ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 759/9234/19 Суддя (судді) першої інстанції:Ул`яновська О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого : Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 15 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області капрала поліції Колоса Дениса Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1131417 від 07.05.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 15 жовтня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що суд першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що відповідачем у оскаржуваній постанові невірно зазначено ім`я та по батькові позивача; назва та умовне позначення засобу вимірювальної техніки.

10.12.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав позицію суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1131417 від 07.05.2019 року на позивача накладено штраф за порушення ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається зі змісту постанови, 07.05.2019 о 13 год. 14 хв. позивач на автодорозі Київ-Чоп, 211 км, керуючи автомобілем «Nissan Teana» д.н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 99 км/год, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України.

Вважаючи, що постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення є протиправною , позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог та зазначив, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, так як відповідачем надано достатньо доказів правомірності своїх дій та підтвердження наявності в діях позивача правопорушення.

Даючи правову оцінку викладеним фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

Нормами ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів (зокрема, за ч.1 ст.122 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції - ч.2 ст. 258 КУпАП. При цьому, у відповідності до статті 276 КУпАП постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно ч. 1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

В обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач вказує про те, що відповідач належним чином не встановив ім`я та по батькові особи, а також неправильно зазначив в оскаржуваній постанові назву та номер технічного засобу, що використовувався для вимірювання швидкості руху транспортного засобу.

Статею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення надано фотофіксацію та відеофіксацію вчинення позивачем правопорушення, яку здійснено лазерним вимірювачем швидкості TruCам LTI 20/20 № ТС000545, з якої вбачається, що в населеному пункті автомобіль з державним номерним знаком НОМЕР_1 здійснив рух зі швидкістю руху 99 км/год, вимірювана дистанція 471,3 м.

Лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCAM, що використовувався під час фіксації дій позивача, зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12, затверджений сертифікатом № UA-MI/1-2903-2012, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29.08.2012 року.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13716, чинного до 21 грудня 2019 року, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCAM № ТС000545 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах :+/- 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; +/-1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.

Отже, TruCAM LTI 20/20 є засобом вимірювальної техніки, який введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, та являється належним доказом в розумінні статті 251 КУпАП.

Відтак, належними доказами підтверджено, що автомобіль позивача 07.05.2019 о 13 год. 14 хв. рухався зі швидкістю 99 км/год, при цьому дозволена максимальна швидкість 50 км/год. Таким чином, перевищення швидкості становить 49 км/год.

Щодо змісту оскаржуваної постанови, то колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 1395 "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; нормативно-правовий акт № 1395 від 07.11.2015" передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Так, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Так, в оскаржуваній постанові зазначено про фіксування правопорушення вимірювачем швидкості відповідачем - «трукам 000545».

Позивач вважає, що має місце розбіжність у назвах лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів, який використано відповідачем та який зазначено у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що лише у разі відсутності в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис/фіксування правопорушення, подальше посилання відповідачів на наявність таких та надання їх як доказів суду не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративних правопорушень.

Натомість, колегія суддів вважає, що спосіб у якій в оскаржуваній постанові зазначено, який технічний прилад застосовувався при вимірюванні швидкості дає змогу ідентифікувати такий та не викликає неоднозначного розуміння.

Отже, наявні докази на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи відсутні.

Окрім того, апелянт наголошує на невірному зазначенні відповідачем в оскаржуваній постанові його ім`я та по батькові, оскільки ім`я та по батькові порушника, яке вказано в постанові відповідача не відповідає його паспортним даним та даним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що особа водія встановлювалася згідно посвідчення водія НОМЕР_2 . У графі прізвище, ім`я та по батькові зазначено - « ОСОБА_2 ». Тобто, ім`я та по батькові позивача зазначено російською мовою.

У роздруківці карти водія, наданої відповідачем, прізвище ім`я по-батькові позивача зазанчено, як « ОСОБА_2 » дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також зазначено дані його посвідчення серія НОМЕР_2 , дата 14.06.1997 (а.с. 51).

Втім, позивачем не надано до суду копії посвідчення водія, а лише копію паспорту та свідоцтво про реєстрації транспортного засобу.

Зі змісту останніх вбачається, що прізвище ім`я по-батькові позивача - « ОСОБА_1 », дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, позивачем не наведено доводів, що оскаржувана постанова не містить усіх передбачених ст. 283 КУпАП реквізитів.

Наразі, колегія суддів зауважує, що посилання позивача на окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови, не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності оскаржуваного рішення і, як наслідок, його скасування.

Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 (провадження №К/9901/50453/18) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі справа №826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18).

За таких підстав, інспектор патрульної поліції при винесенні постанови діяв на підставі закону та в межах наданих йому повноважень.

Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП підтверджено належними доказами.

Відповідно, постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1131417 від 07.05.2019 є правомірною.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області капрала поліції Колоса Дениса Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзову на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 15 жовтня 2019 року -залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 15 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді В.О.Аліменко,

Н.В.Безименна