Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 207/1728/15-ц

провадження № 61-27685св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач-1 - прокуратура Дніпропетровської області,

представники відповідача-1: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

відповідач-2 - Державна казначейська служба України в особі Управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області,

представники відповідача-2: Терещенко Каріна Олександрівна, Богуш Павло Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М. від 29 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до прокуратури Дніпропетровської області, третя особа - Державна казначейська служба України (далі - ДКС України) в особі Управління ДКС України в Дніпропетровській області, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позовна заява мотивована тим, що 29 червня 2010 року прокуратурою м. Дніпродзержинська було порушено кримінальну справу № 44109022 за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Управління праці та соціального захисту населення Дніпродзержинської міської ради за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

З 29 червня 2010 року по 24 грудня 2014 року позивач перебувала під слідством та судом, у ході якого до нею застосовувався запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та накладено арешт на належну їй квартиру; 25 місяців (з січня 2011 року по січень 2013 року) вона була відсторонена від посади начальника Управління праці та соціального захисту населення Дніпродзержинської міської ради.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 грудня 2014 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, закрито на підставі частини другої статті 282 КПК України у зв`язку із відмовою державного обвинувача від підтримання обвинувачення, накладені арешт на майно (квартири) позивача і запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовані, роз`яснено позивачу про право на реабілітацію в порядку, передбаченому спеціальним законом.

Позивач вважає, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, тривалого знаходженням під слідством і судом, їй заподіяно майнову та моральну шкоду.

У вересні 2016 року позивач остаточно уточнивши позовні вимоги до прокуратури Дніпропетровської області, ДКС України в особі Управління ДКС України в Дніпропетровській області, на підставі статей 1167, 1173, 1176 ЦК України, Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ОСОБА_1 просила стягнути з Державного бюджету України на свою користь шляхом безспірного списання грошових коштів за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті, 98 448,89 грн завданої майнової шкоди у вигляді втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу; 71 050 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди за період перебування під слідством і судом за період з 29 червня 2010 року по 24 грудня 2014 року; 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди за період судової тяжби з 29 червня 2010 року по дату ухвалення судового рішення; 48 110 грн витрат на правову допомогу. Також просила зобов`язати прокуратуру Дніпропетровської області протягом одного місяця після набрання рішення суду законної сили за допомогою друкованого органу - газети «Событие сегодня» опублікувати публічну інформацію щодо її реабілітації та незаконність притягнення до кримінальної відповідальності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 01 листопада 2016 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у сумі 206 420,00 грн, із яких моральна шкода - 69 600,00 грн; заробіток за час відсторонення від посади - 100 020,00 грн; сума, сплачена у зв`язку з отриманням юридичної допомоги - 36 800,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею у цивільній справі витрати на правову допомогу у розмірі 463,20 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що права позивача були обмежені протягом тривалого часу внаслідок протиправного притягнення до кримінальної відповідальності, а тому наявні правові підстави для стягнення втраченого заробітку за період з 27 січня 2011 року по 31 січня 2013 року за вирахуванням суми отриманої у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, а також відшкодування моральної шкоди за перебування позивача 48 місяців під слідством у розмірі, визначеному з урахуванням мінімальної заробітної плати станом на час ухвалення судом рішення.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката, суд виходив із їх обґрунтованості та документального підтвердження.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання прокуратури Дніпропетровської області здійснити певну публікацію в газеті «Событие», суд виходив із того, що у статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», на підставі якого позивач звернулася до суду з указаним позовом, відсутня обрана позивачем форма реабілітації у вигляді зобов`язання органу, який здійснював досудове слідство, здійснити певну публікацію у засобах масової інформації.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області, ДКС України в особі Управління ДКС України в Дніпропетровській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вирішуючи питання про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення завданої шкоди з Державного бюджету України без урахування приписів Бюджетного кодексу України, Положення про Державну казначейську службу України та специфіку казначейського обслуговування бюджетних коштів, відповідно до яких саме ДКС України (Казначейство України) здійснює безспірне списання коштів з державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Узагальнені доводи касаційної скарги

ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не з'ясував всіх фактичних обставин справи; належної оцінки наданим доказам не надав; не врахував висновки, наведені в ухвалі апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2016 року про те, що повторного звернення особи до органу, визначеному у частині першій статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» та пункту 11 Положення про застосування вказаного Закону, для встановлення шкоди, чинними нормативними актами не передбачено.

Оскільки рішення апеляційного суду не оскаржується в частині вирішення позову про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із відстороненням позивача від посади і накладення арешту на майно та зобов`язання прокуратури здійснити певну публікацію у засобах масової інформації, то в цій частині не є предметом касаційного оскарження (частина перша статті 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу

Прокуратура Дніпропетровської області та Управління ДКС України в Дніпропетровській області подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення апеляційного суду, просять касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 207/1728/15-ц з Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 29 червня 2010 року прокуратурою м. Дніпродзержинська порушено кримінальну справу № 44109022 за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Управління праці та соціального захисту населення Дніпродзержинської міської ради за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

23 листопада 2010 року старшим слідчим прокуратури м. Дніпродзержинська Федченко В .В. Верещак Л .О. повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України і того ж дня обрано щодо неї міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

17 грудня 2010 року старшим слідчим прокуратури м. Дніпродзержинська Федченко В. В. у кримінальній справі № 44109022 прийнято постанову про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченої за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

17 грудня 2010 року старшим слідчим прокуратури м. Дніпродзержинська Федченко В. В. прийнято постанову про відсторонення позивача від посади начальника Управління праці та соціального захисту населення Дніпродзержинської міської ради.

28 грудня 2010 року міським головою на виконання постанови слідчого прийнято розпорядження № 144-р «ос» про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника Управління праці та соціального захисту населення Дніпродзержинської міської ради, з яким позивач ознайомилася в перший день виходу з лікарняного 27 січня 2011 року.

Досудове слідство у кримінальній справі призупинялось у зв`язку з хворобою ОСОБА_1 з 20 грудня 2010 року по 17 січня 2011 року.

17 січня 2011 року постановою старшого слідчого прокуратури Федченко В. В. на належні позивачу квартиру АДРЕСА_1 і квартиру АДРЕСА_2 накладено арешт.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 25 грудня 2013 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 повернуто прокуратурі м. Дніпродзержинська для проведення додаткового розслідування.

13 березня 2014 року апеляційний суд Дніпропетровської області за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_6 прийняв ухвалу про скасування постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 25 грудня 2013 року і направив матеріали кримінальної справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 24 грудня 2014 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, закрито на підставі частини другої статті 282 КПК України у зв`язку із відмовою державного обвинувача від підтримання обвинувачення, накладені арешт на майно (квартири) позивача і запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовані. Роз`яснено ОСОБА_1 про право на реабілітацію в порядку, передбаченому спеціальним законом.

ОСОБА_1 перебувала під слідством 48 місяців та 3 дні.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Частинами першою, п`ятою та шостою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня встановлено на рівні 1378 грн, з 01 травня - 1450 грн, з грудня - 1550 грн.

З урахуванням вище наведеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що у зв'язку із безпідставним перебуванням позивача під слідством та судом 48 місяців та 3 дні, остання має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди з розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі 1450 грн та втраченого заробітку за час відсторонення від посади.

Визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди та втраченого заробітку відповідає вимогам закону та не спростований відповідачами.

У той же час, відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив із того, що стягнення зазначених коштів із Державного бюджету України суперечить приписам Бюджетного кодексу України, Положенню про ДКС України та специфіку казначейського обслуговування бюджетних коштів, відповідно до яких саме ДКС України (Казначейство України) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

19 червня 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), у якій сформувала правовий висновок про те, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, законом не передбачено, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Тобто, у справі, яка переглядається, відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, а територіальний орган казначейства приймав участь у розгляді цієї справи, реалізуючи всі процесуальні права відповідача.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду в частині вирішення позову про відшкодування майнової та моральної шкоди є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду і залишає в цій частині в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року в частині відмови у позові про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у сумі 206 420,00 грн, із яких моральна шкода - 69 600,00 грн, заробіток за час відсторонення від посади - 100 020,00 грн, сума, сплачена у зв`язку з отриманням юридичної допомоги - 36 800,00 грн скасувати та залишити в цій частині в силі рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

В. П. Курило