Справа № 359/8824/19

Провадження № 2-о/359/154/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.

при секретарі - Степаненко А.О.,

за участі заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Бориспільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,–

ВСТАНОВИВ:

18.09.2019 р. заявник ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаною заявою, у якій просила суд встановити юридичний факт, ОСОБА_1 , громадянка України, є за національністю «німкеня» (а.с.1-3).

В обґрунтування заяви зазначила, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Ташкент ОСОБА_3 РСР. Згідно свідоцтва про народження її батьками є: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . За національним походження батько вказаний українець, мати росіянка. Проте, фактично її мати, ІНФОРМАЦІЯ_2 , має відношення до німецької національності, що підтверджується свідоцтвом про народження її матері, паспортом, архівною довідкою МВС республіки Узбекістан. Враховуючи зазначене, звернулася до відділу державної реєстрації із заявою про внесення змін до її актового запису про народження в частині зазначення національності. Однак у внесенні таких змін їй було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду. Встановлення даного факту дасть можливість відновити заявнику національність, встановити національну приналежність та підтвердити німецьке походження, а також впорядкувати документи, реалізацію особистих прав та отримання можливості користуватися окремими пільгами і гарантіями.

Ухвалою суду від 20 вересня 2019 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.16).

У судовому засіданні заявник підтримала заяву та обставини викладені у заяві, просила заяву задовольнити. Додатково пояснила, що збирає документи для оформлення громадянства Німеччини, для чого має підтвердити свою національність. Її дідусь -німець, переселенець, мати теж німкеня. Вона народилась в м.Ташкент, паспорт отримувала в Україні. Вона вважає себе за походженням німецької національності, однак не може це встановити, окрім, як в судовому порядку.

Представник заінтересованої особи - Бориспільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Київській області, у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Будь-яких заяв про розгляд справи за відсутності представника відділу та заперечень щодо заяви ОСОБА_1 суду не направили.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 у м. Ташкент, Узбекська РСР, Красноград, Харківської області, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та копією паспорту серії НОМЕР_2 (а.с.4-6,8).

21 січня 1998 року заявниця уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_8 », про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.9).

Згідно свідоцтва про народження заявниці (а.с.8), у графі «Батьки» батьком зазначено ОСОБА_4 , національність українець, та матір`ю - Ротт ОСОБА_9 -Флоренція ОСОБА_10 , національність росіянка.

Як стверджувала заявник у судовому засіданні, її мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично має відношення до німецької національності.

З метою внесення змін до актового запису про народження стосовно національності, заявниця зверталася до Бориспільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, однак такі зміни внесені не були, а рекомендовано було звернутися до суду (а.с.13).

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Так, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 07.04.1995 р. відділом архіву РАЦС м.Ташкенту Узбецької РСР вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_5 Оскарівна, та її батьками зазначено: батько - ОСОБА_11 , національність німець, мати- ОСОБА_12 , національність росіянка (а.с.10).

Як зазначено в архівній довідці МВС республіки Узбекистан від 13.01.2005 р. за № 7/4-Р-353( а.с.12), за списками громадян німецької національності, виселених з м. Ташкента в 1942 році, значаться ОСОБА_11 , німець, ОСОБА_13 (так в справі) росіянка (дружина), ОСОБА_14 (так в справі) ОСОБА_10 , 1936 р.н. (дочка), ОСОБА_15 , 1940 р.н. (так в справі) (син).

Крім того, у паспорті серії НОМЕР_4 , виданому 05.05.1995 року Тошкент ОСОБА_16 , на ім`я ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11), у графі національність стоїть відмітка – «немис».

Згідно ст.11 Конституції України, держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій, культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.

Статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, яка ратифікована Законом України №703/97-ВР від 9 грудня 1997 року "Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин" визначено, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі. Особи, які належать до національних меншин, можуть здійснювати права і свободи, що випливають з принципів, проголошених в зазначеній Рамковій конвенції, одноосібно та разом з іншими.

Відповідно до статті 300 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Будь-яких даних про те, що існує спір про право, в ході судового розгляду не встановлено.

Так, питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності» від, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Отже, враховуючи, що відповідними документами підтверджений той факт, що мати заявниці має відношення до німецької національності, то зважаючи на передбачене ст. 11 Закону України «Про національні меншини» право заявника вільно обирати і відновлювати національність, яке залежить від волевиявлення особи і не пов`язане з обов`язковою вимогою перебування обох батьків цієї особи у одній національності, суд вважає, що є достатні підстави для встановлення факту приналежності заявниці теж до німецької національності, оскільки підтвердити такий факт шляхом внесення відповідних даних до її актового запису про народження заявника, можливості відсутні.

При цьому суд враховує, що заявник визнає, що встановлення факту приналежності до німецької національності відповідає її волі та інтересам, а отже жодним чином не обмежує право заявника вільно обирати і відновлювати свою національність, яка підтверджується ї родинними зв`язками – національністю її матері і дідуся, натомість сприятиме реалізації права заявника отримати громадянство Німеччини, тобто матиме для нею юридичні наслідки.

Крім того, зміни, які відбулись в Законодавстві України не дають можливості заявнику вирішити це питання в іншій, передбачений чинним законодавством спосіб, окрім, як в порядку, визначеному ч.2 ст. 315 ЦПК України, шляхом встановлення відповідного факту.

Враховуючи, що встановлення даного факту тягне для заявника юридичні наслідки, які мають для неї значення, суд вважає за необхідне задовольнити вказану заяву.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265,266, 273, 294, 315, 319 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м.Ташкент Республіка Узбекистан (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), є за національністю «німкеня».

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 21 листопада 2019 року.

Суддя : І. В. Муранова-Лесів