ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2019 р. Справа№ 910/5578/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Євсікова О.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Іванюта О.Д. за ордером від 12.12.2019;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від відповідача 3: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Двойневського Івана Васильовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 (повний текст складено 08.10.2019)

у справі №910/5578/19 (суддя Котков О.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця Двойневського Івана Васильовича

до 1. Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області

2. Одеського апеляційного господарського суду

3. Державної казначейської служби України

про стягнення 1 214 124,02 грн. матеріальної шкоди,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року фізична особа-підприємець Двойневський Іван Васильович (далі - позивач) звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом до Корабельного районного відділу Державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - відповідач 1), Одеського апеляційного господарського суду (далі - відповідач 2), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 3) про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України грошові кошти в розмірі 1 214 124,02 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у провадженні Господарського суду Херсонської області перебувала справа №923/161/18 за позовом позивача до ТОВ "Авалон ІНК" про стягнення боргу в сумі 1 133 950 грн., при розгляді якої було вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на майно і кошти відповідача в межах ціни позову. Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено, однак, постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення було скасовано і у зв`язку із цим були також скасовані заходи забезпечення позову. В подальшому Верховним Судом було скасовано постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення суду першої інстанції. Після пред`явлення наказів для примусового виконання було встановлено, що у боржника відсутні майно та кошти, у зв`язку із чим накази повернуті позивачу. Таким чином, внаслідок нездійснення відповідачем 1 своєчасних дій щодо виконання ухвали суду про забезпечення позову та прийняттям незаконного судового рішення відповідачем 2 втрачена можливість виконання рішення суду, що завдало позивачу шкоди в розмірі присудженої до стягнення суми боргу та судових витрат.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач 2 посилався на те, що у позовній заяві не заявлено позовних вимог до суду, який визначено в якості відповідача 2, що свідчить про те, що в даному випадку Одеський апеляційний господарський суд с неналежним відповідачем. Крім того, відповідач 2 зауважив, що належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24 вересня 2019 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, фізична особа-підприємець Двойневський Іван Васильович звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідач 1 неправомірно не здійснював дій щодо виконання ухвали про забезпечення позову та не наклав арешт на майно боржника; відповідач 2 прийняв незаконне судове рішення, у зв`язку із чим було закінчено виконавче провадження; на даний час стягнення заборгованості з ТОВ "Авалон ІНК" є неможливим, оскільки у нього відсутнє майно і кошти, отже, позивачу завдана шкода; між бездіяльністю відповідача 1, незаконним рішенням відповідача 2 та завданою позивачу шкодою існує прямий причинний зв`язок, оскільки якщо б відповідач 1 наклав арешт на майно боржника, а відповідач 2 не скасував рішення суду першої інстанції, за рахунок майна (товарів в обороті) було б можливо погасити заборгованість перед позивачем.

Відповідачем 2 був поданий відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, додержуючись доводів, які були викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідачі про розгляд справи повідомлені належним чином, представників у судове засідання не направили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у березні 2018 року Фізична особа-підприємець Двойневський Іван Васильович звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон ІНК" про стягнення 1133950,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.03.2018 у справі №923/161/18 вжито заходи забезпечення позову.

Накладено арешт на грошові кошти в касі та на поточних рахунках, а також на інше майно відповідача (боржника) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон ІНК", у тому числі продукти харчування та промисловості, алкогольні напої та тютюнові вироби (крім предметів, що швидко псуються), що знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 84, частина приміщень літера "А", площею 950 кв.м., в межах ціни позову (1 133 950 грн. 00 коп.) та сплаченого позивачем судового збору (17 009,25 грн. та 881,00 грн.), всього 1 151 840,25 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.04.2018 у справі №923/161/18 позов задоволено.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон ІНК" стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця Двойневського Івана Васильовича 1133950грн.00 коп. основного боргу, 17 890 грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору.

21.05.2018 головним державним виконавцем Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56428345 з примусового виконання ухвали Господарського суду Херсонської області від 30.03.2018 року.

24.05.2018 головним державним виконавцем Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області складено акт державного виконавця та винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 31.05.2018.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 у справі №923/161/18 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон ІНК" задоволено. Рішення Господарського суду Херсонської області від 24.04.2018 скасовано. У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Двойневського Івана Васильовича відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Двойневського Івана Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон ІНК" 25 513,89 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 31.07.2018 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою у справі від 30.03.2018.

15.09.2018 головним державним виконавцем Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, на підставі вказаної ухвали від 31.07.2018, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою також припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Постановою Верховного Суду від 25.10.2018 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018, а рішення Господарського суду Херсонської області від 24.04.2018 залишено в силі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон ІНК" на користь Фізичної особи-підприємця Двойневського Івана Васильовича судовий збір за розгляд касаційної скарги у сумі 34 018,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.12.2018 задоволено заяву ФОП Двойневського І.В. про поворот виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 року шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон ІНК" на користь Фізичної особи-підприємця Двойневського Івана Васильовича 28265 грн. 27 коп.

13.12.2018 головним державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57910542 з примусового виконання наказу Господарського суду Херсонської області від 05.12.2018 про стягнення 28265,27грн.

13.12.2018 головним державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57910634 з примусового виконання наказу Господарського суду Херсонської області від 23.05.2018 про стягнення 1133950,00 грн. основного боргу та 17890,25 грн. витрат по сплаті судового збору.

13.12.2018 головним державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57910716 з примусового виконання наказу Господарського суду Херсонської області від 19.11.2018 про стягнення 34018,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В акті від 18.12.2018 державним виконавцем при прибутті до торгового приміщення, який розташований за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 84, частина приміщень літери "А", площею 950 кв.м. (магазин "Малина") встановлено, що магазин зачинено, оскільки підприємницька діяльність у приміщенні вже не велась боржником.

01.04.2019 головним державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області в рамках виконавчих проваджень ВП №57910542, ВП №57910634, ВП №57910716 винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із відсутністю майна у боржника.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що в результаті бездіяльності посадових осіб Корабельного районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області щодо накладення арешту на майно боржника та прийняття незаконного рішення Одеським апеляційним господарським судом, позивачу завдано шкоду, яка становить 1 214 124,02 грн., у тому числі: 1133950,00 грн. заборгованість за рішенням боргу та 80 174,02 грн. - сплачені та відшкодовані боржнику судові витрати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач 2, як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у даній справі, за винятком випадків, коли суддя виступає як представник цієї установи, а не орган, що здійснює правосуддя. Щодо відповідача 1, то позивач не довів наявності у його діях повного складу цивільного правопорушення, яке було б підставою для покладення на державу обов`язку відшкодувати шкоду.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) також встановлено, що майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, у тому числі, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини, які виникли між сторонами у справі з приводу стягнення заявленої позивачем до стягнення суми, є позадоговірними, а тому до цих правовідносин застосовуються положення глави 82 Цивільного кодексу України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Дане положення Основного Закону України реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб`єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Суб`єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди наведено, зокрема, у статтях 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норми статей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст.ст. 1173, 1174 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду.

Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

За таких обставин саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Позивач, як у позовній заяві, так і у апеляційній скарзі посилається на те, що державний виконавець 24.05.2018 прибув до магазину "Малина", де здійснювало свою господарську діяльність ТОВ "Авалон ІНК" і де знаходилось майно, на яке можна було накласти арешт, але після спілкування з директором боржника відклав проведення виконавчих дій до 31.05.2018, однак, після цього жодних виконавчих дій не проводив, а 15.09.2018 закінчив виконавче провадження у зв`язку із скасуванням заходів забезпечення позову.

Позивач не оскаржував до суду бездіяльність державного виконавця, в порядку статті 343 Господарського процесуального кодексу України, обравши спосіб захисту, який полягає у пред`явленні позову про відшкодування шкоди за рахунок державного бюджету, що є його правом.

Згідно правових позицій Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Так, частиною 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 2, 4, 5 вказаної статті передбачено, що арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Однак, матеріали справи не містять доказів виконання державним виконавцем наведених приписів Закону України "Про виконавче провадження", отже, його бездіяльність суперечила наведеним нормам законодавства.

Специфіка відшкодування шкоди державним виконавцем стороні виконавчого провадження у деліктних правовідносинах, які можуть виникати у зв`язку з неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця, вчиненими в межах виконавчого провадження, полягає у необхідності доведення не лише неправомірної поведінки державного виконавця, а і факту завдання шкоди стягувачу, яка у даних правовідносинах може розумітись виключно як така безповоротна втрата майна, яка настає у разі об`єктивної неможливості відновлення прав стягувача шляхом застосування інших можливих способів - процесуальних механізмів відновлення прав особи, які передбачені законом.

Позивач стверджує, що матеріальної шкодою, завданою позивачу органом державної виконавчої служби є заборгованість в розмірі 1 133 950,00 грн., яка підлягає сплаті на користь позивача на підставі судового рішення Господарського суду Херсонської області у справі №923/161/18 та понесені судові витрати у розмірі 80 174,02 грн.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, для висновку про наявність безпосереднього причинного зв`язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання стягувачем присудженого судом.

При цьому, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.

Проте, позивачем не надано суду доказів, які б вказували саме на причинний зв`язок між бездіяльністю державного органу та завданням шкоди, а доводи позивача щодо наявності причинного зв`язку ґрунтуються виключно на припущеннях.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у боржника коштів/майна на суму 1 133 950,00 грн. станом на момент здійснення виконавчого провадження та відсутності інших осіб, які мають право на задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника.

Доводи позивача про те, що такими доказами є роздруківка "залишки по групам на дату 26.02.2018" з переліком та вартістю товарів, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки вказана роздруківка на має жодних належних ідентифікуючих ознак - ким вона складена, де знаходяться вказані "залишки", хто є їх власником тощо, отже, з неї неможливо встановити, що це товар саме ТОВ "Авалон ІНК". Крім цього, даний перелік складений 26.02.2018, однак, ухвала про забезпечення позову прийнята 30.03.2018, а для примусового виконання пред`явлена 21.05.2018.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини сторін, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача 1 та завдання цим шкоди позивачу, внаслідок чого за відсутності однієї із складових елементів цивільного правопорушення цивільно-правова відповідальність не настає, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо визнання в якості співвідповідача Одеського апеляційного господарського суду, то як вірно встановив суд першої інстанції, частиною 11 статті 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Аналогічну позицію висловлено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється насамперед за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до ЄСПЛ.

У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

За таких обставин належним відповідачем у цих спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі № 6-3139цс16, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.01.2018 року у справі № 61-1091св17, а також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 08.05.2018 року у справі № 14-90цс18 та від 21.11.2018 року у справі № 14-399 цс18.

Таким чином, є юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що Одеський апеляційний господарський суд як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у даній справі, за винятком випадків, коли суддя виступає як представник цієї установи, а не орган, що здійснює правосуддя.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Двойневського Івана Васильовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24 вересня 2019 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16.12.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

О.О. Євсіков