open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 812/54/16
Моніторити
Ухвала суду /20.01.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /07.12.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /04.11.2020/ Перший апеляційний адміністративний суд Постанова /04.11.2020/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /03.11.2020/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.08.2020/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.08.2020/ Перший апеляційний адміністративний суд Рішення /13.07.2020/ Луганський окружний адміністративний суд Рішення /13.07.2020/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /28.04.2020/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /27.02.2020/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /27.02.2020/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /26.02.2020/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /23.01.2020/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /02.01.2020/ Луганський окружний адміністративний суд Постанова /10.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /03.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /29.07.2016/ Вищий адміністративний суд України Постанова /15.06.2016/ Донецький апеляційний адміністративний суд Постанова /15.06.2016/ Донецький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /15.06.2016/ Донецький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.04.2016/ Донецький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /13.04.2016/ Донецький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /13.04.2016/ Донецький апеляційний адміністративний суд Постанова /14.03.2016/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /14.03.2016/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /29.02.2016/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /23.02.2016/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.02.2016/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /26.01.2016/ Луганський окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 812/54/16
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /20.01.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /07.12.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /04.11.2020/ Перший апеляційний адміністративний суд Постанова /04.11.2020/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /03.11.2020/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.08.2020/ Перший апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.08.2020/ Перший апеляційний адміністративний суд Рішення /13.07.2020/ Луганський окружний адміністративний суд Рішення /13.07.2020/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /28.04.2020/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /27.02.2020/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /27.02.2020/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /26.02.2020/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /23.01.2020/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /02.01.2020/ Луганський окружний адміністративний суд Постанова /10.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /03.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /29.07.2016/ Вищий адміністративний суд України Постанова /15.06.2016/ Донецький апеляційний адміністративний суд Постанова /15.06.2016/ Донецький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /15.06.2016/ Донецький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /27.04.2016/ Донецький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /13.04.2016/ Донецький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /13.04.2016/ Донецький апеляційний адміністративний суд Постанова /14.03.2016/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /14.03.2016/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /29.02.2016/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /23.02.2016/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.02.2016/ Луганський окружний адміністративний суд Ухвала суду /26.01.2016/ Луганський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2019 року

Київ

справа №812/54/16

касаційне провадження №К/9901/6377/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Желєзного І.В., Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 (головуючий суддя: Смішлива Т.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 (головуючий суддя: Васильєва І.А., судді: Жаботинська С.В., Казначеєв Е.Г.) у справі №812/54/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» до Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Артемівської міжрайонної виконавчої дирекції, Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправними дій та стягнення матеріального забезпечення,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (далі - ТОВ «ЛЕО» або позивач) звернулося до суду з позовом до Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Артемівської міжрайонної виконавчої дирекції (далі - відповідач-1), Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач-2), в якому просило:

визнати протиправними дії відповідача-1 стосовно відмови у виплаті допомоги з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам-співробітникам ТОВ «ЛЕО»;

зобов`язати відповідача-1 прийняти від ТОВ «ЛЕО» обов`язкову звітну документацію, розрахунки, тощо та здійснити відповідне фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам-співробітникам ТОВ «ЛЕО»;

стягнути з відповідача-1 матеріальне забезпечення застрахованих осіб-співробітників ТОВ «ЛЕО» у розмірі 1521324,70 грн.

Справі присвоєно номер №812/1329/15.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 у справі №812/1329/15 роз`єднані позовні вимоги ТОВ «ЛЕО» до Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Артемівської міжрайонної виконавчої дирекції, Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій протиправними та стягнення коштів, виділивши в самостійне провадження вимоги позивача про:

визнання протиправними дії відповідача-1 стосовно відмови у виплаті допомоги з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам-співробітникам ТОВ «ЛЕО» у сумі 325 156,59 грн;

стягнення з відповідача-1 на користь ТОВ «ЛЕО» матеріального забезпечення у розмірі 325 156,59 грн.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справі присвоєно порядковий номер 812/54/16.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 справу №812/54/16 прийнято до провадження суддею Смішливою Т.В.

Так, на обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача-1 із заявами-розрахунками для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок Фонду, проте йому, з посиланням на пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 (далі - Тимчасовий порядок), відмовлено у наданні такого матеріального забезпечення. Страхувальнику роз`яснено, що фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності позивача можливе після повернення території (м. Луганськ) під контроль органів державної влади. Позивач з такою відмовою не погоджується, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що робочий орган Фонду, отримавши заяви-розрахунки на отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, не встановивши під час їх опрацювання порушень визначених пункту 7 Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 22.12.2010 № 26 (далі - Порядок №26) протягом 10 робочих днів після надходження заяви-розрахунку, має здійснити фінансування страхувальника. Разом з цим слід зважати, що відповідно до частини першої статті 31 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV) підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Суд першої інстанції звернув увагу на лист Міністерство охорони здоров`я України №3.14-19/637-15/15/12618 від 21.04.2015, яким було доведено до відома неможливість останнього контролювати якість надання медичної допомоги, у тому числі порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, в медичних закладах, розташованих на тимчасово неконтрольованих територіях. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість здійснення контролю достовірності відомостей, зазначених у лікарняних листках, а також правильність їх видачі, оформлення, видачу яких здійснено закладами охорони здоров`я, що діють на території ОРЛО (окремі райони Луганської області). Також суд першої інстанції здійснивши аналіз положень пункту 8 Тимчасового порядку дійшов висновку, що отримання особами, які мешкають на тимчасово неконтрольованій українською владою території, соціальних виплат з фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, до яких відноситься й Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, можливе з умовами переміщення таких осіб на контрольовану територію та взяття їх на відповідний облік. Втім позивачем не надано доказів переміщення осіб-працівників ТОВ «ЛЕО», що мешкають на тимчасово неконтрольованій території, на контрольовану територію та взяття їх на відповідний облік.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову: зобов`язано відповідача-1 прийняти від позивача обов`язкову звітну документацію, заяви-розрахунки, разом із листками непрацездатності за період з 01.10.2014 по 01.07.2015, дослідивши які здійснити відповідне фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам - працівникам ТОВ «ЛЕО» за вказаний період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у разі реєстрацiї особи, як тимчасово перемiщеної на пiдконтрольнiй Українi територiї в окремих випадках лiкарсько-консультацiйнi комiсiї вирiшують питання щодо видачi документiв, якi засвiдчують тимчасову непрацездатнiсть громадян, за минулий час за наявностi документiв, що пiдтверджують тимчасову непрацездатнiсть хворого. Тобто за умови проведення відповідної експертизи лікарська установа взмозі підтвердити непрацездатність особи за минулий час, що на думку апеляційного суду буде належним підтвердженням позивачем факту непрацездатності працюючих осіб на товаристві для покриття Фондом витрат на матеріальне забезпечення. З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до відповідача-1 із вимогами про стягнення матеріального забезпечення за спірний період у сумі 325 156,59 грн, надавши для перевірки листки непрацездатності. Суд апеляційної інстанції констатував, що визнання нечинним у судовому порядку пункту 2 постанови Уряду №595 жодним чином не змінює та не звільняє страхувальника від відповідальності за недотримання ним загального порядку надання доказів в підтвердження настання страхового випадку.

Водночас суд апеляційної інстанції з метою захисту порушеного права позивача, врахувавши ту обставину, що позивач здійснює свою діяльність як на території, що підконтрольній так і на непідконтрольній українській владі території, вийшов за межі заявлених позовних вимог та зобов`язав відповідача-1 прийняти від ТОВ «ЛЕО» для перевірки обов`язкову звітну документацію за спірний період, за результатами перевірки якої здійснити відповідне фінансування.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ТОВ «ЛЕО» подало касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник зазначив, що порядок фінансування Фондом страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам врегульований спеціальним законодавством, а саме: Законом №1105-XIV, а також Порядком №26, якими регламентовано, що при опрацюванні заяви-розрахунку робочі органи Фонду перевіряють правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Проте, ані Законом №1105-XIV та Порядком № 26 робочим органам Фонду не надано повноважень щодо неприйняття або повернення заяв-розрахунків страхувальників з підстав знаходження (реєстрації) страхувальників-роботодавців у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Також скаржник звернув увагу на те, що пункт 2 Тимчасового порядку, на який посилався відповідач-1 при відмові у здійсненні фінансування для виплати матеріального забезпечення, визнаний нечинним у судовому порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2016 відкрито касаційне провадження у цій справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

На адресу суду касаційної інстанції від відповідача-1 надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відпвідача-2 правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що ТОВ «ЛЕО» зареєстровано у якості юридичної особи, ідентифікаційний код юридичної особи - 31443937, місцезнаходження: 91021, Луганська область, м. Луганськ, квартал Гайового, буд. 35А. Позивач перебуває на обліку як платник страхових внесків у Артемівській міжрайонній виконавчій дирекції ЛОВ ФСС з ТВП.

Так, супровідним листом від 17.07.2015 за № 01-34/2/1354 ТОВ «ЛЕО» направило до Артемівської МВД ЛОВ ФССзТВП звіт по коштах загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням за формою Ф4-ФСС з ТВП за 1 півріччя 2015 року.

За інформацією відображеною у звіті судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ЛЕО» відобразило зобов`язання Фонду на початок року у сумі 632 499,39 грн, перераховано Фондом з початку року часткову сплату за путівки - 4 986 грн, витрати з початку року - 883 839,31 грн (у т.ч. по тимчасовій непрацездатності (за винятком допомоги по догляду за хворою дитиною або хворим членом сім`ї) - 597 497,85 грн, по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною або хворим членом сім`ї - 32 190,98 грн, по вагітності та пологах - 249 750,48 грн, на поховання - 4 400 грн), всього зобов`язання Фонду на кінець звітного періоду - 1 521 324,70 грн.

Також, за період з 01.10.2014 по 01.07.2015 ТОВ «ЛЕО» направлено до Артемівської МВД ЛОВ ФССзТВП заяви-розрахунки на здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду на 163 арк. на загальну суму 1 513 193,74 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що за період вересень 2014 року - червень 2015 року ТОВ «ЛЕО» нараховувало та сплачувало внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

На виконання вимог ухвали Луганського окружного адміністративного від 10.12.2015 у справі № 812/1329/15 ВД ЛОВ ФССзТВП проведено позапланову перевірку достовірності відомостей, поданих ТОВ «ЛЕО» для отримання коштів Фонду у сумі 1 521 324,70 грн. за період з 01.10.2014 по 01.07.2015, за результатами якої складено акт № 07-08 від 21.12.2015.

В рамках проведеної на вимогу суду перевірки встановлено, що сума по листках непрацездатності, які надані застрахованим особам ТОВ «ЛЕО» з 01.12.2014 закладами охорони здоров`я, розташованих на території ОРЛО складає 325 156,59 грн, у тому числі завищення за цими листками непрацездатності на суму 8 117,03 грн.

Акт перевірки містить посилання на лист Міністерства охорони здоров`я України №3.14-19/637-15/15/12618 від 21.04.2015, яким було повідомлено про те, що не має можливості контролювати якість надання медичної допомоги, у тому числі порядок видачи документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, в медичних закладах, розташованих на тимчасово неконтрольованих територіях.

Таким чином перевіряючі дійшли висновку, що відсутність контролю за правильністю видачі листків непрацездатності в закладах охорони здоров`я на зазначених територіях, як з боку Міністерства охорони здоров`я, так і Фонду, унеможливлює дотримання вимог законодавства для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах.

Не погоджуючись із висновками перевіряючих, ТОВ «ЛЕО» подало заперечення на акт перевірки, у яких зазначило, що Законом від 15.04.2014 №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» окремі райони Луганської області не визначені тимчасово окупованою територією, а відтак висновки Фонду, викладені в акті, є необґрунтованими та незаконними. Позивач стверджував, що всі листки непрацездатності застрахованих осіб ТОВ «ЛЕО», які вивчалися Фондом під час перевірки проведеної у період з 14.12.2015 по 18.12.2015 на Товаристві, відповідають нормам Закону №1105-XIV, Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджену наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 № 455 (далі - Інструкція №455) та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерством праці та соціальної політики України, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 №532/274/136-ос/1406, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2004 за №1456/10055 (далі - Інструкція № 532).

Разом з цим, ТОВ «ЛЕО» визнано, що під час розрахунків при визначенні матеріального забезпечення застрахованим особам сума матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності, яка зазначена у заявах-розрахунках ТОВ «ЛЕО» за період з 01.10.2014 по 01.07.2015 завищена на 8 117,03 грн.

Вважаючи відмову відповідача-1 у нездійсненні фінансування позивача протиправною, ТОВ «ЛЕО» звернулося з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовані Законом №1105-XIV та Порядком 26.

Статтею 3 Закону № 1105-XIV визначені принципи соціального страхування, серед яких, зокрема, обов`язковість фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом, а також принцип відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 8 Закону №1105-XIV виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду.

Пунктом 1.1 Положення про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 13, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 26.06.2001 (далі - Положення №13) передбачено, що відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим, областях та містах Києві і Севастополі (далі - відділення Фонду) та його робочі органи створюються відповідно до пункту 5 статті 10 Закону України від 18.01.2001 №2240-III «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі - Закон № 2240-III). Абзацом 3 пункту 1.4 Положення № 13 встановлено, що робочі органи відділень Фонду у районах та містах республіканського /Автономної Республіки Крим/ та обласного значення входять до структури органів Фонду.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 9 Закону № 1105-XIV основними завданнями Фонду та його робочих органів є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону, а згідно пункту 1 частини другої статті 9 Закону № 1105-XIV - здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах бюджету Фонду, затвердженого Кабінетом Міністрів України, управління майном.

Пунктом 1 частини другої статті 10 Закону № 1105-XVI визначено, що Фонд зобов`язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 19 зазначеного Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 2 частиною першою статті 16 зазначеного Закону застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105-XVI до завершення заходів, пов`язаних з утворенням Фонду соціального страхування України та робочих органів його виконавчої дирекції виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та їх робочі органи.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону №1105-XVI фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Аналогічна права норма також закріплена у пункті 2 Порядку №26.

Пунктами 5, 6 Порядку №26 встановлено, що з метою отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, останній звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01 січня 2011 року) із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства. Заява-розрахунок готується у двох примірниках, один з яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника, а другий подається до робочого органу Фонду.

Отже, порядок фінансування Фондом страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам врегульований спеціальним законодавством, а саме: Законом №1105-XIV, а також Порядком №26, якими регламентовано, що при опрацюванні заяви-розрахунку робочі органи Фонду перевіряють правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Поряд з цим, ані Законом № 1105-XIV, ані Порядком № 26 робочим органам Фонду не надано повноважень щодо неприйняття або повернення заяв-розрахунків страхувальників з підстав знаходження (реєстрації) страхувальників-роботодавців у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Зазначене правове регулювання не враховано судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень.

Окрім того, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, він з метою врегулювання питання здійснення фінансування для матеріального забезпечення застрахованих осіб звернувся до керівника Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з листом від 19.03.2015 №01-34/2/441, у якому просив, в т.ч., здійснити відповідне фінансування.

Як стверджує позивача, листом від 07.04.2015 №32-29-686 Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повідомила страхувальника про відсутність правових підстав для надання позивачу матеріального забезпечення посилаючись на пункт 2 Тимчасового порядку №595 згідно з яким, у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Позивач 30.04.2015 з метою врегулювання питання виплат матеріального забезпечення, зокрема щодо визначення територіального відділення, яке має приймати від страхувальника звітну документацію та забезпечувати фінансування застрахованих осіб, звернувся з листом №01-27/2/78 до Міністра соціальної політики України.

Листом від 11.06.2015 №24-15-977 Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повідомила страхувальника про відсутність правових підстав для надання позивачу матеріального забезпечення.

Як зазначає позивач, у цьому листі Виконавча дирекція Фонду повідомила страхувальника, що фінансування застрахованих осіб-співробітників ТОВ «ЛЕО» можливе за умови перереєстрації юридичної особи на підконтрольній території України.

25.05.2015 супровідним листом №01-34/2/947 позивач направив на адресу Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду звіт за формою Ф4-ВСС з ТВП за І квартал 2015 року, проте листом №02-11-825/СД від 10.06.2015 робочий орган Фонду повідомив заявника, що звіт надано не за місцем обліку, а також з порушенням строку. У цьому листі позивача також було проінформовано про те, що Ленінська міжрайонна виконавча дирекція, у якій ТОВ «ЛЕО» перебувало на обліку, на підставі акту-передачі від 11.03.2015 №0014 передала заборгованість перед страхувальником до Артемівської міжрайонної виконавчої дирекції.

У свою чергу, Артемівська міжрайонна виконавча дирекція листом від 06.08.2015 №01-10-149 проінформувала позивача про те, що фінансування ТОВ «ЛЕО» може бути здійснено після перереєстрації підприємства на контрольованій державною владою території або після повернення цієї території під контроль органів державної влади.

Отже, на переконання позивача підставою для відмови у здійсненні фінансування слугувало те, що страхувальник зареєстрований на неконтрольованій державною владою території. Відтак, отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам можливе за умови перереєстрації підприємства на контрольованій державною владою території або після повернення цієї території під контроль органів державної влади.

Проте, матеріали справи не містять листів Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 07.04.2015 №32-29-686, від 11.06.2015 №24-15-977 і Артемівської міжрайонної виконавчої дирекції від 06.08.2015 №01-10-149, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, та про долучення яких зазначає у додатках до неї. Зазначені листи містять підстави для відмови позивачу у здійсненні фінансування матеріального забезпечення застрахованим особам. У свою чергу, відсутність результатів листування з питань фінансування страхувальника не дає можливості встановити дійсні підстави для відмови у призначенні матеріального забезпечення застрахованих осіб позивача та відповідно надати їм правову оцінку.

Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин Верховний Суд не може надати правову оцінку обставинам, які не були встановлені у судових рішеннях судів попередніх інстанцій, проте мають вагоме значення для правильного вирішення справи по суті.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

У спорах про оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи), яка кореспондується з частиною 4 статті 9 КАС України (у редакції чинній з 15.12.2017) суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з частиною першою статті 138 КАС України (у редакції чинній на момент розгляду справи) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, що призвело до передчасних висновків про відсутність у діях (рішеннях) відповідачів протиправної поведінки.

Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій про невідповідність листків непрацездатності вимогам законодавства, слід зазначити про таке.

Відповідно до вимог пункту 8.3 Інструкції № 455 за порушення порядку видачі та заповнення листків непрацездатності лікарі несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Окрім того, відповідно до положень статті 16 Закону №1105-ХIV застраховані особи зобов`язані надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього закону. Застрахована особа несе відповідальність згідно із законом за незаконне одержання з її вини (підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей тощо) матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням.

Отже, відповідальність за невідповідність листків непрацездатності вимогам законодавства (порушення порядку їх видачі та заповнення) лежить на лікарях медичних установ, які їх видали.

Крім того, слід зазначити і про те, що листики непрацездатності в матеріалах справи відсутні, та судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин відповідно не досліджувались.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною другою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі №812/54/16 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

І. В. Желєзний

І. В. Саприкіна

Джерело: ЄДРСР 86274953
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку