Провадження № 22-ц/811/3292/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:116

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні стягувачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова в складі судді Юрківа О.Р. від 13 грудня 2018 року у справі за поданням головного державного виконавця Галицького ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Левка Л.Р. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2018 року подання задоволено. Тимчасово обмежено боржника - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього згідно виконавчого листа №461/2672/18, виданого 01.08.2018 року Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 348173,67 грн. заборгованості за договором позики; 3600 грн. судового збору.

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та в задоволенні клопотання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа - відмовити. Зазначає, що відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання, він зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 18.09.2001 року по теперішній час. Вважає, що Галицький районний суд м.Львова по справі №461/6423/18 не переконався про наявність факту ухилення боржника від виконання зобов`язань та такі відомості були відсутні на час звернення державного виконавця з відповідним поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_2 Вказує, що на час винесення ухвали від 13.12.2018 року суду не були відомо також той факт, що ОСОБА_2 є працевлаштованим за межами України, та фактичний виїзд та робота за межами України впливає на факт й можливість отримання ОСОБА_2 будь-якого доходу, виконання зобов`язання визначеного заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова по справі №461/2672/18 від 26.06.2018 року. Зазначене підтверджується витягом з державного реєстру компанії ТОВ «Солюшенс енд Трейд ЛТД» (Solution&Trade LTD Osauhing) Естонія, де ОСОБА_2 є працевлаштованим.

В судове засідання окрім стягувачки ОСОБА_1 решта учасників справи (їх представники) не з`явилися, однаксуд вважав заможливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також, зокрема, і те, що позиція апелянта була викладена у апеляційній скарзі, а від Галицького ВДВС м.Львова до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі державного виконавця.

Клопотання апелянта ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи колегія суддів вважала необґрунтованим, оскільки справа призначалась до розгляду вдруге та апелянтом вдруге подано клопотання про перенесення судового розгляду після 17.12.2019 року, а крім цього доказів неможливості участі у судовому засіданні безпосередньо апелянта, також, ним наведено не було. Також, колегія суддів вважала, що взаємопов`язаність даної справи та справи, на розгляд якої 17.12.2019 року посилався апелянт не унеможливлює даного розгляду. Окрім наведено як вказано вище позиція апелянта по суті розгляду була викладена у апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення стягувачки - в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів подання, апеляційної скарги, а також пояснень стягувачки у суді апеляційної інстанції, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.1, п.19 ч.3 ст. 18, ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ч.1 ст.267, ст. 441 ЦПК України, п. 11.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, та задовольняючи подання, виходив з того, що у Галицькому відділі державної виконавчої служби м. Львів в державного виконавця Левко Л.Р. на виконанні перебуває ВП 57117265, з примусового виконання виконавчого листа № 461/2672/18, виданого 01.08.2018 року Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 351773,67 грн. 31.08.2018 року державним виконавцем, на підставі вимог ст. 3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та скеровано сторонам до відома та виконання також направлено виклик-повістку боржнику з проханням з`явитись у Галицький відділ ДВС для сплати боргу. Боржник на виклик державного виконавця не з`явився. Згідно сформованої інформаційної довідки № 136208763 від 31.08.2018 року встановив, що у боржника відсутнє будь-яке ліквідне майно в рахунок погашення заборгованості перед стягувачем. 24.09.2018 року, з метою забезпечення виконання боржником рішення суду, державним виконавцем, керуючись ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення арешту на майно боржника. Згідно відповіді з ДПС України від 27.09.2018 року встановив, що боржник володіє відкритими розрахунковими рахунками в ПАТ «Укрсоцбанку», тому 03.10.2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та скеровано в банківські установи до виконання. Згідно повідомлення Державної фіскальної служби № 1042859010 від 28.09.2018року встановив про відсутність відомостей щодо джерел отримання доходу боржником. Відповідно до повідомлення Регіонального сервісного центру від 12.10.2018 року встановив, що за боржником зареєстрований транспортний засіб: Mitsubishi Pajero Sport 2.5 TD, (2006),чорний, № куз. НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2, тому державним виконавцем 12.10.2018 року було винесено постанову про розшук майна боржника. Актом державного виконавця від 08.11.2018 року спільно зі стягувачем, ОСОБА_1 при виході за місцем проживання боржника - двері боржника відчинені не були, що унеможливило проведення перевірки майнового стану. Згідно повідомлення № 1045435831 від 03.12.2018 року встановив про наявність у боржника відкритого рахунку в ПАТ « Кредобанку». Тому, 10.12.2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та скеровано в ПАТ «Кредобанк» до виконання. Заборгованість на даний час не погашена та становить 351773,67 грн. Таким чином, наявність у боржника невиконаного зобов`язання, покладеного на нього судовим рішенням, та ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням є підставою для обмеження у праві виїзду за межі України. За таких обставин суд прийшов до висновку, що подання державного виконавця слід задовольнити та тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника до сплати ним заборгованості.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені без повного та всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення та обставинам, які мають значення та вимогам закону не відповідають.

12.12.2018р. головна державна виконавиця Галицького ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Левко Л.Р. звернулася до суду з поданням, у якому просила тимчасово обмежити громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього рішеннями Галицького районного суду м. Львова про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 боргу в сумі 351773,67 грн.

В обґрунтування подання покликалася на те, що боржником заборгованість у виконавчому провадженні не погашено, останній ухиляється від виконання судового рішення, що є підставою для обмеження особи у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. . Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавленим права в будь-який час повернутись в Україну.

Так, згідно ст. 2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Згідно ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом. Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров`я людей.

Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли:

1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;

3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;

4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;

5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;

9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.

Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

У разі накладення на громадянина адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ), йому тимчасово обмежується право на виїзд з України з дитиною строком на один рік з дня накладення адміністративного стягнення, крім випадку, коли є нотаріально посвідчена згода на виїзд дитини другого з батьків.

Враховуючи вказані вимоги закону для задоволення подання державного виконавця про здійснення згаданого тимчасового обмеження конституційних прав громадянина України, які також гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод повинні бути достатньо вагомі підстави, які свідчили б про необхідність застосування такого заходу, насамперед в інтересах забезпечення виконання судового рішення. Такими, зокрема, можна вважати встановлення факту свідомого ухилення боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи від виконання судового рішення, вчинення дій, що свідчили б про намагання шляхом виїзду за межі України ухилитись від виконання рішення суду, тощо.

Крім цього, згідно ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час звернення із поданням) боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

У зв`язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може, зокрема, свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 згаданого Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, тощо.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, доводи державного виконавця, що вказують на неправомірні дії та бездіяльність боржника, що могли б свідчити про його ухилення від виконання рішення суду не слід вважати обґрунтованими.

Так, дійсно державним виконавцем у відповідності до вимог закону відкрито виконавче провадження, вчинено ряд дій на виконання судового рішення, про яке йшлося, однак підстав вважати, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, що могло б бути підставою для тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України немає з врахуванням такого.

Так, відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» станом на час відкриття виконавчого провадження:

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів. За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами. У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою. На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку.Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами. Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку.

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які дані про надіслання боржнику, а тим більше про отримання таким постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім цього, як ствердила, також, і стягувачка, у судовому засіданні боржнику про відкрите виконавче провадження стало відомо у грудні 2018 року (коли і була постановлена оскаржувана ухвала) та ним, після цього, почали вживатися певні дії з виконання судового рішення, а саме погашено незначну частину боргу.

Матеріали ж додані до подання, з яким звернулася державна виконавиця та, на її думку, свідчать про ухилення боржника від виконання судового рішення датовані до 8.11.2018 року, тобто до часу коли боржнику слід вважати стало відомо про відкриття виконавчого провадження зважаючи на вищенаведене.

Відповідно підстав вважати, що боржнику було відомо про відкриття виконавчого провадження і відповідно, він, будучи повідомлений про відкриття такого, своїх обов`язків не виконував (зокрема на виклики до державного виконавця не з`являвся, законні вимоги державного виконавця не виконував, пояснень не надавав, не подав декларацію про доходи та вчиняв інші дії з метою ухилення від виконання судового рішення), чим слід вважати умисно не виконував судове рішення, - немає.

Зважаючи на вказане, у матеріалах справи відсутні дані про те, що боржник ухилявся від виконання рішення суду станом на час звернення з поданням та винесення оскаржуваної ухвали.

Відповідно слід вважати, що оскаржувана ухвала постановлена без повного та всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення у справі такої категорії, встановлення яких є необхідністю при вирішенні питання про вжиття заходу обмеження прав особи, про який йдеться у поданні.

Враховуючи вказане оскаржувана ухвала суду залишатись в силі не може та підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою у задоволенні подання головної державної виконавиці Галицького ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Левко Л.Р. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документаслід відмовити.

Вказаним слід визнати апеляційну скаргу обґрунтованою та задовольнити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 13 грудня 2018 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання головного державного виконавця Галицького ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Левка Л.Р. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2019 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра