ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 909/324/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2019 року (головуючий - Хабіб М.І., судді - Бонк Т.Б., Дубник О.П.) та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09 липня 2019 року (суддя Кобецька С.М.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Івано-Франківський міський організаційно-методичний центр культури та мистецтв"

до Івано-Франківської міської ради

про визнання договору укладеним

(у судовому засіданні взяв участь представник Позивача - Бородайко П.К.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Суть спору

1. Сторонами цього спору є Приватне підприємство "Івано-Франківський міський організаційно-методичний центр культури та мистецтв" (далі також - "Підприємство" та/або "Позивач") та Івано-Франківська міська рада (далі також - "Рада" та/або "Відповідач").

2. Підприємство вирішило викупити орендовану ним земельну ділянку (вул. Сабата, 3 в м. Івано-Франківську, площею 0,0617 га) на якій знаходиться його нерухомість і у зв`язку з цим звернулося до Ради з відповідною заявою.

3. За результатами здійснення усіх передбачених законодавством процедур Радою було прийнято рішення про продаж Підприємству земельної ділянки за 200 674 грн.

4. Після прийняття зазначеного рішення Підприємство (на вимогу Ради) сплатило повну вартість земельної ділянки та в подальшому підписало підготовлений приватним нотаріусом договір купівлі-продажу земельної ділянки, однак Рада зі своєї сторони договір не підписала і на неодноразові звернення Підприємства щодо завершення процедури підписання договору відповіді не надала.

5. Ухилення Ради від підписання договору стало підставою виникнення цього судового спору у якому господарський суд вирішує питання визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки на вимогу покупця.

Хронологія подій та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

6. На підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 24.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчак О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 494, Підприємство набуло право власності на нежитлові приміщення А загальною площею 201,6 кв.м, розташовані на вул. Сабата, 3 в м. Івано-Франківську .

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 84451554 від 06.04.2017 на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.2017 № 494 за позивачем зареєстроване 06.04.2017 право власності на вказані нежитлові приміщення.

7. 08.07.2016 Рада та Підприємство уклали договір оренди земельної ділянки площею 0,0617 га, на вул. Сабата, 3 в м. Івано-Франківську, кадастровий номер 2610100000:04:004:0180, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (цільове призначення: 03.15) терміном на 10 років - до 08.07.2026 року.

Витягом з Державного земельного кадастру № НВ-2604316502019 від 23.01.2019 підтверджено, що 08.08.2016 за Позивачем зареєстроване право оренди названої земельної ділянки.

8. 06.03.2018 Позивач прийняв рішення про викуп земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:04:004:0180, на якій розташована належна йому на праві власності будівля та звернувся до Ради щодо продажу земельної ділянки.

9. Згідно з рішенням Івано-Франківської міської ради від 31.07.2018 № 269-21 "Про продаж земельних ділянок комунальної власності" Рада вирішила замовити експертну грошову оцінку земельних ділянок комунальної власності, вказаних в додатку № 1, та продати земельні ділянки за ціною, визначеною експертною грошовою оцінкою.

10. Додатком № 1 до названого рішення № 269-21 від 31.07.2018 є Перелік земельних ділянок, які підлягають експертній оцінці для подальшого продажу, до якого включена і земельна ділянка комунальної власності площею 0,0617 га, кадастровий номер 2610100000:04:004:0180, на вул. Сабата, 3 в м. Івано-Франківську.

11. Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, який виконаний ФОП Щерба Л.М., ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:04:004:0180 станом на 23.10.2018 складає 200 674 грн та може використовуватися з метою оформлення договору купівлі продажу.

ПП "Західземпроект" надано рецензію на вказаний звіт, в якій вказано, що у звіті визначено ринкову вартість земельної ділянки, що відповідає нормативно-правовим актам з оцінки землі.

12. Рішенням 22 сесії 7 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 № 382-22 "Про продаж земельних ділянок комунальної власності" вирішено продати покупцю - ПП "Івано-Франківський міський організаційно-методичний центр культури та мистецтва" земельну ділянку площею 0,0617 га, кадастровий номер 2610100000:04:004:0180 за ціною, що визначена грошовою експертною оцінкою - 200 674 грн та припинити дію договору оренди земельної ділянки з орендарем з моменту реєстрації права власності на придбану земельну ділянку.

13. Суди у даній справі встановили, що сторони погодили умови договору-купівлі продажу земельної ділянки і ще до його підписання сторонами Позивач 06.02.2019 сплатив Відповідачу 200 674 грн за земельну ділянку.

14. Факт перерахування Позивачем коштів на рахунок Відповідача у вказаній сумі з призначенням платежу "за земельну ділянку кадастровий номер 2610100000:04:004:0180 згідно з договором купівлі-продажу" підтверджений випискою АТ "Райффайзен Банк Аваль" по рахунку від 06.02.2019 та не заперечується Відповідачем.

15. На звернення Позивача № 27/02-19-1 від 27.02.2019 приватний нотаріус Івано-Франківського нотаріального округу Данилів Т.Д. листом № 22/01-16 від 07.03.2019 повідомив, що станом на 08.02.2019 він підготував до нотаріального посвідчення договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0617 га, кадастровий номер 2610100000:04:004:0180, який був підписаний (покупцем) ПП "Івано-Франківський міський організаційно-методичний центр культури і мистецтва", а іншою стороною договору - (продавцем) Івано-Франківською міською радою в особі міського голови не був підписаний. Будь-яких пояснень, в тому числі письмових, щодо відмови від підписання договору міським головою, нотаріусу не надано.

16. Суди встановили, а Відповідач не заперечує, що умови запропонованого договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0617 га, кадастровий номер 2610100000:04:004:0180 відповідають істотним умовам договору купівлі-продажу, визначеним частинами 1 та 2 статті 132 ЗК України.

Узагальнене обґрунтування позовних вимог

17. У квітні 2019 року Підприємство звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом у якому просило визнати укладеним між ним та Радою договір купівлі-продажу земельної ділянки по вул. Сабата, 3 в м. Івано-Франківську площею 0,0617 га, кадастровий номер 2610100000:04:004:0180, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови

(1) Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач незаконно ухиляється від підписання договору купівлі-продажу, хоча як Позивачем так і Радою було виконано усі передбачені законодавством процедури для набуття у власність земельної ділянки, погоджено усі істотні умови договору і крім цього, Підприємством вже сплачено повну вартість придбаваємої земельної ділянки.

Узагальнений зміст та мотиви судових рішень

18. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 позовні вимоги повністю задоволено.

Визнано укладеним Івано-Франківською міською радою та ПП "Івано-Франківський міський організаційно-методичний центр культури та мистецтв" договір купівлі-продажу земельної ділянки по вул. Сабата, 3 в м. Івано-Франківську площею 0,0617 га, кадастровий номер 2610100000:04:004:0180, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

19. В ході розгляду справи суди дійшли висновку про порушення Радою положень ст. 144 Конституції України, ст. 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" у зв`язку з невиконанням прийнятих нею як органом місцевого самоврядування у межах своїх повноважень рішень про продаж Позивачу земельної ділянки, незважаючи на наявність звіту про експертну грошову оцінку та сплату Позивачем в повному обсязі вартості земельної ділянки; безпідставного непідписання міським головою договору купівлі-продажу, умови якого відповідають істотним умовам договору купівлі-продажу, передбаченим частинами 1, 2 статті 132 ЗК України та відповідно про наявність підстав для відновлення порушеного права Позивача шляхом визнання укладеним в судовому порядку договору купівлі-продажу земельної ділянки в редакції, що долучена Позивачем до позовної заяви.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Рада звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у даній справі скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову повністю відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи, що містяться в касаційній скарзі Відповідача

21. Чинним законодавством не передбачено такого способу захисту як визнання договору укладеним, однак суди внаслідок неправильного застосування правових норм дійшли протилежного висновку.

Узагальнені доводи, що містяться у відзиві Позивача

22. Судами першої та апеляційної інстанцій не було допущено порушення норм процесуального або неправильного застосування норм матеріального права, а тому виходячи з положень статті 311 ГПК України, відсутні будь-які підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, які є законними та обґрунтованими.

23. Обраний Позивачем у даній справі спосіб захисту відповідає змісту порушеного права, характеру такого порушення та є ефективним.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд виходить з того, що єдиним спірним питаннями у даній справі є:

(1) Чи є обраний Позивачем спосіб захисту у вигляді вимоги про визнання договору укладеним належним?

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

25. Суди попередніх інстанцій, хоча і не формулювали зазначене питання саме таким чином, проте однаково ствердно на нього відповіли.

26. Верховний Суд таку відповідь вважає правильною і в обґрунтування своєї позиції зазначає таке.

27. У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

28. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

29. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначено у статтях 642- 643 Цивільного кодексу України.

30. У частині першій статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

31. Зміст засади свободи договору викладено у статтях 6, 627 Цивільного кодексу України, згідно з якими свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

32. Закріпивши принцип свободи договору, законодавець разом із тим у Цивільному кодексі України визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

33. Так, згідно з частиною 6 статті 128 ЗК України рішення міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

34. З аналізу статей 13, 15, 16 ЦК України вбачається, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

35. Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 3 ст. 16). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

36. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

37. Серед способів захисту, передбачених у статті 16 Цивільного кодексу України, не зазначено такого способу захисту як зобов`язання особи до укладення відповідних договорів.

38. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

39. У постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 Велика Палати Верховного Суду вказала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

40. Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (статей 3, 6, 12 - 15, 20 Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу) можна дійти висновку про те, що у разі ухилення сторони від підписання договору, який відповідає усім передбаченим законодавством вимогам, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України саме шляхом визнання договору укладеним на умовах, визначених стороною. Такий спосіб захисту є належним, оскільки максимально ефективно поновлює порушене право заявника та убезпечує таке право від майбутніх порушень.

41. Близьку за змістом правову позицію щодо належності способу захисту у вигляді "визнання договору укладеним" було викладено у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18.

42. Належність обраного Позивачем у даній справі способу захисту саме у земельних відносинах, які складаються між органами місцевого самоврядування та покупцями земель комунальної власності підтверджує також вже усталена практика Верховного Суду, зокрема, у справі № 910/14555/18 (постанова від 11.09.2019) та справі № 922/4192/16 (постанова від 24.10.2019).

43. Екстраполюючи вказані висновки на правовідносини, що склалися між сторонами цього спору Суд зазначає таке.

44. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

45. За змістом статті 144 Конституції України, статей 12, 128 Земельного кодексу України, пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад належить вирішення питань про передачу землі у власність.

46. Підстави набуття права власності на землю визначено у статті 116 ЗК України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

47. У відповідності до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

48. Органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 127 ЗК України).

49. Відповідно статті 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

50. Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

51. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

52. Договір купівлі - продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню.

53. Статтею 132 ЗК України встановлено , що угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються ( ч.1). Угоди повинні містити, зокрема, назву сторін; вид угоди; предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); договірну ціну; права та обов`язки сторін; кадастровий номер земельної ділянки; момент переходу права власності на земельну ділянку ( ч.2).

54. Як вже зазначалося, суди встановили, що за результатами розгляду звернення Позивача про продаж земельної ділянки, на якій розташована будівля, що належить йому на праві власності, Рада прийняла рішення від 31.07.2018 № 269-21, згідно з яким вирішила замовити експертну грошову оцінку земельної ділянки комунальної власності площею 0,0617 га, що знаходиться на вул. Сабата, 3 в м. Івано-Франківську, кадастровий номер 2610100000:04:004:0180, та продати цю земельну ділянку за ціною, визначеною експертною грошовою оцінкою.

55. У звіті про експертну грошову оцінку земельної ділянки визначена вартість вказаної земельної ділянки в сумі 200 674 грн, на який надана позитивна рецензія.

56. В подальшому Рада прийняла рішення від 14.12.2018 № 382-22 про продаж Позивачу земельної ділянки площею 0,0617 га, кадастровий номер 2610100000:04:004:0180 за ціною, що визначена грошовою експертною оцінкою - 200 674 грн.

57. Сторони погодили усі умови договору-купівлі продажу земельної ділянки та звернулися до нотаріуса щодо його укладення. Ще до підписання договору Позивач сплатив Відповідачу повну вартість земельної ділянки. Однак, підготовлений нотаріусом договір купівлі-продажу земельної ділянки, був підписаний лише Позивачем, а Рада в особі міського голови не підписала договір, при цьому міський голова не надав жодних пояснень чи письмової відмови від підписання договору.

58. Колегія суддів враховує, що згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

59. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", від 20.05.2010 і "Тошкуце та інші проти Румунії", від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", та "Беєлер проти Італії").

60. Разом з цим, Європейській суд з прав людини вказував, що поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття "правомірні очікування", тобто, законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу ("Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії").

61. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

62. Таким чином, враховуючи прийняття Радою рішення від 14.12.2018 № 382-22, яким вирішено продати Позивачу земельну ділянку комунальної власності, погодження сторонами усіх істотних умов договору та сплату Позивачем повної вартості земельної ділянки - зволікання Відповідача у підписанні договору обґрунтовано визнано судами протиправним.

63. Бездіяльність та зволікання Відповідача щодо укладення з Підприємством договору купівлі-продажу є порушенням "правомірних очікувань" Позивача на отримання у власність земельної ділянки в порядку, встановленому чинним законодавством України, та за наявності всіх необхідних для цього документів та погоджених сторонами умов, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з урахуванням ефективності способу захисту порушеного права, про що також правильно вказали суди попередніх інстанцій.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

64. Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

65. Переглядаючи, в межах своїх повноважень, судові рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

66. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

67. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

68. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.

69. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2019 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09 липня 2019 року у справі № 909/324/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.