ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/12300/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Клочкової Н.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Беспалова О.О., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.

за участю

представника відповідача: Шилан Д.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року в справі за адміністративним позовом Приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародна академія екології та медицини» (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі по тексту - відповідач, Міносвіти) в якому просив

- визнати протиправним та скасувати наказ Міносвіти №826-л від 12 червня 2019 року «Про ліцензування освітньої діяльності» в частині відмови приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» в розширенні освітньої діяльності з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров`я» за спеціальністю 222 «Медицина», а також в частині відмови в розширенні освітньої діяльності з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров`я» за спеціальністю 221 «Стоматологія»;

- зобов`язати Міносвіти в десятиденний строк з моменту набрання законної сили судовим рішенням прийняти рішення про:

- видачу приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров`я» за спеціальністю 221 «Стоматологія» з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 300 осіб;

- видачу приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров`я» за спеціальністю 222 «Медицина» з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 360 осіб.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року значений позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який з`явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватний вищий навчальний заклад - «Міжнародна академія екології та медицини» є юридичною особою починаючи з 12 вересня 2011 року.

Видами діяльності позивача є код КВЕД 84.21 Міжнародна діяльність; Код КВЕД 85.31 Загальна середня освіта; Код КВЕД 85.42 Вища освіта (основний); Код КВЕД 85.53 Діяльність шкіл із підготовки водіїв транспортних засобів; Код КВЕД 85.59 Інші види освіти, н. в. і. у.; Код КВЕД 85.60 Допоміжна діяльність у сфері освіти; Код КВЕД 86.21 Загальна медична практика; Код КВЕД 86.22 Спеціалізована медична практика; Код КВЕД 86.23 Стоматологічна практика; Код КВЕД 86.90 Інша діяльність у сфері охорони здоров`я; Код КВЕД 96.03 Організування поховань і надання суміжних послуг (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Відповідно до копії ліцензії серія АВ № 617409, виданої Міністерством освіти і науки молоді та спорту України, видом господарської діяльності є надання освітніх послуг навчальними закладами, пов`язаних з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до спеціаліста у галузі знань « 1201 Медицина», спеціальність підготовки спеціалістів, магістрів « 7.12010001 лікувальна справа», « 7.12010005 стоматологія», термін дії ліцензії до 01 липня 2017 року.

На підставі ліцензії Міносвіти серія АЕ №270728 позивачу розширено ліцензійний обсяг з надання освітніх послуг, пов`язаних з одержанням видом освіти на рівні кваліфікаційних вимог до молодшого спеціаліста, спеціаліста.

На підставі наказу Міносвіти від 08.08.2017 року №166-л «Про переоформлення ліцензій» приватний вищий навчальний заклад «Міжнародна академія та медицина» мав переоформити в установленому законодавством порядку ліцензії на освітню діяльність у сфері вищої освіти.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій сертифікатів про акредитацію серія АП №11006030 та серія АП №11006029 позивача визнано акредитованим за рівнем вищої освіти «спеціаліст» у галузі знань та спеціальністю: 22 Охорона здоров`я 221 Стоматологія та 222 Медицина. Строк дії сертифіката до 01 липня 2026 року.

Наведене свідчить, що станом на теперішній час приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» здійснюється діяльність з надання освітніх послуг у сфері вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст», за спеціальністю 221 «Стоматологія» із ліцензованим обсягом 60 осіб, 7.12010005 «стоматологія» (ліцензований обсяг 60 осіб) та за спеціальністю 222 «Медицина» із ліцензованим обсягом 60 осіб, 7.12010001 «лікувальна справа» (ліцензований обсяг 60 осіб).

06.09.2014 року набрав чинності Закон України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року №1556-VII (надалі - Закон України від 01.07.2014 №1556-VII), у відповідності до частини 1 статті 5 якого, станом на день звернення позивача до відповідача з заявами про отримання ліцензії вперше (06 грудня 2017 року), підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми чи науковими програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень; науковий рівень.

Частиною 2 статті 5 Закону України від 01.07.2014 №1556-VII передбачено, що здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва; 5) доктор наук.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01.07.2014 №1556-VI передбачено, що освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, що провадиться закладами вищої освіти і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за певною освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка - диплома спеціаліста. Останній прийом на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста проводиться у 2016 році.

З метою дотримання вимог законодавства України, 06 грудня 2017 року позивач звернувся до Міносвіти з заявами про отримання ліцензії на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 Охорона здоров`я, спеціальності 222 Медицина та 221 Стоматологія у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 60 осіб по кожній спеціальності.

Наказом Міносвіти від 21.12.2017 року № 491-л «Про ліцензування освітньої діяльності» позивачу відмовлено у видачі ліцензії.

Повторно позивач звернувся з заявами про отримання ліцензії на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 Охорона здоров`я, спеціальності 222 Медицина та 221 Стоматологія у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 60 осіб по кожній спеціальності 05 березня 2018 року.

Наказом Міносвіти від 15.05.2018 року №666-л «Про ліцензування освітньої діяльності» позивачу відмовлено у видачі ліцензії, у зв`язку з невідповідністю Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності.

16.10.2018 року позивач звернувся до Міносвіти із заявою про отримання ліцензії на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 Охорона здоров`я, спеціальності 222 Медицина у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 60 осіб з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства (за бажанням).

Наказом Міносвіти від 25.10.2018 року № 1622-л «Про ліцензування освітньої діяльності» позивачу відмовлено у видачі ліцензії, у зв`язку з невідповідністю Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності та наданням недостовірної інформації.

31.10.2018 року позивач повторно звернувся до Міносвіти з заявами про отримання ліцензії на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 Охорона здоров`я, спеціальності 222 Медицина та 221 Стоматологія у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 60 осіб з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства (за бажанням) по кожній спеціальністю.

Наказом Міносвіти від 21.12.2018 року №3073-л «Про ліцензування освітньої діяльності» позивачу відмовлено у видачі ліцензії, у зв`язку з невідповідністю Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності.

04.02.2019 року Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародна академія екології та медицини» звернувся до Міносвіти із заявою про отримання ліцензії на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 Охорона здоров`я, спеціальності 222 Медицина у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 360 осіб (за весь період навчання) з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства (за бажанням) та заявою про отримання ліцензії на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 Охорона здоров`я, спеціальності 221 Стоматологія у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 300 осіб (за весь період навчання) з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства (за бажанням).

Наказом Міносвіти від 12.02.2019 року №441-л «Про ліцензування освітньої діяльності» позивачу відмовлено у видачі ліцензії, у зв`язку з невідповідністю Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності.

10.04.2019 року позивачем до Міносвіти подано заяву про отримання ліцензії на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 Охорона здоров`я, спеціальності 221 Стоматологія у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 300 осіб (за весь період навчання) з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства (за бажанням) та заяву про отримання ліцензії на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 Охорона здоров`я, спеціальності 222 Медицина у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 360 осіб (за весь період навчання) з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства (за бажанням).

Наказом Міносвіти від 24.04.2019 року №356-л «Про ліцензування освітньої діяльності» позивачу відмовлено у видачі ліцензії, у зв`язку з невідповідністю Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності.

У матеріалах справи відсутні відомості щодо оскарження позивачем вищевказаних наказів Міносвіти у судовому порядку.

03.06.2019 року позивач звернувся до Міносвіти із заявою за вих. № 272, в якій просив видати ліцензію на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 «Охорона здоров`я», спеціальності 221 «Стоматологія» у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 300 осіб (за весь період навчання) з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства (за бажанням), до якої додано копії установчих документів закладу освіти; копії документів, що підтверджують майнові права на основні засоби для здійснення навчального процесу на строк, не менший необхідного для завершення повного циклу освітньої діяльності; копія статистичного звіту про фінансові результати здобувача (ліцензіата) за попередній рік; концепцію освітньої діяльності за відповідною спеціальністю на заявленому рівні вищої освіти/за спеціальністю (програмою, галуззю знань) у сфері післядипломної освіти для осіб з вищою освітою; відомості про проектну групу; відомості про кількісні та якісні показники матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності; відомості про інформаційне забезпечення освітньої діяльності; копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації членів проектної групи заявленій спеціальності; текстовий опис використання інформаційних ресурсів, навчального обладнання лабораторій, майстерень, спортивних залів, стадіонів, інших об`єктів з розрахунками, які підтверджують спроможність закладу освіти провадити освітню діяльність у заявлених обсягах з урахуванням освітньої діяльності за всіма отриманими ліцензіями з відповідними ліцензованими обсягами; копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації керівника закладу освіти; копія положення про структурний підрозділ з роботи з іноземцями та особами без громадянства, до функцій якого, зокрема, належить оформлення запрошень на навчання та забезпечення перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на законних підставах.

Також, 03.06.2019 року позивач звернувся до Міносвіти із заявою за вих.№271, в якій просив видати ліцензію на розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань 22 «Охорона здоров`я», спеціальності 222 «Медицина» у приватному вищому навчальному закладі «Міжнародна академія екології та медицини» з ліцензованим обсягом 360 осіб (за весь період навчання) з можливістю здійснювати підготовку іноземців та осіб без громадянства (за бажанням), до якої додано копії установчих документів закладу освіти; копії документів, що підтверджують майнові права на основні засоби для здійснення навчального процесу на строк, не менший необхідного для завершення повного циклу освітньої діяльності; копія статистичного звіту про фінансові результати здобувача (ліцензіата) за попередній рік; концепцію освітньої діяльності за відповідною спеціальністю на заявленому рівні вищої освіти/за спеціальністю (програмою, галуззю знань) у сфері післядипломної освіти для осіб з вищою освітою; відомості про проектну групу; відомості про кількісні та якісні показники матеріально-технічного забезпечення освітньої діяльності; відомості про інформаційне забезпечення освітньої діяльності; копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації членів проектної групи заявленій спеціальності; текстовий опис використання інформаційних ресурсів, навчального обладнання лабораторій, майстерень, спортивних залів, стадіонів, інших об`єктів з розрахунками, які підтверджують спроможність закладу освіти провадити освітню діяльність у заявлених обсягах з урахуванням освітньої діяльності за всіма отриманими ліцензіями з відповідними ліцензованими обсягами; копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації керівника закладу освіти; копія положення про структурний підрозділ з роботи з іноземцями та особами без громадянства, до функцій якого, зокрема, належить оформлення запрошень на навчання та забезпечення перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на законних підставах.

У відповідності до пункту 8 наказу Міносвіти «Про ліцензування освітньої діяльності» від 12.06.2019 року №826-л позивачу відмовлено у видачі ліцензій на провадження освітньої діяльності (розширенні провадження освітньої діяльності) здобувачам ліцензій (ліцензіатам) у сфері вищої освіти згідно з переліком (додатком 7) за відповідними підставами, що додаються (далі по тексту - оскаржуваний наказ).

Підставами для відмови у розширені провадження освітньої діяльності ліцензіату у сфері вищої освіти за заявами приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» №271 та 272 від 03 червня 2019 року, як зазначено у додатках №7.13 до вказаного вище наказу стало: встановлення невідповідності Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності закладів освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1187 (із змінами і доповненнями внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №348), а саме: договір про співробітництво №43 від 27 вересня 2018 року між Київським державним коледжем туризму та готельного господарства та Приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» оформлений з порушенням вимог Цивільного кодексу України; договір про надання послуг по розміщенню (проживанню) студентів № 25 від 10 серпня 2018 року між Київським державним коледжем туризму та готельного господарства та приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» розрахований на 30 ліжко-місць, що є недостатнім для заявленого ліцензованого обсягу та відповідного розміщення іноземних студентів та надані пропозиції щодо усунення недоліків: 1) подати нову заяву про розширення провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти за встановленою формою відповідно Ліцензійних умов; 2) усунути невідповідність Ліцензійним умовам та подати документи відповідно до Закону і Ліцензійних умов.

Вважаючи протиправним оскаржуваний наказ №826-л від 12.06.2019 року, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконані умови Ліцензійних умов, а тому оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року № 222-VIII ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

Відповідно до ч.1 статті 62 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року

№ 2145-VIII передбачено, що до органів управління у сфері освіти належать: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти; постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти; державні органи, яким підпорядковані заклади освіти; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року №2145-VIII центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у тому числі, розробляє ліцензійні умови провадження освітньої діяльності та подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України; здійснює ліцензування освітньої діяльності закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти, а також перевірку дотримання ними ліцензійних умов.

Згідно з пунктами 7, 9, 17, 22 частини 1 статті 13 Закону України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року №1556-VII центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки: формує перелік галузей знань і перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, зокрема за поданням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, та подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України; здійснює ліцензування освітньої діяльності у сфері вищої освіти та контроль за дотриманням вимог ліцензійних умов відповідно до законодавства; затверджує за погодженням із Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти порядок визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти та наукових ступенів і проводить процедуру їх визнання, крім випадків, передбачених цим Законом; розробляє ліцензійні умови провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти та подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України.

Частинами 1 та 4 статті 24 Закону України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року №1556-VII передбачено, що освітня діяльність у сфері вищої освіти провадиться закладами вищої освіти, науковими установами (для підготовки фахівців ступеня доктора філософії) на підставі ліцензій, які видаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України згідно з цим Законом. Ліцензії видаються окремо за кожною спеціальністю і можуть бути анульовані з підстав, передбачених цим Законом з урахуванням вимог Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». Інформація про видачу та анулювання ліцензії вноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до пункту 1 Положення про Міністерство освіти і науки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630 (надалі - Положення №630), Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Згідно п.п. 44 - 44-2 пункту 3 Положення №630 передбачено, що основними завданнями Міносвіти є здійснення ліцензування освітньої діяльності закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти, а також перевірку дотримання ними ліцензійних умов та атестацію закладів професійної (професійно-технічної) освіти незалежно від їх підпорядкування і форми власності; розроблення ліцензійних умов провадження освітньої діяльності та подає їх Кабінетові Міністрів України для затвердження; здійснення контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення.

Наведене в сукупності свідчить, що Міносвіти є органом ліцензування освітньої діяльності закладів вищої освіти та органом, який уповноважений розробляти Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності.

Частинами 1-2 статті 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року № 222-VIII орган ліцензування після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду розглядає її та підтвердні документи з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів. У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії є:

1) встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії;

2) виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб`єктом господарювання до органу ліцензування, є встановлення на момент подання документів здобувачем ліцензії чи ліцензіатом наявності розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цього суб`єкта господарювання.

Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких суб`єктом господарювання не могла бути для нього завідомо неналежною.

Наведене свідчить про те, що підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії та виявлення недостовірних даних у документах, поданих здобувачем, а також виявлення недостовірності даних у підтвердних документах.

Згідно з ч. 6 статті 13 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року № 222-VIII у рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються:

1) реквізити заяви про отримання ліцензії;

2) вид господарської діяльності, зазначений здобувачем ліцензії у заяві про отримання ліцензії;

3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті);

4) перелік та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії;

5) пропозиції щодо усунення відповідних недоліків, які мають бути викладені в однозначній, зрозумілій та достатній для виконання здобувачем ліцензії формі.

Тобто, чинним законодавством визначений обов`язок органу ліцензування, в даному випадку - Міносвіти, зазначити у своєму рішенні (наказі) про відмову у видачі ліцензії пропозиції щодо усунення відповідних недоліків, які мають бути викладені в однозначній, зрозумілій та достатній для виконання здобувачем ліцензії формі.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, підставою для відмови у розширені провадження освітньої діяльності ліцензіату у сфері вищої освіти за заявами Приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» № 271 та 272 від 03 червня 2019 року є встановлення невідповідності Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності закладів освіти, а саме: договір про співробітництво №43 від 27 вересня 2018 року між Київським державним коледжем туризму та готельного господарства та Приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» оформлений з порушенням вимог Цивільного кодексу України.

Дослідивши зазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

27.09.2018 року між Київським державним коледжем туризму та готельного господарства та Приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» укладено договір про співпрацю № 43.

Відповідно до умов вказаного договору, сторони зобов`язуються, шляхом об`єднання своїх зусиль, співпрацювати в організації та забезпеченні проведення навчання студентів сторін, з метою закріплення знань, одержаних студентами в процесі навчання, засвоєння і вдосконалення практичних навичок в умовах майбутньої діяльності студентів (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 1.4. Договору № 43 передбачено, що на виконання умов даного договору Київський державний коледж туризму та готельного господарства надає Приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» тимчасово використовувати в процесі здійснення освітньої діяльності наявну в Київського державного коледжу туризму та готельного господарства інфраструктуру, а саме: спортивний зал, загальною площею 1649 кв.м, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Генерала Жмаченка, 26.

У відповідності до пункту 4.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2025 року.

Вказаний договір про співпрацю № 43 від 27.09.2018 року підписаний обома сторонами та закріплений печатками сторін.

Відповідач, відмовляючи у розширені провадження освітньої діяльності ліцензіату у сфері вищої освіти за заявами Приватного вищого навчального закладу «Міжнародна академія екології та медицини» за заявами № 271 та 272 від 03 червня 2019 року, зазначив, що вказаний вище договір не відповідає вимогам Цивільного кодексу України.

Разом з тим, відповідачем не вказано, яким саме вимогам Цивільного кодексу України не відповідає Договір № 43 від 27.09.2018 року.

Щодо посилань апелянта на те, що договір про співпрацю № 43 від 27 вересня 2018 року суперечить вимогам статей 794 та 760 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, статтею 794 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

У відповідності до частини 3 статті 760 Цивільного кодексу України особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до доводів відповідача, оскільки договір №43 від 27 вересня 2018 року укладений більш ніж на три роки, то він підлягає обов`язковій державній реєстрації, а оскільки загальна площа нерухомого майна перевищує 200 квадратних метрів - підприємство повинно було отримати дозвіл Фонду державного майна України або його регіонального відділення, або представництва.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Умовами укладеного договору про співпрацю № 43 від 27 вересня 2018 року не зазначено обов`язкових умов договору найму, оскільки вказаним договором не передбачено передачу майна Київським державним коледжем туризму та готельного господарства позивачу, а лише узгоджені умови, за яких останні зобов`язались шляхом об`єднання своїх зусиль співпрацювати в організації та забезпеченні проведення навчання студентів сторін, з метою закріплення знань, одержаних студентами в процесі навчання, засвоєння і вдосконалення практичних навичок в умовах майбутньої діяльності студентів, а тому до умов цього договору не розповсюджується вимоги, встановлені статтями 760,794 Цивільного кодексу України.

Також, відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У даному випадку, відповідного судового рішення або інших належних та допустимих доказів щодо визнання договору №43 від 27 вересня 2018 року або окремих його частин недійсними, відповідачем суду не надано.

Крім того, чинним законодавством Міносвіти не наділено повноваженнями щодо встановлення відповідності укладених договорів між закладами освіти та вимогам Цивільного кодексу України, що свідчить про те, що у останнього були відсутні правові підстави для встановлення невідповідності Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності закладів освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1187 в частині, що стосується договору про співпрацю № 43 від 27 вересня 2018 року.

Щодо посилань відповідача на встановлення невідповідності Ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності закладів освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1187 в частині, що стосується договору про надання послуг по розміщенню (проживанню) студентів №25 від 10 серпня 2018 року, зокрема, щодо того, що умовами цього договору передбачено надання 30 ліжко-місць, що є недостатнім для заявленого ліцензованого обсягу та відповідного розміщення іноземних студентів, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1187 затверджені Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності закладів освіти (надалі - Ліцензійні умови).

Пунктом 35 Ліцензійних умов передбачено, що здобувачі вищої освіти, які цього потребують, повинні бути забезпечені гуртожитком.

У відповідності до пункту 15 Ліцензійних умов у разі підготовки іноземців та осіб без громадянства заклади вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти повинні мати: структурний підрозділ з роботи з іноземцями та особами без громадянства, до функцій якого, зокрема, належить оформлення запрошень на навчання та забезпечення перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на законних підставах; житлові приміщення, придатні для проживання іноземців та осіб без громадянства.

Так, 10.08.2018 року між Київським державним коледжем туризму та готельного господарства (виконавець) та приватним вищим навчальним закладом «Міжнародна академія екології та медицини» (замовник) укладено договір № 25 про надання послуг по розміщенню (проживанню) студентів, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надати послугу по розміщенню (проживанню) надати послугу по розміщенню (проживанню) студентів (здобувачів вищої освіти) замовника, а замовник зобов`язався направляти для проживання студентів (здобувачів вищої освіти) та оплачувати їх проживання відповідно до умов цього договору (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.2. договору сторони домовились, що для реалізації даного договору виконавець надає замовнику ліжко-місця в гуртожитку виконавця та наявну інфраструктуру виконавця, для тимчасового оплатного проживання студентів замовника.

Відповідно до пункту 1.3. договору місця для проживання надаються в гуртожитку виконавця за адресою: місто Київ , вулиця Генерала Жмаченка, будинок 26.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що сторони домовились, що обсяг наданої послуги залежить від потреб замовника у ліжко-місцях в гуртожитку виконавця.

Як вбачається з копії додаткової угоди №1 від 03 червня 2019 року до вказаного вище договору №25 від 10 серпня 2018 року, сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 1.4. договору про надання послуг по розміщенню (проживанню) студентів № 25 від 10 серпня 2018 року шляхом викладення його в наступній редакції: «п. 1.4 Сторони домовились, що місячний обсяг наданих виконавцем послуг із розміщення (проживання) студентів (здобувачів вищої освіти) становить до 30 ліжко-місць. Укладенням даного договору сторони погодили, що місячний обсяг наданих виконавцем послуг із розміщення (проживання) студентів (здобувачів вищої освіти) залежить від потреб замовника у ліжко-місцях в гуртожитку виконавця та може бути збільшений шляхом укладання сторонами додаткової угоди до даного договору».

Таким чином, судом встановлено, що сторони погодили умови розміщення (проживання) студентів, у тому числі, у разі виникнення необхідності збільшення ліжко-місць шляхом укладання додаткової угоди до договору №25 від 10 серпня 2018 року.

Більш того, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статті 6 ЖК УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Частиною 1 статті 127 ЖК УРСР передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

У відповідності до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186) під гуртожитком слід розуміти спеціально споруджений або переобладнаний житловий будинок, який використовується для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання; під житловими приміщеннями (житловою кімнатою у гуртожитку) - опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів щодо шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів, іонізуючого випромінювання.

При цьому, вказаною Інструкцією також передбачено, що під житловим будинком розуміється будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законами, іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами, і призначена для постійного у ній проживання, а приміщенням є частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена з усіх сторін захисними конструкціями - стінами або перегородками (у тому числі з вікнами і дверима) зі стелею (перекриттям) і підлогою, з можливістю входу і виходу. Горищний простір, а також простір, огороджений сітчастими захисними конструкціями, перегородками не до стелі (перекриття) заввишки менше ніж 190 см, не є приміщенням.

Наведене в сукупності дає підстави дійти до висновку про те, що у даному випадку позивачем виконані умови пункту 15 Ліцензійних умов, зокрема, в частині наявності у позивача житлових приміщень, придатних для проживання іноземців та осіб без громадянства.

Такими житловими приміщеннями, у розумінні вимог чинного законодавства, є житлові кімнати у гуртожитку, в яких розташовані ліжко-місця, які надаються Київським державним коледжем туризму та готельного господарства позивачу для розміщення та для проживання в гуртожитку за адресою: місто Київ, вулиця Генерала Жмаченка, будинок 26 іноземців та осіб без громадянства, які здобувають освіту у позивача.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку про протиправність оскаржуваного наказу відповідача № 826-л від 12 червня 2019 року «Про ліцензування освітньої діяльності», а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції в частині необхідності зобов`язати Міносвіти прийняти рішення про видачу приватному вищому навчальному закладу «Міжнародна академія екології та медицини» ліцензії на провадження освітньої діяльності (розширення провадження освітньої діяльності) з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров`я» за спеціальністю 221 «Стоматологія» з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 300 осіб та з підготовки здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти в галузі знань « 22. Охорона здоров`я» за спеціальністю 222 «Медицина» з метою підготовки іноземців та осіб без громадянства з ліцензованим обсягом 360 осіб, для належного захисту прав позивача.

При цьому, колегією суддів апеляційної інстанції враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді : О.О. Беспалов

І.О. Лічевецький