Номер провадження 2/243/3282/2019

Номер справи 243/11449/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2019 року м.Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мінаєва І.М.,

за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Слов`янськтепломережа”,

вимоги позивача: про захист прав споживачів,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

представник відповідача Штанько С.В. (діє на підставі довіреності

юридичної особи № 286 від 16.09.2019 р.),

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. 02 жовтня 2019 року позивачі звернулися до суду із позовом до публічного акціонерного товариства “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Слов`янськтепломережа” про захист прав споживачів.

На обґрунтування позову зазначили, що вони є споживачами послуги з централізованого опалення, яку надає відповідач, за адресою місця свого мешкання, а саме: АДРЕСА_1 . Зазначають, що їх права як споживача житлово-комунальних послуг із централізованого опалення порушені відповідачем, оскільки у період з 01.05.2016 р. по 01.11.2018 р. ціна (тариф) на ці послуги була значно завищена за рахунок включення до їхньої собівартості незаконної, економічно необґрунтованої і також завищеної ціни на природний газ. Внаслідок цього у зазначений період вони були змушені сплачувати необґрунтовано збільшену вартість за послуги централізованого опалення, а відповідач отримав необґрунтовану економічну вигоду.

Указом Президента України від 27.08.2014 р. було створено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), а 10.09.2014 р. затверджено Положення про НКРЕКП. Вважають, що зазначеними указами в порушення вимог діючого законодавства було створено державний колегіальний орган державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг. Пунктом 7 вищезазначеного Положення передбачено, що НКРЕКП встановлює ціни (тарифи) на теплову енергію. На думку позивачів Президентом України було прийнято рішення про створення НКРЕКП без наявності на те підстав та повноважень, оскільки у редакції ст.106 Конституції України від 21.02.2014 р. відсутні повноваження глави держави щодо формування центральних органів виконавчої влади та регламентування їхньої діяльності його актами. Тобто, з набуттям чинності зазначених змін до Конституції положення ст.11 Закону України “Про природні монополії” (на підставі яких видано вищезазначені укази) щодо утворення та ліквідації Президентом України комісій, затвердження ним положень про комісії, призначення та припинення повноважень Голови комісії, її членів не відповідають Основному Закону України.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, залежно від порядку затвердження цін / тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на групи, зокрема, до першої групи відносяться житлово-комунальні послуги, ціни / тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Положенням ч.1 ст.4 Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” (який діяв до 01.10.2015 р.) передбачено, що державне регулювання діяльності суб`єктів ринку природного газу, в тому числі суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Тобто, зазначеними законами передбачено існування двох окремих національних комісій, в той час як жодним законом не передбачено можливість створення та діяльності єдиної комісії, яка здійснює державне регулювання і у сфері енергетики, і у сфері комунальних послуг. Вважають, що відповідач нарахував позивачам вартість комунальних послуг згідно тарифів, встановлених органом державної влади, існування якого не передбачено Законами України, створення і наділення повноваженнями якого було здійснене всупереч Конституції України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 р. було затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єкті ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. Пунктом 3 Положення були встановлені обов`язки для суб`єктів ринку природного газу України, зокрема обов`язок ПАТ “Укргазвидобування” продавати природний газ НАК “Нафтогаз України” та обов`язок НАК “Нафтогаз України” придбавати такий природний газ для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів та виробників теплової енергії в рамках надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в обсязі, за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 5-8 цього Положення; НАК “Нафтогаз України” постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та в порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення. Пунктом 16 Положення визначено, що НАК “Нафтогаз України” постачає природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії та / або з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України), яка в період з 01.10.2015 р. по 31.03.2016 р. (включно) визначається для виробників теплової енергії, які безпосередньо приєднані до газотранспортної системи, в розмірі 1843,28 грн. за 1000 куб.м., всіх інших виробників теплової енергії - 1770,74 грн. за 1000 куб.м. Регульована ціна для виробників теплової енергії в період з 01.04.2016 р. по 31.03.2017 р. встановлюється окремим рішенням Кабінету Міністрів України.

27.04.2016 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 315, якою внесено суттєві та чисельні зміни до Положення, затвердженого постановою № 758. Зокрема, було змінено п.16 Положення, який викладено в такій редакції: “НАК “Нафтогаз України” у період з 01.05.2016 р. по 31.03.2017 р. (включно) постачає природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в розмірі 4942 грн. за 1000 куб.м. Таким чином, внаслідок прийняття постанови № 315 від 27.04.2016 р. ціна на газ, який придбавається виробниками теплової енергії у НАК “Нафтогаз України” з метою надання послуг із опалення та постачання гарячої води населенню, була збільшена на 3098,72 грн., тобто в 2,68 разів. Після прийняття постанови № 315 середня ціна Гкал теплової енергії збільшилася з 678,92 грн. до 1303,36 грн., а фактична ціна, за якою відповідачем нараховано вартість послуги з опалення збільшилася з 814,59 грн. до 1433,30 грн.

Згідно п.21 постанови Кабінету Міністрів № 869 від 01.06.2011 р. ціна на паливо, в тому числі газ, включається до складу прямих матеріальних витрат, які є складовими планової виробничої собівартості теплової енергії, її транспортування та постачання.

Таким чином, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів № 315 від 27.04.2016 р. собівартість виробництва теплової енергії, а як наслідок, і вартість житлово-комунальних послуг із централізованого опалення збільшилися у зв`язку зі зростанням ціни на газ.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.03.2019 р., яке набрало законної сили 08.07.2019 р., постанова Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 р. була визнана протиправною та нечинною з моменту її прийняття, тобто з 27.04.2016 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 р. в справі № 757/31606/15-ц викладено висновок, що в разі відміни судом акта, яким встановлені тарифи на житлово-комунальні послуги, за зверненням споживача, їх виконавець (постачальник) повинен здійснити перерахунок.

Посилаючись на наведені обставини та положення Конституції України, Закону України “Про захист прав споживачів”, зазначаючи, що їм як побутовим споживачам послуги з централізованого опалення у період з 01.05.2016 р. по 01.11.2018 р. зазначена послуга надавалася за вартістю, визнаною судовим рішенням незаконною та економічно необґрунтованою, сплачена позивачами вартість цих послуг є завищеною, просили зобов`язати відповідача здійснити перерахунок вартості послуги з централізованого опалення, нарахованої відповідачем та частково сплаченої позивачами у період з 01.05.2016 р. по 01.11.2018 р.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові, та просила їх задовольнити.

2.24.10.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги не визнаються у повному обсязі, з огляду на наступне. Так, НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, тарифи на теплову енергію тощо. Станом на теперішній час укази Президента України від 27.08.2014 р. № 694/2014 та від 10.09.2014 р. № 715/2014 є діючими та ніким не оскаржені в порядку визначеному законодавством, тому доводи позивачів в частині незаконності НКРЕКП вважає незаконними та необґрунтованими. Зазначає, що відповідач надає послуги з централізованого опалення за регульованим тарифом НКРЕКП. У всіх населених пунктах Донецької області, де відповідач виробляє, транспортує і поставляє свої послуги, діють єдині тарифи, які поділяються для категорій споживачів. Станом на теперішній час постанови НКРЕКП, якими встановлено тарифи за період з 01.05.2016 р. по 01.11.2018 р., які позивачі вважають незаконними та завищеними судом не скасовані, тому посилання позивачів на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 р. є безпідставним. На теперішній час перегляд тарифів на постачання теплової енергії з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.03.2019 р. не проводився. Оскільки відповідач не наділений повноваженнями перегляду тарифів, тому і здійснити перерахунок він не має можливості.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою суду від 03.10.2019 р. відкрито провадження у справі, справу призначено до підготовчого судового засідання (а.с.43).

4. Ухвалою суду від 28.10.2019 р. підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до судового розгляду (а.с.60).

5.Позивач ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак у судові засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила, тому з урахуванням явки іншого позивача ОСОБА_1 та можливості розглянути справу без участі позивача ОСОБА_2 суд приходить до переконання про відсутність перешкод для розгляду справи.

IІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

6.Згідно відомостей ВО “Слов`янськтепломережа” за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , нараховано вартість послуг за теплопостачання за період з 01.01.2016 р. по 01.04.2019 р., яка частково сплачена споживачами, станом на 01.05.2019 р. обліковується заборгованість у сумі 20418,82 грн. Сума нарахувань щомісячно не є фіксованою (а.с.15).

7.Згідно з роздруківки з офіційного сайту НКРЕКП, станом на 01.02.2019 р. у структурі середньозваженого тарифу на послугу з централізованого опалення, що надається населенню теплопостачальними організаціями, вартість теплової енергії становить 99,0 % тарифу (а.с.17).

8.В той же час у структурі середньозваженого тарифу на теплову енергію для потреб населення станом на 01.01.2015 р. витрати на паливо та покупну теплову енергію і собівартість власних ТЕЦ, ТЕС, КГУ становила 194,48 грн/Гкал, в той час як тариф становив 306,72 грн/Гкал, у 2016 р. - 414,28 грн/Гкал (тариф 536,25 грн/Гкал), у 2017 р. - 836,52 грн. (тариф 1057,89 грн/Гкал), у 2018 р. - 877,11 грн. (тариф 1030,44 грн/Гкал), станом на 01.02.2019 р. - 1092,98 грн/Гкал (тариф 1264,22 грн/Гкал). Окрім того, за період з 01.01.2015 р. до 01.11.2018 р. тариф на природний газ виробникам теплової енергії (з урахуванням тарифів на послуги з транспортування та розподілу) зріс на 538 %, а витрати на паливо та покупну теплову енергію і собівартість власних ТЕЦ, ТЕС, КГУ - на 463 % (а.с.18).

9.Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.03.2019 р. у справі № 826/9665/16 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 р. “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758” з моменту її прийняття, а саме з 27.04.2016 (а.с.19-33).

10.22.08.2019 р. ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок нарахованих сум за централізоване опалення за період з 01.05.2016 р. по 01.11.2018 р. (а.с.35-36).

11.Листом ОКП “Донецьктеплокомуненерго” в особі ВО “Слов`янськтепломережа” від 30.08.2019 р. ОСОБА_1 надано відповідь на заяву від 22.08.2019 р. За змістом цієї відповіді зазначено, що для здійснення перерахунку необхідно визнати в судовому порядку незаконними і не чинними тарифи на послугу централізованого опалення з моменту їх прийняття з відповідними змінами у рішеннях Національного регулятора, оскільки зазначені рішення станом на теперішній час є чинними. Перегляд тарифів на постачання теплової енергії з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.03.2019 р. на дату підготовки цієї відповіді органом ліцензування не проводився. Посилаючись на відсутність повноважень у ОКП “Донецьктеплокомуненерго” з перегляду тарифів, повідомляє, що здійснити перерахунок не вбачається можливим (а.с.37).

12.12.09.2019 р. ОСОБА_1 повторно звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку нарахованих їй сум за послугу централізованого опалення, зазначаючи, що виконання рішення суду є обов`язком відповідача, а не прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту у зв`язку із зазначеним судовим рішенням не звільнює відповідача від виконання цього обов`язку (а.с.38).

13.30.09.2019 р. позивачу надана відповідь, яка за змістом аналогічна попередній відповіді щодо відсутності повноважень у відповідача щодо перегляду тарифів (а.с.39).

14. Згідно з додатком 37 до постанови НКРЕКП № 1171 від 31.03.2015 р. (у редакції постанови НКРЕКП № 1101 від 09.06.2016 р.) тариф за послугу з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії становить 1433,30 грн/Гкал. В структуру цього тарифу входить собівартість власної теплової енергії, врахована у встановлених тарифах на теплову енергію для потреб населення (1171,74 грн/Гкал), витрати на утримання абонентської служби, в тому числі витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи (8,57 грн/Гкал), решта витрат, крім послуг банку (0,53 грн/Гкал), послуги банку (13,58 грн/Гкал), тому планований тариф на послугу становить 1194,41 грн/Гкал, та з урахуванням ПДВ у сумі 238,88 грн/Гкал тариф на послугу з централізованого опалення становить 1433,30 грн/Гкал (а.с.68).

15. Як вбачається з додатку № 37 до постанови НКРЕКП № 1171 від 31.03.2015 р. (у редакції до внесення змін постановою НКРЕКП № 1101 від 09.06.2016 р.) тариф за послугу з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії становить 814,59 грн/Гкал. В структуру цього тарифу входить собівартість власної теплової енергії, врахована у встановлених тарифах на теплову енергію для потреб населення (656,86 грн/Гкал), витрати на утримання абонентської служби 7,86 грн/Гкал, в тому числі витрати на оплату праці 5,73 грн/Гкал та внески на соціальні заходи (2,12 грн/Гкал), решта витрат, крім послуг банку (0,53 грн/Гкал), послуги банку (13,58 грн/Гкал), тому планований тариф на послугу становить 678,82 грн/Гкал, та з урахуванням ПДВ у сумі 135,76 грн/Гкал тариф на послугу з централізованого опалення становить 814,59 грн/Гкал (а.с.69).

ІV. Оцінка Суду.

16. Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об?єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

17. Положенням ст.16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов?язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади; Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту частини третьої статті 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

18. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

Правовий аналіз наведених положень ЦПК України, ЦК України, Закону України “Про житлово-комунальні послуги” дозволяє дійти висновку про те, що обраний позивачами спосіб захисту своїх прав, а саме захист їх прав як споживачів та зобов?язання відповідача, виконавця послуг з теплопостачання, вчинити певні дії, не суперечить положенням статті 16 ЦК України.

19. Крім того, судом враховується, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статтей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

20. Аналізуючи вищенаведені норми права щодо способу захисту цивільних прав, суд зазначає, що чинне цивільне процесуальне законодавство не обмежує суд у виборі способу захисту, прямо передбаченого законом, а дозволяє, виходячи із принципу верховенства права, визначити не тільки прямо передбачений в нормативному акті спосіб захисту порушеного права особи, а й спосіб захисту, який не передбачений законом, але не суперечить йому.

При цьому слід враховувати, що суд в такому випадку не припуститься порушення передбаченого статтею 2 ЦПК України принципу диспозитивності (права особи на власний розсуд розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору), оскільки буде діяти відповідно до викладеної в позові вимоги особи, яка звернулася до суду. Зазначене кореспондується з вимогою пункту 4 частини 3 статті 175 ЦПК України, відповідно до якої позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

21. Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що позивачами обрано належний спосіб судового захисту.

22.Згідно із частиною третьою статті 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (в редакції, чинній з 01.05.2016 р. по 01.11.2018 р.) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Частинами першою та другою статті 32 цього Закону передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

23.Частиною 4 статті 5 вищезазначеного Закону визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на природний газ, тарифів на транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є державним колегіальним органом, що здійснює регулювання діяльності у сфері теплопостачання (крім діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії), централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів для об`єктів, які обслуговують населені пункти з чисельністю населення понад 100 тисяч осіб, та об`єктів з потужністю перероблення чи захоронення понад 50 тисяч тонн або 200 тисяч метрів кубічних побутових відходів на рік.

24.Згідно з п.2 ч.1 ст.7 цього Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін / тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 2 пункту “а” частини першої статті 28 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги. Слід зазначити, що зазначена норма права після 01.05.2016 р. двічі зазнавала змін, однак ці зміни не стосувалися вказівки про встановлення тарифів на теплову енергію НКРЕКП.

25.Аналізуючи вищенаведені нормативні положення, та їх співвідношення між собою, суд приходить до переконання, що єдиним уповноваженим суб`єктом встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення є НКРЕКП.

26.Указом Президента України “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг” № 694/2014 від 27.08.2014 р. утворено НКРЕКП. Указом Президента України “Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг” № 715/2014 від 10.09.2014 р. затверджено Положення про НКРЕКП (далі - Положення).

27. Розмірковуючи над доводами позивачів щодо невідповідності указів Президента України щодо створення НКРЕКП та затвердження Положення про НКРЕКП Конституції України, суд зазначає наступне.

Так, згідно п.1 ч.3 ст.2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права. Положенням ч.1,2 ст.10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою. Положенням ч.6 зазначеної статті визначено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції як норми прямої дії.

28.Пунктом 28 ч.1 ст.106 Конституції України (у редакції, чинній на час видання вищезазначених указів) передбачено, що Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Частиною 3 ст.106 Конституції України визначено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Положенням ч.1 ст.11 Закону України “Про природні монополії” передбачено, що національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України. Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України . Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

Згідно п.1 Положення про НКРЕКП Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

Аналізуючи вищенаведені нормативні положення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення невідповідності Конституції України як положення ст.11 Закону України “Про природні монополії” так і указів Президента України № 694/2014 від 27.08.2014 р. та № 715/2014 від 10.09.2014 р. Таким чином, доводи позивачів в цій частині є необґрунтованими.

29.Згідно з п.1 Положення Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг. Пунктом 3.5 цього Положення передбачено, що одним із основних завдань НКРЕКП є забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін. За змістом п.13 Положення рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями, зазначені рішення, прийняті у межах повноважень НКРЕКП, обов`язкові для виконання суб`єктами природних монополій, однак можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

30.Під час судового розгляду встановлено, що нарахування за житлово-комунальну послугу з централізованого опалення по квартирі АДРЕСА_2 у спірний період (з жовтня 2016 року по жовтень 2018 року включно) здійснювалося відповідно до тарифів на цю послугу, встановлених НКРЕКП постановою № 1171 від 31.03.2015 р. (з урахуванням змін, внесених постановою № 1101 від 09.06.2016 р.), викладених у додатку № 37 до цієї постанови, в якому визначено структуру одноставкових тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню обласним комунальним підприємством “Донецьктеплокомуненерго”, а саме за тарифом на послугу централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії, оскільки суми нарахувань за особовим рахунком № НОМЕР_1 за кожний місяць є різними, що пояснюється неоднаковою кількістю спожитої теплової енергії (а.с.15, 68).

31. Постановою НКРЕКП № 377 від 24.03.2016 р. було затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - Порядок). Зазначений Порядок був чинним до 25.06.2019 р., тобто в спірний період.

Згідно з п. 1.2 Порядку, він застосовується під час установлення НКРЕКП тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у п.1.1 цього розділу, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Ліцензіат – суб`єкт господарювання, який одержав відповідні ліцензії на виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Тарифом на надання послуг з централізованого опалення є вартість надання одиниці послуги з централізованого опалення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планових витрат з урахуванням витрат на покриття витрат, планового прибутку, врахованого у тарифі на теплову енергію, які встановлюються НКРЕКП з урахуванням податку на додану вартість.

Тарифом на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, є вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням витрат на покриття втрат ліцензіата, планованого прибутку, які встановлюються НКРЕКП без врахування податку на додану вартість.

Одноставковий тариф на теплову енергію - це вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам, визначена як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування, постачання, витрат на покриття втрат ліцензіата, планованого прибутку, і не розподілена на умовно-змінну та умовно-постійну частини тарифу (п.1.4 Порядку).

32.Пунктом 3.2.1 Порядку визначено, що до складу планованої виробничої собівартості включаються прямі матеріальні витрати, зокрема, витрати на придбання палива (газу, мазуту, вугілля, торфу, інших видів технологічного палива) та електричної енергії для технологічних потреб, що визначаються ліцензіатом, виходячи з планованого обсягу виробництва теплової енергії згідно з п.2.4, 2.7 розділу ІІ цього Порядку, норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, установлених відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування витрат та втрат ресурсів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва та / або витрат палива, чинних або прогнозованих цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси.

33. Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що ціна на паливно-енергетичні ресурси є складовою прямих матеріальних витрат, які включаються до складу планової виробничої собівартості, що входить до структури тарифу на послуги з централізованого опалення.

34. Постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 р. було затверджене Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період). Пунктом 5 цієї постанови визначено, що ця постанова діє з 01.10.2015 р. по 01.04.2017 р. Згідно п.3.4 цього Положення (у редакції станом на 31.03.2016 р.), ним покладається, зокрема, обов`язок НАК “Нафтогаз України” постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та в порядку, що визначені п.п.15-17 цього Положення. Так, пунктом 16, зокрема, визначено, що НАК “Нафтогаз України” постачає природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України), яка у період з 01.10.2015 р. по 30.04.2016 р. включно визначається для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення населенню для виробників теплової енергії, які безпосередньо приєднані до магістральних газопроводів, - в розмірі 1843,28 грн. за 1000 куб.м.; для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення для всіх інших виробників теплової енергії - 1770,74 грн. за 1000 куб.м.

35.Постановою Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 р. до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України № 758 внесено зміни. Так, п.16 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) викладено у новій редакції, за змістом якої, зокрема, НАК “Нафтогаз України” у період з 01.05.2016 р. по 31.03.2017 р. постачає природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною з метою надання послуг з опалення населенню в розмірі 4942 грн. за 1000 куб.м.

36.Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.03.2019 р. у справі № 826/9665/16 постанову Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 р. “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758” визнано протиправною та нечинною з моменту її прийняття, а саме з 27.04.2016 року. Зазначене рішення Окружного адміністративного суду м.Києва набуло законної сили 08.07.2019 р. після прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом від 08.07.2019 р. про залишення рішення Окружного адміністративного суду м.Києва без змін.

37.Постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 22.03.2017 р. затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. Ця постанова чинна у період з 01.04.2017 р. по 01.11.2018 р. (п.3 постанови). Пунктом 3.4 зазначеного Положення визначено, зокрема, обов`язок НАК “Нафтогаз України” постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для всіх категорій споживачів (фізичні або юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору). За змістом п.12 Положення постачання природного газу НАК “Нафтогаз України” виробникам теплової енергії здійснюється за цінами, визначеними відповідно до пункту 13 цього Положення. Згідно п.13 Положення НАК “Нафтогаз України” з 1 квітня 2017 р. здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 10-12 цього Положення для виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення населенню за ціною, що становить 4942 гривні за 1000 куб. метрів (без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, які підлягають обов`язковій оплаті відповідно до умов договорів розподілу природного газу та величини торговельної надбавки (націнки) постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, максимальний рівень якої визначений пунктом 14 цього Положення). Слід зазначити, що ця постанова Кабінету Міністрів не оскаржувалась, відомостей про її скасування немає, і вона була чинна у період з 01.04.2017 р. по 01.11.2018 р.

38.Таким чином, з огляду на вищенаведене, НАК “Нафтогаз України” у відповідності до вимог вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України здійснював продаж / постачання природного газу для виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення населенню у період з 01.10.2015 р. до 30.04.2016 р. за ціною 1843,28 грн. / 1770,74 грн. за 1000 куб.м. (постанова № 758), у період з 30.04.2016 р. до 01.04.2017 р. - 4942 грн. за 1000 куб.м. (постанова № 758 з урахуванням змін, внесених постановою № 315), а у період з 01.04.2017 р. до 01.11.2018 р. - 4942 грн. за 1000 куб.м. (постанова № 187). Оскільки рішенням суду від 04.03.2019 р., яке набрало законної сили 08.07.2019 р., постанову № 315 визнано протиправною та нечинною, то вартість природного газу за період з 30.04.2016 р. до 01.04.2017 р. мала бути встановленою на попередньому рівні - 1843,28 грн. / 1770,74 грн. за 1000 куб.м. Тобто, як було зазначено вище, сума витрат на паливно-енергетичні ресурси є складовою прямих матеріальних витрат, які включаються до складу планової виробничої собівартості, що входить до структури тарифу на послуги з централізованого опалення, у період з 30.04.2016 р. по 01.04.2017 р. сума цих витрат (ціна на природний газ) була необґрунтовано завищена, що встановлено рішенням суду від 04.03.2019 р., яке набрало законної сили і є обов`язковим для виконання, і відповідно, тариф на послугу з централізованого опалення був необґрунтовано завищеним.

39. Положенням ст.20 Закону України “Про теплопостачання” визначені загальні засади формування тарифів на теплову енергію. Так, зокрема, тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті. Якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб`єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб`єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п`ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Органи державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій зобов`язані прийняти рішення про зменшення встановленого ними тарифу на суму нецільового використання коштів у разі: використання суб`єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені програмою технічного розвитку та/або інвестиційною програмою; використання суб`єктом господарювання у сфері теплопостачання коштів на цілі та/або у розмірах, які не передбачені структурою тарифу.

Порядок відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи, визначається порядком формування тарифів. Спори щодо формування та встановлення тарифів на теплову енергію вирішуються в судовому порядку.

40. Пунктами 1.9 - 1.10 Порядку передбачено, що у разі зміни протягом строку дії тарифів величини окремих витрат, пов`язаних із провадженням ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, з причин, які не залежать від ліцензіата, зокрема збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, витрат на покриття втрат ліцензіата, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, зміни обсягу фінансових витрат, складової планованого прибутку, може проводитися перерахування тарифів шляхом коригування лише тих складових частин структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення, що призвело до зміни тарифних витрат більше ніж на 2 % від установленого рівня. Встановлення та коригування тарифів на послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води проводиться одночасно з відповідним встановленням або коригуванням тарифів на теплову енергію.

41.Пунктом 7.1 Порядку визначено, що для встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання ліцензіат подає НКРЕКП заяву і розрахунки тарифів на плановий період з підтверджуючими та обґрунтовуючими документами, що використовувалися під час проведення розрахунків.

42.Пунктом 11.2 Порядку передбачено, що розрахунок одноставкових тарифів на послуги з централізованого опалення проводиться шляхом ділення суми річних планованих витрат, що включаються до повної собівартості, витрат на покриття втрат підприємств та річного планованого прибутку на планований річний обсяг реалізації послуг.

43.Згідно з п.19.1 Порядку у разі зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих витрат, пов`язаних із наданням послуги із централізованого опалення з причин, які не залежать від підприємства, зокрема, збільшення або зменшення цін (тарифів) на теплову та електричну енергію, може проводитися перерахування тарифів шляхом коригування лише тих складових частин їх структури, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення.

44.Зміст наведених норм у їх сукупності, надає суду підстави для висновку про нормативно закріплену можливість перерахування тарифів шляхом коригування саме тих складових частин їх структури, ціни на які змінилися, та лише під час дії зазначених тарифів.

45.Так, Порядком передбачено процедуру коригування за ініціативою ліцензіата тарифів на теплову енергію, зокрема, п.20.1 визначено, що для коригування за ініціативою ліцензіата тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води ліцензіат відповідно до процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання і процедури встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води подає заяву та відповідні розрахунки тарифів на планований період з усіма підтвердними і обґрунтовувальними документами, що використовувалися під час їх проведення; пояснювальну записку щодо необхідності коригування тарифів, що включає обґрунтування планованих витрат ліцензіата за їх складовими; аналіз результатів фінансово-господарської діяльності за базовий період і очікувані зміни у планованому періоді; дані про доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру тарифів, зміну тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад згідно з порядком, передбаченим законодавством. Згідно п.20.5 у разі коригування окремих складових тарифів за ініціативою ліцензіата НКРЕКП зобов`язана розглянути (перевірити) розрахунки тарифів протягом 10 днів з дня отримання відповідної заяви та підтверджуючих документів. Підстави для звернення ліцензіата щодо коригування тарифів визначені п.20.7, а саме це обставини, що впливають або можуть вплинути на результати діяльності ліцензіата в період регулювання, зокрема зміни протягом строку дії тарифів витрат на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, що склалися з не залежних від заявника причин, а саме ставок податків і зборів (обов`язкових платежів), рівня мінімальної заробітної плати, ставок орендної плати та амортизаційних відрахувань, тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси тощо, якщо це призводить до зміни тарифних витрат більше ніж на 2 % від установленого рівня. Проаналізувавши вищенаведене, слід зазначити, що ліцензіат уповноважений звернутися до НКРЕКП з питання коригування тарифів, чинних лише в період регулювання, в той час як не має підстав звернутися щодо коригування тарифів, які були встановлені за минулий період.

46. З урахуванням встановлених судом фактичних обставин та положень нормативно-правових актів, суд приходить до переконання, що тариф, згідно з яким позивачам було нараховано плату за послугу з централізованого опалення у період з 01.05.2016 р. по 01.11.2018 р. був встановлений додатком 37 до постанови НКРЕКП № 1171 від 31.03.2015 р. (у редакції постанови НКРЕКП № 1101 від 09.06.2016 р.) та становив для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії 1433,30 грн/Гкал. (а.с.68), в той час як до запровадження змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 р., яка згодом скасована рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.03.2019 р., цей тариф становив 814,59 грн/Гкал. За таких обставин, нарахування позивачам за послугу з централізованого опалення у період з 01.10.2016 р. до 01.04.2017 р. мало б здійснюватися за тарифом 814,59 грн/Гкал.

47. Під час судового розгляду шляхом аналізу та співставлення нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, судом встановлено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджує НКРЕКП, а відповідач, в свою чергу, не має повноважень жодним чином змінювати або коригувати ці тарифи самостійно. Окрім того, підзаконним нормативно-правовим актом (Порядком) не передбачено можливості звернення відповідача до НКРЕКП щодо коригування тарифу, який не є діючим (тобто, застосовувався раніше). В той же час положенням ст.20 Закону України “Про теплопостачання” визначено обов`язок НКРЕКП переглянути тарифи лише у випадку виявлення нецільового використання коштів.

Станом на теперішній час не існує норми права, якою б було визначено можливість переглядати діючі раніше тарифи, однак, на думку суду, в існуванні такої норми, як і такого перегляду, немає необхідності, з огляду на наступне.

48.Як було зазначено вище, тариф для позивачів становив 814,59 грн/Гкал, а з 09.06.2016 р. - 1433,30 грн/Гкал. Співставляючи структури цих тарифів, слід зазначити, що такі зміни відбулися у результаті підвищення собівартості власної теплової енергії, врахованій у встановлених тарифах на теплову енергію для потреб населення, а саме з 656,86 грн/Гкал до 1171,74 грн/Гкал. Таке підвищення собівартості власної теплової енергії обґрунтоване підвищенням ціни на природний газ для виробників теплової енергії з 1843,28 / 1770,74 грн. до 4942 грн. за 1000 куб.м. Оскільки підвищення ціни на природний газ було визначено у постанові Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 р., яка скасована рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва, то у зазначений у постанові Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 р. період її чинності (а саме з 01.10.2015 р. до 01.04.2017 р.), тариф на послугу з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії ОКП “Донецьктеплокомуненерго” мав би становити 814,59 грн/Гкал.

49.Суд погоджується з доводами представника відповідача в тій частині, що у постанові Великої Палати Верховного Суду № 757/31606/15-ц викладено висновок, що в разі відміни судом акта, яким встановлені тарифи на житлово-комунальні послуги, за зверненням споживача їх виконавець (постачальник) повинен здійснити перерахунок, однак, станом на теперішній час постанови НКРЕКП, якими встановлені тарифи за період з 01.05.2016 р. по 01.11.2018 р. судом не скасовані. В той же час судом скасовано Постанову Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 р., на виконання якої були підвищені тарифи на послугу з централізованого опалення шляхом внесення змін до постанови НКРЕКП, якою встановлені тарифи.

50.Положенням ч.1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 цієї статті визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

51.Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” передбачено право споживача на відшкодування згідно із законодавством збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, у разі виконання ним своїх зобов`язань відповідно до договору. Застосовуючи цю норму, суд зазначає, що за відомостями по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на квартиру, у якій мешкають позивачі, вони здійснювали сплату наданих послуг у спірний період, однак, не в повному обсязі згідно з нарахованими сумами. В той же час позивачами не заявлено вимогу про повернення сплачених грошових коштів за підвищеним тарифом на послугу, а заявлено вимогу про здійснення перерахунку вартості за надану послугу.

52.Таким чином, для належного захисту прав позивачів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що відповідач має здійснити позивачам перерахунок за послугу з централізованого опалення саме з урахуванням попередніх тарифів, в даному випадку - 814,59 грн/Гкал, за період з 01.05.2016 р. до 01.04.2017 р., тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

53. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

54. Позивач при зверненні до суду з зазначеною позовною заявою звільнений від сплати судового збору на підставі ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів”.

55. Відповідно до Закону України “Про судовий збір” за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України “Про Державний бюджет на 2019 рік” встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1921 грн. Таким чином, сума судового збору становить 768,40 грн.

56. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь держави підлягає відшкодуванню сума судового збору у сумі 384,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, Законом України “Про теплопостачання”, Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Слов`янськтепломережа” про захист прав споживачів – задовольнити частково.

2.Зобов?язати обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” (юридична адреса: пров.Земляний, 2, м.Краматорськ, 84307, ідентифікаційний код юридичної особи 05540965) здійснити перерахунок вартості послуги з централізованого опалення, нарахованої за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 , за період з 01 травня 2016 року до 01 квітня 2017 року, з застосуванням тарифу на послугу з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії, встановленому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 1171 від 31.03.2015 р., а саме - 814,59 грн/Гкал.

3.В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

4.Стягнути з обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (юридична адреса: пров.Земляний, 2, м.Краматорськ, 84307, ідентифікаційний код юридичної особи 05540965) на користь держави судовий збір у сумі 384 грн. 20 коп. на рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до /або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлений 13.12.2019 року.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв