ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12989/19 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Черпіцької Л.Т.

суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив: визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , згідно з Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду II групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року з урахуванням раніше виплачених сум та факту подання позивачем усіх документів, передбачених Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалі справи, позивач в період з 13.10.2015 року по 10.12.2015 року та з 23.12.2015 року по 14.01.2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки від 20.04.2016 року №1263.

Відповідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 04.08.2016 року серії 10 ААА №803460, ОСОБА_1 , починаючи з 04.07.2016 року встановлено другу групу інвалідності у зв`язку із захворюванням пов`язаним з проходженням військової служби. Групу інвалідності встановлено на строк до 01.08.2017 року, дата чергового переогляду 04.07.2017 року.

У зв`язку із встановленням ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із проходженням військової служби позивачу виплачено одноразову грошову допомогу, у сумі 130 500,00 грн.

24.07.2017 року позивачу проведено повторний огляд МСЕК, за результатами якого встановлено другу групу інвалідності у зв`язку з захворюванням пов`язаним з проходженням військової служби починаючи з 24.07.2017 року на строк до 01.08.2019 року, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 24.07.2017 року серії 12 ААА №305689. Датою чергового переогляду визначено 24.07.2019 року.

Відповідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 18.07.2018 року серії 12 ААБ №033306 ОСОБА_1 , починаючи з 18.07.2018 року встановлено другу групу інвалідності на строк до 01.08.2019 року у зв`язку з захворюванням пов`язаним із захистом Батьківщини.

У зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги.

07.12.2018 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 07.12.2018 року №122, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку з тим, що згідно з пунктом четвертим статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися не здійснюється. ОСОБА_1 причину інвалідності змінено понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Вважаючи дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Приписами ч. 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що останній поширюється зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1 статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців").

Тобто, вищевказаний Закон пов`язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України №2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 5 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Разом з цим, частиною четвертої статті 16-3 цього Закону (в редакції Закону яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Окрім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. (далі - Порядок №975).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги.

З огляду на зазначене, до правовідносин з приводу визначення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням йому другої групи інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини, застосуванню підлягають положення законодавства чинні станом на 18.07.2018 року (дату встановлення інвалідності).

Згідно з пунктом 8 Порядку №975 (в редакції чинній саном на 18.07.2018 року) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

З огляду на викладене, нормами статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975 передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення (зміни) під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії іншої причин виникнення інвалідності, за умови, що зміна причини виникнення інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.

Суд першої інстанції вірно вказав, що згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року ч. 4 вказаної статті було доповнено п. 2, яким встановлено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Відтак, враховуючи, що в результаті встановлення позивачу ІІ групи інвалідності починаючи з 04.07.2016 року (причина інвалідності - проходження військової служби) та виплатою одноразової грошової допомоги, у сумі 130 500,00 грн, колегія суддів вказує, що встановлення 18.07.2018 року позивачу ІІ групи інвалідності (причина інвалідності -захист Батьківщини) відбулось понад дворічний термін, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що Закон № 1774-VIII набув чинності з 01 січня 2017 року, тобто станом на 18.07.2018 - час проходження повторного огляду МСЕК та станом на 07.12.2018 - час відмови позивачу у призначенні грошової допомоги відповідачем, норма, на яку посилався відповідач, як на підставу прийняття свого рішення, набула чинності та діяла.

В контексті наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок, що рішення відповідача про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним, а тому відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи, з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів наголошує на тому, що оскільки зміна причини інвалідності відбулась після спливу дворічного строку з дня встановлення первинної причини інвалідності, а група інвалідності залишилась незмінною, визначеного пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним, а тому відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи.

Імперативними приписами ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів критично оцінює доводи скаржника з посиланням на правову позицію Верховного Суду, висловлену в судових рішеннях у справах № 295/3091/17, № 825/1380/18 та № 760/11440/17, оскільки обставини вказаних справ відрізняються від обставин справи, яка розглядається.

Крім того, такі посилання спростовуються вищевикладеними аргументами суду.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.Т. Черпіцька

Судді Я.Б. Глущенко

О.Є. Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 11 грудня 2019 року.