ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2019 року

Київ

справа №826/5945/16

адміністративне провадження №К/9901/2234/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/5945/16

за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про визнання протиправним та скасування запису, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року, постановлене у складі головуючого судді Скочок Т.О., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Файдюка В.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - ПАТ "Дельта Банк", в якому просила визнати протиправним та скасувати запис в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 7438012) про зміну умов обтяження нерухомого майна (квартири) іпотекою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вчинений 17 листопада 2012 року в 19:35:20 приватним нотаріусом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що спірний запис вчинено з порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), а саме: приватний нотаріус, як державний реєстратор, здійснив реєстрацію зміни іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк» поза межами наданих йому законом повноважень. Також при здійсненні реєстраційної дії приватний нотаріус залишив поза увагою обставину недотримання іпотекодержателем вимог ч. 5 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» щодо обов`язку письмового повідомлення боржника про відступлення прав за іпотечним договором і прав вимоги за кредитним договором. Крім того, на думку позивача, документом, що підтверджує перехід речового права на нерухоме майно у спірній ситуації має бути додатковий договір або додаткова угода про внесення змін до договору іпотеки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди встановили, що між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір №2619/0608/71-042 від 23.06.2008, згідно предмету якого Банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 72900 доларів США на строк по 23.06.2038 включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.

З метою забезпечення виконання основного зобов`язання за договором №2619/0608/71-042 від 23.06.2008, між ВАТ «Сведбанк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (іпотекодавцем) був укладений іпотечний договір від 23.06.2008 №2619/0608/71-042-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №1116. Зокрема, п. 2 цього іпотечного договору від 23.06.2008 визначено, що на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне першому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру під номером АДРЕСА_1 . При цьому, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В. 23.06.2008 за реєстром за №1111 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 23.06.2008.

23.06.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В. накладено заборону на нерухоме майно (квартиру), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 7437815), що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вказаного об`єкта нерухомого майна.

В подальшому, 25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» (який є правонаступником ВАТ «Сведбанк»), як продавцем, та ПАТ «Дельта Банк», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовам якого продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну. При цьому, за змістом визначення «права вимоги», що наведене у п. 1.1 цього договору, такі означають всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, які наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, окрім права продавця на договірне списання коштів з рахунків позичальників, відкритих у продавця, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, зо договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов`язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Відповідно до умов вказаного договору купівлі-продажу прав вимоги та згідно додатку 1 до цього договору, ПАТ «Сведбанк» продало (відступило) права вимоги та передало їх, а ПАТ «Дельта Банк» набуло права вимоги до боржників по кредитних договорах, у тому числі й по договору №2619/0608/71-042 від 23.06.2008.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрований ва реєстрі за №№ 1306, 1307

17.11.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С., на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» і ПАТ «Дельта Банк» прийнято рішення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснено заміну іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк» шляхом заміни іпотекодержателя нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що до Державного реєстру іпотек були внесені відповідні зміни.

Вважаючи зазначені дії щодо внесення приватним нотаріусом до Державного реєстру іпотек відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна (квартири) протиправними, позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що прийняття рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснення заміни іпотекодержателя з ПАТ "Сведбанк" на ПАТ "Дельта Банк", здійснено на підставі чинного законодавства України з урахуванням часу укладення договору купівлі-продажу права вимоги та з урахування Тимчасового порядку Державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 №410, а тому правові підстави для визнання протиправним та скасування такого запису в Державному реєстрі іпотек - відсутні.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач оскаржила їх у касаційному порядку. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити .

У поданому відзиві Головне територіальне управління юстиції у м. Києві просить відмовити в задоволенні скарги, а судові рішення - залишити без змін.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.

Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

У цій справі спірні правовідносини виникли стосовно встановлення правомірності рішення приватного нотаріуса щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснено заміну іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк», тобто існує спір між банком та фізичною особою.

Відносини, пов`язані з виконанням договору іпотеки та державною реєстрацією обтяжень, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України "Про іпотеку", Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

За приписами частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Предметна підсудність, юрисдикція цивільних прав передбачена у частині першій статті 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС України.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року - скасувати.

Провадження у адміністративній справі №826/5945/16 - закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду