № 03-02-5302-17 щодо перевірки достовірності даних, зазначених у вказаній декларації та у разі встановлення порушень скасування декларації.

Проте, Департаментом направлено 10.07.2018 року до місцевої прокуратури інформацію за №1020-4369 щодо відсутності можливості здійснення перевірки достовірності даних, зазначених у вказаній декларації.

Таким чином, до цього часу спеціально уповноваженим органом державного контролю (нагляду) у сфері містобудування проігноровано обґрунтоване звернення Відділу про порушення вимог містобудівного законодавства по АДРЕСА_3 (колишнє село Революційне), Вовчанського району, Харківської області та всупереч вимог п.п.4, 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року №698, не призначено позапланової перевірки з вказаних питань та не вжито передбачених законом заходів реагування щодо скасування декларації про початок будівельних робіт за вказаною адресою, а також декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що свідчить про бездіяльність Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Харківській області.

Крім того, декларація про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність об`єкта до експлуатації відносяться до документів дозвільного характеру, відтак дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, як встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації, що в даному випадку не було зроблено Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекцій Харківської області.

Таким чином, за умови наявності зареєстрованих декларацій про початок будівельних робіт і про готовність об`єкту до експлуатації, обставини виявлення в них недостовірних даних, які дозволяють кваліфікувати об`єкт як самочинне будівництво, є підставою для скасування реєстрації цих декларацій самою інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю або в судовому порядку.

Враховуючи наведене, вищевказані декларації зареєстровано незаконно та вони підлягають скасуванню.

З огляду не незаконність декларацій, прийняте на їх підставі рішення державного реєстратора про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на дану нерухомість за ОСОБА_1 від 13.04.2017 року за № 34762753 є також незаконним та підлягає скасуванню.

Стаття 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає державні органи, які здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності.

Однією з функцій управління у сфері містобудівної діяльності є контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації.

У даному випадку, у зв`язку із порушенням вимог містобудівного законодавства під час реєстрації декларації про початок будівельних робіт, що дає право на забудову вищевказаної земельної ділянки, порушено інтереси держави у сфері містобудування, шляхом надання дозволу на реконструкцію об`єкта незавершеного будівництва. Також, мало місце порушення вимог державних будівельних норм та правил під час реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Враховуюче викладене, як наслідок, незаконно зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомості державної власності, який має бути повернуто державі в особі РВ ФДМУ по Харківській області.

Відповідно до ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, цей документ вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного з огляду на його узаконення (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №804/1510/16 та від 02.10.2018 року у справі №465/1461/16-а).

Підсумовуючи комплекс національної системи регулювання підстав і порядку набуття зазначеного у позові права на новостворене нерухоме майно, проведенню реєстраційних дій слугувала та передувала активна участь у такому процесі держави в особі відповідних органів архітектурно-будівельного контролю, які спочатку надали дозвіл на будівництво, процес якого вони були уповноважені контролювати, а потім прийняли в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт.

3-я особа ОСОБА_1 . у своїх поясненнях зазначає, що взагалі не було перевірок під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Щодо представництва інтересів держави у суді прокурором суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009 року, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 року №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурором обґрунтовано підстави для представництва, порушення на його думку інтересів держави, визначено орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо спірних правовідносин, які суд визнає достатніми для звернення з позовом до суду.

Прокуратура звернулася до позивача з повідомленням, в якому зазначила, що оскаржувальні реєстраційні дії та рішення не відповідають нормам чинного законодавства України, що обумовлює необхідність звернення прокуратури з відповідним позовом.

Щодо звернення прокурора за захистом інтересів держави, то слід зазначити наступне.

Як визначено в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив про порушення відповідачами законодавства, а суд встановив, що прокурором визначено, в чому полягає на його думку порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, а також правильно вказаний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тому суд визнає про достатність підстав для представництва інтересів держави обґрунтованими.

У рішенні від 08.04.1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи значення поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі №924/1256/17.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі №587/430/15-ц вказано, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і у адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У випадку, коли держава вступає в адміністративні правовідносини, вона діє через свої органи як суб`єкт владних повноважень.

Поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до Господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому, у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

Крім того, саме лише посилання прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави в особі Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Харківській області, у зв`язку з недотриманням норм законодавства при укладенні спірних реєстраційних дій та рішень.

Відповідно до статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з статтею 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, дослідивши перелічені вище докази, надані прокурором на підтвердження позовних вимог, суд вважає їх достовірними та більш вірогідними, ніж надані відповідачем-2 та 3-ю особою на заперечення проти позову.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд встановлює сторону, з вини якої справу було доведено до суду. Отже, оскільки право власності на об`єкт зазначений в позові набуто в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур, відповідальність за такі процедури не може покладатися на відповідача-2 (державного реєстратора), який розраховував на їх належність та легітимність (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 916/1986/18).

Отже, суд, керуючись ст.129 ГПК України, судовий збір покладає на відповідача-1, у зв`язку з бездіяльністю якого справу доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція нежитлової будівлі (база відпочинку) за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровану 09.09.2016 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області за №ХС 083162510821.

Скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації "Реконструкція нежитлової будівлі (база відпочинку) за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровану 10.10.2016 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області за №ХК 143162840797.

Скасувати рішення державного реєстратора Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової І.Ю. від 13.04.2017 року № 34762753 про реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна № 1223980763216 за ОСОБА_1 .

Визнати за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 23148337) право власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: "Клуб-їдальня на 360 місць на базі відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2", який розташований по АДРЕСА_3

Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (адреса: 01133, м.Київ, бульвар Л.Українки, 26; код ЄДРПОУ 37471912) на користь прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 7684,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" грудня 2019 р.

Суддя К.В. Аріт