Справа № 755/8896/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Передрій І.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Братищенко Ю.О.,

представник відповідача - Фартушна В. Л.,

представник третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - Друга київська державна нотаріальна контора, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Братищенко Ю.О. з позовом до Головного територіального управління юстиції у місті Києві про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд:

-визнати незаконним та скасувати наказ від 01 березня 2019 року №110/05 про застосування заходу дисциплінарного стягнення до ОСОБА_3 ;

-визнати незаконним та скасувати наказ від 20 березня 2019 року №121/03 про застосування заходу дисциплінарного стягнення до ОСОБА_3 ;

-поновити ОСОБА_3 на посаді державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у м.Києві;

-стягнути з Головного територіального управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до прийняття судом рішення;

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_3 кошти у сумі 50 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що наказом начальника Головного територіального управління юстиції у м.Києві від 17 травня 2019 року №3019/03 ОСОБА_3 звільнено з посади державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Позивач вважає вказаний наказ незаконним, як прийнятий за відсутності дисциплінарного проступку, не погоджений з профспілковим комітетом у встановленому законом порядку, а раніше оголошені догани - протиправними, у зв`язку з чим вони не підлягали врахуванню. Звільнення застосоване за порушення трудової дисципліни, за які вже були оголошені догани. В оскаржуваному наказі про звільнення не зазначено конкретних фактів невиконання або неналежного виконання позивачем трудових обов`язків після застосування до неї дисциплінарних стягнень на підставі наказів від 01 березня 2019 року №110/05 та від 20 березня 2019 року №121/03, що не відповідає вимогам ч.2 ст.149 КЗпП України. Позивач є членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників органів і установ юстиції м.Києва. Оспорюваний наказ про звільнення прийнятий на підставі погодження профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників і установ юстиції від 16 травня 2019 року, проте позивач не запрошувалась на засідання профспілкового комітету, отже згода профспілкового комітету на подання про звільнення позивача є незаконною, тому позивач вважає розірвання трудового договору таким, що здійснено без попередньої згоди профспілкового комітету, що суперечить ст.43 КЗпП України. Стосовно незаконності наказу від 01 березня 2019 року №110/05 про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді догани в позові зазначено, що порушення трудової дисципліни, за яке оголошено догану позивачу, виражається у некоректній розмові позивача зі сторожем нотаріальної контори, а наведені в даному наказі висловлювання про те, що позивач постійно створює конфліктні ситуації у колективі, ігнорує доручення, неодноразово надходили скарги від громадян - є загальними фразами і не можуть вважатись конкретними фактами порушення трудової дисципліни. В позові наголошується на відсутності порушення позивачем правил професійної етики нотаріусів України та відсутності допустимих доказів такого порушення. Крім того, розгляд скарг та інших звернень, у тому числі й територіальних управлінь юстиції щодо порушень нотаріусами вимог правил професійної етики, належить до повноважень Нотаріальної палати України, а не відповідача. Стосовно незаконності наказу від 20 березня 2019 року №121/03 про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді в позові зазначено, що заява позивача про надання відпустки на 1 день - 22 лютого

2019 року була подана нею 15 лютого 2019 року та підписана завідувачем нотаріальної контори і в подальшому передана до управління персоналу відповідача для підготування наказу. Проте 21 лютого 2019 року позивача було повідомлено, що наказ про відпустку не готовий з технічних причин, але буде підписаний до кінця дня, а завідувач Другої київської державної нотаріальної контори дозволила позивачу не виходити на роботу. Отже позивач стверджує, що була відсутня на робочому місці з поважних причин, оскільки була впевнена про надання їй відпустки та у відсутності позивача на робочому місці 22 лютого 2019 року немає її вини. 27 лютого 2019 року позивач була відсутня на робочому місці з 09.00 до 12.00 години, оскільки їздила до Міністерства юстиції України, проте відповідачем перевірялось перебування позивача не в міністерстві, а в управлінні юстиції. Заподіяну моральну шкоду позивач обґрунтовує тим, що вона майже 18 років бездоганно працювала в Другій київській державній нотаріальній конторі, тому незаконне звільнення завдало їй сильних душевних страждань. Наказ від 01 березня 2019 року №110/05 принизив честь та гідність позивача в очах трудового колективу, через цю догану позивач мала пригнічений настрій, відчувала дискомфорт, що викликало душевні страждання. Наказ від 20 березня 2019 року №121/03 викликав у позивача шок, через несправедливість вона втратила душевний спокій, перебувала в депресії, втратила довіру до людей. А наказ про звільнення викликав нервовий зрив, у позивача заболіло серце, підвищився тиск, затремтіли пальці, позивач була вимушена викликати швидку допомогу на робоче місце, в цей день позивачем було пережито душевні страждання, яких вона не відчувала за все життя. Позивачеві було необхідно відбудовувати новий розпорядок дня, шукати джерело доходу для утримання малолітньої дитини, а всі думки були спрямовані на відновлення справедливості. Також позивач переживала за матір, яка потребувала ніжності та дбайливого ставлення. Враховуючи незаконність наказів, ступінь приниження честі та гідності внаслідок безпідставного звинувачення позивача у невиконанні своїх професійних обов`язків, глибину душевних страждань, розмір моральної шкоди оцінюється позивачем в сумі 50000,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в даній справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2019 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 серпня 2019 року відкрито провадження в даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, також залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Другу київську державну нотаріальну контору.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

27 вересня 2019 року до суду від представника відповідача Головного територіального управління юстиції у місті Києві - Лазаріді О.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач була відсутня на роботі 22 лютого

2019 року, про що складено відповідний акт. Позивач у вказаний день на роботу не вийшла, хоча була обізнана про те, що наказ про надання їй відпустки не підписаний. На заяві про відпустку завідувач нотаріальної контори поставила підпис. В телефонній розмові позивача було повідомлено про те, що ОСОБА_4 начальником Управління з питань нотаріату, заява не підписана, оскільки той знаходиться у відпустці та його функції виконує заступник - ОСОБА_5 . Завідувачем нотаріальної контори на запитання позивача було повідомлено про необізнаність, чи буде підписана заява позивача про відпустку. Крім того, позивач була відсутня на роботі 27 лютого 2019 року, повідомивши, що їде до керівництва Головного територіального управління юстиції у місті Києві. В подальшому з`ясувалось, що позивач на прийомі у керівництва відповідача не була. Такі дії позивача вчинені в порушення вимог ст.139 КЗпП України, ст.5 Закону України «Про нотаріат», п.2 розділу V Правил професійної етики нотаріусів України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 04.10.2013 №2104/5, абз.1,2,3 підп.3.1. п.3, підп.8.1. п.8. Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Київських державних нотаріальних контор та Київського державного нотаріального архіву. Некоректна розмова позивача з охоронцем визнана діянням, що порушує Правила професійної етики нотаріусів України та Правила внутрішнього трудового розпорядку (про що зазначено в наказі від 01.03.2019 №110/05 про оголошення догани). Згідно абз.7 розділу ІІІ Правил професійної етики нотаріусів України, усією своєю діяльністю і поведінкою нотаріус повинен стверджувати повагу до нотаріальної професії, її сутності і призначення, сприяти збереженню та підвищенню її престижу. Цього принципу нотаріус має дотримуватися в усіх сферах діяльності: професійній, громадській, публічній тощо. Неналежна поведінка позивача підтверджується не лише образами щодо охоронника ОСОБА_6 , а й неввічливою поведінкою з відвідувачами нотаріальної контори, які зверталися з неодноразовими скаргами. Аналізуючи наведене, представник відповідача дійшов висновку, що позивач дійсно мала порушення етичної поведінки відносно відвідувачів та співробітників Другої київської державної нотаріальної контори. Також у відзиві зазначено, що згода профспілки на звільнення позивача була надана, тому звільнення відбулось відповідно до норм чинного законодавства. На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (а.с.186-191)

11 та 20 листопада 2019 року до суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи Другої київської державної нотаріальної контори з додатками (т.1 а.с.221, 223-250).

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 03 грудня 2019 року письмові пояснення Другої київської державної нотаріальної контори з доданими до них письмовими доказами - залишено без розгляду (т.2 а.с.5, 16-17).

Позивач ОСОБА_3 та її представник - адвокат Братищенко Ю.О. в судовому засіданні підтримали вимоги позовної заяви в повному обсязі, з викладених в ній підстав.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що працювала державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори з травня

2001 року, сумлінно виконувала свої обов`язки, має грамоти. 01 січня 2019 року приїхала до нотаріальної контори, де був присутній охоронець ОСОБА_6 , відчувався запах перегару. Громадянка ОСОБА_7 , що була на прийомі почала скаржитися на охоронця ОСОБА_6 . Позивач зателефонувала до завідувача нотаріальної контори та попросила вжити заходів щодо охоронця, який в цей час підслуховував під дверима. Позивач емоційно не витримала, але без образ та без погроз запропонувала йому їхати на лікування від туберкульозу та алкоголізму. 15 лютого 2019 року позивач написала заяву про відпустку за власний рахунок на 1 день - 22 лютого 2019 року. Завідувач завізувала її та консультант відвіз до управління юстиції. 21 лютого 2019 року позивачеві повідомили, що ОСОБА_4 наказ не підписав, оскільки знаходиться у відпустці. ОСОБА_5 . , яка виконувала його обов`язки відмовилась підписувати наказ та запропонувала переписати заяву, проставивши дату 21 лютого 2019 року, проте ОСОБА_5 вже поїхала з роботи. Позивач спитала у завідувача нотаріальної контори про свої подальші дії і в телефонній розмові між завідувачем та ОСОБА_5 остання сказала, щоб позивач йшла у відпустку, а наказ буде підписаний завтра. Позивача не повідомили про те, що наказ не підписаний Гриців. Проте наступного дня завідувачем була викликана комісія з управління і складено акт. 27 лютого 2019 року позивач була на прийомі в Міністерстві юстиції України. Зранку повідомила про це завідувача нотаріальною конторою та о 09.30 виїхала до міністерства, повернулась о 12.00. Позивач заздалегідь записалась на прийом в міністерство, проте, коли приїхала, її відмовилися приймати. 14 травня 2019 року позивача повідомили про необхідність приїхати до управління юстиції, де вона була ознайомлена з поданням завідувача нотаріальної контори та написала пояснення. Позивач просила завідувача нотаріальної контори - Погорілу Л.С. ознайомити її зі скаргами на неї, проте завідувач сказала, що скарг в неї немає, подання вона не писала, лише підписувала. В подальшому позивача було викликано для ознайомлення з наказом про звільнення. Позивач зазначила, що дізнавшись про наказ про звільнення вона отримала сильний стрес, викликали карету швидкої допомоги, свій емоційний стан не може передати. 23 серпня 2019 року позивач зареєструвала індивідуальну нотаріальну діяльність, працює з 19 вересня 2019 року. Крім того зазначила, що під час конфлікту з охоронцем ОСОБА_6 з громадян на прийомі була лише ОСОБА_7 , яка скаржилась на поведінку охоронця та зазначала, що стан його здоров`я є небезпечним для оточуючих. Також пояснила, що на засідання профкому її не запрошували і вона присутньою не була. Позивач не обізнана про існування скарг на неї з боку громадян. Висловила думку, що перша догана була винесена через те, що завідувач нотаріальною конторою вважала, що позивач бажає зайняти її посаду та налаштовувала всіх проти позивача.

Представник позивача - адвокат Братищенко Ю.О. в судовому засіданні пояснив, що після винесення двох доган позивачем не вчинено дисциплінарного проступку, не було з`ясовано в чому саме полягало порушення, рішення про погодження звільнення приймалось профспілковим комітетом без повідомлення та вислуховування пояснень позивача. Стосовно наказу від 01 березня 2019 року зазначив, що встановлення порушення правил професійної етики належить до повноважень Нотаріальної палати України, а не відповідача. Щодо наказу від 20 березня 2019 року вказав, що наказ про відпустку був погоджений завідувачем нотаріальної контори. Стосовно відсутності позивача на робочому місці 27 лютого 2019 року зазначив, що позивач була відсутня з поважних причин - перебувала на прийомі в Міністерстві юстиції України, про що зазначено в журналі відряджень. Стосовно моральної шкоди пояснив, що відповідачем тривалий час вчинялися незаконні дії - винесено три накази.

Представник відповідача Головного територіального управління юстиції у місті Києві - Фартушна В.Л. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та пояснила, що 22 лютого 2019 року позивач порушила трудову дисципліну, оскільки була повідомлена консультантом про те, що наказ про відпустку не підписаний. Підписання такого наказу передбачено не однією особою, а цілим переліком підписантів. Комісією були проведені перевірки щодо порушення позивачем трудового законодавства. 22 та 27 лютого 2019 року позивач була відсутня на робочому місці. Також нею було допущено порушення трудової етики, з приводу чого є скарги громадян, проте представник відповідача з ними не ознайомлена. Скарги на позивача подавалися з

2016 року по 2018 рік. Наголосила, що нотаріуси повинні поводитися належним чином не лише з колегами та відвідувачами. Пояснила, що не обізнана про те, яким чином відбувалось засідання профспілкового комітету, на якому була надана згода на звільнення позивача. Також зауважила про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між проблемами на роботі та моральною шкодою.

Представник третьої особи - Другої київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи (ч. 1 ст. 23 КЗпП України).

Згідно частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Судом встановлено, що наказом Київського міського управління юстиції від

21 травня 2001 року позивача ОСОБА_3 зараховано на посаду державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори з 22 травня 2001 року, що підтверджується копією трудової книжки, наявною в матеріалах справи (т.1 а.с.117-120).

У період з 2004 року по 2014 роки позивачеві оголошувалися подяки та вона нагороджувалась почесними грамотами (т.1 а.с.121-129).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу (стаття 140 КЗпП України).

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Відповідно до положень ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення як догана або звільнення.

Згідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Як передбачено у ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

Також статтею 152 КЗпП України визначено право власника або уповноваженого ним органу замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

На підставі наказу Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 18 лютого 2019 року №195/8 «Про проведення службової перевірки щодо ОСОБА_3 » 25 лютого 2019 року комісією було проведено відповідну перевірку та складено довідку про результати проведення службової перевірки, якою рекомендовано начальнику Головного територіального управління юстиції у місті Києві Куценку Станіславу Ігоровичу застосувати до ОСОБА_3 , державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори, захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани, відповідно до п.1 ч.1 ст.147 КЗпП України (т.1 а.с.78-87).

Як убачається зі змісту даної довідки, завідувач Другої київської державної нотаріальної контори Погоріла Людмила Сергіївна надіслала звернення стосовно негативної поведінки 09 січня 2019 року державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 по відношенню до охоронця Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, в якому виклала свої міркування стосовно інциденту, що стався 09 січня 2019 року в приміщенні Другої київської державної нотаріальної контори, безпосереднім свідком якого завідувач не була.

Під час проведеної службової перевірки була організована зустріч з завідувачем Другої київської державної нотаріальної контори Погорілою Людмилою Сергіївною, за результатами якої останньою було підтверджено заявлені нею у зверненні обставини та зазначено, що державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 часто не дотримується субординації по відношенню до завідувача нотаріальної контори, на її зауваження, як керівника, не реагує, створює конфліктні ситуації, підвищує голос при спілкуванні з нею та відвідувачами, на поведінку ОСОБА_3 неодноразово надходили скарги від громадян.

Також комісією було досліджено пояснення охоронця Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, в яких викладена позиція останнього щодо обставин інциденту, що стався 09 січня 2019 року в приміщенні Другої київської державної нотаріальної контори.

Крім того комісією було досліджено пояснення державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, в яких викладена позиція останньої щодо обставин інциденту, що стався 09 січня 2019 року в приміщенні Другої київської державної нотаріальної контори, яка кардинальним чином відрізняється від обставин, наведених в поясненнях охоронця ОСОБА_6 .

Також в довідці про результати проведення службової перевірки зазначено, що державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 підтвердила факт некоректної розмови з охоронцем Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6.

На підставі викладеного, за результатами перевірки комісією було встановлено, що дії державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 вчинені з порушенням вимог законодавства ст. 139 КЗпП України, ст.5 Закону України «Про нотаріат», п.8 розділу ІІІ, п.1 розділу V, абз.6 п.2 розділу VІІІ Правил професійної етики нотаріусів України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 04.10.2013 №2104/5, абз. 11 підп. 3.1 п. 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Київських державних нотаріальних контор та Київського державного нотаріального архіву.

Вказаними нормами Закону та Правилами закріплено обов`язок нотаріуса дотримуватися правил професійної етики, дбати про престиж своєї професії, забезпечувати високий рівень культури поведінки, поводитись гідно, стримано, тактовно, зберігати самоконтроль і витримку, дотримуватись морально-етичних зобов`язань, проявляти терпіння, ввічливість та тактовність у відносинах із тими, з ким він взаємодіє в межах професійного та особистого кола спілкування, не допускати вияву неповаги до людей та до їх законних інтересів, дотримуватись культури мови, поведінки, зовнішнього вигляду, дотримуватись правил ділового етикету у взаєминах з іншими працівниками та громадянами.

Також в довідці зазначено про наявність додатків: на 6 арк. в 1 прим.

Слід зазначити, що копію даної довідки про результати проведення службової перевірки долучено позивачем до позовної заяви, як і копію її пояснень на ім`я начальника Головного територіального управління юстиції у місті Києві (т.1 а.с.72-77).

Разом з тим, стороною відповідача на підтвердження обґрунтованості та достовірності викладених у довідці обставин не було надано суду жодного доказу, в тому числі й тих документів, на які містяться посилання в довідці, а також додатків до неї на 6 аркушах.

Також суду не надано жодного доказу на підтвердження наведених у довідці тверджень завідувача Другої київської державної нотаріальної контори Погорілої Людмили Сергіївни щодо некоректної поведінки позивача щодо завідувача та/або громадян (заяв, скарг тощо).

Наказом Головного територіального управління юстиції у місті Києві від

01 березня 2019 року №110/05 «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення до ОСОБА_3 », застосовано до позивача захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани (т.1 а.с.69-71). Підставами наказу в ньому зазначені довідка про результати проведеної службової поведінки від 25 лютого 2019 року та пояснення ОСОБА_3 .

Згідно даного наказу, в ньому відображено зміст викладених у довідці про результати проведеної службової поведінки: звернення завідувача Другої київської державної нотаріальної контори Погорілої Людмили Сергіївни стосовно негативної поведінки 09 січня 2019 року державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3; пояснень завідувача Другої київської державної нотаріальної контори Погорілої Людмили Сергіївни, а також зазначено про підтвердження ОСОБА_3 факту некоректної розмови зі сторожем.

Фактично ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за некоректну розмову зі сторожем, що визнано самим позивачем.

В наказі зазначено, що комісією встановлено факт систематичного недотримання норм законодавства.

Проте, згідно довідки, комісією встановлено факт недотримання норм законодавства. Висновків щодо систематичності зміст довідки не містить.

Та, як вже зазначалось вище, матеріали справи не містять доказів, у розумінні ст.ст.76-80 ЦПК України, на підтвердження наведених у довідці тверджень завідувача Другої київської державної нотаріальної контори Погорілої Людмили Сергіївни щодо некоректної поведінки позивача щодо неї та/або громадян (заяв, скарг тощо).

При цьому, ані під час проведення перевірки, ані при винесенні наказу, відповідачем належним чином не були перевірені обставини та підстави виникнення конфлікту, не відібрані пояснення у державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори Ткач О.А., яка була свідком подій 09 січня 2019 року в приміщенні Другої київської державної нотаріальної контори, а також у громадянки ОСОБА_7 , яка згідно адресованих відповідачеві пояснень була свідком відображеного в довідці та наказі інциденту та висловлювала своє невдоволення поведінкою охоронця ОСОБА_6 .

З наведеного вбачається неповнота проведеної службової поведінки і, як наслідок, незаконність наказу від 01 березня 2019 року№110/05, винесеного за результатами такої перевірки.

До відзиву на позовну заяву взагалі не долучено жодного доказу на підтвердження правомірності накладення на позивача даного стягнення, як і доказів спростування доводів позовної заяви в цій частині.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ст.16 Закону України «Про нотаріат», професійне самоврядування нотаріусів здійснюється через Нотаріальну палату України та її органи. Нотаріальна палата України є організацією, яка здійснює професійне самоврядування у сфері нотаріату. До повноважень Нотаріальної палати України, серед іншого, належать контроль за дотриманням нотаріусами правил професійної етики.

Для забезпечення виконання Нотаріальною палатою України покладених на неї функцій контролю за дотриманням нотаріусами правил професійної етики, створена Комісія з питань професійної етики нотаріусів Нотаріальної палати України.

Згідно підпункту 2.1. пункту 2 Положення про комісію з питань професійної етики нотаріусів Нотаріальної палати України, в межах своїх повноважень Комісія, серед іншого: - контролює дотримання нотаріусами Правил професійної етики нотаріусів України та, при виявленні порушень, вживає заходів по їх усуненню; - розглядає скарги та інші звернення членів НПУ, Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь, фізичних та юридичних осіб щодо порушень нотаріусами вимог правил професійної етики, перевіряє викладені в них факти та обставини, розглядає подання голів відділень НПУ, готує відповідні висновки і пропозиції щодо притягнення винних до відповідальності та передає їх на розгляд Ради НПУ.

За результатами розгляду матеріалів щодо порушення нотаріусами правил професійної етики Комісія може: - обмежитися обговоренням фактів, викладених у зверненні; - винести попередження нотаріусу про недопущення порушень правил професійної етики; - винести рішення щодо нотаріуса, який допустив неодноразові порушення правил професійної етики, та направити його на розгляд Ради НПУ (п.п.4.13. п.4 Положення).

Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідачем, колегами, співробітниками позивача чи громадянами до Комісії з питань професійної етики нотаріусів Нотаріальної палати України подавалися звернення чи скарги щодо порушень позивачем вимог правил професійної етики, як і доказів прийняття комісією будь-яких рішень за результатами розгляду таких звернень/скарг.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов в частині вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 01 березня 2019 року №110/05 про застосування заходу дисциплінарного стягнення до ОСОБА_3 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не доведено наявності проступку в діях позивача.

Також судом встановлено, що на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 12 березня 2019 року №310/8 «Про проведення службової перевірки щодо ОСОБА_3 » 15 березня 2019 року комісією було проведено відповідну перевірку та складено довідку про результати проведення службової перевірки, якою рекомендовано начальнику Головного територіального управління юстиції у місті Києві Куценку Станіславу Ігоровичу застосувати до державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани, відповідно до п.1 ч.1 ст.147 КЗпП України (т.1 а.с.107-112).

При проведенні перевірки комісією встановлено, що державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 була відсутня 22 лютого 2019 року на роботі, про що складено Акт про відсутність працівника на робочому місці від 22 лютого 2019 року. Даний факт також підтверджується копією журналу реєстрації обліку часу працівників Другої київської державної нотаріальної контори, де за 22 лютого 2019 року у державного нотаріуса ОСОБА_3 стоїть відмітка «відпустка». Проте, наказ про надання відпустк

22 лютого 2019 року державному нотаріусу ОСОБА_3 не був підписаний керівництвом Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Також даний факт підтверджується копією табеля обліку використаного робочого часу Другої київської державної нотаріальної контори за лютий 2019 року, де 22 лютого

2019 року стоїть відмітка «І».

Як убачається зі змісту даної довідки, завідувачем Другої київської державної нотаріальної контори Погорілою Людмилою Сергіївною було подано доповідну, відповідно до якої державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 22 лютого 2019 року на роботу не вийшла, хоча знала, що наказ про надання їй відпустки не підписаний. Напередодні - 15 лютого

2019 року державним нотаріусом ОСОБА_3 було складено та підписано заяву про надання їй відпустки за власний рахунок на один день - 22 лютого 2019 року. Завідувач поставила на вказаній заяві свій підпис, консультант віднесла дану заяву до відділу Управління персоналом відповідача. 21 лютого 2019 року телефоном було повідомлено державного нотаріуса ОСОБА_3, що її заява начальником управління з питань нотаріату - Міненком К.В. не підписана через те, що він знаходиться у відпустці та виконання його обов`язків покладено на ОСОБА_5 . Після цього консультант забрала заяву про відпустку для перепідписання, оскільки дана заява була складена 15 лютого 2019 року, коли ОСОБА_4 ще не перебував у відпустці, а ОСОБА_5 не виконувала обов`язки останнього. На звернення ОСОБА_3 завідувач пояснила, що їй не відомо, чи буде підписаний наказ про надання відпустки. Крім того, 27 лютого 2019 року державний нотаріус ОСОБА_3 була відсутня на робочому місці з 09.00 до 12.00, повідомивши керівництво, що їде до керівництва територіального управління юстиції у м.Києві, проте в подальшому з`ясувалось, що державний нотаріус ОСОБА_3 у керівництва на прийомі не була.

Під час проведеної службової перевірки була організована зустріч з завідувачем Другої київської державної нотаріальної контори Погорілою Людмилою Сергіївною, за результатами якої останньою було підтверджено заявлені нею у доповідній обставини.

Також комісією було досліджено пояснення державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, в яких зазначено, що 22 лютого 2019 року вона була відсутня на робочому місці у зв`язку з відпусткою без збереження заробітної плати за сімейними обставинами. Перша заява на відпустку була підписана нею та завідувачем нотаріальної контори 15 лютого 2019 року і того ж дня відвезена консультантом до Головного територіального управління юстиції у м.Києві. Та лише 21 лютого 2019 року їй зателефонували та повідомили, що заява не підписана через перебування в цей день ОСОБА_4 у відпустці. Завідувач попросила ОСОБА_3 переписати заяву на відпустку 21 лютим 2019 року, оскільки ОСОБА_5 не має права підписувати заяву від 15 лютого 2019 року. ОСОБА_5 у телефонній розмові пообіцяла, що 22 лютого 2019 року зранку підпише заяву, проте цього зроблено не було. Крім того ОСОБА_3 в поясненнях зазначила, що завідувач нотаріальної контори порадила йти у відпустку, оскільки заяву буде підписано.

Також в довідці про результати проведення службової перевірки зазначено, що державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 в усних поясненнях підтвердила факт відсутності 22 лютого 2019 року на робочому місці.

На підставі викладеного, за результатами перевірки комісією було встановлено, що дії державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 вчинені з порушенням вимог ст. 139 КЗпП України, ст.5 Закону України «Про нотаріат», п.2 розділу V Правил професійної етики нотаріусів України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 04.10.2013 №2104/5, абз. 1, 2, 3 підп. 3.1 п. 3, підп.8.1. п.8 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Київських державних нотаріальних контор та Київського державного нотаріального архіву.

Вказаними нормами Закону та Правилами закріплено, серед іншого, обов`язок нотаріуса дотримуватися правил професійної етики, який при виконанні професійних обов`язків не повинен допускати порушення без поважних причин встановленого режиму роботи нотаріальної контори, відсутності на робочому місці у нотаріальній конторі без поважних причин, своєчасно, до початку робочого дня, прибути на робоче місце, почати роботу відповідно до діючого режиму робочого дня, бути на робочому місці впродовж всього робочого дня за винятком перерв на відпочинок та харчування, повідомляти свого безпосереднього керівника про свою відсутність на роботі у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв`язку або іншими доступними засобами.

Наказом Головного територіального управління юстиції у місті Києві від

20 березня 2019 року №121/03 «Про застосування заходу дисциплінарного стягнення до ОСОБА_3 », застосовано до позивача захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідно до пункту 1 частини 1 статті 147 КЗпП України (т.1 а.с.100-102). Підставами наказу в ньому зазначені довідка про результати проведеної службової поведінки від 15 березня 2019 року та пояснення ОСОБА_3 .

Згідно даного наказу, в ньому відображено зміст викладених у довідці про результати проведеної службової поведінки обставин щодо відсутності державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 на робочому місці 22 лютого 2019 року, а також її відсутності на робочому місці з 09.00 до 12.00 години 27 лютого 2019 року із зазначенням того, остання свою відсутність на роботі протягом вказаних годин пояснила завідувачу поїздкою на особистий прийом до керівника Головного територіального управління юстиції у місті Києві, однак в цей день в управлінні не з`являлась, що підтверджується копією журналу відвідувачів Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Відповідно до ч.1 ст. 142 КЗпП України, трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Згідно з п. 25 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку порушення трудової дисципліни може вважатися прогулом лише за наявності вини працівника.

Відповідно до ч.2 ст.84 КЗпП України, за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік, що кореспондується з положеннями статті 26 Закону України «Про відпустки».

Отже даними положеннями регламентується право а не обов`язок роботодавця надавати відповідну відпустку.

З матеріалів справи вбачається, що 15 лютого 2019 року позивачем ОСОБА_3 написано заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати за 2019 рік протягом 1 дня - 22 лютого 2019 року (т.1 а.с.105).

Дана заява містить погодження завідувача Другої київської державної нотаріальної контори.

Також в матеріалах справи наявний бланк наказу про надання відпустки із зазначенням імені позивача, періоду відпустки - 22 лютого 2019 року (1 календарний день), а також підпису керівника структурного підрозділу - завідувача Другої київської державної нотаріальної контори (т.1 а.с.106).

Даних про те, що наказ підписаний іншими посадовими особами: начальником - ОСОБА_10 та першим заступником начальника - Равлюк А. Г., даний бланк наказу не містить, як і відомостей про присвоєння даному наказу номеру та дати його підписання.

При цьому в судовому засіданні достовірно встановлено і не заперечується позивачем, що вона була відсутня на робочому місці 22 лютого 2019 року, наказ про надання ОСОБА_3 відпустки фактично виданий не був та позивач була обізнана про це 21 лютого 2019 року.

Доводи позивача про те, що їй в телефонній розмові 21 лютого 2019 року було повідомлено, що зранку наступного дня наказ буде підписано не підтверджені жодним доказом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, не будучи ознайомлена з наказом по надання їй відпустки, була зобов`язана у відповідності до трудового розпорядку та трудової дисципліни прибути на робоче місце 22 лютого

2019 року.

Також позивачем не заперечується, що вона 27 лютого 2019 року була відсутня на робочому місці з 09.00 до 12.00 години.

Позивач пояснила в судовому засіданні, що у вказані день та час вона була записана на прийом в Міністерстві юстиції України, прибула в міністерство, проте на особистий прийом її допущено не було.

На підтвердження поважності причин відсутності в цей проміжок часу на роботі позивачем надано копію аркуша з книги відряджень, на якому відображено дату -

27 лютого 2019 року, прізвище, ім`я та по-батькові позивача - ОСОБА_3 та вказано: Міністерство юстиції України, запис на прийом 09.00 - 12.00 (т.1 а.с.113).

Разом з тим суд відзначає, що зазначення позивачем в книзі (журналі) відряджень відомостей про перебування на прийомі не може бути підставою для не прибуття в цей час на роботу, особливо з урахуванням того, що наказу про направлення позивача у відрядження до Міністерства юстиції України матеріали справи не містять.

В разі необхідності прибуття до будь-якої установи на особистий прийом працівник має використовувати з цією метою вільний від роботи час.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов в частині вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 20 березня 2019 року №121/03 про застосування заходу дисциплінарного стягнення до ОСОБА_3 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки судом достовірно встановлено факт відсутності позивача на робочому місці 22 лютого 2019 року та 27 лютого 2019 року з 09.00 до 12.00 години, а стороною позивача не доведено наявності поважних причин не прибуття на роботу у вказані дні та години.

Крім того, наказом Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 17 травня 2019 року №3019/03 звільнено ОСОБА_3 , державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України (т.1 а.с.59-61). Підставами даного наказу в ньому зазначені: лист від 07.05.2019 року за вх.№4/39/5660; подання завідувача Другої київської державної нотаріальної контори Погорілої Л.С.; пояснення ОСОБА_3 , погодження профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників органів і установ юстиції м.Києва від 16 травня 2019 року.

Згідно трудової книжки позивача, датою звільнення вказано 17 травня 2019 року (т.1 а.с.119).

Як убачається зі змісту подання завідувача Другої київської державної нотаріальної контори Погорілої Л.С., в ньому зазначається, що за період роботи ОСОБА_3 проявила себе як недобросовісний працівник, який систематично порушує правила професійної етики, в діяльності якого має місце систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівниками Головного територіального управління юстиції у місті Києві неодноразово проводились службові перевірки щодо дій державного нотаріуса ОСОБА_3 за результатами яких встановлено неодноразові випадки порушення нею трудової дисципліни та правил професійної етики, у зв`язку з чим до ОСОБА_3 неодноразово застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді доган, а саме: наказами №110/05 від 01 березня 2019 року та №121/03 від 20 березня 2019 року. Також в поданні стверджується, що вищезазначені заходи реагування не досягли своєї мети - державний нотаріус ОСОБА_3. і на даний час неповажливо ставиться до колег та відвідувачів нотаріальної контори, у зв`язку з чим мають місце скарги від громадян. Ураховуючи наведене, завідувач просить розглянути питання щодо можливості застосування до державного нотаріуса ОСОБА_3. заходу дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 2 статті 147 КЗпП України, у вигляді звільнення з посади (т.1 а.с.62-63).

Згідно тексту даного подання, додатки до нього відсутні.

Відповідно до тексту оскаржуваного наказу про звільнення від 17 травня 2019 року №3019/03, на обґрунтування звільнення позивача, в даному наказі наведені відомості, зазначені в поданні завідувача Другої київської державної нотаріальної контори Погорілої Л.С., у тому числі й щодо неодноразового притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та викладені в поданні твердження про те, що ОСОБА_3 проявляє себе як недобросовісний працівник, який систематично порушує Правила професійної етики, в діяльності якого має місце систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї Правилами внутрішнього трудового розпорядку. А також, з посиланням на подання, зазначається про зневажливе ставлення ОСОБА_3 до колег та відвідувачів Другої київської державної нотаріальної контори. Також наказ містить відомості про те, що ОСОБА_3 є членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації.

Разом з тим, за пунктом 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже за передбаченими пунктом 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

При притягненні працівника до даного виду відповідальності, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, роз`яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 18 квітня

2019 року в справі № 234/3957/17.

Отже, систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався по дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог в частині поновлення на роботі та вимог п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, юридичні факти, які підлягають встановленню судом при вирішенні даного спору, є: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; чи передувала його звільненню система порушень, за які до нього з додержанням вимог ст.ст. 147 - 149 КЗпП України були застосовані дисциплінарні стягнення.

Таким чином, працівник може бути звільнений з роботи на підставі п.3 ч.1

ст. 40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (стаття 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі.

За встановленими судом обставинами справи до позивача ОСОБА_3 застосовано дисциплінарне стягнення згідно Наказу № 121/03 від 20 березня 2019 року, який був виданий роботодавцем з дотриманням положень статті 148 КЗпП України в строк, який не перевищував місячний термін з дня виявлення проступку, та не втратив сили за давністю і не знятий достроковою, оскільки сторони жодних відомостей з цього приводу не надали.

Разом з тим, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган відповідно до статті 149 КЗпП України повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Проте, даних та доказів того, що після застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді догани згідно Наказу № 121/03 від 20 березня

2019 року за проступки, вчинені 22 та 27 лютого 2019 року позивач допустила невиконання без поважних причин трудових обов`язків, діяння або бездіяльність, які підпадали би під визначення дисциплінарного проступку, матеріали справи не містять.

Згідно змісту самого наказу про звільнення, в ньому відображені голослівні твердження, викладені в поданні завідувача Другої київської державної нотаріальної контори, оскільки до подання не долучено жодного доказу на підтвердження викладених в ньому загальних фраз щодо продовження позивачем порушень трудової дисципліни.

Згідно тексту наказу, при вирішенні питання про звільнення такі відомості не досліджувались та не перевірялись, конкретні проступки, які б мали місце після накладення на позивача обґрунтованого дисциплінарного стягнення наказом № 121/03 від 20 березня 2019 року, в наказі про звільнення не відображені.

Отже звільнення позивача за пунктом 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України стало заходом стягнення за проступки, за які ОСОБА_3 вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності оскаржуваними в даній справі наказами.

З урахуванням змісту положень пункту 3 частини 1ст. 40 КЗпП України та не наведення роботодавцем при звільненні позивача конкретних фактів допущення нею невиконання обов`язків або інших порушень трудової дисципліни після застосування до неї дисциплінарного стягнення, суд приходить до висновку про порушення відповідачем трудового законодавства щодо дотримання процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та його подальшого звільнення з підстав, з якими роботодавець, пов`язував підстави такого звільнення.

Крім того, слід зазначити, що згідно вимог частин 1-3 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Згідно листа Первинної профспілкової організації працівників органів і установ юстиції міста Києва №2/2019 від 16 травня 2019 року, начальнику Головного територіального управління юстиції у місті Києві повідомляється, що профспілковий комітет первинної профспілкової організації працівників органів і установ юстиції міста Києва розглянув подання від 15 травня 2019 року за №8/39/6041 та на своєму засіданні

16 травня 2019 року погодив протоколом №31 звільнення члена первинної профспілкової організації працівників органів і установ юстиції міста Києва державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України (т.1 а.с.68).

Позивач стверджує, що на засідання профспілкового комітету її запрошено не було, таке засідання було проведено без її участі, доказів на спростування таких тверджень стороною відповідача не надано. Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що їй не відомі обставини прийняття профспілковим комітетом даного погодження.

У відповідності до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір.

Встановивши наведені вище обставини, на підставі належної оцінки сукупності доказів та відповідних правовідносин, суд приходить до висновку, що звільнення позивача за пунктом 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України не можна вважати законним, у зв`язку з чим наявні правові підстави для поновлення незаконно звільненого позивача на посаді державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори з 18 травня 2019 року, отже позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від

25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 235/2867/15-ц.

Таким чином, при поновленні на роботі підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу - по дату ухвалення рішення про поновлення на роботі.

Так, судом встановлено, що позивача було звільнено 17 травня 2019 року.

Згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється, якщо працівник не мав заробітку не з вини працівника, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки про доходи ОСОБА_3 убачається, що за березень 2019 року нарахована заробітна плата позивача в сумі 3213,52 грн, а за квітень 2019 року - в сумі 6089,17 грн, всього - 9302,69 грн (т.1 а.с.172).

Позивач, згідно заявлених вимог, просить при здійсненні розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу врахувати щомісячне преміювання за надання правової допомоги та послуг технічного характеру, яке у березні та квітні 2019 року не нараховувалось у зв`язку з накладенням дисциплінарних стягнень.

Третьою особою - Другою київською державною нотаріальною конторою надано інформацію щодо додаткових послуг правового характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру, наданих позивачем ОСОБА_3 , з яких за березень 2019 року - 12956,60 грн та за квітень

2019 року - 10267,90 грн (т.1 а.с. 174, 175).

Згідно пункту 7 Примірного положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №3/5 від 04.01.98 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 1998 року за №55/2495, плата за надання державними нотаріусами правової допомоги та послуг технічного характеру, зарахована на рахунки, вказані в пункті 5 цього Положення використовується з урахуванням бюджетного законодавства на: - покриття витрат, пов`язаних з організацією надання правової допомоги та послуг технічного характеру, у тому числі на оплату праці додатково залучених працівників. Ці кошти також можуть бути використані на покриття витрат, пов`язаних з утриманням державних нотаріальних контор/архівів, у разі незабезпечення в повному обсязі цих витрат за рахунок коштів загального фонду державного бюджету; - щомісячне преміювання завідувачів державних нотаріальних контор та державних нотаріальних архівів, державних нотаріусів в розмірі не менше 30 % (у разі виконання обов`язків інших державних нотаріальних контор - в розмірі не менше 50 %) від суми наданих завідувачами державних нотаріальних контор та державних нотаріальних архівів, державними нотаріусами додаткових послуг правового та технічного характеру.

Як убачається з листа Головного територіального управління юстиції в місті Києві від 03 червня 2019 року №8983/10-19, пунктом 2.7. Положення про преміювання працівників Головного територіального управління юстиції в місті Києві та структурних підрозділів, затвердженого наказом Головного територіального управління юстиції в місті Києві від 08 січня 2019 року №6/6, закріплено, що у місяць застосування дисциплінарного стягнення (крім зауваження) працівнику не встановлюються будь-які надбавки та не виплачується премія. У зв`язку з притягненням ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності згідно наказу від 01 березня 2019 року №110/05 та наказу від 20 березня 2019 року №121/03, премія за березень 2019 року їй не нараховувалась. Додатково зазначено, що відповідно до абзацу 2 пункту 2.3. положення, пропозиції щодо преміювання працівників, зменшення розміру премії, позбавлення премії повністю подаються на ім`я керівника Головного територіального управління юстиції в місті Києві щомісячно до 15 числа місяця, за який виплачується премія. У квітні 2019 року пропозиція стосовно преміювання у розмірі 30% від суми наданих платних послуг ОСОБА_3 не подавалась (т.1 а.с.171).

Отже включати до розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу 30% від суми наданих відповідних послуг за березень 2019 року підстав немає, оскільки позивача було в цей місяць обґрунтовано притягнуто до дисціплінарної відповідальності наказом від 20 березня 2019 року №121/03.

Також суд не вбачає визначених законом підстав для включення до розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу 30% від суми наданих послуг за квітень 2019 року, оскільки відповідної пропозиції щодо преміювання не надходило, кошти в розмірі 30% від 10267,90 грн в квітні їй не нараховувались та не виплачувались, а згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи.

Так, час вимушеного прогулу становить з 18 травня 2019 року по 03 грудня

2019 року включно.

За вказаний період кількість робочих днів становила: травень - 10, червень - 18, липень - 23, серпень - 21, вересень - 21, жовтень - 22, листопад 21, грудень - 2, а всього 138 днів.

Виходячи з середньоденного заробітку в розмірі 226,90 грн, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить: 226,90 грн х 138 днів = 31312,20 грн. Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу в зазначеному розмірі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно п. 3 Порядку, всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Тому, враховуючи, що в довідці про доходи позивача вказана її заробітна плата без виключення сум податків та інших обов`язкових платежів, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 31312,20 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті.

Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати в межах не більше ніж за один місяць у сумі 4000,00 грн. слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз`яснень, які викладені в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р., за наявності порушень прав працівників у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з п.п. 5, 9 вищевказаної Постанови Пленуму, суд зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характер, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для справи. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Через неправомірні дії відповідача позивач зазнала моральних переживань, оскільки неправомірно була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (наказ від 01 березня 2019 року №110/05) та звільнена з роботи, внаслідок чого втратила постійний дохід, що призвело до негативних змін - порушення укладу життя позивача, яка має малолітнього сина (т.1 а.с.131), отже неотримання стабільного заробітку призвело до додаткових зусиль для організації життя позивача. Також судом враховується, що незаконне звільнення позивача вплинуло на стан її здоров`я - в день звільнення позивачеві викликалась карета швидкої допомоги та було зафіксовано підвищення тиску (т.1 а.с.130).

Таким чином, суд вважає, що порушення відповідачем законних прав позивача безперечно завдало шкоду інтересам останньої та спричинило моральні переживання й страждання. Разом з тим, судом не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між оголошенням позивачеві догани 01 березня 2019 року та перебуванням її матері на стаціонарному лікуванні у відділенні кардіології з 24 квітня 2019 року по 03 травня

2019 року.

Тому вимога позову про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню - на суму 2000,00 грн. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості.

Таким чином позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач, на користь якої ухвалено рішення в частині вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом за цими вимогами, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн (з яких 768, 40 грн - за вимогою про поновлення на роботі та 768, 40 грн - за вимогою про стягнення середнього заробітку).

Крім того, судом частково задоволено вимоги про скасування доган та стягнення моральної шкоди, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір в сумі 768, 40 грн - за вимогою про скасування догани та 768, 40 грн -за вимогою майнового характеру про відшкодування моральної шкоди (в мінімальному розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір»).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Як визначено в статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське об`єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об`єднання. Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання. Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ч. 2 вказаної вище статті порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

20 травня 2019 між ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням «Шенлі», в особі Голови адвокатського об`єднання Братищенка Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги, предметом якого є надання правової (правничої) допомоги: представництво інтересів ОСОБА_3 у справі за позовом до Головного територіального управління юстиції у м.Києві про поновлення на роботі та посаді державного нотаріуса (т.1 а.с.144-146).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору, вартість послуг (винагорода) адвокатського об`єднання становить 30 000,00 грн. За підготовку до розгляду справи у суді (що включає вибір правової позиції, збір доказів, підготовка клопотань, позовної заяви тощо) ОСОБА_3 зобов`язується сплатити передоплату у сумі 15 000,00 грн. після відкриття провадження у справі така винагорода поверненню не підлягає.

За змістом п. 5.3 договору, за представництво інтересів ОСОБА_3 сплачує 1 500,00 грн за кожен факт прибуття адвоката (помічника) у суд (для участі у засіданні, подання заяв, клопотань, скарг, інших процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи тощо).

Залишок винагороди, визначеної в п.5.1 (за вирахуванням коштів, сплачених відповідно до п.п. 5.2, 5.3 даного Договору ОСОБА_3 зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню протягом трьох днів після набрання чинності рішення суду по справі (п.5.4 договору).

На підставі даного договору, адвокатським об`єднанням «Шенлі» 30 травня

2019 року видано Ордер серії КВ №433799 на надання правової допомоги адвокатом Братищенком Ю.О. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5994 від 23 листопада 2017 року) (т.1 а.с.147, 148).

Як убачається з попереднього розрахунку суми судових витрат за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у м.Києві про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної школи, витрати на професійну правничу допомогу, п.п.5.1.-5.4. Договору про надання правничої допомоги №46 від 20 травня 2019 року становлять 30 000,00 грн (т.1 а.с.143).

Відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордера №46/1 від 20 травня 2018 року виданої АО «Шенлі», від ОСОБА_3 прийнято на підставі договору №46 від 20 травня 2019 року кошти у розмірі 15 000,00 грн (т.1 а.с.149).

Враховуючи, що позов задоволено частково, беручи до уваги обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат позивача суд вважає, що на відповідача слід покласти понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу, в розмірі 15 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40, 43, 84, 139, 140, 142, 147-149, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про нотаріат», Правил професійної етики нотаріусів України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 04.10.2013 №2104/5, Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Київських державних нотаріальних контор та Київського державного нотаріального архіву, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного територіального управління юстиції у місті Києві (місцезнаходження: м.Київ, пров. Музейний, 2-Д, ЄДРПОУ 34691374), третя особа - Друга київська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: м.Київ, вул. Саксаганського, 45), про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 01 березня 2019 року №110/05 про застосування заходу дисциплінарного стягнення до ОСОБА_3 .

Поновити ОСОБА_3 на посаді державного нотаріуса Другої київської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у місті Києві з 18 травня 2019 року.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 31312,20 грн (тридцять одна тисяча триста дванадцять гривень двадцять копійок) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_3 2000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_3 1536,80 грн витрат по сплаті судового збору та 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у місті Києві в дохід держави судовий збір в сумі 1536,80 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку з Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_3 в розмірі 4000,00грн. (чотири тисячі гривень нуль копійок) підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повний текст рішення складено 09 грудня 2019 року.

Суддя: