ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/10939/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравто Конверсія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 (суддя Удалова О. Г.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 (Дикунська С. Я. - головуючий, судді Мальченко А. О., Жук Г. А.) у справі

за позовом Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравто Конверсія"

про стягнення 657 500,40 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У серпні 2018 року Державне підприємство "Миколаївський бронетанковий завод" (далі - ДП "Миколаївський бронетанковий завод") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравто Конверсія" (далі - ТОВ "Укравто Конверсія") про стягнення 657 500,40 грн неустойки за договором поставки від 07.03.2017 № 119 (далі - договір).

2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням ТОВ "Укравто Конверсія" своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки товару, обумовленого у специфікації від 18.01.2018 № 6.

3. Заперечуючи проти позову, ТОВ "Укравто Конверсія" подало відзив на позовну заяву, в якому акцентувало, що прострочення сталося не з вини товариства, а через неправильне зазначення характеристик товару у специфікаціях і додатках до договору, а через дії позивача щодо погодження та прийняття товару, уточнення даних.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 у справі № 910/10939/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019, позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Укравто Конверсія" на користь ДП "Миколаївський бронетанковий завод" 294 824,74 грн пені, 362 675,66 грн штрафу та 9 862,51 грн витрат зі сплати судового збору.

5. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що факт прострочення відповідачем зобов`язань за договором і за специфікацією від 18.01.2018 № 6 належним чином доведено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

6. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі № 910/10939/18, ТОВ "Укравто Конверсія" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Підставами для скасування рішення і постанови скаржник вважає порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, є несправедливими та неправомірними, оскільки прийняті в результаті однобічної оцінки судами всіх поданих відповідачем доказів та аргументів на доведення своєї правової позиції.

8. Скаржник зауважує про безпідставність відмови у задоволенні клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.

9. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про можливість одночасного стягнення з боржника пені та штрафів, адже пеня та штраф є одним видом цивільно - правової відповідальності, тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення не допускається.

10. Заявник касаційної скарги наголошує, що у додатку, в якому вказано комплектність двигунів, допущено ряд помилок технічного значення, а саме: вказано завідомо не вірні каталожні номери певних агрегатів, які мають бути встановленими на ці двигуни. При цьому, на запити відповідача щодо можливості уточнення вірних номенклатурних номерів, представники технічного відділу заводу навмисно затягували процес погодження та надання вірних каталожних номерів, відтак було зірвано терміни постачання продукції.

11. На думку скаржника, на підставі видаткової накладної від 23.04.2018 № 13 товариством виконано поставку двигунів згідно специфікації № 5, але протягом двох місяців представники відділу "ОТК" заводу не прийняли цю продукції та постійно вимагали замінити певні агрегати з іншими каталожними номерами, відмінними від зазначених у підписаній специфікації, посилаючись на те, що вони не в змозі встановити цю продукцію на відповідну техніку. Крім цього, скаржник наголошує, що не відмовляється від своїх зобов`язань перед ДП "Миколаївський бронетанковий завод" та при найліпшій можливості зобов`язався поставити всю продукціє згідно специфікації, але, в свою чергу, наполягав на виконанні ДП "Миколаївський бронетанковий завод" усіх своїх зобов`язань перед ТОВ "Укравто Конверсія".

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13. Як свідчать матеріали справи та встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 07.03.2017 між ДП "Миколаївський бронетанковий завод" (покупець за договором) і ТОВ "Укравто Конверсія" (постачальник за договором) укладено договір поставки, за змістом якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених цим договором, поставити покупцю металопрокат - товар, зазначений у специфікаціях, що є додатком до цього договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити поставлений товар у порядку та строки, передбачені у зазначеному договорі.

14. У пункті 4.1 договору його сторони погодили, що поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у специфікаціях і включають всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані і поставкою товару.

15. Ціна договору становить сумарну вартість отриманого товару згідно зі специфікаціями протягом періоду дії цього договору (пункт 4.4 договору поставки).

16. Відповідно до пункту 3.3 договору товар поставляється в наступні строки: 10 календарних днів з моменту оплати покупцем вартості товару (в тому числі частково), якщо інший строк не визначений сторонами у специфікації.

17. Згідно з додатковими угодами від 21.03.2017 № 1, від 27.12.2017 № 2 внесено зміни до договору поставки у частині вимог до якості товару та супровідних документів, а також установлено, що договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2015, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.

18. 18.01.2018 сторони підписали специфікацію № 6 до договору, умовами якої узгодили поставку товару: Двигун з коробкою передач LHDTYP 2855A.6 (без компресора кондиціонера) лівий - з шт., Двигун з коробкою передач LHDTYP 2855A.6 (без компресора кондиціонера) правий - 3 шт., всього вартістю 5 181 080,94 грн. Термін поставки: постачальник передає товар покупцеві протягом 14 днів після сплати 80 % відсотків вартості цієї специфікації.

19. Зазначена специфікація від 18.01.2018 № 6 оформлена належним чином і підписана сторонами договору без зауважень.

20. У пункті 5.1 договору поставки визначено, що оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить реквізитів іншого рахунка).

21. За умовами пункту 5.2 договору оплата по цьому договору здійснюється наступним чином: передоплата у розмірі 50 % від суми специфікації здійснюється покупцем протягом 3-х банківських днів від дати отримання рахунку постачальника на оплату; остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем не пізніше 5-ти календарних днів від дати поставки товару. Порядок оплати може бути уточнений сторонами при підписанні специфікації на поставку наступної партії товару в частині визначення процентного співвідношення передоплати до розміру остаточного розрахунку.

22. Згідно з пункту 7.3 договору поставки, у випадку порушення погоджених строків та/або обсягів поставки, недопоставки товару, поставки некомплектного, неякісного товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості. Крім того, у випадку порушення строків поставки товару більш, ніж на 20 календарних днів, покупець має право відмовитись від подальшого приймання й оплати товару, а також вимагати повернення раніше сплачених за послуги коштів, які постачальник зобов`язаний повернути протягом 3 банківських днів з моменту одержання повідомлення покупця.

23. Суди попередніх інстанцій установили, що 01.02.2018 покупець (позивач) на підставі платіжного доручення № 572 здійснив на користь постачальника (відповідача) оплату за двигуни згідно з виставленим рахунком від 18.01.2018 № 3 у сумі 4 144 864,79 грн, тобто 80 % від суми поставки за специфікацією № 6.

24. Водночас, звертаючись із позовом у цій справі, позивач зауважує, що відповідач після отримання передоплати за платіжним дорученням від 01.02.2018 № 572 у порушення умов договору поставки своїх зобов`язаннь щодо визначеного у специфікації від 18.01.2018 № 6 товару не виконав, незважаючи на неодноразові звернення із вимогами товар залишився непоставленим, тому позивач просив стягнути з відповідача 294 824,74 грн пені за період із 16.02.2018 по 18.06.2018 за прострочення виконання зобов`язання та 363 675,66 грн - 7 % штрафу, нарахованих на вартість товару.

Позиція Верховного Суду

25. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

26. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення пені та штрафу у зв`язку з простроченням виконання відповідачем як постачальником строків поставки товару за договором.

27. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

28. У статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

29. Відповідно до частини 1 статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

30. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно положень статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

31. За змістом статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

32. Відповідно до пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

33. Положеннями частини 1- 2 статті 693 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

34. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з пунктами 5.1 та 5.2 договору покупець (позивач) на підставі платіжного доручення від 01.02.2018 № 572 здійснив оплату на користь постачальника (відповідача) за двигуни згідно з виставленим рахунком від 18.01.2018 № 3 у сумі 4 144 864,79 грн, що становить 80 % від суми поставки за специфікацією № 6, тому відповідач був зобов`язаний виконати обумовлену у договорі поставку протягом 14 днів після сплати 80 % вартості специфікації, тобто строк поставки товару настав 15.02.2018.

35. Однак, як установили суди попередніх інстанцій, станом на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій відповідач своїх зобов`язань з поставки товару, визначеного у специфікації від 18.01.2018 № 6, не виконав. Доказів приймання-передачі товару постачальником покупцю, підписання видаткових накладних/актів приймання товару, надання оригіналів супровідних документів відповідно до умов розділу 3 договору та специфікації № 6 у матеріалах справи немає.

36. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції, який залишив без змін рішення місцевого господарського суду щодо повного задоволення позову, дійшов правомірного висновку, що факт прострочення відповідачем зобов`язань за договором поставки та за специфікацією від 18.01.2018 № 6 належним чином доведено і підтверджено матеріалами справи, не спростовує цього факту і відповідач.

37. Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

38. Порушенням зобов`язання згідно зі статтею 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

39. Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

40. Згідно з частиною 4 цієї статті ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

41. Згідно положень частин 2- 3 статті 6 та статті 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

42. Отже, законодавець наділяє суб`єктів господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

43. З огляду на викладені положення законодавства сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення негрошового зобов`язання - порушення строків постачання продукції.

44. Як установили суди попередніх інстанцій, у пункті 7.3 договору сторони погодили, що у разі порушення погоджених строків та/або обсягів поставки, недопоставки товару, поставки некомплектного, неякісного товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості. Крім цього, у випадку порушення строків поставки товару більше, ніж на 20 календарних днів покупець має право відмовитися від подальшого приймання та оплати товару, а також вимагати повернення раніше сплачених за послуги коштів, які постачальник зобов`язаний повернути протягом трьох банківських днів із моменту одержання повідомлення покупця.

45. Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

46. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені у сумі 294 824,74 грн та штрафу у сумі 362 675,66 грн, позаяк установлені судами обставини справи переконливо свідчать про порушення відповідачем строків виконання поставки за договором. При цьому розрахунок пені та штрафу є належним та арифметично правильними.

47. Доводи скаржника, які в цілому зводяться до тверджень про неправомірність стягнення з відповідача пені та штрафу у зв`язку із відсутністю в його діях вини щодо прострочення зобов`язання, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про порушення строків виконання відповідачем поставки за договором. До того ж з огляду на положення частини 1 статті 1, статті 626 ЦК України між сторонами у справі виникли майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, керуючись свободою договору та майновою самостійністю вибору контрагента позивач, підписавши укладений з позивачем договір, погодився з його умовами, в тому числі щодо строків поставки.

48. Аргументи скаржника, викладені у касаційній скарзі, щодо часткової поставки товару за специфікацією від 18.01.2018 № 6 і недотримання строків поставки у зв`язку із діями позивача, не підтверджені належними засобами доказування. Як правомірно зазначив апеляційний господарський суд, надані відповідачем до матеріалів справи копії первинних документів не є такими доказами, оскільки стосуються договірних відносин відповідача з іншими контрагентами, зобов`язання та ризики по яких умовами договору на позивача не покладено.

49. Суди попередніх інстанцій також правомірно не взяли до уваги аргументи скаржника щодо притягнення його до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить положенням статті 61 Конституції України, адже згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17).

50. Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують фактичних обставин покладених в основу оскаржуваних судових рішень і не впливають на правильність висновків суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

52. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

53. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат

54. Оскільки підстав для скасування рішення і постанови апеляційного господарського суду немає, судовий збір за подання касаційних скарг необхідно покласти на скаржників.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравто Конверсія" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі № 910/10939/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ