ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2019 року № 640/9507/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Кармазіна О.А., Катющенка В.П., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовомОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та нечинними окремих пунктів додатків до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою від 13.11.2018 №120,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Рибчановської Я.А.,

представника відповідача - Бондаренко Н.О.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Національного банку України, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Національного банку України щодо обробки інформації про кредитну операцію за кредитним договором №1001273364101 від 21.03.2019 на суму 190 000,00 грн., укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», передбаченої пунктами (№ за порядком) 1-38 частини 1 «Реквізити повідомлення (запиту) про боржника (фізична особа), пунктами (№ за порядком) 1-24 частини 3 «Реквізити повідомлення (запиту) про забезпечення за кредитною операцією боржника (фізична, юридична особа)» (стосовно фізичних осіб), пунктами (№ за порядком) 1-69 частини 4 «Реквізити повідомлення (запиту) про кредитні операції боржника (фізична особа, юридична особа) (стосовно фізичних осіб)» Додатку 7 до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 13.11.2018 №120 «Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України»;

2) визнати протиправними та нечинними:

- пункти (№ за порядком) 1-38 частини 1 «Реквізити повідомлення (запиту) про боржника (фізична особа), пункти (№ за порядком) 1-24 частини 3 «Реквізити повідомлення (запиту) про забезпечення за кредитною операцією боржника (фізична, юридична особа)» (стосовно фізичних осіб), пункти (№ за порядком) 1-69 частини 4 «Реквізити повідомлення (запиту) про кредитні операції боржника (фізична особа, юридична особа) (стосовно фізичних осіб)» Додатку 7 до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 13.11.2018 №120 «Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України», - у частині обробки Національним банком України інформації про кредитні операції банку з боржником - фізичною особою, за якими на звітну дату загальна сума всіх вимог банку та наданих банком фінансових зобов`язань, була меншою за 100 розмірів мінімальних заробітних плат;

- пункти (№ за порядком) 6-9, 15-36 частини 1 «Реквізити повідомлення (запиту) про боржника (фізична особа), пункти 2, 4 , 7-24 частини 3 «Реквізити повідомлення (запиту) про забезпечення за кредитною операцією боржника (фізична, юридична особа)» (стосовно фізичних осіб), пункти 2-3, 11-14, 21-22, 24-36, 39-40, 47-49, 56, 58-69 частини 4 «Реквізити повідомлення (запиту) про кредитні операції боржника (фізична особа, юридична особа) (стосовно фізичних осіб)» Додатку 7 до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 13.11.2018 №120 «Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України», - у частині обробки Національним банком України інформації про кредитні операції банку з боржником - фізичною особою, за якими на звітну дату загальна сума всіх вимог банку та наданих банком фінансових зобов`язань, була рівною або більшою за 100 розмірів мінімальних заробітних плат;

- пункт 2 Правил формування реквізитів повідомлень об`єктів customerPp «Інформація про боржника (фізична особа)» customerLp «Інформація про боржника - юридичну особу та власників його істотної участі» pledge «Дані про забезпечення за кредитною операцією боржника (фізична, юридична особи) credit «Дані про кредитні операції боржника (фізичні, юридичні особи)», затверджених Постановою Правління Національного банку України від 13.11.2018 №120 «Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України», яким передбачено, що дані про кредитні операції з боржниками включаються до повідомлень, якщо на звітну дату загальна сума всіх вимог банку та наданих банком фінансових зобов`язань щодо одного боржника становить 50 тис. грн. і більше, та відображаються до повного погашення, - у частині включення банками до повідомлень (які подаються до Національного банку України) даних про кредитні операції з боржниками, якщо на звітну дату загальна сума всіх вимог банку та наданих банком фінансових зобов`язань щодо одного боржника є меншою 100 розмірів мінімальних заробітних плат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Національним банком України під час прийняття оскаржуваних положень передбачено обмеження конституційного права на приватність. Водночас, за твердження позивача, у Національного банку України відсутні повноваження на врегулювання питання, які стосуються реалізації конституційного права на приватність і відповідно до Конституції України мають встановлюватись виключно законами. Також, позивачем наголошено на тому, що оскаржувані приписи Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 13.11.2018 №120, суперечать положенням Закону України «Про захист персональних даних» (ч. 5 ст.6, ч. 6 ст. 6, абз. 1 ч. 3 ст. 6) та Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ч. 2 ст. 67-1), який чітко визначає суб`єктів щодо яких збирається інформація та вичерпний перелік інформації про позичальників (у тому числі їхні персональні дані), яку Національний банк України має право збирати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Під час підготовчого провадження судом вжито заходи, передбачені положеннями ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на що, судом ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У призначене судове засідання з`явились позивач, його представник та представник відповідача. Позивач та його представник під час судового розгляду справи заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням відповіді на відзив та додаткових пояснень.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні останніх, підтримавши доводи, викладені у відзиві, в якому зазначено, що Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджені Постановою Правління Національного банку України від 13.11.2018 №120, прийнято відповідно до ст.ст. 7, 15, 56, 57 Закону України «Про Національний банк України», ст. 69 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про державну статистику», з метою забезпечення виконання Національним банком України регуляторних та наглядових функцій. Також, за твердженням представника відповідача, зі змісту кредитного договору, копія якого надана позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 отримала від банку повідомлення про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права суб`єктів персональних даних та іншу інформацію, згідно із Законом України «Про захист персональних даних». На підставі викладеного, представником відповідача зроблено висновок, що позивач добровільно, укладаючи та підписуючи кредитний договір, надала згоду банку на обробку її персональних даних. Також, Національним банком України наголошено, що вперше «Звіт про кредитні операції банку з боржником - фізичною/ юридичною особою» (форма №601) було включено за поданням Департаменту методології до переліку форм статистичної звітності, що подається на Національного банку України, визначених у додатку 1 до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 01.03.2016 №129. На додаток, представником відповідача зауважено, що позивач не зазначає, яким чином прийняття судового рішення захистить та відновить її нібито порушені права, що суперечить положенням Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, Національним банком України не порушено прав та свобод позивача, а задоволення позовних вимог не призведе до відновлення її нібито порушених прав, свобод чи інтересів, а також не спричинить настання реальних та позитивних наслідків для позивача.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та додаткові пояснення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 13.11.2018 №120 «Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України» (дата набрання чинності 01.01.2019), відповідно до ст.ст. 7, 15, 56, 67 Закону України «Про Національний банк України», ст. 69 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про державну статистику» щодо складання грошово-кредитної та фінансової статистики, статистики платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу, банківської статистичної інформації, з метою забезпечення виконання Національним банком України регулятивних та наглядових функцій Правління Національного банку України, постановлено затвердити Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України (надалі - Правила №120).

Додаток 7 Правил №120 «Опис типів JSON об`єктів та змісту реквізитів повідомлень, необхідних для формування інформації про кредитні операції» включає у себе, зокрема, частину 1 «Реквізити повідомлення (запиту) про боржника (фізична особа)» (яка включає у себе 38 пунктів), частину 3 «Реквізити повідомлення (запиту) про забезпечення за кредитною операцією боржника (фізична особа, юридична особа)» (яка включає у себе 24 пункти), частину 4 «Реквізити повідомлення (запиту) про кредитні операції боржника (фізична особа, юридична особа)» (яка включає у себе 69 пунктів).

Вважаючи вказані положення Правил №120 такими, що не відповідають акту вищої юридичної сили, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень врегульовано положеннями ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України, правила якої, згідно з п. 1 ч. 1 останньої, поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Так, у силу ч. 2 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

В обґрунтування наявного у позивача порушеного права останньою зазначено, що між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» укладено кредитний договір від 21.03.2019 №1001273364101 на суму 190 000,00 грн. У свою чергу, АТ «ПУМБ» на виконання Правил №120 передає до Національного банку України значний обсяг інформації, що включає персональні дані позивача.

На підтвердження викладеного, позивачем надано до суду копію заяви №1001273364101 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 21.03.2019, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримано споживчий кредит у розмірі 190 000,00 грн.

Згідно з ч. 9 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк виконує, зокрема, такі функції: здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі (п. 8); аналізує та прогнозує динаміку макроекономічних, грошово-кредитних, валютних та фінансових показників, у тому числі складає платіжний баланс (п. 16); здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю (п. 22); здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом (п. 23).

При цьому, Правління Національного банку видає нормативно-правові акти Національного банку (п. 7 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національний банк України»).

У силу ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом`якшують або скасовують відповідальність.

Акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, як було зазначено вище, позивачем та її представником наголошено на тому, що оскаржувані приписи Правил №120 суперечать положенням ч. 5 ст. 6, ч. 6 ст. 6, абз. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» та ч. 2 ст. 67-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством (ч. 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних»).

Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних»).

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію»).

З аналізу наведених законодавчих положень, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, вбачається, що обробка персональних даних (враховуючи їх зміст у відповідних правовідносинах) здійснюється або за згодою особи, або у разі наявності законодавчо мотивованої підстави для цього.

У силу ч. 1 ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

З огляду на викладене, суд звертає увагу, що згідно з п. 3 розділу «Підтвердження та заповнення» заяви №1001273364101 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 21.03.2019, ОСОБА_1 отримала від банку повідомлення про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права суб`єкта персональних даних та іншу інформацію, згідно із Законом України «Про захист персональних даних».

Відтак, вказане дає суду змогу зробити висновок про надання позивачем згоди АТ «ПУМБ» на обробку її персональних даних станом на 21.03.2019, тобто на момент коли Правила №120 вже набули чинності.

У той же час, приписами ст. 10 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб`єктам відносин, пов`язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб`єкта персональних даних чи відповідно до закону.

Таким законом, який визначає право Національного банку України на обробку персональних даних третіх осіб, є Закон України «Про Національний банк України», положеннями ст. 67 якого передбачено, що Національний банк з метою виконання регулятивних та наглядових функцій визначає форми звітності (у тому числі консолідованої), порядок її складання та подання до Національного банку, які є обов`язковими до виконання усіма суб`єктами господарювання, в тому числі: 1) для банків, розташованих на території України (резидентів і нерезидентів), банківських груп, учасників банківських груп та інших фінансових установ - для складання грошово-кредитної та фінансової статистики, статистики платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу, банківської статистичної інформації; 2) усіх суб`єктів господарської діяльності (резидентів і нерезидентів) - для складання статистики платіжного балансу міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу та здійснення валютного нагляду.

Надана банками, небанківськими фінансовими установами та іншими суб`єктами підприємницької діяльності інформація розголошенню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.

Вимоги цієї статті не стосуються зведеної статистичної інформації, яка підлягає відкритому опублікуванню Національним банком.

Також, згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк зобов`язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку.

Національний банк України встановлює для банків, банківських груп: 1) форми звітності та методику її складання; 2) періодичність та строки подання звітності; 3) структуру пояснювальної записки; 4) мінімум відомостей, що підлягають опублікуванню, та строки їх подання; 5) методику складання консолідованої і субконсолідованої звітності (ч. 6 ст. 69 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Отже, Правила №120 затверджені Правлінням Національного банку України на виконання покладених на нього повноважень, у силу приписів ст. 67 Закону України «Про Національний банк України» та ст. 69 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

У той же час, суд звертає увагу на безпідставність посилання позивача на невідповідність оскаржуваних положень Правил №120 приписам ч. 2 ст. 67-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 67-1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк подає до Кредитного реєстру інформацію про здійснені ним щодо боржника кредитні операції, зазначені у частині першій статті 49 цього Закону, якщо сума заборгованості (за основною сумою та відсотками) за такими кредитними операціями дорівнює або перевищує 100 розмірів мінімальних заробітних плат (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на перший робочий день місяця, наступного за звітним). Інформація про кредитні операції банків, щодо яких Національним банком України прийнято рішення про віднесення їх до категорії неплатоспроможних або про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію, подається до Кредитного реєстру Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень.

З огляду на вказані законодавчі положення вбачається, що останні встановлюють обов`язок для банку щодо подання до Кредитного реєстру інформації про здійснені ним щодо боржника кредитні операції (еквівалент 100 розмірів мінімальних заробітних плат). Натомість, враховуючи заявлений предмет позову, вказані положення не суперечать оскаржуваним, оскільки регулюють зовсім інше коло правовідносин.

Крім того, суд звертає увагу, що положення Правил №120 встановлюють обов`язок щодо подання відповідної статистичної звітності виключно для банків (суб`єктів господарювання). При цьому, додаткових прав та обов`язків положення Правил №120 для позивача не встановлюють. Водночас, твердження позивача про обмеження оскаржуваними положеннями Правил №120 конституційного права на приватність також не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки не ґрунтуються на жодних доказах та є лише припущенням позивача.

Таким чином, враховуючи заявлені предмет та підстави позову та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку, що оскаржувані приписи Правил №120 прийняті відповідачем обґрунтовано та у межах наданих останньому повноважень.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106, адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.О. Скочок

Судді О.А. Кармазін

В.П. Катющенко

Повний тест рішення складено 14.12.2019.