РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 року

м. Рівне

Справа № 569/11043/16-ц

Провадження № 22-ц/4815/1408/19

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Ковальчук Н.В., Хилевича С.В.

секретар судового засідання: Тхоревський С.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідачі – ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2019 року, ухвалене в складі судді Смолій Л.Д., в м. Рівне, дата складання повного тексту судового рішення не зазначено, №569/11043/16-ц

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку та про поділ майна, що є у спільній частковій власності в натурі.

Позов мотивований тим, що йому на праві власності належить Ѕ частина будівельних матеріалів та конструктивних елементів незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Рівненського міського суду від 17.09.2013 року. Співвласником іншої частини будівельних матеріалів та конструктивних елементів спірного незавершеного будівництвом житлового будинку є відповідач ОСОБА_2 Житловий будинок розташований на земельній ділянці, яка виділена відповідачу рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 14 червня 1989 року для будівництва житлового індивідуального будинку, та в подальшому земельна ділянка передана їй у приватну власність.

Вважає, що у разі переходу до нього права власності на частину незавершеного будівництвом житлового будинку та виділення його в натурі, поділу і виділу в натурі підлягає також і земельна ділянка, на якій він розміщений.

Просить визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки в АДРЕСА_1 та виділити її в натурі згідно висновку щодо технічної моливості поділу об`єкта нерухомого майна № 080 від 14.05.2019 року як для співвласника ІІ, поділити в натурі об`єкт спільної часткової власності - незавершений будівництвом житловий будинок (будівельні матеріали та конструктивні елементи) на АДРЕСА_1 на самостійні об`єкти нерухомого майна згідно висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 080 від 14.05.2019 року, виділивши йому приміщення житлового будинку та господарські будівлі передбачені для співвласника ІІ.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2019 рокупозов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку та про поділ майна, що є у спільній частковій власності в натурі задоволено.

Поділено в натурі об`єкт спільної часткової власності – незавершене будівництво житлового будинку готовністю АДРЕСА_2 % на АДРЕСА_1 на самостійні об`єкти незавершеного будівництвом нерухомого майна згідно із висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 080 від 14.05.2019 року, за яким виділити у власність ОСОБА_1 приміщення позначені білим кольором на схемі поділу:

І - частину гаражу, площею 13,0 кв.м. (3,46*3,76) дійсною вартістю 36618 гривень;

ІІ - частину котельні, площею 9,2 кв. м (2,18*4,20), дійсною вартістю 25451 гривня;

ІІІ підсобну, площею 7,6 м2, дійсною вартістю 21025 гривень.

1-1Ѕ частину коридору, площею 7,2 м2 (4,02x1,80), дійсною вартістю 38875 гривень;

1-4 частину передньої, площею 2,7 кв.м. (2,44*1,10) дійсною вартістю 14844 гривні;

1-5 кухня площею 5,7 кв.м., дійсною вартістю 30 148 гривень;

1-6 частина жилої, площею 14.8 кв.м.(3,82*3,88), дійсною вартістю 80328 гривень;

1-8 Ѕ частина коридору, площею 7,2 кв.м., дійсною вартістю 39140 гривень;

1-10 жила площею 9,2 кв.м, дійсною вартістю 48660 гривень;

1-11 жила площею 14,7 кв.м., дійсною вартістю 77750 гривень;

«Б» Ѕ частина літньої кухні, дійсною вартістю 48015 гривень;

№1 Ѕ частина огорожі, дійсною вартістю 3853 гривень.

Всього на суму 464707 гривень, що становить 47/100 частини від усього будинковолодіння.

Виділено у власність ОСОБА_2 приміщення позначені жовтим кольором на схемі поділу, а саме:

І частину гаражу площею 14,5 кв.м. (4,20*3,46), дійсною вартістю 40842 гривень;

ІІ частину котельні, площею 16,5 кв.м., дійсною вартістю 45646 гривень;

1-1Ѕ частину коридору (4,02*1,80), площею 7,2 кв.м., дійсною вартістю 38875 гривень;

1-2Туалет, площею 1,7 кв.м., дійсною вартістю 8991 гривня;

1-3 ванну, площею 3,4 кв.м., дійсною вартістю 17983 гривні;

1-4 частину передньої, площею 4,9 кв.м.(2,44*2,00), дійсною вартістю 26940 гривень;

1-6частину жилої, площею 4,3 кв.м. (3,88*1,10), дійсною вартістю 23339 гривень;

1-7жила, площею 10,9 кв.м., дійсною вартістю 57651 гривня.

1-8Ѕ частину коридору, площею 7,2 кв.м., дійсною вартістю 39139 гривень;

1-9жила, площею 10,3 кв.м., дійсною вартістю 54478 гривень;

1-12 жила, площею 15,8 кв.м., дійсною вартістю 83 568 гривень;

«а 1» вхідний ганок, площею 12,4 кв.м., дійсною вартістю 14017 гривень;

«а?» балкон, площею 4,7 кв.м., дійсною вартістю 5776 грн;

«Б» Ѕ частина літньої кухні, дійсною вартістю 48015 гривень;

«В» вбиральня, дійсною вартістю 9382 гривні;

№ 1 Ѕ частина огорожі, дійсною вартістю 3853 гривні.

Всього на суму 518495 гривень, що становить 53/100 частини від всього будинковолодіння.

Виділено у власність ОСОБА_2 Ѕ частину земельної ділянки в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610100000:01:044:0129, що зафарбована на плані Пропозиції поділу земельної ділянки жовтим кольором з геометричними розмірами по периметру в метрах за часовою стрілкою годинника: 12,87; 0,64; 6,58; 20,27; 17,94; 6,25; 12,59; 7,63; 7,30; 1,50; 4,91; 0,46; 4,13; 4,28 м , площею 0,03075 га.

Виділено у власність ОСОБА_1 Ѕ частину земельної ділянки в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610100000:01:044:0129, що зафарбована на плані Пропозиції поділу земельної ділянки білим кольором з геометричними розмірами по периметру в метрах за часовою стрілкою годинника: 9,55; 4,28; 4,13; 0,46; 4,91; 1,50; 7,30; 7,63; 12,59; 6,25; 5,09; 28,62 м, площею 0,03075 га.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за відхилення від ідеальної частки 26 894 гривні.

Зобов`язано сторони провести такі роботи по переобладнанню будинку: - влаштувати перегородки в приміщеннях І та ІІ підвального поверху, в приміщеннях 1-6, 1-1 та 1-4 першого поверху та в приміщенні 1-8 другого поверху; - влаштувати входи з двору в приміщення ІІ підвального поверху; у приміщення 1-1 першого поверху; - перенести перегородку між приміщеннями 1-7 та 1-6; влаштувати сходи на другий поверх з коридору 1-1 або приміщення 1-7; - влаштувати вхід: в приміщення 1-4* на першому поверсі; - влаштувати індивідуальні інженерні системи (опалення, газопостачання, електропостачання, водопроводу та каналізації).

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави недоплачену суму судового збору, що складає 1961 гривень 01 копійку.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 5467,21 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті проведення інженерно-технічної експертизи від 31.10.2018 року в розмірі 4554,00 гривень.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на будівельні матеріали та конструктивні елементи незавершеного будівництвом житлового будинку, готовністю 93% в АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач та відповідач не можуть у добровільному порядку визначити порядок користування незавершеним житловим будинком, у якому враховуючи ступінь готовності можна визначити окремі частини для співвласників. А також виділити у власність частину земельної ділянки на якій він розташований.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, мотивовану тим, що судом першої інстанції при вирішенні спору порушені норми матеріального і процесуального права, недостатньо повно досліджені докази та обставини справи, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом у повній мірі не враховано, що виділ частки в натурі виключає можливість залишення у спільному користуванні співвласників будь-яких частин майна котре ділиться в натурі. ОСОБА_2 не погоджується із виділенням частини земельної ділянки у спільне користування. Вказує, що висновком ФОП ОСОБА_3 №80 від 14.05.2019 запропоновано інші варіанти виділу, але на підставі відомостей висновку експертизи від 31.10.2018, що не відповідає вимогам закону, а отже вказаний висновок не є належним доказом. Окрім того зазначає, що відсутні правові підстави для поділу і виділу в натурі частини земельної ділянки, на якій розміщений спірний об`єкт незавершеного будівництва, оскільки дана земельна ділянка є особистою власністю ОСОБА_2 , оскільки набута нею в порядку приватизації. Крім того, спірні об`єкти, щодо яких заявлено вимогу про виділ, не набули статусу нерухомого майна оскільки державної реєстрації прав на спірне майно всупереч вимогам статті 331 ЦК України проведено не було.

Зазначає, що до ухвалення рішення суду не надано технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки, погодження для встановлення відокремленого газо-, водо-, енергопостачання, оскільки будівельні роботи по переплануванню передбачають втручання в несучі конструкції та інженерні системи.

Також суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване, просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Статтею 352ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду в повній мірі таким вимогам відповідає.

Як встановлено судом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 21.11.1981 року по 28.12.2004 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 вересня 2013 року, визнано будівельні матеріали та конструктивні елементи незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 93%, за адресою АДРЕСА_1 А спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визначено частки в спільному майні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на будівельні матеріали та конструктивні елементи - незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 93 % розташованого на земельній ділянці площею 0,0615 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 1/2 кожному, визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 ідеальну частку будівельних матеріалів та конструктивних елементів - незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 93 % розташованого на земельній ділянці площею 0,0615 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Дане право власності ОСОБА_1 зареєстроване 13.06.2019 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішення № 198 виконавчого комітету Рівненської міської ради народних депутатів від 14 червня 1989 року ОСОБА_2 виділено земельну ділянку для будівництва житлового індивідуального будинку і дозволено його газифікацію та водопостачання.

Рішенням Рівненської міської ради № 347 від 21 травня 2003 року відповідно до заяви щодо передачі у приватну власність на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 615 кв.м. (а.с.66)

06 січня 2005 року відповідачу видано державний акт про право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , площею 0,0615 га.

Відповідно до висновку експерта № 8104 судової інженерно-технічної експертизи від 31 жовтня 2018 року та висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 14 травня 2019 року поділ житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 в натурі між двома співвласниками по Ѕ кожному відповідно з вимогами будівельних норм технічно можливий з переобладнанням його на дві ізольовані квартири з автономними інженерними мережами.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ЦК України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об`єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об`єкт незавершеного будівництва» (стаття 331), «об`єкт будівництва» (статті 876, 877, 879–881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) – це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини про міжнародно-правові механізми захисту права власності, до основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини 1948 р. та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950р. (основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу).

Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом. Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст. 3, 4 ЦПК України).

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 ЦК), тобто діє презумпція спільної часткової власності.

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно зі статтею 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Звертаючись до суду з позовом про виділ у натурі частки із майна позивач повинен довести (обґрунтувати) технічну можливість виділити частку, що зазвичай підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи, який за своєю змістовною сутністю може замінювати висновок компетентних органів, на які покладено функції у сфері контролю за порядком і безпекою здійснення будівництва.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

За змістом цих норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при цьому власнику, що виділяється, та власнику, що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 № 1117 "Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них".

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом України при розгляді справи № 6-1443цс16 від 16.11.2016 р.

Відповідно до вимог статті 152 ЖК УРСР, зі змінами, внесеними Законом України від 12 лютого 2015 року N 191-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об`єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників спільної власності на ці будівлі та споруди. Аналогічне право в учасників спільної власності на будівлі і споруди виникає при приватизації земельних ділянок, на яких останні знаходяться.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 13 червня 2019 року проведено державну реєстрацію права власності позивача на 1/2 ідеальну частку будівельних матеріалів та конструктивних елементів незавершеного будівництвом житлового будинку готовністю 93%.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені вище норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що поділ спірного житлового будинку та земельної ділянки можливий з відступом від ідеальних часток з найменшим переплануванням, без втручання в несучі конструкції будинку, що встановлено висновком № 8104 судової інженерно-технічної експертизи від 31 жовтня 2018 року та висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 14 травня 2019 року .

Позивач, якому виділяється занижена частка спірного майна, погодився на відступлення від ідеальної частки в сторону зменшення.

Посилання скарги на те, що до ухвалення рішення не надано технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки, погодження для встановлення відокремленого газо-, водо-, енергопостачання, необґрунтовані, оскільки варіант поділу будинку, визначений експертом, не передбачає втручання в несучі конструкції, а тому заплановані перепланування і необхідність перепланування інженерних систем не вимагають введення об?єкту до експлуатації.

Доводи апеляційної скарги про неповноту висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 14 травня 2019 року, безпідставні, оскільки клопотань про призначення додаткової або повторної експертизи відповідачем не було заявлено.

Встановивши, що сторони не можуть у добровільному порядку визначити порядок користування незавершеним житловим будинком який використовується бувшою дружиною, донькою та онуками сторін за своїм призначенням, а також враховуючи ступінь готовності, можна визначити окремі частини для співвласників, суд правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про реальний розподіл незавершеного житлового будинку з урахуванням пропозицій позивача та висновку № 8104 судової інженерно-технічної експертизи від 31 жовтня 2018 року та висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 14 травня 2019 року.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги проте, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки вони були предметом дослідження суду першої інстанції, в рішенні наведенні відповідні мотиви та докази з якими погоджується і Апеляційний суд

Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 вже були предметом судового розгляду, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційним судом встановлено, що в даному спорі мають місце інші предмет та підстави позову, тому позови не є тотожними.

Посилання апеляційної скарги в частині поділу земельної ділянки зводяться до незгоди з висновком експертизи які були предметом дослідження судом, який їх відхилив.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін, оскільки постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 грудня 2019 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Ковальчук Н.М..

Хилевич С.В.