ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2019 року

м. Дніпро

справа № 160/5913/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засіданні Сколишеві О.О.,

за участі представника позивача Конько О.С.,

представника відповідача Атрошенко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агростар» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року в адміністративній справі №160/5913/19 (головуючий суддя першої інстанції Ільков В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агростар» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 25.06.2019 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 04.06.2019 року № 3280-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СФ «Агростар».

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 11.06.2019 року товариство отримало копію наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 04.06.2019 року №3280-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СФ «Агростар». Однією з підстав визнання вказаного наказу протиправним та його скасування є те, що ТОВ «СФ «Агростар» було включено до підрозділу Б - платники податків, які мають ризики несплати податків та відбираються на регіональному рівні за результатами аналізу основних показників діяльності, І група - основні підприємства. Однак, при формуванні плану-графіка на наступний рік повинні враховуватися показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року, а якщо податковим «звітним» періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік. На думку позивача, законодавцем було запроваджено ризикоорієнтований підхід до планування перевірок платників податків, з урахуванням особливостей критеріїв суб`єктів господарювання за ступенями ризику їх господарської діяльності, періодичності проведення планових заходів та переліку питань для їх здійснення. Позивач зазначає, що із загальнодоступної інформації не вбачається підстав вважати підприємство платником з найбільш високим ступенем ризику несплати до бюджету податків та зборів, що у розумінні п.3 р.III Порядку є підставою для включення підприємця до плану-графіка документальних перевірок. Також така інформація відсутня на офіційному веб-сайті ДФС України, де публікується план-графік документальних планових перевірок на поточний рік. Крім того, зазначено про те, що, з оскаржуваного наказу № 3280-п не можливо встановити заступником начальника якого контролюючого органу є підписант, оскільки це не вказано. Також, підписантом вказано «Д. Мельник», без зазначення повних ініціалів, що також не дозволяє ідентифікувати підписанта.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом в рішенні не повністю викладена позиція позивача по справі, та не надана оцінка певним обставинам у справі, які були покладені позивачем в обгрунтування позову. Апелянт зазначає, що наявні в матеріалах справи скріншоти, інформаційно-аналітична довідка не є доказами у розумінні статті 72 КАС України. Вважає, що до предмету доказування повинно входити не лише дослідження плану-графіку на відповідний період і включення до нього конкретного платника податків, але і перевірка того, чи був такий план-графік складений з дотриманням визначених строків, чи наявні підстави для включення позивача до нього та чи дотримано процедуру включення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агростар» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 33983588), перебуває на обліку в Соборному ДПІ м.Дніпро ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.13-15).

Відповідач - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Сільськогосподарська фірма «Агростар» 11.06.2019 року отримало копію наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 04.06.2019 року № 3280-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СФ «Агростар» (а.с.11).

Вказаний наказ прийнято у зв`язку з включенням до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік ТОВ «СФ «Агростар» на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 ПК України.

Позивач не погодився з наказом про проведення документальної планової перевірки відносно нього у 2019 році та оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що оскаржуваний наказ від 04.06.2019 року №3280-п прийнятий відповідачем у відповідності до вимог податкового законодавства, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом, містить найменування органу державної фіскальної служби, який прийняв це рішення, дату рішення, найменування та реквізити суб`єкта (об`єкта ), перевірка якого проводиться, мету, вид перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, підстави для проведення перевірки, дату початку та тривалість перевірки. Оскаржуваний наказ підписаний заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області та відповідно скріплений печаткою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Предметом даного позову є визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 04.06.2019 року № 3280-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СФ «Агростар».

Відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою важається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно із вимогами п.77.1 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до вимог п.77.2 ст.77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21.12.2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі по тексту - Закон №1797)

Пунктом 42 Закону №1797 у статті 77 Податкового кодексу України п.77.1 доповнено абзацом другим такого змісту: план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Відповідно до п.77.4 ст.77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків, надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення, із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що на законодавчому рівні визначено право відповідача на законних підставах та з дотриманням встановленого порядку, проводити планові виїзні перевірки, призначення яких здійснюється за наявності затвердженого плану-графіку шляхом винесення відповідного наказу.

Листом ДФС України від 22.12.2018 року №39980/7/99-99-14-03-04-17 «Про затвердження плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік» повідомлено про те, що план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, який сформовано згідно вимог наказу Міністерства фінансів України від 02.06.2015 року №524 «Про затвердження Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків», із змінами, затвердженими в.о. Голови Державної фіскальної служби України О.С. Власовим 20.12.2018 року. Також, повідомлено, що план-графік проведення документальних планових перевірок платників на 2019 рік розміщено на сайті ДФС.

Отже, вказаним листом від 22.12.2018 року було повідомлено щодо плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, затвердженими в.о. Голови Державної фіскальної служби України О.С. Власовим 20.12.2018 року (а.с.63).

Наявність вказаного вище плану-графіка та своєчасність опублікування вказаного вище плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік позивачем не оскаржується.

Згідно вказаного графіку ТОВ «СФ «АГРОСТАР» включено до плану-графіка документальних перевірок платників податків на 2019 рік. Запланова документальна перевірка з місяцем початку 6, тобто червень 2019 року (а.с.64).

У зв`язку з вказаним, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, видано 04.06.2019 року наказ №3280-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СФ «Агростар», згідно з яким вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «СФ «Агростар» (код ЄДРПОУ 33983588) за період діяльності 01.07.2016 року по 31.03.2019 року з метою здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контролю за дотриманням якого покладено на органи ДФС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством (а.с.61).

Також Головним управлінням ДФС Дніпропетровській області складено повідомлення №1017 від 04.06.2019 року із зазначенням дати початку проведення перевірки, яке разом із наказом №3280-п від 04.06.2019 року були надіслані позивачу.

Згідно матеріалів справи позивачем отримано копію оскаржуваного наказу від 04.06.2019 року №3280-п про проведення документальної планової виїзної перевірки 11.06.2019 року.

Позивач оскаржує наказ контролюючого органу №3280-п від 04.06.2019 року з підстав неправомірності включення ТОВ «СФ «Агростар» до плану-графіку документальних перевірок платників податків на 2019 рік.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно наведених вище норм Податкового кодексу України законодавцем визначено право контролюючого органу, в данному випадку Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, на законних підставах та з дотриманням встановленого порядку, проводити планові виїзні перевірки, призначення яких здійснюється за наявності затвердженого плану-графіку шляхом винесення відповідного наказу.

Як зазначалось вище, оскаржуваний наказ винесений на підставі затвердженого в.о. Голови Державної фіскальної служби України О.С. Власовим 20.12.2018 року плану-графіку.

Позивачем не оскаржується ані план-графік проведення документальних планових перевірок, ані дії Державної фіскальної служби України по включенню ТОВ «СФ «Агростар» до вказаного плану-графіку.

Колегія суддів вважає, що позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх прав, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача посилалась на постанови Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №821/1759/17, від 26.06.2018 року у справі №821/590/17, від 23.01.2018 року у справі №813/1946/17 в якій, на думку апеллянта в аналогічних справах, задоволені позовні вимоги щодо скасування наказів про проведення перевірок.

Колегія суддів звертає увагу, що у заначених вище справах контролюючими органами не доведено сам факт включення позивачів у плани-графіки проведення планових документальних перевірок, в той час як в справі, що розглядається, наявність вказаного вище плану-графіка та своєчасність його опублікування матеріалами справи доведено та позивачем не оскаржується.

Апеляційний суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність прийняття наказу від 04.06.2019 року №3280-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СФ «Агростар».

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агростар» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року в адміністративній справі №160/5913/19 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року в адміністративній справі №160/5913/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 грудня 2019 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак