ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №745/746/16-а

адміністративне провадження №К/9901/29882/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 11 січня 2017 року (суддя Стельмах А.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року (колегія суддів: Літвіна Н.М., Мєзєнцев Є.І., Коротких А.Ю.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сосницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірним рішення Сосницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії за вислугою років та зобов`язати відповідача призначити пенсію у зв`язку з наявністю спеціального педагогічного стажу із 1 листопада 2016 року.

Постановою Сосницького районного суду Чернігівської області від 11 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами не враховано, що в періоди роботи з 24 серпня 1988 року по 31 серпня 1992 року, з 01 вересня 1999 року по 14 липня 2000 року та з 17 липня 2000 року по 13 січня 2005 року у відділі освіти, позивач працював за сумісництвом в школі та мав відповідні години педнавантаження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2017 року відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 01 листопада 2016 року позивач звернувся із заявою до Сосницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії за вислугою років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 04 листопада 2016 року Сосницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України, у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 відмовлено, оскільки робота на посаді викладача історії за сумісництвом не входить до загального стажу, а стаж позивача становить всього 24 роки 9 місяців та 3 дні.

Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача за сумісництвом на посадах вчителя і спеціаліста відділу освіти, адже право на пенсію за вислугу років визначається за основним місцем роботи.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

До Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 віднесено, зокрема: директори, заступники директорів з навчально-виховної (навчальної, навчально-виробничої) роботи, вчителі, майстри виробничого навчання, практичні психологи, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи міжшкільних навчально-виробничих комбінатів; учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх шкіл.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На підставі записів трудової книжки судами встановлено, що позивач працював з 15 серпня 1980 року по 09 листопада 1980 року викладачем праці, з 01 грудня 1982 року по 31 серпня 1988 року керівником ПВП, з 01 вересня 1992 року по 31 серпня 1999 року та з 13 січня 2005 року по даний час викладачем історії середньої школи, які передбачені згаданим переліком.

В періоди з 24 серпня 1988 року по 31 серпня 1992 року, з 01 вересня 1999 року по 14 липня 2000 року на посаді методиста та з 17 липня 2000 року по 13 січня 2005 року на посаді спеціаліста відділу освіти Сосницької райдержадміністрації, що були основним місцем роботи позивача, не передбачені Переліком та не підлягають зарахуванню в стаж роботи за вислугою років, як педагогічному працівнику.

В той же час згідно наданим довідкам з 01 вересня 1990 року, з 01 вересня 1991 року, з 01 вересня 1999 року, з 01 вересня 2000 року, з 01 вересня 2001 року, з 01 вересня 2002 року, з 01 вересня 2003 року, з 01 вересня 2004 року по 11 січня 2005 року позивач працював на посадах вчителя середньої школи за сумісництвом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа № 442/456/17) звернула увагу, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.

Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245). Тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.

У пункті 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій (далі - підприємство), які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.

Виходячи з аналізу зазначених вище норм, зарахування роботи на посаді викладача до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного Суду у справі № 352/1740/16-а від 02.04.2019.

Крім того згідно листа відповідачем зараховано стаж згідно записів трудової книжки з 15.08.1980 по 09.11.1980 та з 01.12.1982 по 31.08.1988. Період, який не враховано позивач проходив службу в Радянській армії.

Абзацом 2 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, судами попередніх інстанцій не встановлено кількість годин, які позивач працював за сумісництвом на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, та не надано оцінки, чи підлягає до зарахування до пільгового стажу період проходження служби в Радянській армії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

При цьому, суд зазначає, що чинна стаття 20 КАС України, а саме її частина перша, визначає виключний перелік спорів, який підсудний місцевим загальним судам як адміністративним судам, до якого не включено рішення суб`єктів владних повноважень, що є предметом спору у цій справі. Проте, згідно з частиною 2 цієї статті окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Отже, спір у цій справі повинен розглядатися Чернігівським окружним адміністративним судом.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 11 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук