open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

м.Київ

справа №813/3073/18

адміністративне провадження №К/9901/19867/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

позивача ОСОБА_1 .,

представника позивача Цимбали І.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року (судді: Онишкевич Т.В., Обрізко І.М., Іщук Л.П.) у справі №813/3073/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень і вимоги,

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) від 25 червня 2018 року:

№ 0234291307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 249 165,04 грн;

№ 0234301307, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 170 грн за неподання у встановлені законом строки податкової декларації з ПДФО (розрахунків);

№ 0234351307, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 510 грн за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів;

№ 0234311307, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 510 грн за подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності;

№ 0234331307, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 156 634,30 грн;

№ 0234341307, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 462 653,50 грн з ПДВ за непроведення протягом граничного строку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму 925 307 грн;

№ 0234321307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання із військового збору на загальну суму 86 745,58 грн;

№ 0249581307, яким на позивача накладено штраф у сумі 462653,50 грн з ПДВ за непроведення протягом граничного строку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму 925307,00 грн;

Окрім того, ФОП ОСОБА_1 просив визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДФС у Львівській області від 25 червня 2018 року: № 0234371307, яким на нього накладено штраф у розмірі 28 132,55 грн за донарахування органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, № 0234381307, яким до нього застосовано штраф у розмірі 170 грн за несвоєчасне подання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; вимогу ГУ ДФС у Львівській області від 25 червня 2018 року №0234361307, якою його зобов`язано сплатити борг (недоїмку) з єдиного внеску у сумі 190 817,94 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року у справі № 813/3073/18 позов було задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 25 червня 2018 року №0234291307, №0234301307, №0234351307, №0234331307, №0234341307, №0234321307, від 12 липня 2018 року № 0249581307, а також рішення ГУ ДФС у Львівській області від 25 червня 2018 року №0234371307 та вимогу ГУ ДФС у Львівській області від 25 червня 2018 року №0234361307. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог та ухвалено нове, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалось.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та залишити в силі рішення першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу, які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими та спростовуються документами первинної бухгалтерської документації, що повною мірою підтверджують правомірність формування витрат за період, що перевірявся. Крім того, наголошує, що вказані висновки були сформовані податковим органом без дослідження всіх первинних документів, які супроводжували спірні господарські операції. Також акцентує увагу суду на тому, що вимога про надання документів ні директором, ні уповноваженим представником не отримувалась. Підпис, який міститься на Акті про ненадання таких документів не може бути належним доказом наведених обставин, оскільки фактично у день складення відповідного Акту позивач перебував за кордоном, а тому не міг його підписати.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржуване рішення - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Додатково вказує на те, що копії, надані скаржником на обґрунтування неналежності Акту про ненадання документів як доказу, датовані хронологічно пізніше рішення суду апеляційної інстанції, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції під час розгляду даної справи.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ГУ ДФС у Львівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, укладення трудових відносин з працівниками за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено Акт № 1370/13-07/2897922370 від 31 травня 2018 року.

Не погоджуючись із такими висновками контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 15 червня 2018 року звернувся із запереченнями на вищеозначений акт перевірки, однак листом від 22 червня 2018 № 22661/10-13-01-13-07 ГУ ДФС у Львівській області підтвердило обґрунтованість висновків вказаного акту перевірки.

В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Львівській області були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.06.2018: № 0234291307, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання на суму 1249165,04 грн; № 0234301307, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 170 грн; № 0234351307, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 510 грн; № 0234311307, застосовано штрафну санкцію у розмірі 510 грн; № 0234331307, яким нараховано грошове зобов`язання на суму 1156634,3 грн; № 0234341307, яким нараховано суму штрафу у розмірі 462653, 50 грн; № 0234321307, яким нараховано грошове зобов`язання на суму 86745, 58 грн; № 0234371307, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 28132, 55 грн; рішення від 25.06.2018 року №0234381307, яким застосовано штраф у розмірі 170 грн; вимогу від 25.06.2018 року №0234361307, якою зобов`язано сплатити борг (недоїмку) на суму 190817, 94 грн; податкове повідомлення-рішення від 12.07.2018 року № 0249581307.

Вважаючи такі рішення контролюючого органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат, пов`язаних із господарською діяльністю, зроблені у ході проведеної перевірки без належного вивчення первинних бухгалтерських документів. Суд першої інстанції також дійшов висновку про відсутність у відповідача належних правових підстав для притягнення позивача до відповідальності за несвоєчасне подання податкової звітності та ненадання первинних документів для перевірки. Водночас, зазначив, що приймаючи податкове повідомлення-рішення від 25.06.2018 № 0234311307, а також рішення №0234381307 податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому правові підстави для визнання їх протиправними та скасування, - відсутні.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, підтримавши позицію контролюючого органу та вказав, що у відповідача були належні правові підстави для висновку про завищення позивачем витрат, пов`язаних із господарською діяльністю, з огляду на відсутність у ФОП ОСОБА_1 належних первинних бухгалтерських документів для підтвердження використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у повному обсязі у своїй господарській діяльності за період, що перевірявся. Аналізуючи наявність підстав до застосування штрафних санкцій за неподання (несвоєчасне) податкової позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подання податкової декларації з нульовими показниками, за умови ведення активної господарської діяльності не може вважатись виконанням вимог щодо подання податкової декларації за встановленою формою у визначені податковим законодавством строки, з огляду на що також дійшов висновку про помилковість задоволення судом першої інстанції позовної вимоги ФОП ОСОБА_1 в цій частині.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перегляду в касаційному порядку підлягають позові вимоги, які були переглянуті судом апеляційної інстанції та стали підставою до звернення позивача з даною касаційною скаргою.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами пункту 44.3. статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 44.6. статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідальність за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, визначена пунктом 121.1. статті 121 ПК України та передбачає накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно до пункту 46.1. статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 47.1. статті 47 ПК України встановлено, що відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть, зокрема, фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом (підпункт 47.1.2. пункту 4.7 статті 47 ПК).

Відповідно до пункту 49.2. статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Приписами пункту 50.1. статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 120.1. статті 129 ПК України передбачено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до пункту 167.1. статті 167 ПК України передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно із підпунктом 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до підпункту 177.4.5. пункту 177.4. ПК України не включаються до складу витрат підприємця, зокрема, витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем, а також документально не підтверджені витрати.

Згідно із положеннями пункту 177.10. статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Приписами пункту 198.5. статті 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, визначених цим пунктом.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Частиною 5 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень стало виявлення контролюючим органом у ході проведення документальної планової перевірки сукупності порушень, допущених позивачем, щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування податків та зборів, обліку доходів та витрат, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, а також порядку заповнення документів податкової звітності, у період, що перевірявся.

Оцінюючи рішення суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року № 0234301307, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 170 грн за порушення вимог підпункту «в» пункту 176.1. статті 176 ПК та пунктів 177.5., 177.11. статті 177 ПК, касаційний суд виходить з наступного.

Судами встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , перебуваючи на загальній системі оподаткування, 09 лютого 2017 року подав відповідному контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік № 9269945526 та розрахунок зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманого самозайнятою особою (Додаток Ф2)? з нульовими показниками.

21 серпня 2017 рок позивачем було подано уточнюючу податкову декларацією про майновий стан і доходи № 9271084680 та розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, якими задекларовано вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних із господарською діяльністю, на загальну суму 7 068 531,66 грн.

Вказані обставини учасниками справи не заперечуються.

Надаючи оцінку наведеним обставинам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що формальне виконання ФОП ОСОБА_1 вимог підпункту «в» пункту 176.1. статті 176 ПК та пунктів 177.5., 177.11. статті 177 ПК України щодо подання податкової декларації за встановленою формою у визначені строки шляхом декларування нульових показників діяльності за 2016 рік не можна вважати виконанням покладеного законом на позивача обов`язку подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларацій, звітності та інших документів, пов`язаних із обчисленням і сплатою податків та зборів. Подальше подання ФОП ОСОБА_1 , через більш? ніж шість місяців, уточненого розрахунку до вказаної податкової декларації, на переконання апеляційного суду, не можна вважати реалізацією ним передбаченого пунктом 50.1 статті 50 ПК України права, оскільки таке право передбачене для самостійного виправлення помилок, що містяться у раніше поданій податковій декларації.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає таку позицію обгрунтованою, оскільки подання податкової декларації з нульовими показниками при веденні позивачем активної господарської діяльності не може свідчити про декларування податкових зобов`язань у розумінні Закону. Такі показники не свідчать про помилку при декларуванні, з огляду на обсяг інформації, що зазначається при її заповненні. Нульове декларування, на переконання колегії суддів, стверджує про відсутність діяльності господарюючого суб`єкта, а тому висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав до визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року №0234301307 вважає законним і обґрунтованим.

Щодо рішення суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовної вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року № 0234351307, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 510 грн за порушення вимог пунктів 44.1., 44.3., 44.5., 44.6. статті 44 ПК України, суд касаційної інстанції враховує наступне.

В ході судового розгляду справи судами з`ясовано, що працівники ГУ ДФС у Львівській області у ході перевірки було пред`явлено позивачу вимогу «Про представлення документів» від 10 травня 2018 року № 16962/10/13-01-13-07-15, яка останнім виконана не була, наслідком чого стало складення акту про ненадання документів до перевірки від 18 травня 2018 року, а саме: податкових накладних, видаткових накладних про факт реалізації товарно-матеріальних цінностей кондитерських виробів та товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару.

Перевіряючи обґрунтованість висновку контролюючого органу про незабезпечення ФОП ОСОБА_1 зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, суд апеляційної інстанції врахував, що єдиним аргументом позивача з даного приводу є неналежність та недопустимість такої вимоги про надання документів та відповідного акту про ненадання документів як доказів, оскільки, за твердженням позивача, підпис на вимозі від 10 травня 2018 року №16962/10/13-01-13-07-15 від його імені виконаний невідомою особою, а у день складення відповідного Акту він перебував за кордоном, а тому фізично не міг його підписати. Однак, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цього позивач суду не надав.

При цьому, судом апеляційної інстанції було правильно зауважено, що ФОП ОСОБА_1 з приводу можливої підробки свого підпису на офіційному документі, а також з приводу зловживання посадовими особами ГУ ДФС у Львівській області своїми правами ні до керівництва Державної фіскальної служби України, ні до правоохоронних органів не звертався, а також не звертався до суду із клопотанням про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Більш того, ФОП ОСОБА_1 не було надано необхідних первинних документів ГУ ДФС ні у порядку, передбаченому пунктом 44.6. статті 44 ПК України, ні у порядку, визначеному у пункті 44.7. статті 44 ПК України.

Виходячи із наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у контролюючого органу були належні правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року № 0234351307, у зв`язку із виявленням відсутності первинних документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2018 року № 0234291307, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 не були надані ані до перевірки, ані в ході судового розгляду справи первинні документи, які б спростовували висновок контролюючого органу про завищення позивачем витрат, пов`язаних з виробництвом продукції на загальну суму 4 626 537,19 грн, у тому числі за 2016 рік на суму 1 844 192,82 грн, за 2017 рік на суму 2 782 344,37 грн. та протиправність донарахування ПДФО на загальну суму 832 776,69 грн, з яких за 2016 рік 331 954,71 грн та за 2017 рік 500 821,99 грн.

В свою чергу, нарахування контролюючим органом ФОП ОСОБА_2 вказаного грошового зобов`язання з ПДФО потягнуло за собою відповідні пропорційні нарахування також і за зобов`язаннями із ПДВ, ВЗ, та єдиного внеску на підставі податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2018 року №№0234291307, 0234331307, 0234341307, 0234321307, від 12 липня 2018 року №0249581307, рішення від 25 червня 2018 року № 0234371307, а також вимоги від 25 червня 2018 року №0234361307, що не заперечується учасниками справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що приймаючи вищеозначені рішення, контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на що правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Мотиви, якими позивач обґрунтовує вимоги касаційної скарги, по суті полягають у переоцінці доказів, на підставі яких суд апеляційної інстанції дійшов зазначених висновків, що суд касаційної інстанції в межах своїх повноважень, визначених частиною першою статті 341 КАС України, зробити не може.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є обґрунтованими, відповідає нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

М.М. Гімон

Повний текст постанови виготовлено 13 грудня 2019 року.

Джерело: ЄДРСР 86333443
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку