open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 818/1775/16
Моніторити
Постанова /11.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /09.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /28.11.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /25.10.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /27.09.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /18.09.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.08.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /03.08.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.07.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.07.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /19.06.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /30.05.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /13.05.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.04.2017/ Сумський окружний адміністративний суд Постанова /21.03.2017/ Сумський окружний адміністративний суд Постанова /21.03.2017/ Сумський окружний адміністративний суд Ухвала суду /30.12.2016/ Сумський окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 818/1775/16
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /11.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /09.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /28.11.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /25.10.2017/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /27.09.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /18.09.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.08.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /03.08.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.07.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.07.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /19.06.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /30.05.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /13.05.2017/ Харківський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.04.2017/ Сумський окружний адміністративний суд Постанова /21.03.2017/ Сумський окружний адміністративний суд Постанова /21.03.2017/ Сумський окружний адміністративний суд Ухвала суду /30.12.2016/ Сумський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 818/1775/16

адміністративне провадження № К/9901/29853/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 805/2768/17-а

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення,

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Л. М. Опімах) від 21 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Я. В. П`янова, В. В. Зеленський, І. С. Чалий) від 28 вересня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - ГУ НП в Сумській області, відповідач), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Сумській області № 1598 від 22 листопада 2016 року «Про порушення службової дисципліни окремими поліцейськими УКП ГУ НП» в частині звільнення ОСОБА_1 , оператора служби « 102» УІЗ ГУ НП зі служби в поліції.

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Сумській області № 345 о/с від 23 листопада 2016 року по особовому складу в частині звільнення капрала поліції ОСОБА_1 , оператора служби « 102» управління інформаційного забезпечення ГУ НП в Сумській області.

- поновити ОСОБА_1 на посаді оператора служби « 102» управління інформаційного забезпечення ГУ НП в Сумській області.

- стягнути з ГУ НП в Сумській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 10945,20 грн.

- допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітку за 1 місяць в розмірі 2797,59 грн.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що під час звільнення відповідачем порушено вимоги статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, зокрема, не враховано те, що позивач дисциплінарних стягнень не має. Позивач наголошує, що у матеріалах службового розслідування не міститься будь-яких документальних підтверджень стану сп`яніння позивача, акти освідоцтвування відсутні, а також відсутні будь-які підтвердження акту бійки: ніхто з опитаних під час службового розслідування осіб цього не підтвердив. При цьому, протоколи про вчинення правопорушень, передбачених ст. 175-1, 173 Кодексу України про адміністративне правопорушення не складалися, до адміністративної відповідальності позивач за вчинення цих адміністративних правопорушень не притягувався. Отже, позивач уважає, що ні у висновку службового розслідування, ні у спірних наказах не наведено беззаперечних доказів порушенням ним службової дисципліни. Тому застосування до нього крайнього заходу дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є безпідставними.

3. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП в Сумській області від 22 листопада 2016 року № 1598 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції з посади оператора служби « 102».

Визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП в Сумській області від 23 листопада 2016 року № 345 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з посади оператора служби « 102».

Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції в ГУ НП в Сумській області на посаді оператора служби « 102».

Стягнуто з ГУ НП в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 10945,20 грн., провівши нарахування та утримання обов`язкових платежів.

Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітку в межах стягнення за один місяць в сумі 2797,59 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 23 жовтня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

5. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

8. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 27 лютого 2018 року касаційну скаргу ГУ НП в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі № 818/1775/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Шарапа В. М. - головуючий суддя, Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.).

10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 549/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

12. Ухвалою від 09 грудня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

13. Станом на 12 грудня 2019 року письмове заперечення або відзив на касаційну скаргу до Суду не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що позивач з 2013 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, 07 листопада 2015 року призначений поліцейським Сумського відділу поліції ( м. Суми), з 27 квітня 2016 року проходив службу на посаді оператора служби « 102» управління інформаційного забезпечення ГУНП.

15. Відповідно до наказу від 03 листопада 2016 року № 1471 позивач разом з поліцейськими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбули у відрядження до Державної установи Київський навчальний центр підготовки поліцейських для підвищення кваліфікації на період з 06 по 13 листопада 2016 року.

16. 18 листопада 2016 року до УІЗ ГУНП в Сумській області з Національної поліції України надійшла інформація про порушення 13 листопада 2016 року службової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Сумській області під час перебування у відрядженні з метою підвищення кваліфікації працівників відділу служби 102 на базі Державної установи Київський навчальний центр підготовки поліцейських, що стало приводом для проведення службового розслідування відносно позивача.

17. У ході службового розслідування відповідачем встановлено, що позивач палив тютюнові вироби в приміщенні гуртожитку Державної установи Київський навчальний центр підготовки поліцейських та висловлювався нецензурною лайкою, не реагував на зауваження керівництва, що підтверджується інформацією, викладеною у рапортах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які проживали у гуртожитку та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

18. Так, із рапорту начальника ДІПКП 102 Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_9 вбачається, що о 19.30 год. 13 листопада 2016 року на мобільний телефон начальника 1-го курсу навчального центру ОСОБА_10 зателефонував слухач 2-го курсу ОСОБА_7 та повідомив про те, що у вбиральні три особи з явними ознаками алкогольного сп`яніння палять цигарки та з`ясовують між собою відносини на підвищених тонах, вживаючи при цьому нецензурну лексику. Про зазначене йому стало відомо від начальника 1-го курсу навчального центру ОСОБА_10 та із рапортів слухачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які проживали у гуртожитку.

19. Із рапортів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 вбачається, що 13 листопада 2016 року близько 19-30 год. в спальному приміщенні 1 курсу слухачі 102 в кількості трьох осіб в чоловічому туалеті палили цигарки, з`ясовували між собою стосунки, голосно кричали та штовхались, вживаючи нецензурну лексику.

20. Із рапорту ОСОБА_5 вбачається, що 13 листопада 2016 року близько 16-00 год. невідомі сторонні особи відкрили опечатані вхідні двері до приміщення 4-го курсу, виходили із приміщення туалету, яке було опечатане, і висловлювались нецензурною лайкою.

21. Із рапорту ОСОБА_4 вбачається, що 13 листопада 2016 року близько 16-15 год. в спальному приміщенні 2 курсу знаходились сторонні особи, які згодом виявилися слухачами 102. При цьому, вони були з ознаками алкогольного сп`яніння, на зауваження не реагували, висловлювались нецензурною лайкою.

22. Відповідно до наказу ГУ НП в Сумській області від 22 листопада 2016 року № 1598 «Про порушення службової дисципліни окремими поліцейськими УКП ГУ НП» на підставі статей 2, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, капрала поліції ОСОБА_1, оператора служби « 102» управління інформаційного забезпечення ГУНП, звільнено зі служби в поліції за п. 1 пп. 6 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

23. Наказом начальника ГУ НП в Сумській області від 23 листопада 2016 року № 345 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів зі служби в поліції відповідно до п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

24. Зі змісту наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності вбачається, що порушення службової дисципліни полягало в ігноруванні вимог статей 1, 2, 5, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, закріпленої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», у частині не дотримання законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, поведінці, яка не відповідає високому званню поліцейського, порушенні статті 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», статей 175-1, 173 КУпАП, пункт 5.1. Інструкції з організації відряджень у структурі МВС України, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2004 року № 1666, не дотримання вимог наказу НП України від 23 вересня 2016 року № 920 «Про заходи щодо укріплення службової дисципліни в органах та підрозділах Національної поліції України», що виразилося у курінні тютюнових виробів та висловлюванні нецензурною лайкою в громадському місці, гуртожитку навчального закладу, систематичному ігноруванні зауважень адміністрації з цього приводу, щодо недопущення порушень внутрішнього розпорядку, не інформування безпосереднього керівника про зауваження з боку працівників Державної установи «Київський навчальний центр підготовки, поліцейських» і мешканців гуртожитку та про прибуття з відрядження, не інформування безпосереднього керівника про хід виконання завдань у період відрядження, проявлену у ході проведеного службового розслідування нещирість, що полягла у наданні неправдивих пояснень, яку спростовуються мешканцями гуртожитку і працівниками ДІПКП «102» Національної поліції України.

25. Винесенню наказів передувало службове розслідування, результати якого викладені у висновку, затвердженому 22 листопада 2016 року.

26. Не погоджуючись із вищезазначеними наказами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

27. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що в даному випадку відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності наказів про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції.

28. Крім того, судами зазначено, що матеріалами службового розслідування не містять будь-яких документальних підтверджень стану алкогольного сп`яніння саме позивача, участі у бійці чи вчинення інших порушень службової дисципліни.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

30. Зокрема, скаржник зазначив наводить доводи аналогічні доводам апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

32. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

34. Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

35. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) та підзаконними нормативно-правовими актами.

36. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

37. Відповідно до статті 18 частини першої Закону № 580-VIII, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.

38. Згідно статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

39. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

40. Пунктом 4 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

41. Згідно з пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23 грудня 2015 року № 901-VIII, до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширюється на поліцейських дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

42. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

43. Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

44. Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

45. Порядок накладення дисциплінарного стягнення передбачений статтею 14 Дисциплінарного статуту, яка визначає, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

46. Разом з тим, Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року № 230 визначено порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні.

47. Так, відповідно до пункту 2.1 Інструкції № 230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

48. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

49. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

50. У ході службового розслідування відповідачем встановлено, що позивач палив тютюнові вироби в приміщенні гуртожитку Державної установи Київський навчальний центр підготовки поліцейських та висловлювався нецензурною лайкою, не реагував на зауваження керівництва.

51. При цьому, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, що висновки про вчинення порушень саме позивачем ґрунтуються на поясненнях і рапортах слухачів установи, що мешкали в гуртожитку, та відповідальних осіб ДІПКП 102 НП України, які прибули до гуртожитку для з`ясування обставин.

52. В свою чергу, суд касаційної інстанції підтримує зауваження судів щодо рапортів указаних вище, які не містять конкретних даних, що вказували б на порушення службової дисципліни саме позивачем, за які ОСОБА_1 звільнено зі служби.

53. Окрім того, із рапорту начальника 1-го курсу навчального центру ОСОБА_10, вбачається, що о 19-50 год., прибувши до навчального центру, він виявив у 8-му спальному приміщенні слухачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , які билися між собою та перебували в агресивному стані, що також не підтверджує факт паління цигарок позивачем у приміщенні туалету та висловлювання нецензурною лайкою.

54. Судами також встановлено, що будь-які інші дані щодо факту паління позивачем тютюнових виробів у приміщенні гуртожитку Державної установи Київський навчальний центр підготовки поліцейських та висловлювання нецензурною лайкою в ході службового розслідування відповідачем не вивчалися і окремо не встановлювалися, незважаючи і на те, що як під час опитування 13 листопада 2016 року, так і в ході службового розслідування позивачем категорично заперечувались ці обставини.

55. З огляду на встановлені обставини справи, підтверджені належними і допустимими доказами, а також з урахуванням вимог вищевказаних положень законодавства, суди дійшли правильного висновку про відсутність ознак дисциплінарного проступку в діях позивача, що полягав у палінні тютюнових виробів в приміщенні гуртожитку Державної установи Київський навчальний центр підготовки поліцейських та висловлюванні нецензурною лайкою, що, в свою чергу, виключає і іншу частину дисциплінарного проступку, яка, на думку відповідача, полягає в систематичному ігноруванні зауважень адміністрації з цього приводу, щодо недопущення порушень внутрішнього розпорядку, не інформування безпосереднього керівника, як того вимагає стаття 7 Дисциплінарного статуту, про зауваження з боку працівників Державної установи Київський навчальний центр підготовки, поліцейських і мешканців гуртожитку.

56. Посилання відповідача на той факт, що позивач не інформував безпосереднього керівника про зауваження з боку працівників Державної установи «Київський навчальний центр підготовки поліцейських» і мешканців гуртожитку, про прибуття з відрядження, про хід виконання завдань у період відрядження є не обґрунтованими, оскільки в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій представник відповідача визнав, що повідомляти про хід виконання завдань у період відрядження повинен був не позивач, а інша особа.

57. Таким чином Верховний Суд вважає, що дисциплінарне покарання особи, вина якої не доведена належними та допустимими доказами не може вважатись результатом ефективного розслідування.

58. Разом з цим відповідачем не обґрунтовано застосування до позивача найсуворішового виду дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби з поліції. Не дотриманий індивідуальний підхід при встановлені проступку та накладання стягнення за це. У випадку вчинення кимсь з учасників інциденту тих чи інших дій, то саме по собі перебування позивача біля цих осіб, ще не вказує на те, що саме позивач вчиняв подібні дії. Доведення факту вчинення дисциплінарного проступку відповідною особою полягає у повній мірі на відповідачі.

59. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

60. Питання правомірності обрахунку періоду вимушеного прогулу та суми стягнення не є предметом касаційного оскарження, а тому не аналізуються Судом.

61. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

62. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

63. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог.

64. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

65. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

66. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі № 818/1775/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов

Джерело: ЄДРСР 86275078
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку