ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2019 року

Київ

справа №826/6537/17

адміністративне провадження №К/9901/50771/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу №826/6537/17

за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови в частині, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2018, ухвалене у складі колегії суддів Мазур А.С. (головуючий), Аблова Є.В., Літвінової А.В., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2018, прийняту у складі колегії суддів: Горяйнова А.М. (головуючий), Коротких А.Ю., Файдюка В.В.

І. Суть спору

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив суд визнати неправомірним і скасувати абзац 3 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1050 «Деякі питання стипендіального забезпечення».

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що він є аспірантом Київського національного торговельно-економічного університету денної форми навчання з 02.11.2015.

3. 03.01.2017 позивача призначено заступником керівника секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Надалі, у зв`язку з прийняттям відповідачем оскаржуваної постанови позивача було переведено на неповний робочий день на 0,5 ставки за займаною посадою.

4. ОСОБА_1 вважає вказане вище обмеження порушенням його права на працю, передбачене статтею 43 Конституції України. Зазначає, що у відповідності до статті 92 Конституції України право на працю визначається виключно законами. Відтак, відповідач, приймаючи спірну постанову в частині її оскарження, діяв не у порядку та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є аспірантом другого року очної (денної) форми навчання за державним замовленням кафедри фінансів, зарахований до аспірантури Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (УДУФМТ) з 02.11.2015 (наказ від 02.11.2015 № 691). Згідно з наказом КНТЕУ від 02.02.2016 № 253 переведений на навчання до аспірантури КНТЕУ.

6. Наказом від 03.01.2017 № 1-к ОСОБА_1 призначено заступником керівника секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти з 03.01.2017.

7. З 01.01.2017 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1050 «Деякі питання стипендіального забезпечення», на підставі якої були внесені зміни до Порядку призначення і виплати стипендій, зокрема, абзац 3 пункту 19 вказаного Порядку був викладений у новій редакції, а саме: клінічні ординатори, аспіранти, докторанти мають право на роботу у режимі неповного робочого часу (але не більше як на 0,5 ставки за займаною посадою).

8. 24.04.2017 позивача повідомлено про переведення на неповний робочий день, оскільки з довідки КНТЕУ від 19.04.2017 № 1224/21 вбачається, що він є аспірантом денної форми навчання за державним замовленням.

9. Відповідно до наказу від 26.06.2017 № 17-к ОСОБА_1 з 26.06.2017 переведено на 0,5 ставки за займаною посадою на підставі оскаржуваної постанови.

10. Уважаючи таку підставу переведення на 0,5 ставки за займаною посадою протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 01.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2018, у задоволенні позову відмовив.

12. Ухвалюючи таке рішення суди дійшли висновку, що абзац 3 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1050 «Деякі питання стипендіального забезпечення» прийнятий на виконання вимог статті 62 Закону України «Про вищу освіту» в частині визначення права особи на працю у позанавчальний час та не суперечить їй.

13. Абзац 3 пункту 19 Порядку призначення та виплати стипендій, затверджений Постановою № 1050 повністю узгоджується з нормами чинного законодавства України, зокрема, нормами Закону України «Про оплату праці» та Бюджетного кодексу України та жодним чином не порушує право особи на трудову діяльність у позанавчальний час (пункт 3 частини першої статті 62 Закону України «Про вищу освіту»).

14. Порядок не регулює правовідносини між роботодавцем та особою, яка навчається у вищому навчальному закладі за державний (регіональним) замовленням, не обмежує право на працю таких осіб у позаробочий час і не впливає на права та інтереси позивача саме як працівника.

IV. Касаційне оскарження

15. У касаційні скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

16. У доводах касаційної скарги позивач, зокрема, посилається на незаконне позбавлення його права власності на 50% заробітної плати.

17. У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Приписами частин першої-другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Відповідно до пунктів 1, 19 статті 62 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (далі - Закон № 1556) особи, які навчаються у закладах вищої освіти, мають право на вибір форми навчання під час вступу до закладу вищої освіти; зарахування до страхового стажу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періодів навчання на денній формі навчання у закладах вищої освіти, аспірантурі, докторантурі, інтернатурі, резидентурі, за умови добровільної сплати страхових внесків.

22. Відповідно до частини другої статті 62 Закону № 1556 особи, які навчаються у закладах вищої освіти за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання академічних та соціальних стипендій у встановленому законодавством порядку.

23. Пунктом 3 частини першої статті 62 Закону № 1556 передбачено, що особи, які навчаються у закладах вищої освіти, мають право на трудову діяльність у позанавчальний час.

24. Згідно зі статтею 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

25. Відповідно до статті 56 КЗпП України робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

26. Згідно з пунктом 1 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 309, аспірантура і докторантура є формами підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів вищої кваліфікації.

27. Відповідно до абзацу 3 пункту 19 Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 № 882 «Питання стипендіального забезпечення», в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1050 від 28.12.2016 «Деякі питання стипендіального забезпечення» (далі - Постанова № 1050), клінічні ординатори, аспіранти, докторанти мають право на роботу у режимі неповного робочого часу (але не більш як на 0,5 ставки за займаною посадою). При цьому академічна стипендія, призначена відповідно до цього Порядку, виплачується у повному обсязі.

28. Пунктом 6 частини 5 Розділу XV Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1556 Кабінету Міністрів України доручено привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, а також забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

VI. Позиція Верховного Суду

29. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

30. Як убачається з матеріалів справи позивач оскаржує абзац 3 пункту 19 Порядку призначення і виплати стипендій, який на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1050 «Деякі питання стипендіального забезпечення» (далі - Порядок № 1050) був викладений у новій редакції.

31. Вказаною нормою права передбачено, що клінічні ординатори, аспіранти, докторанти мають право на роботу у режимі неповного робочого часу (але не більш як на 0,5 ставки за займаною посадою). При цьому академічна стипендія, призначена відповідно до цього Порядку, виплачується у повному обсязі.

32. Відповідно до підпункту 8 пункту 1 Порядку №1050 його дія поширюється на осіб, які навчаються у навчальних закладах або наукових установах за державним (регіональним) замовленням за рахунок коштів загального фонду державного (відповідного місцевого) бюджету, зокрема аспірантів і докторантів, які навчаються за денною формою навчання (з відривом від виробництва).

33. Згідно з довідкою Київського національного торговельно-економічного університету від 19.04.2017 № 1224/21 позивач є аспірантом другого року очної (денної) форми навчання за державним замовленням кафедри фінансів.

34. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що абзац 3 пункту 19 Порядку № 1050 порушує його право на працю, оскільки обмежує у можливості поєднувати денну форму навчання із роботою на умовах повного робочого дня.

35. Пунктом 3 частини першої статті 62 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що особи, які навчаються у закладах вищої освіти, мають право на трудову діяльність у позанавчальний час.

36. Згідно зі статтею 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

37. Відповідно до статті 56 КЗпП України робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

38. Із зазначених норм убачається, що саме законами України визначено обмеження права позивача на роботу у часі, що збігається з часом його навчання на денній формі. Крім того, таке обмеження не впливає на обсяг трудових прав працівників.

39. Пунктом 6 частини 5 Розділу XV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» Кабінету Міністрів України доручено привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, а також забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

40. Згідно із статтею 1 Закону України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон № 794) Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

41. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 794 до основних завдань Кабінету Міністрів України належать забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

42. Згідно з частинами першою-другою статті 49 Закону № 794 Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

43. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

44. З аналізу наведених норм права висновується, що оскаржуваний абзац Порядку № 1050 прийнятий відповідно до повноважень, встановлених Законом України та не суперечить статті 62 Закону України «Про вищу освіту».

45. Колегія суддів звертає увагу на те, що Порядок №1050, у тому числі його абзац 3 пункту 19, не визначають засади регулювання праці. Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці є Кодекс законів про працю України.

46. Натомість, предметом правового регулювання Порядку № 1050 є призначення і виплата академічних та соціальних стипендій особам, які навчаються у навчальних закладах або наукових установах за державним (регіональним) замовленням за рахунок коштів загального фонду державного (відповідного місцевого) бюджету.

47. Так, пункт 19 Порядку № 1050 визначає розмір академічної стипендії клінічним ординаторам, аспірантам і докторантам, які навчаються за денною формою (з відривом від виробництва); підстави збільшення розміру стипендії докторанта; умову, за якої стипендія виплачується в повному розмірі; період, на який призначається стипендія клінічним ординаторам, аспірантам, докторантам, які поновили навчання після наданої їм в установленому порядку перерви у навчанні, та аспірантам або докторантам, яким в установленому порядку продовжено строк навчання в аспірантурі або докторантурі; особливості виплати стипендій клінічним ординаторам, аспірантам, докторантам, які реалізують право на академічну мобільність.

48. З аналізу наведеного висновується, що положення абзацу 3 пункту 19 Порядку № 1050 не суперечать пункту 3 частини першої статті 62 Закону України «Про вищу освіту» та не обмежують право ОСОБА_1 на трудову діяльність у позанавчальний час.

49. У касаційній скарзі позивач, також, посилається на порушення Кабінетом Міністрів України процедури прийняття Постанови №1050. Проте, звертаючись до суду першої інстанції з цим позовом, ОСОБА_1 не вказував таку підставу позову як наявність процедурних порушень, а тому ці обставини не могли бути підставою для перегляду та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1050 «Деякі питання стипендіального забезпечення».

50 Слід зазначити, що у матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_1 (том 1 а.с.108 - 110), у яких містяться посилання на наявність процедурних порушень при прийнятті Постанови № 1050 і суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях надали оцінку підставам, які зазначені у цих поясненнях.

51. Проте такі підстави не були заявлені позивачем у позові, позовна заява не уточнювалася та суди не вирішували питання щодо зміни підстави позову. Крім того, ОСОБА_1 зазначив про нові підстави позову у поясненнях, при цьому не просив про зміну підстав позову та надав пояснення з підставами про недотримання процедури прийняття Постанови КМУ № 1050 (якщо вважати їх як зміну підстави позову) без дотримання строків встановлених частиною першою статті 47 КАС України, тобто після закінчення підготовчого засідання.

52. За таких обставин суд першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи ті підстави які, не були заявлені позивачем, порушили норми процесуального права.

53. Суд касаційної інстанції погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, які дійшли до висновку, що підстав для скасування абзацу 3 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1050 «Деякі питання стипендіального забезпечення» не має.

54. Однак, суд касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку процедурі прийняття абзацу 3 пункту 19 Постанови КМУ № 1050 з порушенням норм процесуального права, а тому в цій частині судові рішення підлягають зміні шляхом виключення таких висновків з мотивувальної частини.

55. За таких обставин та правовому регулюванні Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що абзац 3 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1050 «Деякі питання стипендіального забезпечення» прийнятий на виконання вимог статті 62 Закону України «Про вищу освіту» в частині визначення права особи на працю у позанавчальний час та не суперечить їй. Порядок № 1050, у тому числі його абзац 3 пункту 19, не регулює правовідносини між роботодавцем та особою, яка навчається у вищому навчальному закладі за державним (регіональним) замовленням, не обмежує право на працю таких осіб у позаробочий час.

56. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції вважає, що позивач не позбавлений моживості звернення до суду про оскарження Постанови КМУ № 1050 за інших підстав ніж були зазначені у позовній заяві по цій справі.

57. Частиною 1 статті 351 КАС України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

58. Отже, враховуючи положення статті 341 КАС України, яка встановлює межі касаційного перегляду та зважаючи на приписи статті 351 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково. Судові рішення першої та апеляційної інстанцій слід змінити шляхом виключення з мотивувальної частини висновків щодо порушення процедури прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1050 «Деякі питання стипендіального забезпечення». У решті судові рішення залишити без змін.

VII. Судові витрати

59. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 травня 2018 року у справі № 826/6537/17 змінити в мотивувальній частині.

3. У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 травня 2018 року у справі № 826/6537/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

Ж.М. Мельник-Томенко