КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/824/15851/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа 752/13671/19

12 грудня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Чередніченко Н.П., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний центр «Агротехнології» про звільнення із займаної посади, -

в с т а н о в и в:

01 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний центр «Агротехнології» про звільнення із займаної посади.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 21.08.2006 року рішенням юридичної особи Канади "Велес Груп Корпорейшн" створено на території держави Україна в м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології".

14.04.2011 року рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології" вирішено призначити його на посаду директора товариства з 15.04.2011 року.

27.06.2019 року він подав товариству заяву про звільнення з посади директора товариства за власним бажанням та повідомив засновника і єдиного учасника товариства - юридичну особу Канади "Велес Груп Корпорейшн" про необхідність скликання та проведення загальних зборів товариства з метою вирішення питання про його звільнення з посади директора за власним бажанням. Проте, засновник і єдиний учасник товариства проводити загальні збори відмовився, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав, так як питання про його звільнення з посади директора не вирішено, що є порушенням його прав, як працівника.

Враховуючи вищевикладене, просив суд звільнити його з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології" за власним бажанням з 15.07.2019 року.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний центр «Агротехнології» про звільнення із займаної посади - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не було досліджено всіх обставин, які мають істотне значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

Вважав, що роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України в листі №15/06/186-11 від 12.01.2011 року, на які в рішенні послався суд, носить рекомендаційний характер та не має обов`язкової юридичної сили. Звертав увагу на те, що він не може звільнити сам себе, оскільки фактично не допускається до управління товариством, а докази, які підтверджуватимуть факт відсутності особи чи органу, уповноваженого на укладання та розірвання трудового договору з керівником підприємства - відсутні, оскільки засновником і єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний центр «Агротехнології» є юридична особа Канади "Велес Груп Корпорейшн". Таким чином, єдиним можливим способом захисту його трудових прав є звернення до суду з вимогою про припинення трудових відносин директора з товариством.

Зазначає також, що судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що ст.43 Закону України «Про господарські товариства», яка передбачає, що загальне повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному із офіційних друкованих видань , стосується лише діяльності акціонерних товариств. У частині, що стосується товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю вказаний Закон втратив чинність з набранням чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а тому вказаний висновок суду є помилковим.

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний центр «Агротехнології» в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.08.2006 року рішенням юридичної особи Канади "Велес Груп Корпорейшн" було створено на території держави Україна в м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології".

14.04.2011 року рішенням загальних зборів ТОВ "Інноваційний центр "Агротехнології" вирішено призначити на посаду директора товариства ОСОБА_1 з 15.04.2011 року.

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології" №15.04-1/2011 від 15.04.2011 року прийнято ОСОБА_1 на посаду директора з 15 квітня 2011 року. Підставою для прийняття вказаного наказу став Протокол зборів учасників Товариства №2 від 14 квітня 2011 року.

27.06.2019 року ОСОБА_1 надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології" заяву про звільнення його з посади директора товариства за власним бажанням та повідомив про вказане засновника і єдиного учасника товариства - юридичну особу Канади "Велес Груп Корпорейшн" з проханням скликання та проведення загальних зборів товариства з метою вирішення питання про його звільнення з посади директора за власним бажанням.

Станом на час подання позовної заяви у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології" вказано ОСОБА_1 .

З наявних в матеріалах справи доказів ( опис вкладень цінний лист, копій квитанцій про відправлення) вбачається, що поштове відправлення із заявою ОСОБА_1 про звільнення його з посади директора за власним бажанням від 27.06.2019 року вручене уповноваженій особі товариства 22.07.2019 року, що підтверджується даними АТ " Укрпошта" за пошуком відправлення за трек-номером 0103324786795.

Повідомлення директора товариства ОСОБА_1 про необхідність скликання та проведення загальних зборів для вирішення питання про звільнення позивача з посади директора за власним бажанням з 27.06.2019 року, адресоване єдиному учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології" юридичній особі Канади "Велес Груп Корпорейшн" не було вручене під час доставки (з інших причин), що підтверджується даними АТ " Укрпошта" за пошуком відправлення за трек-номером НОМЕР_1 .

Звертаючись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний центр «Агротехнології» про звільнення його із посади директора товариства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, ОСОБА_1 посилався на те, щозасновник і єдиний учасник товариства Компанія "Велес Груп Корпорейшн" відмовилась проводити загальні збори для вирішення питання про його звільнення, питання про його звільнення з посади директора не вирішено, що є порушенням його прав, як працівника, у зв`язку з чим просив суд звільнити його з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології" за власним бажанням з 15.07.2019 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний центр «Агротехнології» про звільнення із займаної посади, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем та учасником (засновником) товариства оригіналу заяви ОСОБА_1 про звільнення та заяви про скликання загальних зборів, а неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом порядку є порушенням його прав та може слугувати підставою для визнання рішення загальних зборів товариства недійсними. Позивачем не надано доказів його звернення із заявою про скликання загальних зборів до офіційного загальнодержавного друкованого засобу масової інформації, яким є національна газета «Урядовий кур`єр» із зазначенням порядку денного, часу, дати та місця проведення зборів. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною вимогою про його звільнення з посади директора товариства за власним бажанням, а не з вимогою про припинення трудових відносин з відповідачем, що є невірно обраним способом захисту. Судом звернуто також увагу на те, що в листі Міністерства праці та соціальної політики від 12.01.2011 року №15/06/186-11 зазначено, що директор має право реалізувати своє право звільнитися за власним бажанням та видати наказ про визнання себе звільненим за власним бажанням, що позивачем у даному випадку зроблено не було.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає, з огляду на наступне.

Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом". Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, N 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям "приватне життя".

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, посилався на порушення його права на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

До такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 03.07.2019 року по справі №520/11437/16-ц.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він просить суд звільнити його з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний центр «Агротехнології» за власним бажанням.

Відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційний центр «Агротехнології» ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку є такий спосіб захисту як припинення трудових відносин на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає вимогам закону та визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про неправильність висновку суду першої інстанції в цій частині .

Нормами ст. ст. 97, 99 ЦК України закріплено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Згідно зі ст. 28Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Частинами 1,2 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

За змістом ч.1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: 1) з ініціативи виконавчого органу товариства; 2) на вимогу наглядової ради товариства; 3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Річні загальні збори учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом. До порядку денного річних загальних зборів учасників обов`язково вносяться питання про розподіл чистого прибутку товариства, про виплату дивідендів та їх розмір.

Якщо вартість чистих активів товариства знизилася більш як на 50 відсотків порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників, які мають відбутися протягом 60 днів з дня такого зниження. До порядку денного таких загальних зборів учасників включаються питання про заходи, які мають бути вжиті для покращення фінансового стану товариства, про зменшення статутного капіталу товариства або про ліквідацію товариства.

У разі порушення обов`язку, передбаченого частиною третьою цієї статті, та визнання товариства банкрутом до закінчення трирічного строку з дня зниження вартості чистих активів, передбаченого частиною третьою цієї статті, члени виконавчого органу солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями товариства. Члени виконавчого органу, які доведуть, що не знали і не мали знати про таке зниження вартості чистих активів товариства або голосували за рішення про скликання загальних зборів учасників у зв`язку із зниженням вартості чистих активів товариства, звільняються від відповідальності за порушення цього обов`язку.

Вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам.

Виконавчий орган товариства повідомляє про відмову в скликанні загальних зборів учасникам, які вимагали скликання таких зборів, письмово із зазначенням причин відмови протягом п`яти днів з дати отримання вимоги від таких учасників товариства.

Разом з питаннями, запропонованими для включення до порядку денного загальних зборів учасників особою, яка вимагає скликання таких зборів, виконавчий орган товариства з власної ініціативи може включити до нього додаткові питання.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів.

У разі якщо протягом 10 днів з дня, коли товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання загальних зборів, учасники не отримали повідомлення про скликання загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлено статутом, особи, які ініціювали їх проведення, можуть скликати загальні збори учасників самостійно. У такому випадку обов`язки щодо скликання та підготовки проведення загальних зборів учасників, передбачені статтею 32 цього Закону, покладаються на учасників товариства, які ініціювали загальні збори учасників.

Загальні збори учасників можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених цим Законом та статутом товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань.

Згідно до вимог ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону, а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, засновником та єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний центр «Агротехнології» (відповідача у даній справі) є юридична особа Канади "Велес Груп Корпорейшн", а тому, в даному випадку застосування судом першої інстанції до правовідносин, що склались між сторонами, положень статей 32, 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" є помилковим, оскільки ч.2 ст. 37 даного Закону чітко визначено, що до товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону.

За змістом ч.13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.

Враховуючи те, що повноваження одноосібного виконавчого органу товариства (директора товариства) припиняється з обов`язковим обранням нового одноосібного виконавчого органу товариства, яке в свою чергу, за приписами п. 7 ч.2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" належить до виключної компетенції загальних зборів учасників, то рішення про припинення повноважень директора товариства також має вирішуватися загальними зборами учасників.

Отже, відповідно до положень ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 28, 29, 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасника товариства провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу.

Статтею 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 року, який набрав чинності 17.06.2018 року, визначено порядок скликання загальних зборів учасників, а саме визначено, що загальні збори учасників можуть скликатися з ініціативи, зокрема, виконавчого органу товариства, який в свою чергу, зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників.

Також Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачається можливість іншого порядку скликання та проведення загальних зборів учасників у випадку, якщо такий порядок визначений в Статуті товариства.

За правилами ч.ч.1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В силу ч.ч.1,7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем не було надано до ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції копії Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний центр «Агротехнології», клопотання про витребування Статуту товариства з Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації не заявлялося, а тому апеляційний суд, вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , виходить з дотримання порядку скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, визначеного Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Як зазначалося вище, загальні збори учасників скликаються, зокрема з ініціативи виконавчого органу товариства, який зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників, тобто фактично повідомити учасника товариства про заплановану дату проведення загальних зборів та про запропоновані питання порядку денного.

З матеріалів справи вбачається, що 27.06.2019 року ОСОБА_1 надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології" заяву про звільнення з посади директора товариства за власним бажанням з 15 липня 2019 року.

Вказане поштове відправлення із заявою ОСОБА_1 про звільнення його з посади директора за власним бажанням від 27.06.2019 року вручене уповноваженій особі товариства 22.07.2019 року, що підтверджується даними АТ "Укрпошта" за пошуком відправлення за трек-номером 0103324786795.

Також, 27.06.2019 року ОСОБА_1 надіслав на адресу засновника і учасника товариства - юридичної особи Канади "Велес Груп Корпорейшн" повідомлення в якому, у зв`язку з поданою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології" заявою про звільнення з посади директора товариства за власним бажанням, просив провести загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології" та розглянути питання порядку денного про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології" за власним бажанням з 15 липня 2019 року на підставі ст. 38 КЗпП України.

Зазначене повідомлення директора товариства ОСОБА_1 з проханням провести загальні збори для вирішення питання про його звільнення з посади директора за власним бажанням з 27.06.2019 року, адресоване єдиному учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології" юридичній особі Канади "Велес Груп Корпорейшн" не було вручене під час доставки (з інших причин), що підтверджується даними АТ " Укрпошта" за пошуком відправлення за трек-номером RS010048436UA .

З вказаного вбачається, що необхідність скликання загальних зборів учасників товариства виникла саме у виконавчого органу товариства - директора товариства ОСОБА_1 у зв`язку з необхідністю розгляду його заяви про звільнення з посади директора товариства. Відповідно до вимог ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства наділений повноваженнями на скликання загальних зборів, проте позивач вказаних вимог закону не виконав, загальних зборів учасників товариства не скликав, а тому його доводи про те, що учасник товариства відмовився проводити загальні збори для розгляду його заяви про звільнення є безпідставними.

Направлене позивачем на адресу засновника та учасника товариства - юридичної особи Канади "Велес Груп Корпорейшн" повідомлення з проханням провести загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології" не грунтується на вимогах ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", яка регламентує порядок скликання загальних зборів учасників та за своїм змістом не є повідомленням про скликання загальних зборів, оскільки в ньому не було визначено дату, час, місце проведення загальних зборів та порядок денний цих загальних зборів.

Крім того, колегією суддів враховується, що навіть вказане повідомлення не було вручене учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології" юридичній особі Канади "Велес Груп Корпорейшн" і тому воно не могло бути розглянуте учасником товариства з об`єктивних причин.

Колегія суддів вважає, що лише у випадку дотримання процедури скликання загальних зборів учасників товариства та не вирішення на них питання про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства, зокрема у випадку неявки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології"- юридичної особи Канади "Велес Груп Корпорейшн" на загальні збори та складення відповідного акту (протоколу) про таку неявку, ОСОБА_1 матиме право на припинення трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології" в судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно послався в рішенні на ненадання позивачем доказів звернення його із заявою про скликання загальних зборів до офіційного загальнодержавного друкованого засобу масової інформації, яким є національна газета "Урядовий кур`єр", із зазначенням порядку денного, часу, дати та місця проведення зборів, колегія суддів вважає обгрунтованими, так як вказаний порядок регулюється ст. 43 Закону України «Про господарські товариства». Проте в частині, що стосується товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю вказаний Закон втратив чинність з набранням чинності 17.06.2018 року Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність, необгрунтованість та передчасність позовних вимог ОСОБА_1 так як ним не вчинено визначених законом дій для припинення трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційний центр "Агротехнології в досудовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції дав невірну правову оцінку доказам у справі, невірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з інших правових підстав.

Керуючись ст.ст. 28-31,37,39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ст.ст. 97,99 ЦК України, ст.ст. 21,22,36, 38 КЗпП України, ст.ст. 5, 13,81, 263, 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний центр «Агротехнології» про звільнення із займаної посади - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2019 року

Головуючий: Судді: