open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 580/863/17
Моніторити
emblem
Справа № 580/863/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /13.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /12.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /01.11.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /03.10.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /26.09.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /26.09.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /22.08.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /22.08.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /22.08.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Постанова /14.07.2017/ Лебединський районний суд Сумської області Постанова /14.07.2017/ Лебединський районний суд Сумської області Ухвала суду /15.06.2017/ Лебединський районний суд Сумської області Ухвала суду /02.06.2017/ Лебединський районний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2019 року

Київ

справа №580/863/17

адміністративне провадження №К/9901/17442/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 14 липня 2017 року (суддя - Бакланов Р.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Бондар В.О., судді: Кононенко З.О., Калиновський В.А.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Сільського голови Будильської сільської ради Шкурка Володимира Олексійовича

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Будильського сільського голови Будильської сільської ради Лебединського району Шкурка В.О. про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 19 квітня 2017 року звернувся до відповідача із заявою № 169, в якій зазначено чотири питання серед яких питання 1.1 і 2, а саме: назвати прізвища та посади всіх осіб Будильської сільської ради які розглядали питання 7 та 7,1 його заяви № 170 від 03.06.2016 та питання 2.4, 2.5, 2.6, 5.1, 5.2, 5.3, 12, 14 його заяви № 192 від 17.06.2016; просив повідомити чи є конфіденційною інформація про прізвища імена по - батькові фізичних осіб, які отримали у власність чи користування земельні ділянки на території Буддистської сільської ради та про площу цих земельних ділянок, в тому числі прізвища імена по - батькові громадян та площі земельних ділянок не витребуваних та не успадкованих паїв переданих Будильською сільською радою ТОВ «Будильське» і ПАТ «Лебідь» площею 41,3932 га і 221,909 га. У відповідь на його заяву відповідач написав листа № 02-20/473 від 13.05.2017, в якому не надав відповідь на питання 1.1 заяви - не назвав прізвища та посади всіх осіб Будильської сільської ради які розглядали питання 7 та 7,1 його заяви № 170 від 03.06.2016 та питань 2.4, 2.5, 2.6, 5.1, 5.2, 5.3, 12,14 моєї заяви № 192 від 17.06.2016; не надав відповідь на питання 2 його заяви, про те чи є конфіденційною формація про прізвища імена по батькові фізичних осіб, які отримали у власність чи користування земельні ділянки на території сільради та про площу цих земельних ділянок, в тому числі прізвища імена по - батькові громадян та площі земельних ділянок не витребуваних та не успадкованих паїв переданих сільській раді в оренду ТОВ «Будильське» та ПАТ «Лебідь» площею 41,3932 га і 221,909 га. Отже, суб`єкт оскарження не відповів на питання 1.1 і 2 заяви № 169, та обмежив його конституційні права, завадив реалізації його прав та інтересів, не виконав своїх службових обов`язків - не вирішив питання та не надав відповіді на зазначені питання як того вимагає закон, а тому порушив моє право на отримання обґрунтованої відповіді. Тому він просив визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача надати відповідь на п. 1.1. та 2 його заяви.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 14 липня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Шкурка Володимира Олексійовича щодо ненадання відповіді на питання 1.1. і 2 заяви ОСОБА_1 № 169 від 19 квітня 2017 року.

Стягнуто з Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме - витрати пов`язані з прибуттям до суду розмірі 144 грн. 97 коп.

Стягнуто з Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 640 грн. на користь Державної судової адміністрації України: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідачем був порушений строк розгляду звернення ОСОБА_1 , передбачений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Крім того, відповідь на зазначену заяву ОСОБА_1 (а.с.5), п.1.1 не містить обґрунтування, а п.2, п. 2.1 містить цитати Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних», «Про інформацію», а за таких обставин не відповідає вимогам ст.ст. 18,19 Закону України «Про звернення громадян». Проте, 15 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся на адресу відповідача з заявою №269 у якій зазначив, що не отримав належної відповіді на його заяву № 169 від 19 квітня 2017 року. Відповідачем 13 липня 2017 року за №02-20/733 була надана відповідь ОСОБА_1 на його заяви №169 від 19 квітня 2017 року та 15 червня 2017 року, яка є повною та відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян», а за таких обставин суди дійшли висновку, що відповідачем виконані позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання надати відповіді на питання 1.1 і 2 заяви № 169 від 19 квітня 2017 року. Також, суди вказали, що як вбачається з матеріалів справи, позивач був присутній у судових засіданнях 15 червня 2017 року та 14 липня 2017 року в приміщенні Лебединського районного суду Сумської області, що зафіксовано у журналах судового засідання. Таким чином, враховуючи час, необхідний позивачу для прибуття до суду, та участь у судовому засіданні, суд вважає, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області підлягає компенсація за відрив від звичайних занять у розмірі 137 гривень та за прибуття до суду в розмірі 7,96 грн. Стосовно вимог позивача про компенсацію добових витрат у зв`язку з участю у судових засіданнях по справі в розмірі 60 грн., суди вказали, що постановою Кабінету Міністрів від 27.04.2006 №590 "Про граничний розмір компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", на яку послався позивач, не передбачено компенсацію добових витрат у зв`язку з участю у судових засіданнях по адміністративній справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

30 жовтня 2016 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 14 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року в частині відмови у вимогах позивача про компенсацію добових витрат у зв`язку з участю у судових засіданнях по справі в розмірі 60 грн.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року в частині відмови у вимогах позивача про компенсацію добових витрат у зв`язку з участю у судових засіданнях по справі в розмірі 60 грн. та змінити постанову Лебединського районного суду Сумської області від 14 липня 2017 року в частині відмови у вимогах позивача про компенсацію добових витрат у зв`язку з участю у судових засіданнях по справі в розмірі 60 грн.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що за іншими його позовами Харківський апеляційний адміністративний суд компенсував йому добові витрати за відрив від звичайних занять. Посилаючись на приписи статті 91 КАС України (в редакції, що була чинна до 15.12.2017) та постанову Кабінету Міністрів України №98 від 02.02.2011 просив стягнути на його користь добові витрати в розмірі 60 грн.

Відповідачем до Суду не надані заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

19 квітня 2017 року позивач звернувся з заявою № 169 (а.с. 4) до Будильського сільського голови, в якій просив повідомити прізвища та посади всіх осіб Будильської сільської ради, які розглядали питання 7 та 7,1 його заяви № 170 від 03.06.2016 та питання 2.4,2.5,2.6,5.1, 5.2, 5.3,12,14 його заяви № 192 від 17.06.2016; просив повідомити чи є конфіденційною інформація про прізвища імена по батькові фізичних осіб, які отримали у власність чи користування земельні ділянки на території Буддистської сільської ради та про площу цих земельних ділянок, в тому числі прізвища імена по батькові громадян та площі земельних ділянок не витребуваних та не успадкованих паїв, переданих Будильською сільською радою ТОВ «Будильське» і ПАТ «Лебідь» площею 41,3932 га і 221,909 га.

13 травня 2017 року Будильський сільський голова Шкурко В .О. надав відповідь ОСОБА_1 на його заяву №169 від 19 квітня 2017 року (а.с.5). З вказаної відповіді встановлено, що відповідь на п.1.1 не містить обґрунтування, а п.2, 2.1 містить цитати Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про захист персональних даних», «Про інформацію».

15 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся на адресу відповідача з заявою №269, у якій зазначив, що не отримав належної відповіді на його заяву № 169 від 19 квітня 2017 року.

13 липня 2017 року Шкурко В.О. за №02-20/733 була надана відповідь ОСОБА_1 на його заяви №169 від 19 квітня 2017 року та від 15 червня 2017 року, яка є повною та відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян».

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" № 590 від 27 квітня 2006 року (далі - Постанова №590) компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові у зв`язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 р. складає 3200 грн.

Згідно з п.5 Постанови №590 компенсація витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 за № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» були затверджені суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів (далі - Постанова №98).

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд зазначає, що державою були затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом адміністративних справ, а саме, за втрачений заробіток; за відрив від звичайних занять; на виплату винагороди спеціалістам, перекладачам; та/або компенсація понесених витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла; пов`язаних з проведенням судової експертизи; пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (Постанова №590).

Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій правильно зроблено висновок про наявність підстав для компенсації позивачу витрат за відрив від звичайних занять, а також пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту (в межах наданих доказів їх понесення).

Суд звертає увагу на те, що позивач не оскаржує спірні рішення судів попередніх інстанцій в частині розрахунку суми стягнення на його користь вказаних витрат, а лише зазначає, що судами не взято до уваги те, що на його користь підлягають додатковому стягненню добові витрати в сумі 60 грн.

Разом з тим, суди дійшли правильного висновку про те, що постановою Кабінету Міністрів від 27.04.2006 №590 "Про граничний розмір компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" не передбачено компенсацію добових витрат у зв`язку з участю у судових засіданнях по адміністративній справі.

При цьому, дія Постанови №98, на яку позивач посилається в касаційній скарзі, розповсюджується лише на державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, до переліку яких позивач не належить.

Оцінюючи доводи касаційної скарги в межах її вимог, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи наведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343-345, 349-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 14 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н.В. Шевцова

Джерело: ЄДРСР 86333213
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку