П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року

м. Київ

Провадження № 11-490сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

учасники справи:

скаржниця ОСОБА_1 ,

представник Вищої ради правосуддя - Белінська О. В.,

розглянула в судовому засіданніскаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 11 квітня 2019 року № 1127/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 листопада 2018 року № 3658/1дп/15-18, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування

1. 10 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 11 квітня 2019 року № 1127/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2018 року № 3658/1дп/15-18 про притягнення судді Голопристанського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуване рішення прийнято ВРП на порушення положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме не на підставі та не у спосіб, що передбачені практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на які спрямоване це рішення.

3. Скаржниця вказала, що при прийнятті оскаржуваного рішення ВРП фактично виходила з оцінки законності судових рішень, що не відноситься до сфери її повноважень. При цьому притягнення судді до відповідальності за ухвалені ним судові рішення можливе лише у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

4. На думку скаржниці, не можна вважати доказами злочинного наміру або грубої недбалості чи навмисного порушення закону:

- відсутність реакції судді на неповний перелік зазначених у позові додатків до справи, а саме відсутність у переліку додатків посилання на інформаційну довідку з державних реєстрів від 09 червня 2017 року № 89242879, яка була наявною в матеріалах справи, оскільки статті 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підлягають застосуванню, якщо необхідний для розгляду справи по суті доказ не тільки не зазначений у переліку додатків, а ще й по факту не долучений до матеріалів позовної заяви;

- розгляд справи раніше призначеного для розгляду справи часу - о 10 годині 46 хвилин, а не об 11 годині. У цьому випадку попередні справи були відкладені з об`єктивних причин, сторони у справі за позовом ОСОБА_2 з`явились раніше призначеного часу, внаслідок чого стало можливим розпочати розгляд справи раніше;

- розгляд справи № 654/1528/17 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя протягом п`яти хвилин (4 хвилини взалі судового засідання, 1 хвилина в нарадчій кімнаті), оскільки ця справа мала типовий характер, будь-яких складнощів під час розгляду справи не виникло, відповідачка повністю визнала позовні вимоги, скориставшись своїм правом відповідно до статті 174 ЦПК України. Проект рішення був виготовлений помічником судді до початку судового засідання, у зв`язку із чим після вчинення формальних дій щодо роздруківки резолютивної частини рішення суддя готовий оголосити його сторонам.

5. Крім того, під час розгляду дисциплінарної справи 30 листопада 2018 року скаржниця надала доказ про відсутність спричинення будь-яких негативних наслідків скаржнику ОСОБА_4 , а саме постанову про закінчення виконавчого провадження від 15 лютого 2018 року у справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 2 млн 813 тис. 932 грн 43 коп. та судового збору в сумі 8 тис. грн, однак обставина, на підтвердження якої було надано вказаний доказ, не була врахована дисциплінарним органом та ВРП.

6. На думку ОСОБА_1 , ВРП також не врахувала її стаж роботи на посаді судді, позитивну характеристику та можливість застосування до неї більш м`якого дисциплінарного стягнення, ніж звільнення з посади.

7. Вказані вище доводи скаржниці є, на її думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

Позиція учасників справи

8. 19 серпня 2019 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому вказала, що оскаржуване рішення ВРП від 11 квітня 2019 року № 1127/0/15-19 прийнято повноважним складом та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні. Суддя ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про засідання ВРП, на якому було прийнято оскаржуване рішення, та була присутня на цьому засіданні. У рішенні також містяться посилання на підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. З приводу доводів, викладених у скарзі судді до Великої Палати Верховного Суду, відповідач зазначив, що оскаржуване рішення ВРП та рішення її Першої Дисциплінарної палати не містять оцінки рішень, прийнятих суддею ОСОБА_1 , мотивація Першої Дисциплінарної палати ВРП стосується не законності чи обґрунтованості судового рішення, а оцінки дій ОСОБА_1 як судді та висновку про невиконання обов`язків, покладених на неї процесуальним законом, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу. ВРП та її дисциплінарний орган взяли до уваги наявні в матеріалах дисциплінарної справи характеристики на суддю ОСОБА_1 від 03 травня та 28 листопада 2018 року за підписом голови Голопристанського районного суду Херсонської області Сіянка В. М. До того ж оскаржуване рішення ВРП прийнято обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття. У зв`язку з викладеним ВРП просить відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1

9. У відповіді на відзив ОСОБА_1 послалася на те, що ВРП вдалася до оцінки доказів у справі № 654/3801/16-ц, застосування норм матеріального та процесуального права і, як наслідок, дійшла висновку щодо істотного порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

10. Скаржниця не погодилася з мотивацією ВРП щодо допущення суддею іншого грубого порушення закону, оскільки не зрозуміло яким саме чином інше грубе порушення закону підриває суспільну довіру до суду. Вважає, що залишення позовної заяви без руху є правом суду, а не обов`язком. До того ж жодним нормативним актом не встановлено мінімальний час на проведення судового засідання та перебування судді у нарадчій кімнаті, натомість статтею 268 ЦПК України надано можливість оголосити лише вступну та резолютивну частини рішення суду. Крім того, проект рішення готується завчасно помічником судді. Пунктом 20 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21, передбачено участь помічника судді у попередній підготовці судових справ до розгляду, в оформленні судових справ, за дорученням судді виготовлення проектів судових рішень. Таким чином, викладене вище об`єктивно пояснює перебування судді у нарадчій кімнаті протягом хвилини, що потребувало лише перевірки вже виготовленого тексту резолютивної частини рішення суду та його друк.

11. ОСОБА_1 також зазначила, що ВРП у своїх рішеннях від 28 лютого 2019 року № 626/0/15-19, від 17 лютого 2019 року № 136/0/15-19 дійшла, зокрема, висновку про те, що суддя, в діях якого наявний склад дисциплінарного проступку, може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності виключно за умови, що він вчинив такий проступок умисно або через грубу недбалість та вказаний проступок спричинив серйозні наслідки; водночас суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за наявності в його діях звичайної недбалості, що не спричинила настання серйозних наслідків. Скаржниця не погодилася з тим, що задоволення позовних вимог у справі № 654/1528/17 унеможливило виконання судового рішення у справі № 654/3801/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на користь ОСОБА_4 , оскільки за результатом розгляду не було скасовано арешт на майно та після відкриття у листопаді 2017 року виконавчого провадження про стягнення коштів вже у лютому 2018 року боржник ОСОБА_2 повністю погасив борг. На думку ОСОБА_1 , її дії не є такими, що створюють будь-які негативні наслідки для ОСОБА_4

Рух скарги

12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29 травня 2019 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 11 квітня 2019 року № 1127/0/15-19.

13. Суддя-доповідач Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 10 липня 2019 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 КАС України.

14. У судовому засіданні 14 листопада 2019 року ОСОБА_1 підтримала скаргу та просила її задовольнити з викладених у ній підстав. Представник ВРП просив у задоволенні скарги відмовити.

Обставини, установлені матеріалами справи

15. Указом Президента України від 13 листопада 2008 року № 1037/2008 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Голопристанського районного суду Херсонської областістроком на п`ять років.

16. Постановою Верховної Ради України від 05 листопада 2013 року № 675-VІІ«Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано на посаду судді цього ж суду безстроково.

17. 26 грудня 2017 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_4 , зареєстрована за № Ц-7701/0/7-17, на дії судді Голопристанського районного суду Херсонської області ОСОБА_1

18. Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП скаргу ОСОБА_4 передано члену Першої Дисциплінарної палати ВРП Комкову В. К. для проведення перевірки.

19. У скарзі ОСОБА_4 зазначив, що суддя ОСОБА_1 при розгляді цивільної справи № 654/1528/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя умисно або з очевидною недбалістю не залучила ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи за наявності для цього підстав, а судовий розгляд зазначеної справи мав формальний (фіктивний) характер.

20. За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_4 на дії судді Голопристанського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 член Першої Дисциплінарної палати ВРП Комков В. К. склав висновок від 17 лютого 2018 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1

21. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 06 квітня 2018 року № 1039/1дп/15-18 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Голопристанського районного суду Херсонської області ОСОБА_1

22. Рішенням від 30 листопада 2018 року № 3658/1дп/15-18 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Голопристанського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади.

23. Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що 12 грудня 2016 року суддя Голопристанського районного суду Херсонської області Сіянко В. М. у справі № 654/3801/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 2 млн 813 тис. 932 грн 43 коп. постановив ухвалу про забезпечення позову, якою наклав арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 в Голопристанському районі Херсонської області, а саме: 3/4 частини бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 частину комплексу будівель і споруд за тією ж адресою; 18/50 частин бази відпочинку за тією ж адресою; земельну ділянку площею 0,1426 га за адресою: АДРЕСА_2; 1/2 частину житлового будинку на території бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_2» за тією ж адресою; житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_3. 24 . 04 травня 2017 року Голопристанський районний суд Херсонської області під головуванням судді Сіянка В. М. у справі № 654/3801/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики прийняв рішення, яким позов задовольнив повністю: стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2 млн 813 тис. 932 грн 43 коп. боргу і 8 тис. грн судового збору.

25. Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 15 листопада 2017 року рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 04 травня 2017 року у справі № 654/3801/16-ц залишив без змін.

26. 09 червня 2017 року до Голопристанського районного суду Херсонської області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

27. Позивач просив розірвати шлюб внаслідок припинення шлюбних відносин і неможливості збереження сім`ї, визнати за відповідачем право власності на набуте у шлюбі майно, щодо порядку поділу якого ними досягнуто згоди, а також стягнути з відповідача в рахунок компенсації вартості 1/2 частини спільного майна подружжя грошові кошти в сумі 632 тис. 500 грн.

28. До спільного майна подружжя, яке підлягає поділу, позивач відніс об`єкти нерухомого майна в Голопристанському районі Херсонської області, а саме: 3/4 частини бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 частину комплексу будівель і споруд за тією ж адресою; 18/50 частин бази відпочинку за тією ж адресою; земельну ділянку площею 0,1426 га за адресою: АДРЕСА_2; 1/2 частину житлового будинку на території бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_2» за тією ж адресою.

29. Позивач надав суду незазначену в додатках до позовної заяви інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 09 червня 2017 року № 89242879, що свідчить про арешт нерухомого майна, зареєстрованого за ОСОБА_2 , на підставі ухвал Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 травня 2015 року у справі № 654/1215/17 та 12 грудня 2016 року у справі № 654/3801/16-ц. Суб`єктом обтяження у вказаній інформаційній довідці зазначено ОСОБА_4 .

30. 16 червня 2017 року Голопристанський районний суд Херсонської області під головуванням судді ОСОБА_1 прийняв рішення у справі № 654/1528/17, яким указаний вище позов задовольнив: розірвав шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнав за відповідачкою право власності на зазначене в позовній заяві майно; стягнув із відповідачки в рахунок компенсації вартості 1/2 частини спільного майна подружжя грошові кошти в сумі 632 тис. 500 грн.

31. Апеляційний суд Херсонської області рішенням від 22 серпня 2017 року у справі № 654/1528/17 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнив, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про поділ майна подружжя скасував та ухвалив у цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову про поділ майна подружжя.

32. При цьому апеляційний суд у рішенні зазначив, що звернення ОСОБА_2 до суду з позовом та вирішення його судом відбулось відразу після ухвалення судом першої інстанції 04 травня 2017 року рішення у справі № 654/3801/16-ц про стягнення грошових коштів. Ухвалою суду першої інстанції від 12 грудня 2016 року з метою забезпечення позову було накладено арешт на майно ОСОБА_2 , перелік якого співпадає з наведеним в ухвалі переліком майна, що є предметом спору у справі № 654/1528/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Вказана ухвала суду внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як підстава для державної реєстрації обтяжень нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_2 . Про такі обставини сторони у цьому спорі суд не повідомили, однак це вбачається із наданої позивачем на підтвердження права власності на спірне нерухоме майно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

33. Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що суд першої інстанції на вказані відомості уваги не звернув і дійшов помилкового висновку, що визнання відповідачем позову не порушує прав чи інтересів інших осіб, оскільки позбавлення позивача права власності на майно унеможливлює виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суми боргу, внаслідок чого останній має підстави вважати своє право на отримання суми боргу порушеним.

34. Також апеляційний суд відзначив, що на порушення статей 69, 70, 71 Сімейного кодексу України (далі - СК України), статей 364, 365, 370 Цивільного кодексу України суд першої інстанції: не встановив обсягу спільно нажитого подружжям Колєснік майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства; не з`ясував джерело й час його придбання; не встановив наявність у подружжя боргів та зобов`язань, що виникли в інтересах сім`ї; не витребував правовстановлюючих документів на нерухоме майно, заявлене позивачем до поділу, а присуджуючи на користь позивача грошову компенсацію за належну йому частку не перевірив, чи є це майно неподільним, а отже, чи може воно виділятися одному з подружжя та чи внесла відповідачка попередньо зазначену в позові грошову суму компенсації на депозитний рахунок суду.

35. Суд апеляційної інстанції також указав, що з матеріалів справи та змісту ухваленого судом першої інстанції рішення вбачається, що його висновки у спірних правовідносинах не ґрунтуються на повно і всебічно з`ясованих обставинах, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та які б підтверджувалися дослідженими в судовому засіданні доказами, як це передбачено статтею 213 ЦПК України; рішення про задоволення позову ухвалено лише у зв`язку з визнанням позову відповідачкою згідно зі статтею 174 ЦПК України, підстави для застосування якої були відсутні.

36. 22 жовтня 2018 року Верховний Суд прийняв постанову у справі № 654/1528/17, якою касаційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Апеляційного суду Херсонської області від 22 серпня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя залишив без змін.

37. Оцінюючи дії судді ОСОБА_1 при прийнятті рішення у справі № 654/1528/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, Перша Дисциплінарна палата ВРП керувалася тим, що суддя:

- за фактичної відсутності спору між подружжям стосовно поділу спільного майна не виконала вимоги частини першої статті 214 ЦПК України й не вирішила питань щодо наявності: обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, та доказів на їх підтвердження; інших фактичних даних (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження; правовідносин сторін, які випливають із установлених обставин;

- здійснила розгляд справи з порушенням принципу верховенства права, оскільки її висновки не ґрунтувались на повно й всебічно з`ясованих обставинах, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень та які б підтверджувалися дослідженими в судовому засіданні доказами, що передбачено статтею 213 ЦПК України, а рішення про задоволення позову ухвалила лише у зв`язку з визнанням позову відповідачкою згідно зі статтею 174 ЦПК України, підстави для застосування якої були відсутні, оскільки між подружжям не було спору з цього приводу;

- визнала за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно, яке перебувало у спільній сумісній власності відповідачки та її чоловіка ОСОБА_2 й на яке з метою забезпечення позову про стягнення з останнього на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики було накладено арешт. До того ж суддя була обізнана щодо заборони відчуження нерухомого майна з інформаційної довідки з державних реєстрів від 09 червня 2017 року № 89242879, долученої до справи;

- прийняла рішення на користь ОСОБА_2 , не врахувавши відомі їй обставини щодо заборони відчуження нерухомого майна, внаслідок чого позбавила ОСОБА_4 права доступу до правосуддя і можливості захистити свої права в судовому засіданні під час розгляду справи;

- не виконала вимоги частини першої статті 121 ЦПК України, оскільки, незважаючи на порушення ОСОБА_2 вимог пункту 7 частини другої статті 119, частини першої статті 120 ЦПК України (додав до позовної заяви не всі документи, зазначені у позовній заяві як додатки), 12 червня 2017 року відкрила провадження у справі, надавши позивачу привілеї, не передбачені законом;

- долучила до матеріалів справи інформаційну довідку з державних реєстрів від 09 червня 2017 року № 89242879 у непроцесуальний спосіб, оскільки в журналі судового засідання від 16 червня 2017 року немає даних про подання сторонами клопотань про її долучення до матеріалів справи;

- проігнорувала невиконання відповідачкоюОСОБА_3 вимог статті 71 СК України щодо внесення 632 тис. 500 грн на депозитний рахунок суду;

- розглянула справу по суті з проголошенням прийнятого рішення за 9 хвилин до визначеного суддею часу початку судового засідання, а саме: судове засідання розпочалось раніше призначеного для розгляду справи часу - о 10 годині 46 хвилин, а не об 11 годині; судовий розгляд до виходу судді до нарадчої кімнати тривав 4 хвилини - до 10 години 50 хвилин; вступна і резолютивна частини судового рішення були оголошені через одну хвилину - о 10 годині 51 хвилині.

38. За висновком дисциплінарного органу, суддя ОСОБА_1 під час розгляду справи № 654/1528/17 при наданні незаконних привілеїв позивачу і відповідачці при відкритті провадження у справі та судовому розгляді порушила обов`язки, передбачені статтями 1, 3, 8 Кодексу суддівської етики, затвердженого 22 лютого 2013 року ХІ черговим з`їздом суддів України (далі - Кодекс суддівської етики), не була прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду; не доклала зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, її поведінка була бездоганною; не здійснювала судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом.

39. Крім цього, Перша Дисциплінарна палата ВРП звернула увагу на те, що усі вказані дії судді ОСОБА_1, починаючи з часу відкриття провадження у справі і закінчуючи проголошенням судового рішення, вона вчинила свідомо та навмисно, максимально швидко і всупереч вимогам закону задовольнила позовні вимоги ОСОБА_2 , що потягло унеможливлення виконання судового рішення про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 та звернення стягнення на майно ОСОБА_2 в порядку виконання рішення суду.

40. До того ж дисциплінарний орган, ураховуючи допущені суддею ОСОБА_1 порушення норм матеріального та процесуального права, а також наявність у неї достатнього професійного досвіду та її обізнаність з вимогами чинного законодавства, дійшов висновку, що вчинені суддею порушення не мають характеру суддівської помилки, а містять ознаки умисних дій. Така поведінка судді ОСОБА_1 при виконанні професійних обов`язків викликає достатньо обґрунтовані сумніви в здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та наносить шкоду авторитету судової влади.

41. Зважаючи на характер порушень, допущених суддею ОСОБА_1, Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що її дії відповідають ознакам дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) (умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків) та пунктом 3 частини першої статті 106 цього Закону (допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя), та застосувала до судді дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади судді.

42. 28 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ВРП зі скаргою на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 листопада 2018 року № 3658/1дп/15-18.

43. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 02 січня 2019 року доповідачем за цією скаргою визначено члена ВРП Беляневича В. Е.

44. За результатами перевірки відомостей, наведених у скарзі судді, член ВРП Беляневич В. Е. дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП (висновок від 25 березня 2019 року).

45. Розглянувши скаргу ОСОБА_1 , ВРП прийняла рішення від 11 квітня 2019 року № 1127/0/15-19 про залишення без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 листопада 2018 року № 3658/1дп/15-18 «Про притягнення судді Голопристанського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

46. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП дійшла висновку, що доводи скарги не спростовують встановлені Дисциплінарною палатою ВРП обставини та кваліфікацію дій судді ОСОБА_1 як умисного істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, та допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя. Відтак застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про її звільнення з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків ВРП та аргументів скаржника

47. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

48. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

49. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

50. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

51. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

52. Так, частинами першою, сьомою, восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

53. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

54. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

55. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

56. Частиною сьомою статті 266 КАС України визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

57. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, у якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

58. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

59. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

60. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

61. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

62. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

63. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

64. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

65. Згідно з положеннями частин другої, п`ятої та шостої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

Особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи в засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.

Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлене на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному веб-сайті ВРП.

66. На підставі абзацу другого частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

67. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 11 квітня 2019 року були присутні 13 членів ВРП, з яких за результатами голосування 8 членів ВРП проголосували «за» прийняття оскаржуваного рішення. Із ксерокопії цього рішення вбачається, що воно підписане всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.

68. Отже, рішення прийнято повноважним складом ВРП, при цьому ОСОБА_1 у своїй скарзі цей факт під сумнів не ставить.

69. Листом секретаріату ВРП від 29 березня 2019 року № 12194/0/9-19 суддю Голопристанського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд її скарги відбудеться 11 квітня 2019 року.

70. 11 квітня 2019 року в засіданні ВРП з розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 листопада 2018 року № 3658/1дп/15-18 була присутня суддя ОСОБА_1 При цьому ОСОБА_1 на засіданні ВРП було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши відповідні пояснення та відповіді на запитання членів ВРП, чим забезпечено право скаржниці на участь у прийнятті рішення.

71. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 28 засідання ВРП від 11 квітня 2019 року.

72. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

73. Оцінюючи рішення ВРП від 11 квітня 2019 року № 1127/0/15-19 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

74. Так, матеріалами справи установлено, що рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 червня 2017 року (головуюча суддя ОСОБА_1) у цивільній справі № 654/1528/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя задоволено позовні вимоги: розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнано за відповідачкою право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: 3/4 частини бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/ 2 частину комплексу будівель і споруд за тією ж адресою; 18/50 частин бази відпочинку за тією ж адресою; земельну ділянку площею 0,1426 га за адресою: АДРЕСА_2; 1/2 частину житлового будинку на території бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_2» за тією ж адресою; стягнуто із відповідачки в рахунок компенсації вартості 1/2 частини спільного майна подружжя грошові кошти в сумі 632 тис. 500 грн.

75. Апеляційний суд Херсонської області рішенням від 22 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнив, рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 червня 2017 року в частині позовних вимог про поділ майна подружжя скасував та ухвалив в цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову про поділ майна подружжя. Суд апеляційної інстанції установив, що звернення ОСОБА_2 до суду із зазначеним вище позовом та вирішення його судом відбулося відразу після ухвалення Голопристанським районним судом Херсонської області рішення від 04 травня 2017 року у справі № 654/3801/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, яким стягнуто з останнього на користь ОСОБА_4 борг у сумі 2 млн 813 тис. 932 грн 43 коп. та судовий збір у сумі 8 тис. грн. При цьому в забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 ухвалою цього ж суду від 12 грудня 2016 року накладено арешт на майно відповідача, яке за наведеним в ухвалі переліком співпадає із майном, що є предметом спору у справі № 654/1528/17.Наведена ухвала суду внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як підстава для державної реєстрації обтяжень нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_2 .

76. За результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла правильних висновків про те, що суддя ОСОБА_1:

- за фактичної відсутності спору між подружжям стосовно поділу спільного майна не виконала вимоги частини першої статті 214 ЦПК України й не вирішила питань щодо наявності: обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, та доказів на їх підтвердження; правовідносин сторін, які випливають із установлених обставин;

- здійснила розгляд справи з порушенням принципу верховенства права, оскільки її висновки не ґрунтувались на повно і всебічно з`ясованих обставинах, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та які б підтверджувалися дослідженими в судовому засіданні доказами, що передбачено статтею 213 ЦПК України, а рішення про задоволення позову ухвалила лише у зв`язку з визнанням позову відповідачкою згідно зі статтею 174 ЦПК України, підстави для застосування якої були відсутні, оскільки між подружжям не було спору з цього приводу;

- визнала за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно, яке перебувало у спільній сумісній власності відповідачки та її чоловіка ОСОБА_2 і на яке з метою забезпечення позову про стягнення з останнього на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики було накладено арешт. До того ж суддя була обізнана щодо заборони відчуження нерухомого майна з інформаційної довідки з державних реєстрів від 09 червня 2017 року № 89242879, долученої до справи;

- прийняла рішення на користь ОСОБА_2 , не врахувавши відомі їй обставини щодо заборони відчуження нерухомого майна, внаслідок чого позбавила ОСОБА_4 права доступу до правосуддя й можливості захистити свої права в судовому засіданні під час розгляду справи;

- не виконала вимоги частини першої статті 121 ЦПК України, оскільки, незважаючи на порушення ОСОБА_2 вимог пункту 7 частини другої статті 119, частини першої статті 120 ЦПК України (додав до позовної заяви не всі документи, зазначені у позовній заяві як додатки), 12 червня 2017 року відкрила провадження у справі, надавши позивачу привілеї, не передбачені законом;

- долучила до матеріалів справи інформаційну довідку з державних реєстрів від 09 червня 2017 року № 89242879 у непроцесуальний спосіб, оскільки в журналі судового засідання від 16 червня 2017 року немає даних про подання сторонами клопотань про її долучення до матеріалів справи;

- проігнорувала невиконання відповідачкоюОСОБА_3 вимог статті 71 СК України щодо внесення 632 тис. 500 грн на депозитний рахунок суду;

- розглянула справу по суті з проголошенням прийнятого рішення за 9 хвилин до визначеного суддею часу початку судового засідання, а саме: судове засідання розпочалось раніше призначеного для розгляду справи часу - о 10 годині 46 хвилин, а не об 11 годині; судовий розгляд до виходу судді до нарадчої кімнати тривав 4 хвилини - до 10 години 50 хвилин; вступна і резолютивна частини судового рішення були оголошені через одну хвилину - о 10 годині 51 хвилині.

77. З огляду на сукупність встановлених обставин, ВРП та її Перша Дисциплінарна палата обґрунтовано звернули увагу на те, що суддя ОСОБА_1 максимально швидко і всупереч вимогам закону задовольнила позовні вимоги ОСОБА_2 , порушивши права та інтереси ОСОБА_4 , що потягло унеможливлення виконання судового рішення про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 та звернення стягнення на майно ОСОБА_2 в порядку виконання рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 04 травня 2017 року у справі № 654/3801/16-ц та свідчить про свідомий і навмисний характер порушень, допущених суддею ОСОБА_1 під час розгляду позовних вимог ОСОБА_2

78. Водночас посилання судді ОСОБА_1 на погашення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 2 млн 813 тис. 932 грн 43 коп. не спростовують допущених суддею порушень, а лише свідчать про усунення істотних негативних наслідків дій судді завдяки своєчасному оскарженню ОСОБА_4 . рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 червня 2017 року у цивільній справі № 654/1528/17 та скасуванню цього рішення в частині позовних вимог про поділ майна подружжя судом апеляційної інстанції.

79. За таких обставин ВРП та її Перша Дисциплінарна палата дійшли обґрунтованих висновків про те, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи факти свідчать про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків) та пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя).

80. При цьому посилання скаржниці на те, що не можна вважати доказами злочинного наміру або грубої недбалості чи навмисного порушення закону розгляд справи № 654/1528/17 протягом п`яти хвилин (4 хвилини в залі судового засідання, 1 хвилина в нарадчій кімнаті), оскільки ця справа мала типовий характер, будь-яких складнощів під час розгляду справи не виникло, відповідачка скористалася своїм правом відповідно до статті 174 ЦПК України, визнала позовні вимоги повністю, проект рішення був виготовлений помічником судді до початку судового засідання, у зв`язку із чим після вчинення формальних дій щодо роздруківки резолютивної частини рішення суддя мала змогу оголосити його сторонам, не спростовує висновку Першої Дисциплінарної палати ВРП про порушення суддею при розгляді справи обов`язків, передбачених статтями 1, 3, 8 Кодексу суддівської етики.

81. Так, статтею 1 Кодексу суддівської етики установлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

82. Відповідно до статті 3 цього Кодексу суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

83. Згідно зі статтею 8 Кодексу суддівської етики суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.

84. Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

85. Згідно з пунктом 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов`язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування усіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності.

86. Проте встановлені ВРП та її дисциплінарним органом факти дають підстави для висновку, що поведінка судді ОСОБА_1 під час розгляду нею цивільної справи № 654/1528/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя підриває авторитет правосуддя.

87. Відповідно до частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VIIІ вид дисциплінарного стягнення визначається на основі принципу пропорційності, зокрема, враховуються характер дисциплінарного проступку судді, його наслідки, дані, що характеризують особу судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

88. Вказані положення частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VIIІ кореспондуються з нормами частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII.

89. Як убачається з рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 30 листопада 2018 року № 3658/1дп/15-18, визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосований до судді ОСОБА_1, дисциплінарний орган ВРП взяв до уваги як позитивну характеристику судді, так і наявність непогашеного дисциплінарного стягнення (рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 червня 2018 року № 1819/3дп/15-18 суддю ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до неї дисциплінарного стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців), трьох окремих ухвал, винесених Апеляційним судом Херсонської області з приводу порушення суддею норм матеріального та процесуального права, характер допущених порушень, тобто під час обрання виду дисциплінарного стягнення дотримався принципу пропорційності.

90. Усупереч доводам скаржниці, ВРП та її дисциплінарний орган не здійснювали оцінки законності прийнятого суддею судового рішення, а встановили порушення нею процесуального закону та вчинення дій, які не відповідають завданням провадження у цивільних справах, що є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

91. За таких обставин застосування ВРП та її Першою Дисциплінарною палатою до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади не може бути визнано необґрунтованим.

Оцінка висновків ВРП та висновки Великої Палати Верховного Суду

92. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

93. Оскільки ВРП,приймаючи оскаржуване рішення, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, пропорційно, з урахуванням права судді на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про скасування рішення ВРП від 11 квітня 2019 року № 1127/0/15-19, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 листопада 2018 року № 3658/1дп/15-18.

94. При цьому дії й рішення ВРП та її дисциплінарного органу не характеризувалися недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено ЄСПЛ у рішеннях у справах «Олександр Волков проти України» (пункти 109-131) і «Куликов та інші проти України» (пункти 135-137), а подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_1 гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.

Керуючись статтями 266, 344, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2019 року № 1127/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 листопада 2018 року № 3658/1дп/15-18, залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2019 року № 1127/0/15-19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

Т. О. Анцупова Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук В. В. Пророк

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

Д. А. Гудима О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська