ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11885/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Смолій І.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Мельничука В.П.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року (розглянута в порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2019 року, Приватне акціонерне товариство «Київський річковий порт» (надалі також - позивач, ПАТ «Київпорт») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач, Держгеонадра України) про:

- визнання протиправною бездіяльності Держгеонадр України, яка полягає у нездійсненні дій щодо продовження дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 №672, виданого відкритому акціонерному товариству «Київський річковий порт»;

- зобов`язання Держгеонадра України продовжити дію спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 №672, виданого ВАТ «Київський річковий порт» на 20 (двадцять) років до 05.11.2036, видати ПАТ «Київпорт» спеціальний дозвіл на користування надрами Ново-Українського родовища, розташованого у мілководній частині Канівського водоймища Обухівського району Київської області для видобування піску зі строком дії до 05.11.2036, та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами.

Позивачем, через канцелярію представником позивача подано уточнення до позову, в яких просить суд:

- визнання протиправною бездіяльності Держгеонадр України, яка полягає у нездійсненні дій щодо продовження строку дії дозволу;

- зобов`язання Держгеонадр України продовжити строк дії дозволу шляхом видачі відповідного наказу та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 16.09.2016 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 16.09.2016 - залишеною без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 20.05.2019 касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 скасовано. Справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд зазначив наступне: «…як вбачаються із матеріалів справи до заяви від 30.03.2016 №01-29-116 позивачем не було додано висновок про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів та висновок державної екологічної експертизи або результати оцінки впливу та довкілля, тому суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що позивачем до заяви від 30.03.2016 №01-29-116 про поновлення, продовження строку дії та внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами подано повний комплект документів».

Також, в постанові Верховного Суду зазначено, що під час нового розгляду суду слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, зокрема, суду необхідно перевірити чи позивачем при зверненні до Державної служби геології та надр України із заявою про продовження дії спеціального дозволу від 05.11.1996 №672 на видобування надр №01-29-116 від 30.03.2019 були подані всі документи відповідно до п.2 Додатку №1 Порядку №615, а також чи відсутні підстави для відмови у продовження дії спеціального дозволу передбачені п.15 Порядку №615, зокрема, наявності у заявника боргу із сплати загальнодержавних податків і зборів станом на останній звітний період.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України (код ЄДРПОУ 37536031; місцезнаходження: 03680, місто Київ, вулиця Ежена Потьє, 16), яка полягає у нездійсненні дій щодо продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 №672, виданого відкритому акціонерному товариству «Київський річковий порт».

Зобов`язано Державну службу геології та надр України (код ЄДРПОУ 37536031; місцезнаходження: 03680, місто Київ, вулиця Ежена Потьє, 16) продовжити строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.11.1996 №672, виданого відкритому акціонерному товариству «Київський річковий порт» на 20 (двадцять) років до 05 листопада 2036 року шляхом видачі відповідного наказу, та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано ВАТ «Київський річковий порт» спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний номер 672 від 05 листопада 1996 року (далі - дозвіл). Вид користування надрами: видобування (геологічне вивчення, видобування та ін.). Об`єкт надрокористування: Ново-Українське родовище. Мета надрокористування (робіт): розробка родовища з видобуванням піску, придатного для будівельних робіт. Строк дії дозволу: 20 (двадцять) років.

У подальшому, 20 листопада 2009 року, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано наказ №623 «Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами», згідно з яким, зокрема, анульовано дозвіл, виданий ВАТ «Київський річковий порт».

Однак, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року в адміністративній справі №826/13225/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 листопада 2009 року №623 визнано протиправним та скасовано в частині анулювання дозволу, виданого ВАТ «Київський річковий порт».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року в адміністративній справі №826/13225/13-а задоволено заяву ПАТ «Київпорт» про заміну сторони її правонаступником та замінено Міністерство охорони навколишнього природного середовища України на Держгеонадра України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції встановлено, що згідно зі статутом ПАТ «Київпорт», товариство є новим найменуванням ВАТ «Київський річковий порт».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2016 року в адміністративній справі №826/2501/16 задоволено позов ПАТ «Київпорт» до Держгеонадр України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Держгеонадр України щодо поновлення дії дозволу №672 та внесенню відповідної інформації до електронної інформаційної бази даних Держгеонадра України;

- зобов`язано Держгеонадра України поновити дію дозволу №672 та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних Держгеонадр України.

З аналізу викладеного вбачається, що порушені права ПАТ «Київпорт» відновлені у судовому порядку шляхом зобов`язання уповноваженого органу поновити дію дозволу.

Поряд з цим, на час звернення ПАТ «Київпорт» до суду із позовом, який є предметом розгляду у даній справі, виникло питання щодо продовження строку дії дозволу.

Так, ПАТ «Київпорт» звернулося до Держгеонадр України із листом від 30.03.2016 №01-29-116 про продовження строку дії дозволу. Причиною продовження строку дії дозволу зазначено закінчення строку дії останнього у листопаді 2016 року. До заяви додано відповідний пакет документів, зокрема: копію виписки з ЄДРЮОФОП; нотаріальну копію статуту, зареєстрованого 25.06.2015; нотаріальну копію статуту, зареєстрованого 29.06.2011; експертний висновок ДГП «Геолекспертиза» №489-Е від 22.03.2016; пояснювальну записку; копію протоколу засідання Української територіальної комісії по запасам корисних копалин Міністерства геології Української РСР №4499 від 30.09.1985; програму робіт з видобування піску; каталог географічних координат кутових точок Ново-Українського родовища; оглядову карту Ново-Українського родовища будівельного піску; ситуаційний план Ново-Українського родовища будівельного піску; план підрахунку запасів; геолого-літологічні розрізи по лініям 1-1-ХІІ-ХІІ. Однак відповідачем не видано відповідного дозволу, оскільки, як зазначає відповідач, позивачем при подані заяви не надано повного пакету документів, а також те, що у останнього наявна заборгованість.

З пояснень позивача встановлено, що на час звернення до суду з позовом будь-якої відповіді на звернення ПАТ «Київпорт» ним не отримано, рішення за результатами розгляду заяви ПАТ «Київпорт» Держгеонадрами України не прийнято.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони регулюється, а процедура продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін визначається Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (надалі - Порядок №615), в редакції, яка була чинна на момент подачі заяви про продовження дії спеціального дозволу.

Норми Порядку №615 застосовуються у редакції, чинній на момент звернення ПАТ «Київпорт» до Держгеонадр України із заявою від 30.03.2016 (у редакції від 11.02.2016, яка діє із 04.03.2016), оскільки норми нормативно-правових актів не мають зворотної сили та повинні застосовуватися у редакції, чинній на час виникнення відповідних обставин.

Так, відповідно до п.п.1, 5-7, 9 Порядку №615, дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами.

Дозволи надаються на такі види користування надрами:

геологічне вивчення родовищ корисних копалин;

геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

видобування корисних копалин;

геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ);

будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо);

виконання робіт (провадження діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції.

Строк дії дозволу обчислюється з дня його реєстрації, якщо в ньому не передбачено інше.

Дозвіл надається на строк, визначений заявником, але не більш як на: 20 років - на видобування корисних копалин.

Видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1, та погоджується органами, визначеними абзацами 2-5 цього пункту.

Згідно з п. 14 Порядку №615, для продовження строку дії дозволу на видобування корисних копалин надрокористувач подає органу з питань надання дозволу заяву на видобування корисних копалин не пізніше ніж за шість місяців, на геологічне вивчення надр та геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, - за три місяці до закінчення строку його дії. У заяві зазначається причина продовження строку дії дозволу. Надрокористувач, що не подав заяву в установлений строк, втрачає право на продовження строку дії дозволу.

Для продовження строку дії дозволу надрокористувач подає ті ж документи, що і для отримання дозволу без проведення аукціону, крім документів, що підтверджують погодження з органами місцевого самоврядування.

Рішення про продовження строку дії дозволу приймається органом з питань надання дозволу протягом 60 днів після надходження документів у повному обсязі.

Відповідно до п.п. 15, 19 Порядку №615, надрокористувачу може бути відмовлено у продовженні строку дії дозволу у разі:

невиконання умов користування надрами, передбачених дозволом або відповідною угодою;

порушення вимог законодавства;

прийняття рішення про обмеження користування надрами відповідно до законодавства.

Підставами для прийняття рішення про відмову в наданні, продовженні строку дії, переоформленні дозволу або внесення змін до нього є:

подання заявником документів не в повному обсязі;

виявлення у поданих документах недостовірних даних;

невідповідність документів, поданих заявником, вимогам законодавства.

Згідно з ч.5 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» в редакції, яка була чинна на момент подачі заяви про продовження дії спеціального дозволу, підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

З матеріалів справи вбачається та встановлено в ході судового розгляду, що із заявою про продовження строку дії дозволу ПАТ «Київпорт» звернулося 30.03.2016 (дата подання заяви та її реєстрації в уповноваженому органі), тобто не пізніше ніж за шість місяців, оскільки строк дії дозволу закінчується 05.11.2016.

Тобто, ПАТ «Київпорт» дотримано вимоги щодо її оформлення, в заяві зазначено причину продовження строку дії дозволу.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано Держгеонадрами України, що позивачем у строк, встановлений Порядком №615, Держгеонадрами України рішення про продовження строку дії дозволу не прийнято, як і не відмовлено ПАТ «Київпорт» у продовженні такого строку. Зауваження до пакету документів, доданих ПАТ «Київпорт» до заяви, Держгеонадрами України, відсутні.

Також встановлено, що заяву оформлено відповідно до норм Порядку №615, до неї додано документи згідно з переліком, який міститься у додатку 1 до вказаного Порядку чинного на момент звернення з відповідною заявою.

Щодо посилання відповідача на те, що за ПАТ «Київпорт» обліковується податковий борг, що є підставою для відмови у продовженні строку дії дозволу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, суд апеляційної інстанції не бере до уваги зазначені вище посилання та вважає їх безпідставними, оскільки такі доводи ґрунтуються на нормах Порядку №615, які стали чинними після звернення ПАТ «Київпорт» до Держгеонадр України із письмовою заявою про продовження строку дії дозволу, що є неприпустимим.

В матеріалах справи містяться докази, якими підтверджується факт отримання заяви ПАТ «Київпорт» Держгеонадрами України 30.03.2016.

Держгеонадрами України не надано суду доказів, які б свідчили про вчинення ним у встановлений Порядком №615 строк дій, направлених на розгляд заяви по суті та прийняття за результатами розгляду відповідного рішення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку про допущення Держгеонадрами України протиправної бездіяльності, у зв`язку з чим заявлена ПАТ «Київпорт» вимога про визнання протиправною бездіяльності Держгеонадр України, яка полягає у нездійсненні дій щодо продовження строку дії дозволу, є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Держгеонадр України продовжити строк дії дозволу шляхом видачі відповідного наказу та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно зі ст. 14, ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Конституційний Суд України, розглядаючи справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, у рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Тобто, право на судовий захист є конституційною гарантією прав та свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів вбачається, що державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Тобто, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема, постановою у справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 (скарга №10465/83), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг цих повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування, рішення органу має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій) суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (у тому числі колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

У вказаному судовому рішенні Європейського суду з прав людини також зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази «передбачено законом», є наступні:

- будь-яка норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;

- фраза «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав;

- закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади.

Втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Згідно з п.п. 25, 26 Порядку №615, про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього орган з питань надання дозволу видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

Облік наданих дозволів ведеться державним науково-виробничим підприємством «Геоінформ України» в установленому Держгеонадрами порядку.

Орган з питань надання дозволу на письмову вимогу державних органів, зазначених у п.28 цього Порядку, подає узагальнену інформацію про надання, переоформлення, зупинення та поновлення дії, анулювання дозволу та внесення змін до нього.

Відповідно до п.п.1, 4 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №391/2011, в редакції, яка була чинна на момент подачі заяви про продовження дії спеціального дозволу, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань: веде єдину інформаційну систему користування надрами; видає у встановленому порядку спеціальні дозволи; зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію; здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує термін дії спеціальних дозволів на користування надрами.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Надаючи офіційне тлумачення частині першій наведеної статті Основного Закону, Конституційний Суд України у рішення від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але, як підкреслив єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Таким чином, до спірних правовідносин має застосовуватися саме той нормативний акт, який був чинним на момент їх виникнення.

Аналогічна позиція щодо застосування нормативно-правових актів у часі неодноразово висловлювалася Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 24.03.2015 №21-83а15, від 31.03.2015 №21-55а15, від 21.04.2015 №21-154а15, від 03.11.2015 №808/2503/14.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що судом касаційної інстанції при винесенні постанови від 20.05.2019, застосовано законодавство, яке вступило в силу після подачі заяви позивачем про продовження дії спеціального дозволу, а саме:

- щодо подання пакету документів у разі продовження строку дії дозволу - позитивний висновок про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів та висновок державної екологічної експертизи або результати оцінки впливу на довкілля (звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля) відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»;

- щодо перевірки факту наявності у заявника боргу із сплати податків та загальнообов`язкових платежів станом на останній звітний період.

Порядок № 615 в редакції, чинній на момент подачі заяви про продовження дії спеціального дозволу, не передбачалось надання позитивного висновку про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів та висновок державної екологічної експертизи або результати оцінки впливу на довкілля (звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля) відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Крім іншого, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», посилання на який міститься в Порядку № 615, набув чинності 18.12.2017, тобто після подачі заяви позивачем.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свої відмову у видачі дозволу та з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 11 грудня 2019 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

В.П. Мельничук