ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

м.Київ

справа №815/3742/16

провадження №К/9901/35186/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 (суддя Марин П.П.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 (головуючий суддя Потапчук В.О., судді Семенюк Г.В., Шеметенко Л.П.)

у справі № 815/3742/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ"

до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області

про визнання протиправним та скасування припису, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Інспекції з питань захисту прав споживачів (правонаступником якої є Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області), в якому просило суд визнати протиправним і скасувати припис відповідача до акту перевірки від 12.07.2016 №2.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу за результатами позапланової перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, оформленої актом від 12.07.2016 № 2, на підставі яких складений оскаржуваний припис, не ґрунтуються на приписах законодавства та не відповідають фактичним обставинам.

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі №815/3742/16 позов задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано припис Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 12.07.2016 №2.

4. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 у справі №815/3742/16 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 залишено без змін.

5. Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області з вищезазначеними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 у справі №815/3742/16 скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

У зв`язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України матеріали справи передано до Верховного Суду та розподілено на колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т.О., суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду головуючого судді Анцупової Т.О., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В.

7. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між філією "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" Tовариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води від 30.03.2011 № 29159.

9. Актом Комунального підприємства "Сервісний центр" від 25.03.2011 №251108, який підписано Ніковим Р.Д. без зауважень, зафіксовано встановлення 25.03.2011 за адресою: АДРЕСА_1 засобів обліку води КВ-15 №382431 (для холодної води) та КВ-15 №384685 (для гарячої води) із зазначенням необхідності провести повірку засобів обліку у 1 кв. 2015 року.

10. Повірку засобів обліку зроблено 15.06.2016 згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт "Повірка водо лічильників приладом "Пролив-М10" СПД ОСОБА_2 , складеного 15.06.2016.

11. У зв`язку з тим, що строк повірки засобів обліку сплив у 1 кв. 2015 року та повірені прилади обліку вчасно не були, філією "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" Tовариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" було прийнято рішення за період з 01.03.2016 по 15.06.2016 не враховувати показники засобів обліку та нарахувати за послуги водопостачання та водовідведення ОСОБА_1 з наведеного часу розраховано за нормами водоспоживання.

12. Між філією "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" Tовариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" та громадянином ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг постачання та водовідведення від 18.02.2016 № 273516.

13. Не погоджуючись із нарахованими до сплати сум за водопостачання, ОСОБА_3 01.03.2016 звернувся до Абонвідділу Київського району філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" із заявою від 29.02.2016 про роз`яснення правильності нарахування оплати за січень 2016 року та проханням розібратись у ситуації, яка склалась з його розрахунками.

14. На підставі звернення громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , згідно з наказом на проведення перевірки від 30.06.2016 №34 та направлення від 30.06.2016 №6, у період з 30.06.2016 по 12.07.2016 спеціалістами Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області проведено позапланову перевірку філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" Tовариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів.

15. За результатами перевірки співробітниками інспекції складено акт від 12.07.2016 №2 з додатками, яким встановлено порушення позивачем абз. 1 ч.4 ст.4, абз.1 ч.4 ст.17, ч.1 ст.19, п.5 ч.1 ст.21 Закону України "Про захист прав споживачів", ч.4 ст.17 Закону України "Про метрологію і метрологічну діяльність", ч.2 п.10, пп.6 п.29, пп.4 п.32, ч.5 п.15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, п.7 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 №474, п.6 ч.2 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та, на підставі встановлених порушень відповідно до розділу ІV акта, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області видано припис від 12.07.2016 №2, яким: 1) зобов`язано позивача провести корегування нарахувань за послуги з централізованого холодного водопостачання, які були виставлені споживачу ОСОБА_1 за нормами споживання у період з 01.03.2016 по 15.06.2016, з урахуванням вимог ч.2 п.10 Правил, а саме з урахуванням показників приладів обліку води та 2) зобов`язано забезпечити виконання умов договору від 18.02.2016 №273516 та розглянути звернення споживача від 29.02.2016 (вх.№949/кв06).

16. Не погоджуючись з вищевказаним приписом, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

17. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області не мало законних підстав застосовувати до суб`єкта господарювання припис про усунення порушень.

18. Щодо вимог скарги ОСОБА_1 , суди вважали, що спірний засіб обліку води є власністю споживача, а витрати на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) такого засобу обліку не включені до складу тарифів на послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення, встановлених для "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" Tовариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС", тому витрати за періодичну повірку покладаються на споживача, що спростовує висновки Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, викладені у приписі від 12.07.2016 №2.

19. Суди попередніх інстанцій щодо скарги ОСОБА_3 зазначили, що йому було надано відповідь на заяву, а тому вимога про її повторне надання в оскаржуваному приписі є безпідставною.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

20. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.

Відповідач зазначає, що суди не з`ясували того, що позивачем не виконані зобов`язання щодо контролю установлених міжповіркових інтервалів та своєчасності проведення періодичної повірки засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якого використовуються для здійснення розрахунків за спожиту воду), що є власністю фізичних осіб, чим порушено право споживачів на перевірку міри продукції, що придбається.

21. На думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанції не вірно вказано, що ОСОБА_3 було надано відповідь згідно з вимогами законодавства, оскільки на звернення споживача до начальника абонентського відділу Київського району філії позивача від 29.02.2016 (від 01.03.2016 вх.№949/кв06) у порушення умов п.4.2.4. договору від 18.02.2016 №273516 заявникові відповідь не надана. Начальником абонентського відділу Київського району на вимогу від 30.06.2016 пояснення не надані.

22. У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на те, що доводи касаційної скарги співпадають з доводами апеляційної скарги та були перевірені судом апеляційної інстанції.

23. Позивач звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що, як вбачається з пояснень позивача від 05.07.2016 №2623-04/566, заяв від споживача у письмовому вигляді, заявок до кол-центру з приводу опломбування приладу холодної води не надходило.

Тобто в поясненнях вказано, що від ОСОБА_3 не надходило заяв саме з приводу опломбування приладу обліку холодної води, а не взагалі будь-яких заяв від споживача.

При цьому на заяву ОСОБА_3 від 29.02.2016 (від 01.03.2016 вх.№949/кв06) було надано відповідь листом від 13.04.2016 №949/кв06исх.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

25. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

26. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Згідно з вимогами ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю та безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) та виробниками, виконавцями, продавцями різних форм власності, а також встановлює права споживачів.

Відповідно до ч.3 ст.5 вказаного закону, захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, місцеві державні адміністрації, органи та установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

27. Спеціально уповноваженим центральним органом у сфері захисту прав споживачів є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та її територіальні органи.

Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів вищого рівня та їй підпорядковане.

Відповідно до вимог пп.1 п.7 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, затверджене наказом Держпродспоживслужби від 25.02.2016 - на Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області відповідно до покладених на нього завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) дотримання законодавства про захисту прав споживачів перевіряє у суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та послуг.

У своїй діяльності Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держпродспоживслужби, дорученнями Голови Держпродспоживслужби та його заступників, актами місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

З метою організації своєї діяльності Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області відповідно до вимог пп.4 п.13 Положення, організовує розгляд звернень громадян з питань, що належать до її компетенції, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг.

28. За вимогами п.4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров`я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.7 ч.1 зазначеної статті у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України «Про електронну комерцію») - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

29. Порядком проведення перевірок у суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов`язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженим Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07 березня 2012 року №310 визначено механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (надалі - Держспоживінспекція України) та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб`єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства (надалі - суб`єкти господарювання), крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим.

Цей Порядок розроблений відповідно до вимог Законів України "Про захист прав споживачів", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 3.6 порядку встановлено, що на підставі акта, який складено за результатами проведення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, яка проводила перевірку, дається керівнику суб`єкта господарювання припис про усунення порушень.

Припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи до суб`єкта господарювання щодо усунення порушень законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій до суб`єкта господарювання.

Заходи в приписі керівнику суб`єкта господарювання, спрямовані на забезпечення суб`єктом господарювання належних умов своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів і документів, повинні бути сформульовані конкретно і в стислій формі.

30. Правова позиція позивача полягає в тому, що підставою для нарахування заборгованості споживачам стало несвоєчасне проведення періодичної повірки засобу обліку холодної води. На думку позивача, витрати з періодичної повірки, обслуговування і ремонту водолічильників несуть споживачі.

Суд відзначає, що надання оцінки правомірності припису Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області потребує системного аналізу правовідносин щодо обов`язку здійснювати повірку засобів обліку води відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

31. Положеннями ч. 4 ст.17 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність" врегульовано, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

32. Відповідно до абз.2 п.10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі за текстом Правила), справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абз. 5 п. 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. У разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця.

Пунктами 9, 30, 32 Правил передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.

Згідно з пп.6 п.29 Правил, споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку. Відповідно до пп.4 п.32 Правил, виконавець зобов`язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

33. Верховний Суд у постанові від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зробив висновок про те, що підприємства, які надають послуги з водопостачання повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води за рахунок включення цих робіт до тарифу на водопостачання.

34. Відповідно до умов п.3.5.6 договорів про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, підведення гарячої води, укладених між позивачем та споживачами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , споживач має право на періодичну повірку, обслуговування і ремонт (в тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) квартирних приладів обліку.

Однак, друге речення п.3.4.5 відповідних договорів містить обов`язок споживача проводити періодичну повірку квартирних приладів, при тому, що відповідно до пп.6 п.29 Правил надання послуг споживач лише має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку, а контролювати встановлені міжповірочні інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж, відповідно вказаних Правил, зобов`язаний виконавець.

35. У цьому випадку в договорах про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, підведення гарячої води включені права та обов`язки сторін, які не передбачені нормами чинного законодавства, покладають додатковий тягар на споживачів.

36. Верховний Суд вважає, що, враховуючи викладені норми, обов`язок проведення періодичної повірки та відповідальність за своєчасність її проведення покладається виключно на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

37. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» є монополістом з водопостачання та водовідведення в м. Одесі, то його дії, пов`язані з обмеженням або припиненням водопостачання та водовідведення, суперечать Закону України «Про природні монополії».

Відповідно до вимог п.4, п.7 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за: виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров`я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України «Про електронну комерцію») - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

38. З огляду на те, що в діях позивача міститься склад порушення, визначений диспозиціями п.4 та п.7 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», суб`єктом владних повноважень правомірно винесено припис.

39. У порушення наведених процесуальних норм суди не встановили реального змісту спірних правовідносин і дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог.

40. У відповідності до п.3 ч.1 ст.349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

41. Частинами 1 та 3 ст.351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

42. Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 у справі №815/3742/16 - скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя І.В. Желєзний