ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №818/1880/18

адміністративне провадження №К/9901/3078/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О.В.,

суддів Білак М.В., Соколова В.М.

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №818/1880/18

за позовом ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Хурсенка Сергія Олександровича на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року (прийняте у складі головуючого судді Шевченко І.Г.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача Бершова Г.Є., суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М.)

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 строк навчання у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою у загальний строк військової служби, вважаючи початком військової служби 25 серпня 1993 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не зарахував до загального строку військової служби період навчання позивача у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 25 серпня 1993 року по 14 червня 1996 року, оскільки згідно статті 24 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» у редакції, що діяла на час його навчання та закінчення військового ліцею, початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов`язаних. Також посилається на статтю 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до якої час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю. Враховуючи вказані норми та приписи статті 58 Конституції України стверджує, що відповідач мав зарахувати позивачу період навчання у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою до загального строку військової служби.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. З 25 серпня 1993 року по 14 червня 1996 року позивач проходив навчання у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, що підтверджується атестатом про повну загальну середню освіту, копією посвідчення ліцеїста та копією довідки від 06 квітня 2010 року №130.

3.1. У період з 26 липня 1996 року по 04 вересня 2017 року позивач навчався в Харківському військовому університеті, Академії Прикордонних військ України та працював на різних посадах в органах Державної прикордонної служби України, що підтверджується витягом з послужного списку.

3.2. 04 вересня 2017 року на підставі наказу начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30 серпня 2017 року №450-ос про звільнення позивача в запас за п.1 пп «г» (через сімейні обставини) частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за наказом від 04 вересня 2017 року №171-ОС ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 04 вересня 2017 року.

3.3. 14 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача з проханням перерахувати йому вислугу років з урахуванням періоду навчання у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 25 серпня 1993 року по 14 червня 1996 року, однак, у відповіді від 02 квітня 2018 року №30/3-42 відповідач зазначив, що на теперішній час правові підстави щодо перерахунку ОСОБА_1 вислуги років з урахуванням періоду навчання в Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою відсутні, оскільки відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 19 липня 2017 року №Т/30-5644 «Щодо зарахування до вислуги років періодів навчання у військових ліцеях», при визначенні військовослужбовцям вислуги років (для встановлення щомісячної грошової надбавки, тривалості щорічної відпустки, призначення пенсії, тощо) до зазначеної вислуги не зараховується час навчання у військових ліцеях та ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою.

3.4. Не погодившись із такою відмовою відповідача позивач звернувся з позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, в задоволенні позову відмолено.

4.1. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Луганський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою є видом загальноосвітнього навчально-виховного закладу у системі військової освіти Міністерства Оборони України, в якому ліцеїсти проходять підготовку до вступу у військові навчальні заклади, а тому ліцей, у якому навчався позивач, не є військовим навчальним закладом у розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII, у зв`язку з чим строк його навчання не може бути зараховано у загальний строк військової служби, оскільки навчання у такому учбовому закладі не можна вважати проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у статті 2 цього Закону.

IV. Касаційне оскарження

5. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Хурсенко Сергій Олександрович, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

6. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що відмова відповідача зарахувати період навчання у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою до загального строку військової служби розцінюється як звуження соціально-правових гарантій та порушує конституційний принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів.

6.1. Також, скаржник зазначає, що Луганський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою знаходився у підпорядкуванні Головного управління військової освіти Міністерства оборони України з 01 вересня 1993 року по 20 липня 1997 року, що підтверджується листом Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України №404/1/218 від 16 січня 2018 року, тобто, мав статус військово-навчального закладу.

7. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

8. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

10. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі Закон №2232-XII).

12. Частиною четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ в редакції, яка була чинна на час навчання позивача в ліцеї, було встановлено вичерпний перелік видів військової служби, до яких відносилась: строкова військова служба; військова служба за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів; військова служба за контрактом офіцерського складу.

13. В редакції статті 2 Закону №2232-ХІІ, що була чинна на момент звільнення позивача зі служби, до видів військової служби відноситься: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

VI. Позиція Верховного Суду

14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

15. Вирішуючи питання обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

16. Cтаття 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, що була чинною протягом строку навчання позивача в ліцеї) пов`язувала початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаному у приписі, виданому військовим комісаріатом, - для допризовників, призовників і військовозобов`язаних.

17. Станом на час виникнення спірних правовідносин жодна норма Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» чи будь-якого іншого закону не відносить період навчання у ліцеї до періоду військової служби.

18. Верховний Суд України в своїх рішеннях (зокрема, від 16 квітня 2013 року у справі №21-107а13, від 1 жовтня 2013 року у справі №21-330а13) неодноразово вказував, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 490 «Про реформу системи військової освіти» військові ліцеї були створені з метою підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів. Вказаною постановою затверджено перелік вищих навчальних закладів, в яких здійснюватиметься військова підготовка студентів.

19. Луганський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, в якому навчався позивач, відсутній у вказаному переліку.

20. Отже, цей ліцей не є військовим навчальним закладом в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тому строк навчання позивача не може бути зараховано у загальний строк військової служби, оскільки навчання в такому учбовому закладі не можна вважати проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині четвертій статті 2 зазначеного Закону.

21. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі №825/1086/17, де вказав, що оскільки коледж, у якому навчався позивач, не є військовим навчальним закладом, у якому особи, що відповідають вимогам Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходять військову службу, то правові підстави для зарахування до загального строку військової служби позивача період навчання його у коледжі відсутні.

22. За таких обставин, відсутні підстави стверджувати, що відповідач неправомірно не врахував строк навчання позивача у Луганському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою до строку його військової служби.

23. Доводи скаржника з посиланням на статтю 22 Конституції України щодо звуження його прав, у зв`язку з прийняттям іншого закону є безпідставними, оскільки відмова відповідача, яка полягає у незарахуванні до загального строку військової служби позивача часу навчання у Ліцеї, не є звуженням обсягу вже набутих ним прав, так як жодні соціальні права не є абсолютними, вони можуть бути обмежені у визначеному Законом порядку.

24. У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у п.2.1 Конституційний Суд України встановив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

25. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

26. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

27. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

VIІ. Судові витрати

28. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Хурсенка Сергія Олександровича залишити без задоволення.

2. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак ,

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду