ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

м.Київ

справа №461/4740/17

провадження №К/9901/31724/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Львівської міської ради

на постанову Галицького районного суду м. Львова від 28.09.2017 (суддя Лялюк Є.Д.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 (головуючий суддя Яворський І.О., Кухтей Р.В., Нос С.П.)

у справі № 461/4740/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради

про скасування рішень, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У липні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовною заявою до Львівської міської ради, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позовних вимог, просив суд визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 08.06.2017 №2122 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 02.03.2017 №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» в частині п.1, і визнати протиправним та скасувати розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19.07.2017 №320 та залучити до участі у справі Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що ухвалюючи оскаржені рішення Львівська міська рада діяла поза способом, встановленим законом, та не дотрималася вимог чинних нормативно-правових актів.

3. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 28.09.2017 у справі № 461/4740/17 позов задоволено, визнано протиправною і скасовано ухвалу Львівської міської ради від 08.06.2017 №2122 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 02.03.2017 №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» в частині п.1, а саме щодо вилученням з Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Франківському районі м. Львова, належної Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 тимчасової споруди, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано протиправним та скасовано розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19.07.2017 №320.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 у справі №461/4740/17 постанову Галицького районного суду м. Львова від 28.09.2017 у справі №461/4740/17 залишено без змін.

5. Львівська міська рада з вищевказаними судовими рішеннями не погодилася, тому звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 28.09.2017 і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 у справі №461/4740/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

6. Ухвалою Верховного Суду від 04.04.2017 колегією суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т.О., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П. відкрито касаційне провадження у справі.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду головуючого судді Анцупової Т.О., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В.

7. До Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від позивача, в якому він просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення залишити без змін.

ІІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Львівської міської ради від 18.12.2008 №2311 до «Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста» була включена належна ОСОБА_1 огли тимчасова споруда, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1. 9 . 09.11.2009 ОСОБА_1 уклав із Львівською міською радою договір оренди відповідної земельної ділянки для обслуговування згаданої тимчасової споруди. Згідно з ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 №4527 (п.203 Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Франківському районі м. Львова Додатку 2Р-3) відомості про споруду були внесені до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд. Додатковими угодами від 01.03.2011, 27.04.2012, 01.08.2014, 07.10.2015 термін дії договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , 117 продовжувався кінцевим терміном до 30.12.2016.

10. 22.10.2015 позивачем отримано паспорт прив`язки тимчасової споруди, що включає Схему розміщення споруди та ескізи фасадів. Термін дії паспорта встановлено також до 30.12.2016.

11. Листом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 15.07.2016 №2403-вих-3526 повідомлено позивача про звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 щодо розірвання договору оренди землі.

12. Ухвалою Львівської міської ради від 02.03.2017 №1568 (п.268 Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Франківському районі м.Львова Додатку 1) продовжено термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах позивача до 31.05.2018.

13. 08.06.2017 Львівською міською радою прийнято ухвалу №2122 «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», якою належна Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 огли тимчасова споруда вилучена із Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Франківському районі м.Львова. Підставою для такого рішення вказано порушення вимог Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові.

14. Розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19.07.2017 №320 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » зобов`язано ОСОБА_1 огли демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду на

АДРЕСА_1. 15 . Позивач не погодився з ухвалою Львівської міської ради від 08.06.2017 №2122 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 02.03.2017 №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» в частині п.1, і розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19.07.2017 №320, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

16. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції керувались тим, що Порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові», затверджений ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 (далі - Порядок) не надає повноважень Львівській міській раді на вилучення тимчасових споруд із переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, тому Львівська міська рада діяла в порушення ст. 19 Конституції України, оскільки вчинено дії та прийнято рішення у спосіб, що не передбачений Конституцією, Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

17. Суди першої та апеляційної інстанції вважали протиправним розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19.07.2017 №320 з посиланням на те, що таке розпорядження винесене на підставі оскаржуваної ухвали Львівської міської ради від 08.06.2017 №2122 і визнання протиправною та скасування в судовому порядку згаданої ухвали тягне за собою й визнання протиправним та скасування розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19.07.2017 №320, оскільки право позивача на розміщення такої тимчасової споруди підлягає відновленню і підстави для її демонтажу відсутні.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

18. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що обстеженням з фотофіксацією виявлено значні відхилення від наданого паспорту прив`язки тимчасових споруд, термін дії паспорту прив`язки перевищив термін дії дозвільних документів. Тому скаржник вважає, що були наявні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

19. У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на безпідставність доводів касаційної скарги в частині порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 огли вимог паспорту прив`язки.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

21. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом Регламенту Львівської міської ради на пленарних засіданнях рада може приймати нормативні та інші акти у формі, зокрема, ухвали - рішення ради, прийнятого у межах її компетенції для досягнення певної цілі, що спричинює певні юридичні наслідки.

Отже, ухвали Львівської міської ради є рішеннями у розумінні ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

22. Ключовими правовими питаннями при розгляді цієї справи є з`ясування чи могла Львівська міська рада вносити зміни до свого попереднього рішення з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), а також чи були повноваження у Львівської міської ради на прийняття ухвали від 02.03.2017 року №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова».

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Львівською міською радою прийнято ухвалу №2122 «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 року №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», якою належна позивачу тимчасова споруда вилучена із Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Франківському районі м. Львова.

24. При цьому, в матеріалах справи відсутня та судами не досліджувалася ухвала Львівської міської ради від 02.03.2017 №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова».

25. Верховний Суд зазначає, що без дослідження змісту ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 №1568 неможливо встановити чи були правові підстави для скасування Львівською міською радою положень цієї ухвали.

26. Крім цього, Верховний Суд наголошує, що за встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, позивач, починаючи з 22.10.2015, користувався тимчасовою спорудою на підставі паспорта прив`язки, виданого Управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради. Дія паспорта прив`язки закінчилася 30.12.2016.

У Положенні про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові визначено порядок подальшого розміщення тимчасової споруди для продовження підприємницької діяльності.

27. Так, суди попередніх інстанцій не дослідили чи дотримався позивач вимог вказаного положення для продовження йому терміну розміщення тимчасової споруди, а також чи мала повноваження Львівська міська рада на прийняття ухвали про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова, враховуючи закінчення строку дії паспорта прив`язки.

28. Суд касаційної інстанції, відповідно до положень ч. 2 ст. 341 КАС України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. Пунктом 1 ч. 2 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

30. Під час нового розгляду суд першої інстанції має достеменно з`ясувати зміст ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» на предмет можливості її скасування відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009, а також наявності у Львівської міської ради повноважень щодо прийняття ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова».

31. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції повністю з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 28.09.2017 і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2018 у справі №461/4740/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя І.В. Желєзний