Справа № 712/9998/19

Провадження № 2/712/2245/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольги Вікторівни, АТ «Райффайзен Банк Аваль», тертя особа: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Дмитро Миколайович про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольги Вікторівни, АТ «Райффайзен Банк Аваль», тертя особа: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Дмитро Миколайович про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, посилаючись на те, що 08 серпня 2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 354411/3705/1601-6, відповідно до якого АППБ «Аваль» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 10000 доларів США зі сплатою 13% річних, з кінцевим терміном повернення до 07.08.2013 року з умовами кредитування по програмі «Споживчі цілі під заставу нерухомого майна».

В заставу банку споживачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надали свій будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору іпотеки № 354411/3705/1601-6і від 08.08.2006 року.

В забезпечення належного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, було укладено договір поруки №354411/3705/1601-6п від 08.08.2006 року, згідно якого ОСОБА_2 виступив поручителем ОСОБА_1 і взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням позичальника ОСОБА_1 , що виникають з умов кредитного Договору в повному обсязі.

08.08.2006 року між позичальником та банком була укладена додаткова угода № 1, відповідно до якої сторони дійшли згоди доповнити розділ 5 кредитного договору пунктом 5.6. наступного змісту: «В разі звільнення з АППБ «Аваль» позичальник зобов`язується достроково здійснити повернення кредиту, нарахованих відсотків та інших платежів, що визначені цим кредитним договором, або протягом 10 днів з дати звільнення переоформити весь залишок боргу на загальних підставах під діючу на той час процентну ставку за кредитом згідно тарифів банку».

14.03.2009 року, начебто, між сторонами була укладена додаткова угода № 2. Яка з невідомих причин не вступила в дію після підписання її сторонами і членам сім`ї ОСОБА_4 стало відомо про цю угоду лише через 6 років після її укладання в 2015 році. З укладанням даної додаткової угоди, сторони, начебто, домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору, згідно яких процентна ставка за користування кредиту змінювалась з 13% річних на 14% річних.

12.05.2009 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звільнив ОСОБА_1 з роботи, а 30.04.2014 року відомості про злочин прокуратурою м. Черкаси були внесені в ЄДР за відповідним номером і досудове слідство на даний час триває.

09.06.2009 року кредит було реструктуризовано згідно додаткової угоди № 3 до кредитного договору № 354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року.

З укладанням даної додаткової угоди сторони домовились збільшити строк користування кредитом на 68 місяців (остаточна дата погашення встановлена 07.04.2019 року) тимчасово на строк з 09.06.2009 року по 08.06.2010 року встановити процентну ставку у розмірі 11% річних, а після 08 червня 2010 року проценти за кредитом розраховуються на підставі процентної ставки, передбаченої пунктом 1.4 кредитного договору.

Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що процентна ставка за користування кредитом складає 13,0 (тринадцять) відсотків річних.

Сторони погодились, що з 09 червня 2009 року погашення заборгованості за кредитним договором здійснюватиметься позичальником шляхом здійснення щомісячних ауїтетних платежів (щомісячний рівними частинами платіж, який включає в себе погашення частини заборгованості за кредитом та процентів) відповідно до Графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором.

У зв`язку з чим, графік погашення кредиту та сплати інших платежів було викладено в нових редакціях двох абсолютно різних додатках № 1 до додаткової угоди № 3 від 09.06.2009 року до кредитного договору 354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року графіком оплати щомісячної заборгованості, які є невід`ємною частиною кредитного договору. В один із цих двох графіків була внесена недостовірна інформація по сумі залишку по кредиту на день реструктуризації кредиту, на основі якої було зроблено розрахунок по щомісячним виплатам.

А також 09.06.2009 року сторонами було підписано додаток № 2 до додаткової угоди № 3 від 09.06.2009 року до кредитного договору 354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року про сукупну вартість кредиту.

Після 09.06.2009 року, дня реструктуризації кредиту, жодних інших документів між сторонами не укладалось.

Тривалий час після реструктуризації кредиту виконання зобов`язань виконувалось в чіткій відповідності до одного із двох графіків погашення заборгованості, який є одним із двох абсолютного різних додатків № 1 від 09.06.2009 року з щомісячним ануїтетним платежем в сумі 84,02 долари США.

Потім кредитор незаконно, без жодних попереджень, в односторонньому порядку порушив умови дійсного графіку погашення кредиту від 09.06.2009 року, піднявши розмір щомісячного ануїтетного платежу приблизно на 8 відсотків.

Тобто , фактично платежі почали здійснюватися уже за якимось третім неіснуючим графіком погашення заборгованості по кредиту. Цей третій графік споживач ОСОБА_5 ніколи не бачила і ніколи не підписувала. Внаслідок чого виникла різниця по оплаті між дійсним графіком від 09.06.2009 року, який банк самостійно нарахував споживачу для виконання, а споживач зобов`язалась його виконувати, та неіснуючим графіком в сумі 369,73 долари США.

Ці 369,73 долари США є надмірно сплаченою позичальником загальною сумою ніж передбачено вищезазначеним додатком № 1 від 09.06.2009 року до зазначеного кредитного договору, тобто переплатою. Ця переплата складає майже чотири з половиною ануїтети платежі, які ОСОБА_1 повинна була сплачувати, відповідно до дійсного графіку погашення кредиту від 09.06.2009 року.

Не дивлячись на те, що ОСОБА_1 сумлінно здійснювала щомісячні платежі по кредиту, що в позичальника - ОСОБА_1 , фактично, утворилася переплата майже чотири з половиною ануїтети платежі згідно з одним із графіків погашення кредиту (додаток № 1 від 09.06.2009 року), і не було жодної простроченої заборгованості на кінець лютого 2015 року, в березні 2015 року ОСОБА_1 перетелефонували з банку та повідомили, що в позичальника не переплата по кредиту, а навпаки, заборгованість по кредиту за чотири місяці. Банк не надав жодних усних пояснень позичальнику звідки взялась така заборгованість.

В зв`язку з тим, що реакції від банку не було, рахунки по кредиту та відсоткам по ньому були заблоковані, а щомісячний платіж за березень 2015 року залишався несплаченим. Позичальник - ОСОБА_1 вирішила сплачувати щомісячні платежі по кредиту обхідним шляхом - через транзитний рахунок (р/р 29095134).

Позичальник ОСОБА_1 , починаючи з листопада 2015 року, взагалі, не сплачувала щомісячні платежі по кредиту лише тому, що не мала можливості здійснити ці платежі через протизаконні дії Банку. Банк незаконно відмовляє в прийнятті коштів на погашення кредиту та відсотків по ньому.

08 жовтня 2015 року щодо ряду злочинних дій банку при виконанні ним умов кредитного договору № 354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року позичальником ОСОБА_6 подано до правоохоронних органів заяву про злочин, відомості якої внесені до ЄРДР за № 12015251010001504 від 29.12.2015 року. На даний час досудове слідство триває.

Соснівським районним судом м. Черкаси було розглянуто цивільну справу №712/4289/16-ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року та зустрічною позовною заявою від 04.07.2016 року до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа без самостійних вимог на стороні позивачів ОСОБА_3 про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та додаткових угод до нього, договору іпотеки недійсними, визнання договору поруки припиненим та недійсним, припинення застави, застосування наслідків недійсності правочину, відшкодування моральної шкоди, стягнення штрафу та пені.

Рішенням вищезазначеного суду від 22 червня 2017 року первісний та зустрічний позови було задоволено частково. А саме: суд визнав недійсною додаткову угоду № 2 від 14.03.2009 року до кредитного договору № 354411/3705/1601-6 від 8 серпня 2006 року, укладену між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» за ОСОБА_1 .

Суд виніс рішення про стягнення із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року, що утворилась станом на 17 лютого 2017 року, а саме: тіло кредиту 3034,42 долари США, заборгованість за процентами 579,30 доларів США, пеню – 855,95 доларів CША, а всього 4469,67 доларів США.

В іншій частині первісного та зустрічного позовів відмовив.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ,. зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судові втрати у розмірі 1805 грн. 50 коп. тобто по 902 гри. 75 коп. з кожного.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в дохід держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Своїм рішенням від 27 вересня 2017 року суд апеляційної інстанції їх апеляційну скаргу від 30 червня 2017 року задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 червня 2017 року у даній справі змінив, скасувавши його в частині стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року, що утворилась станом на 17 лютого 2017 року, а саме: тіло кредиту – 3034,42 долари США, заборгованість за процентами - 579,30 доларів США, пеню – 855,95 доларів США, а всього – 4469,67 доларів США та в частині стягнення судових витрат.

Ухвалив в цих частинах нове рішення.

Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» в позиві до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року суд апеляційної інстанції відмовив. А також стягнув з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь держави судовий збір в розмірі 1219 грн. 80 коп. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

15 жовтня 2017 року вони звернулися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою

До сих пір справа знаходиться на розгляді в Верховному Суді і станом на теперішній час жодного рішення по ній не винесено. Підтвердженням даному факту є скан-копія офіційного сайту Судової влади України від 28.07.2019 року щодо стадій розгляду судових справ.

АТ «Райффайзен Банк Аваль» в протизаконний спосіб вирішив подвійно стягнути заборгованість по кредитному договору № 354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року тому, окрім звернення до суду, в квітні 2019 року звернувся ще й до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольги Вікторівни про примусове стягнення, надуманих банком сум кредитної заборгованості, за рахунок коштів, отриманих від реалізації житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві часткової приватної власності ОСОБА_7 .. ОСОБА_8 . та ОСОБА_2

20 квітня 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольга Вікторівна вчинила наступні виконавчі написи на іпотечному договору:

Виконавчий напис № 450, яким передбачено, в рахунок забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року, звернути стягнення на житловий будинок з прибудовами № 7 (літ. А-І), вбиральня (літ. Б), лінія кухня (літ. В), сарай (в), погріб (літ. Г), гараж (літі Д), літня кухня (літ. В), сарай (літ. Ж), сарай (літ. З), огорожа (№1-3), водоколонка (№ 5), замощення (І), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 на праві часткової приватної власності, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна, задовольнити вимоги «Райффайзен Банк Аваль» станом на 19.02.2019 року за період з 08.08.2006 по 19.02.2019 у розмірі: 3034,42 дол. США (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 82493,48 грн.) - сума за кредитом, 1718,70 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 46724,43 грн.) – відсотки, 188649,31 грн. пеня, а всього на загальну суму 4753,12 дол. США та 188649,31 грн.

Виконавчий напис № 451, яким передбачено, в рахунок забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року, звернути стягнення на житловий будинок з прибудовами № 7 (літ. А-І), вбиральня (літ. Б), лінія кухня (літ. В), сарай (в), погріб (літ. Г), гараж (літі Д), літня кухня (літ. В), сарай (літ. Ж), сарай (літ. З), огорожа (№1-3), водоколонка (№ 5), замощення (І), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві часткової приватної власності, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна, задовольнити вимоги «Райффайзен Банк Аваль» станом на 19.02.2019 року за період з 08.08.2006 по 19.02.2019 у розмірі: 3034,42 дол. США (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 82493,48 грн.) - сума за кредитом, 1718,70 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 46724,43 грн.) – відсотки, 188649,31 грн. пеня, а всього на загальну суму 4753,12 дол. США та 188649,31 грн.

Виконавчий напис № 452, яким передбачено, в рахунок забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року, звернути стягнення на житловий будинок з прибудовами № 7 (літ. А-І), вбиральня (літ. Б), лінія кухня (літ. В), сарай (в), погріб (літ. Г), гараж (літі Д), літня кухня (літ. В), сарай (літ. Ж), сарай (літ. З), огорожа (№1-3), водоколонка (№ 5), замощення (І), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 на праві часткової приватної власності, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна, задовольнити вимоги «Райффайзен Банк Аваль» станом на 19.02.2019 року за період з 08.08.2006 по 19.02.2019 у розмірі: 3034,42 дол. США (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 82493,48 грн.) - сума за кредитом, 1718,70 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 46724,43 грн.) – відсотки, 188649,31 грн. пеня, а всього на загальну суму 4753,12 дол. США та 188649,31 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Дмитром Миколайовичем, були відкриті наступні виконавчі провадження: за № 59600295 від 22.07.2019 року па підставі виконавчого напису № 450 від 20.04.2019 року щодо ОСОБА_3 ; за № 59599696 від 19.07.2019 року на підставі виконавчого напису № 451 від 20.04.2019 року щодо ОСОБА_1 ; за № 59600772 від 22.07.2019 року на підставі виконавчого напису № 452 від 20.04.2019 року щодо ОСОБА_2 .

Ознайомившись в матеріалами виконавчого провадження № 59600295 від 22.07.2019 року та № 5599696 від 19.07.2019 року позивачі вважають, що виконавчі написи № 450, № 451 та № 452 від 20 квітня 2019 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і як наслідок, неправомірні провадження щодо виконання вказаних виконавчих написів про звернення стягнення па предмет іпотеки, який належний позивачам на праві власності.

Звертають увагу суду нате, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольга Вікторівна була введена відповідачем - Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в оману стосовно фактичних обставин по зазначеному кредитному договору, відсутності безспірності заборгованості та законності документів наданих банком так як по вказаним питанням банк надав нотаріусу завідомо неправдиву інформацію, а саме:

банк приховав від нотаріуса, той факт, що позивачі ніколи не порушували умов кредитного договору і не мали наміру порушувати в майбутньому.

Свої обов`язки по кредиту і позичальник і поручитель виконували сумлінно і вчасно та в більшому розмірі, ані ж передбачено графіком погашення кредитної заборгованості.

Кредитна заборгованість, яка виникла по зазначеному кредиту була створена одноосібно, штучно та навмисно банком через його відмову приймати запропоновану позичальником і поручителем сплату кредиту. В відповідності до чинного законодавства така заборгованість вважається заборгованістю кредитора.

Даний факт визнав апеляційний суд Черкаської області. Тому своїм рішенням від 27 вересня 2017 року у справі № 22-ц/793/1599 повністю відмовив АТ «Райффайзен Банк Аваль» - в задоволенні позову та стягнення коштів з позивачів як по тілу кредиту, так і по відсоткам, так і по пені.

Банк приховав від нотаріуса наявність зазначеного судового рішення. Рішення набрало законної сили ще 27.06.2017 року. Законна сила рішення апеляційної інстанції не скасована, а лише призупинена на прохання банку, до вирішення спору судом касаційної інстанції.

Банк на даний час здійснює подвійте стягнення з відповідачів, як в судовому порядку, так і позасудовому порядку через нотаріуса. Подвійне стягнення заборгованості є протизаконним.

Банк приховав від нотаріуса той факт, що по даному кредитному договору між сторонами триває багаторічний судовий спір і на даний час він не закінчений. На теперішній час в судовому порядку оскаржується, як дійсність самого кредитного договору так і інших документів, пов`язаних з цим договором. І при законному вирішенні судового спору, AT «Райффайзен Банк Аваль» повинен буде сплатити позивачам значні кошти, а не, навпаки.

Вищесказане повністю спростовує безспірність заборгованості, а отже виконавчі написи вчинено з порушенням закону.

З огляду на зміст виконавчих написів № 450, № 451 та № 452 від 20.04.2019 року, то для винесення цих написів банк надав приватному нотаріусу Шевченко О.В. незаконний документ про зміну відсоткової ставки, який визнаний судом недійсним ще в 2017 році.

Соснівський районний суд у цивільній справі № 712/4289/16-ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 04.07.2016 року до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа без самостійних вимог на стороні позивачів - ОСОБА_9 про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та додаткових угод до нього, договору іпотеки недійсними, визнання договору поруки припиненим та недійсним, припинення застави, застосування наслідків недійсності правочину, відшкодування моральної шкоди, стягнення штрафу та пені, визнав недійсною додаткову угоду № 2 від 14.03.2009 року до кредитного договору № 354411/3705/1601-6 від 8 серпня 2006 року, укладену між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Банк погодився з недійсністю вищезазначеної угоди і в апеляційному порядку її не оскаржував. Але до сих пір що недійсну додаткову угоду № 2 від 14.03.2009 року застосовує протизанно.

Винесення нотаріусом виконавчих написів № 450, № 451 та № 452 від 20.04.2019 року на підставі недійсних документів (додаткової угоди № 2 від 14.03.2009 року) - є незаконним і не підлягає до виконання.

Розрахунок боргу, здійснений банком щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. Тим більше, що зазначений розрахунок здійснений на підставі незаконної додаткової угоди № 2 від 14.03.2009 року і є заборгованістю кредитора, а не позичальника та поручителя.

Тому , позивачі Зубрило до заборгованості на яку претендує банк жодного відношення не мають. Ця заборгованість є заборгованістю виключно кредитора - ПAT «Райффайзен Банк Аваль».

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив норму закону.

Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено відповідачем - банком одноособово без урахування думки та позиції позивачів та всупереч рішенню суду апеляційної інстанції від 27.09.2017 року та не відповідає дійсний сумі заборгованості.

Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог банку до позивачів.

Відповідно до вищезазначених виконавчих написів, стягнення здійснюється за період з 08.08.2006 року по 19.02.2019 року.

Вважають , що стягнення заборгованості приватним нотаріусом за 13 років суперечить не лише чинному законодавству а й здоровому глузду.

Відповідно до умов кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 повинна була внести, а кредитор прийняти, чергові платежі по кредиту до 15 листопада 2015 року.

А банк із заявою про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки звернувся лише в квітні 2019 року, тобто після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги.

Отже , вважають виконавчі написи вчинено із грубим порушенням порядку вчинення нотаріальних дій, і банком пропущено строк, на протязі якого він міг звернутися із заявою про вчинення оскаржуваних виконавчих написів, якби була заборгованість безспірною.

Позивачі вважають, що є достатні правові підстави вражати виконавчі написи № 450, № 451 та № 452 від 20 квітня 2019 року, вчинені приватники нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В. щодо звернення стягнення перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору № 354411/3705/1601-6 від 8 серпня 2006 року, звернути стягнення на житловий будинок з прибудовами № 7 (літ. А-І), вбиральня (літ. Б), лінія кухня (літ. В), сарай (в), погріб (літ. Г), гараж (літі Д), літня кухня (літ. В), сарай (літ. Ж), сарай (літ. З), огорожа (№1-3), водоколонка (№ 5), замощення (І), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві часткової приватної власності, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна, задовольнити вимоги «Райффайзен Банк Аваль» станом на 19.02.2019 року за період з 08.08.2006 по 19.02.2019 у розмірі: 3034,42 дол. США (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 82493,48 грн.) - сума за кредитом, 1718,70 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 46724,43 грн.) – відсотки, 188649,31 грн. пеня, а всього на загальну суму 4753,12 дол. США та 188649,31 грн., вчиненими незаконно та з порушенням вимог законодавства та такими, що не підлягають виконанню.

А також, вважають, що надання банком приватному нотаріусу завідомо неправдивої інформації, приховування фактів наявності спору, подвійне стягнення заборгованості з позивачів, надання недійсних документів нотаріусу для винесення виконавчого напису - злочинними діяннями, направленими на протизаконне позбавлення житла позивачів.

Просять визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 450 від 20.04.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгою Вікторівною, яким передбачено, в рахунок забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року, звернути стягнення на житловий будинок з прибудовами № 7 (літ. А-І), вбиральня (літ. Б), літня кухня (літ. В), сарай (в), погріб (літ. Г), гараж (літ. Д), літня кухня (літ. Е), сарай (літ. Ж), сарай (літ. З), огорожа (№ 1-3), водо колонка (№ 5), замощення (І), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 на праві часткової приватної власності, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна, задовольнити вимоги АТ «Райффайзен банк Аваль» станом на 19.02.2019 року за період з 08.08.2006 по 19.02.2019 у розмірі: 3034,42 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 82493,48 грн.) – сума за кредитом, 1718,70 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 46724,43 грн.) – відсотки, 188649,31 грн. – пеня, а всього на загальну суму 4753,12 дол. США та 188649,31 грн.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 451 від 20.04.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгою Вікторівною, яким передбачено, в рахунок забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року, звернути стягнення на житловий будинок з прибудовами № 7 (літ. А-І), вбиральня (літ. Б), літня кухня (літ. В), сарай (в), погріб (літ. Г), гараж (літ. Д), літня кухня (літ. Е), сарай (літ. Ж), сарай (літ. З), огорожа (№ 1-3), водо колонка (№ 5), замощення (І), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві часткової приватної власності, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна, задовольнити вимоги АТ «Райффайзен банк Аваль» станом на 19.02.2019 року за період з 08.08.2006 по 19.02..2019 у розмірі: 3034,42 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 82493,48 грн.) – сума за кредитом, 1718,70 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 46724,43 грн.) – відсотки, 188649,31 грн. – пеня, а всього на загальну суму 4753,12 дол. США та 188649,31 грн.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 452 від 20.04.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгою Вікторівною, яким передбачено, в рахунок забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року, звернути стягнення на житловий будинок з прибудовами № 7 (літ. А-І), вбиральня (літ. Б), літня кухня (літ. В), сарай (в), погріб (літ. Г), гараж (літ. Д), літня кухня (літ. Е), сарай (літ. Ж), сарай (літ. З), огорожа (№ 1-3), водо колонка (№ 5), замощення (І), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 на праві часткової приватної власності, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна, задовольнити вимоги АТ «Райффайзен банк Аваль» станом на 19.02.2019 року за період з 08.08.2006 по 19.02.2019 у розмірі: 3034,42 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 82493,48 грн.) – сума за кредитом, 1718,70 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 46724,43 грн.) – відсотки, 188649,31 грн. – пеня, а всього на загальну суму 4753,12 дол. США та 188649,31 грн.

Судові витрати покласти на відповідачів.

05.08.2019 року позивачами скерована заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просять судові витрати покласти на відповідачів та стягнути з них на їх користь сплачений ними судовий збір та комісію за сплату судового збору.

В судовому засіданні позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» в судове засідання не з`явився, скерував до суду заяву про розгляд справи без участі представника банку.

31.08.2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» скеровано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що AT «Райффайзен Банк Аваль» не погоджується із позовними вимогами у їх повному обсязі, вважає їх такими, що не відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини, які визнаються відповідачем AT «Райффайзен Банк Аваль» визнає і стверджує про наступні фактичні обставини, закладені у тому числі у позовній заяві: укладання кредитного договору № 354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року із ОСОБА_1 ; укладання додаткової угоди № 1 від 08.08.2006 року до кредитного договору; укладання додаткової угоди № 2 від 14.03.2009 року до кредитного договору; укладання додаткової угоди № 3 від 09.06.2009 року до кредитного договору;

укладання договору поруки № 354411/3705/1601-6п від 08.08.2006 року із ОСОБА_2 ; укладання договору іпотеки № 354411/3705/1601-6і від 08.08.2006 року із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; укладання договору про зміни і доповнення від 09.06.2009 року до договору іпотеки.

Позивачі зазначають, що додаткова угода № 2 до кредитного договору була укладена «начебто», з невідомих причин не вступила в дію після підписання сторонами і членам сім`ї Зубрило стало відомо про укладання цієї додаткової угоди лише через 6 років після її укладання, у 2015 року.

AT «Райффайзен Банк Аваль» із таким викладом та оцінкою обставин не погоджується, зважаємо за необхідне зазначити наступне: додаткова угода № 3 укладена між AT «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 . Із додатковою угодою № 3 ознайомлені в день її укладання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , вони також надали свою згоду на укладання додаткової угоди № 3; додаткова угода № 3 укладена як волевиявлення сторін, за їх обопільною згодою, додаткова угода не являється недійсною або нікчемною; твердження про те, що угода не вступила в дію, безпідставне. Так, пунктом 6 додаткової угоди № 3 визначено, що вона є укладеною з моменту її підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Як вбачається безпосередньо із тексту додаткової угоди, вона підписана сторонами і скріплена печаткою кредитора; «члени сім`ї Зубрило» - досить - таки невизначений термін, конкретних фізичних осіб, які були учасниками кредитних правовідносин за даним кредитом і договорами забезпечення, а також як сторони справи - позивачі, цей термін не визначає; твердження про те, що про укладання додаткової угоди № 3 стало відомо у 2015 р., також не обґрунтовується належними доказами, і спростовується тим фактом, що додаткова угода підписана безпосередньо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 Анною, після підписів виконані відповідні дати - «09 червня 2009 року»; у нижній частині сторінки 2 позовної заяви всі три позивачі зазначили, що кредит був реструкатуризований згідно додаткової угоди № 3, таким чином визнаючи факт укладання угоди, погодження її укладання, набрання чинності угодою; станом на 29.07.2019 року (подання позовної заяви до суду) не існує судових рішень, які набрали чинності, про визнання недійсними кредитного договору або будь-якої із додаткових угод; відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2017 р., виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 27.09.2017 р. зупинене до закінчення касаційного провадження. Станом на 23.08.2019 р. касаційне провадження у даній справі не закінчене, тому відсутні рішення судові рішення за правовідносинами, які витікають із зазначеного кредитного договору та договорів забезпечення.

Позивачі стверджують, що 12.05.2009 року AT «Райффайзен Банк Аваль» незаконно і злочинно звільнив ОСОБА_1 із роботи, а 30.04.2014 року відомості про злочин прокуратурою м. Черкаси були внесені в ЄДР за відповідним номером і досудове слідство на даний час триває.

Зазначена у тексті позовної заяви інформація не відноситься до суті і предмету позову; позовна заява у даній частині не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України щодо предмету спору та його обґрунтування, змісту позовної заяви та інших вимог зазначеної норми закону.

На 3 - 6 сторінках позивачі описують про спір, який виник щодо повноти сплати платежів за кредитом, неможливість урегулювання спору в позасудовому порядку, про звернення банку до суду з позовом про стягнення боргу за кредитом, подання зустрічного позову, суть і зміст рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.06.2017 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 27.09.2017 року, своє відношення до зазначених судових рішень у вигляді погодження або непогодження з судовими рішеннями у їх різних частинах. Також приведена інформація про оскарження даних рішень сторонами до касаційної інстанції, дається оцінка ухвалі суду касаційної інстанції.

AT «Райффайзен Банк Аваль» вважає за необхідне у цій частині знову висловити свою позицію: зазначена у тексті позовної заяви інформація не відноситься до суті і предмету позову (щодо виконавчих листів нотаріуса); позовна заява у даній частині не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України щодо предмета спору та його обґрунтування, змісту позовної заяви та інших вимог зазначеної норми закону; відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2017 року, виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 27.09.2017 року зупинене до закінчення касаційного провадження. Станом на 23.08.2019 року касаційне провадження у даній справі не закінчене, тому відсутні рішення судові рішення за правовідносинами, які витікають із зазначеного кредитного договору та договорів забезпечення.

У позовній заяві (сторінка 7) позивачі стверджують, що AT «Райффайзен Банк Аваль» у протизаконний спосіб вирішив подвійно стягнути заборгованість по кредитному договору, так звернувся до приватного нотаріуса Шевченко О.В., яка вчинила виконавчі написи.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 07.02.2014 р., зазначив наступне: «9. Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред`явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена».

На момент вчинення виконавчих написів - 20.04.2019 року, за кредитом ОСОБА_1 обліковувалася заборгованість як за тілом кредиту, так і за відсотками, також була нарахована пеня, про що зазначено безпосередньо у виконавчих написах.

Таким чином, звернення банку як кредитора до нотаріуса із заявою про вчинення і виконавчого напису, вчинення нотаріусом нотаріальних написів - відповідає вимогам чинного законодавства, що також витікає із приведеної вище правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У позовній заяві позивачі стверджують про порушення нотаріусом вимог ст. 88 Закону країни «Про нотаріат» про те, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

AT «Райффайзен Банк Аваль» вважає такі твердження необґрунтованими. Позивачі безпідставно вважають, що безспірність повинна існувати у відношеннях між сторонами кредитора і позичальника.

Банк вважає «безспірність» як відсутність підстав для спору або для оскарження виконавчого напису у випадку, коли він вчинений відповідно до вимог законодавства. Так, 29.06.1999 року Кабінет Міністрів України постановою № 1172 затвердив Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Пунктом 1-1 Переліку визначено наступне: 1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

Таким чином, зазначений перелік документів є підставою для вчинення виконавчого напису для стягнення боргу у безспірному порядку.

Позивачі не надали доказів, які свідчать про те, що AT «Райффайзен Банк Аваль» при зверненні до нотаріуса для вчинення виконавчого напису не надав документи відповідно до переліку.

Також AT «Райффайзен Банк Аваль» не погоджується із твердженням позивачів про те, що з дня виникнення права вимоги минуло більше ніж три роки.

Дійсно , ст. 257 ЦК Україна загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки. Цей термін відповідає терміну, визначеному ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Спеціальна позовна давність може бути скороченою або більш тривалою порівняно із загальною позовною давністю. Таким чином, визначений Законом України «Про нотаріат» термін три роки є терміном загальної позовної давності.

Пунктом 1 додаткової угоди № 3 від 09.06.2009 року до кредитного договору визначено, що кредит надається на 152 місяці з 08.08.2006 року до 07.04.2019 року, тобто чітко визначено датою виконання зобов`язання. AT «Райффайзен Банк Аваль» вважає, що термін позовної давності почав свій перебіг саме після 07.04.2019 року, і таким чином, звернення до нотаріуса із заявою здійснено в межах термінів, визначених Законом України «Про нотаріат» і ЦК України.

Також необхідно звернути увагу, що на дату звернення банку до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису були відсутні рішення судів, що набрали законної сили, про стягнення боргу на користь банку, або за зустрічними позовами про визнання недійсними договорів або додаткових угод.

AT «Райффайзен Банк Аваль» не погоджується твердженням позивачів про порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», так як позивачі не зазначили, які саме порушення і яких саме вимог вказаного закону допустили відповідачі.

Таким чином, твердження позивачів про вчинення працівниками AT «Райффайзен Банк Аваль» злочинних дій та про винесення судом окремої ухвали суду з направленням її до правоохоронних органів, є необґрунтованими і незаконними.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню відмовити у повному обсязі.

17 вересня 2019 року позивачами надано відповідь на відзив, відповідно до якого відповідач - AT «Райффайзен Банк Аваль» у своєму відзиві не спростував наші твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог.

Звертають увагу суду на те, що AT «Райффайзен Банк Аваль» постійно підміняє поняття, вводить суд в оману, маніпулює обставинами справи та зловживає своїми правами. Зазначений відзив є тому черговим підтвердженням.

В своєму відзиві єдине, що відповідач визнає і стверджує, як про фактичні обставини, з посиланням на нашу позовну заяву це: укладання кредитного договору № 354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року із ОСОБА_1 ; укладання додаткової угоди № 1 від 08.08.2006 року до кредитного договору №354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року; укладання додаткової угоди № 2 від 14.03.2009 року до кредитного договору №354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року; укладання додаткової угоди №3 від 09.06.2009 року до кредитного договору №354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року; укладання договору поруки № 354411/3705/1601-6п від 08.08.2006 року із ОСОБА_2 ; укладання договору іпотеки № 354411/3705/1601-6і від 08.08.2006 року із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; укладання договору про зміни і доповнення від 09.06.2009 р. до Договору іпотеки №354411/3705/1601-бі від 08.08.2006 року.

З даним твердженням банку категорично не погоджуються так, як воно є хибним, маніпулятивним і не відповідає фактичним обставинам справи з оглядом на наступне: По-перше, в своєму списку документів відповідач забув та не зазначив ще два документи, які були укладені 09.06.2009 року з ОСОБА_1 , які є основними по даній справі так, як на їх основі розраховувалась заборгованість по кредиту, що відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» має бути безспірною і, які мають важливе значення для правильного вирішення справи. Це два різних графіка погашення кредитної заборгованості: перший - додаток №1 до додаткової угоди №3 від 09.06.2009 року до кредитного договору 354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року, який є невід`ємною частиною кредитного договору з вказаним неіснуючим залишком по кредиту на день реструктуризації кредиту в сумі 6190,60 доларів США, відповідно розрахунок щомісячних платежів по кредиту, що викладений в цьому примірнику шрафіка щомісячних платежів також з самого початку є невірним, адже за основу цього розрахунку взята невірна сума залишку, тобто є повністю сфальшованим документом.

Другий - це ще один документ з цією самою назвою, але зовсім з іншим змістом, а саме: додаток №1 до додаткової угоди № 3 від 09.06.2009 року до кредитного договору 354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року, який є невід`ємною частиною кредитного договору з вказаним реальним залишком по кредиту на день реструктуризації кредиту в сумі 6071,55 доларів США та за яким ОСОБА_1 щомісячно з червня 2009 року по квітень 2019 року повинна була сплачувати щомісячний ануїтетний платіж по кредиту в розмірі - 84,02 долари США.

Додаток № 1 до додаткової угоди № 3 від 09.06.2009 року з неіснуючим та взятим банком «від фонаря» залишком в сумі 6190,60 доларів США був підписаний позичальником - ОСОБА_1 , виключно, через шахрайські дії банку тому, що цей (сфальшований) документ мав ту ж саму назву, як і інший графік погашення заборгованості - додаток № 1 до додаткової угоди № 3 від 09.06.2009 року з реальною сумою залишку в розмірі 6071,55 доларів США. Реальний документ був детально узгоджений між позичальником - ОСОБА_1 та банком.

Позичальник - ОСОБА_1 підписала повністю сфальшований графік, з взятими за основу банком неіснуючою сумою залишку кредитної заборгованості на день реструктуризації кредиту в розмірі 6190,60 доларів США, вважаючи, що підписує ще один примірник додатку № 1 до додаткової угоди № 3 від 09.06.2009 року з сумою залишку кредитної заборгованості на день реструктуризації кредиту в розмірі 6071,55 доларів США.

Банк на час укладання правочинів не попередив позичальника - ОСОБА_1 про підготовку банком окрім одного - дійсного графіку ще й іншого - сфальшованого графіку погашення заборгованості, не вніс жодної інформацію зі сфальшованого документу до додатку № 2 - документу про сукупну вартість кредиту. Тобто, ситуація з двома графіками погашення заборгованості - це, виключно, незаконні шахрайські діяння банку, відповідальність за передбачена ст. 190 та ст. 366 КК України (шахрайство і службове підроблення - внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей на), направлені на те, щоб ввести в оману та шантажувати позичальника - ОСОБА_1 стосовно розміру щомісячного погашення заборгованості по кредиту.

Вони багаторазово зверталася до AT «Райффайзен Банк Аваль» з проханням вказати, який конкретно графік погашення заборгованості банк бажає, щоб ОСОБА_1 виконувала. Відповіді не отримали взагалі, що ще раз підтверджує той факт, що банку не потрібно, щоб вони сплачували кредит в чіткій відповідності до графіку погашення кредиту, а потрібно постійно маніпулювати розміром щомісячної заборгованості.

Банк теж грубо і цинічно ігнорує Постанову НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» за № 168 від 10.05.2007 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808, а вдається до шахрайських дій з графіками погашення заборгованості.

Приватний нотаріус в своїх виконавчих написах безпідставно призначає ОСОБА_1 винною в невиконанні умов кредитного договору та зазначає, що ОСОБА_1 не в повній мірі здійснювала погашення кредиту та відсотків.

Соснівський районний суд м. Черкаси ще 22 червня 2017 року прийняв рішення визнати недійсною додаткову угоду № 2 до кредитного договору №354411/3705/1601-6 від 8 серпня 2006 року, укладену між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1

AT «Райффайзен Банк Аваль» намагаючись заперечити наші твердження по додатковій Угоді №2 від 14.03.2009 року посилається на обставини укладання додаткової Угоди №3 від 09.06.2009 року, начебто плутає ці дві угоди, і приходить до висновку, що «твердження про те, що укладання додаткової угоди № 3 стало відомо у 2015 р., також не обґрунтовується належними доказами, і спростовується тим фактом, що додаткова угода підписана безпосередньо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 Анною, після підписів виконані відповідні дати - «09 червня 2009р.» та інша інформація по додатковій угоді №3 від 09 червня 2009 року.

Додаткова угода № 2 від 14.03.2009 року до кредитного договору №354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року, яка визнана недійсною Соснівським районним судом м. Черкаси 22.06.2017 року та Додаткова угода № 3 від 09.06.2009 року до кредитного договору №354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року це дві абсолютно різні додаткові угоди.

Ані ОСОБА_10 , ані ОСОБА_12 , ані ОСОБА_13 ніколи не заперечували укладання 09 червня 2009 року додаткової угоди № 3 тому, відповідачу - Банку не потрібно прикладати надмірних зусиль в пошуках належних доказів, щоб підтвердити безспірний факт укладання нами зазначеної угоди.

Вони категорично заперечують факт укладання додаткової угоди №2 від 14.03.2009 року чи то 14 березня 2009 року, чи то 14 травня 2009 року, чи в будь-який інший день.

Документи від 08 серпня 2006 року завірені печаткою Базового відділення Черкаської обласної дирекції акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» з кодом ЄДРПОУ 21366225.

Документи від 09 червня 2009 року завірені печаткою Базового відділення Черкаської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», з кодом ЄДРПОУ 14305909.

Створюється дуже дивна ситуація, що Базове відділення змінювало не лише назву установи, а й, навіть, ідентифікаційний код. Причому на код уже існуючої установи тільки з іншою назвою.

Приватний нотаріус, перш ніж стверджувати про правонаступництво, повинна була перевірити вищезазначені особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на предмет необхідного обсягу цивільної дієздатності, як це зробив Соснівський районний суд м. Черкаси при подачі їхньої позовної заяви 29 липня 2019 року.

Банк , після 21 квітня 2006 року, дня прийняття ним рішення про зміну найменування акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» на Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», зобов`язаний був протягом десяти робочих днів подати до Національного Банку України заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню (ліцензія №10 від 03.12.2001 року та дозвіл № 10-3 від 10.02.2004 року з додатком до нього), та відповідними документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни та протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї, отримати нову ліцензію на право здійснення банківської діяльності.

Отже , з огляду на ст. 203 та ст. 215 ЦК України, всі вищезазначені правочини, які укладені між ними та банківською установою Базове відділення Черкаської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», з кодом ЄДРПОУ 14305909 є недійсними через відсутність у цієї установи необхідного обсягу цивільної дієздатності на час укладання правочинів.

Всі правочини, укладені 09.06.2009 року та 14.03.2009 року, є також недійсними ще з однієї підстави, а саме: всі вони є невід`ємною частиною основного документу - кредитного договору №354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року, який, в свою чергу, є недійсним.

12 травня 2009 року банк в протизаконний спосіб звільнив ОСОБА_1 з роботи з посади провідного економіста цього ж банку і позбавив засобів для існування, вони були вимушені реструктуризувати кредит під нові умови.

Необхідною умовою для вчинення виконавчих написів нотаріусом є безспірність заборгованості. Нотаріус повинна була перевірити безспірність наявності боргу перед кредитором та відсутність спору щодо розміру боргового зобов`язання.

Так , як по заборгованості є судовий спір, то жодний виконавчий напис нотаріус не мала права робити.

Твердження банку про те, що «відсутні судові рішення за правовідносинами, які витікають із зазначеного кредитного договору та договорів забезпечення» не відповідає дійсності, адже є рішення суду першої інстанції від 22.06.2017 року щодо недійсності додаткової угоди № 2, яке набрало законної сили через десять днів після отримання банком даного рішення. А також є рішення суду апеляційної інстанції від 27.09.2017 року, яке станом на 27 вересня 2017 року апеляційний суд Черкаської області повністю відмовив банку в задоволенні його позову, і після проголошення рішення з цього приводу воно набрало теперішній час, не скасоване.

Вчинення виконавчих написів нотаріуса на основі неправдивої інформації, наданої банком, є підставою для визнання цих написів такими, що не підлягають виконанню.

Окремої уваги заслуговує трактування відповідачем безспірності заборгованості, яке він наводить в своєму відзиві на позов, яке виходить за межі здорового глузду і швидше схоже на анекдот, а не на законне трактування «безспірності заборгованості».

«Банк вважає «безспірність» як відсутність підстав для спору або для оскарження виконавчого напису у випадку, коли він вчинений відповідно до вимог законодавства».

Якщо «безспірність» заборгованості це - відсутність підстав для спору, то виникає логічне питання, а чого ж тоді ми з Банком стільки років споримо по заборгованості, як у судовому, так і в позасудовому порядку, якщо у них відсутні підстави для спору.

Четвертий рік у нас з банком триває спір не лише по розміру заборгованості, а й по кожному документу кредитного договору №354411/3705/1601-6 від 08.08.2006 року. Вони в судовому порядку вимагають визнання недійсності кожного документу кредитного договору, вимагають застосування двосторонньої реституції (ст. 216 ЦК України). За наслідками такої реституції позичальник - ОСОБА_1 повинен повернути банку 10000 (десять тисяч) доларів США, а AT «Райффайзен Банк Аваль» позичальнику 13658,64 доларів США. В загальному підсумку банк залишається винним ОСОБА_1 3658,64 доларів США.

Банк нотаріусу надав, навіть, більше документів, ніж передбачено чинним законодавством. Окрім дійсних кредитних документів, банк нотаріусу надав ще й документ, який визнаний судом недійсним більше двох років тому - назад (додаткова угода №2 від 14.03.2009 року) і, на підставі якого нотаріус вчинила незаконно свої виконавчі написи.

Банк надав нотаріусу кредитні документи для вчинення виконавчого напису для стягнення боргу у безспірному порядку, тільки забув повідомити нотаріуса, що на даний час дійсність кожного наданого ним кредитного документу є спірною і оспарюється в суді касаційної інстанції.

Банк забув проінформувати нотаріуса, що на даний час ОСОБА_1 не є боржником. Останнє рішення суду - це рішення про повну відмову банку в задоволенні його позову по стягненню заборгованості, як по тілу кредиту, так по відсоткам, так і по пені. Суд не визнав жодної копійки боргу за ОСОБА_1 . Це рішення на даний час не скасовано.

Дійсно , банк не надав нотаріусу всі необхідні документи згідно з переліком, а саме банк не надав нотаріусу копію вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором від 11 грудня 2015 року.

Без зазначеного документу нотаріус також не мала права вчиняти свої написи № 450, № 451 та № 452 від 20 квітня 2019 року.

Тим більше з того дня, як банк їм надіслав вищезазначену вимогу до дня винесення виконавчих написів минуло 3 роки 4 місяці 9 днів, що значно перевищує трьохрічну давність, яка передбачена чинним законодавством.

Вказаний документ він надавав 16 квітня 2016 року до суду разом зі своїм позовом по цьому самому кредиту. Суд вже надав свою правову оцінку вищезазначеній вимозі AT «Райффайзен Банк Аваль» про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором і відмовив банку в задоволенні його неправомірних грошових вимог по кредиту та не визнав жодної копійки боргу за ОСОБА_1

Умовами кредитного договору передбачено надсилання позичальнику однієї вимоги - і банк це право використав 11 грудня 2015 року. Надсилання банком, більше ніж через три роки, повторних вимог не передбачено вимогами чинного законодавства і суперечить умовам кредитного договору. Якщо банк, навіть, засипле позичальника - ОСОБА_1 своїми грошовими вимогами, то це зовсім не свідчить про те, що ці вимоги законні і підлягають виконанню.

Відповідно до виконавчих написів, стягнення здійснюється за період з 08.08.2006 року по 19.02.2019 року.

Вищезазначене стягнення за період з 08.08.2006 року по 19.02.2019 року виходить за межі здорового глузду і є протизаконним, адже жодними нормами чинного законодавства не дозволено здійснювати стягнення за 13 років.

В своїх виконавчих написах нотаріус Шевченко О.В. зазначає, що « ОСОБА_1 не виконала обов`язків, а саме не в повній мірі здійснювала погашення кредиту та відсотків».

Вони заперечують зазначений висновок нотаріуса, адже він не відповідає дійсності і не підтверджується жодним документом.

Кредитний договір припиняє свою дію з дати направлення боржнику вимоги про дострокове погашення всієї суми боргу, тому вимоги про стягнення процентів після цієї дати задоволенню не підлягають (ВС/КЦС від 14.02.2018 року, № 564/2199/15-ц).

Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове припинення кредиту.

Після того, як кредитор - банк направив позичальнику - ОСОБА_1 і поручителю - ОСОБА_2 вимогу від 11.12.2015 року про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Тобто, визначений термін повернення кредиту частинами до 2019 року, був правомірно змінений кредитором на повернення всією сумою в термін 30 днів з моменту отримання вимоги (18.12.2015 року).

Починаючи з 11 грудня 2015 року банк взагалі не мав права нараховувати відсотки і пеню. Тому стягнення, яке здійснюється по 19 лютого 2019 року є неправомірним і суперечить вимогам чинного законодавства.

З урахуванням всього вищевикладеного, аргументи відповідача - AT «Райффайзен Банк Аваль», наведені у відзиві, є необґрунтованими і непереконливими, і черговим підтвердженням його шахрайської діяльності.

30 вересня 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» надано заперечення на відповідь позивачів на відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачі не спростували поясненнями або належними доказами наявність у них правових підстав для задоволення позову, про що було викладено у відзиві на позовну заяву. Крім того, відповідь на відзив по своїй суті та за змістом не відповідає вимогам ст. 179 ЦПК України про те, що у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.

Відповідь носить занадто емоційний характер, у ній зазначені недостовірні відомості.

На сторінці 2 відповіді позивачі зазначили, що додаток 2 до додаткової угоди № 3 від 09.06.2009 року містить неіснуючий залишок по кредиту, тому розрахунок щомісячних платежів є невірним, тому документ є повністю сфальшованим документом.

Таке твердження голослівне, не містить будь-якого розумного пояснення в тексті, а також не підтверджене об`єктивними доказами.

На сторінці 2 відповіді позивачі емоційно застосовують вирази та словосполучення, які не являються вірними з точки зору граматики та їх юридичної спроможності. Так, вираз «... неіснуючий та взятий банком «від «фонаря» залишок...» не може бути належною аргументацією та доказом, і на такі сленгові вирази неможливо давати будь - яку відповідь. Твердження позивачів, такі як «..шахрайські дії банку...», «...фальшування документів...» носять емоційний та бездоказовий характер, і також не можуть бути обґрунтуванням власної правової позиції позивачів і належними доказами у справі.

Твердження про неодноразові звернення відповідачів до банку з проханням вказати суму, яку ОСОБА_1 має сплатити, також голослівні та не підтверджені взагалі будь-якими доказами.

Твердження позивачів (3-4 сторінки) про те, що ОСОБА_1 сплачувала кошти за кредитом згідно графіка і на березень 2015 року мала переплату - нічим не обґрунтоване, не підтверджене будь-якими об`єктивними доказами.

Заперечення щодо укладання позичальником ОСОБА_1 додаткової угоди № 2 від 14.03.2009 року - спроба відповідачів уникнути відповідальності. До цього часу, більше 10 років з дати її укладання із ОСОБА_1 , додаткова угода діє, в установленому порядку не розторгнута, не оскаржена і не скасована рішеннями судів.

Твердження про необхідність для укладання додаткової угоди № 2 розпорядження заступника Голови правління банку - необґрунтоване. Наявність у верхній частині сторінки 1 податкової угоди № 2 слів «Додаток 1 до розпорядження заступника Голови правління Райффайзен Банк Аваль» свідчить не про необхідність затвердження відповідною посадовою особою конкретної додаткової угоди, або про те, що типова форма угоди визначена додатком 1 до відповідного розпорядження.

В цілому до тверджень відповідачів про незаконність додаткової угоди № 2 від 14.03.2009 року необхідно віднестися критично. Так, додаткова угода виконана друкованим способом і дата в ній також виконана друком. Проте на другій стороні угоди є підпис ОСОБА_1 від імені позичальника, але місце для дати не передбачене і нею дата не поставлена. Натомість на цій же сторінці є підпис ОСОБА_1 в отриманні другого примірника додаткової угоди і дата отримання - 14.05.2009 року. Це свідчить лише про одне – ОСОБА_1 як сторона підписала додаткову угоду 14.05.2009 року і, відповідно до п. 4 додаткової кгоди, вона (як додатковий договір) набуває чинності з моменту підписання сторонами, тобто угода набрала чинності з 14.05.2019 року. Згідно календаря - це був четвер, і саме робочий день. Таким чином, з огляду на досить тривалий термін після укладання угоди - вона була виготовлена 14 березня 2009 року, а підписана сторонами 14 травня 2009 року, і з цього дня набрала чинності.

На сторінці 7-8 позивачі зазначають, що відповідно до рішень Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.06.2017 року і відповідного рішення апеляційного суду Черкаської області додаткова угода № 2 визнана недійсною. Таке твердження невірне, так як ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2017 року задоволено клопотання АТ «Райффайзен Банк Аваль» про зупинення виконання судового рішення і зупинено виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 27.09.2017 року.

Станом на 26.09.2019 року Верховний суд касаційні скарги сторін не розглянув, тому судові рішення, які набрали чинності, відсутні. Твердження позивачів про визнання додаткової угоди № 2 недійсною - є невірними.

Інформація , викладена позивачами на сторінках 9-14 відповіді, а саме - щодо правонаступництва від АППБ «Аваль» до AT «Райффайзен Банк Аваль», ліцензування певних видій їх діяльності і т.д., не відповідає суті позову, виходить взагалі за межі позовних вимог, не відноситься ніяким чином до відзиву відповідача і не спростовує аргументи відповідача, викладені ним у відзиві.

На сторінках 14-15 відповіді позивачі також зазначають інформацію, а саме - щодо обставин звільнення ОСОБА_1 з роботи, яка не має відношення до суті позову, не пов`язана із позовними вимогами і не спростовує аргументи відповідача, викладені у відзиві.

На сторінках 16-17, де позивачі надають власну оцінку ухвалі касаційного суду про призупинення виконання судових рішень, вони знову ж таки застосовують «сленгові» вирази, які не можуть бути аргументами у будь-якому спорі чи дискусії, як-то «рішення суду не розсмокталося», «рейдернути майно по повному беспредєлу», і тому AT «Райффайзен Банк Аваль» залишає ці вислови, вирази та приведену аргументацію без коментарів.

Інформація про начебто допущене розголошення банківської таємниці, про залучення до роботи спеціалістів колекторських компаній (сторінки 17-18) - не відноситься до суті позову та не спростовує аргументи і докази, приведені у відзиві відповідача.

На сторінці 19 позивачі зазначають про можливість подвійного стягнення - на підставі рішення суду та на підставі виконавчого напису нотаріуса. ЦПК України зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На сторінці 20 позивачі зазначають, що ОСОБА_1 не є боржником, знову при цьому посилаючись на рішення апеляційного суду Черкаської області від 27.09.2017 року. Вважає таке посилання необґрунтованим, із огляду на те, що виконання цього рішення зупинене до закінчення касаційного провадження.

На сторінках 22-25 позивачі знову посилаються на рішення апеляційного суду Черкаської області, яке зупинене, тобто на час звернення позивачів до суду і на сьогодні судові рішення на їх користь відсутні, посилання на них - явно безпідставне.

Просить відповідь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на відзив відповідача AT «Райффайзен Банк Аваль» розцінювати критично, як таку, що не спростовує аргументи і докази відповідача.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко РО.В, в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, з заявами та клопотаннями до суду не зверталась.

Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д.М. в судове засідання не з`явився, скерував до суду клопотання, в якому просить зазначену справу вирішити на розсуд суду, розглядати без його участі, копію прийнятого рішення направити йому поштою.

Заслухавши позивачів, дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас , відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 08 серпня 2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 354411/3705/1601-6, за змістом п. 1 якого кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 10 000 доларів США на строк до 7 серпня 2013 року із процентною ставкою 13 % річних за користування кредитом (а.с. 16-17).

08 серпня 2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 08 серпня 2006 року (далі – Додаткова угода № 1), відповідно до п. 1.1 якої сторони дійшли згоди доповнити розділ 5 кредитного договору від 08 серпня 2006 року пунктом 5.6 наступного змісту: «В разі звільнення з АППБ «Аваль» позичальник зобов`язується достроково здійснити повернення кредиту, нарахованих відсотків та інших платежів, що визначені цим кредитним договором, або протягом 10 днів із дати звільнення переоформити весь залишок боргу на загальних підставах під діючу на той час процентну ставку за кредитами згідно тарифів банку».

08 серпня 2006 року між АППБ «Аваль» як іпотекодержателем, а також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як іпотекодавцями, укладено договір іпотеки № 354411/3705/1601-6і, відповідно до якого останні у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 8 серпня 2006 року передали в іпотеку банку належний їм житловий будинок з прибудовами по АДРЕСА_1 .

12 травня 2009 року ОСОБА_1 було звільнено із роботи у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Між банком та ОСОБА_1 укладено дві додаткові угоди - Додаткову угоду № 2 до кредитного договору, а також Додаткову угоду № 3 до кредитного договору.

Перша із цих додаткових угод – Додаткова угода № 2 від 14 березня 2009 року до кредитного договору від 08 серпня 2006 року.

Відповідно до цієї Додаткової угоди № 2 до кредитного договору сторони домовились пункти 1.4 розділу «1. Предмет договору» викласти в такій редакції: «1.4. Процентна ставка за користування кредитом складає 14 відсотків річних. Сторони домовились, що кредитор має право (згідно п. 1.4.1 цього Договору) без отримання будь-якої додаткової згоди позичальника коригувати (змінювати) процентну ставку протягом дії цього Договору, а також в інших випадках, передбачених цим Договором, та з дотриманням порядку, передбаченого п. 6.2 кредитного договору.

Крім того, Додатковою угодою № 2 викладено в новій редакції п. 1.4.3 кредитного договору, відповідно до якого додатково позичальник сплачує на користь кредитора комісії за кредитне обслуговування за Договором (без ПДВ): - щорічно до 15 числа місяця, наступного за звітним роком обслуговування кредиту, комісію в розмірі згідно чинних тарифів кредитора на момент сплати комісії; щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем обслуговування кредиту, комісію в розмірі згідно чинних тарифів кредитора на момент сплати комісії; комісію за дострокове погашення кредиту в розмірі згідно чинних тарифів кредитора на момент сплати комісії.

09 червня 2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 3 до кредитного договору від 8 серпня 2006 року (далі – Додаткова угода № 3), відповідно до преамбули якої з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України кредитор та позичальник досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) Кредиту, визначених кредитним договором, відповідно до нижченаведених положень цієї Додаткової угоди.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 3 визначено, що тимчасово на строк із 9 червня 2009 року по 8 червня 2010 року включно встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 11 % річних. Після 8 червня 2010 року проценти за кредитом розраховуються на підставі процентної ставки, передбаченої п. 1.4 кредитного договору від 8 серпня 2006 року. Якщо протягом вищезазначеного строку позичальник прострочив виконання своїх грошових зобов`язань за кредитним договором на більш ніж 30 календарних днів, процентна ставка, передбачена п.2 цієї додаткової угоди, припиняє застосовуватися і проценти за кредитом розраховуються за процентною ставкою, визначеною у п. 1.4 кредитного договору, з 31 календарного дня з дати прострочення. При цьому позичальник зобов`язаний протягом вищезазначеного 30-денного строку з`явитись до кредитора (його підрозділу) і підписати новий Графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором. У разі невиконання позичальником цього обов`язку, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту в повному обсязі у порядку, передбаченому п. 6.5 Кредитного договору.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 3 сторони погодили, що з 9 червня 2009 року погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється позичальником шляхом здійснення щомісячних ануїтетних платежів відповідно до Графіку погашення кредиту та інших платежів за Кредитним договором (додаток до цієї Додаткової угоди). Дата погашення щомісячних ануїтетних платежів – 15 число кожного календарного місяця. Якщо дата платежу припадає на небанківський день, то платіж здійснюється не пізніше останнього банківського дня, що передує даті платежу. Розмір щомісячного ануїтетного платежу може змінюватися відповідно до умов Кредитного договору та/або цієї Додаткової угоди.

Згідно із п. 4 Додаткової угоди № 3 графік погашення кредиту та інших платежів за Кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту викладено в новій редакції в Додатках № № 1, 2 до цієї додаткової угоди, які є невід`ємною частиною додаткової угоди.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 3 позичальник стверджує, що перед укладенням цієї Додаткової угоди він повідомлений у письмовій формі про всі умови споживчого кредитування у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну сукупну вартість кредиту (відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ № 168 від 10 травня 2007 року), що підтверджується підписом Позичальника про його ознайомлення з Умовами кредитування, які є невід`ємною частиною цієї Додаткової угоди, та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана позичальнику інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 червня 2017 року (справа № 712/4289/16-ц) позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа без самостійних вимог на стороні позивачів - ОСОБА_3 , про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та додаткових угод до нього, договору іпотеки недійсними, визнання договору поруки припиненим та недійсним, припинення застави, застосування наслідків недійсності правочину, відшкодування моральної шкоди, стягнення штрафу та пені задоволено частково.

Визнано недійсною додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 354411/3705/1601-6 від 8 серпня 2006 року, укладену 14 травня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_10 .

Стягнуто із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) солідарно на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 354411/3705/1601-6 від 8 серпня 2006 року, що утворилась станом на 17 лютого 2017 року, а саме: тіло кредиту – 3034,42 долари США, заборгованість за процентами – 579,30 доларів США, пеню – 855,95 доларів США, а всього – 4 469,67 доларів США.

В іншій частині первісного та зустрічного позовів – відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати у розмірі 1 805 грн. 50 коп., тобто по 902 грн. 75 коп. з кожного.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 551 (п`ятсот п`ятдесят однієї) грн. 20 коп.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 27 вересня 2017 року (Справа № 22-ц/793/1599/17) апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 червня 2017 року у даній справі змінено, скасувавши його в частині стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 354411/3705/1601-6 від 8 серпня 2006 року, що утворилась станом на 17 лютого 2017 року, а саме: тіло кредиту – 3 034,42 долари США, заборгованість за процентами – 579,30 доларів США, пеню – 855,95 доларів США, а всього – 4 469,67 доларів США та в частині стягнення судових витрат.

Ухвалено в цих частинах нове рішення.

Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» в позові до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 354411/3705/1601-6 від 8 серпня 2006 року відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь держави судовий збір в розмірі 1219 грн. 80 коп.

В решті рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції. (ст. 319 ЦПК України на момент винесення рішення апеляційного суду).

20 квітня 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольга Вікторівна вчинила наступні виконавчі написи на іпотечному договору:

Виконавчий напис № 450, яким передбачено, в рахунок забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року, звернути стягнення на житловий будинок з прибудовами № 7 (літ. А-І), вбиральня (літ. Б), лінія кухня (літ. В), сарай (в), погріб (літ. Г), гараж (літі Д), літня кухня (літ. В), сарай (літ. Ж), сарай (літ. З), огорожа (№1-3), водоколонка (№ 5), замощення (І), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 на праві часткової приватної власності, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна, задовольнити вимоги «Райффайзен Банк Аваль» станом на 19.02.2019 року за період з 08.08.2006 по 19.02.2019 у розмірі: 3034,42 дол. США (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 82493,48 грн.) - сума за кредитом, 1718,70 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 46724,43 грн.) – відсотки, 188649,31 грн. пеня, а всього на загальну суму 4753,12 дол. США та 188649,31 грн.

Виконавчий напис № 451, яким передбачено, в рахунок забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року, звернути стягнення на житловий будинок з прибудовами № 7 (літ. А-І), вбиральня (літ. Б), лінія кухня (літ. В), сарай (в), погріб (літ. Г), гараж (літі Д), літня кухня (літ. В), сарай (літ. Ж), сарай (літ. З), огорожа (№1-3), водоколонка (№ 5), замощення (І), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві часткової приватної власності, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна, задовольнити вимоги «Райффайзен Банк Аваль» станом на 19.02.2019 року за період з 08.08.2006 по 19.02.2019 у розмірі: 3034,42 дол. США (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 82493,48 грн.) - сума за кредитом, 1718,70 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 46724,43 грн.) – відсотки, 188649,31 грн. пеня, а всього на загальну суму 4753,12 дол. США та 188649,31 грн.

Виконавчий напис № 452, яким передбачено, в рахунок забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року, звернути стягнення на житловий будинок з прибудовами № 7 (літ. А-І), вбиральня (літ. Б), лінія кухня (літ. В), сарай (в), погріб (літ. Г), гараж (літі Д), літня кухня (літ. В), сарай (літ. Ж), сарай (літ. З), огорожа (№1-3), водоколонка (№ 5), замощення (І), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 на праві часткової приватної власності, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна, задовольнити вимоги «Райффайзен Банк Аваль» станом на 19.02.2019 року за період з 08.08.2006 по 19.02.2019 у розмірі: 3034,42 дол. США (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 82493,48 грн.) - сума за кредитом, 1718,70 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 46724,43 грн.) – відсотки, 188649,31 грн. пеня, а всього на загальну суму 4753,12 дол. США та 188649,31 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Дмитром Миколайовичем, були відкриті наступні виконавчі провадження: за № 59600295 від 22.07.2019 року па підставі виконавчого напису № 450 від 20.04.2019 року щодо ОСОБА_3 ; за № 59599696 від 19.07.2019 року на підставі виконавчого напису № 451 від 20.04.2019 року щодо ОСОБА_1 ; за № 59600772 від 22.07.2019 року на підставі виконавчого напису № 452 від 20.04.2019 року щодо ОСОБА_2 .

Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Пат «Райффайзен Банк Аваль» залишено без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 червня 2017 року у незмінній частині, та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 27 вересня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Вказаною постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року встановлено: «Змінюючи рішення суду першої інстанції в чати сні первісних позовних вимог та відмовляючи у задоволенні первісного позову, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що у позивача за первісним позовом права на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором не виникло. Дійшовши такого висновку, апеляційний суд, серед іншого, керуючись положеннями статей 611-615 ЦК України та пунктів 5.5, 6.5 кредитного договору, зауважив, що припинення сплати відповідачами за первісним позовом необхідних платежів за кредитним договором пов`язане із відмовою банку після березня 2015 року приймати платежі на їх позичковий рахунок для погашення заборгованості, а також у зв`язку з відмовою банку з листопада 2015 року приймати платежі і на транзитний рахунок банку, який їй був відомий як колишньому працівникові цього банку.»

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так , згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Аналіз підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже , відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, – шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З матеріалів справи слідує і дана обставина була встановлена в судовому засіданні, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості відповідача перед банком, у виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який перевищує загальний строк позовної давності, тобто включає вимоги, з дня виникнення яких минуло більше трьох років.

Аналізуючи вищезазначене, виконавчий напис може бути вчинений за наявності одночасно двох умов, а саме: з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років та підтверджено безспірність заборгованості.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з виконавчими написами нотаріуса ОСОБА_14 О.В. від 20 квітня 2019 року, термін, за який проводиться стягнення зазначений з 08 серпня 2006 року до 19 лютого 2019 року, тобто з перевищенням трирічного строку, що є невідповідністю вимог закону.

При цьому, суд вважає, що може бути застосований строк давності встановлений тільки законом, тобто строки позовної давності встановлені договором, при вчиненні виконавчого напису у даному випадку не враховуються.

В роз`ясненнях, викладених в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», затверджених постановою від 07 лютого 2014 року № 2, у 10 пункті роз`яснень зазначено, що, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом України «Про нотаріат» № 3425-XII.

Крім того, суд враховує, що виконавчий напис вчинено після набрання законної сили рішення Апеляційного суду Черкаської області від 27.09.2017 року, яким Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» в позові до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року відмовлено, та визнано недійсною додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року, укладену 14 травня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_10 .

Однак , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в порушення вимог чинного законодавства, разом з усіма документами надано приватному виконавцю ОСОБА_15 додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року, укладену 14 травня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_10 , на яку і посилається нотаріус у виконавчих написах.

07 червня 2014 року набув чинності Закон № 1304-VII, згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Виконавчий напис в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 листопада 2019 року зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгу Вікторівну надати суду належним чином завірені копії документів, які слугували для винесення виконавчих написів та копії виконавчих написів стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Однак , на момент постановлення рішення у даній справі, ухвала суду приватним нотаріусом Шевченко О.В. не виконана, а тому розгляд справи проводиться по наявним матеріалам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні позивачі відповідно до ч. 2 ст. 230 ЦК України просили відшкодувати збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду.

Дані позовні вимоги виходять за межі позовних вимог позивачів, а тому не приймаються судом до уваги та не підлягають розгляду в даній цивільній справі.

Суд , оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, а тому зазначені виконавчі написи підлягають визнанню такими, що не підлягають виконанню, тобто позов в даній частині є обґрунтованим.

Позовні вимоги в частині ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольги Вікторівни про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».

Частиною першою статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто , відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Отже , визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Вказана позиція висловлена в постанові Верховного суду від 14 серпня 2019 року справа №519/77/18.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивачі заперечують наявність у них суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчих написах.

Зважаючи на викладене та в зв`язку з тим, що в позовній заяві відповідачем у даній справі позивач зазначив приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В., яка є неналежним відповідачем у даній категорії справі, а суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольги Вікторівни про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 77, ст. 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України до стягнення з АТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягає судовий збір по 768,40 грн. на користь кожного позивача.

Комісія за сплату судового збору не відносить до судових витрат.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 15, 16, 18, 253, 257, 261 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 19, 76-80, 81, 141, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольги Вікторівни про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до АТ «Райффайзен Банк Аваль», тертя особа: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Дмитро Миколайович про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 450 від 20.04.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгою Вікторівною, яким передбачено, в рахунок забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року, звернути стягнення на житловий будинок з прибудовами № 7 (літ. А-І), вбиральня (літ. Б), літня кухня (літ. В), сарай (в), погріб (літ. Г), гараж (літ. Д), літня кухня (літ. Е), сарай (літ. Ж), сарай (літ. З), огорожа (№ 1-3), водо колонка (№ 5), замощення (І), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 на праві часткової приватної власності, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна, задовольнити вимоги АТ «Райффайзен банк Аваль» станом на 19.02.2019 року за період з 08.08.2006 по 19.02.2019 у розмірі: 3034,42 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 82493,48 грн.) – сума за кредитом, 1718,70 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 46724,43 грн.) – відсотки, 188649,31 грн. – пеня, а всього на загальну суму 4753,12 дол. США та 188649,31 грн.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 451 від 20.04.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгою Вікторівною, яким передбачено, в рахунок забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року, звернути стягнення на житловий будинок з прибудовами № 7 (літ. А-І), вбиральня (літ. Б), літня кухня (літ. В), сарай (в), погріб (літ. Г), гараж (літ. Д), літня кухня (літ. Е), сарай (літ. Ж), сарай (літ. З), огорожа (№ 1-3), водо колонка (№ 5), замощення (І), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на праві часткової приватної власності, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна, задовольнити вимоги АТ «Райффайзен банк Аваль» станом на 19.02.2019 року за період з 08.08.2006 по 19.02..2019 у розмірі: 3034,42 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 82493,48 грн.) – сума за кредитом, 1718,70 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 46724,43 грн.) – відсотки, 188649,31 грн. – пеня, а всього на загальну суму 4753,12 дол. США та 188649,31 грн.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 452 від 20.04.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Ольгою Вікторівною, яким передбачено, в рахунок забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору № 354411/3705/1601-6 від 08 серпня 2006 року, звернути стягнення на житловий будинок з прибудовами № 7 (літ. А-І), вбиральня (літ. Б), літня кухня (літ. В), сарай (в), погріб (літ. Г), гараж (літ. Д), літня кухня (літ. Е), сарай (літ. Ж), сарай (літ. З), огорожа (№ 1-3), водо колонка (№ 5), замощення (І), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 на праві часткової приватної власності, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна, задовольнити вимоги АТ «Райффайзен банк Аваль» станом на 19.02.2019 року за період з 08.08.2006 по 19.02.2019 у розмірі: 3034,42 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 82493,48 грн.) – сума за кредитом, 1718,70 дол. США, (що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 46724,43 грн.) – відсотки, 188649,31 грн. – пеня, а всього на загальну суму 4753,12 дол. США та 188649,31 грн.

Стягнути з АТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Стягнути з АТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Стягнути з АТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15 Розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України).

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/sud2316/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Головуючий :

Повний текст рішення виготовлений 13.12.2019 року.